Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

Лист до українських айтівців, які живуть за кордоном

Тиждень тому я закінчила читати неймовірну книгу Едіт Егер «Вибір» про досвід виживання і побудови щасливого життя після Аушвіцу ( до речі, Біл Гейтс рекомендує цю книгу). Автор пише, що психолгія жертви (victim) відрізняється від психології людини, що вижила (survivor), питаннями, які ця людина ставить собі.

«Чому я?» — питання жертви. «Що далі?» — питання того, хто вижив.

Отож я хочу поставити всім нам це питання: «Що далі?». А звернутися до тих, хто перебуває закордоном. І поставити його, як людина, яка свідомо залишилась і залишиться жити в Україні.

Обговорення мого минулого поста звелось до того, чи маю я дітей. У цій статті хотілось б одразу сказати, що особисте життя автора не має вас турбувати, а якщо турбує, зверніться, будь ласка, до психолога, бо я обговрювати його не буду. Пріорітетом є обговорення теми.

Українці закордоном! Супер!

Багато українських IT спеціалістів перебувають закордоном. Хтось вже давно живе та працює десь в США чи Португалії, комусь довелось переїхати вже після 24 лютого. Перші ще читають цей форум, хоча є місцеві IT cпільноти. Тому, я думаю, що доля України їм, мабуть, ще важлива. Друга група, можливо, ще має намір повернутися. Виїхали вони не зі своєї волі, залишивши тут друзів, близьких, колег. І є третя група, яка живе в Україні, де все ще, нагадаю вам, йде війна. І ця війна невідомо коли скінчиться ( бо кількість факторів, які на неї впливають, така велика, що робити передбачення дуже складно). Але зараз не про війну.

Отож є IT cпеціалісти українського походження, які живуть закордном. Можливо, їм хотілось би якось допомогти ITшникам в Україні просто з солідарності, з відчуття спільноти, спорідненності.

Що ви можете зробити?

1. Лобіювати інтереси країни закордоном. Вчимось у індусів.

Одна моя подруга, яка переїхала в США ще 14 років тому, зараз працює в Microsoft на позиції Data Scientist. Нещодавно ми з нею обговрювали, чому її компанія активно наймає програмістів в самій Індії і не наймає програмістів в Україні. Під час розмови ми дійшли до цікавої думки: в тому ж Microsoft багато індусів працюють на керівних посадах. Тому, вірогідніше за все, індуси на керівних посадах лобіюють найм своїх колишніх співітчизників. Ми також дійшли висновку, що покоління українців на керівних посадах ще просто не дозріло.

Таку ж історію я спостерігала, коли працювала в українській аутсорс компанії середнього розміру. Якщо у клієнта мінявся СТО, і нова людина була індусом, скоріше за все, і в команді з’являлось багато індусів. Або команду з України повністю міняли на команду з Індії.

Отож лобіювання інтересів своєї країни навіть коли ти закордоном — це по-моєму, гарна ідея. Вчимось у індусів, з усією повагою до них.

Мені здається, що непрямим чином грошова оцінка вашої роботи теж буде базуватись на достатку країни, з якої ви походите. Тому якщо ITшники тут будуть отримувати більше, то і у вас буде шанс просити більшу зарплатню.І аргумент для альтруїстів: «Вам же не все рівно як ми тут живемо?» Ваші колеги, друзі, родичі теж заслуговують на країну з гарною економікою.

Якщо вам здається, що це наївна ідея, то розкажу вам про факт, який мене вразив коли я читала книгу про успіх Сінгапуру «З Третього Світу в Перший» написану Лі Куаном, тією людино, яка підвищила ВВП країни на душу населення з $500 до $14500 за 26 років. Коли він прийшов до влади, то розіслав делегатів по усьому світу домовлятись про відкриття виробництва в Сінгапурі. І це спрацювало.

Ви можете бути такими делегатами, і вам не треба просити відкрити завод, бо ми не на форумі виробників обладнання. Вам просто треба рекомендувати, лобіювати найм українських IT спеціалістів по мірі можливостей і статусу.

Побачила у Макса Іщенка, людини, яка замість слів обирає дії, як раз пост іншого автора на цю тему у LinkedIn. Якщо на цьому місці ви знов подумали, що «нічого не вийде», то вітаю вас, у вас синдром навченої безпорадності.

