🇬🇪 4 місяці українців в Батумі: як насправді живеться в Грузії

Вступ

Всім привіт! Хочу поділитися зі спільнотою про мої 4 місяці в Грузії, як я сюди потрапив, які були перші враження, як шукав і знайшов квартиру, скільки тут коштують оренда та комунальні послуги, зачеплю ціни в магазинах і мобільний зв’язок, ведення бізнесу та багато іншого.

Ще у листопаді минулого року, після «ультиматумів» росіян я зрозумів, що вони звучать як легалізація вторгнення і почав думати як вивезти сім’ю за кордон, зробив дітям паспорти, вакцинувався і почав шукати локацію. Родичам сказав, що ми забираємо з собою всіх охочих, тому зрештою ми зібрали такий склад експедиції: ми з дружиною, двоє наших хлопців (1 і 3 роки), тещу і мого шурина, який ще студент.

Побачивши статтю на dou з історією оформлення тут місцевого аналога ФОПа, я почав гуглити інформацію про Грузію, і в принципі мені спобалось місто Батумі. Тут є море, гори, близько до України, і дуже близько до турецького кордону, близько 15 кілометрів. Сумарно із низькими податками і схожими цінами це звучало як хороший варіант, і ми зупинились на ньому.

Так склалось, що поки ми вирішили всі справи, то квитки я взяв на 23-е лютого. Рейс мав бути зранку, потім його перенесли на вечір, тож ми прилетіли до Грузії вже вночі. Через негоду літак сів у іншому місті, Кутаїсі, звідки пасажирам надали безоплатні автобуси до Батумі.

В результаті ми зайшли до орендованої квартири вже вночі, лише близько пів на другу за місцевим часом — заснули. Я прокинувся рано-вранці, зайшов у Телеграм, побачив що почалась війна, розбудив своїх домашніх, і так почався перший день в Грузії для нас.

Наразі ми вже виїхали з Грузії, чому прийняли таке рішення, читайте нижче.

Оренда житла

Знайти нормальну квартиру віддалено було непросто. Це ще й ускладнювалося тим, що з нашими розмірами сім’ї, а також з умовою, що мені потрібна окрема кімната під кабінет для WFH, нам підходили тільки квартири з 3+ спальнями. Ще й хотілося ближче до моря і до 500 USD.

У Грузії є сайти пошуку квартир на довготривалу оренду (myhome.ge, geo-home.com), але я там не знайшов хороших варіантів. Booking та Airbnb — дорого. Весь YouTube ряснів відгуками людей, які знайшли житло за рекомендацією або через сарафанне радіо. Зрештою ми винайняли квартиру на Airbnb з тим щоб дивитись вже на місці.

З хостом пощастило, він ще й виявився таксистом який має мінівен, а його дочка супроводжувала нас в чат-режимі поки ми дісталися Батумі. Квартира виявилась не надто доброю і вже на наступний день у проміжку між прочитанням новин, я вдався до нового способу пошуку, який ігнорував раніше — групи на Facebook.

Виявилось, що пів-Грузії там сидить. Мій пост люто поширювали і писали всі підряд. Мені ніколи не писали стільки людей за такий проміжок часу, всі пропонували квартири, хтось — пустити безкоштовно. Ми принципово не погоджувались на безоплатні варіанти щоб не займати місця тих, хто дійсно не мав такої можливості.

Зрештою в той же день ми заселились до квартири в достатньо новому будинку в 300м від моря, власник попросив 450 USD на місяць + комунальні. Забігаючи наперед, зараз таких цін немає і близько, також зазначу що майже всі орендні плати тут множаться на 1.5 в літні місяці. Наприклад, зараз квартиру з розташуванням як у нас здають за 700-800 USD. Тому власник був дуже щасливий, коли я повідомив йому, що ми хочемо рухатись далі, проблем не було.

Зазвичай (якщо це не оренда в сезон), всі платять за перший і останній місяці відразу, це нормальна практика. Грузинські орендодавці поважають долари, добре що тут немає проблем їх зняти в банкоматі. Ми не укладали контракт, домовлялись на словах, про що не шкодую.

