Маніпуляції на роботі — чи варто боятися, Або ви просто не вмієте відповідати на них

Всім привіт. Мене звуть Тетяна Голуб, маю досвіду більше 10 років в ІТ (банки та аутсорс). Останні 5 років працюю на різних менеджерських позиціях в «Люксофт». Окрім роботи практикую у ролі ментора, вважаю це своїм покликанням.

У даному матеріалі я спробую розглянути кілька кейсів маніпуляцій на робочому місці та розібрати такі випадки з точки зору наших природних реакцій та більш професійних відповідей на таку комунікацію.

Маніпуляції, на жаль, або, можливо, для когось на щастя, стали невід’ємною частиною нашого сучасного життя. Діти вміють маніпулювати батьками несвідомо з народження. Коли формуються перші нейронні зв’язки у мозку дитини, вже маленькому зрозуміло, що якщо кричати голосно, то мама обов’язково прийде та візьме на ручки.

Одна справа, коли з часом дитина маніпулює батьками, щоб щоразу під час прогулянки придбати іграшку. Зовсім інша, коли ми не відчуваємо, як підступно нами маніпулюють на роботі.

Декілька слів про те, чому мене зацікавила ця тема. По-перше, у ролі мами я вже 8,5 років споглядаю за природними маніпулятивними здібностями свого сина. По-друге, з часом я почала відстежувати дискомфорт від дивних комунікацій чи то з замовником, чи то з колегами. А потім усвідомила, що такі здібності свого сина я сприймаю адекватно, а коли простежила схожі тенденції на роботі, мені стало цікаво дослідити, які інструменти працюють в таких випадках.

Важливо зазначити, що мої роздуми не є відображенням позиції мого роботодавця, тому прошу сприймати цю статтю як результат мого власного дослідження та спостережень. Щодо кейсів, які я розглядаю нижче, — це те, з чим я власне сама зустрічалася, а також результат невеличкого опитування мого ком’юніті колег.

Статті на DOU я раніше писала російською мовою, за звичкою, і це моя перша спроба рідною мовою. Буду вдячна за зворотній зв’язок.

Загальні правила, яких слід дотримуватися

Коли ми хочемо відповісти на маніпуляцію, нам потрібно пам’ятати наступне:

1. Відповісти з позиції дорослого, тобто не згорбитися фізіологічно та психологічно до рівня дитини та почати знаходити причини, чому ви поводилися саме так.
2. Збити з пантелику людину, щоб не розвивати негативні емоції, а перенаправити їх.
3. Після цього кейсу вам потрібно буде й надалі підтримувати здорові стосунки з колегою\замовником\керівником.
4. Дозволити співробітнику зберегти «обличчя».

Будь-яка відповідь має бути не з позиції сили, тому що людина, яка намагається з вами маніпулювати, вона наче дитина (або не наче), якій зробили колись боляче батьки або важливі для нього дорослі, компенсує (переносить) свій біль таким дивним чином.

Тому позиція сили у цьому випадку — це позиція дорослого, що з повагою ставиться до особистості співрозмовника на противагу позиції батьків, коли ми наче зверхньо ставимося до співрозмовника — позиція «зверху».

Сase 1 (кейс, який згадувала колега нещодавно)

«Ти такий... (талановитий, відповідальний), тільки ти можеш впоратися...»
Дійові особи: менеджер та член команди

Абсолютно природною реакцією людини, котра чує таку фразу у свій бік буде відчути, що тебе хвалять, і щоби не втратити «рівень довіри» варто побігти та робити те, що попросили, відразу ж після магічного словосполучення «Ти такий».

Перший крок протидії або роботи з маніпуляцією — це власне відчути, що ти знаходишся під впливом маніпулятора.

Далі дуже важливо вчасно запитати себе: А що я зараз відчуваю? А поки відбувається внутрішній діалог, співрозмовнику варто відповісти щось на кшталт: Дякую за зворотній зв’язок. Наступним кроком слід:

• Варіант 1. Є час та можливості, тому треба перепитати, що саме потрібно виконати та у якому скоупі. Це надасть можливість вирівняти розуміння того, що ти не «підписуєшся» на щось, що не зможеш виконати повною мірою.
• Варіант 2 Оцінити поточне навантаження та прокомунікувати, чи можливо виконати запропоновану задачу найближчим часом. Якщо часової можливості немає, то я би рекомендувала не боятися відмовити. Або запитати у менеджера\ замовника, який пріоритет цієї задачі та що важливіше виконати в першу чергу нову задачу або ті, що вже у черзі.

Case 2 (регулярний кейс у одного з моїх замовників)

«Ти ж розробник (менеджер, архітектор і т.д.), тому ти повинен поводити себе саме так...»
Дійові особи: клієнт та представник компанії/ менеджер та член команди/ розробник та розробник

Незалежно від того, хто саме робить такий «мув» та хто отримує побічну дію на собі, саме такі вирази торкаються нашої самоідентичності (нашої я-концепції). А оскільки більшість з нас виховували «хорошими хлопчиками та дівчатами», з нами відбувається наступне, коли ми чуємо такі фрази:

• Овва, якщо я зараз почну щось казати усупереч, я буду «поганим» розробником.
• Якщо я «поганий», то піде під три чорти вся моя репутація, над якою я працював так багато часу.
• Якщо моя репутація погіршиться, то мені доведеться змінювати проєкт/компанію, а мені тут подобається, тому краще я погоджуюся та зроблю все, що мені там кажуть.

