Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×

Як мінімізувати ризик розробки неправильного рішення: збір даних

Привіт, я Андрій Статкевич, Head of Design Office в Intellias. Під час своєї роботи в ІТ сфері, я помітив, що спеціалісти не завжди пам’ятають про кінцевих споживачів — людей, які, власне, й користуватимуться продуктом. Так інколи розробка продукту починається не з пошуку проблеми, а одразу з готового рішення. Як дизайнер у минулому та менеджер тепер, я дивлюсь на такі ситуації з різних боків. Тому написав декілька коротких статей про те, чому важливо спершу зрозуміти проблему, яку ми маємо розв’язати, а вже потім братися за розробку.

Цим текстом я сподіваюсь почати серію статей про розробку правильних рішень та мінімізацію ризиків у дизайні. У ній розгляну методи збирання даних. Стаття написана простою мовою, пропонує прості рецепти та орієнтована, в першу чергу на новачків — як менеджерів, так і розробників, аналітиків, дизайнерів.

Це широка тема, яка зачіпає усі стадії розробки продукту або сервісу. Простий факт, що працює на різних рівнях — для правильного рішення потрібно достатньо даних та чітке розуміння проблеми, яку маєте розв’язати.

Коли ви купуєте, наприклад, молоко, у вас завжди є опції: скільки молока купити, якої жирності, пастеризоване чи ні. Щоб ухвалити правильне рішення, ви маєте володіти певною інформацією. Навіщо вам це молоко? Що ви збираєтесь із ним робити — пити, додавати до кави, використовувати для випікання? Хто питиме молоко — ви самі, ваша сім’я, ваші гості? Чи варто враховувати чиюсь непереносність лактози?

Лише дрібку речей у нашому житті ми можемо робити, не маючи при цьому конкретної цілі. Найчастіше, ми повинні уявляти більшу картину, щоб зрозуміти наслідки наших дій та зробити правильний вибір.

Так само й у бізнесі. Що більше ми знаємо, то точнішими будуть наші дії. Натомість що менше ми знаємо, то більший ризик зашкодити репутації бізнесу. В дизайн офісі Intellias ми використовуємо правило 1:10:100, яке було запропоноване Клер-Марі Карат, UX-консультанткою та, в минулому, дослідницею в IBM:

«Кожний долар, що його ви інвестуєте у користувацький досвід, дозволяє вам заощадити $10 на етапі розробки, та $100 — на підтримці після релізу».

Як працює це правило? Наприклад, ми проводимо коротке дослідження певної проблеми, яке триває декілька днів та, умовно, коштує $1000. Ця інвестиція дозволяє зібрати конкретну інформацію, визначити сценарії, які окреслюють обсяг робіт, та дають можливість скоротити цикл розробки, обмежившись створенням пріоритетного, справді необхідного функціоналу.

Скільки часу потрібно розробникам, щоб створити певні фічі? День, тиждень, можливо, місяць? Скільки це коштуватиме — $1000 чи $10 000? І чи дійсно користувачам потрібні ці фічі? Хіба ми можемо знати це без дослідження? А що як продукт вийде на ринок та стане очевидно, що користувачі нехтують цілими шматками функціоналу? Скільки на цьому втратить клієнт — $1000, $10 000 чи $100 000?

Мінімізація ризиків: вивчаємо потреби бізнесу та користувачів

Що ми можемо зробити, щоб мінімізувати ризик створення неправильного рішення? Маємо зібрати максимум інформації для подальшого аналізу.

Дізнайтесь цілі, мету та головні потреби бізнесу. Розмовляйте якнайчастіше — від початку проєкту ми стаємо консультантами, які надають високоякісні послуги, отже кожен член команди стає представником компанії.

Порада 1: цікавтеся, перевіряйте, уточнюйте, спілкуйтесь — в ізоляції неможливо створити щось хороше.

Якщо ви створюєте продукт для людей, поговоріть з ними. Адже який сенс розробляти щось і при цьому ігнорувати кінцевих споживачів? Ви б не стали купувати новий будинок чи автівку, які спроєктували без уваги до потреб споживача, чи не так? Думати, що бізнес вже все знає і не має часу й грошей на дослідження, доволі наївно.

Порада 2: не чекайте цінних відповідей на загальні питання «Що вам потрібно?» або «Чого б вам хотілося?». Ви маєте знаходити зернятко правди поміж строк.

Багато менеджерів гадає, що питати людей, що їм потрібно, — це марнування часу. І вони праві. Ми не можемо питати людей, що їм потрібно, адже їм просто потрібні «швидші коні».

Натомість запитайте респондентів:

  • Які ваші цілі?
  • Чого ви прагнете досягти?
  • Що люди роблять зараз, аби досягти результату?
  • Навіщо вони це роблять?
  • Які їхні болі, страхи, розчарування?
  • Що зупиняє їх від...?
  • Що мотивує та надихає їх?