Комунальні в Грузії дуже дешеві, є різні компанії які надають послуги, без монополій як в Україні. Сумарно без Інтернету в нас виходило до 700 гривень на нашу площу, причому діти купались у ванні без кінця, вода текла годинами.

Ціни

В цій статті я буду вказувати ціни гривнях за курсом грузинського ларі до гривні як 1:10, для зручності. Зараз курс через війну вище, але не дуже суттєво. Загалом ларі — достатньо стабільна валюта до долара і євро у співвідношенні 3:1.

Ціни на продукти в цілому такі самі, або на 10-15% вищі ніж у нас, на звичайну закупку на нашу сім’ю виходило в районі 1000 гривень. Дешева хіба що випічка в місцевих пекарнях. Ціни на одяг в молах такі ж як у нас.

Техніка коштує так само, або трошки дорожче, є магазини Tax free, але там дуже складна процедура отримання грошей, до прикладу, якщо ти хочеш користуватись продуктом, то це вже не підходить, бо за правилами він повинен бути запакований.

Дуже дешеве таксі в додатках — навіть у години пік я не платив за поїздку з одного кінця міста в інший більше 60 гривень, користувався здебільшого Bolt. Я не знаю як таксисти тут можуть щось заробляти з такими тарифами, але їх не бракує.

По паливу — дизель на 15-20% дорожчий за бензин, останній коштує до 40 гривень. Проїхатись на поїзді можна від 200 гривень на середню дистанцію (залежить від класу), поїзди здебільшого нові, ходять часто і, за відгуками місцевих, не спізнюються.

В цілому звикнути до місцевої валюти і цін достатньо просто. Тим більше, що чисто психологічно набагато легше платити якісь нещасні 62 ларі замість 620 гривень😊

Документи

Вам дуже стане у нагоді закордонний біометричний паспорт. Грузія визнає наш пластиковий ID (можна навіть за ним в’їхати до країни), але з біометричною «книжечкою» буде значно менше запитань.

Він потрібен буквально всюди — в банку, в податковій, аптеці, магазині техніки, при оформленні авто, консульстві, younameit. Іноді можна обійтись і фото, але все ж краще носити його з собою.

Мобільний зв’язок та інтернет

Одна з найперших речей, які можуть знадобитися в Грузії — це місцевий номер телефону. Він потрібен для оформлення банківського рахунку, ведення бізнесу, зв’язку з місцевими, та й просто щоб не переплачувати, бо наскільки мені відомо, в українських операторів немає такого доступного роумінгу в Грузії, як до прикладу в ЄС.

Купляти sim-картку краще в офісі оператора, я бачив Beeline i Magticom, зі зрозумілих причин обрав другий. Сама картка коштує 100 гривень, далі в додатку можна підібрати який завгодно тариф, щоправда по вартості він буде відсотків на 30-40 дорожче ніж в Україні. По якості також є питання, є багато «сліпих зон», покриття може бути нестабільним. В цілому, якість 4G залишає бажати кращого, вона доволі посередня.

Є два нюанси з грузинським номером: вам можуть відразу почати слати рекламу, а також дзвонити контакти попереднього власника цієї сімки😊 Наскільки я зрозумів, sim-картки у них багаторазові, чи що, і вам доведеться розчаровувати співбесідника на тому кінці проводу, що вони не туди потрапили приблизно раз на тиждень. Щоб номер який ви купили залишався активним і не був перепроданий ще комусь, потрібно тримати на ньому позитивний баланс.

І ще одна неочевидна річ: грузинські сервіси (ті ж банки) можуть надіслати смс грузинською, яку можна перекласти в Google Translate, а можуть грузинською в англійській транскрипції, а от цю жесть уже може перекласти тільки носій мови.

