«Доброго ранку, мої любі!» Або мій досвід переходу на українську

Друзі, давайте знайомитись! Мене звуть Юлія Денисенко, я працюю в компанії Simcorp на посаді Lead Software Engineer вже понад 15 років. Це мої найтриваліші стосунки. Крім цього я заміжня, разом з чоловіком виховую двох чудових спиногризів хлопчиків.

Нещодавно я прийняла для себе рішення перейти на українську мову. Тож якщо ця тема вам цікава та актуальна, то «welcome on-board».

В цій статті я спробую сфокусуватись і розповісти виключно про свій власний досвід переходу на українську мову. У всесвітній мережі наразі можна знайти безліч дописів, кому ця тема цікава, в яких по пунктах будуть перелічені всі поради і правила. Тож намагатимусь їх не повторювати або якщо і повторювати, то виключно через призму власного досвіду.

І одразу ж, перше і єдине правило — щоб перейти на українську мову, ви маєте прийняти це рішення самостійно і свідомо. Причин зараз є купа, і в тому ж інтернеті та різних ЗМІ є матеріали на тему, чому наша мова — то наш оберіг і наша сила. Я не буду тут їх переповідати.

Єдине, в чому певна на всі 100% — це рішення для кожного має дозріти зсередини і мати зрозумілу персонально для вас мотивацію, тільки за цих обставин ви не будете боятись труднощів, спокійно припускатись помилок, вибачати їх собі і йти до мети далі.

Ідея, час якої настав

Моїм особистим зламним моментом стала розмова з чоловіком, коли ми обговорювали можливість переходу на українську і він сказав «просто російська для мене зручніша — це мова моїх батьків». І я подумала, що і моїх батьків, саме тому зручніше і звичніше висловлюватись російською, хоча я нормально володію й українською також. Але ж якщо цей ланцюжок не перервати, то російська буде «мовою батьків» і для моїх дітей, а потім і для їх дітей, і так далі, і так далі, і так далі....

Це стало останньою краплиною на тлі тих страшних подій, що розгортались у країні наприкінці березня — початку квітня цього року. Останнім поштовхом для того, щоб наступного ранку прокинутись і сказати дітям «Доброго ранку, мої любі!»

Діти на ці зміни особливо ніяк не відреагували. Небо не впало, ніхто не допитувався в мене, що сталося і чому я це роблю, тож я не мала нікому нічого пояснювати і могла спокійно спостерігати за собою та своїми відчуттями.

За початком діло становиться

Було ніяково починати говорити українською з людьми, з якими ми завше спілкувалися виключно російською. Перший тиждень особливо важко було змінити мову спілкування в чатах — там я раніше воліла дотримуватись мови співрозмовника. Але я помітила, що кожного разу, переключаючись на російську, я потім автоматично продовжувала спілкуватися російською і мала докласти зусиль, щоб знов себе переключити в «ua-mode».

Врешті решт, я зрозуміла, що хочу спілкуватися українською в незалежності від того, чи є мій співрозмовник російсько- чи україномовним, спілкуюсь я дома чи на роботі, чи в магазині, приватно чи у великій компаній, сам на сам або в чаті. Просто тепер це моя мова спілкування. Назавжди.

І все стало на свої місця. Я почала відповідати українською незалежно від того, хто і якою мовою до мене звертався. І помітила цікаву річ: частина людей, почувши, що я говорю українською, починала також спілкуватися зі мною українською. То було приємне незвичне відчуття, наче б то ти схилив людину на свій бік без всіляких сперечань і доказів одним лише фактом своєї впевненої позиції.

Трохи згодом я помітила, що попри мою впевненість у своїх знаннях мови, мені бракує слів, я припускаюсь помилок і часто влучні вислови вилітають геть з голови у потрібний момент. Ти можеш сто разів знати що «полотенце» то «рушник». Але, стомившись під кінець дня, питати малого «ти взяв полотенце?». А через 3 секунди, зрозумівши свій факап: «рушник, Юля, це називається рушник!» І потім ще декілька разів з наголосом «Рушник. Рушник. Рушник.» Діти дивляться скоса, але мовчать. І правильно роблять — під кінець дня краще не попадатись під руку.

Ще складніше добирати слова, коли маєш відстоювати свою точку зору, або дискутувати, або переказувати якісь події. Я люблю висловлюватись влучно, тож мене бісить, коли забуте слово доводиться замінювати якимсь синонімом, що не до кінця передає ті думки та емоції, що хотілося б висловити.

Тому я, як нормальна відмінниця, завела зошит, де записую такі слова, що випадково випали з голови, або ті нечасто вживані, що і не згадаєш, не підглянувши в гугл транслейт. Час від часу переглядаю їх. Знайшла короткі відео з правилами української мови. Дуже короткі, 5 хвилин максимум, і кожне присвячене 1 темі. Можна переглядати одне відео на початку і одне після робочого дня, а для затятих перфекціоністів — і після перерви на обід ;)

Крапля камінь точить

Час минає. Першим приз мушки-повторюшки отримує молодший — йому 4 роки. Коли на питання «мама, а куда мы пойдем гулять?», він отримує відповідь «А куди ти хочеш? На майданчик чи в місто?». Він тут же з радістю віддзеркалює «на майданчик». Так, перший раз мені довелося пояснити йому що «майданчик» то «детская площадка», але тепер він знає. А я тепер знаю, що наступне слово я не буду йому перекладати на російську, а буду намагатися пояснити набором зрозумілих йому українських слів.

Старший тримається. Йому 10. Міцний горішок. Але ще одне правило, яке я відразу ж визначила для себе, коли вирішила перейти на українську — я не буду силувати дітей. Це мій бій. Діти, вони як мавпи: «мавпа бачить, мавпа робить». Тож коли ми з чоловіком будемо говорити з ними виключно українською, рано чи пізно вони будуть це наслідувати.

До речі, про чоловіка. Він на українську перейшов трохи згодом. Тож у нас був час, коли ми повернулися на захід України і я спілкувалась українською, а він — російською. То був один з найскладніших моментів.

Цікаво, що в мене не виникало проблем з іншими співрозмовниками, коли мені відповідали російською, я впевнено продовжувала робити те що роблю, і крапка. З близькою людиною глибина діалогів дещо інша, тож ти фокусуєшся на тій палітрі почуттів і змісті, що хочеш передати, а коли чуєш у відповідь російську, це трохи вибиває і ти автоматично намагаєшся використати ті ж слова у відповідь. Тому доводиться кожен раз перекладати в голові. Це збиває з пантелику і дратує.

На моє щастя, це випробування тривало недовго, наше оточення зіграло свою роль і чоловік також перейшов на українську. Хоча мені подобається думати, що це я його зукраїномовила =)

Гуртом добре і батька бити

Разом набагато легше. Можна підказувати один одному, коли співрозмовник робить чергове «е-е-е, ну як його?», можна виправляти русизми (це моє улюблене). Правда, ми заздалегідь домовились, що це норм і нікого не дратує.

Інколи діалоги звучать наступним чином:

— Це можна викидати? Цей пакет пустий?
— Так, він порожній)

Чоловік виявився набагато суворішим в плані контенту, який він споживає. Через тиждень налаштував україномовне меню в телефоні, видалив російську розкладку і намагається споживати контент виключно українською. Діти просили кіно на вечір. Знайшов «Хобіта» в українському перекладі, до речі, дуже вдалому. Всі залишились задоволені.

Кіно і книги — це окрема тема. Тут я можу ще на 10 статей тексту написати. Скажу лише, що і до цього ми купували дітям книги і ніколи не звертали увагу на мову видавництва, для мене завжди був важливий зміст. А оскільки останнім часом кількість якісних україномовних видань збільшилась, то часто це були українські книжки. Тепер їх в нашій оселі ще побільшало. Старший читає сам, молодший обожнює, щоб йому читали перед сном — все, що завгодно аби не лягати спати.

Ще одне спостереження — українською виявилось важче сваритися. Принаймні, поки що. Поки більшість енергії йде на формулювання і підбір слів, минають ті самі 5 секунд, за які ти вже можеш і передумати казати те, що збирався. Це — безперечний плюс у сімейному житті. Тож я не поспішаю опановувати українську лайку, хоча вже передчуваю, що це — окремий пласт, який я з часом обов’язково для себе із задоволенням відкрию.

Замість висновку

Пройшло приблизно 2,5-3 місяці з моменту мого переходу на українську. За ці місяці, попри деякі труднощі, я тільки впевнилась у своєму рішенні. І дуже рада, що нарешті його прийняла. А ще вдячна близьким за підтримку — на цей час майже вся моя сім’я, окрім бабусі, спілкується зі мною українською. Бабуся, яка все своє життя проговорила російською, нещодавно сказала, що не хоче від нас відставати і попросила замовити їй що-небудь почитати українською.

Тиждень тому мій старший намагався переказати зміст прочитаної книги українською мовою. Місцями, добираючи слова, з деякими помилками, але все ж таки! Слухала, затамувавши подих. Моя персональна маленька, чи вже й не така маленька, перемога!

Йдемо далі.

Сподобалась стаття? Натискай «Подобається» внизу. Це допоможе автору виграти подарунок у програмі #ПишуНаDOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось63
До обраногоВ обраному5
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Зайшов, побачив 100 коментарів кожаєва про те як йому все одно що хтось перейшов на українську. Зрозумів що на доу все як завжди. А стаття цікава, дякую )

Дякую за позицію й історію!

У мене рідна російська і я перейшов на українську у 2015 році. Спочатку було досить складно, але дуже допоміг мармизошит — коли пишеш, завжди є час подумати і зазирнути в словник, що дуже збагачує мову, та дружина для якої українська рідна. Не вистачало побутової (крихти, окраєць тощо) чи спеціальної лексики (починаючи зі слів типу змінна, додавання, мізки — все це в школі вивчалось російською) та жартів-приповідок-натяків-порівнянь на апщєпанятнам.

Лексика з часом вивчається, щодо приповідок, то коли на роботі двадцятип’ятирічний дев якось процитував Фаіну Раневську, яка померла ще до мого народження, я раптом зрозумів, що все це гівно, весь цей нафталін який в людей запхали багаторічним повторюванням радянських покидьків по телебаченню й через російський інформаційний простір, все це треба безжально викидати і справа тут навіть не в мові. Мертві нехай ховають своїх мерців, а ми власним прикладом маємо виховати наступні покоління так, щоб вони жартували, умовно, про «йобану блять русню», а не про (Боже, яка ганьба) «залівную рибу».

Я жодного разу не судив іншу людину на основі того, якою мовою вона спілкується. Не сприймаю російську виключно як мову рашистів, адже нею спілкуються також і патріоти та захисники України, немало з яких за нас віддали життя. Якось занадто швидко ми погодились на монополію терористичної організації ерефія на мову, яка є рідною для третини наших громадян.
Вважаю, що апріорним правом кожної людини є повага до її рідної мови. Коли регулярно чую історії, що якогось переселенця десь у тролейбусі принизили за те, якою мовою він говорить, безперечно стає сумно. І ще в Європу хочемо, так не поважаючи права своїх співгромадян.
Навряд чи потрібно опускатись до рівня рашистів, культивуючи мало чим кращий шовінізм та розділяючи громадян України за ознакою мови, якою вони говорять. Інакше ми неминуче перетворимось на рашку номер два, а маленька рашка не має жодних шансів проти великої. Для перемоги над злом потрібно бути ментально значно вище.
Всім миру і добра.
P.S. Водночас підтримую позицію автора статті: якщо перехід на українську є добровільним рішенням, це супер. Мій допис про інше.

Це вау, дякую, приємно бачити подібні статті людей, які мають свою позицію і стоять на ній.

Для мене мова це маркер, даю вам гарантію 99%, що людина, яка принципово не підтримує українську, згодом себе покаже не в кращій бік, перевірено часом. Тому для себе вирішив, що переходжу на українську.

Для себе відкрив те, що україномовний контент набагато якісніший за російськомовний.
Але його нажаль набагато менше. Купую мікрофон та скоро відроджу свій youtube канал про IT. Тільки вже на Українській

331 коментар

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Серед моїх знайомих немало перейшли на українську (люди з Харкова, Києва, Дніпра, Криму). Величезний ріспект всім хто це зробив! Ви дуже кльові :)

Дякую за Вашу історію. Мені дуже сподобалися стиль, зміст і особисті відверті моменти. Для мене також найважче було перейти на українську у спілкуванні з тими, з ким раніше спілкувався російською.

Не відчував якось проблем з переходом на українську мову. Це для мене подвигом не було.

Перші 9 класів вчився в Луганській школі № 1 (потім переїхав через війну). Українську мову та літературу там викладали так само гарно, як і російську. Потім 10-11 класи вчився у Харкові. Теж задоволений викладанням. Обсяг предметів, що викладався україською, збільшився.

Все дитинство дивився мультики по телевізору, вони дублювались українською. Було ще кабильне, Jetix, але там дивився лише те, що по українських каналах не показували.
Шаную Сімпсонів! Коли вирішив передивитись, скачав саме в українському дубляжі. І ще одне, HDTVRip — лайно!

Перейшов на українську навесні 2019-го, коли стало зрозуміло, що українці обрали велику війну...

Приємно читати. Особливо про важче сваритися, 100% тру ) Бажаю успіху надалі й звісно перемоги!

всё зависит от мировоззрения (кстати, слово не русское, калька с немецкого Weltanschauung).

очень грубо, рассмотрю два случая.

если вам важна национальная государственность и самоидентификация (условный классический консерватизм) — логічно переходити на українську, бо інакше ваш патріотизм не є ані консервативним, ані проектним, тобто у вас не має внутришньо несуперечливої картини майбутнього.

если вы воспринимаете государство как временную договорённость (как вариант — аппарат насилия), а национальную принадлежность как всего лишь один из атрибутов собственной биографии — для вас не должно быть разницы на каком языке вы говорите. потому что для вас язык — это просто конвенция, кодовая система, которая исторически сложилась на определенной территории.

национальная государственность и самоидентификация

это смотря какая государственность, условно Бандеры или Ярослава Мудрого/Сковороды/Скоропадского. Направленная в себя или направленная в созидание. я вот вижу государственность с историческим наследием от Киевской руси например, а визгливые рабы-шовинисты видят от УНР, чисто правобережный КНДР галицийской закваски

Шевченко — Черкащина | Левко Лук’яненко — Чернігівщина | Хмельницький — Черкащина
Сковорода — Полтавщина | Франко — Дрогобич, Львівщина | Чорновіл — Черкащина
Ющенко — Сумщина | Марчук — центральна Україна | Ліна Костенко — Київщина

І в нас під боком імперія російський фашистів, яка вже на прикладі Білорусі, Краснодарського краю, Кенігсбергу та Татарстану показала як вона ставить до інших національностей, їх унікальних культур та мов. Все під корінь вирубує та вбиває, щоб максимально швидко асимілювати.

