Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×

Рекрутинг в 2022: як зберігати продуктивність та не зійти з розуму

Всім привіт! Мене звати Вікторія, я рекрутерка з 4-річним досвідом роботи у цьому напрямку. Протягом останніх 2 років працюю в компанії Inoxoft, і якраз на цей проміжок часу випали пандемія COVID та повномасштабна війна.

Думаю, багато хто погодиться, що з точки зору бізнесу ці дві події з неймовірною силою вплинули на роботу. Особливо, якщо ми говоримо про найм спеціалістів — напрямок, який передбачає активну комунікацію з людьми.

Ще кілька років тому більшу частину наших знань ми черпали з бізнес-літератури, тренінгів, воркшопів, де нам розказували, як краще і як правильно вчиняти в тій чи іншій ситуації, як працюють бізнес-системи тощо. Проте жоден з цих ресурсів, навіть досить нових, не міг передбачити й розказати, що робити, якщо світ різко поглинає невідома нова хвороба або якщо у твоїй країні починається велика війна.

Залежно від компанії, ми всі маємо різний досвід, який здобували вже безпосередньо on the spot. Тому сподіваюсь, що мої досвід та рішення зможуть допомогти у розв’язанні проблемних питань та пошуку нових шляхів продовжувати якісно виконувати роботу й іншим. А найголовніше, що я б хотіла зробити, — це показати, що робити помилки нормально і ніхто, абсолютно ніхто не має правильного плану дій в непередбачуваних обставинах, на які ми, на жаль, не можемо вплинути.

Корисний досвід локдауну

Як би це не звучало, проте уроки, які ми встигли винести за період пандемії та локдауну, допомогли нам швидше відновити роботу після початку повномасштабної війни росії проти України. Як для спеціалістів зокрема, так і для бізнесу загалом, це можна назвати підготовкою до тих викликів в роботі, які принесла війна. І найкраще справились ті, хто повною мірою почали практикувати віддалену роботу у своїх компаніях та командах, зробили рев’ю своєї бізнес-стратегії, переглянули комунікацію із замовниками.
Якщо говорити суто про рекрутинг — то це якраз та сфера, де ти весь час, майже нон-стоп контактуєш з людьми. Абсолютно різними людьми. Це хайринг-менеджери, інтерв’юери, кандидати, фрилансери. У звичайний час все просто: тобі для відновлення енергії треба лише якісно відпочити, грубо кажучи, вийшовши на якийсь час із кімнати під назвою «Робота».

Але в теперішній час, коли ти виходиш за межі «Робота», то потрапляєш в кімнату «Війна», і виходить, що якраз на роботі тобі треба набратись тієї енергії та заряду, щоб проживати всі новини з ліній фронту, від друзів, події в сім’ях тощо.

Після першого шоку, коли ми вже почали потроху повертатись до роботи найкориснішим, з мого досвіду, стало випрацювання чітких правил та виокремлення конкретного часу для роботи, окремого визначеного часу для волонтерства, для рутинних справ. Тобто трансформування своєї роботи з тієї, де отримуєш емоції, брейнштормиш цікаві ідеї, пропонуєш нові рішення на ту, де ти робиш все автоматично, не витрачаючи зайвих емоцій та енергії.

Знаю, що звучить це як спроба перетворити улюблену роботу на щось зовсім протилежне, проте саме це дало мені сили протягом першого місяця та морально підготувало до відновлення якісного виконання своєї роботи на 100%. Ну, і звісно, що змін потребували одразу декілька напрямків та систем, тому нижче спробую описати, що саме змінилось для мого відділу і особисто моєї роботи, і які рішення були з нашого боку.

Найм спеціалістів з інших міст

В доковідні часи мізерний відсоток компаній допускали можливість віддаленої роботи. Зазвичай практикували переїзд в місто, де є офіс компанії та працює команда. І це несло за собою певні складнощі: знайти кандидата, який дійсно хотів би переїхати в інше місто і його родина не проти такої перспективи. І якщо на той час до Києва не проти була переїхати більшість спеціалістів, то затягнути когось із того ж Києва, скажімо, до Львова, було досить важко.