Щодо Wi-Fi, то він мені тут не сподобався, до прикладу мій оператор SilkNet не дав можливості ані покращити тариф на більш швидкий, ані поставити свій роутер, який я з собою привіз. Також Wi-Fi сам по собі не такий стабільний, може зникати час від часу. Що відбувалось в Україні раз на місяць, тут може ставатись раз на три дні😊

Ведення бізнесу

У Грузії дійсно можна з легкістю відкрити статус Індивідуального Підприємця і сплачувати 1% податку з надходжень щомісяця. Для цього потрібно подати заявку і отримати статус малого бізнесу. Процедура в цілому може зайняти до тижня (основна затримка тут — це поки банк випустить картки).

Як мінімум як тимчасове рішення практично ідеальне, адже навіть при перевищенні річного ліміту (500 000 ларі ~ 170 000 USD) у перший та другий роки ви заплатите 3% за суму перевищення. Якщо на третій рік теж перевищите ліміт — статус малого бізнесу у вас заберуть. Цей статус доступний не для всіх типів зайнятості, але все ж там дуже широкий перелік, в тому числі і ІТ-послуги.

В принципі на dou є докланий туторіал як це робиться в Грузії, від себе додам що освоїти грузинський податковий кабінет і розібратись як платити податки онлайн при бажанні можна, не сплачуючи послуги бухгалтера. Також на Youtube є відео як подавати щомісячні декларації і платити податки через інтернет-банкінг.

Я спеціально питав у податкової, чи будуть якісь проблеми, якщо я відкрив ІП тут, але поїхав жити за кордон і плачу податки онлайн? Мені посміхнулися і відповіли що поки плачу, проблем не буде😊

Банки

Мені довелось скористатися тільки TBC. В принципі, було майже без проблем, хіба що одного разу ми заїхали в далекий регіон, замовили екскурсію і це збіглося з технічними роботами в банку, картки не працювали. На щастя, готівки тоді вистачило.

TBC оформлює відразу дві картки, Visa i Mastercard. Рахунок один — мультивалютний, в ларі, євро і доларовий. Ці картки є одночасно ключами до твого рахунку ІП і ними можна розраховуватись. До прикладу, в банкоматі можна знімати будь-яку валюту, конвертація відбувається миттєво. Але якщо ти хочеш зробити Swift-платіж в іншій валюті, її спершу треба купити (поміняти) в мобільному застосунку.

Всі платежі в Інтернеті потребують авторизації через смс, як у нас років 5 чи більше тому. Swift-перекази можна робити у два способи — самостійно через веб-версію TBC, або у відділенні банку. Можна навіть переказувати на віртуальні рахунки, по типу Interractive Brokers.

І ще один нюанс з платежів карткою. Деякі сервіси можуть її просто не приймати, у мене так було як мінімум з Oll.tv та Київстар, тоді доводилось робити Swift-переказ і сплачувати вже з моно. Binance також відмовився її приймати, можливо через те що акаунт зареєстровано в Україні. Добре, що зараз комісії на Swift в Україну скасовані.

Банкомати TBC в Грузії видають ларі або долари, є також банкомати з ларі і євро, ліміт зняття на день залежить від тарифу. Примітна річ: іноді (50/50) у банкоматах є емісійна валюта, тобто нова, номери підряд. Це корисно для тих, хто приїжджає в Грузію з метою підзбирати під матрас.

Купівля/продаж автомобіля

Машину в Грузії можна придбати за ціною вдвічі меншою ніж в Україні, але треба звертати особливу увагу на якість. Місцеві водії не особливо бережуть машини, велика кількість «битків», машин з пом’ятим кузовом чи без фари/бампера. Причому є окремі моделі, яких дуже багато (можливо завозились великими партіями), відповідно для них легше знайти обслуговування і запчастини. Приклади: Prius, Mercedes-и 2000-x.

Ми придбали собі Mazda Tribute 2005 року щоб подивитись Грузію і гарні місця навколо, це обійшлося в 2700 USD + приблизно до 1000 гривень за оформлення. Найкращий сайт для таких справ тут — це myauto.ge. Продали також швидко, коли вже збирались їхати далі. Оформлення відбувається досить цивілізовано, всюди електронні черги.

Стикнувся з дефіцитом покришок і запчастин: до прикладу на цю машину знайшов тільки всесезонні (одні на все Батумі), а автомагнітолу не знайшов в принципі.