тебе пора завязывать с гугл транслейтом
и как раз потому что под боком сильный враг, нужно паритетная государственность а не мелкотравчатая

«Паритетная государственность» — це що союз Ахметова та Коломойського?

Мені достатньо подивитися на Францію, Польщу, Німеччину, Іспанія, щоб зрозуміти якою має бути сучасна європейська держава, співмірна за розмірами до України.

Я був і в Польщі, і в Франції, жив в Німеччині та Іспанії — нам є чому повчитися в них у виробництві, в освіті, в презентації власної держави, в розвитку внутрішнього туризму, у приватному бізнесі тощо.

Але ідеальний бенчмарк, на мою думку, для України — це Франція та Польща.

это колониальные монархии. И если бы Израиль строил по их модели европейское государство, то их бы сразу укатали танками в асфальт

Русь — теж була монархією.
В Києві та Львові були свої монархи, ще тоді коли Москви навіть на карті не було, а там квакали жаби на місцевих болотах навколо річки Москва.

Те, що в нас вкрали великий шмат історії — не означає, що в нас не було монархій. Русь була доволі розвиненою державою на свій час.

В 16-17 столітті землі сучасних США — взагалі були дуже відсталими в порівнянні з Європою.

Те, що росія та росіяни хочуть повернути історичну «справедливість» в 19-е століття, а не скажімо в 9-е — це кумедно.

А чому у вас усіх ідеї Київської Русі полягають у тому щоб сюди гнати московську культурку? Якщо ми хочем згадувати про спадок Русі, то нам потрібно було б обʼєднуватись із поляками, балтійцями та білорусами, тобто з уламками ВКЛ.
Те саме Велике Князівство Литовське (дав.-рус. Великое князство Литовское, Руское, Жомойтское и иныхъ), було наступним правоприємцем Русі, саме там лежать витоки нашої держави. Московія завжди, із самого її утворення була для нас ворогом. Якась інтеграція їхньої культури можлива тільки після знищення Московської держави, бо тільки тоді за цією культурою не будуть стояти ворожі збройні сили. Поки цього не буде, то і їхня культура є для на загрозою.

ідеї Київської Русі — це так саме як і ідеї відверто авторитарної держави Бандери. це «прєкраноє дальоко», тільки в минулому. от нахєра воно потрібно на глобальному Заході? от що ми в єпропейській сім’ї народів забули, якщо в нас асобий путь?

Якщо будувати державу без опори на минуле, то виходить совок. А «асобий путь» насправді є у кожної країни, просто у росіян він полягає у тому що весь світ має бути росією, а так як світ чомусь цього не хоче, то значить скрізь вороги.

Якщо будувати державу без опори на минуле, то виходить совок

А як же Сполучені Штати? Там будували спираючись на британьску монархію/арістократію?

Це США без опори на минуле? Та в них цілий міфологічний всесвіт вибудуваний про батьків-засновників, декларацію незалежності, конституцію тощо. Крім того із самого початку вони посилались на Римську республіку як на ідеальну державу, з якої треба брати приклад. Важко спиратись на британську монархію, якщо ти з нею воюєш за незалежність.

згоден, але

— римська республіка не є генетично зв’язаною із народами тринадцяти колоній. тобто це свідомо було універсальне цінностне успадкування, а не етнічно-історичне. отже, не обов’язково мати історичну наступність, щоби вибудувати нову націю.

— по-друге, батьки-засновники в нас ще не з’явилися (та і не факт, що вони потрібні Україні в 2022 році), але війну за назележніть українській народ веде вісім років. чи то не є достатнє підгрунтя для національної міфології?

Підгрунтя достатнє, якби ми були б, наприклад, якимись російськими сибіряками, які б перемогли у війні проти великої росії, то після цього ми могли б себе назвати окремим народом, який бажає далі рухатись окремо. Приблизно така думка про нас у більш-менш адекватних росіян.

Але ж у нас інша ситуація, ми і так інший народ, воюємо за збереження незалежності, а не за її отримання. Тому я просто не бачу сенсу для чого нам обрізати десь так півтори тисячі років історії. Що нам це дасть?

А батьки-засновники нової України нам будуть потрібні коли в нас нарешті головним державним питанням перестане бути наше існування як таке. Такі люди мабуть є і зараз, і були в минулому, але щось в нас всі говорять про що завгодно, крім економіки. А шкода, бо тільки коли тут буде дійсно потужна економіка, то багато екзистенційних питань вирішились би самі собою.

Підгрунтя достатнє, якби ми були б, наприклад, якимись російськими сибіряками, які б перемогли у війні проти великої росії

а чому щоб бути серьйозними пацанами обов’язково вести національно-визвільну війну в форматі повстання? якщо мирна країна протягом війни за своє існування із агресором відкриває себе заново — це не заслуговує на шану?

читать научись

Направленная в себя или направленная в созидание

Есть тут одна соседская страна, государственность которой направлена как раз не в себя. И как, нравится такое «созидание»?

историческим наследием от Киевской руси например

Ты б загуглил про образование национальных государств для начала. Некоторые армяне вообще от Урарту видят государственность.
ПС. Про «асобый путь», вижу, уже упомянули выше.

о, бинго демагогов собрал

Так завуальовано кучеряво

Перекладу досить грубо українською, для тих хто не розуміє російську

«Все залежить від світогляду

Або вам важлива Україна як держава — тоді має сенс переходити

Або ні — тоді какаяразніца»

саме так. колективний «Кожаєв» на доу — такий самий громадянин як і ви, але з іншим світоглядом.

Чи хочуть українці знищення російської (московської) мови? Ні.
Чи хочуть росіяни (московити) знищення української мови? Так.

Чи були росіяни (московити) у поневоленні українцями? Ні.
Чи були українці у поневолення росіянами (московитами)? Так.

Чи може Україна існувати без української мови? Ні.
Чи може Україна існувати без російської (московської) мови? Так.

Чи можуть українці знайти українську мову в Москві? Ні.
Чи можуть росіяни (московити) знайти російську (московську) мову в Києві? Так.

«Кожаєв» хоче знищення української мови? хоче поневолення українців росіянами? ви щось вигадуєте. «Кожаєв» хоче низьких податків і (підсвідомо) поступового відмирання державності як таковою у всьому світі, бо він інлівідуаліст

а ти у них виходить прессекретар чи шо?
бідосики-індивідуалісти підсвідомі-борцуни

Там вже занято, дядя, забагато колективних індивідуалістів українофобів танцуют на конце булавочной иглы

колективних індивідуалістів

ото чим би дитя постмодерна не тішилося

Та я взагалі тебе цитую, щоб може ти сам побачив свою ментальну шизу

очевидно марна справа

Тішуся, навіть не буду приховувати

яке ж ти тупе. читати уважно ти не вмієш. ну ок. а українофобія тут є тільки в тебе.

по-перше, саме твоє існування — це жаль, а по-друге пробелма в тому, що твій дитячий «світогляд» ти без вагань транслюєш серед дорослих українців. оце і є українофобія.

Це все чудово й дуже кучеряво, але ми відхилилися від теми.

То між годинами журби за моє існування, все ж напиши ще хоч пару зв’язних речень про колективних індивідуалістів-борцунів і світоглядний релятивізм. Цікавіше ніж твої зойки колоніальною

Я от міркував над цим трохи, і от грубо кажучи

Слово государство пішло від слова господарство. Звісно це все залежно від світогляду, але виходить все що за доном — це по нашому дитячому мєстєчковому просто хазяйство київських господарів, периферія, яка з гамна і палок вже 500 років не може побудувати толкову національну державу і ніколи не мала періоду свободи як такої. Ні від Русі, ні від монголів, ні від всяких імператорів. Короче ніколи в них свободи люди не знали. Їм це незрозуміло що воно таке свобода і що з нею робити.

Мені цікаво з якої от світоглядної точки зору говорити російською мовою — це раптом вираження власної свободи?

Московит завжди був людиною підневільною. Російська мова не виражає і ніколи не виражала жодних сенсів свободи, скоріше навпаки — це мова черні й рабів. Навіть пушкін в царском сєлє був на правах раба, це по суті такий собі концтабір звідки не втечеш, де були перші класи російською мовою викладання, таке собі гетто, бо все дворянство говорило французькою й німецькою. Кріпаки-письменники грубо кажучи. Росіянам звично.

Залежить від світогляду знову ж таки, але якщо російська мова — це певний метаболічний еквілібріум вєлікоросйської особистості, то говорити російською в побуті — це не більше ніж невинний рефлекс павлова говорити як звик. Свободи тут нема.

Якщо ж з певного світогляду, це свідомий вибір, то на наших очах просто відбувається неймовірне й небачене останні 500 років — ростуть паростки свободи особистості вєлікоросів.

З певного світогляду, російська мова — мова мерзенних покидьків що перемагають ракетами дитячі садочки.
Тому виступати за право певних колективних індивідуалістів на їхню «свободу» говорити російською, коли жодної свободи російською мовою ніколи не існувало в природі останні 500 років — це найобувати себе й оточуючих.

Так от найобувати непедагогічно.

Залежить від світогляду знову ж таки, але якщо російська мова — це певний метаболічний еквілібріум вєлікоросйської особистості, то говорити російською в побуті — це не більше ніж невинний рефлекс павлова говорити як звик. Свободи тут нема.

ну а якщо припустити, що мова — це просто логічні вирази, закодовані послідовностями звуків?

от є Java, є Matlab, є Haskell. яка мова краще? залежить від того, хто і що пише.

Мені цікаво з якої от світоглядної точки зору говорити російською мовою — це раптом вираження власної свободи?

а шо тут не ясно? свобода — це можливість вільно використовувати будь-які абстрактни символічні системи, адже вони є етично нейтральними. які рівняння кращі — інтегральні або диференційні? дивне питання.

Це не так, це дуже спрощена аналогія, але і у випадку Java vs Haskell певною мірою це є

Це не тільки послідовності, а й певний мелос, певні смисли, певні образи

Бабусина чи мамина колискова це не тільки слова і звуки

У випадку Java чи Haskell, то мова задає і парадигму що легко робиться, що не дуже, як що робиться. Все можна написати, але щось краще пишеться на Java, щось на хаскелі, а мова й парадигма в свою чергу формує і світогляд програміста

Так і з мовами людськими, мені от зрозуміла свобода українською, але мені от незрозуміло що таке свобода російською, бо свободи в росії ніколи не було. Російська культура просто не транслює жодного смислу свободи

у рабів була власна свобода та культура самовираження(мова, пісні, танці та атмосфера), почитай про америку та британські колонії, майже половина люду зараз, це як раз нащадки рабів... можна хоча б Титанік узяти, Леонардо жив набагато яскравішим життям ніж ті багатії з честю та гідністю королів.

Не сперечаюсь, але тут конкретно кейс росіян

В Україні давні традиції свободи ще глибиною в русь коли було віче. В новгороді ще було віче, поки туди не прийшли москалі. Вся традиція свободи росіян закінчується на тому. Тоді ще російської мови не було

Я знаю що таке свобода українською. Я це наприклад відчуваю й осмислюю. Що таке свобода російською, мені незрозуміло. Це для мене набір звуків. Максимум я це уявляю як свободу далі носити ярмо на шиї й бити чолом начальніку/баріну. Взаємовиключні параграфи.

Тому я не погоджуся, що мова це просто утилітарний інструмент, це не так. Українська мова і культура транслює свободу, хоч і віками поневолену, але російська — не транслює зовсім.

Українська мова і культура транслює свободу, хоч і віками поневолену, але російська — не транслює зовсім

і що виходіть із цього? що переклад Толкієна російскою транслює цінності Мордора? що дуже популряні на Заході книги по діфурам Арнольда, або той же функан Колмогоров-Фомін спотворюють математичне знання?

це ж логіка набутильованого народу, що наприклад латинка ковєрваєт «русскіє» слова, тому треба змусти усе транслітерувати кирилицею. сьогодні він тацєю джаз (до речі, як джаз можна «танцюавти»? можна танцювати під джаз), а завтра — самі знаєте.

запрєщать, не пущать — це і є москальство.

Російський переклад — це завжди проблема, так. Одна з моїх улюблених історій: www.facebook.com/...​YjTmtbhHtUgdgVmhht6zGDCvl

Палає, реально кращого прикладу не підібрати, до того що я кажу. Ілюструє як що таке російська культура і що таке відношення росіян до культури взагалі.

Оце штучне переробляння, викинуть, прибріхати, перекрутити, щоб зробити канхвєту вєлічія з гамна — це якась їхня фішка ще з часів феофана прокоповича.

не культура, а чистий сімулякр, результат дикої інженерії навіжених, де все вартісне створюється зпод палки шляхом пиждження зразків з заходу, змазується вєлічієм, посипається прибріхуванням і видається за своє.

А яка спижджена калічна культура, така й калічна свобода, калічна настільки що перетворюється у щось абсолютно протилежне — у боротьбу з дитсадками

Мене того й дивує як слова свобода і росія чи російська мова можуть стояти взагалі в одному реченні.

Наука це абсолютне абстрактне знання, це не культурні смисли, а Толкієн — не російська культура. З тобою не вийде дискусії друже, іди з богом.

Це прям в стилі росіян, зібрати смартфон чи літак із західних деталей і назвати його російським і видати за щось унікальне. Зібране із західних тих самих деталей непонятношо на уралвагонзаводі — це не айфон і не боінг, а звичайне російське лайно. У випадку Толкієна да, це не та книжка, коли воно російською, сенси не ті, мова не та, дух не той. Читай все в оригіналі, якщо хочеш пізнати смисли твору. Шиза лізе з усіх щєлєй.

запрєщать, не пущать

В том то й питання, що москаль в усьому бачить заборони й не пущать, бо іншого не знає. Москаль залюбки гне спину начальству, свобода москаля — це бути начальником самому, коли не дивиться начальник робити що хочеш. Якийсь українець буде йому розказувати якою мовою говорити? Как нєпрілічно. Світогляд обмежений. Гра з нульовою сумою. Раз підтримують українську, значить це заборона російської.
Раз хтось написав статтю про досвід українською, знач треба замість підтримати й порадіти, обов’язково прийти й насрати в коментарях своє «а я не буду, а я не хочу, а мене заставляють», коли ніхто нікого навіть не чіпав.

