Я вже 8 років допомагаю важкій артилерії. Чорнобаївським мольфарам, мисливцям на кораблі, кракенам та іншим

Привіт, я — Дмитро Чуканов, co-founder медичного проєкту в екосистемі Roosh. До повномасштабного вторгнення разом з моєю партнеркою, професоркою з Гарварду, займався розробкою медичного стартапу.

Для мене війна почалась у 2015 році з моменту обстрілу мікрорайону Східний у місті Маріуполь, де я жив до переїзду в Київ. В той момент я не знав, як я можу бути корисний, тому доєднався до мого товариша Павла, який опікувався 27 бригадою реактивної артилерії з його рідного міста Суми. З того часу я навіть встиг хрестити його доньку, а тепер — і мою похрещу.

Павло родом з міста Суми. В Сумах було одне з трьох артилерійських училищ СРСР, яке згодом реформували в Сумський інститут артилерії, а за часів Януковича — розформували. Більшість офіцерів артилеристів Павло знав особисто чи заочно. Його шкільний друг воював у складі 14-ої бригади, в артдивізіоні градів. Один з офіцерів в 406 окремій артбригаді жив у сусідньому будинку, його мати викладала географію в школі Павла.

Тому ще в травні 2014 року Павло почав працювати з 27 Сумським реактивним артилерійським полком. Ми разом працювали в районі Контрактової площі у Києві і після роботи завжди щось забирали на «Розетці» та несли відправляти на Нову пошту.

Чому саме артилерія

З точки зори військової науки, саме артилерія наносить 65-70% всього вогневого ураження противника, а за умови відсутності флоту і обмеженої кількості авіації всі 85-90%, тобто ми для себе обрали допомагати найефективнішому підрозділу армії. А ще, є відомий вислів: «Піт артилериста береже кров піхоти». Це означає, що чим краще працює наша артилерія, тим більше життів наших солдат буде збережено.

На той момент 27 полк знаходився в місті Миргород та готувався до виходу в АТО. Допомога була в принципі всім, чим і зараз. Це були запчастини, інструменти для ремонту, бензопили та все, щоб забезпечити побут артилеристів.

Навесні 2015 року 27 артполк був розширений до бригади. Для людей, далеких від армії — в полку 3 дивізіони, а в бригаді — 4 або 5. Був доданий 4 реактивний дивізіон. Дивізіон — це 3 батареї, в кожній від 6 до 8 бойових машин, гармат або САУ. В деяких випадках є урізані батареї по 4 машини.

Паралельно, у 2015 році був створений 32 артилерійський реактивний полк ВМС ЗСУ. Командиром полку став Олег Блануца, родом з ДШВ, а середню ланку формували багато офіцерів з 27 бригади. Ми допомагаємо 32 полку з моменту його створення.

Таким самим чином почали ще у 2014 році допомагати 406 окремій артилерійській бригаді. Це та сама бригада, яка потопила крейсер «москва», але це — секрет.

Кнопка, після натискання якої затонула «москва»

Крім того, була допомога 15 реактивному полку та 107 реактивному полку. Там проблем відносно мало, тому допомога була порівняно невелика. Досі співпрацюємо з обома ВЧ.

Також працювали з 26 артилерійською бригадою, коли там був командиром ще Андрій Маліновський, поточний командувач Ракетних військ та артилерії України.

У 2014 році у нас була програма з канадською діаспорою, ми «засівали» всіх артилеристів планшетами. Не пам’ятаю точну суму, роздано буле декілька сотень планшетів та метеостанцій. Співпрацювали з БРАГами (бригадна артилерійська група, по суті — артилерійський полк в складі бригади ОМБР або іншої піхотної): 10 гірська піхотна, 25 парашутна десантна, 30 ОМБР, 54, 58, 59 (дуже гарно працювали раніше).

Всіх вже не пам’ятаю, багато їх було. Допомога була типова: планшети, метеостанції, запчастини, побут.

Працюємо з 43 окремою артилерійською бригадою. Допомога також типова — генератори, метео, планшети, запчастини.

Після одного прикрого випадку у підопічних, почали працювати з військами зв’язку. Це 55 полк зв’язку та 3 бригада зв’язку. У них типові айтішні запити: мережеве обладнання, IP-телефони, ноутбуки.

Є серед підопічних і 2 штаби, про які розказувати не можна. Там такі запити, як і у зв’язківців, але трішки розширені.

Є зовсім трішки роботи з ССО. Також не можна коментувати, але очевидно, що це пов’язано з артилерією.

Зараз працюємо з підрозділами, які вже отримали та використовують американські гаубиці М777, але знов таки, це надсекретна тема.

Підопічні демобілізують росіян з американської гаубиці М777

Як працює наша волонтерська група

Ми не стандартні військові волонтери, ми не позуємо разом з військовими, не їздимо на передову, ми намагаємося максимально багато часу проводити в інтернеті для пошуку і купівлі необхідного обладнання і матеріалів. Нашим артилеристам не потрібні хайпові тепловізори, дрони та ін., але потрібні автозапчастини для техніки 1980-х років випуску, бензогенератори, метеостанції, компаси тощо.

Найскладнішим для нас було припинення обробки замовлень через «Розетку», оскільки ми більшість замовлень оформляли у них. Довелось купляти через Prom.ua, OLX та інші роздрібні рітейл-сайти. Зараз «Розетка» нарешті більш менш адекватно запрацювала, і тому процес іде швидше.

Шукали магазини біля розташування бійців, платили на карту продавцям, бійці приїздили та забирали самовивозом, що їм було треба.