Покрити витрати на переїзд (тут в різних компаніях щодо цього були різні політики, але здебільшого всі покривали якусь частину на переїзд/послуги маклера/перший місяць-два оренди квартири). Ковід навчив нас проводити співбесіди віддалено. Я завжди вірила в те, що компанії, які швидко підхопили цю «хвилю», виграють більше, ніж ті, які надалі просять людей вийти в офіс. І якщо закордоном ситуація, може бути іншою, то в Україні ми бачимо, що це вміння команд зіграло всім на руку і можна було досить швидко повернутись до роботи, де б ми не були.

Проте є один момент, бо після 24 лютого цей пункт доповнився ще й продовженням фрази «...з інших міст, де йдуть активні бойові дії». І тут вже ми говоримо про релокацію спеціалістів до безпечніших регіонів або ж проговорюємо ризики та план дій у випадку, якщо людина з певних причин буде змушена лишитись у своєму місті. Плюс, лишається питання онбордингу. Кілька років тому всі вимушено почали проводити онбординг онлайн, і тут важливо було супроводжувати людину повністю до моменту її виходу на зустріч в перший робочий день. По суті під час війни цей формат змінився мало, однак для рекрутерів з’явились додаткові питання, які варто було покрити до першого робочого дня.

Наприклад, питання оформлення ФОП рахунку (якщо спеціаліст його ще не мав, або ж рахунок був призупинений, або ж, наприклад, якщо перереєстрація потрібна для людини з пропискою на тимчасово окупованій території) або ж надсилання робочої техніки, підписання документів — усе це тривало довше, ніж зазвичай.

Загальні правила комунікації в межах команд та в роботі рекрутера

Коли людина потрапляє в стресову ситуацію, дуже важливим кроком є виробити рутинні правила. По-перше, це допомагає тримати себе в руках, дає відчуття контролю над ситуацією (хоч інколи воно помилкове, проте принаймні допомагає відчути себе краще).

Щодо загальних правил по компанії, то в нашому випадку чи не з першого дня всі вписали в тайтлах у Slack свої персональні номери телефонів, щоб легше було зв’язатись. Ми проводили короткі мітинги, щоб поділитись емоціями або надати допомогу тим, хто цього потребував.

Говорячи про мої персональні правила в роботі, скажу, що найважче було почати писати людям — адже ніколи не знаєш, чи отримувачі твоїх повідомлень вже готові до таких колись досить буденних речей.

Тож перше правило, яке я для себе виробила після відновлення роботи — жодних фолов-апів. Часто рекрутерам це забезпечує досить високий відсоток закриття вакансій, проте особисто я не вважаю за потрібне «пушити» людину в такий період.

Також проговорюю з кандидатами дії на випадок повітряної тривоги: якщо в когось зі співрозмовників лунає сирена, то ви зупиняєте співбесіду і переходите до укриттів, а вже потім домовляєтесь про додатковий час. Те саме рекомендую робити й нашим технічним інтерв’юерам.

З колегою Христиною на стендапі в укритті під час повітряної тривоги

Так, ставити безпеку на перше місце — досить очевидна річ. Проте чому важливо це проговорити — людина може елементарно розгубитись, посоромитись чи не знати, як компанія себе буде поводити надалі з процесом. А проговорюючи це просте правило на початку розмови, ви даєте людині відчуття безпеки й впевненості, що ви продовжите розмову пізніше.