Таке до них і відношення. Як до дикунів, як до шарікових які кричать і повторюють як заведені АДОБОВС! АДОБОВС!, борються із дитячими садочками і українською мовою.

Ось такі смисли транслює російська мова і культура. Вбивства, війна, рабство, згвалтування, голод, заслання, жополизство, шаріковщина, позєрство — ось смисли російської мови

Наука це абсолютне абстрактне знання, це не культурні смисли, а Толкієн — не російська культура.

Тобто якою мовою це конкретно викладено — не важливо. QED. Якщо література гідна — мова перетворюється на кодування.

Контрольне питання: а ви справді вважаєте, що Достоєвський солов‘їною — вже не лайно?

Якийсь українець буде йому розказувати якою мовою говорити

Друге питання: чим ваші погляді відмінні за «вєлікій і могучій»? Вы не понимаете, это другое ©?

Ти настільки тупий, що не розумієш що нема «хорошого» шовіністичного націоналізму? От з якого переляку ти, айтішнічег, маєш право розказувати кому якою мовою говорити?

Ви чудові люді, мовойоби. На кшталт BLM активістів і ідеєю «позитивної дискримінації»

Якщо ви вважаєте, що мова implies культура і vice versa, шо тут можна сказати... ти україномовний москаль. Тому що російська імперська культура і мова — це як нацизм та німецька мова, дещо різні речі, мій юний друже.

Москальство — це спрощення світогляду до наших-чужинців, начальника-дурака, «братів слов’ян» і «бандерівців», правильної «чистої» мови і «брудної».

QED

Не користуйся речами якими не вмієш, поранишся

Я тобі якраз кажу що достоєвського треба читати російською, а толкієна англійською, а не дивитися в криве дзеркало російського перекладу

Наука це не смисли, і в неї теж власна мова формул — математика. Не російська, не українська, не англійська, а математика. Бо математика як мова транслює науку

Якщо література чи культурні смисли — то мова це не кодування літератури а носій культури. Щоб написати щось треба мова спочатку бовдуре, а навпаки незручно

Концепції свободи людини й гуманізму чужі російскій мові і культурі, все лише в перекладах, але це не частина російської мови і культури.

Так от і читай про свободу в оригіналах, закодований

Щоб щось написати, треба мати абстрактне мислення. Яка ж в нього мова?

Але в тебе його не має, так шо перепрошую.

Концепції свободи людини й гуманізму чужі російскій мові

Конституція США російською — не конституція США? Як щось може бути чужим для штучного носія?

Ну так можна сказати що вся сучасна математика богомєрзкая. Скрізь нетрадиційне застосування нових носіїв до класичних проблем, або навпаки. Але де ти а де математика, перепрошую.

Так от і читай про свободу в оригіналах, закодований

Діалоги Платона якою читати?

Ну так це російська імперська позиція

Як може щось бути не російським? От ми його переклали, тепер наше. От демократія, ми її по нашому перекрутили, у нас своя демократія тепер. От у вас християнство, а у нас російською нашому все православ’я. От у вас гуманізм і свобода, а у нас свій гуманізм, де достоєвський пише про вбивць і його душевні муки для нас це геніально.

Да сонце конституція сша англійською це не конституція сша російського перекладу

Це блеать як комунізм маркса і червоний терор лєніна. Пропускати ідеї через російську культуру, щоб їх спожити у викривленому сприйнятті — все одно що пити технічну воду з калюжі

Буддисти медитують вимовляючи санскрит, бо в перекладі це інші звуки

Висновки сам зробиш ти мені набрид уже

достоєвський пише про вбивць і його душевні муки для нас це геніально

Це лайно шо він пише — для всіх розумних істот любою мовою.

Хоч у чомусь та дійшли згоди :) на цій позитивній ноті давай крапку поставим

А яка у вас (та подібних) мотивація, як громадян України, під час широкомасштабної війни з Росією топити за «російське»?

Це ж яким треба бути ...., що в державі Україна, громадянином якої ви є, вбивають ваших співгромадян, жінок, дітей, стареньких, де знищують 400-тис міста — топити за «російське» під час війни з Росією, яка вже вбила десятки тисяч українських громадян, особливо українських військових, ветеранів, патріотичних та порядних силовиків.

Прямо зараз гвалтують, знущаються та піддають тортурам патріотичних та пересічних громадян України в окупації та полоні, а ви м’яко, наполегливо або хитро продовжуєте топите за «російське».

От поясніть, яка ваша мотивація?

так вот і спитайте його, шо ви до мене звертаєтеся?
в мене нема ніякої мотивації ні до чого в плані культур-мультур. а з російскої «культури» я вже систематично і давно знущаюся, русофобія 10 з 10, не переймайтеся.

Ненене, Кожаев хочет морожено, пять долярав и ведро бриллиантов

Нєа люся, не заливай

Если бы у бабушки был хер то она была бы дедушкой

Це так називається

а шо такоє, конституцію України мы не шануємо?

тут всё зависит от мировоззрения

этот патриот порвался, несите нового

Що за безпорадний зойк колоніальною російською в нікуди, справжні росіяни хоча б ужили деепричастное

так що не підривай тут бойовий дух

Я жодного разу не судив іншу людину на основі того, якою мовою вона спілкується. Не сприймаю російську виключно як мову рашистів, адже нею спілкуються також і патріоти та захисники України, немало з яких за нас віддали життя. Якось занадто швидко ми погодились на монополію терористичної організації ерефія на мову, яка є рідною для третини наших громадян.
Вважаю, що апріорним правом кожної людини є повага до її рідної мови. Коли регулярно чую історії, що якогось переселенця десь у тролейбусі принизили за те, якою мовою він говорить, безперечно стає сумно. І ще в Європу хочемо, так не поважаючи права своїх співгромадян.
Навряд чи потрібно опускатись до рівня рашистів, культивуючи мало чим кращий шовінізм та розділяючи громадян України за ознакою мови, якою вони говорять. Інакше ми неминуче перетворимось на рашку номер два, а маленька рашка не має жодних шансів проти великої. Для перемоги над злом потрібно бути ментально значно вище.
Всім миру і добра.
P.S. Водночас підтримую позицію автора статті: якщо перехід на українську є добровільним рішенням, це супер. Мій допис про інше.

Доки існує російська імперія, російська мова — це екзистенційна небезпека для всіх унікальних народів з унікальною мовою, які входили до складу колись і є в складі РФ зараз.

Можливо, коли російська імперія перетвориться на якісь 30-50 цивілізованих держав (типу сучасної Австрії, Угорщини, Іспанії), то можна буде по-іншому ставитися до московської мови.

80% всього, що уособлює російська «культура» та мова — це є московське, імперське, яке спрямоване на зневагу та знищення всього неімперського, всього «неросійського».

Нагадую, що в РФ проживає понад 190 унікальних народів. І більшість з них втрачають свою ідентичність, свою унікальність, забувають своє коріння, культуру, мову. Це велика небезпека.

При цьому переважна більшість асимільованих народів в РФ крім російської мови не знають ніякої іншої: ні англійської, ні німецької, ні французької, ні іспанської.
А це, перш за все, вказує на низький рівень розвитку (освіти) місцевого населення, тому йому легше впарювати різну брехню, пропаганду, ідеологію з російського ТБ, бо іншого а) в них нема, б) навіть якщо би було — вони його не зможуть зрозуміти.

Памятка для русскоязычных. Что следует учитывать, если вы не планируете осваивать другие языки.
Исторически сложилось так, что русский язык всегда использовался для генерации огромного количества лжи. Нет смысла здесь разбирать причины такого положения, но вряд ли можно найти другой такой язык, для которого в основной стране его использования, было бы запрещено говорить правду на протяжении столетий. Это серъёзно отразилось на культуре которую создавал русский язык. Например, в русской литературе практически отсутствует романтизм, тогда как в литературае написаной на других языках, романтизм является основой современной литературы. Русская же литература представляет собой в основном бесконечную рефлексию на рефлексию. Насколько это опасно? Фактически такое положение приводит к тому, что находясь в русскоязычной культуре вы будете лишены практически всего, что относится к гуманистической части наследия человечества. То есть основные философские максимы пройдут мимо вас. Либо вам придётся добирать их из других языков и культур. Помешает ли вам русский язык стать хорошим специалистом? Скорее всего нет, но вот создавать что-то своё, что-то новое будет сложно, поскольку в основе прогрессивного способа мышления лежат банальные, общечеловеческие ценности, которые практически не освещены в той же русской литературе. Смешная фраза «Русский язык сделает из тебя Кожаева» не далека от истины. Находясь в русской культуре вы действительно будете ограничены исключительно механистическим подходом к своей жизни. Буквально лишите себя удовольствия от жизни. Вместо этого будете принимать за удовольствие различный эрзац и карго-культ, которых русская культура создала действительно много.
Следует также учитывать, что русский язык это очень молодой язык, ему буквально триста лет от роду. Кроме того, он пока что достаточно искусственный с огромным количеством неорганичных заимствований из других языков и это очень сильно заметно когда переходишь на украинский, на котором мысли, образы и абстракции строятся гораздо проще, не так просто как на английском, но скрипа заметно менше.
Всё это не является катастрофой. Это скорее заметные отличия, которые стоит учитывать принимая те или иные решения. К сожалению, их абсолютно не видно когда ты сидишь в комфортном сарае русского языка.
Я начал свой поход от русского языка достаточно давно. Сейчас читаю и смотрю в подавляющем большинстве всё на украинском или английском. К сожалению, с разговорным пока туго поскольку вокруг постоянно Харьков, а тут украинский только на кассах в АТБ и Ля-Сильпо.

язык это только инструмент, свои правила жизни и ценности мы создаём себе сами, для этого не нужна ничья помощь... Если ты слабый сам по себе человек, то тебе на помощь прийдёт церковь за десятину, психотерапевт и конечно общество тебе расскажет, как надо жить правильно в этой стране.

Це поширена думка, доволі помилкова, як на мене. Я запевняю вас, що ні ви особисто ні навіть значно більша кількість людей, бодай сильніших людей, не може створити хоча б якесь дрібне правило життя. Тем більш цього точно не можливо зробити без мови.
Навіть мови програмування не є просто інструментом. Все значно складніше.

свои правила жизни и ценности мы создаём себе сами,

вы не создаёте себе сами ничего, вы расширяете интерфейсы, что были созданы задолго до вас.

демагогия

Кроме того, он пока что достаточно искусственный с огромным количеством неорганичных заимствований из других языков

Что значит «достаточно искусственный»? Не достаточно искусственный, а полностью искусственный, вроде как эсперанто. И состоит целиком из заимствований, заимствований от заимствований разной степени вложенности.

и это очень сильно заметно когда переходишь на украинский, на котором мысли, образы и абстракции строятся гораздо проще

Ну это на самом деле не очень заметно, а мысли, образы и абстракции строятся зачастую довольно сумбурно.

не так просто как на английском

Лаконичнее всего мысли, образы и абстракции строить на турецком, там ещё лаконичней, чем на английском. Предложения строятся по логически выверенному формату, и скорее всего именно поэтому математика начала развиваться у тюркских народов.

Я начал свой поход от русского языка достаточно давно. Сейчас читаю и смотрю в подавляющем большинстве всё на украинском или английском

После всего этого эпоса я подумал, что человек — действительно полиглот, а тут оказывается под переходом понимается украинский и английский.

Я думаю, що поліглот це щось вигадане. Я ніколи не чув щоб людина змогла опанувати хоча б одну іншу мову так щоб оточуючи native не помічали різниці. Можливо поліглот це як та секретарка яка набирає тисячу знаків за хвилину, але виходить якась повна маячня.
Математика почала розвиватися там де для цього були потрібні умови — велика щільність людей і запит від бізнесу. Приблизно за дві тисячі років до появи тюрків як народу. Мова тут не до чого. Мова так само розвивалася там де це було потрібно.

Математика почала розвиватися там де для цього були потрібні умови — велика щільність людей і запит від бізнесу.

Вот! И тут мы плавно и осторожно подходим к выводу, что по большому счёту язык — вторичен. И далее можно прийти к ещё более отчаянному выводу, что вообще никакой роли не играет. В противном случае получится, что хвост вертит собакой.

У вас або дуже дивна логіка або вона відсутня. Я кажу, що мова це основа якості життя, це дар божий, це айдентика нації, це базис світогляду та насолода, а ваш висновок чомусь, що мова другорядна. Я з цим не згоден. Мова це дуже, дуже важливо.

То есть, выходит, если попытаться вникнуть в вашу логику, что еслиб Золотая орда в своё время не была столь «гибка», а насаждала бы захваченным народам монгольский язык, то история стала бы развиваться иначе. Не было бы столько вранья на государственном уровне, поскольку монгольский язык, а не русский, в литературе было бы больше романтизма, а не «рефлексии на рефлексию».

Ви плутаєте причину і наслідки і будуєте умоглядні, історичні конструкції.
Не важливо яка мова використовувалася як інструмент для постійної брехні. Важливо усвідомлювати наслідки користування цією мовою. Російська мова це мова брехні. Так склалося. Про це варто пам’ятати.

Вот! И снова мы возвращаемся к выводу, что язык — вторичен. Врать успешно можно на любом языке. А язык — это только лишь инструмент для использования. Причём какое-то порочное использование не делает порочным сам инструмент.

Та що ж воно таке.
Я ніколи не казав що мова другорядна. Ваш висновок про те що постійно брехати можна будь якою мовою взятий зі стелі. Історично, ми можемо спостерігати лише брехню російською мовою протягом кількох століть. Таки довгі періоди державного запиту на брехню іншими мовами просто відсутні.

Російська імперська мова (походження слів брехні) мала і має дуже багато запозичень з «іноземних», імпортних мов. Російська мова — це імперський коктейль.

Язык первичен, вы даже не представляете какое значение имеет язык, я бы сказал, что язык определяет сознание человека

и все же русскоязычные украинцы по сознанию совершенно отличаются от рашистов. (Кожаев не рахується). Сознание формует очень много факторов
Ваш та ще багато таких прикладів це і показує

чем то отличаются, но у русскоязычных украинцев гораздо больше общего с русскими, чем у украиноязычных.
А в общем я не имел ввиду различия в политических взглядах или что то подобное. Как пример, в немецком языке сказуемое (глагол) всегда ставится в конце предложения, поэтому немец когда начинает говорить предложение, всегда знает его полностью, а в русском языке можно начать говорить предложение, не зная как его закончишь, кстати так часто и происходит. Представляете насколько это отличает подход к речи, подход к мысли, в двух разных языках.