Якщо ви приїдете в Грузію з авто на номерах іноземної держави, у вас буде три місяці на те, щоб перереєструвати його на грузинські номери, старі ж у вас заберуть на зберігання, якщо ж цього не зробити за цей термін, буде штраф.

Водять в Грузії, а особливо в Батумі дуже небезпечно, знаки пріоритету тут не працюють, всі «підтискають» збоку, не показують повороти, постійно намагаються «проскочити», іноді ігнорують сигнали світлофора. Камери не дуже допомагають, хоча їх і багато. Waze камери показує, але грузини ним не користуються щоб відзначати, приміром, пости поліції.

Українське консульство

В Батумі є українське консульство, але я там бачив тільки грузинів😊 Прийом відбувається двічі на тиждень, записуватись потрібно заздалегідь. Номер у черзі може бути щось типу 96, і невідомо як швидко буде рухатись черга, тому доводиться декілька разів приїжджати і перевіряти прогрес.

Проте сам почесний консул України Ростом Михайлович виявився дуже хорошою людиною, попри зайнятість перейнявся проблемою і проконсультував. В цілому тим, що мені не довелось їхати в Тбілісі в Посольство України, залишився дуже задоволений.

Нотаріальні послуги

Ситуація: автомобіль знаходиться в Україні, власник у Грузії. Як зробити довіреність на іншу людину, щоб вона пригнала вашу машину до вас? Нібито довіреність не потрібна, якщо є документи на авто у водія, але ми знаємо наших прикордонників.

Спочатку думали якось це зробити через консульство, але зрештою нас направили до місцевих нотаріусів. Вам знадобиться нотаріус у якого є перекладач, що володіє українською мовою. Нотаріус виписує довіреність на основі наданих даних, завіряє в двох екземплярах двома мовами (грузинською та українською), ви підписуєте і відправляєте поштою Грузії в Україну. Це є можливим між країнами, що ратифікували Мінську конвенцію.

За бажання можна також зробити англійський переклад. Сумарно за все це щастя я заплатив близько півтори тисячі гривень.

Пошта

За весь час тут я користувався TNT post (приватна) і Georgian post (державна). Приватна пошта дуже далека за ступенем розвитку від нашої Нової Пошти, посилка приходить, оператор дзвонить отримувачу, далі треба прийти у відділення і почекати поки її знайдуть. Посилки розміщуються на підлозі по всьому поштовому відділенню, серед якого стоять два столи з операторами. Оператор шукала у мене в історії дзвінків номер телефону того оператора, що дзвонила мені і питала, куди вона поклала відправлення. Ні трекінгу, ні смс-сповіщень не було.

А державна дуже подібна до нашої УкрПошти. Документи в Україну обіцяють доставити за 2-4 тижні, у зв’язку з війною. За доставку з трекінг-номером я заплатив близько 300 гривень. На практиці лист дійшов за 13 днів, що, на мою думку, дуже непогано.

Кримінал

Є деякі моменти які спливли, поки ми були у Грузії. І почати б хотілося з елементарного — безпеки на дорозі. Якщо приїдете сюди, будьте уважні й обережні, пропускати пішоходів тут мабуть вважається актом психологічної наруги над водієм. Навіть поліція цим грішить. Часто відбуваються смертельні наїзди у зв’язку з цим.

Окрема історія — це Батумські пляжі. За 4 місяці ми бачили близько десятка використаних шприців, а одного разу — навіть порошок в поліетиленовому пакетику. Причому на пляжі майже весь час чергує поліція, але це нікого не зупиняє. Для мене загадка, чому не можна після себе прибрати ті шприци, а також хто цим займається — прибулі росіяни чи місцеві грузини. У зв’язку з цим планувати відпочинок з дітьми на Батумському пляжі рекомендувати не можу.

У грузинів страшенно популярним є заробити на туристах за будь-яку ціну. В тому числі — нахабно обваживши дивлячись в очі. Це трапляється дуже часто, навіть у великих магазинах розмірами з наше «Сільпо», користуючись незнанням мови туристів в тому числі. Це накладає дуже поганий відбиток на імідж країни в очах іноземця.

