Коли війна застала під час воркейшену — як допомагати Україні за тисячі кілометрів

Мене звати Анастасія Михайлович, я координаторка освітнього проєкту Masters Academy від Master of Code Global.

Я мала цікаве й насичене життя в Україні, а нещодавно почала активно подорожувати. Давньою мрією було провести зиму у теплих краях — тому на початку 2022 року я вирушила у запланований двомісячний воркейшн до Таїланду.

Проте радість від здійсненої мрії тривала недовго — коли росія почала повномасштабне вторгнення в Україну, це повністю змінило життєві пріоритети.

Може здаватись, що опинитись далеко від жахіть війни — це фарт. Фізично ти дійсно в безпеці, проте емоційно дуже важко: страх за близьких, постійна тривога, відчуття безсилля, не розуміння, що робити далі, та як можна допомогти.

Хочу поділитись своєю історією, як допомагаю, надаю розголосу подіям в Україні та намагаюсь бути корисною.

День, який розділив життя на до та після

24 лютого здавався звичайним днем — через різницю у часі, в Таїланді була десята ранку, коли почали надходити перші новини про ракетні удари по всій території України.

Хотілось вірити, що то помилкові дані, проте з’являлось все більше інформації і стало зрозумілим, що почалась війна. Мабуть, як і всі українці, перше, що почала робити — дзвонила рідним, щоб переконатись, що всі в безпеці.

Потім я відразу почала шукати українців, щоб об’єднуватись, допомагати або хоча б разом розділити емоції. Я знайшла чат в Telegram для українців на Пхукеті, який починався з десяти людей, а зараз нас понад чотириста і це ще й не всі українці, які зараз перебувають в Таїланді.

Активності на підтримку України

В перші дні війни я познайомилась з проактивними людьми і ми почали думати про мітинги проти російської агресії. Тоді ми ще вірили, що такі активності в туристичних місцях сколихнуть іноземців, а зокрема і росіян. І другі почнуть протестувати проти злочинних дій свого уряду.

Всім хотілось кричати про напад росії і про всі звірства, що коїлись, але пощастило, що серед нас були обізнані люди, які давно проживають на острові та знають місцеві правила.

Для того, щоб отримати повагу від тайців, потрібно поважати їх традиції та, в першу чергу, бути за мир. Тайці, як буддисти, не підтримують агресію та насилля, і вони за рівність всіх людей.

Наприклад, їх цензура не допускала написи на плакатах «Putin is the killer», а також заклики, щоб Україні дали зброю — це табуйовані теми, бо вони несуть меседж про вбивства.

Пізніше нам дозволили робити мітинги, але обмежені у часі (тривалістю тільки по півтори-дві годити) та обмежені за кількістю учасників (не більше п’ятдесяти людей через ковідні обмеження).

Ми друкували українську символіку, виходили в туристичні райони та мітингували, щоб нас почуло якнайбільше людей — загалом було проведено шість мітингів на Пхукеті на підтримку України.

Крім участі у мітингах, я також давала інтерв’ю українським телеканалам «Рада», «Київ» та Укрлайф«. Також допомагала телеканалам з фото та відеорепортажами: шукала операторів та фотографів і пересилала відзняті кадри, організовувала для BBC News інтерв’ю з українцями, які були готові поспілкуватись та надати коментарі.

Вважаю, що потрібно бути корисною всюди, де можна підтримати Україну чи надати розголосу подіям в нашій країні. Якщо ви навіть трошки допомагаєте, донатите чи волонтерите — немає маленьких справ у великій війні.

Відкритий лист до посольства України

На початку війни посольство України в Таїланді працювало зовсім погано, а на острові взагалі немає консульства — йшов час, а українські туристи не отримували рекомендацій, як діяти та що робити.

Тому я, разом з іншими активістами, долучалась до написання листа-звернення, на ім’я Дмитра Кулеби, щоб він втрутився в ситуацію та допоміг розворушити українське посольство у Таїланді.

Лист, до речі, допоміг, адже на другий місяць війни розпочали проводити хоча б відеоконференції. При цьому, в Бангкоку, столиці Таїланду, посольство більш дієве і співпрацює з активними українцями та організовує благодійні чи просвітницькі заходи.

Та все одно цього замало, допомоги українцям від посольства немає, і не зрозуміло, в чому причина — в дипломатичних стосунках чи відсутності проактивності від посольства?