подход к речи и формирование мысли это одно, а «сознание» — это слишком глубокое слово. нужно начинать с дефениций тогда уж

если вы про формирование предложений — может и отличаются, спорить не буду, ибо не изучал вопрос. але так як я вільно спілкуюсь цими двома мовами, я таких відмінностей у «формуванні реченнь» не помічав тому не можу прям погодитись.

Навіть у школі мені завжди здавалось, що російська — це така ж українська, але з іншими словами та правилами фонетики. (Української у мене було більше у школі, ніж Російської разів так у два)

Як російськомовна людина, можу сказати, що є різниця, яку я відчув.
Коротко, я б сказав, що в української орудний відмінок більш дієвий та суб’єктний. Умовно, українською можна сказати — Я переможу! або Я отримаю перемогу! а російською лише — Я одержу победу! Тільки в сенсі, що перемогу наддасть якась сила ззовні, сама людина перемогти не може.
Тобто, російською значно більше дій не залежать від того хто говорить.Той хто говорить частіше виступає як об’єкт.

не розумію як ви побачили в «одержу» поняття «надасть якась сила ззовні». сорі, але мені здається, що ви натягаєте сову на глобус)

Я ніколи не чув щоб людина змогла опанувати хоча б одну іншу мову так щоб оточуючи native не помічали різниці.

Поліглоту ж не потрібно, щоб не помічали різниці.
Йому потрібно володіти мовами на рівні, достатньому доя спілкування 🤔

Згідно вікіпедії, це дискусійне питання. Формально поліглотом можуть називати людину яка може привітатися кількома мовами. Я переконаний, що для опанування якоїсь однієї мови потрібно кілька десятків років життя, дуже бажано прожити їх серед носіїв. Навіть якщо це ваша рідна мова )

Тут ещё есть маленький нюанс в том, что вы себя можете считать носителем, а в другом регионе другие носители мигом заметят разницу. Хоть касательно украинского языка, хоть русского. Причём разница может быть как в произношении, так и в понимании в целом.

Привітатись, то такий собі поліглот :)
Десятки років не потрібно щоб навчитись розуміти та розмовляти.
Звичайно що нейтивом не станеш, але ж мета така не стоїть

Язык это инструмент выражения-формализации мыслей, товарищ филолог. А лгать можно как на английском, так и на украинском и уж тем более — на русском. Да и еще. Расскажите «про свой опыт» выжившим на площади тяньаньмэнь или в какой-нибудь северной корее.

Мова це значно складніше, tovarishch. Історично так склалося, що брехню протягом кількох століть поспіль ми можемо спостерігати виключно російською мовою. Це не має відношення до здатності брехати іншими мовами. Це просто історичній факт. І про нього слід пам’ятати приймаючи рішення залишитися в російськомовному просторі.
Не розумію до чого тут Північна Корея. Начебто контекст про перехід від російської на українську.

Не розумію до чого тут Північна Корея

Тут вот какое дело. Есть Северная Корея, и есть Южная Корея. Северная — оплот вранья, тоталитаризма и идей чучхе. Южная — оплот демократичных выборов, возможностей самореализации и успеха на мировом рынке. Обе Кореи говорят ровно на одном и том же языке. Тут как-то непонятно, стоит ли отказываться от корейского, или наоборот нужно его форсить?

Бачу що складно кажу. Я спробую спростити.
Тим хто планує залишатися російськомовним, слід враховувати, що за допомогою російської мови протягом кількох століть було згенеровано надто велику кількість брехні. Крапка. Це все що я хотів сказати.
Як ви дійшли до Північної Кореї я не розумію. Але раджу почитати про неї у Вікіпедії (не російської!) і про роль СРСР у тій війні.

Действительно, причём тут Северная Корея и где она вообще находится. Поговорим о местах не столь отдалённых. Как вы уже сами знаете, российская империя на протяжении всей истории врала, занималась всяким непотребством, и вела имперские войны. Вот в свете оккупации Кубани и геноцида местного населения, в основном черкесов, от какого языка было бы правильно отказываться? От русского, украинского, или от балачки? А может, было бы правильно забанить черкесский, поскольку то была правильная оккупация? Тут вообще ситуация какая-то совсем непонятная в рамках предложенных рекомендаций.

Я не давав порад відмовлятися від російської мови. Для певної кількості людей це просто не можливо з багатьох причин.
Я казав, що продовжуючи користуватися російською слід враховувати, що ця мова, весь час її існування, використовувалася на державному рівні для тотальної брехні во всіх сферах життя.
Вимушений залишити вас наодинці з черкесами, бо я не встигаю за вашими стрибками по глобусу.

я думаю, що тут ніхто і не сумнівається, що російська мова, як і корейська, довгий час використовувалася для брехні)) але що ж робити корейцям з їх мовою?...

Я впевнений, що тут загалом мало хто про це замислюється. Брехня має заспокійливий ефект і коли людина виховується в такому брехливому середовищі, коли всі покоління в родині, всі лідери думок, все мистецтво постійно бреше, підбріхує, замовчує, недоговорює, робить вигляд, або відверто пиз№іть, то це стає нормою і треба дуже вагомі причини щоб почати замислюватися.
Я не писав про те, що треба робити з мовою. І ви і корейці можуть робити що завгодно. Я написав, що якщо ви користується російською, то варто пам’ятати що нею набрехали стільки що це впливає вже на похідні третього порядку. І читаючи або слухаючи щось російською треба завжди мати джерело перевірки або додаткові матеріалі іншою мовою.
Якщо зовсім коротко — не читайте російську вікіпедію, навіть якщо ідеться про квантову фізику.

про роль СРСР у тій війні.

Там не Китай більше «пограв»?

Вікі
У 1910 році Корея була анексована Японською імперією. Після капітуляції японців наприкінці Другої світової війни в 1945 році, Корея була поділена на дві зони: північ була окупована Радянським Союзом, а південь — США. Переговори про об’єднання провалилися, і в 1948 році було сформовано окремі уряди: Корейську Народно-Демократичну Республіку на півночі та Республіку Корея на півдні. Ініційоване Північною Кореєю вторгнення призвело до Корейської війни (1950–1953)

„North Korea was supported by China and the Soviet Union while South Korea was supported by the United Nations, principally the United States. ”
Please note that China is first :-)
Навіть у фільмі ура-патріотичному про „The Battle of Chosin Reservoir, also known as the Chosin Reservoir Campaign or the Battle of Lake Changjin”, Китайці не показали ані одного руського.
американців же показали.

То ж була вона окупована, але друзі Китайці чхати хотіли на це.
ВОНИ самі все зробили і баста :-)))

в русской литературе практически отсутствует романтизм,

Дефіцит романтизму — це індикатор того, що росіяни:
— не розуміють, що таке любов і рідко її відчувають навіть всередині сім’ї;
— без любові (пристрасті) взагалі важко наполегливо та вільно працювати;
— в них відсутня ніжність, чутливість та турбота про навколишній світ та землю (вони це сприймають як слабкість).
Тобто російська «культура» шкідлива та руйнівна в першу чергу для самих жителів імперії.

— не розуміють, що таке любов і рідко її відчувають навіть всередині сім’ї;

Какая ещё любовь, вы что, в СССР вообще секса не было.

Якщо ви послухаєте перехоплення телефонних розмов російських солдат та російських матерів — то любов на базовому рівні «мама-дитина» там відсутня в більшості. Якийсь цинічний розрахунок, вигода тощо.
А це катастрофа для їх суспільства.
Щира та справжня любов на рівні «мама-дитина» — це взагалі основа формування нормальної людини, її реалізації. Це так би мовити база любові. Якщо її нема, то взагалі важко любити будь-що.

перехоплення телефонних розмов російських солдат

Якби ще знати які з тих перехоплень не фейки.
Навіть Чмут та його компанія визнавали те, що визначити неможливо.

Буча і Маріуполь у вас теж сумніви виклікають?
Не знаю, що там Чмут думає, але якщо людина жила в СРСР вона ніколи не засумнівається в автентичності тих перехоплень.

Змінив думку...

Буча і Маріуполь у вас теж сумніви виклікають?

Це інша тема.
Ніяк не пов’язана з тим, що я вище написав.

якщо людина жила в СРСР

Вам 60? Сорі, не знав.

Всі хто молодші, скажім «не жили», максимум сиділи на шиї у батьків у той час, коли СРСР у агонії помирав, а помирав він так років 8-10 останніх.
Та й взагалі — не чіпайте мерця, менше негативу буде :-)

Якби ще знати які з тих перехоплень не фейки.

Сейчас немцы проводят расследование слива в медиа своих перехватов из Бучи и окрестностей того времени. Из которых (перехватов) вытекает, что убийства местного мирного населения Бучи и окрестностей рашко-вояками — не были какими-то исключениями, а были целенаправленными мероприятиями, с соответствующими приказами «сверху».

Германские чиновники хотели это скрыть, чтобы не травмировать рашкофильскую общественность Германии.

Так что нет, не фейки... Эта та самая рашка, которая должна быть полностъю забанена в Украине (включая рашко-язык и даже кириллицу).

Сейчас немцы проводят расследование слива в медиа своих перехватов из Бучи и окрестностей того времени.

Ну хоч хтось це робить.
Könntest du ein paar links geben

Könntest du ein paar links geben

«Бучанська різанина: у Німеччині розслідують витік розвідданих про масові вбивства на Київщині »
zn.ua/...​tva-na-kijivshchini-.html

«Das grausame BND-Fazit: Russische Söldnertruppen waren am Massaker beteiligt. UND: Es waren KEINE Zufalls-Tötungen — sie folgten offenbar einer klaren Strategie, einer Systematik.»

Выводы БНД (германская разведка): 1) рашко-солдаты участвовали в убийствах (мирного населения) 2) эти убийства не были случайностями — а следовали ясной стратегии с систематикой.

П.С. А вообще, хорошо бы в Украине банить любого, защищающего рашко-армию и прочий рашко-язык. Как личинку террориста.

и прочий рашко-язык.

Згоден!
Але ти чомусь ніяк не забаниш.
Що ж заважає?

p.s. Я Німецькі ресурси хотів почитати, що вони пишуть.
Наші я й сам читав.
Але дякую.

p.s. Я Німецькі ресурси хотів почитати, що вони пишуть.

В статье есть ссылки на германские ресурсы. Одну из цитат оттуда я привёл.

Da gibt es noch weitere Verweise — auf Spiegel, usw...

Фактически такое положение приводит к тому, что находясь в русскоязычной культуре вы будете лишены практически всего, что относится к гуманистической части наследия человечества. То есть основные философские максимы пройдут мимо вас.

именно так
только это понимаешь, когда есть опыт вне русскоязычной культуры

Какой-то понос
Есть люди, которые выучили и используют язык не потому что война и на их языке говорит враг, а потому что выгодно/интересно/...
А также я знаю, что есть ведомые и ведущие, овцы и пастыри. Ведомые могут перейти в другой язык/веру/убеждения в угоду политической целесообразности. Все так. Но вот нужно понимать, что если человек перескочил с одного языка на другой, то с таким же успехом он перескочит с другого языка на первый, как только политическая реальность изменится.

Еще и переводы на русский крайне уебищны, ну как можно было перевести Zur Wille der Macht как воля к власти. Повбивав би.

Не знаю як з

Zur Wille der Macht

але переклади українською дійсно приємніше і читати і дивитися.

Мій досвід з українською мовою: живу вже більше року на західній частині... Ну шо сказати, все пічалька: намагаються натягнути ту мову на всі місця, поміняти всі назви, та стати якимось ’особливими’. А реальний стан такий: люди досить токсичні: закриті до спілкування, лицеміри, віруючі та багато з «сільським» менталітетом, кумівством та хабарництвом. Тобто сидять у гарних умовах (бо багато чого залишилося від заробітків) подалі від війни та глумляться над переселенцями та їхньою ’неправильною’ українською, хоча у самих такий суржик, що хай бог милує. Туди ж і підьом цін на квартири і загалом відношення, типу чого ви сюди приїхали, валіть до себе. Тому зараз планую заглибитися у En-Us мову, з родичами та друзями залишаю російську, а задля формального спілкування/документів нехай українська буде.
Мушу зазначити, що я повністю розмовляю українською, але мене вже дістало те, що коли я у якомусь слові не той наголос поставив одразу ’щірі українці’ починають шукати зраду та зрадників: ааа, ти ж не місний, а чого ти тут робиш, а скільки ти тут живеш? Зараз коли кажу, шо з Северодонецька, їх вже трохи почало відпускати на цю тему, мабуть по телевізору побачили.... Теж саме і на ринках, на тебе спочатку оглядають зверху вниз як якогось прокаженого, а потім типу: ну гаразд, шо тобі треба тут ...

А до чого тут українська мова?
Ви потрапили в середовище людей, які погано освічені, слабкорозвинені, примітивно мислять.
Чіткий індикатор розвитку людини для мене — а що вона взагалі особисто вміє якісно та без примусу робити автономно, як вона ставиться до власної праці (до свої клієнтів та колег, особливо підлеглих), який в неї рівень персональної відповідальності.

Тому я би дивився на професіоналізм (ставлення до праці), естетику (чи є гармонія в одязі) та рівень її персональної, життєвої відповідальності (які ризики бере на себе людина в житті).

Як правило різного роду мудаки та деграданти — ніяких особистих або професійних суттєвих відповідальностей не несуть, нічим сильно в своєму житті не ризикують.

Мені дуже сподобалася ваша відповідь, я теж підтримую такий же підхід до роботи та життя. Якщо б ще більшість наслідувала це...

Українська мова потрібна для побудови української держави, українського суспільства, для того, щоб українське проросло, реалізувалося та могло дати унікальні плоди. Все якісне та старанне українською — завжди конкурентоздатне.

Українська — унікальна мова, одна з понад 7100 мов світу.
Все унікальне має жити та мати право на вільний розвиток, незалежну реалізацію та самостійну генерацію чогось свого.

Росія ж непросто так знищила саме Мрію Ан-225. Бо це величний символ українського конструктора Петра Васильовича Балабуєва, його команди українських інженерів-конструкторів. Це все рівно, щоб Росія підірвала Ейфелеву вежу в Парижі — це рівнозначно.

