Життя в Індонезії. Короткий гайд для переселенців

Всім привіт! Мене звати Юля і я International SMM Lead у Sigma Software. 24 лютого я знаходилась у батьків в Білій Церкві та планувала поїхати в офіс на FIKA — зустріч з київськими колегами. Раз на місяць наша компанія проводить такі затишні зустрічі за кавою та випічкою, під час яких ми обговорюємо важливі теми. Проте замість цього я прокинулась від вибухів.

Перші 9 днів ми з батьками жили та ночували у нашому підвалі, який трохи облаштували. Весь цей час я працювала, допомагала МЗС та волонтерила. Тільки за перший тиждень ми з колегами зібрали 9 млн на допомогу ЗСУ.

Спали ми по черзі, щоб на випадок тривоги перейти в коридор. Але з кожним днем було все складніше і складніше психологічно. На 9-й день я впала в ступор. Просто лежала і плакала. Прокинувшись, я вийшла у двір подихати свіжим повітрям і...побачила як ракета влучила у житловий квартал неподалік.

Тоді ж мене посадили в авто сусідки, яка погодилась підкинути мене кудись на захід. Дорога була напруженою. Пам’ятаю, як ми заїхали на міст, на якому була табличка «В’їзд заборонений». Потім, як виявилось, він міг бути замінованим. Ночували ми у глухому селі, а наступного дня я все ж таки дісталася Львова, де мене зустріла знайома.

У цей час моя компанія евакуювала близько 2800 співробітників з їх сім’ями у західні області України. Спочатку я також планувала працювати у львівському офісі, проте у Львові дізналась, що таке ПТСР. Кожен звук трамвая, літака або сирени неймовірно лякали мене. Ночами я майже не спала, тому вирішила поїхати за кордон.

Я переїхала у Німеччину тому, що вона була для мене звичною, адже я жила там деякий час раніше. П’ять тижнів я провела у Карлсруе та Берліні, обдумуючи, що робити далі.

Я розуміла, що житло в Європі коштує дорого, а допомога від іноземної країни не триватиме вічно. Тож у яку країну перебратись, щоб було і комфортно, і недорого, і можна було розмовляти англійською?

Так я вирішила здійснити одну з давніх мрій, адже коли, як не зараз? Зробила візу. Купила one way ticket, витратила 20 годин, щоб здолати 11 562 км. І ось я у Денпасарі, на Балі.

Віза

На жаль, Індонезія не пропонує ніяких спрощень по візі українцям, тому за візу треба платити.

У посольстві країни часто змінюються правила і це важливо знати. Після карантину, наприклад, видавали тільки бізнес-візи. Моя віза на 2 місяці коштувала $250 з можливістю продовжити її 4 рази по місяцю за $50. Зараз правила знову змінились і є 2 варіанти:

1. VISA on arrival. Це віза, яку ви можете отримати за фактом прильоту в аеропорті. Ціна — 500.000 idr ($35). Це віза строком на 30 днів. Її можна продовжити ще на 30 днів за 800.000 idr ($56).
2. EVISA (B211A). За цією візою можна знаходитись 180 днів в країні. Перший етап: подача документів та оплата $300 за візу на 60 днів. Потім можна продовжити її, знаходячись у країні ще на 60 днів за 2 750 000 idr ($210), а потім — ще на 60 днів за таку ж ціну. По закінченню 180 днів треба виїхати з країни і заїхати знову, оформивши нову візу.

Дорого, проте саме стільки коштує райський ремоут.

Квитки

Ціна квитка залежить від того, звідки летиш. Я летіла з Берліну авіалініями Scoot за $550. Мій рейс був до Денпасару з невеликою пересадкою у Сінгапурі. Летіла довго, проте комфортно. З Денпасару дісталась Чангу, яке вважається найпопулярнішим і хіпстерським місцем біля океану серед туристів. Там я і заякорилася.

Важливий апдейт: зараз квитки стартують від $700.

Валюта

В Індонезії діє власна валюта — рупія (IDR). Рупія визначається у тисячах, тому бути мільйонером тут легко. 1000 IDR — це приблизно 2 гривні. $1 дорівнює приблизно 14 424 IDR

Житло

Перші три тижні я жила на віллі безкоштовно завдяки бонусу від Airbnb. Компанія запускала допомогу для українців Airbnb.org Ukraine Response, у рамках якої надавала бонус у розмірі 1 400 євро на букінг житла. Щоб отримати бонус необхідно було заповнити анкету, надати фото закордонного паспорту з датами виїзду з України. Тож три тижні я жила фо фрі у віллі з басейном.

