Особистий охоронець, боксер, а тепер — Інструктор у ЗСУ. Про новий досвід QA Team Lead

Повномасштабне вторгнення рф на територію незалежної України згуртувало українців як народ. Ми щодня зустрічаємо наших героїв на вулицях та чуємо їхні історії. Хтось пішов добровільно, дехто — отримавши повістку. Та кожен з них заслуговує на те, щоб про них знали та брали приклад з їхньої мужності та самовідданості.

Герой цього матеріалу — QA Team Lead з компанії ISsoft Ukraine. З перших днів війни служив у підрозділі Тероборони, а зараз навчає захисників, як користуватись спецобладнанням. Він розповідає про те, які професійні навички з ІТ-сфери допомагають у лавах ЗСУ; про виклики, з якими можуть зіткнутись новачки, та про уроки військової служби.

З міркувань безпеки, матеріал публікується без імені автора.

Мотиви та виклики у перші дні війни

З початку повномасштабного вторгнення росії ми усі нон-стоп стежили за новинами. Накопичувалась злість і бажання помсти за те, що зробили вороги. І коли стало зрозуміло, що Київ вистоїть — захотілось долучитись до захисту нашої країни. А також стало очевидно, що нам, українцям, потрібно йти захищати свою землю, направити усі свої сили, щоб перемогти.

Так, вже 28 лютого я добровільно записався у лави Тероборони й мене направили у Луцьк. Мені було байдуже, куди їхати — головне, щоб бути корисним на тому місці.

У ТрО я був на позиції командира відділення (*офіцер запасу), а люди у колективі були дуже різні і різного віку. Хоча мені завжди здавалось, що у мене добре розвинуті софт скіли і я зможу легко комунікувати, виявилось, що це було найбільшим викликом. Тому, з самого початку служби мені довелось завойовувати авторитет і знаходити підхід до кожного. Згодом це налагодилось.

Найлегше ж було виконувати накази і фізичні тренування. Перші півтора місяця служби ми щодня тренувались 5-6 годин. Але оскільки я професійно займався боксом 8 років, деякий час працював особистим охоронцем і постійно підтримував форму у спортзалі — фізичні навантаження давались мені не важко.

Стандартний день у лавах ЗСУ

Зазвичай у нас підйом о 6 ранку. Ми живемо не у казармах, а в полі у наметах. На день має умовно план, згідно з яким нам треба втілити в життя завдання від командування з інженерного будування позицій — окопи, комунікація. І тому ми завжди знаємо, чим зайнятись чи що перевірити.

У перший місяць я пройшов через такий стрес, що їв лише один раз на день і схуд на 12 кг. Звісно ж, у нас є сухі пайки та часто привозять їжу волонтери. Одного разу навіть суші привезли, хтось поділився своїми — і це було приємно. Але зараз я вже краще харчуюсь і підтримую форму.

Щодо сну — коли дуже втомився, спиться добре. Коли ж якась тварина бігає, наприклад заєць, то прокидаєшся кілька разів за ніч і перевіряєш усе. Бо треба бути завжди готовим. Звісно ж, є люди, які чергують вночі і навіть можуть спати стоячи: з таким боремось, бо від цього може залежати не одне життя.

Щоб підтримати бойовий дух у нас є взводна пісня. Її колись співали «Гайдамаки», потім переспівав гурт «Тінь Сонця» — «Меч Арея». От ми всі її вивчили і в окопах співали.

Професійний досвід з ІТ сфери та ставлення колег

Коли ми розбирались з технічною документацією гаджетів і озброєння із Заходу — саме знання англійської та вміння розібратись в тексті стали мені в пригоді. Також ми багато працювали з розвідувальним обладнанням — тут є дотичні моменти до нашої сфери.

Під час служби спілкувався з тестувальниками зі своїх проєктів, розробниками і постійно був на зв’язку з нашою HR, яка завжди підтримувала і підбадьорювала. Більшість колег хвилювались, багато колег-білорусів (*колеги з представництв Coherent Solutions / ISsoft в інших країнах можуть перетинатись на проєктах) запитували, як я, деякі просили вибачення за дії керівництва країни.

До речі, у мене також є родичі в Білорусі — це старше покоління, яке не може прийняти зміни, не може зрозуміти, що насправді відбувається в Україні. На жаль, вони не читають телеграм-канали і навіть коли я надсилаю відео того, що робиться у нас, — вони не приймають цього.

Інструктор в ТрО

Ми зараз підпорядковуємось ЗСУ і згідно з новим законом ми не прив’язані до конкретної локації, бійців можуть відправляти туди, де буде потреба. Але через те, що я зараз служу як інструктор зі спеціального обладнання для розвідки та спостереження, то поки що буду приносити користь тут, передаючи знання нашим захисникам. Інструктором працюю у першій половині дня, а після обіду — тепер на новому проєкті в ISsoft Ukraine як QA Team Lead.

Завдяки службі я розширив свої комунікаційні навички та лідерство. Як для роботи інструктором, так і для мого професійного росту у компанії це якраз актуально.

Три «уроки» зі служби в Теробороні

  1. Не треба боятись. Краще смерть, ніж бути рабом. До цього треба відноситись трохи простіше.
  2. Вірити в себе і своє оточення. Ті люди, хто коло тебе саме зараз, на них можна покластися на 100%.
  3. Комунікація — наше все. Українці — це нація, яка може згуртуватися і домовитись так, як ніхто не очікував, і це дуже круто. І ще справжню повагу викликає наш президент: показав, що вміє «тримати удар» і дуже добре комунікує з іншими главами держав.