Вам треба навчитися поважати інші мови та інших людей, зрозуміти що таке diversity, та чому це так важливо зараз. Українська абсолютно рівна з російською, письменники та культурні діячі теж з обох боків однаково одаровані.
Коли ви починаєте підіймати ексклюзивність власної держави/мови/людей, ви одразу провокуєте конфлікт зі всім світом ... ми всі однакові люди, а розбіжності роблять нас цікавішими у спілкуванні та приносять більше досвіду у розумінні різних культур.
Так, я розумію, що вам боляче від того, що зараз йде збройний конфлікт, але треба поважати ворога та впершу чергу дивитися у чому це ми недоробили у захисті, бо як розкрадати так всі перші, як відповідати перед суспільством, так ми бідні, робимо піар компанії та збираємо зі всього світу зброю.... ну хоч це вдалося. Але, поки що я не бачу наступу на мапі, але чую дуже багато часу, що буде наступ та все звільнемо та відбудуємо. Популізм та піар це в нас як друга їжа для людей.

Поважати ворога, який вбивав нас століттями, ти серйозно?

Можна програти, якщо не поважати, ми самі до цього дочекалися, коли розвалили армію та обладнання, тепер вигрібаємо за це по повній + у країні повно зрадників (див. захоплення Херсона )

Потрібно відноситись серйозно. Не кричати ура ми всіх порвемо. Але поважати їх немає за що.

Вам треба навчитися поважати

Є найбагатша людина України — пан Ахметов. Спробуйте знайти хоча би одне 30-хв інтерв’ю з ним українською мовою.
Російська мова — це один з видів зброї імперії. І для України вона екзистенційно небезпечна для побудови української держави.
Якщо Росія перестане бути імперією, а перетвориться на 30-50 цивілізованих держав, то можливо тоді можна буде ставитися до російської (в реальності московської) по-іншому.

Спробуйте знайти хоча би одне 30-хв інтерв’ю з ним українською мовою

Так він зі східної частини.
А там Українська не популярна

в нас війна тому, що Путін побачив нашу гнилу систему де половину людей можна купити, та тому шо у нас грошей не вистачить на «гру у довгу»... + треба було кудись діти старі боєприпаси, котрі з 70років там лежали. Поки все не вистріляє, не заспокоїться.

хоча у самих такий суржик, що хай бог милує.

Суржик то ж не на заході, то десь інде🤔

P. S. 5 min later.
Wow, looks like I know you 🤣🤣🤣

Так, що ж ти робиш в оточенні людей з «сільським менталітетом»? Кумівство тільки в нас?

люди є різні, дуже різні, так що приблизно однаково, що схід що захід. Бо з кожного боку таргани різні.

Бідний. Може поїдеш в Київ чи Одесу? Що тута робиш? Як москаль, ніхуя не подобається, але сидить тут, та ще й ниє що все хріново. Твої родичі часом не москалі?

Так ти вже потерпи власних громадян, бо держава не змогла нічого втримати, мій регіон під окупацією зараз. А ти гівно вонюче сидиш мабуть у власній квартирці при грошах та розказуєш кому де жити, я нічого не забув?

бо держава не змогла нічого втримати,

Нічого нового, русні в усьому винна Україна.

Це факт та прямий обов’язок країни, гарантований конституцією. Але тобі це ніколи не зрозуміти, продовжуй піарити щасливе життя.

Ні курво, не при грошах, і не в квартирці. Я толерантно відношусь до складу гостей, але коли гість охуїває від своєї крутості, то на *** такого гістя. Така сільськовитість тобі до вбодоби?
Понизь свій гонор, і стався до людей як до людей, а не як до меншості.

Я дуже файно відношусь до адекватних людей, тобто я відзеркалюю поведінку інших, який ви є по сутності, така розмова і буде. З мого боку це виглядає чесно, нікого змінювати не збираюсь.

А с каких пор украинцы стали «гостями» в своей собственной стране?

Ви їм там часом не читаєте лекції про їх сільський менталітет і суржик? Бо тоді зрозуміло, чого з людьми не складається. Я у Франеку вже кілька місяців, і люди тут дуже відкриті й більш схожі на людей в порівнянні з Києвом (про пролетарські міста взагалі мовчу). А «сільський менталітет» місцевих проявляється в тому, що люди тут спілкуються з тобою як з людиною, а не як з NPC.

А щодо цін, то є попит і є пропозиція. Житло для кількох мільйонів переміщених осіб з нізвідки не візьметься. Коли я тільки приїхав, то жив у кімнаті жінки, що виїхала в Польщу. Пізніше пересилився в квартиру з недоробленим ремонтом, її взагалі не планували здавати, якби не війна, молода сім’я планувала доробити й вселитися, а живе зараз із батьками. В нормі, що перше, що друге взагалі не було під здачу. Люди посунулись, щоб прийняти інших. За це треба бути вдячним — та кому я кажу.

Якщо ж ви продовжуєте москворотити, це багато пояснює. Я й сам тупо відвертаюсь і йду геть, коли зі мною намагаються зав’язати контакт російською інші переселенці. І це при тому, що російська у мене рідна.

Франик дійсно шикарний в плані менталітету, навіть після Києва був шок

Тсс, тут чувак каже що у нас сільськовий менталітет.

З іншої точки зору добре що він не всім заходить) ІФ не резиновий))

Тут ІФ ні при чому, у людини проблеми зі світосприйняттям.

та варися сам у власному багні, я ж не заважаю.... в тебе по місту багато друзів, сам не залишишся ))

Просто некультурно принижувати тих хто тебе прийняв. Вони такі ж люди як і з Києва чи Харкова. І так само віддають свої життя на фронті за Україну.

Треба буде до вас заїхати, багато чув, але не був ще...

Вот я почему-то думаю, что это защитная реакция населения... Сложно жить почти каждому, а тут такой простой вариант: приехавший всегда виновен.

я думаю тут срабатывает внутреннее эго, типа мы живём здесь, значит хозяева, а вы нас теперь слушайте .... психология

Не пизди. Такий самий менталітет у всіх народів.

Ну так. Ми тута звинувачуємо всіх українців зі сходу, півночі чи півдня. Якого зуя вони сюди приїхали?)))
Логіка блять шикарна. Через кількох дебілів розказувати про свлький менталітет, і завищені ціни, ніби самі б так не вчиняли.

ніби самі б так не вчиняли.

За цю частину причеплюся: за кордоном або не здають житло українцям зовсім, або здають за місцевими цінами (або ж дешевше, або трохи дорожче, або подвійний депозит). Ще не чув жодної розповіді про квартири у Польщі/Латвії/Словакії по х2-х4 ціні. Тому не всі однакові, не всі

Ага, в 1.5-2х точно є, сам знаю. Попит зріс і відповідно підняли ціни (Чехія, Польща). Ті хто приїхали швидше мали можливість зняти житло по звичайних цінах. Ті хто пізніше то уже зазвичай платять більше. Крім того треба часто заплатити компанії рієлтору практично вартість місяця проживання, і 1-2 місяці як депозит.
Звичайно в селах і дрібних містах ціни не дуже змінилися, бо там немає такого попиту.

Зайшов, побачив 100 коментарів кожаєва про те як йому все одно що хтось перейшов на українську. Зрозумів що на доу все як завжди. А стаття цікава, дякую )

Супер, ви велика молодець!

дней без мовосрачей: 0

Дякую за позицію й історію!

У мене рідна російська і я перейшов на українську у 2015 році. Спочатку було досить складно, але дуже допоміг мармизошит — коли пишеш, завжди є час подумати і зазирнути в словник, що дуже збагачує мову, та дружина для якої українська рідна. Не вистачало побутової (крихти, окраєць тощо) чи спеціальної лексики (починаючи зі слів типу змінна, додавання, мізки — все це в школі вивчалось російською) та жартів-приповідок-натяків-порівнянь на апщєпанятнам.

Лексика з часом вивчається, щодо приповідок, то коли на роботі двадцятип’ятирічний дев якось процитував Фаіну Раневську, яка померла ще до мого народження, я раптом зрозумів, що все це гівно, весь цей нафталін який в людей запхали багаторічним повторюванням радянських покидьків по телебаченню й через російський інформаційний простір, все це треба безжально викидати і справа тут навіть не в мові. Мертві нехай ховають своїх мерців, а ми власним прикладом маємо виховати наступні покоління так, щоб вони жартували, умовно, про «йобану блять русню», а не про (Боже, яка ганьба) «залівную рибу».

Забавно читать про эти героические потуги, только к чему всё это? Для актуализации украинской идентичности? Чтоб не пользоваться языком страны-агрессора? Вы тут изначально в проигрышной ситуации, и ведёте себя как проигравшие, поскольку это вы куда-то там переходите, тужитесь, что-то у себя меняете. А не страна-агрессор. Можно было бы посчитать, что пусть россияне меняют язык, куда-то там переходят, если не хотят говорить так же в Украине, если им конечно не пофиг. Или у РФ какие-то копирайты есть на русский язык?

Особенно забавно читать, когда кто-то начитавшись пропаганды у нас в Крыму в твиттере пишет «ну всё, это был мой последний твит на русском». Тут уместно спросить — а вот вам-то украинский помимо солидарности каким вообще боком, ну так, чисто теоретически? Переходите в таком случае на tuvğan tili, 100 лет назад тут в Крыму никакого украинского языка не было совсем. Был только крымскотатарский, и немного русского в городах, в основном в Севасе. Русский появился на основании оккупации 1783 года казачеством. Именно поэтому в крымскотатарском, что русские, что украинцы называются одним словом — казак, без дифференциации. И если вести какую-то языковую полемику, то в ней ни украинский, ни русский фигурировать не будут, она будет между крымскотатарским и греческим. Греческого в Крыму сейчас нет, как вы наверное догадались. Потому, что греки были депортированы теми же самыми казаками под Мариуполь. Дело в том, что русским Крым можно сделать только одним способом — превратив в говно, а это с греческим населением осуществить было невозможно. Ну так вот, сейчас идентичность греческого населения Мариуполя — стёрта в большей степени, угадайте с одного раза кем и зачем. Сейчас там все считают себя украинцами и русскими. Ну и напоследок, по странному стечению обстоятельств недавно разбомбили чего-то вдруг именно Мариуполь.

Вообще странно, что эта тема не только для авторизованных пользователей, как это тут на доу уже принято для большинства тем, где могут пропаганду в 2 счёта ушатать.

Це ви створюєте для себе програшну ситуацію, борючись за право говорити російською в час коли ця мова повністю дискредитована її апологетами.
Мова певним чином визначає свідомість. Якщо ви хочете бути схожим на росіян — будь ласка, але не дивуйтесь коли до вас буде відповідне ставлення.

Мову дискредитувати неможливо.
Мова не визначає свідомість.

Визначає. Мова це не список слів і не граматична таблиця, це навіть не словник, мова — це узус. Це множина текстів і промов створених в цій мові і прийнятних в ній. І те, що́ і як говорять російською, в цивілізованому світі, мовами цивілізованих народів не говорять.

Тоді німецьку треба взагалі заборонити на***, скіки там наговорено і створено текстів свого часу, мамадарагая.

Німецька втратила своє міжнародне значення саме після WWII.

Взагалі-то до Другої світової німецька була мовою філософії, сходознавства, і багатьох інших галузей науки із фізикою включно: нею писала купа класиків квантової механіки та Айнштайн. Після неї — от хто б подумав — вона відійшла на маргінес та ще й євреї, хто вижив, відмовились від їдишу та перейшли на штучно реставрований іврит.

Мову дискредитувати неможливо.

Неправда. Термін «мова села» вам про щось говорить?

Мова не визначає свідомість.

1. Мова визначає джерело інформації, яким будуть користуватись люди.
2. росія є найбільшим джерелом російськомовного контенту у світі.
3. росія вкладає у свій контент свої цінності, свою історію, тлумачення подій у ЗМІ і т.д.
4. Інфіковані русским миром люди приводять до влади, зокрема, Партію Регіонів і решту подібної нечисті.
5. Через харківські угоди, протиснуті ригами, відбувається продовження перебування чорноморського флоту в Криму, що і спричиняє спочатку анексію Криму, а потім і війну в Україні.

От вам і вплив на свідомість мови.

Термін «мова села» вам про щось говорить?

в чем негативная коннотация?

в чем негативная коннотация?

Наступний крок після такої коннтації — висловлювання різних сев новгородських, що «я нє прєдставляю сєбє учєбнік по квантовой фізікє на украінском».

ну правильно. Вся эта мышиная возня оказалась неспособной к таким вещам, потому и представить сложно

поки кожаєв-team не встигла щось гостре сюди запхнути, скажу, що в мене підручник з квантової механіки був українською, і я нічого не втратила від того. Ще й автор талановитий, тому все гарно вчилося і розумілося, і без совкових геніїв.

ага, отец Вакарчука

Genau! Und zürcher Schweizer in 1939 wurden alle mit der NSDAP assoziiert. 🤣 это дичь и эту точку зрения в либеральных демократиях не поймут, разве что спишут на законные эмоции. Но вот точно не поддержат как полиси и чем сильнее её продавливать, тем больше союзникам будет повода «задуматься». Не дай нам бог получить правление которое будет это проталкивать на державном уровне.

Це ви створюєте для себе програшну ситуацію, борючись за право говорити російською в час коли ця мова повністю дискредитована її апологетами.

Не переводите с больной головы на здоровую. Я ни за что не борюсь, а борются те, кто куда-то там переходят, пишут через google translate, разыгрывают какую-то клоунаду. Это кстати, типичный приём рос.пропаганды — свои собственные проблемы аппроксимировать на других.

Опять-таки, проигрышная ситуация у переходящих, поскольку они признают позицию рос.пропагандонов, о том что русский язык как-то связан с государственностью, и тому подобный бред. Это значит, что они считают её справедливой, и по сути сами же дают козыри им в руки. Хотя по всем пунктам им можно было бы сказать, что у вас нет предъявляемых прав ни на что, и прежде всего начиная с русского языка. Но так бы переходящие сказали бы только при одном условии. Еслиб они были бы умные.

собственно из-за этой твердолобого виктимного ресентимента весь этот антипродуктивный треш — залезть в скорлупу и там скурвиться

и. Хотя по всем пунктам им можно было бы сказать, что у вас нет предъявляемых прав ни на что, и прежде всего начиная с русского языка

Ти кажеш, що немає прав, а вони скажуть, що мають. Далі що?