Ще ми як мінімум двічі чули постріли (невідомо, що за тип зброї) біля нашого будинку, також бачили декілька разів п’яні бійки між грузинами в достатньо благополучний час доби — вдень, коли гуляли з дітьми, що мені не сподобалось.

Судячи з новин, у грузин часто трапляється, що гарячі чоловіки в процесі сварки б’ють жінок ножами, також це може статись під час п’яного дебошу. Загалом криміногенна ситуація залишає бажати кращого.

Мовне питання

Грузини мають свою мову, з власним алфавітом, яка є непростою для опанування. Здебільшого старше покоління знає російську, молодше — англійську на середньому рівні. Через це бували непорозуміння, тому краще 3 рази перепитати чи уточнити, щоб впевнитись що обидві сторони зрозуміли один одного.

В цілому більшість додатків, банківських застосунків, сайтів локалізовані англійською та/або російською. В інших випадках допомагає Google Translate. Якщо все ж хочеться вивчити — у групах на Facebook дуже багато викладачів, які онлайн допоможуть опанувати бажаний рівень. Мені пропонували рейт 200 гривень за одне заняття, що недорого.

Якщо вибиратись тільки на відпочинок по туристичним локаціям, грузинська взагалі може не знадобитись, але дуже бажана, якщо їдете на постійне місце проживання.

Природа та клімат

Зима в Грузії на 10 градусів тепліша, весна дощова. Взагалі дощ тут — це щось дуже звичайне, може йти тиждень підряд безперестанку. В такі дні дуже падає настрій, бо і на вулицю не вийдеш, і сонця не видно.

Ближче до літа ситуація покращилась, можливо через те, що дощі стали теплими. В цілому погода часто змінюється, за день бувало до трьох разів, але вже в червні вода нагрілася і можна було купатись.

Не варто нехтувати теплими речами, якщо їдете сюди не влітку, попри близькість моря тут буває досить холодно і неприємно без них. Також у зв’язку з цими дощами планувати пляжний відпочинок я б тут не став, ви можете застати умовний тиждень дощів і відпустка буде зіпсованою.

А от природа тут дуже гарна. Є пальми, каньйони, водоспади, море, гори, трекінгові маршрути, ботанічні сади і національні парки. Але на це можна подивитись в якомусь тревел-блозі😊

Продукти та кухня

Кухня у грузинів дуже добра. Гарних закладів вистачає, хачапурі, хінкалі, м’ясо різних видів, місцевий тархун і загалом домашня випічка тут чудові. Ціни приблизно такі ж, як у нас, за винятком McDonalds — він суттєво дорожчий.

А от щодо якості та смаку продуктів мені нема за що похвалити Грузію. Все ж таки ми виросли в Україні, у нас держава багата в цьому плані. Хороші сосиски ми знайшли з 10-го разу, вареників гарних взагалі ні, половина картоплі після чищення йшла у відро, хіба що молокопродукти були добрі, хоч і дорогі.

Інший аспект: джерело походження продуктів. У перші місяці вистачало українських, далі мабуть вже поставок не було, тож шукали турецькі та грузинські, їх не бракує. Левова частка продуктів завезена з росії, ми їх не купували.

Допомога українцям

Деякі аптеки дають одноразові ваучери на 1000 гривень на кожен український паспорт, в тому числі на дітей, що стало у нагоді. Як мінімум перші місяці готелі пускали по можливості українців пожити безкоштовно, це ж саме робили і звичайні грузини. Також звичайні грузини збирають гуманітарку і відправляють до України, за рахунок самоорганізації.

В Батумі є центр укранських біженців, там допомагають одягом і продуктами, якщо є чим помогти, можна відносити їм. Загалом якоїсь політики по відношенню до нас я тут не помітив, це все приватні ініціативи.

