Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

Почати спочатку: як адаптуватися до нових умов життя та залишитися «в ресурсі»

Від редакції DOU: цей матеріал належить до категорії UGC (User Genereted Content). Іншими словами, це користувацький блог. Читаючи матеріал, зверніть увагу на матеріал Відсутність медичної освіти, співпраця з ОПЗЖ та неетичне ставлення до клієнтів: розслідування про Спартака Субботу. Редакція DOU не може визначити правдивість фактів, наведених у розслідуванні, тож залишаємо їх на розсуд читачів.

Я — Спартак Суббота, лікар, психотерапевт, медичний психолог та кандидат психологічних наук. Займаюся дослідницькою діяльністю та понад 8 років веду приватну практику. З початку війни запит «як адаптуватися до нових умов життя» став ледь не найпопулярнішим.

Це й не дивно, адже майже кожен шостий українець переїхав до більш безпечних міст України. До того ж станом на кінець квітня, понад 5,2 млн осіб виїхали з країни. Усі ці люди опинилися в нових умовах, до яких не мали можливості заздалегідь підготуватися.

Незалежно від того, чи ви керівник компанії, який пережив релокейт бізнесу, чи переїхали самостійно або з родиною — це стрес. Навіть якщо зараз ваші умови кращі, як мінімум безпечніші, періоду адаптації не уникнути.

Тож я пропоную, по-перше, більш детально розглянути всі нюанси й етапи адаптації. По-друге, з’ясувати у який спосіб цей процес можна пройти максимально швидко та безпечно для власного здоров’я, як психічного, так і фізичного.

Етапи адаптації: від тривоги до асиміляції

Складнощі з адаптацією до нового місця виникають, якщо рішення було прийнято або не вами, або ви повною мірою не уявляли, як саме зміняться ваші умови життя.

Тобто якщо ви спланували переїзд заздалегідь, обрали житло, чи офіс, якщо ми говоримо про релокейт компанії, та принаймні приблизно розумієте, на що вам очікувати — складнощів з адаптацією на новому місці не виникне. Ні, вони будуть, але не такі гострі. Адже є ностальгія, є адаптація, але це — ваш вибір. Інша річ, коли переїжджати треба терміново і причина цьому не ваше бажання, а обставини, ще й досить критичні. У цьому разі змінюється занадто багато параметрів життя. Нова локація, побут, оточення — це надто великий обсяг навантаження на нервову систему.

Зараз поясню чому. Наш мозок, хоч і вміє навчатися, запускати ракети в космос і вигадувати меми, але за своєю природою він лінивий. І щоб не перевантажувати себе, любить доводити різні дії до автомата й переводити їхнє опрацювання в так званий «фоновий» режим. Приміром, ви не задумуєтеся, як ходите: що для цього потрібно підняти ногу, потім її опустити, напружити м’язи. Це все працює фоново. Так само з безліччю побутових речей: чистити зуби у своїй ванній (ваш мозок пам’ятає, де стоїть зубна паста й рука автоматично тягнеться до неї), спати у своєму ліжку (ви на автоматі знаєте, де вмикається лампочка, куди покласти окуляри, ви не фіксуєте «ось зараз я знайду тумбочку, а на неї покладу окуляри» тощо).

Коли ви раптово переїжджаєте, усі ці процеси потрібно вивчати заново. На це потрібен ресурс. А оскільки ви не просто переїхали, бо так захотіли, то навіть дрібнички, від розташування вимикача світла до холодильника, дратують, вибивають з колії та додають відчуття безпорадності. Та розуміючи ці процеси, можна стати менш вимогливим до себе й інших.

Тепер власне розглянемо етапи адаптації. Загалом їх можна виділити три основних:

Етап 1: тривога

На цьому етапі нервова система сприймає потенціал тривоги. Простими словами — ви лише починаєте знайомство з новим місцем. Це саме той момент, коли ви лише звикаєте до нового оточення, клімату тощо. Забагато змін зазвичай викликають тривогу, оскільки нам видається, що ми втрачаємо контроль над ситуацією.

Окрім того, наш мозок функціонує в такий спосіб, що фокусується саме на негативних моментах, у природі — це дозволяє виявити та швидко відреагувати на небезпеку. Але в реальному житті робить нас менш оптимістичними. Тому часто люди, які вимушено переїхали за кордон, бувають невдоволеними всім, але це не означає, що їм це не подобається. Просто підсвідомо вони цього не хотіли й бояться цих змін. До хорошого теж потрібно звикнути.

Етап 2: адаптація

Після того, як ви трішки освоїлися настає наступний етап — адаптація. Ви починаєте знаходити певні плюси та переваги в тому місці, де наразі перебуваєте. Починаєте обживати нову локацію та формувати побут. З’являються нові улюблені страви, місця та звички.

Етап 3: остаточна асиміляція

Він же останній етап. Це вже кінцева асиміляція, коли ви повністю звикли до побуту. Речі, які були для вас нещодавно новими — стали частиною повсякденності.

Загалом ці етапи схожі на історію, коли ви купуєте нову пару взуття на заміну старій, але улюбленій. Треба кілька разів її одягнути, що б звикнути та бути морально готовим викинути стару.

