Моя допомога Азову та думки про те, що нас чекає далі

Вітаю, народ. Мене звати Віктор, я служу капеланом і тільки повернувся зі Сходу, де відвозив необхідні речі для Азова, які боронять нас від окупантів. Дух у хлопців бойовий, задачі виконуються ефективно.

Я дуже сподіваюсь, що мої статті вам ще не набридли, бо я планую їх писати, мінімум, до нашої перемоги. Ця вам може здатись досить радикальною своїми тезами. Але, як завжди, все сказане — це виключно моя думка.

Червень 2022 року був дуже активним та плідним на добрі справи в моєму житті. Я тричі був на Сході, написав дві статті та при цьому всьому ще встигаю працювати. Вихідних в мене майже не буває. Як і у наших хлопців, що захищають нас від окупантів.

В цій статті я розповім про дві останні поїздки на схід до Азова, буде невеличке інтерв’ю з моїм добрим приятелем Романом, a.k.a. Брейк, та мої розміркування про те, що на нас чекає далі.

У своїй останній статті на DOU я висловив свої спостереження, чому хлопцям на Сході важче воювати ніж на Київщині чи Чернігівщині. Сходіть почитайте.

Неочікувана зустріч

В один день червня моя знайома опублікувала відео з хлопцем з Азова в Instagram. А я, такий: «Так це ж Рома». І закрутилось. Він як раз повертався з навчань і ми мали змогу зустрітися.

Мені завжди цікавило декілька речей про Азов та в цілому про життя на передовій, і я вирішив його розпитати. Нижче стислий переказ діалогу, що відбувся між нами:

Я: Де саме ти брав участь в боях?
Брейк: Донецька область в 2015-му, Горенка, Мощун та на Сході України в 2022-му.
Я: Хто ти на полі бою?
Брейк: Снайпер та Джавелінщик.
Я: Це правда, що для того, щоб служити в Азові треба бути специфічного віросповідання?
Брейк: Раніше, може, так і було, зараз вже ні. Я: Як ти можеш залишатися при здоровому глузді, при всіх тих жахах війни, що ти спостерігаєш?
Брейк: Я пообіцяв собі, що темрява не поглине мене, не дивлячись ні на що. (І це працює. Роман досі залишається тою життєрадісною, позитивною людиною, котру я знаю з 2017 року)
Я: Який твій найстрашніший час в житті?
Брейк: Майдан, 2014. Ти стоїш тільки з щитом, без зброї, кругом горить, кричать люди і по тобі постійно гатять та поливають холодною водою в мороз.

Поспілкувавшись, я вирішив, що обов’язково відвезу його та його вантаж до місця дислокації, щоб він не їхав потягом та іншим транспортом. Ми гарно провели час в дорозі, яка зайняла десь 9 годин, у спеку без кондиціонера на Dacia Sandero.

Доїхали з потрійним шаром пилюки на собі. Але це все одно краще, ніж в кузові якого-небудь КРАЗа. В другу мою подорож до них, з котрої я повернувся декілька днів тому, ми привезли та закупили:

  • 500 л пального,
  • 1 принтер,
  • 100 футболок «піксель»,
  • 20 турнікетів,
  • 20 бинтів,
  • 400 каш ЇDLO,
  • 40 тактичних рукавиць,
  • 2 спальники,
  • 2 ящики протеїнових батончиків.

Вся ця поїздка вийшла фінансово більше ніж на 110 000 грн. Нічого з цього не було б можливим без підтримки кожного з вас, особливо Фонда «Східноєвропейська Реформація», Віталіка Ратушного та багатьох інших.

Десь на Сході


Після азовців я завітав до Геннадія Мохненка та його команди. Якби серед волонтерів були звання, як у війську, то на фото нижче зі мною стоять два генерали.



Зліва від мене — Геннадій. Засновник «Республіки Пілігрим» в Маріуполі, він всиновив 35 дітей. Про нього можна писати і писати, це людина-скеля! Праворуч від мене — Альберт, помічник Геннадія. У Альберта — 18 всиновлених діток. Де на фронті найгарячіше, туди і поїде Альберт. Є відео десь в Instagram Геннадія, на якому видно, як під час евакуації снаряд розривається біля машини Альберта і пробиває йому радіатор. Команда цих двох з лютого евакуювала з Маріуполя, Донецької та Запорізької областей тисячі людей.

Про негатив в ЗСУ

Іноді я чую досить неприємні висловлювання, по типу, який у нас в Збройних Силах трапляється хаос. Про командирів батальйонів та бригад, в котрих просто «зірваний дах», в поганому сенсі цього вислову, про ці повістки, котрі видаються не людям, які дійсно принесуть користь на фронті, а просто заради плану мобілізації. Я завжди відповідаю на це, якби у нас було настільки все погано, Київ дійсно взяли б за три дні, як пропагандували зливні бачки на роснявому ТБ.