Маючи відповіді на ці питання, ми можемо розробляти інноваційні рішення, які не обмежені наявною пропозицією на ринку. Коли ми спілкуємося і з бізнесом, і з користувачами, ми створюємо продукти, що з одного боку задовольняють цілям та потребам, а з іншого — влучають в саме серце, надихають і тішать.

Методи дослідження

Існують десятки методів, які допоможуть вам досягти результатів. Всі вони дозволяють зібрати різного роду дані та матимуть різний вплив на подальшу розробку продукту.

Наприклад, на ранніх стадіях планування та дослідження, ви можете використовувати: кабінетні дослідження, етнографічні дослідження, спостереження за учасниками дослідження, контекстуальні інтерв’ю, креативні воркшопи тощо.

Для того, щоб аналізувати та тлумачити дані, ви можете використовувати: кабінетні дослідження, персони, мапи користувацького шляху, інсайти з jobs-to-be-done, історії користувачів, доповіді по дослідженням тощо.

Ось приклади лише кількох з них, які можете почати використовувати одразу:

Desk Research (Кабінетне дослідження)

Тривалість: підготовка: 0–1 година,
проведення дослідження: 0.5–8 годин,
опрацювання результатів: 0.2–2 години,
Необхідні інструменти: комп’ютер із доступом до дослідницьких баз та публікацій.
Залучені особи: дослідники: 1+,
учасники: не потрібні.
Очікувані результати: тексти, статистика, фотографії, відео.

Кабінетне дослідження — це свого роду самостійний пошук інформації. Цей метод може стати вам у пригоді, коли ви маєте дізнатися більше про клієнта, індустрію, конкурентів, схожі продукти або послуги. Таке дослідження зазвичай починається з дуже загальних тем чи питань. Наприклад: «Що таке індустрія ІоТ?», «Що таке розумний будинок» тощо. Далі ви звужуєте зону пошуку, ставлячи питання на кшталт «Які найкращі сенсори є на ринку у 2020 році?» тощо.

Ви можете шукати за ключовими словами, конкретними компаніями чи конкурентами, або ж у публікаціях та схожих дослідженнях. За можливості, не обмежуйтесь лише «гуглінням» інформації. Натомість шукайте та купуйте звіти — зазвичай вони можуть надати куди глибшу інформацію, якої нема у відкритому доступі.

Результатом такого дослідження є текстові вижимки, зібрання фотографій, скриншоти, відео, таблиці, мапи, мудборди тощо. Кабінетне дослідження відбувається у три етапи:

  1. Визначте запитання чи тему дослідження.
  2. Проведіть дослідження.
  3. Опрацюйте результати, зробіть висновки.

Online ethnography (Онлайн-етнографія)

Тривалість: підготовка: від пів години до тижня (залежно від підходу та доступності),
проведення дослідження: від 1 години до 12 тижнів (залежно від мети дослідження та підходу),
опрацювання результатів: від пів години до 2 тижнів (залежно від кількості та типу даних).
Необхідні інструменти: комп’ютер, блокнот, обладнання для запису аудіо та відео матеріалів, форма згоди, домовленість про конфіденційність.
Залучені особи: дослідники 1+,
учасники: не потрібні.
Очікувані результати: тексти (цитати, записки з полів, транскрипції), скриншоти, аудіо та відео записи.

Онлайн-етнографії можуть складатися з різних методів, як-от контекстуальні інтерв’ю, що проводяться онлайн, або ж глибокі ретроспективні інтерв’ю з членами спільноти. Під час онлайн-етнографії дослідник може приєднатися до онлайн-спільноти, щоб спостерігати, або стати частиною спільноти та документувати цей досвід.

Це дозволяє нам концентруватися на різних аспектах, як-от соціальна взаємодія всередині онлайн-спільноти або ж різниця між сприйняттям себе онлайн та в реальному житті.

Онлайн-етнографія відбувається у 4 етапи:

  1. Визначте конкретні питання, на які хочете знайти відповіді під час дослідження.
  2. Заплануйте дослідження та підготуйтесь до нього.
  3. Проведіть онлайн-дослідження.
  4. Опрацюйте результати, зробіть висновки.

Contextual interviews (Контекстуальні інтерв’ю)

Тривалість: підготовка: від пів години до 8 тижнів (залежно від доступності та юридичних регуляцій),
проведення дослідження: від 0,5 годин до 4 тижнів (залежно від кількості та зайнятості дослідників та респондентів),
опрацювання результатів: від пів години до 4 тижнів (залежно від кількості даних).
Необхідні інструменти: блокнот, смартфон (для фото, аудіо та відео запису), форма згоди, домовленість про конфіденційність.
Залучені особи: дослідники: мінімум 1, оптимально — 2-3 (або декілька груп з 2-3 дослідників),
учасники: мінімум 5 (оптимально — 20 на групу).
Очікувані результати: тексти (записки з полів, транскрипції), аудіо та відео записи, фотографії, артефакти.