2. Запрошувати відвідати Україну після війни. Без жартів і самоіронії.

За даними Держприкордонслужби, лише за перше півріччя 2021 року Україну відвідало понад 17 тисяч туристів з Саудівської Аравії, ОАЕ, Кувейту, Оману, Катару та Бахрейну. Цього року ми втратили цих туристів. Але коли війна закінчиться, а (вона точно закінчиться!), імідж нашої країни дуже зміниться. Він вже змінився з країни яка називалась"Is it Russia?" ( циатата мого клієнта з Бельгії) на «Хм, цікаво!»

Вам же не буде складно розказувати про ваші улюблені місця, міста, які варто відвідати, дизайнерів одягу ( як на мене, досить непоганих), каякінг на Дністрі, українську їжу (люблю її), людей, сміливих, вольових та вільних? Про що хочете, про те й розказуйте звичайно, не мені когось вчити. Просто розказуйте.

Навіщо? Моя ідея, яку я вже транслювала в минулій статті полягає в тому, що запускати PR кампанію перед фінальним виходом продукту запізно.

Треба це робити задовго задовго до того, як продукт буде на полицях.

Якщо ви думаєте, що потенціал туризму у країну, яка, не побоюсь цього виразу, «народилсь знову» — низький, ви мабуть не знаєте, як працює бренд менеджмент. Особисто мені за ці 5 місяців написали більше іноземців ніж за всі роки до того з питаннями про Україну. З пропозицією допомогти, цікавістю, побажаннями перемоги ( все це легко конвертується в інтерес, інтерес конвертується в дії).

Україна ніколи не вміла себе позіціюнувати. Тепер навчилась. Високою ціною, на жаль. Але питання знов: «Що далі?»

3. Підтримувати те, щоб світові компанії перестали працювати з бізнесом з росії, які платять податки в росії

#stopbusinesswithrussia

В LinkedIn є купа груп, яка працює над тим, щоб бізнеси перестали працювати в Росії. Чому? Можна я один аргумент наведу: Радянський Союз розпався через економічні прични. Економічний тиск на росію може бути дуже потужним інструментом. Він вже є.

Поки увага світу прикута до українців, не цурайтеся поставити підніжку ворогу, використовуючи соціальні мережі, пости, протести закордоном, власнйи бойкот.

Ось однака з таких груп, яка на моїх очах виросла з 400 до майже 7К+ людей за 5 місяців війни:

www.linkedin.com/...​top-business-with-russia

В ній бізнесу намагаються нагадати, що той самий бізнес має бути соціально відповідальним. Ви теж можете без зайвих зусиль( якщо втомились донатити) про це нагадувати.

Також варто звернути увагу, що з росії ідуть багато IT компаній, і це може бути великим шматком пирога, для тих, хто розбирається в індустрії. Але потрібно добиватись того, щоб працювати з компаніями з Росії було «токсично» неважливо, чи це розробка чат ботів чи медичнийх систем.Як і наймати спеціалістів з Росії.

4. Ділитися своїми власними історями, історіями друзів щодо війни, адаптації.

Також нескладна задача.

Насправді люди люблять читать історії, тому що мозок влаштований так, що концепцію життя і світу ми формуємо через історії.

Декілька тижнів тому я була на вебінарі у продакт оунера компанії Twitter. Вебінар організували спеціально для українських підприємців. Так от хтось зі слухачів спитав: «Чи варто нам українцям ррозказувати про те, що ми з країни, у якій війна?»

Twitter Product Owner відповіла: «Людям, які це не пережили буде дуже важко вас розуміти, емпатія не є вродженою, розказуйте про те, що ви відчуваєте, діліться досвідом. Так світові буде легше вас зрозуміти»

5. Купляти та рекламувати українські товари.

Я навіть не буду починати розказувати, чому це важливо, думаю базова економічна освіта серед IT cпецалістів є у всіх. Черезтинне радіо ( «сарафанка») , доречі, один з неоціненних способів реклами, хоча і неконтрольований. Тим не менш, воно дає вражаючі результати. Кажу це як директор з маркетингу з 9-річним досвідом.

