Як я була деканом, пішла з вишу в IT, стала джуном у 34 роки та завербувала старшу сестру

Привіт, я Ольга Тітлова, мідл бізнес-аналітик у DataArt. Страшно зізнатись, але майже все моє трудове життя, протягом 13 років, було пов’язане з однією організацією — Одеською національною академією харчових технологій (ОНАХТ).

Знайомі питають, чому за стільки років я жодного разу не змінила роботодавця, адже це було б цілком нормально. Річ у тім, що академія з дитинства була для мене особливим місцем, до якого я дуже прив’язалась. Але на початку 2021-го я нарешті наважилася зробити крок у невідомий світ.

Наймолодший декан

У дитинстві мій батько, вчений у галузі теплохолодотехніки і викладач в ОНАХТ, часто брав мене з собою на роботу. Я пам’ятаю захист дипломів його аспірантів, лекції, конференції та своє захоплення від усього, що відбувалось у цьому храмі науки. Старша сестра Юля теж вступила сюди, тут закінчила аспірантуру, захистила кандидатську дисертацію. Тому я не мала сумнівів щодо того, де вчитися після школи — тільки в ОНАХТ, де ще.

Скрин з 3d-туру по ОНАХТ. Бачите, я не просто так вважала академію храмом

Моя базова спеціальність — автоматизоване керування технологічними процесами. Її вважали складною, престижною та чоловічою: з приблизно 100 студентів на потоці було лише 10% дівчат. Тато порадив — я пішла.

Вчитися справді було нелегко, але цікаво. Багато хто вважав, що якщо я навчаюсь на автоматизації, можу спокійно зібрати комп’ютер, відформатувати жорсткий диск, зрозуміти, що за проблема виникла у ПЗ (а тоді ПЗ було не таким юзер-френдлі, як зараз). Це класика: люди часто ототожнюють з ІТ те, що не зовсім ІТ.

Ми, звісно, ​​трохи торкалися мов програмування, наприклад, C++ і Visual Basic, але на досить низькому рівні промислових контролерів. Основні завдання, які виконують випускники моєї спеціальності, — розробка, впровадження та експлуатація систем автоматизованого керування технологічними і бізнес-процесами на підприємствах. Тобто ми перекладаємо частину роботи з людей на керувальні пристрої, наприклад, мікропроцесорні контролери.

Після академії мої одногрупники розійшлися по проєктних організаціях і підприємствах. Хто цікавився IT та додатково копав у цьому напрямі, пішли в IT. Я ж збиралася присвятити себе науці та викладанню, думала, що це покликання на все життя.

У 25 років, після захисту дисертації, я стала деканом Факультету автоматизації, електромеханіки, комп’ютерних систем і управління. Все вийшло спонтанно, мені просто сказали, не дуже цікавлячись моєю думкою: «З нового навчального року ти будеш заступником декана». Ну, окей, подумала я. Незабаром колишній декан пішов на підвищення, а мене автоматично призначили його наступником. На цій посаді я пропрацювала три роки і стала, можна сказати, сенсацією — ніколи в нашому виші не було такого молодого декана.

Я захищала кандидатську в Одеському політеху, в нашій академії немає ради з моєї спеціальності

У моєму підпорядкуванні було п’ять кафедр. У мене все виходило, я раділа зростанню факультету — замість 200 студентів на початку деканської кар’єри їх стало майже 500. Але поступово робота припинила приносити задоволення. Не можу назвати конкретну причину, чому так сталося, можливо, навіть з самого початку це було не моє.

Протверезіння

На той момент я мала рівень англійської C1, якого досягла на курсах з носіями, до того ж я люблю спілкуватися з людьми. Тому з деканату вирішила мігрувати у міжнародне співробітництво. Так розпочалася майже 10-річна одіссея з міжнародною роботою, з якої 5 років я провела на посаді начальника міжнародного відділу ОНАХТ.