Найважчий запит був — це запчастини для радянської техніки, бо всі постачальники закрилися моментально. Зараз стало набагато легше, можемо навіть вибирати між постачальниками. Завдяки налагодженим процесам зараз особливих труднощів немає, крім хіба що нестандартних запитів.

Наша волонтерська група працює як швейцарський годинник. Ми йдемо «від замовлення»: у всіх підопічних є контакти, зазвичай це якійсь офіцер або старшина дивізіону або бригади. Тримаємо зв’язок, постійно спілкуємося, щоб розуміти проблеми. Збираємо заявки та відпрацьовуємо їх.

Відпрацювання заявки залежить від її типу. Якщо це типовий запит на список запчастин, то відправляємо його на постачальника, який вже робив таку поставку, і все. Якщо щось нетипове — шукаємо, де купити та купуємо. Трохи фотозвітів:

Найцікавіші «кейси» волонтерства

Власне, цікавих кейсів у нас багато. Один з самих смішних: деякі дефіцитні товари для РСЗВ «Ураган» нам відправляли поштою з... росії. Деталей не буде.

Були моменти важкі, коли один з підрозділів ДУЖЕ чекали на запчастини, а ці запчастини з нашої помилки приїхали в іншій підрозділ 27 бригади на іншому напрямку. Люди отримали запчастини та почали ремонтуватися, тож не всі запчастини змогли повернути.

Ми були в пошуку одягу, комбінезонів для механіків бригади. До нас звернулись з одного з волонтерських центрів і повідомили, що один чоловік залишив приклад тканини, якої в нього дуже багато. Ми зателефонували йому і вирушили, замовивши таксі Renault-пиріжечок в Uber.

На місці ми побачили, що в чоловіка вдома зберігається театральна завіса з синього велюру в рулоні. Довжина рулону була приблизно 7 метрів, в діаметрі 1 метр, а важила вона приблизно 250-300 кг. Ми склали сидіння в авто і втягнули рулон в машину. Візуально було схоже, наче ми рятуємо дельфіна. До відділення Нової пошти ми їхали, сидячи на цьому «дельфіні» всередині авто. Відправили в Суми Новою поштою, де з нього успішно пошили комбези.

Про нескінченний марафон волонтерства

Треба розуміти, що волонтер не може закрити всі проблеми підрозділу. Простий приклад: у 2014 році я приїхав на локацію в 27 бригаду, спитав про потреби. Перше, що сказали — це бронежилети. Логічне запитання: скільки треба? 1000 штук. 1 бронежилет 500 доларів, тобто, потрібно 500 000 доларів. Сума для одного волонтера нереальна.

Треба дивитися на підрозділ не тільки очима рядового, а більше очима офіцера. Які він бачить проблеми підрозділу, щоб успішно виконувати бойові завдання? Якщо подивитися на підрозділ очима рядового, то ви побачите виключно побутові проблеми або проблеми, пов’язані з особистою безпекою солдата. З точки зору солдата, весь волонтерський бюджет повинен йти на те, щоб убезпечити солдата. Але це війна, це зробити нереально.

Тому треба мати «погляд з гелікоптера» на підрозділ та фокусуватися на головних його проблемах. Якщо навести простий приклад — якщо купити бензопилу за 3 000 грн, то тепло буде всьому підрозділу. Якщо купити супер-пупер термобілизну за 3 000 грн, то тепло буде одному солдату.

Якщо відремонтувати батарею «ураганів» за $2 000 −3 000, то вони врятують тисячі життів солдат, коли зупинятимуть наступ, знищать ворожу артилерію, засоби ППО або командний пункт. Якщо купити 1 тепловізор за $2 000 доларів, то він, можливо, врятує життя взводу або роті піхоти.

І головна порада — перш ніж починати волонтерити, тричі подумайте. Шляху назад з волонтерського руху немає.

Волонтерство — це нескінченний марафон. Щодня до нас звертаються десятки військових з різних підрозділів, і кінця цьому не видно, і відмовити їм вже не вийде, бо вони на нас розраховують. Хочеться повернутись до свого звичайного життя, хочеться перемоги України.

Помилки, які заважають волонтерити ефективно

Насамперед — це спроби вирішувати всі проблеми всіх військовослужбовців. Емоції заважають, треба мати холодне серце, фокусуватися на найважливішому, найкритичнішому. Ніколи не дивитися на проблему очима тільки однієї людини в підрозділі.

За останні 100 днів наша волонтерська група витратила 4 859 600 грн. Ми постійно потребуємо донатів, і можемо запропонувати тим, хто нас підтримує, підпис на снарядах для американських гармат за значний внесок (від $100). Тож додаю нижче реквізити, якщо маєте змогу та бажання долучитись до допомоги бригадам, з якими я працюю:

• 27-ма реактивна артилерійська бригада (РСЗВ «Ураган»)
• 32-й реактивный артилерійський полк (РСЗВ «Ураган»)
• 43-тя окрема артилерійська бригада («Піон»)
• 45-та окрема артилерійська бригада
• 406-та окрема артилерійська бригада
• 55-та окремий полк зв’язку
• 3-та окрема бригада зв’язку
• та інші артилерійські підрозділи

Рахунок: 4731185602165711 ПриватБанк, Павло НАРОЖНИЙ

Patreon: pavlonarozhnyi

Безнал: ПАО КБ ПриватБанк. ОКПО: 14360570 МФО: 305299. Рахунок отримувача: 29244825509100. Призначення: для поповнення картки/рахунка № 4731185602165711, Нарожний Павло

Відеоматеріали про роботу нашої арти, для запального настрою:

Як наші підопічні підірвали Чорнобаївській аеродром:

43 бригада, «Піони»:

Більше контенту тут — sumyartpolk