Є чудова ініціатива: www.linkedin.com/...​company/spendwithukraine

Якщо ви з якоїсь причини не хочете і не можете робити нічого з вищесказаного, це ваш вибір. Стаття написана для тих, хто має час і бажання.

👍ПодобаєтьсяСподобалось20
До обраногоВ обраному2
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Повернувся з Вроцлава до України 2 чи 3 березня. Жив 7 років в Польщі. Я рандомний фронтенд дев. Пішов в тероборону, думав що бульбаші сунуться. Не на фронті. Збираю пацанам на коліматорні прицілі і інші «ніштячки». Коли я повертався, то зі мною їхав ще один чоловік. Я дуже сподіваюся, що нас таких багато. Прочитав у коментарях багато критики про українців, які не повернулися. Взагалі, зауважив, що ми, дуже любимо судити людей і вішати ярлики. На мою думку, нам потрібно об’єднуватись, а не роз’єднуватись. Хай багато залишилось за кордоном, про те вони можуть передавати гроші на ті самі тепловізори. Критикуючи їх, ми себе позбавляємо джерела фінансування.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Заниматься пиаром своей страны за границей)
А МИД тогда зачем нужен?
Пусть он эти шабашы и организовывает.

Дякую за неймовірно цінний коментар.Ви можете не займатися нічим, ви вільна людина.Більшості людей не важко буде розказати про свою країну, порекомендувати когось найняти.Не тому, що «так треба», а тому що є базові моральні норми, такі як от, допомога ближнім чи тим, хто в більш скрутному становищі.Ці дії не зробили б вас біднішими і не зайняли багато часу.Але ще раз наголошую, якщо ви вважаєте, що якась структура за це відповідає, то маєте всю свободу не піарити свою країну закордоном.

Та це москальський бот або українофоб, їх тут останнім часом багато налізло.

я по «МИД» так і подумала, але блін що ці бути в гугл перекладачі переклад роблять?

Отвечу для Вас на государственном языке:

1. Коли є проблема, для неї шукається рішення
2. Рішення знаходиться виходячи з поточних інструментів у наявності
3. Коли є потреба (попит) у вирішенні цієї проблеми, шукається пропозиція, здатна її задовольнити.
4. Дія починається з пошуку мети.

Сарафанне радіо теж досить непоганий інструмент, щоб не вдаватися до офіційних осіб. Але як кажуть, на війні всі засоби хороші)

дякую, що змінили мову. Яке відношення я, як автор, і ця стаття має до структур влади ? Я пишу як найманий робітник ( це видно з моєї посади). І я звертаюсь до найманих робітників, а ви пропонуєте, щоб хтось з міністрества це прочитав ( ну хоч бі відмітили його, їй богу????). Тоді до чого ваш комент? Це як писати пост українською до ООН і не тегати хоча б цю стр-ру...Чи мені через вваш комент писати до міністерства? Я ніяк не розумію цінності цього коменту.

Стукайте у двері і вам відчинять, назва організації не має значення.
За попит не б’ють. )
Не слід бути Наполеоном, щоб зробити дзвінок.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Я вважаю, що ефективніше звертатися до людей.Хочете звертатися в МЗС, ваше право.Я цю думку не розділяю.

По першому пункту навпаки — багато індусів босів, тому що багато індусів розробників. Крім індуса індуса ніхто заменеджити не може. В мене колись було 32 індуса (британських — неперевезених) й один швед — мій зам. Через 3 місяця ми самі найняли індуса програм менеджера, бо то був ад й ізраель

К тому же, многие индусы-менеджеры это индусы во втором-третьем поколении, они уже вполне американцы, сомневаюсь что испытывают какие-то чувства к своим соотечественникам-трактористам.

Просто их в ИТ реально много, они больше задроты, более пробивные и наглые, поэтому достигают высот. В этом время наш человек будет архитектуру 100500 раз оптимизировать под новейший фреймворк, или ходить на работу как на работу и чилить в свободное время.

тому ж Microsoft багато індусів працюють на керівних посадах. Тому, вірогідніше за все, індуси на керівних посадах лобіюють найм своїх колишніх співітчизників

Индусы обьективно валят на собеседованиях других индусов. Большинство индусов надеятся что на интервью им попадется не desi (индус, пакистанец, и тд).
Много их потому, что у них целая индустрия построенна на «войти в айти и переехать в США» и просто банально потому что их много. Там целые курсы в универах по тому как пройти собеседования.