Найважче за цей період було триматись в моменти, коли щось стається безпосередньо під час розмови з кандидатом. Зараз більшість Telegram-каналів з новинами в мене зам’ючені, проте повідомлення «вискакують» з кута екрану. Пам’ятаю ситуацію, коли в один з тижнів першого місяця я сиділа на розмові з кандидаткою і в цей час мені вистрибнуло повідомлення про активний обстріл «Смерчами» мого рідного міста, більш того — саме мого району (так, тоді ще писали таку інформацію). На той час в мене там проживала родина, яка категорично не хотіла переїжджати. Ясна річ, що перед очима одразу ніби чорна пелена впала і відчуття, ніби ти вже нічого не чуєш і не бачиш, а думки дуже сплутані. В цей час ти борешся між тим, щоб кинути все і почати дзвонити рідним, питаючи, чи вони в порядку, і тим, щоб виглядати професіоналом.

Тоді я запитала в кандидатки, чи вона не проти, якщо ми перервемось на 2 хв, вимкнула камеру й звук, швидко написала рідним, зробила ковток води й продовжила розмову. Чесно, я досі не впевнена, що це був найвищий прояв професійності з мого боку, проте це дало мені час трохи заспокоїтись і продовжити розмову, бувши на 100% включеною в те, що говорить і про що питає людина.

Онлайн тімбілдинги, які перетворились на групи підтримки

В один з перших тижнів компанія нам запропонувала провести годинну розмови у вільному форматі. Тобто всім надсилали запрошення на зустріч в календар, і охочі могли долучитись та поспілкуватись з колегами.

Розмови насправді були різні: від обговорення досить важких обставин, з якими зустрілися колеги, й до поширення смішних мемів. Думаю, тут основною метою компанії було створити відчуття для кожного, що він не сам, і завжди є хтось, до кого можна звернутись просто, аби елементарно поговорити і виговоритись. Це так само стало дуже потрібним елементом повернення до ефективної роботи.

З іншої сторони, ця нагода почути, що саме турбує твоїх колег і про що люди переживають в контексті роботи, дала можливість зрозуміти, де і як ти можеш краще проводити комунікацію з кандидатами, щоб обом сторонам було комфортно.
Окремими групами підтримки несподівано стали й ті волонтерські ініціативи, які ми робили в самій компанії. Одного дня наш СОО запропонував привезти декілька кілограмів різних сухофруктів, щоб розфасувати на малі сухпайки для військових. Ми досить швидко організували групу людей, які мали можливість приділити кілька годин свого часу на таку активність.

Пакуємо сухофрукти і горіхи в сухпайки для військових

І, здавалося б, нічого особливого, але я це згадую, як один з тих днів, коли вперше з початку повномасштабної війни зустрілась офлайн з колегами й це дало неймовірний заряд сил і теплоти. Ці пакунки пізніше передали у підрозділ, в якому служить один з наших спеціалістів.

Попри основні правила, які ми виробили для себе, було досить багато суто робочих речей, які варто було просто прийняти. Наприклад, той факт, що я не можу допомогти всім, хто потребує роботи, на жаль. Через те, що немалий відсоток людей втратили роботу з початком повномасштабної війни, то було досить багато відгуків на вакансії від кандидатів. І особисто мені треба було трохи часу, щоб звикнутись з думкою, що я мало чим можу допомогти людині в цій важкій для неї ситуації.

З часом кількість вакансій в інших компаніях почала збільшуватись, і це питання вже не стояло для мене так гостро. Проте показало мені, що не варто від себе очікувати тієї ж віддачі, яка була до початку війни, бо часом це неможливо як з фізичної, так і з моральної точки зору.

Насправді нам ще доведеться стикнутись не з однією перешкодою в наших напрямках і, як я писала вище, скоріш за все будемо вирішувати все методом спроб і помилок, адже мануалу на всі непередбачувані обставини просто не існує. Але вірю, що саме формат обміну досвідом між колегами дасть нам можливість мінімізувати перешкоди в роботі.

👍ПодобаєтьсяСподобалось18
До обраногоВ обраному2
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Дякую за цікавий блог!

Підписатись на коментарі