В більшості, ми були готові до вторгнення, а русаки насправді ні. Вони вже отримали майже 40 тис. загиблих. І це за консервативними оцінками. Реально вмерло більше ніж 45 тис. окупантів. Це армійці + вагнерівці та інші найманці + ДЛНРівці. Коли ми з приятелем в лютому спілкувалися на тему, що ми будемо робити, коли війна почнеться, я сказав, що нехай ця велика жертва нашої країни та наших людей послужить тому, що імперія зла розвалиться. Так само як колись розвалився радянський союз.

Що буде далі

Моя дружина не дуже розуміла мене, коли я не хотів купувати квартиру чи машину з салону. Я завжди казав, що поки на росії рулить диктатура, я не хочу ризикувати нашими грошима.

Моя стаття про евакуацію від 23 лютого 2022 року дійсно стала пророчою. Написав я її за 30 хв, їдучи на роботу в потязі. Хто ж знав, що вже завтра життя усіх нас зміниться назавжди. Жалкую, що не опублікував її раніше.

Я персонально готуюсь до більш масштабного конфлікту. Вважаю, що попереду весь світ чекають ще більші випробування. І я хочу бути до цього готовим. Також я хочу отримати військову освіту на Заході. Щоб максимально своїм розумом допомагати в центрах прийняття рішень.

Паралельно з усім цім у світі розвивається нова рецесія, і тільки Бог знає, яких вона буде розмірів. Головне те, що ми обов’язково з цього всього виберемось і станемо ще сильніші.

Наші діти будуть жити в сильній, заможній, по справжньому Європейській Країні.

Чого у нас в країні не повинно бути

Я проїхав замалим не всю Україну за останні 4 місяці. Не був тільки в Сумах, Харкові, Чернігові та Чернівцях. Люди, як же якісно покращився рівень наших доріг. Я знаю, що якщо з’їхати з траси, дорога не завжди буде якісною. Але в будь-який напрямок, будь то Дніпро, Львів, Полтава, можна наразі швидко без проблем доїхати на авто.

До війни займали перші місця з експорту металів, зерна, масел. Ми також є однією з найосвіченіших націй в Європі. Навіть під час війни IT-експорт виріс на 27% за даними Forbes Ukraine.

Багато плюсів у нас. Але, як сказав Ярослав Грицак в своїй Глобальній Історії України: «Ми — багата країна бідних людей». При цьому, образно кажучи, бідніше нас за ВВП тільки Молдова. Зарплати — копійки, рівень державної медицини дуже низький. До війни ми постійно щось у когось просили. Згадайте історію з «Південним Потоком 2», земля йому скловатою. Яка його головна ціль? Припинити постачати природний газ через Українську ГТС.

А ми розуміли, що якщо вони припинять використовувати нашу транспортну систему, почнеться шантаж України газовим питанням. Також, хто б що не казав, ті 4 млрд доларів щорічно за користування ГТС нам дуже були потрібні. Наші політики боролися як тільки могли за те, щоб постачання газу не припинилося. При тому, що платила нам за це країна, яка окупувала нашу територію.

Я не хочу, щоб Україна, коли ми її відбудуємо, у когось щось просила в борг. Хочу, щоб ми давали в борг. Щоб у нас було всього в достатку. Кредитування це добре. Але хочеться, щоб, якщо воно й було, то це було на рівні партнерів, рівноправних партнерів. До того і йдемо. Все буде Україна!

Дякую що дочитали до кінця. Якщо хочете підтримати мою капеланську роботу, не зволікайте!

Підтримати можна декількома шляхами:

  • Monobank 5375411500926550
  • Patreon
  • PayPal (по запиту)
  • IBAN UA123220010000026207312567578

Нижче цикл моїх статей про війну та полон:

Сподобалась стаття? Натискай «Подобається» внизу. Це допоможе автору виграти подарунок у програмі #ПишуНаDOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось33
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Насправді, якщо відвоювати родовища сланцевого газу розвідані Шел в Луганській і Донецькій області, власне через які в тому числі йде війна (не для того, щоб там добувати, а для того, щоб не дати Шел поховати Газпром), то Україні не потрібен буде транзит російського газу. Та ж ситуація з шельфом Чорного моря. А ще в окупованій ЛДНР найбільші запаси літію для акумів електромобілів в Європі

Дякую за статтю.
Дуже цікаво було почути твої роздуми.

Тобі дякую Святослав за постійну підтримку!

Забув додати збір на машину для хлопців
t.me/full_of_hatred/569

Додам

Підписатись на коментарі