Звичайно, можливо, я маю завищенні очікування щодо їхніх дій, але й очікувати, склавши руки, не було сил та й часу.

Тому ми почали шукати впливових українців на острові та налагоджувати контакти з ними.

Благодійний ярмарок Ukrainian Fest Phuket

23 квітня на Пхукеті разом ще з ще двома активістами Юлією Пасічною та Андрієм Рубаном ми організували благодійний ярмарок, метою якого було:

• привернути увагу до російського вторгнення в Україну;
• розвивати українську спільноту на острові, щоб бути помітними для іноземців;
• зібрати кошти на допомогу ЗСУ.

До цього ярмарку долучилось багато українських сімей, всі хотіли допомогти: родина з Київщини з друзями та дітками пекли патріотичні кекси і продавали лимонад; дівчата з Харківщини створили композиції ікебани.

Також волонтери проводили курси медитативного малювання, розмальовували патріотичні екосумки, проводили заняття стретчингом, йогою. Загалом було запущено 11 активностей.

Найскладнішим було знайти локацію для проведення ярмарку. Оскільки Таїланд зберігає позицію нейтралітету, щоб провести захід чи будь-яку акцію в підтримку України потрібно його погоджувати з багатьма державними установами.

На жаль наші спроби отримати дозвіл провести ярмарок у громадському парку не були успішними. За день (навіть вечір) до заходу ми отримали заборону проводити благодійний ярмарок в громадському парку. Тому в терміновому режимі шукали приватну територію. Дякуючи Богу, за 2 місяці в Таїланді, ми знайшли спільноту свідомих українців, які зажди раді допомогти. Саме завдяки одному із них, Емілю Сальяні, киянину, який народився в Азербайджані та останні сім років живе в Таїланді, нам вдалося організувати ярмарок на території готелю Wyndham Grand Nai Harn Beach Phuket, Rawai.

Однією з локацій була лавка продажу української символіки. Ми надихнулися всеукраїнським рухом «BRAVERY» і дизайн всього ярмарку був розроблений на основі бренду Сміливості. Ми взяли «BRAVERY» креативи та додатково домовлялись з ілюстраторами, які можуть надати свої арти на безоплатній основі. Одним з таких ілюстраторів став Oleksander Grekhov, за що йому велика подяка.

Майже всі товари розкупили в перші години ярмарку і разом ми зібрали 55 824 грн, які перерахували до фондів «Повертайся живим» та «Голоси дітей» і з цієї суми жодних коштів не вираховувалось на організаторські потреби.

Загалом ми присвятили 150+ годин на організацію ярмарку, залучили понад 25 українців в програмі. Понад 300 осіб відвідали цей захід, а 15 з них — це іноземці, яким ми змогли розказати про війну в Україні.

Ми вимушено лишаємось в Таїланді вже п’ятий місяць, тому після проведення ярмарку, продовжуємо організовувати доступні активності. Провели також два благодійні музичні вечори для спільноти українців на острові, запустили дитячий клуб за донати на ЗСУ, продовжуємо друкувати мерч і перераховувати весь прибуток на допомогу ЗСУ.

Остання активність, до якої долучилися — це встановлення світового рекорду спільного виконання пісні «Ой, у лузі червона калина», присвяченого Дню Конституції України. Метою акції було обʼєднання українців у світі та збір коштів на проєкт «1000 автомобілів свободи», що ініційований та організований головою Львівської ОВА Максимом Козицьким та головою ГО «Добро.Дій» Ігорем Дулиним за підтримки МШДУ та Львівського оборонного кластера.

1086 людей із 47 країн світу одночасно виконали пісню. Наша спільнота на острові теж приєдналася для підтримки інфополя та, що найголовніше, — показати єдність нашого народу, спільну боротьбу на доступному фронті задля перемоги! Відеотрансляцію можна переглянути тут.

Бачимо попит та користь від наших і плануємо продовжувати привертати увагу до подій в Україні та допомагати нашій країні.

Тому, якщо ви перебуваєте зараз далеко від дому, сумуєте і відчуваєте провину, що не можете допомогти — своїм прикладом я хочу надихнути вас та показати, що будь-яка ваша активність наразі буде корисною.

І на останок — якщо ви (або хтось з ваших друзів) перебуваєте на Пхукеті, хочете долучатись до активностей, але ще не в нашій групі — долучайтесь, ми раді всім! Також маємо сторінку в Instagram.