То еще малочи сравнимо. В случае индусов собеседующих других там есть еще момент разных каст плюс видят других как конкурентов из-за которых они долго ждут гринки.

Тому, вірогідніше за все, індуси на керівних посадах лобіюють найм своїх колишніх співітчизників

Так, но не совсем. Это не потому, что они там суперпатриоты все.
Там другой принцип: у них клановое мышление, что довольно-таки отстало с современной точки зрения, но, с учётом того, что современная система управления построена на доверии, это является своеобразным хаком этой системы.
Как это работает:
1. Среднему индусу пофиг на эффективность. Как личную, так и командную. Всё, что ему надо — чтобы его непосредственный начальник его не нагнул.
2. Среднему индусу надо, чтобы его подчинённый его не подсидел. Почему? Потому что это нормально в их мире — если не ты — значит, тебя. Их слишком много, а командных ролей на всех не хватит, конкуренция оч высока.
3. Исходя из 1 и 2, очевидна стратегия плохого менеджера: чтобы тебя не подсидели, твои подчинённые должны быть бОльшими идиотами, чем ты.
4. С учётом кланового мышления, это работает следующим образом: когда индус-начальник переходит в другую контору, он перетаскивает за собой весь кагал тех, с кем работал, начиная ещё с какого-нить индусского аутсорсера в родном Бангладеше (тупо нанимает их, пользуясь тем, что никто не проверяет, кого он там себе в проект берёт). Потому что преданность ему важнее эффективности. А эти за X лет работы его подсидеть не смогли.

Еще у индусов напрочь отсутствует бизнес-жилка. Они — рабочие единицы, да умеющие «хакнуть» эту работу так чтобы получать намного меньше чем стоят, но не думающие куда-то выше этого. Для украинца работа по найму чаще всего рассматривается как промежуточный этап «пока разберусь что к чему», для индуса ничего за ней нет.

Ну все, що ви написали, там навіть спроби немає якось це довести( типу у мене був досвід, я виходжу з цього).Це просто думки.Бангладеш — це окрема країна.

А погані підприємці...ну СЕО Google, Microsoft зараз люди, що походять з Індії.Та і здається Індія за всіма показниками зараз дуже добре розвивається.

Основано на моем личном опыте, опыте общения с коллегами и т.д. Но вы правы, это моё личное мнение. Если вы хотите объективных доказательств — вы можете оплатить мне грант лет на 5 — на выходе получите максимально объективное исследование этого вопроса 😀
Насчёт предпринимателей — я так понимаю, вы отвечали не мне, но могу заметить, что CEO — это наёмный сотрудник, который рискует лишь своей репутацией, но никак не своими личными активами.

Коментарі кудись в сторону завели. Насправді все правильно написано.
Бо ті, хто передає гроші і на тільки з ЄС в Украіну в будь якому випадку підтримають державу.
Я б ще додав — менше споживати бензину . Наприклад. Сам себе лапаю на тому, що через заклопотаність беру авто і іду, коли міг би піти пішки. І різниця у 10-20 хвилин і здорового б був і гроші агресора б не попали

Автор мала б знати різницю між індусом та індійцем при написанні публічної претензійної статті.

Та хто в тих сортах розбирається.
білий_повар.jpg

«Індуси — застаріла назва населення Індії, тобто індійців.»
Я використала застаріла назву( що не заборонено, бо я автор), бо ця назва більш зрозуміла усім.
А чим претензійна стаття? У мене до вас ніяких претензій.Все з власної волі.