Загальне враження від країни

Смачна кухня, дуже гарна природа, чисте море і навіть легкість ведення бізнесу й податкового навантаження не змогли нас тут затримати надовше. Топ-1 причина тут: масова навала росіян з початком війни. Їх було доволі тут і до неї, але в якісь моменти ми могли йти вулицею і з 10 пар/компаній 9 розмовляли російською. Це дуже тиснуло морально, звісно не кожен хто розмовляє російською — росіянин, але легше від цього не було.

Що це означало на практиці: мій син навчав їх дітей кричати «Слава Україні!» на дитмайданчику, я рідко виходив на вулицю щоб не псувати собі настрій, а кожен раз коли чув українську мову, трошки відлягало від серця. Наших в Батумі теж вистачає, але неспівмірно менше, ніж росіян.

До цього ще доклались особливості місцевого менталітету😊 Я буду зараз говорити не про всіх грузинів, зустрічались справді дуже хороші люди, але загалом вони часто хамлять, ставляться зверхньо, ігнорують. Після умовного Івано-Франківська чи навіть Києва це було якимось шоком. Майже всі вважають за щастя нажитись на тобі і навіть цього не приховують, або не вміють цього робити.

Ми не могли це списати на те, що нас сприймають за росіян, бо зараз весь світ знає кольори українського прапору, стрічки якого ми носили весь цей час. У відвертих розмовах деякі грузини теж зізнавались у тому, що «люди вже не ті». Тому для себе цей міф про «велику і щиру грузинську душу», «привітних людей, які завжди допоможуть» я зруйнував чи не більше ніж повністю. Звичайно, з певними приємними винятками.

Тому в нашому випадку вирішальним фактором переїзду стали саме люди, з усім іншим можна було миритися і спокійно жити. Але звісно я вдячний цій країні за прихисток і за все що було добре. Колись приїду сюди закрити ІП. Куди їдемо далі — можливо опишу в наступній статті😊

👍ПодобаєтьсяСподобалось9
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Дуже полюбляю читати отакі опуси туристів )) Як і завжди, відношення до реальності десь 1:10

ну то напиши, як воно насправді

Нашо воно мені треба? Я не турист, мешкав у Зестафоні десь років 5-6, працював там і бачив увесь процес перетворення Гурзії що побудував Міха у болото часів Шеварнадзе з середени. То дуже болюча тема і не маю ніякого бажання колупатися у тім лайні публічно. Якщо у когось будуть якісь конкретні питання — велкам у лічку.

бачив увесь процес перетворення Гурзії що побудував Міха у болото часів Шеварнадзе з середени

Мені, з тих пір як Міхо до нас радити приїхав, цікавило: «Як жеж так вийшло, що в себе він нібито гарну країну побудував, а його потім турнули нафіг...?»
Це такий народ грузинський невдячний?
Чи Міхо собі в команду довбнів-зрадників набрав?

не в останню чергу завдяки проплаченому росією олігархату) олігархат наймає популістів, приходить до влади і закріпляється там) дробить опозицію, використовує старе совітське насєлєніє (якого там немало), пресує неугодних, у них вийшло те, що не зміг зробити яник у нас

Що зміг?
Зробити і потім профукати?

завдяки проплаченому росією олігархату) олігархат наймає популістів, приходить до влади і закріпляється там) дробить опозицію, використовує старе совітське насєлєніє (якого там немало), пресує неугодних

Так це зрозуміло.
Проте кейс тіпа «то не я то мені поробили» ну, таке собі виправдання ....
Не зміг втримати побудоване, ио5не зміг.
Таке життя 🙄

Я це так бачу...
Ти ж створивши стартап, який за рік сдох, не будеш казати : «Та я, все ок робив, то інвестори не просікли крутість...»