А от якщо немає на що заявляти права (немає російськомовних), то й боротися в інформаційному полі простіше. От чим виправдати агресію проти Польщі, наприклад?
Ідея права націй на самовизначення настільки потужна, що перебити її неможливо (принаймні, це не станеться за нашого життя). А мова є однією з головних визначників нації. І Росія прямо заявила — всі, хто говорять російською — частина русского міра, і русскій мір буде звільняти і об’єднувати всіх своїх членів.

Хоча я й зустрічав україномовних ватників, але це були рідкісні випадки. В 2000х-2010х все було доволі очевидно — чим більше в регіоні російськомовних, тим більше вати. Заперечувати реальність контрпродуктивно.

І Росія прямо заявила — всі, хто говорять російською — частина русского міра, і русскій мір буде звільняти і об’єднувати всіх своїх членів.

Гитлер в своё время занялся собиранием немецкого мира, и что дальше, всем переходить с немецкого языка на какой-то другой? Ну ок, у нас в Крыму всех немцев в начале войны просто депортировали, однако это не помешало присоединить Крым к Рейху, вернуть в родную гавань. «Гёттенсхафен». Проблема на самом деле не в нарративах, а в том кто продвигает эти нарративы.

Гитлер в своё время занялся собиранием немецкого мира, и что дальше, всем переходить с немецкого языка на какой-то другой?

Гітлер не займався об’єднанням німців за мовною ознакою, для нього головне була раса. Тому не котить порівняння.
Для терористичної організації «Держава Російська Федерація» кожен, хто говорить російською має бути громадянином терористичної організації «Держава Російська Федерація», і вона докладе усіх зусиль, щоб здійснити цю ідею.

Мало ли, что в кремле считают. Проблема в том, что есть немало народа, кто принимает и играет по их правилам. Вы можете допустим говорить по-русски и болт с прибором класть на кремлёвские потуги. А можете, напротив реагировать на каждый их чих. А декларации и амбиции они ещё и менять могут как захотят. Фидбэк на подобные заявления должен быть не в виде спешного и судорожного перехода с русского языка, а в наращивании военного бюджета. Вот в Штатах например военный бюджет порядка 700 млрд$, и поэтому в кремле никому в голову не придёт присоединять Аляску или высаживать десант где-нибудь на Брайтон Бич. По крайней мере движения разумнее делать в этой стезе.

за мовною ознакою

А пыня за мовною only пробує хіба?

Та я бачу що не боретесь, одразу капітулюєте.
Ви вважаєте що розумніші за інших та можете ставити діагнози? Але наскільки є розумним вибір спілкуватись на українському форумі з українцями російською мовою? Ба більше, переконувати їх що боротьба за свою мову та ідентичність є хибною?

наскільки є розумним вибір спілкуватись на українському форумі з українцями російською мовою?

Когда ты перестанешь пить коньяк по утрам?

боротьба за свою мову та ідентичність є хибною?

Я тебе мешаю говорить на украинском?

Смішне відповідає на риторичні питання.

Я тебе мешаю говорить на украинском?

Ні, я про це й не писав. Розшифровую для кожаєвих: я питав чи розумно переконувати українців що їм не потрібно ані мову вчити, ані над ідентичністю своєю працювати.

От ви ні над чим з цього не працювали, тільки над своїм его. Тепер от маєте.

питав чи розумно переконувати українців що їм не потрібно ані мову вчити, ані над ідентичністю своєю працювати.

Конечно разумно, если переделывать свою личность можно крышей поехать.

От ви ні над чим з цього не працювали, тільки над своїм его. Тепер от маєте.

Имею что?

Попытка приватизировать язык, верней отдать русский исключительно россиянам, украинский соотвественно украинцам. Ничем это не закончится, кроме бесконечных срачей на форумах, а политики в social media будут радостно смешивать с коричневой субстанцией тех, кто «несогласен», делая свои карьеры.

Як це — мова дискредитована? А абетка не заважає? Релігія — ок? Бо я щось не чув, що їхнього патріарха відлучили від церкви. Рук, ніг у вас скільки, голова на місці? Щось ви підозріло схожі на окупанта.

Пишу это специально на украинском, чтобы никто не подумал, что я какой-то там русофил или украинофоб. Просто хочу сказать, что любители объяснить, как надо правильно любить Украину, идут нахер.

Російська мова перетворює тебе на Кожаєва

Оооо... Интересно, говори на русском — будешь 130 от груди жать! Так что ли?

будешь 130 от груди жать

А оно реально надо?
То есть если жмет 70, то он хуже? :)

не хуже но слабей ето факт

не хуже но слабей ето факт

Ну в тренажерке я видел мужиков, которые жали по 150, но в раздевалке выглядели как откормленные поросята.
Не хочу я 150 жать 🤣🤣🤣

не хочешь — заставим

Если бороться, хуже. Если бить зависит

Если бороться, хуже. Если бить зависит

Просто жить

К сожалению, иногда просто жить не выходит — нужно драться

не выходит — нужно драться

Деремся языками ж

Ні. Будеш альфа-мачо всєя ДОУ з чорним поясом по ножах і білих квитках.

Хотелось бы видеть выражение лица военкома, когда он узреет бумажку о поступлении в ВУЗ эрефии (т.к. там кошерные книжки по математике).

Унікальна мова — це фундамент та цеглини для унікальної держави та унікального суспільства. Це дуже добре видно по Білорусії. Білоруська держава на базі білоруської мови — це унікальна держава. А зараз російськомовна Білорусь на межі зникнення та перетворення в автономний округ імперії.

Те саме стосується Татарстану, Дагестану чи Бурятії. Доки вони будуть в складі Росії і в російському просторі, доти вони будуть лише ресурсом для імперії. А свою унікальність вони втрачатимуть.

Вопрос : на хрена мне держава? Я хочу просто жить, желательно хорошо

правящий класс тоже хочет хорошо жить и не воевать
а при феодализме как раз феодалы воевали в доспехах

а при феодализме как раз феодалы воевали в доспехах

А окружении холопов своих, кои без доспехов.

холопы не участвовали в противостояниях феодалов. А если хозяина чпокнут — штош, заведут нового

учили, но мы ж имеем ввиду бесправных пашенных холопов. А боевые (послужильцы) уже пользовались некоторыми привилегиями. Но и воевали они хреновенько. Не всё однозначно!

холопы не участвовали в противостояниях

Учавствовали в войске своего феодала.
В качестве мяса.
Феодалы же друг друга уважали.
Даже противники.

Те саме стосується Татарстану, Дагестану чи Бурятії. Доки вони будуть в складі Росії і в російському просторі, доти вони будуть лише ресурсом для імперії. А свою унікальність вони втрачатимуть.

Очень справедливое замечание. Татарстан, Дагестан и Бурятия — имеют свои собственные языки, свою культуру, историю, и свои взгляды на перспективы развития. То есть, у них уже решён вопрос о том, чтобы ни иметь ни с русским языком, ни с русскими ничего абсолютно общего, какую сейчас задачу поставило украинское общество, и пытается реализовать. И что в итоге? Никакого суверенитета они не имеют, несмотря на наличие языка, который вообще не имеет ничего общего с русским. Причём реально не имеет ничего общего, без натягиваний совы на глобус. Более того, дагестанцы иногда и по-русски не очень-то хорошо умеют говорить. А с Татарстаном в Москве даже не посчитали нужным продлевать договор о разграничении полномочий, просто вытерли о него ноги. При наличии там своего языка. Так значит выходит, что язык — это не аргумент, и тем более нифига не орудие для борьбы.

Да наоборот, из-за того что язык у них такой у которого с русским ничего общего, от их культуры и самобытности ещё хоть что-то осталось, несмотря на агрессивную ассимиляцию. Язык — это аргумент, и это орудие для борьбы. Это экран от русскомирного излучения, дополнительный барьер, ров с крокодиллами для защиты.

Все равно может не помочь. Фины не были русскоязычными и потеряли Карелию. Но если бы были, могли потерять всё. Язык — защита, но недостаточная.

давайте повернемось до питання Дагестану, Татарстану та Бурятії років через 10, а можливо і набагато раніше, коли ця по своїй суті недоімперія розлізеться. Існування ерефії як мегадержави на тих засадах, що пропонується — це саме і є натягування сови на глобус. Регіони ерефії не мають жодної автономії та самоврядування, яке б дозволяло їм розвиватися у межах своєї національної ідентичності. Ці регіони або ж годують жирну москву (як от якути, жителі Татарстану), або ж існують в злиднях та забутості, як буряти, тивійці, дагестанці... Чечня інша історія, вона про те, як один малий та гордий народ, може поставити на коліна норов та гордість московитів

По там Лука это как раз Белоруссия, а не Беларусь. Неоднократно такую мысль слышал от выехавших бчб белорусов.

Вы тут изначально в проигрышной ситуации, и ведёте себя как проигравшие, поскольку это вы куда-то там переходите, тужитесь, что-то у себя меняете. А не страна-агрессор.

да, это проигрыш в данном контексте.
усилия тратятся не на приобретение ресурса, а на отказ от уже имеющегося. при этом преподносится это все как героический поступок.

Для себе відкрив те, що україномовний контент набагато якісніший за російськомовний.
Але його нажаль набагато менше. Купую мікрофон та скоро відроджу свій youtube канал про IT. Тільки вже на Українській

На жаль, якість контенту прямо пропорційна аудиторії, що його споживає. Тобто, більше аудиторія — більше ринок — більше пропозиція, а серед більшої пропозиції завжди знайдеться щось краще за інших, ніж коли пропозиції немає. Зараз багато каналів переходять на українську, але не це зробило їх кращими, а золоті кнопки Ютуба, отриманими завдяки російськомовним підписникам.

Велике дякую за статтю! Мені дуже сподобався стиль написання і сам зміст, звісно ж :)

Сам перейшов на мову місяця два тому, до цього було декілька спроб типу «один день спілкуюсь українською», але з власного досвіду можу сказати, що ця «підготовка до переходу» не дуже працює. Поки що це має бути вольовим рішенням людини. Далі, сподіваюсь, ми, україномовні, зробимо все, щоб російськомовним було набагато легше перейти.

Багато речей резонують, насправді. Про «рушник» прям влучно, в мене ще була велика проблема з «кофе» XD

Про другу половинку у мене: якщо б ми разом не перейшли в один момент, кожен окремо би й не наважився. Зі сварками ситуація найсмішніша, коли сваритесь і ти такий:

— Так, почекай, а як буде це слово українською?
— Не знаю
— Почекай, погуглю

І все, сварки як і не було, всі заспокоїлися. 🤣

Тому ще раз дякую за цю статтю! А люди навколо сами починають переходити на українську хоча б частково, бо багато кому бракує таких реальних прикладів для того, щоб нарешті наважитись. Головне, як Ви і написали, не робити це агресивно і не навʼязувати думку, якими б очевидними не здавались нам причини і необхідність цього переходу.

Нетерпима, уперта меншість перемагає невпевнену більшість. Памʼятаємо про це і діємо далі!

Хотів би ще дізнатися ще за пунктуацію. Якось вирішували це питання, чи ще до переходу знали правила написання? Бо пунктуацію я все ще використовую російську, відкопав собі підручник шкільний, навчаюсь 😊

Бо пунктуацію я все ще використовую російську

Пунктуація то ж коми, крапки....
Це ж міжнародне :)
А у прямій мові (ми ж нею спілкуємось( дозволено ставити ті знаки там, де я вважаю за потрібне.
Ну звичайно правила не ігнорувати теж

Приємно знати, що є однодумці в цьому питанні! Такого срача в коментарях, якщо чесно не очікувала 🤦‍♀️ Але мабуть то норм, тема гаряча)
З приводу пунктуації, якщо чесно ще не заморочувалась. Пишу в основному англійською, а у спілкуванні пунктуація ні до чього. А ще зі школи пам’ятаю оту відмазку про «авторський розділовий знак». Так що, якщо там якась кома не на місці, то то «авторська пунктуація» 😉

якщо там якась кома не на місці

Так жеж ото «на місці» придумано певною групою людей.
Решта просто погодилась, або їх і не питали .
Ніякого наукового базису під цим нема.
Отже відмазка про «авторське» абсолютно нічим не гірша 😂

Чудовий матеріал!
Я теж свого часу робила перехід на рідну мову. Я впевнена, що всі хто прагне перейти на українську — молодці!! Все у вас вийде!!

Дуже хочу підтримати авторку, дякую за статтю. Теж пояснював сім’ї що таке дитячий майданчик)

Коли я ретельно вибираю слова та структуру речень, то намагаюся вибрати більш старіші, прадавні, а не більш новіші, універсальніші, бо впевнений що всі ці неологізми, як на мене, позбавляють нашу мову душі. Колись думав — глобалізація це все наше.
Але тепер чогось впевнений, що ніхто із зарубіжжя не стане зберігати рідне українське диво — нашу мову. «Розділяй та володій» та все таке інше.
Тобто, треба нам самим формувати десь в середині себе стабільне спільне українське ядро. Чим щильніше воно буде тим менше хтось там нас зможе розділити.

вибираю

... обираю..,... обрати...? 🤔

Вибір? Виборці. Народні обранці. Вибіркове.
P.S.
Ось — ретельно підшукую відповідні слова.

ретельно підшукую відповідні слова

Біда у тому що у швидкому small talk часто можна заступити...

От ситуація, у розмові про стіл, жителька Маріуполя спииала «а как эти ящички зовутся?»
Я стис плечима.
От не згадав нальоту. 🤣🤣🤣
Шухляди.
Насправді там де я живу це слово не вживається майже

А ви не швидіть. Успіх не там де швидять та успівають. Успіх там, де нічого поспіхом не робиться.
Бува — заміняю на англійське слово та й годі. Всі теперь гуглом транслюють. А ще паляницею.

Всі теперь гуглом транслюють

Так у розмові підглядати у Google translate то якось не те 😊

Ось — ось — не вживається. Саме такі я й підшукую. Навіщо? А щоб нагадати.
Бо той сам нам і розказав що йому не до вподоби більш за все.
Такий я собі невеличкий фронт відкрив.
Мова то святе для людей. Є спільна глобальна наприклад англійська чи китайська. А є й рідна. І завжди повинна бути.
P.S.
А ще святий Бог. Нічого що його існування не доведено. Це не заважає розуміти наскільки важливі заповіді та виконання хоч деяких обрядів (особливо якщо хтось у скруті)
Чого так — бо це теж прадавнє. Та є носієм сакральної, езотеричної інформації. А хто володіє інформацією той володіє світом — сказав хтось.