За цей час я запустила кілька проєктів з вишами Франції, Німеччини та Італії. Відправляла студентів і колег на навчання та стажування до цих вишів, брала участь у міжнародних конференціях і симпозіумах, заводила нові знайомства, відвідала багато країн. Паралельно продовжувала викладати на двох кафедрах, вела курс «Професійна і наукова іноземна мова» та інші проєкти.

Я любила свою роботу, не збиралася з неї йти, але спілкування з колегами з інших країн почало впливати на мене: я постійно відчувала відмінності у ставленні до викладачів і вчених «у нас» та «у них». Звісно, ​​я завжди розуміла, що відмінності є, але не думала, що ціла прірва.

Записуємо запрошення на симпозіум до Одеси для міжнародної спільноти енологів і дослідників виноробства (Oenoviti International Network, штаб-квартира у Бордо)

Вже дізнавшись, як може бути, важко миритися з тим, що є. Переїжджати до іншої країни я була не готова, тому почала дивитись на всі боки.

Як я не стала проджектом, а бізнес-аналітиком стала

Якщо щиро, про IT-сферу я навіть не думала. Чомусь вважала, що на мене там не чекають, адже я точно не розробник і не тестувальник за своєю суттю. Цими двома професіями моє уявлення про IT закінчувалось — усі численні друзі та знайомі з IT або розробляють, або тестують.

Вирішальну роль зіграв мій двоюрідний брат, який працював у DataArt QA-інженером. Він буквально змусив мене зробити резюме, сказавши, що з мене вийде чудовий Project Manager. На щастя, позиції Project Manager Trainee на той момент у компанії не було, але була позиція Business Analyst Trainee.

На співбесіді з провідним бізнес-аналітиком я навіть не розуміла, що це за професія. Так вийшло, що до співбесіди я не готувалась і вирішила все почути з перших вуст: якщо зрозумію, що це моє, — значить, моє. HR двома словами пояснила, що бізнес-аналітик — людина, яка спілкується з клієнтом, з’ясовує його потреби, а потім доносить ці потреби команді. Якщо чесно, це не сильно просунуло мене у пізнанні професії.

Зараз зрозуміло, що тактика була не дуже. Можна було витратити принаймні пару годин на статті і публікації про бізнес-аналіз перед співбесідою, до того ж їх можна знайти мільйони. Думаю, тоді мене витягли soft skills, напрацьовані у виші.

У квітні 2021-го я потрапила на оплачувану позицію trainee, а 3-місячну практикантську програму проходила, закінчуючи навчальний рік у виші. Той ще челендж: коли ти на нульовому рівні, стажування вимагає 8 годин на день; стільки ж займає основна робота. Кінець навчального року — гарячий час, не дуже розслабишся.

Досі не можу забути суперечливе відчуття, коли ти викладач і студент одночасно: приймаєш іспити, а потім — складаєш. Приблизно за місяць такого подвійного життя я відчула, що це моя професія. У бізнес-аналізі багато ніби з улюбленої наукової сфери: ти маєш докопатися до суті, вивчити, правильно інтерпретувати і чітко описати. Це розуміння надавало сил, допомагало не здаватися.

Ще допомагала підтримка сім’ї — у мене дуже вірили, особливо старша сестра. Я з нею тренувалася перед кожним рев’ю з практикуючими бізнес-аналітиками.

Вербування

Я розповідала сестрі все, що вивчила, вона запитувала, коли їй було незрозуміло. Для мене це ідеальний спосіб структурування знань. Так вийшло, що в Юлі теж прокинувся інтерес до бізнес-аналізу, на другому місяці мого стажування вона із захопленням читала Карла Вігерса, біблію бізнес-аналітиків.

Після останнього, шостого рев’ю мені порадили пройти ще й технічне. На думку бізнес-аналітиків компанії, я тягнула на позицію трохи вище, ніж Junior Business Analyst, яку можна отримати після успішного завершення практики. Так я і зробила.