профукати

як мінімум, 20% території

То дуже сумна історія. Як один олігарх домовився з хуйлостаном що вони замочать втіхаря новчічком у Лондоні другого олігарха (а їх там було усього два), що підтримував Міхо і дуже заважав тому селюку, а він за це скомпроментує і підставить Міхо. Друге. Грузія дуже роздрібнена. Населення мало і вони дуже історично відособлені задяки топології місцевості. Ще у прошлому віці долинами воювали. Бо кожна долина — це як окрема країна, на мапі начебто рукою подати, а реально фіг як на коняці по стежкам, і то не скрізь. У Грузії 8 кліматичних зон, а наприклад Україна тільки дві, це як приклад. Я колись пробував проїхати з Бахмаро до Шухеві. Там по мапі на півпальця. Але навіть на 4раннер з повним фулом ніяк. Тупо тільки стежки. А ота Аджарія, то сепари ще ті. Ці навіть при Міхо сепарили. Дивно що їх турки досі під себе не підгребли. Вопщем, гарна країна, я обожнюю і розумію Грузію, рахунки преміальні в ТВС, купа друзів, але якраз вони мене і відмовили туди їхати. Вобщем, це тема для тихого вечора з пляшкою гарного бурбона і коробкою Nica Rustica 7×52 )) у двух словах не можливо передати дух народу і країни.
youtu.be/sifNCEQqqok
youtu.be/3uIyRwoUi5U
youtu.be/aSC7KQ-Jqm4

але якраз вони мене і відмовили туди їхати.

Ну а мені хтось довго доводив, як там все круто Міхо зробив...
А насправді воно так собі 😳

Так і було. Зробив. Якщо не брати до уваги внутрішні тьорки, то Грузія була тестом на реакцію заходу. Один дуже загорілий президент і сволота типа Шрьодера та інших, підгудованих хуйлом, фактично злили Грузію мордостану. Слідкую за подіями там так само як за нашими.

фактично злили Грузію мордостану.

«Злили» то не заступились у ту 8денну війну?

Що значить «не заступились»? Хуйлостан дав задню вже аж з під Тбілісі, коли в аеропорту почали приземлятися транспортники НАТО. Ні, оте загоріле чмо шо і свою країну просрало, просто спустив у подальшому усе на тормозах. Просто сказали айя-яай, погрозили пальчиком і сльозно попросили більше так не робити замість дати жорсту відсічь повзучій чумі «рузькава міра». Грузія була на увесь світ прикладом як з гівна зробити цукерку. Усі прекрасно знали правду що насправді то була дешева провокація на тих виборах, знали, але не допомогли у інфо-війні. Ну і понеслось усе відкачуватся у минуле. Ну от і докатилось.

Що значить «не заступились»?

Не почали накачувати зброєю як нас.

Загорілий то Обама?

Ні, як зараз ретроспективно оцінюючі, на той час головна зброя була інформаційна. І загорілий просрав усе що тільки можливо.

Ну так він не зобов’язаний був втручатись (?)

А я нічого про фізичне втручання і не казав. Була програна інформаційна війна у зовнішньому по відношенню до Грузії світу. Вчисту програна. І саме ці і подалші події призвели до того, що є зараз. Вони схаменулися аж тільки коли хуйло посадив свого януковіча у Білий Дім.

Я теж не про фізичне втручання

далеко ходити не потрібно, достатньо виглянути у вікно, якщо ти ще вна неньці

А кого в УА турнули, що зробив конфетку з країни? 🤔

Всі платежі в Інтернеті потребують авторизації через смс, як у нас років 5 чи більше тому.

А в мене і досі так ((

Куда поехали дальше?

може буде в наступній статті)

Від українського громадянства вже відмовились?

це нова обов’язкова умова перебування за кордоном?)

Я просто оперую здоровим глуздом. Ви поїхали з України ще до війни, повертатися не плануєте, хочете жити та працювати за кордоном.

і все ж це не тягне на втрату громадянства)

+ я планую повертатись після війни

Якшо бува вб’єш Путіна можеш Зеленського попросити щоб позбавив громадянства

Путіна створили система. Усунете одного, зявится інший. Можливо — ще гірший.
Треба виправити недоліки системи, яка створила Путіна як відповідь на щось. Це більш продуктивний напрямок дій.