Великі Моголи взагалі з Самарканду.
Узбеки по суті ніби. Хоча не факт. Взагалі нації теперішні сформувалися не так давно. Так що пишіть, як хочете

А я б попросив людей які десь там де нас нема ознайомитися з конституцією країн в яких живете.
Бо у нас от статті конституції які обмежуються під час воєнного стану. А отже владі і силовим органам можна:
Стаття 30. можна вломлюватися до тебе додому просто так.
Стаття 31. можна просто так читати твої всі переписки чати слухати розмови і т.д. ніякої приватності
Стаття 32. можна втручатися в твоє особисте життя і робити все що завгодно в тому плані
Стаття 33. свобода пересування не забезпечується — схочуть пустять погуляти не схочуть — ні.
Стаття 34. свобода думки і слова не гарантується. так так. згідно конституції.
Стаття 38. виборів бути не може. а значить ця влада навіки. нічого не нагадує (70 дєд)?
Стаття 39. мітинги заборонені — а у нас в державі тільки так щось міняється (хоча не для всіх заборонені)
Стаття 41. ти не маєш права розпоряджатися своєю власністю — усе можна забрать у тебе.
Стаття 42. на підприємницьку діяльність більше права ти не маєш. саме так. коли втілять — питання. (на дію сіті заборони нема)
Стаття 43. і права на працю не маєш. (уже вроді навіть реалізували звільнення за просто так)
Стаття 44. ті хто працює не мають права на страйк — ну звісно же. влада ж права завжди.
Стаття 53. на освіту права ти не маєш — треба побільше неуків. тільки такими можна легко керувати.
Життя не має особливого сенсу з такою конституцією воєнного стану (міняти її також не можна).
А як в інших країнах? хто знає?

А як в інших країнах? хто знає?

Так само.

Життя не має особливого сенсу

якщо життя не має сенсу то ти знаєш що робити)

Так само.

Що прям у всіх тупо так само?

Десь мабуть іще гірше. У випадку війни в будь-якій цивілізованній країні буде те саме, що і у нас. Від примусової мобілізації до обов’язкових пожертв власним майном у випадку затяжного конфлікту

про аргументацію на тему «чому не всі країни тримають в основі своїх законів людиноненависницькі принципи» можна писати книжки, мабуть. в Україні проблема в тому що закони, які описують війну і воєнний стан дісталися нам у спадок з совку тому не відповідають принципам і цінностям на яких стоїть (чи хоче стояти) зараз українське суспільство. а той факт, що ці закони не тільки не змінюються просто зараз, а навіть мають підтримку частини населення натякає, що проблеми з прийняттям вищезгаданих цінностей нам ще доведеться вирішувати після війни (на мою скромну думку).
про приклади інших країн можу написати лише, що абсолютна більшість моїх колег були шоковані неможливістю для мене і інших українців покинути Україну після початку війни. жоден з них навіть уявити собі таке не міг. довго розпитували і з’ясовували чи дійсно ніяк. колеги з Австрії, Німеччини, Іспанії і Італії. кажуть, що в них подібних законів немає і це якась дикість. але я не юрист-міжнародник, щоб надавати правову оцінку (може вони там просто не в курсі які в них закони, чи є якісь нюанси, які незрозумілі тут людям, які кажуть, що обмеження прав і примусова мобілізація то скрізь так). скажу тільки, що для мене неприємним сигналом послужив той факт, що Україна відправляла пояснення до ООН на тему невиконання домовленостей про дотримання прав людей (що досить логічно і зрозуміло). а також те що ми на весь світ кажемо, що воюємо за цінності яких насправді не так вже і хвацько дотримуємось (це теж ще одна неприємна розмова на після війни).
от така в мене аргументація і приклади. не люблю цим всім ділитися щоб не псувати людям настрій і зазвичай пишу коротко і по суті.

Ну може з часом це зміниться...
А якщо ти підеш вже зараз то...

Так само.

Брехня.
Можуть співпадати деякі пункти, але не всі і навіть не більшість.
І нас рудиментів совка багато, у більшості країн їх взагалі не було.

Так а что не сходится, если подумать чисто логически? или ты думаешь люди на войне в игры играют? давай свои дельные советы, которые коррелируют с реальностью, а не твоим вымышленным мирком

Я вам не скажу за всю Одессу...

Є дві группи: «Українці в Іспаніі» та «Украинцы в Испании».
Перша — більщість постів «Чому українці размовляють россійською» та «Навіщо ви сюди претеся». Якщо ви не знаєте як вам жити чи на що витрачати час та грощі — запитайте там, вам разкажуть (якщо запитаєте за щось інше — все одно розкажуть як вам жити та на що витрачати грощі)

Друга — значно краще, токсічних відповідей буде лише половина.