Два додаткових 1,5-годинних рев’ю за матрицею навичок бізнес-аналітика з експертом компанії — і ось я вже Strong Junior Business Analyst. За 4 місяці після стажування мене взяли помічником у діскавері-групу проєкту. Ще за кілька місяців, у січні 2022-го, я стала мідлом.

Моя ж сестра, завербована мною :), закінчила стажування у грудні 2021-го, і нехай краще вона сама розповість свою історію.

Юлія Козонова, 39 років

В Одеській академії я отримала диплом за спеціальністю ще більш віддаленою від IT, ніж у Олі — «Консервування плодів та овочів». Захистила кандидатську, працювала доцентом на кафедрі технологій ресторанного й оздоровчого харчування.

Паралельно була науковим керівником лабораторії здорового харчування, директором клубу здорового харчування, начальником відділу міжнародної роботи з договорами. Пристойне навантаження, одним словом.

Я зліва, Оля — справа

Про зміну місця роботи думала давно. Мене не влаштовували перспективи кар’єрного зростання, точніше, їх практично не було. Модель взаємодії з колегами і керівництвом у виші вибудована, м’яко кажучи, неефективно. Втім, це загальне лихо системи освіти. Зрештою, робота оцінюється не зовсім адекватно. Зрозуміло, що платять в освіті мало, але я більше про невідповідність зарплати витраченим зусиллям.

Зараз склалася ситуація, коли винагорода доктора наук, професора трохи вища за винагороду доцента. Працюючи на півтори ставки, доцент матиме професорський дохід чи навіть більше. Хіба це нормально? Адже щоб стати професором, потрібно докласти величезних зусиль, брати на себе навантаження, яке не входить до робочих обов’язків, пропадати на роботі вечорами та у вихідні. Особисто для мене винагорода є важливою частиною мотивації, а такий стан речей демотивує.

Перш ніж наважитися піти, я приміряла на себе різні заняття. Думала навіть про монетизацію свого хобі — я пишу картини. Проте швидко зрозуміла, що хобі — не те саме, що бізнес: навряд я зможу бути творцем, менеджером, бухгалтером і маркетологом в одній особі. За своє життя я встигла зрозуміти, що я командний гравець і мені потрібен колектив.

Моя робота

ІТ-сфера, як і в Олі, обмежувалась у моїй голові кількома позиціями: розробник, тестувальник і менеджер. З мізерного списку мені найбільше підходив менеджер, але наслухавшись, чим доводиться займатися на цій посаді, вирішила, що це не для мене.

Про існування бізнес-аналітиків дізналася від Олі. У неї почалося стажування, а я бачила, як їй подобається, і теж вирішила спробувати. Спочатку мене ледь не переміг внутрішній скептик: те, що ми рідні сестри, не означає, що нам має подобатись одне й те саме. А потім я взялася за книгу Карла Вігерса.

Прояснення

На мене дуже вплинуло розуміння, яке дав Вігерс: у бізнес-аналізі нічого не лежить на поверхні, треба копати. Копати! Що може бути кращим для людини з науки. Плюс, мене підкупили слова досвідчених бізнес-аналітиків, яких дивилася на YouTube, що для цієї професії не обов’язково мати технічний бекграунд.

Спочатку основна складність полягала в тому, щоб змінити підхід до вивчення об’єкта на бізнесовий. У моєму науковому минулому ми не дуже дбали, скільки грошей принесе проєкт, скільки користувачів залучимо, як можна покращити продукт, щоб залучити ще більше користувачів та заробити ще більше. Ми просто вважали, що рухаємо науку, і не думали про комерційний бік питання.