Тож є гарна новина — рано чи пізно ви адаптуєтеся. Але хочу зауважити один момент, у своїй практиці досить часто зустрічаюся з тим, що люди сповільнюють цей процес тим, що перестають слідкувати за власним здоров’ям. Порушують режим сну, не слідкують за харчуванням та фізичним навантаженням, усе це лише ослаблює адаптаційний потенціал. Тож потрібно розуміти, що переїзд — не причина виснажувати себе.

Поради з адаптації до нових умов і нового «життя»

Ми з вами з’ясували, як проходить сам процес звикання до нового місця або умов, тепер пропоную кілька порад, які допоможуть пройти всі етапи максимально комфортно.

  1. Насамперед потрібно створити рутину. І чим більше вона буде схожа на ту, яка була у вас раніше — тим краще. Наприклад, раніше ви проживали в Києві та щоранку пили каву з молоком. А в обід відвідували конкретний заклад, де замовляли страви, до яких звикли. Тепер ви переїхали до Львова, або до іншої країни. Не порушуйте власних традицій, продовжуйте щоранку готувати собі каву та обідати стравами, які були в Києві. Ви можете спробувати готувати їх самостійно, або знайти заклад, максимально схожий на той, який відвідували раніше.
  2. Річ у тім, що в такий спосіб ви створюєте ілюзію того, що нічого не змінилося. Це такі невеликі та досить дієві хитрощі для нашої нервової системи. Вони допоможуть подолати тривогу на першому етапі.
  3. Сформуйте нові звички. Звичайно, відтворити 100% наших традицій та звичок у новому місці не вийде, та й не треба. Паралельно з рутиною важливо сформувати й нові звички. Коли ви повторюєте одну й ту саму дію, з часом звикаєте до неї, відповідно формуються так звані рефлекторні дуги. Якщо казати простішими словами — ви починаєте робити цю дію автоматично.
  4. Наприклад, ви можете почати щодня робити прості фізичні вправи, або прогулюватися певним маршрутом. Спочатку це може бути незвичним, нове місце, враження, дії, але згодом ваш мозок сформує звичку й ці ритуали стануть буденністю. Власне формування нових патернів і є важливою частиною адаптації.
  5. Спілкуйтеся з іншими. Соціалізація — це дуже важливий момент. Особливо, якщо ми говоримо про адаптацію за кордоном, де інша культура та менталітет. Зі свого досвіду можу сказати, що відстороненість та самоізоляція можуть стати великою проблемою. Ми — соціальні істоти, нам не властиво бути на самоті. У нашій природі шукати собі подібних. І якщо так трапилося, що ви тепер проживаєте в країні, де вам складно знайти союзників зі спільною ідеологією та інтересами — пошукайте на форумах, соцмережах тощо тих, хто теж виїхав з країни. Познайомтеся, спілкуйтеся та підтримуйте зв’язок, насправді це дуже важливо. У мене був пацієнт, який переїхав до передмістя Франції. Там мешкає не так багато людей, тож знайти когось зі спільними інтересами йому здавалося неможливим і це його дуже пригнічувало. Ми почали шукати варіанти, і згодом він зареєструвався на форумі, де спілкувалися українці, які переїхали за кордон. Виявилося, що декілька людей мешкають у сусідніх містах і вони домовилися зустрічатися раз на тиждень та грати в настільні ігри. Ці зустрічі стали для нього важливим джерелом ресурсу.

Загалом адаптаційний період може тривати до року. Але цей процес непередбачуваний та індивідуальний. Хтось може легко адаптуватися до одних ситуацій та постати перед труднощами в інших. На це впливає багато факторів, зокрема виховання, біологічні чинники, емоційний стан тощо. Тому, якщо ви відчуваєте такі переживання, з якими вам складно впоратися — раджу звернутися до спеціаліста. Психолог або психотерапевт допоможе вам пройти всі етапи та якнайшвидше освоїтися на новому місці.

Також варто пам’ятати, що наш мозок та нервова система «працюють на нашому боці». Тому насамперед слідкуйте за своїм здоров’ям, режимом харчування та сну. Дайте собі час на те, щоби звикнути до нового місця та умов. Ці базові речі стануть надійною опорою й допоможуть вам упоратися з багатьма труднощами та зберегти ясний розум та здоров’я.

👍ПодобаєтьсяСподобалось7
До обраногоВ обраному1
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Щиро дякую! Оскільки скоро буду змінювати місце проживання, розумію важливість адаптивного процесу і впевнена, що ці поради мені допоможуть)

Dou вы ещё орнитолога пригласите, он расскажет об особенностях попугайчиков в офисах it компаний. Тарабарщину всякую пишите...

Корисна стаття. Дякую, Спартаку.

Начеб-то навіть у якомусь дослідженні про фактори впливу на працездатність, зміну навколишньої обстановки виявили саме як один з могутніх факторів підвищення працездатності. У мене це також так. Але всі люди різні. Для когось це і стрес, ймовірно.

Так. Нові нейрони та/або з’єднання між старими та новими, а може між старими та старими нейронами мізків ростуть повільно. Весь цей час якась безпорадність відчувається наприклад як у того, кто вирішив вивчити с++ та вперше прочитав декілька глав Бярні Страуструпа...

Статьи по субботам от Субботы)
Совпадение?

Ніяких співпадінь, у нас в редакції все продумано ;)

У вас помилочка у заголовку (як казала моя бабуся — на повилазівці). Мій комент можна видалити.

Тогда лучше Пятницу пригласите, хоть будет что почитать каждую недельку )

Підписатись на коментарі