А є й рідна.

Рідні, тобто ті, якими володію майже однаково — дві

Моє тлумачення — рідна то роду. Родини. Наголос на «ди»
Ходить гарбуз по городу та й питається в свого роду: О чи живі, чи здорові, всі родичі гарбузові?

Моє тлумачення — рідна то роду. Родини.

Родина = батьки, вірно?
Припустимо що вони, це ж дві людини, з різних країн.
Тоді матимемо дві рідні.

Ось — ось — не вживається.

В нас кажуть «покладь то у шуфладку» 😎

ладку. Лад. Ладнати.

Не зрозумів :)
То ви щось на кшталт «звідки воно пішло»?
Я і сам не знаю

Перекладаю гуглом, якщо не згадую вчасно.

А я можу порадити вам кращу альтернативу :)

Ми зробили palianytsia.app (це і домен веб-застосунку, і ім’я профілю в Інстаграмі) саме в контексті переходу на українську. Стандартний юзкейс — можна ввести слово чи декілька будь-якою мовою і застосунок перекладе це українською за допомоги Google Translate. Якщо це словникове слово чи вислів, то покаже синоніми та/або тлумачення, а також приклади вживання цього слова чи набору слів у популярних українських джерелах. Тож можна одразу перевірити правильність, вживаність та пошукати альтернативи.

Буду радий, якщо спробуєте 🙃

Дякую, спробував, але вибачте, мені трохи не сподобалось і ось чим: інтернет джерела не можут виступати у якості взірцев. Пропоную замість цих джерел використати твори українських письменників та поетів, письменниц та поетес також. Крім того, є видатні українські мовознавці, у яких є праці, у яких можна відшукати багато прикладів.
Звісно, якщо ваш сервер на таке здатний. Впевнений що так.

Дякую за зворотний зв’язок :)

Звісно, ми розглядали і такі джерела контенту. Ми планували застосунок під широку аудиторію, тобто середньостатистичного українця чи українку. Із наших інтерв’ю, основне питання у звичайній побутовій сучасній лексиці. Якщо сказати коротко, то класичних джерел було дуже недостатньо для покриття більшості фраз, які використовуються якнайчастіше. Ба більше, ми ставили на меті покрити і сучасну професійну лексику, максимально залучивши джерела, у яких використовуються звороти властиві для конкретних доменів. Виходячи з запитів, які ми зараз обробляємо, та користувацького досвіду, який ми спостерігаємо, працює непогано.

Менше з тим, прекрасно розумію про що ви. Дійсно, існують юзкейси, у яких краще шукати виключно по класичним чи ретельно перевіреним джерелам. Якщо що, у близьких планах на реалізацію. Сподіваємось, що до того часу ми зможемо охопити вас просуванням, і нагадати про продукт. Або, якщо вам буде цікаво, ви можете підписатись на нас у соцмережах.

Ще раз дякую за зворотний зв’язок :)

Гадаю, мені було б достатньо перемикача на пошук серед тих джерел, що більш мені близькі. Або інший вариант — джерело не вказане — щоб я нікого не зміг звинувачувати у «авторитетності».
Таки додам до закладок. Якщо гугл не задовільнить — станете у пригоді.
P.S.
Ще донедавна спілкувався російською, аж поки не почув з того рота про «дена...» Вирішив що це занадто...

Насправді, і джерела ми наводимо, щоби кожний користувач міг сприймати достовірність цитати через власну оптику. Наприклад, я знаю, що сайту ТСН краще не довіряти у сенсі правильності граматики та навіть орфографії. Менше з тим, бачу правильним наявність цього джерела на Паляниці, бо є лексика яка може бути маловживаною на інших джерелах, а на сайті ТСН — присутньою. Наприклад, це мода, шоу-бізнес, сленг соцмереж.

Тобто наявність джерела — це інструмент для правильного сприйняття наведеної цитати.

 СЛОВНИК
цикаво
значення
Муніципалітет у Франції, у регіоні Корсика, департамент Південна Корсика. Населення — 236 осіб (2011). 

Цикаво, що в газеті "Факти", яка готувалася до друку в п'ятницю в матеріалі про політтерористів–уенпістів є такий пасаж :


Українська правда
Звернув увагу, що мені показало, коли я помилився — звісно навмисно. Можна підкреслити червоним?

P.S.
Баг?

Ні, ми шукаємо по будь-якому запиту, навіть якщо він містить не словникові слова. Зараз не існує жодного словнику, який покривав би навіть половину активно використовуваного в Україні лексикону. І це навіть не враховуючи словоформи.

Якщо ви маєте на увазі, що було б краще показувати на цій цитаті з «Української правди», що це помилка — звісно, так :)
Але рішення для цієї задачі ми наразі не знаємо.

1. Плагін Хрому для швидкої перевірки? Наприклад, щойно набраного тексту.
2. Можливість скопіювати синоніми та все що можно там у вас скопіювати у один клік?
Було б непогано...

1. Так, маємо у планах, але навряд чи близьким часом.
2. А розповісте детальніше про юзкейз? Для чого саме вам це потрібно?

Дякую, дуже корисний сервiс. Що подобаеться — приклади використання слова в рiзних контекстах. Успiху Вам !

Молодець! так тримати

За ці місяці, попри деякі труднощі, я тільки впевнилась у своєму рішенні. І дуже рада, що нарешті його прийняла. А ще вдячна близьким за підтримку

Очень рад за вас, но это фраза звучит как у курильщика, который пытается бросить и испытывает дискомфорт, потом просит родных не курить при нем, он при этом страдает. Аллен Карр написал способ как бросить курить и получать от этого удовольсвие. Вот и вы так перейдите на украинский и получайте от этого удовольствие)

Цікаво. Ніколи не розглядала російську мову з точки зору шкідливої звички, мабуть варто почати 😉

Ще одне спостереження — українською виявилось важче сваритися.

Ууу :)

Принаймні, поки що. Поки більшість енергії йде на формулювання і підбір слів, минають ті самі 5 секунд, за які ти вже можеш і передумати казати те, що збирався. Це — безперечний плюс у сімейному житті.

Отож-бо :D
Знайшов свої форумні коментарі від 2013 року, до зустрічі з майбутньою дружиною-галичанкою :)
Писав бездоганно академічною, вже трохи галицькою (я з 2000—х намагався писати так, мені то здавалося круто ще задовго до переїзду в омріяний Львів у 2011) українською, яка зараз дуже змістилася в розмовний бік, про що я не шкодую і вам зичу того ж. Бо звучати вчителькою української мови теж така собі ідея.
Шукайте, в книжках, влогах, у бабусь — все, що звучить оригінально і дозволяє бути природнішим і живішим.

До речі, цікава історія з моєю російською — якщо українською я колись боявся звучати неакадемічно, а російською ні, то зараз все навпаки — коли трапляється говорити російською (а тут у Швейцарії є симпатик України, казахський німець), звучить якраз занадто правильно, хоч я і намагаюся трохи розбавити сленгом :-)

Ніяк не можу зрозуміти чому мені здається русизмом фраза «ти говориш Українською?»
«Ти розмовляєш...», хіба так не краще?

Насправді деякі «українські» словники нам складали російськомовні «спеціалісти». На скільки я розумію, часто робилось це за принципом «якщо не використовується у великом и магучем, значить — це українська мова». Думаю в результаті вони обікрали і тут нас.

Так і є. Доречність певного слова визначає лише його місце в цільовій мові, а не в імовірній мові походження, особливо якщо ви її знаєте ліпше.
Елементарний приклад — нормативне українське слово «забавний», явно спільнокореневе з забавою і забавкою, але носію саме російською воно здаватиметься запозиченням з його мови, бо... Ну бо так, бо російська в пріоритеті і нема ради.

Ну щодо обікрали як на мене, то просто «модна» думка.
Дуже вже давно дві мови поряд.
От і «нахапались».
А вилучити русизми не так вже й просто

то просто «модна» думка.

Підстави для такої думки серйозні і їх багато.

Підстави для такої думки

От моя підстава.
ІТ сленг.
«Були на мітапи, там дискасс про нові фічі технології бла бла бла...»
Навряд чи англосакси примушують так «дистортити» нашу мову.
Але ж багато хто сам так робить.
Чому?
А хз....
Самі, все самі...

Одна справа, коли ми самі переходимо на англійський суржик, бо самі цього хочемо, а абсолютно інша справа, коли кацапня витіснила нашу мову насильно із різних сфер нашого життя (в першу чергу — з освіти, діловодства, судів, ЗМІ і т.д.), і ми вже вимушено генеруємо суржик.

витіснила нашу мову насильно із різних сфер нашого життя

Я от на 100% не знаю про витіснення.
Там де народився у школі один клас!!!! був російький і чотири українські.
ТБ, тут так, один канал український, і російський теж один. Здається.
Університет — міш маш.
Більшість викладачів українською читали.
Але підручники російські.
То ж мій досвід : «Нема жорсткого витіснення»
То була середина 80х, початок 90х.
За інші часи та регіони не кажу, бо не знаю.

Якщо ви сумніваєтесь, що були численні факти насильного, підлого і підступного витіснення української мови за часів совка, з вами усе ясно. Ви якось так наводите приклад, що й не говорите про який регіон йде мова. Мабуть щоб вам не навели справжні приклади з життя, замість тієї брехні, про яку ви написали.

От я вам можу сказати, що я жив у м. Лозова, Харківської обл., у 1983-1988 рр. я ходив спочатку у дитячий садок а потім і у школу, і на той момент усі «воспитатели» та вчителя були кацапоязичними. Україномовні дитячі садочки і школи, по-перше були в абсолютній меншості, а по-друге, були, що називається, «у чорта на куличках» — на окраїнах, куди добиратись було важко. І це при тому, що усі, абсолютно усі без виключення навколишні села були україномовними. Моїх україномовних батьків викликали і до дитячого садочка, і до школи з метою «порекомендувати» говорити навіть вдома язиком окупанта.

Наступне. Про який університет йде мова, що за «міш-маш»? Гугл видав по цьому запиту «Механіко-машинобудівний інститут | КПІ». Якщо ви говорите про КПІ, то я вчився спочатку на фізико-техчнічному факультеті, а потім і на ФІОТі. Це був кінець 90-их, початок нулових, і там майже абсолютно і тотально викладали язиком окупанта. Студенти (я в тому числі) змушені були по декілька разів говорити викладачам, що вони повинні викладати українською... Капець як це бісило! Українці в Україні не можуть отримувати знання українською мовою. І викладали старі пердуни, яким вже за 60, і які давним-давно викладали в КПІ (вони нам про це самі хвалились), так що вони точно викладали і в період 80-90-их, про який ви збрехали. Кажуть що ситуація потрохи вже почала налагоджуватись після 2005-го...

Окрім мого досвіду, є ще один дуже характерний та об’єктивний маркер, який показує цілеспрямоване, централізоване та адміністративне витіснення української мови, особливо у Південно-Східних областях України. Там, чим більше місто, тим більша ймовірність почути язик окупанта, і це поєднується майже із повністю україномовним селом. Виключення із цього правила є, якщо село є супутником великого міста і у ньому люди з великих міст тримають дачі... ну і у Криму — там теж російська навіть у селах. Це я усе знаю, бо працював у колцентрі Дельта Банку, дзвонив по усій Україні, знаю про що кажу.

Якщо ви сумніваєтесь

Та ні, я ж про власний досвід. До чого тут сумніви?

замість тієї брехні, про яку ви написали.

Це зайве, і не робить вам честі.
Різні люди — різне оточення.
Відповідно різний досвід.

Ви якось так наводите приклад, що й не говорите про який регіон йде мова

Ну хоч частково інкогніто ж можна?
Західний регіон, там де «москалів так і звали :), там де російська мова була мінімальна »
Я так розумію, що у російськомовному Харкові і поряд все було інакше.
В нас тут авто АХ**** (біженці). Водії російською розмовляють.
І не переходять.
Отак от.

що за «міш-маш»?

Міш-маш то є «fifty fifty», «і так і сяк».
Пардон, не подумав що сленг може викликати непорозуміння.

І викладали старі пердуни, яким вже за 60,

Ну, так само.
Але з них 85% приблизно викладали Українською.
Без прохання студентів.
Це 88-93 роки.
Раніше як було я не знаю.

особливо у Південно-Східних областях

Сподіваюсь оце уточнення всі крапки над «і» поставило.

З іншого боку вийшло так.
Є регіони, яким не нав’язали.
Є ті, кому нав’язали.

Це зайве, і не робить вам честі.

Якщо людина начебто намагається бути поміркованою і починає говорити про «ніхто нам нічого не нав’язував... ми самі, все самі» то це або маніпулятор (брехун), або ... погано розуміє те, про що говорить, третього не дано. Бо ці речі кричуще очевидні, були і залишаються. Тому честі я не втрачаю, коли кажу правду.

Західна частина України, звичайно ж, менше страждала від окупантів. Це стосується як голодомору, так і нав’язування їхнього язика. Ну так і результат же теж відповідний — навіть у великих містах розмовляють українською.

Але з них 85% приблизно викладали Українською.

Як для західних областей України — це таки нав’язування, бо на скільки я знаю, немає і не було там аж цілих 15% російськомовних людей.

ніхто нам нічого не нав’язував... ми самі, все самі«

Мої слова:

Я от на 100% не знаю про витіснення.

Ви про Нав’язування , я про Витіснення.
Ще раз.
Школа.
4 класи, А, Б, В, Д — Українська мова викладання.
Г клас — виключно російська. Батьки навіть відмову офіційно писали.
Про відміну уроків Української мови та літератури, бо вирішили що їм то не потрібно.
Університет — більшість «стариганів», комуністи ж, як інакше, читали Українською.
То ж витіснення особисто я не відчував.
Притому я не сужду про це.
Лише кажу, що тут не було 100%го.
Чому Харкову та поряд не повезло з тим я не знаю.

Західна частина України, звичайно ж, менше страждала від окупантів.

Ну, якось так.
А чи має право на життя теза: «Частина населення змирилась та не відсвічувала, а інша частина боролась та виборола»?

85% приблизно

Я ж приблизно.
Може їх було 80, а може 95.
Я це пригадати вже не можу.

15% російськомовних людей.