Несподіване відкриття: після десятків YouTube-роликів практикуючих бізнес-аналітиків з’ясувалось, що далеко не всі люди логічно викладають думки. Я вже подумала, що проблема в мені: можливо, в мене гіперфіксація на логіці, а бізнес-аналітику не обов’язково бути таким послідовним. Оля порадила підписатися на відомого в українській BA-спільноті бізнес-аналітика і викладача Дениса Гобова, і я заспокоїлась. Він добре пояснює свою позицію, будує причинно-наслідкові зв’язки, і з деталізацією — повний порядок.

Як мені здавалось, я була ідеальним Trainee: прочитала і подивилася про бізнес-аналіз стільки, скільки не знають багато джунів. Насправді ж я досить інертна людина, не люблю зміни у житті, тому зробити радикальний крок у кар’єрі мені було важко. Я довго зважувала «за» і «проти», прокручувала в голові мільйон сценаріїв, поки не переконалась остаточно, що мені туди треба. Проте вдалося мені не з першого разу.

У червні 2021-го я відправила резюме у DataArt і пішла на англомовну співбесіду. Виявилось, що мого Intermediate недостатнього для позиції Trainee — потрібен Upper Intermediate. HR порадила підтягнути мову та повернутися за кілька місяців. Я знайшла репетитора і займалася з ним онлайн двічі на тиждень. До речі, зараз маю рівень Advanced.

Спроба № 2

Після відмови, паралельно із підтягуванням англійської, я пройшла ще декілька співбесід в інших компаніях, але зрозуміла, що хочу саме туди. Можливо, це вплив сестри, яка вже стажувалась, але, найімовірніше, вплинуло те, що вимоги до початківця значно відрізняються. Десь від тебе чекають монотонної секретарської роботи: взяти список запитань, поставити клієнту, записати відповіді та передати команді. Дякую, але мені хочеться більше самостійності, і я готова до відповідальності.

Коли я збиралася знову спробувати пройти англомовну співбесіду, Оля надіслала посилання на оголошення про набір до школи бізнес-аналізу в DataArt. Виконавши логічні завдання, і записавши мотиваційне відео англійською, я пройшла відбір до групи.

Ми навчалися на реальному кейсі, пройшли всі етапи проєкту, починаючи з діскавері: вивчали бекграунд, визначали цільову аудиторію, аналізували стейкхолдерів, описували поточний та бажаний стани тощо. Потім описували вимоги: функціональні, нефункціональні, перехідні. Я перша зі свого потоку здала всі 7 домашніх завдань, необхідних для фінального заліку. Не знаю, чому так вийшло, ніби нікуди не поспішала.

За підсумками навчання мене запросили на технічне інтерв’ю з бізнес-аналітиком, експертом, де я отримала зворотний зв’язок з домашніми завданнями та попередній офер на стажування. Потім було інтерв’ю з HR, а 1 жовтня я вийшла на позицію Business Analyst Trainee.

За два місяці стажування з ментором мене взяли у перший справжній проєкт, де замовником є велика американська компанія. Зараз, улітку 2022-го я, як і раніше, працюю з цим замовником, вже як Strong Junior.

Чи було мені важко? Дуже! Стільки нової інформації, стільки всього незрозумілого і нелогічного, на перший погляд. Перед кожним рев’ю я розповідала сестрі теорію з екзаменаційних питань, мені здавалося, що все зрозуміло, я знаю, як це застосовувати на практиці. Потім Оля наводила приклади з проєктів, у яких встигла взяти участь, і виявлялося, що все зовсім інакше. Але такі речі тільки підвищували мій інтерес, я думала: «Як же це так?», — та йшла копати в темі глибше.

Ще запам’яталося відчуття віртуальності на початку. В академії я практично щодня ходила на роботу і бачила своїх колег, а у проєкті ми переважно працюємо онлайн, з дому.

Рада, що переступила свою обережність і зважилася на зміни. І дякую сестрі, яка показала своїм прикладом, що за межами нашої рідної академії є цікава робота, схожа на наукові пошуки, за яку добре платять. Хоч мені і докучає синдром самозванця, загалом мені комфортно у новій сфері з новою професією.