Після цього я вже винайняла житло через Booking. Це було моєю помилкою, адже я переплачувала за сервісні збори та інше. За 5 тижнів я заплатила 7 500 000 IDR (15 400 грн) — стільки ж я платила за квартиру у Києві. Тут краще їздити самому на різні вілли, у гестхауси та готелі і домовлятися напряму. Іноді можна отримати знижку за довгострокову оренду. Цього місяця я, наприклад, знайшла класний гест за 5 500 000 IDR за місяць (11 300 грн) із затишною кімнатою, спільною кухнею, басейном та місцем для відпочинку.

Якщо дуже хочеться зекономити — заселяйтесь у серф-кемпи, але знайте, що за умовами це — як хостел з купою ліжок, і особливого простору там не буде.

Транспорт

Мотобайки — це головний спосіб пересування тут. Але якщо є права і зайві гроші, можна орендувати машину. Для тих, хто не вміє/ не хоче водити байк — є байк-таксі. Коштує це смішні гроші, проте коли вони женуть через усі тротуари та перепони на дорозі — це вже не так і смішно.

Бажано купити свій шолом та не використовувати шоломи від байк-таксі, чисто з міркувань гігієни.

Якщо потрібно дістатися до іншого острова — є катери і судна.

Віддалена робота

Я продовжую працювати ремоут за українським ФОП та сплачую українські податки. Поки так планую і надалі, навіть якщо буду переміщатись далі.

Балі — це супер вдале місце для ремоута. Тут багато хабів та коворкінгів, а якщо не хочеться платити за коворкінг, можна просто працювати з різноманітних кафе. До речі, Інтернет тут кращий, ніж в Німеччині. Єдине — треба розуміти і пам’ятати про різницю у часі.

Тут мій робочий день починається о 15 і закінчується опівночі. Проте, якщо багато роботи, я можу починати працювати зранку або, навпаки, вночі.

Ціни і їжа

За ціною тут майже як у Києві до війни. Мене це радує, тому що зекономлені (у порівнянні з Європою) гроші я можу віддавати на допомогу сім’ї, ЗСУ або друзям. І мені не потрібно думати про те, як виживати за зарплату в іншій країні.

Тут все смачне, натуральне і можна знайти кухню та страви, які більше до вподоби. Є декілька закладів, які відкрили українці. Тож насолодитися борщем з варениками тут також не проблема.

А от алкоголь доволі дорогий.

• Смузі боул з манго, ананасом і драгон фрут: 80 000 IDR — 195 грн.
• Смажений рис з куркою: 45 000 IDR — 110 грн.
• Авокадо тост з яйцем пашот: 60 000 IDR — 147 грн.
• Тунець на грилі з овочами: 90 000 IDR — 220 грн.
• Свіжий кокос: 25 000 IDR — 60 грн.
• Американо (long black coffee): 30 000 IDR — 74 грн.
• Крафтове пиво на розлив: 85 000 IDR — 207 грн.

Українське ком’юніті і туристи

Тут є ком’юніті українців на Балі, які постійно організовують різноманітні зустрічі, пікніки та майстер-класи. Тож можна знайти своїх людей.

Рускіє теж тут є, але їх не так багато, як може здаватися. Останнім часом я зустрічаю багато французів, британців та, звичайно, австралійців. Також на Балі приїжджають багато людей із Джакарти.

Розваги

Цього тут достатньо:

• серфінг,
• неймовірні заходи сонця,
• храми,
• трекінг по вулканах,
• снорклінг,
• стендапи та вечірки,
• різноманітні майстер-класи від психології до розпису по тканині,
• йога, медитації, саундхілінг в Убуді,
• прогулянки рисовими терасами,
• подорожі на водоспади,
• базари та шопінг,
• подорожі на острови Гілі, Ломбок, Комодо.

Важливі моменти

• податки і сервісні збори вже включені у чек;
• прати одяг тут треба у місцевих Laundry;
• гекони полюбляють залізати у ваші кімнати;
• тут можна підчепити Денге — вірусну інфекцію, яку переносять комарі. Вона супроводжується високою температурою і нудотою. Лікується соком з листя папаї;
• зранку до вечора краще переміщатись у сорочках з довгим рукавом, щоб не згоріти;
• в Індонезії справді дуже сильне енергетичне поле і бажання можуть здійснюватись;
• тут можна придбати брендовий австралійський одяг брендів Rip Curl, Billabong, Roxy та Quicksilver дешевше, ніж в Європі;
• на Балі можна спробувати каву Копі Лювак.

На цьому все! Якщо у вас виникли питання, із задоволенням відповім у коментарях.

До речі, ми, DOU, запускаємо Charity Networking зустрічі ІТ-спільноти у всьому світі. Пропонуємо українській ІТ-діаспорі на День Незалежності України (24 серпня) зібратися у своїх містах, познайомитися, поспілкуватися, а найголовніше, — допомогти ЗСУ видворити російського окупанта. Деталі за посиланням!