Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

Історія мобілізації Embedded-розробника

Володимир Іващенко працює у компанії Larch Networks як embedded developer трохи менше ніж рік. 24 лютого Володимир був у відпустці у Мексиці. Коли він дізнався про початок бойових дій, його відпустка скінчилася. І він разом зі своєю нареченою повернувся до України.
Зараз Володимир служить у ЗСУ, як і ще один наш developer. Компанія підтримує своїх працівників та лишається з ними на зв’язку.
Ми сподіваємось, що хлопці повернуться з перемогою якомога швидше!!!!
Нижче — відповіді Володимира на коментарі та відео інтрерв’ю з ним.

Питання:
Володимир, як Ви потрапили в армію, як проходили підготовку, і чи воювали раніше? Можете розповісти?

Володимир:
Ну строкову я проходив ще в 2006, в «перерві» між навчанням на ІПСА в КПІ, хехе. Але строкова служба готувала в основному до роботи в общєпітах чи клінінгових компаніях.
Насправді я ніколи не був дуже хоробрим, і не був добровольцем в 14-му. Я тільки під кінець 15-го зібрав яйця в кулак і пішов на відбір в новостворену бригаду швидкого реагування в Гостомелі. Там мені повезло, я попав в дуже хороший колектив і пройшов довгий вишкіл з суперовими інструкторами. Далі були певні проблеми в бригаді, бо її не випускали на передову і я пішов в УДА, де отримав трохи бойового досвіду. Потім повернувся знову до програмування, тільки трохи освоївся і вийшов на нормальну зарплату і наступило 24-те.

Питання:
А наші добре відповідають в плані арти і танків? Бо на початку розповідали, що в нас танків стало більше, ніж було, а тепер всі говорять, що з танками і артою величезна проблема.
А орлани глушилками не валять, не в курсі?

Володимир:
Ну на нашому участку арта творить чудеса з того, що в неї є, але все рівно цього за мало. Плюс страшно. Не вистачає нормальних дронів типу лелек, щоб її коректувати, бо ми не можемо як русня просто засипати квадрати в силу недостачі бк і стволів.
Танчики також останнім часом включились в гру, що нам дуже підняло настрій.
Орлани садять час від часу ребами, але знову ж таки відчувається недостача ребів, бо орланів у них судя по всьому ще багато.
Дякую, стараємося максимально бути обережними. Остальне уже від Бога залежить.

Питання:
Ще кілька питань, якщо не таємниця. Можливо не конкретно з Вашого досвіду, але ж Ви спілкуєтесь в цьому колі.
1. Зі слів Арестовича і Карася (це Арестович з автоматом) виглядає так, що російська армія воювати не вміє, все старе, все розвалюється, а потім рраз — кажуть здали ще щось. Демотивує.
2. Яка на Вашу думку перспектива Свд і Лсч? Там по мапі — небезпечний виступ.
3. Як в нас з забезпеченням? В чатах збирають на елементарні речі.

Відровідь:
1) По різному. Піхота безтолкова і вже практично закінчилась, в ход в основному іде свіжемобілізоване м’ясо з дири, танкісти досвіду набрались і працюють грамотно в умовах міста, вилазять між домами і розбирають наші позиції. Недавно навіть продовбав був дірку в п’ятиповерхівці навпроти нас і через ту дірку розбирав наш дім. Артилерія дуже грамотно їхня працює, цілі знаходить орлан і дуже швидко віддає інфу на гаубиці. Пара орлан+арта це та основна проблема, яку нам треба вирішити, якщо хочемо перемогти.
2) У СД особливих перспектив не бачу, там один міст лишився і його стан такий, що приходиться хреститись кожний раз, як його переїжджаємо. Тим більше не бачу перспектив відвоювати щось, поки не вирішиться питання з протидією їхній артилерії. Але я всього лише солдат і не бачу загального задуму, можливо ми просто тут відтягуємо на себе сили, а основний удар буде на півдні для прикладу. Тоді це все має смисл. Лисичанськ же сильно залежить від того як ворог буде продвигатись біля Золотого, Попасної і Слов’янська. Якщо там десь прорвуть і візьмуть нас в оточення, то будуть у нас великі проблеми.
3) Ну тут дуже сильно залежить від підрозділу і його командирів. Можу тільки за свій і пару сусідніх сказати, там все окей. Але знову ж таки в інших може бути жопа, тому тут за всіх розписуватися не маю права.