Навіщо 15% російськомовних?
Достатньо 5% пропагандонів, і на ними підуть.
Модно було.
Приїхав до міста і «Я ж не селюк, буду парусски. ет круто, вон все так гаварят»
На моїй пам’яті часто так і було.

Говоріть, кажіть, мовте, промовляйте, прорікайте, балакайте, теревеньте, гомоніть як вам кортить. До питання чистоти можете повернутися вже на іншому рівні відчуття української, там і зрозумієте ваші стосунки з русизмами вже на зрілому рівні, а не на завченому на рефлексах відторгненні.
Бачив якось у ФБ просто кричущий випадок, коли між собою переписувалися такі два знані «профани» української мови як Іван Малкович та Оксана Забужко, обговорювали свою стару світлину, пан Іван каже «я був смєschön, на що йому пані Оксана — ти був прєкрасєн!
Здавалося б, ідилія між двох класиків, які точно володіють словом, але тут в коментах з‘являється якась харків‘янка і починає їх повчати, як треба уникати русизмів! :D

Та йой, треба хоч трохи розуміти культурний аспект, з яким сарказмом у тому ж Львові промовляються свідомі русизми:
Асвабадітєлі — то всі знають, явно не визволителі,
«Ти пазітівний» — говорили мені у відповідь на мої песимістичні очікування,
«Болєльщік» — співає Андрій Хливнюк в одній з пісень, іронізуючи з власного персонажа і виявляючи розуміння культурного контексту українського русизму.

Бачив якось у ФБ просто кричущий випадок, коли між собою переписувалися такі два знані «профани» української мови

Та то фігня 🤣
Часто бачу як сперечаються тепер фанати мови отак :
«Потр1бно вилучити рос1йську.
Укра1нська понад усе!»

А русизми то таке....
Мозок не у змозі (от мало не написав «не може») рраз і вимкнути всі ті слова....
Просто іноді помічаєш, ну і трохи «не те» здається...

А поляки кажуть nie może (нє може). Скажіть їм, що це русизм ;-)

просто російська для мене зручніша — це мова моїх батьків

А діди та прадіди якою мовою говорили? Он — у самому Донецьку — люди майже поголовно говорять російською за виключенням деяких самих старих людей (80+), які вже мають правнуків.

Стосовно «мне удобно так говорить» — це справді сама найсерйозніша причина, через яку люди не переходять на українську. Багато хто дивується чому російськомовні люди так сильно тримаються за російську. Я ж кажу, що вони не сильно тримаються, насправді вони навпаки — пасивно пливуть за течією русского мира. Російськомовного контенту на декілька порядків більше, ніж україномовного контенту, причому в інтернеті україномовний контент дуже-дуже часто перекладено через гугл-транслейт, що називається «на отъебись». Аналогічна ситуація із розважальними програмами, зі ЗМІ, локалізацією програм, ігор і т.д.

Починаючи із 1991 року (після розпаду совка) русский мир на повному ходу продовжив свій рух і в Україні. А це означає, що (по лівому берегу Дніпра) продовжилось відношення до української мови як до другорядної мови... до речі, не тільки до мови. Як не дивно, ті тези, що зараз ми чуємо від рашитських пропагандистів, мають дуже давню історію, їм мабуть не менше 50 років.

А таке відношення породжує і відповідний контент, відповідні ЗМІ, навчальні заклади і т.д.

Ну и перешла и перешла, кому до этого вообще дело есть?

Мне вообще сиренево на каком языке человек говорит, главное чтоб понимал

А кого хвилює що ти думаєш на цю тему? Он автору наплюсували нормальні люди, а тобі плюсують такі ж самі... як ти сам.

Жив у Кривоозерському районі Миколаївської області 16 років.

У меня был сокурсник, а потом мы работали вместе из ваших краев. Он говорил на украинском, хотя по факту на суржике и почему то стеснялся этого. Всем в общем то было все равно. Ну какая разница, что например говорил он стуло, а не стул или стілець? Или світ, а не світло или свет? Отличный был коллега, было прекрасно работать с ним.

Ви про що? Про те, що язик окупанта нам такий самий рідний, як і українська мова?

я про то, что

Мне вообще сиренево на каком языке человек говорит, главное чтоб понимал

Ну це якраз саме те, що я й написав про вашу точку зору. І це погано.

нет, это часть процесса глобализации и за этим будущее, в идеале было бы хорошо один общий язык, чтобы понимали все

язик окупанта

первый электрокар тоже придумали там запоребриком

но это ж не значит, что мы забросим все сподвижки отказаться от нефти и пересесть на электро, чтобы не донатить эту недострану-бензоколонку

язик окупанта нам такий самий рідний, як і українська мова?

Мне русский язык просто родной, без «як» — на русском я думаю. Украинский хоть и знаю лучше большинства, но всё-же его изучал

Мне русский язык просто родной, без «як» — на русском я думаю

Кого це цікавить?

Та срати я хотів на тебе, чувак. Як то кажуть: «З великої колокольні». Чесно кажу тобі.

Я бежала за вами три дня, чтоб сказать как вы мне безразличны©

console.log(

Ну и перешла и перешла, кому до этого вообще дело есть?

instanceof

Я бежала за вами три дня, чтоб сказать как вы мне безразличны©

);
// expected output: true

Якщо Кожаєв колись переїхав би жити в Росію в якусь Москву, то його протестна російськомовність розчинилася би в 12 млн російськомовному місті. А його меседжі втратили би жодний мінімальний сенс.

Це тут в Україні, Кожаєв страждає та бореться за права російськомовних, за «язык, на котором разговаривали мои родители, мои деды». Він тут «борец за права угнетенных против насильственной украинизации». А десь в Росії доведеться шукати якийсь інший сенс буття. Весь робочий протестний репертуар доведеться викидати на смітник, і шукати нові сценарії для боротьби. А тут гастролі нон-стоп.

Десь в Празі чи у Варшаві на Кожаєва та його стогін про російську мову та «язык родителей» подивилися як на вимогу надати соціальну допомогу черговому комуністу-інтернаціоналісту, правнуку більшовиків епохи Маяковського.

Вся правда полягає в тому, що і саме прізвище «Кожаєв» не російське, не Іванов чи Нєбиткін. Явно щось тюркське...

Нічого. І не впадлу тобі, алтайцю, вписуватися за мову імперії, яка відірвала твій рід від коренів?

Мне нет дела до событий многовековой давности

на русском я думаю.

Ну, вроде человек думает образами, а не словами...
Хоча це не точно 😎

Українці на Кубані та в Краснодарському теж хотіли розмовляти українською мовою, грати спектаклі в україномовному театрі, мати кафедру української мови, ходити в українські школи. Але їм не дозволила російська влада, тому там нічого українського вже майже і нема. А здавалося би «какая разница, главное, чтобы понимали друг друга».

Щоб ідентифікувати подібний для твого майндсет за пару фраз

Є, як мінімум мені. Я бачу як у нас з’являється все більше україномовного контенту, статей — це вкрай важливо для боротьби. Мова — це така ж зброя, тільки ментальна. Сподіваюсь і ваша наступна стаття буде саме українською.

Сподіваюсь і ваша наступна стаття буде саме українською.

Сколько ты мне за это заплатишь? На русском я думаю, на английский годные статьи и так переводить нужно. А украинский в статьях мне зачем?

Це круто!
Коли на 31-й рік незалежності перехід на Українську мову вважається чимось на кшалт неординарного досвіду. :-)

p.s. сам до 8-го класу навчався у росйськомовному класі і, відповідно розмовляв російською.
А потім взяв і перейшов.
не так героїчно :-)

Це не так легко, насправді. Я до сих пір говорю з якимось акцентом, який багато хто, чогось, вважає польським. І взагалі трапляються до сих пір слова, які доводиться гуглити, хоча вже 7 років у Львові. Зі своєї сім’ї я перший хто на неї взагалі перейшов.

Як на мене — то легко.
Мабудь бо з дитинства чув мову.
Не російськомовний регіон ані краплі.
А акцент — то таке. Він є у всіх.
Жебись знав :-)

Ви би перед тим як інших повчати спочатку вивчили як пишеться слово «мабуть». Щось мені підказує, що ви зі Львова чи області. Скільки я таких львів’ян бачив героїв, а як послухати/почитати, то починається «мабудь, кошильок, віддихати»

Це я вам як львів’янин кажу (хоч і живу у Києві 14 років вже).

Нигда там не жив, але курс Grammar Nazi проходив, як і ви 😂

P. S. А де ті слова, якими я повчаю?
P. P. S. Доречі, я підказку у тому коменті дав. Але це неічого вам не підказало. Отже розбираєтесь ви у мовах так само як і я :)

100% чистою літературною мовою говорять тільки диктори на радіо/ТБ. В звичайній розмовній мові зустрічаються різні вкраплення — від діалектизмів до суржику. І це абсолютно нормально, якщо в адекватних дозах.

Я до сих пір говорю з якимось акцентом, який багато хто, чогось, вважає польським

Я теж ходив у російськомовний дитячий садочок, а потім і російськомовну школу у м. Лозова, Харківської обл. Намагаюсь завжди говорити українською. Мене теж постійно перепитують чи я не зі Львова, хоча у Львові я був хіба що проїздом. Про таке мабуть питають ті, хто ні разу не чув львівського говору.

Добре. Добре, що є люди, яким це легко вдалось. І добре що є люди, які усвідомили важливість цього кроку раніше.
Я вирішила поділитися власним досвідом скоріше для тих хто ще вагається і не наважується зробити перший крок чи лише починає замислюватись над цим питанням. А таких людей не дивлячись на 31ий рік незалежності також вистачає.

які усвідомили важливість цього кроку раніше.

Не було важливості насправді.
Тоді д ьула одна країна.

А було так.
1. Я розмовляю то російською то українською.
2. Співбесідники, ще діти, знаючи, шо я типу «москаль» 🤣 (бо всі , хто у російському класі — москалі) , переходять на російську.

Але чули б Ви той акцент 🤣🤣🤣
Реально мені, у кого як мені здається «русский без акцента» (насправді мабудь шо то не так), їх акцент та вимова ну «просто уши вянут...» 🤣
Отож:" Та не партесь, я ж вмію українською, а вам російською важко. То нащо мучитись?" 😎

Я і тепер так роблю.
Якщо бачу, що співбесідинику важко, то переключусь (або перемкнусь, от не знаю як вірно, а гуглити не буду, бо ж розмовна) .
А, чого собі брехати, refugees, їм російська ближче. Помітив.
Хоча стараються перейти.
Проте не всі, далеко не всі...

Но кричать «мамочка» ты всё равно будешь по-рязански ©.

Неправда.

Все забувається.

Дружина до 5 років розмовляла лише російською, з 5 до 15 була двомовною, з 16 лише українською. Коли народжувала, кричала і плакала українською (я був на пологах).

Коли народжувала, кричала і плакала українською

а я когда рожала, то кричала матом

круто, бажаю успіхів!

щодо дітей можу сказати таке: в мене багато друзів з україномовних родин, які розмовляють українською/суржиком вдома, але російською поза домом. пам’ятаю таких однокласників та одногрупників (всі з Києва). тож, на жаль, мовні звички досить рідко формуються батьками, значнішу роль в цьому відіграє оточення дитини в школі, у дворі, на гуртках. що з цим робити в майбутньому і як зробити українську дефолтною для дітей — хз

Я вам відповім, підтримувати українську, поступово переходити на неї, показувати приклад.

Вже є тренд популяризації нашої мови, згодом стане ще більш «модною», бо українська це мова волі та свободи.

А ще потрібно посилати за кораблем тих, хто принципово не підтримує українську. Наголошую на тому, що розмовляти в побуті можна якою завгодно. А ось топити проти української це загрожувати нашій державності.

А ще потрібно посилати за кораблем тих, хто принципово не підтримує українську.

Я тебе расскажу как поддержать украинский: пойди в мгазин и купи книжку, можно две.

Я не питав.

А що, ти не підтримуєш українську?

Не пидтримую: годных писателей мало, Виничук ничего нового давно не писал, чемерис вообще умер

Вов, то прямуй за російським кораблем, ніхто ж не змушує. Бо ти ж в кожному подібному пості скаржися як твою щелепу ущємляют

А поиздеваться над патриотиками? Перешёл на украинский и хорошо, это твоё личное дело. Такое впечатление, будто пополз за линию фронта и зарезал кого-то

Кожаєв, іди на х*й

Хочу, щоб це стало трендом, побачив людину, яка топить проти української, післав її спокійненько за кораблем і пішов далі працювати

(Треба ще закон почитати, українська є державна мова і напевно якщо якось людина яро проти неї топить повинні бути покарання)

ну то тобі варто поїхати на росію. Там і письменників годных купа, і паспорти по спрощеній системі видають таким як ти. Не прийдеться мучитись в україномовному суспільстві

А тебе варто поехать сама знаешь куда, со своими советами ;)

поняття не маю про що ти, москалику

Совершите вы массу открытий иногда не желая того©

В краткосрочной перспективе — да (читай на период войны). Английский и китайский не победить, как бы ни хотелось любителям украинской или тем более российской. Хотя, если в совке учили языки «противников» типа немецкого, то возможно я ошибаюсь.

Як на мене це таке ж питання як і «Як вберегти дитину від вживання шкідливих речовин або поганої компанії?» Гарантовано — ніяк. Але поки ще діти в нашому колі вплива, я буду робити для цього все можливе. І перш за все це власний приклад.
Хоча маю з вами погодитись, оточення також має великий вплив. Тож на нього теж варто звертати увагу.

Є іноземні мультфільми з якісною українською озвучкою. Коли іноземний фільм чи мультфільм якісно зроблено українською озвучкою — то його приємніше слухати ніж російською.

Дякую за сонячну та щиру розповідь. Успіхів вам на шляху прокачування українських м’язів.

Це вау, дякую, приємно бачити подібні статті людей, які мають свою позицію і стоять на ній.

Для мене мова це маркер, даю вам гарантію 99%, що людина, яка принципово не підтримує українську, згодом себе покаже не в кращій бік, перевірено часом. Тому для себе вирішив, що переходжу на українську.

Я могу не только бок показать, но жене — тебе не буду :)

Я не ст долларов, чтоб всем нравиться ©

Скоріш екзотичне форумне звірятко з якого іноді можна поглузувати.

Когда меня нет можете меня хоть бить

напевно від «шкурный интерес»

це як любов, коли нема хімії, то не варто і змінювати партнерів ))

Підписатись на коментарі