Контекстуальні інтерв’ю проводяться з клієнтами, співробітниками або будь-якими іншими релевантними особами у контексті певної ситуації та з відповідними запитаннями. Наприклад, вони можуть проводитися на місці роботи людей або з клієнтами під час користування продуктом або отримання послуги. Контекстуальні інтерв’ю — це потужний інструмент для розуміння потреб, емоцій та очікувань цільової авдиторії. Кроки у контекстуальному інтерв’ю:

  1. Визначте конкретні питання для дослідження.
  2. Визначте респондентів.
  3. Складіть план та підготуйтесь.
  4. Проведіть інтерв’ю.
  5. Опрацюйте результати.
  6. Проведіть наступне інтервʼю.
  7. Опрацюйте результати.
  8. ...
  9. Проаналізуйте отримані результати, зробіть висновки.

Key Insights (Ключові інсайти)

Тривалість: від пів години до 4 годин (залежно від складності та кількості даних).
Необхідні документи: будь-яка доступна форма дослідження (мапи, персони, шлях користувача), ручка, папір, скоч.
Залучені особи: дослідники: мінімум 1, оптимально — 2-3,
учасники: опціонально 2-12 людей із добрим знанням предмета дослідження.
Очікувані результати: ключові інсайти.

Процес формування ключових інсайтів допомагає підсумувати головні знахідки у стислий та дієвий спосіб, що допоможе комунікувати всередині та поміж команд. Перші інсайти зазвичай генеруються щодо патернів, які ви знаходите під час збирання даних або під час опрацювання даних після проведення досліджень.

Ось приклад того, як ви можете оформити інсайт, заповнюючи пробіли даними з дослідження:

________________________(персона, персонаж, позиція)
________________________(діяльність, активність, ситуація)
Тому що_______________(ціль, потреба, результат)
Але___________________(обмеження, перешкода, незгода)

«Данило щодня їздить в офіс на автівці, тому що йому так комфортніше, але через затори він проводить у дорозі більше часу та починає злитися».

Цей приклад може видаватися вам знайомим, якщо раніше ви вже писали історії користувачів (user stories). Різниця полягає у тому, що ми приділяємо увагу діяльності, результатам та перешкодам, а не потребам. За допомогою ключових інсайтів ми можемо під іншим кутом подивитися на проблеми, які виявили під час дослідження:

  • Коли ми розглядаємо діяльність певної людини, ми можемо подумати про альтернативні шляхи досягненні мети (Як ще Данило може подорожувати на роботу, щоб лишатися у комфорті? Йому потрібно подорожувати на роботу щодня?)
  • Розглядаючи потребу або результат, на який очікує людина, ми можемо піти далі у розумінні причин, які спонукають Данила залишатися в комфортному середовищі (Чи пробував він інші способи дістатися роботи? Чому вони не спрацювали? Чи є якісь варіанти, які можуть допомогти Данилові досягти своєї мети та зберегти комфорт?)
  • Розглядаючи обмеження та перешкоди, на наступних етапах слід подумати про те, що ми можемо зробити, аби їх уникнути чи мінімізувати.

Як ви бачите, ключові інсайти допомагають виокремити зернятко істини з отриманих даних. Вони формують конкретні та структуровані знання, що заохочують до творчого мислення, співпраці з командою та створення рішень, що зменшують проблеми та ризики розробки неправильного продукту.

Порядок дій:

  1. Підготуйте та роздрукуйте дані дослідження (або зберіть на цифровій дошці).
  2. Запишіть початкові інсайти.
  3. Згрупуйте, поєднайте та розставте пріоритети.
  4. Пов’яжіть ключові інсайти з вашими даними.
  5. Знайдіть пробіли, повторіть.
  6. Опрацюйте результати, зробіть висновки.

Висновок

Ніщо не можна створювати в ізоляції, особливо, якщо ми створюємо продукт для людей, до яких не маємо доступу з самого початку. Що більше ми хочемо прийняти правильне рішення та допомогти бізнесу досягти успіху, то більше енергії ми маємо витратити на збирання інформації.

Завдяки human-centered підходам, ми можемо допомагати бізнесу створювати рішення, орієнтовані на цільову авдиторію, а різні методи допомагають зібрати достатньо інформації, виокремити проблеми та подивитися на них з різних боків. А тоді — діяти!

👍ПодобаєтьсяСподобалось4
До обраногоВ обраному2
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Є такий довідник BABOK
Там багато про вимоги, стейкходерів, техніки та інше.

Обожнюю бюрократів за їхню непереборну жагу надати рекомендації та вимоги, які вони самі не виконували і навіть не намагалися. Хоча якщо примусити — легко створять імітацію цього всього.

Що завгодно, аби тільки не надавати механізми зворотного зв′язку. А то ж раптом щось не те скажуть, керівництво не зрадіє.

Підписатись на коментарі