Як і мільйони українців, маю одну мрію — найшвидша перемога. Тут немає інших варіантів.

👍ПодобаєтьсяСподобалось17
До обраногоВ обраному1
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

з «уроків» найбільше сподобався перший. І справді, краще смерть, ніж неволя (цю тезу наші сусіди, що одні, що другі, досі не збагнули і, наймовірніше, ніколи й не збагнуть).
А от щодо поваги до президента... Відосик про шашлики вже забули? Кадри з Бучі і Маріуполя неевакуйованих?

Просто цікаво, от якби останні три роки рекламували «тренуйтесь, ранкові пробіжки у броніках, увечері стрільба, щовівторка копання окопів» і так далі.
Що б казали на це сіньори та техліди?

я не про це говорю, а про неевакуйовані Гостомель, Бучу, Ірпінь, Маріуполь, Херсон і так далі. Якби влада в особі президента заявила про те, що готується напад і ми об’являємо масову евакуацію, то у людей (не тількі сіньйорів, а у ВСІХ взагалі), був би вибір — брати на себе ризик і лишитися у місті, на який готується напад чи евакуюватися. Люди самі вирішили б. Але такого вибору влада в особі чинного президента НЕ ДАЛА.

Слухайте, в нас декілька місяців всі західні медіа верещали про вторгнення, Байден персонально попереджав, купа країн евакуювала свої посольства. Ви справді думаєте, що саме слово нашого презедента дало б людям зрозуміти що все серйозно? Я так не думаю

Я теж так не думаю. Але справа не в цьому. Просто він мав так зробити. Що зробили б люди (або не зробили) було вже б на їхній совісті. А зараз на його.

Ну то як раз варіант як звалити все з себе на когось.

For goodness sake, та зрозумійте нарешті, що кожен має виконувати свою частину роботи і відповідальність у кожного своя! У влади — своя, у громадян своя. Я реально почуваюся тупо, бо виступаю зараз КО. Невже це треба пояснювати, ау, п’ятирічки

Є люди, яким подобається робота КО.
Чи є ми тима, хто має їм то забороняти?

Якби влада в особі президента заявила про те, що готується напад і ми об’являємо
масову евакуацію

«Та брехня то все! Знову мутять щось», от що б 95% на це відповили

Так. Але тоді ми б не пред’являли претензій до влади з цього приводу, хіба ні?
Зараз я бачу численні намагання зам’яти тему. І пам’ятаю про те, що кацапія дуже сильна в інформаційній війні. Тому я повсюди, де можу, нагадую владі, що ніхуя ми не забули. І відосики всі пам’ятаємо, і закатованих українців теж.
От з приводу єрмака останні кілька днів у подоляцьких ботів розриває пукани, наприклад. В телеграм каналах, на ютубі. Бачу просто навалу їх зі спробами обілити єрмака.
Тільки-но з’явилася заява від Вікторії Спартц, як сарана посипалися хвалебні коменти про владу.

Ну може то Ви й пред’являєте, а я (та ще багатьох, хто «не пред’являє», знаю) не маю ніяких претензій до президента саме з цього приводу.

В мене є питання чому нема жодного заводу для снарядів/патронів/ракет та чому «візовий режим» тільки після 4 місяців війни, а не одразу після Криму.
Й т.д. й т.п.

Вбиті пред’явити вже нічого не можуть. Тобто я правильно розумію — для вас те, що фашисти зайшли до Херсону, як по килимовій доріжці, не означає нічого? І президент, якого попереджали за багато місяців, у цьому не винний?!
Рибки гупі вже забули все і їм не болить?

Звиняйте будь ласка...
Мабудь було треба відповісти трохи вище по стовбуру, але вже є як є.

Ні, я не хочу «щоб забули». Й більш того я (й ті люди, про яких я згадував) також про втрату Херсону й безпроблемний вихід росіян з Криму пам’ятають.

Моя відповідь була про те, що навіть якщо б він волав «вони ЙДУТЬ», то більшість людей просто покрутила пальцем біля голови й не зробила-б так саме нічого.

Й більш того, ну що б ви самі зробили у той час — почали евакуацію?
Оголосили військовий час на пару днів раніше?
А вас не «знесли» би протягом неділі через імпічмент, як зрадника та розвалювача економіки ?
А щодо мосту з Криму до Украіни, та чого там ще, так може він був впевнений що все добре. Ці питання не на часі зараз. Бо прямої зради президента ми не бачимо, й, думаю, не побачимо. А те що, можливо, були призначені не ті люди кудись... Ну то вже «після перемоги» :(

Так, так, а шо це ми бачимо у частині «автор топіка»? Це автора видалили по якісь причині, чи це на ДОУ така фіча з’явилась, яка дозволяє публікуватись від імені анонімуса?

З міркувань безпеки, матеріал публікується без імені автора.

Ясно. Мене не цікавить сам топік, тому я його і не прочитав, але зацікавив автор «анонімус». Дивно звучить «з міркувань безпеки». Які тут можуть бути міркування безпеки? Рашисти по імені будуть шукати хто раніше працював боксером, а тоді охоронцем? — Він же навіть не стріляє в окупанта. Про які міркування безпеки тут йдеться не зрозуміло.

Рашисти по імені будуть шукати хто раніше працював боксером, а тоді охоронцем?

Так, вони таким дійсно займаються, а ще можуть бути родичі на окупованих територіях

Маємо блог про збір даних з відкритих джерел. Раптом вас зацікавить ;) dou.ua/forums/topic/38938

Підписатись на коментарі