Питання:

Якщо знайдеш час, то хотілося б відповідей на такі запитання, бо якось не висвітлюються вони
1. Чи дивишся ти на зраду в соціальних мережах? Ну ось сидиш десь на нулі, а в возі пишуть, що там все пропало, 100 тисяч орків уже взяли все в котел. Або навпаки, що вже пливе американське РСЗВ, лазери, зірка смерті і ще тиждень і як влупим. Чи давить це на психіку?
2. Чи є інфовакуум на передку? Ну ті ти розумієш, що діється в тебе в кілька кілометрів в іншій частині або сидиш в інформаційній тиші і тільки по своїй локації розумієш, що відбувається?
3. Чи були прямі бойові контакти або зараз все тупо арта а піхота це чисто для позначення про взяття або утримання локації
4. Як місцеві ставляться. Твіттером дивлюся що багато хто з нуля пишуть що в дон-луганській області ті хто за Україну ті виїхали, а ті хто залишився, то чекають російського світу в основному. Твої думки що з ватою робити?

Володимир:
1) Я якось від соцмереж трохи дистанціювався і не так багато їх моніторю як раніше, але все одно трохи підбішує як зрадой*бство так і шапкозакидатєльство в дусі Арестовича.
Ну з котлами у нас постійно були проблеми в нашому районі, раз нас чуть таки в Рубіжному не відрізали. Але в принципі я просто для себе зрозумів, що західна допомога іде, але потрібно ще багато часу щоб її розвернути, тому морально себе настроїв, що ще місяця два-три нас будуть дрючить артою і головне просто залишитися живим і не розкластись на запчастини.
2) Дуже залежить від підрозділу. У нас підрозділ доволі професійний і добре організований, є старлінк, тому вакуума нема. Командир підрозділу також дуже активний, з усіма налажує зв’язок, тому ситуацію навколо знаємо непогано. Але є куча підрозділів, без зв’язку і толкових командирів, які знаходяться в повному вакуумі і вже здичавіли місцями.
3) Ми працювали в Рубіжному і тепер в Сіверодонецьку, тут постійні контакти були з піхотою, важкі вуличні бої, доходило пару раз навіть до рукопашної у деяких груп. Але зазвичай тактика в них пускати піхоту вперед, піхоту ми їх рубаємо, але тим самим видаємо вогневі точки, після чого вони починають нас розбирати танками і артою. Але це тіки район Рубіжне-СД-Лисичанськ, в інших місцях ситуація може бути абсолютна інша.
4) Місцеві це жесть. Все що було живе звідси виїхало. Те що лишилось реально заганяє в депресію. Місцями дивився на цих людей і не міг зрозуміти чи вони живі, чи вони взагалі колись жили. В мене стійка асоціація з нежиттю. Саме депресивне, що я бачив на даний момент це бомбосховище одного з заводів, битком набите таким контингентом. Повна тьма, запах запрілих людей, старіків і сирості. І серед всього цього п’ятеро маленьких дітей. Я до сих пір під враженням від того місця.
Що з ними робити я не маю жодної уяви, може виїдуть в Рашку самі, бо ні Рубіжне, ні СД вже для життя не придатні.
Вибачаюсь, можливо трохи сумбурно і з помилками, писав з телефона.

Володимир про емоційні гойдалки в ЗСУ

Володимир
Да, емоційні качелі на війні знатні. Також уже Бог який тиждень підряд нас то беруть в оточення, то не беруть. 50 відтінків котлів, блін.

І наостанок — бережи себе друже!

Володимир:
Дякую, стараємося максимально бути обережними. Інше уже від Бога залежить.


👍ПодобаєтьсяСподобалось16
До обраногоВ обраному1
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Володю, ми пишаємось! Повертайся з Перемогою!!!

Підписатись на коментарі