Так, це не репрезентативно. Так, «токсять» одні й тіж самі юзера. Так, це навіть не «пересічний громадянин», а скоріш «колективний таксіст» (як що що — то це фігуральний вираз). Але я відповідальність за рандомного українця (чи людину будь якої іншої національності) — не візьму. Бо дуже велика ймовірність отримати гімно у відповідь, за принципом «не обіднішає».

в мюнхені дві групи теж — в одній просто банять україномовних, класичне «мивнєполітікі» і модери десь взагалі росіяни в якихось єбенях поза німеччиною, іншу створили україномовні щоб не тусуватись в першій серед російських токсіків какаяразніца. В першій срачів немає через постйні бани, В другу лізуть постійно зі своїм какаяразніца — виникають срачі.

Мені краще в другій, але з вашої точки зору в першій нетоксично, а в другій постійно сруться і вчать людей як жити

просто не треба лізти зі своїм какаяразніцатоксикозом до людей якщо у людей на нього алергія

токсичність — суб’єктивна річ, комусь не подобаються люди яким є різниця, комусь не подобаються люди яким какаяразніца. І що «краще» залежить теж від того до кого ви себе відносите

Токсичність — це коли ви чомусь вирішили повчати інших людей що їм робити та як їм жити.
Якщо вам краще у такому середовище — ну добре, нехай щастить.

Я ні разу за останні 10 років не бачив щоб когось змушували і повчали

Ви просто не так це розумієте може. Скоріше люди просто намагаються пояснити чому таки є різниця. Дуже палко пробують.

Мені наприклад абсолютно начхать, мене самого хрен застав щось. Мені скоріше не мова важлива, а ставлення до мови. Токсічна лічность для багатьох

Як бажаєте короч

Ви не бачите власного коментаря? Вам зробити скріншот та підкреслити, де ви вже зробили висновки про мою точку зору, чи слова «не треба»?

Я можу так само підкреслити ваш висновок про токсичних укрів що на ваш погляд повчають всіх жити

Але нема настрою

Просто людям є різниця

О, тобто побачили :) Ну то вже добре.
«Повчати жити» — то не про "ваш"/"мій" погляд. Якщо хтось пише «тобі (не)треба...» чи «ти повинен...» то в більшості випадків це повчання (якщо не розбір юрідичного документу, звісно). Так, «Треба їсти більше фруктів» чи «ти повинен проходити скрінінг кожен рік» — це теж повчання.

Й так, якщо на запитання від українця «Как устроиться на работу» хтось відповідає «чому не українською?!» — то в ньому говорить що завгодно, але не любов до українців.

p.s. А навіщо ви притянули слово «укри»? Це теж від нестерпної любові?

Якщо вже чіплятися до літер то

просто не треба лізти

Було не особисто єсішо

Я ж не написав, що «ти не повинен лізти» і «треба говорити українською»

Питати чому в групі — теж запитання а не примус. Примус це — говори сцуко українською. З іншого боку «будь-ласка, українською» — прохання

Питання цікаве, бо відповідь на нього така ж проста мала би бути, як і саме запитання. Відповіді от ніколи не чув, завжди хтось когось зразу змушує і повчає і зразу фонтан почуттів. Що на питання, що на прохання — одна реакція. Примусу ж не бачив

Відповіді от ніколи не чув, завжди хтось когось зразу змушує і повчає і зразу фонтан почуттів

Так от і я про те й саме (У контексті статті). Й як на мене — то не є проявом любові до співвітчизників.

Я люблю тільки українок :D

Ну та, свого роду не любов, ніхто ж не мать тереза. Українці ж не створені з любві тільки )

Це все одно що переконаний м’ясоїд піде до веганів, сяде між ними, і почне навмисно їсти шинку, заїдати сиром і запивати молоком, а потім запитає де тут найкращі реберця в місті.

А коли йому скажуть що ну не треба було так робити, то може б і сказали де ті реберця, він би сказав «не повчайте мене де і з ким мені їсти мнясо, вегани токсичні»

Психодинаміка схожа :)

от дивиться, що є у вашому коментарі.
1. Я говорив про українців. У вас вже розподіл на дві категорії. Навіщо?
2. Звідки ви впененні про «навмисно»?
3. В вашої аналогії запитання було про щось не притаманне групі осіб. Ви вважаєте що українці та робота — то як вегани й реберця?