Ото не вмієш ти англійський гумор читати.
Почитай умови.
Треба щоб президент на тебе звернув увагу
А якщо заодно прибереш путіна чи двох будемо вдячні

Я зараз працюю з недоліками системи у цілому. Ось сьогодні побачив, що програмне забезпеченя продають дуже дешево і тому планеті це обходиться занадто дорого.
Зробив твіт про це.
У капіталізму, у відношеннях банк-біржа теж є недоліки. Гроші то зміцнюються на ведмежому ринку, то слабішають на бичому. Чому так? Вивчаю, досліджую...

немає такої процедури. Хіба що спочатку отримати інше громадянство.

Ну буде 2
Українське так просто не відпаде

Якщо б це так просто було зробити — пів країни чоловіків вже відмовилися б . Але все одно така стаття зараз не актуальна взагалі.

.Звідки ви взяли

пів країни чоловіків вже відмовилися б

?

В Тбілісі тре було їхати, Батумі більш туристичний, ось на тобі і хочуть заробити. У Тбілісі найголовніший скарб саме люди)

Хороші сосиски ми знайшли з 10-го разу, вареників гарних взагалі ні

Як не читаю подібні історії, то кожного разу одне і те саме. А в Японії теж будемо шукати сосиски і вареники? :)

Доречі, і те і інше, не є здоровою їжею, і дуже мало поширене в розвинених країнах.

закінчилось тим, що я готував вареники власноруч)

закінчилось тим, що я готував вареники власноруч)

А я готую борщ, бо його теж ніде нема :)

Так це і в Україні варто навчитись робити. Смачніших, ніж власноручно зроблені вареники чи пельмені із відібраних продуктів я ніде не їв.

чоловіки в процесі сварки б’ють жінок ножами

Кожаєв схвалює! Тепер зрозуміло, що його туди так тягне ;)

Ми не укладали контракт, домовлялись на словах, про що не шкодую.

Как-то очень удивился этому моменту, учитывая описанное отношение местных к приехавшим из статьи)

як мінімум ті люди, у яких ми знімали квартиру, не бачили в цьому необхідності, так як і я

Автор:
— Грузинську можна не вчити, вона ж складна, можна російською.
— ... але бісить що розмовляють багато на вулицях російською.
— місцеві хамлять, ставляться зверхньо, ігнорують, в процесі сварки б’ють жінок ножами, нахабно обважують. Лол.
— автор дивується і ображається, що в (!) туристичній країні заробляють на іноземцях. Скоріш за все, автор також де-факто заробляє на іноземцях, як і все українське айті:) ... але бере ваучери на 1000 грн в тому числі і на дітей у країни де 300к власних біженців.

— Грузинську можна перекладати через гугл транслейт, а

грузинською в англійській транскрипції, а от цю жесть уже може перекласти тільки носій мови.

Тут ви двічі неправі. Грузинска дуже погано перекладається через гугл транслейт. Навіть 1-2 слова скоріш за все будуть перекладені невірно. А от англійська транскрипція на алфавіт мапиться майже 1 в 1, при тому доволі інтуітивно. Носій мови не потрібен, ви би вийшли на впевнений рівень читання А1+/A2 за 2-3 міс, якби захотіли.

Нажаль, автор навіть не намагавася зрозуміти цю країну. კარგად იყავით!

Вітаю першого хейтера!
ТС молодець що вибрався з цього цирку.

Автор:
— Грузинську можна не вчити, вона ж складна, можна російською

де міг, там розмовляв англійською)

автор також де-факто заробляє на іноземцях, як і все українське айті

та ні, це вони заробляють на нас, бо власні місцеві погромісти дорогі)

бере ваучери на 1000 грн

здоров’я — то святе)

Грузинска дуже погано перекладається через гугл транслейт

може для мене він робив виняток)

ви би вийшли на впевнений рівень читання А1+/A2 за 2-3 міс, якби захотіли

повністю погоджуюсь, така задумка і була, але банально не було часу на це(

Нажаль, автор навіть не намагавася зрозуміти цю країну

о ні, я її прекрасно зрозумів) поки не підросте молоде покоління, яке здебільшого дуже здорове, їхати туди не пораджу) є з чим порівнювати)

ალავერდის ბატონა

Підписатись на коментарі