Варто у такому випадку відповісти таким чином, щоб:

• не викликати агресію у співрозмовника;
• не відчувати себе погано від відмови;
• не вплинути негативно на свою репутацію.

Пропоную наступні варіанти відповідей:

• Варіант 1: Менш за все мені хотілося б, щоб ви вважали, що моя відповідь виглядає непрофесійною. Однак, давайте спробуємо разом розібратися, що саме ви вкладаєте в названу роль, щоб кожен з нас не загубився у своїх припущеннях.

• Варіант 2 Правильно я розумію, що ви вважаєте цю задачу відповідною для такої ролі? Було б добре, якщо б ми вирівняли розуміння ролі, зафіксували ваші очікування у листі та могли б звертатися до нього наступного разу, коли у нас є сумніви чи питання.

Я хотіла б звернути увагу, що коли я робила певні активності, які завадили моїй професійній ідентичності, було накопичення внутрішнього негативу, що впливав на мотивацію та стосунки на роботі. Тому я раджу не закривати очі саме на такий тип маніпуляції, оскільки вплив від нього матиме довгостроковий характер на вас самих.

Case 3 (цей кейс мене попросили розібрати колеги під час опитування)

«Я виїхав в країну X, бачу зарплатні тутешніх експертів, тому або ви мені дасте в два рази більше грошей або я йду.»
Дійові особи: член команди та менеджер

Під час війни таких кейсів побільшало. Мені власне дуже жаль, що багатьом айтівцям довелося виїжджати за кордон у пошуках безпечнішого місця для життя та роботи.

Однак позиція співробітника, що звертається до свого менеджера з таким натиском та елементом шантажу, не виглядає дорослою. Особливо складно підібрати слова, коли так звертається ключовий член команди, на якому тримається дуже багато в проєкті.

Тому я виходила б з того, що його потреби для вас зрозумілі:

• Я розумію, що життя у іншій країні може відрізнятися від вартості життя в Україні, так само як заробітна плата та оподаткування. В той самий час, на жаль, бюджет проєкта не передбачає збільшення затрат на такий відсоток. Тому доведеться нам відразу обговорити, яке підвищення зарплатні влаштує обидві сторони.
• Другий варіант завершення такої комунікації — обговорення, скільки колега готовий працювати в проєкті до звільнення.

Маючи певний досвід з командами та у перемовинах такого формату, можу бути Вангою та пророкувати, що якщо менеджер навіть погодиться на такі вимоги ключового фахівця, немає жодної гарантії, що задовольняючи цю примху, буде змога утримати експерта в команді.

Case 4 (кейс підкинув колега архітектор)

«А де це написано, що я це маю робити?»
Дійові особи: член команди та лід\менеджер

У цьому випадку відразу відчувається, що член команди намагається таким чином «захиститися» від чогось або когось. Тому я б спершу спробувала зрозуміти колегу, через що виникає відчуття небезпеки:

• «Правильно я розумію, що тобі не зрозуміло, що це частина твоєї роботи? Кому саме слід, на твою думку, виконувати таку задачу? Як ти будеш себе почувати, якщо тобі самостійно доведеться зафіксувати список задач, які згідно з твоїм баченням, є твоєю роботою?»

Хоча в більшості випадків така фраза більше говорить про те, що колега не готовий виконувати свою роботу. Тому я б тут розвернула відповідальність колеги в нього ж:

• «Ти напевно зараз подумаєш, що я буду з тобою сперечатися щодо того, що саме є твоєю роботою, а що ні. Однак давай домовимось, що у нас вимоги до Senior ролі однакові для всіх, а саме..»

Case 5 (також від досвідченого архітектора для початківців)

«Я — начальник, ти — дурень!»
Дійові особи: junior та senior

На жаль, це одвічна тема для початківців, коли під натиском більш досвідченого колеги джуніор готовий виконувати будь-які вказівки аби не втратити свою першу роботу.

Я вважаю, що незалежно від того, скільки досвіду у співробітника є за плечима, важливо будувати відносини на роботі на базі взаємної поваги та гідності.

Наступні рекомендації стануть у пригоді, щоб початківець не виглядав в очах старших колег некоректним та в той самий час показав свої здорові кордони особистості.

1. Варто не сперечатися, не висловлюватися дуже емоційно та не вказувати на негативні вислови.
2. Натомість наша відповідальність в тому, щоб направляти фокус уваги та побачити в словах співрозмовника зону для зростання.
3. Тому слід подякувати за зворотній зв’язок та спробувати перефразувати те, що почув у більше позитивній формі та перепитати, чи це той меседж.

Замість висновку

Прискіпливий читач міг би уявити, що я маю якісь магічні знання та НІКОЛИ не піддаюся маніпуляціям та реагую виключно професійно. Розвію ваші фантазії — так, я досліджую цю тему та отримала певні знання про інструменти, як відповідати та не «похоронити» відносини після невдалої відповіді. Хоча часто моя перша реакція — нецензурне слово в голові та питання «невже це знову відбувається зі мною?»

Кілька глибоких вдихів та видихів допомагає нагадати собі, що наша реакція на те, що говорить співрозмовник більше говорить про нас, а не те, що малося на увазі.

Сподобалась стаття? Підписуйтесь на автора, щоб отримувати сповіщення про нові публікації на пошту.