Ну й найголовніше. Веган та м’ясоїд, котрі їдять то що дійсно хочуть — в них не буде «срачів». Бо — ну а що їм ділити? Я смачно їм, ти смачно їш, та й ще за їжу не конкуруємо. Срачі будуть там, де хтось вважає себе «правільнішим», або й сам хотів би сальца навернути (але що друзі, рідні, боги, лікарі, підписники скажуть), а тут ще ця сволота чавкає.

я вважаю що якщо група називається українською, в ній пишуть українською, то нормальна людина напише туди українською, якщо знає, а якщо ні, то на запитання чому не українською, напише наприклад «я не знаю, але мені потрібна допомога»

In rome speak like romans

Коли я наприклад щось питаю в німців, я починаю своєю ламаною німецькою і завжди вибачаюсь що не балакаю нормально. А чому погано балакаю німецькою питали? Питали, і ніяких проблем в мене від цього не було і відчуттів що мене змушують. Таке саме ставлення я вважаю нормальним у разі української.

Тому в україномовних групах і не люблять какаяразніца і чекають поваги до української мови. Бикування і гнути лінію какаяразніца — нетолерантне відношення до людей. Чекати у відповідь толерантність на таке якось навіть дивно. З якого дива люди мають поважати те що важливо вам, якщо ви не поважаєте те що важливо людям?

то нормальна людина напише туди українською

То есть, если напишет не украинской — то уже НЕ нормальная?
(уже и тестикулы обрезать можно)

Українців які не знають української дуже дуже дууууже мало, це ж навіть не говорити, а речення написати.

І є українці які не виросли в Україні і не знають російської уявіть. Навіть в Україні я вже знаю дітей які не знають російської. Таких людей багато.

Ви ж не заходите в англомовний топік на реддіті і не пишете російською?

Если я буду уверен, что меня там поймут — то напишу.
Потому что я донесу мысль на русском лучше чем на английском.

Українців які не знають української дуже дуже дууууже мало

Что значит «не знают»?
Я например довольно не плохо «понимаю» по английски, но это очень зависит от темы разговора. Если — же вдруг надо «говорить», то все еще серьезнее.
Есть МНОГО очень МНОГО (миллионы) людей, которые испытывают неудобство или вообще не могут (даже понимают плоховато), говорить по украински.

Что ВЫ будете делать с этим?
Будете донаты собирать «на крематории»?

А ще є українці, котрі виїхали з родичами в дитинстві (скажемо з Одесси чи мого рідного Запоріжжя), та не знають української. Й так, для мене це так само дико, але багато хто з Донбасу дійсно не дуже розуміють українську (бачив таких у 2014, може зараз це не так).

не знають української.

Я знаю таких теж

Особисто я до такого ставлюсь нормально, але в мене підгорає дуже швидко коли це йде в купі зі зневагою до укрмови, словесами «ура патриот», «незалежнисть», «державныки» і багато чим іще, наприклад зміною конституційного ладу ;)

Тому так виходить, що людям здається що судять за мовою, а судять зовсім не за мовою. Просто кореляція мови спілкування, світогляду і ставлення до України її мови, історії — дуже висока

Он пан в сусідньому коменті вже крематорії чекає. І як на таке реагувати?

Ну так не мішайте усе до однієї купи. Це ж ви сюди принесли й «укрів», й «козаків» й оте усе.

Якщо любите українців — то будете ставитись до них добре. Навіть ящо вони спілкуються не українською, а російською (але з такими рідними «шо, тю» та «гекають»). Тай москальска вимова вона дуже від нашої відрізняється.

А от якщо не любите — то завжди знайдете до чого придовбатися.

Ну так в цьому я не сперечаюсь

Ну так вибачте ви свій досвід розказуєте, я вам свій

Любити українців безумовно можна було до 2004го. Ото період був мірдружбажвачка. Після 2004го, перед тим як любити, багатьом треба розібратися що то за українець і чим дихає і чи не бот і чи не ватнік і чийкрим.

А мова як маркер працює між людьми, ага говориш українською значить вже хоча б не вата. А ставлення до мови — особливо гарно фільтрує коло думку яких хочеться поважати.

Ще раз кажу, можна і російською мовою ставитись до української мови з повагою.

Після 2004го, перед тим як любити, багатьом треба розібратися що то за українець і чим дихає і чи не бот і чи не ватнік і чийкрим.

Ну так про що я і кажу. Індійці допомагають індійцям, євреї — євреям, москалі — москалям. А от Українцям потрібно розібратися :). Нація контррозвідників.

Он пан в сусідньому коменті вже крематорії чекає

Так, я думаю об этом ибо помню и «немецкую историю» и некоторые другие «истории».
Точно так-же как я «думал» и спрашивал (разных людей) о войне с россией...
Последний раз спрашивал 19.02.2022, но люди не хотят думать о том, что им не приятно — вот и Вас спрашиваю — так что делать будете с теми самыми миллионами, что «не знают» украинского языка?
Может язык это «не самое главное»?

Ну диви твої коменти вже включили крематорії і відрізання тестікул і що може мова не найголовніше

Якщо не знаєш можна просто сказати, без крематоріїв і тестікул і без мови найголовніше

Крематорії й тестікули — свіжа справа окупантів. Ти береш і прямо проектуєш дії окупанта на україномовних. Навіщо ти це робиш?

мова не найголовніше, але точно не найостанніше. В кожного свій левел важливості. Якщо тобі неважлива, це не значить що всім.

Ця проекція це спроба акцентувати/вказати Вам (та й деяким іншим), що розподіл людей по крітерію мови зазвичай дуже погано виглядає (а за часте й погано закінчується).

Якщо одні люди «є краші» (або гірші) тільки тому що використовують таку мову (або іншу мову) — то є расизм (бо расизм це не тільки про колір шкіри).
Й оскільки (ми припускаємо) що усі присутні тут це робітники IT то вони повинні знати про це.

Але ж ні — постійно вникає питання що тільки тому що хтось щось говорить «не тією» мовою«, то він вже як мінімум «не достойний чогось»...
Якщо це не про Вас — то звиняйте, але все-ж таки слідкуйте, щоб не вподоблятися до тих, що ті самі тестікули відрізає

Ну супер тепер ще расизм і кращі люди

Не варто вказувати що я расист словами про тестікули і крематорії тільки через те що тобі не подобається моя думка, може в цьому корінь?

по крітерію мови

я здається досить довго пояснював що по критерію виключно мови ніхто нікого не ділить. Питання скоріше в повазі до людини і до власне мови.

Якщо ми однакових цінностей щодо мови — проблем нема, хоч китайською
Якщо ж для вас мова не найголовніше, а мені є різниця і тому до мене прилітає що я збираюсь відрізати тестікули — це вибачте що? Чого ви чекаєте у відповідь?

то нормальна людина напише туди українською

То есть, если напишет не украинской — то уже НЕ нормальная?
(уже и тестикулы обрезать можно)

У тебе якісь великі крайнощі — або говорити українською, або зразу обрізати яйця.

З іншого боку, кaцaпiя вепонізує питання мови, тому, можливо, ти якраз і слідуєш за тими самим принципами.

У тебе серйозна проблема, звернись до лікарів

Заради порівняння. Коли ми запитали в Іспанської вет служби що нам роботи з котами (англійською, бо іспанську поки не дуже добре знаю) — то ми почули у відповідь:
— Співчуття, що ми через таке проходимо
— детальна розповідь що робити
— готовність надати документи, щоб нас з інщої країни пропустили до літака в Іспанію.

От особисто я бачу в цьому людянність та співчуття.

В срачах та поділу за мовою, датою приїзду, областю України (чого ви зі Львова сюди приїхали?) та інше — ані любові, ані людянності я не бачу. Бачу лише біло-пальтовость та намагання розповісти хто найбільший українець.

Ну ви ж не очікуєте що вони всі знатимуть англійську мабуть?

Як знають — то круто, а як ні, то ви ж не будете їм казати що мова лише інструмент.

Багато німців не знають англійської, а в держорганах взагалі заборонено давати критичну інформацію іншою мовою, щоб не було такого що не так сказали. Тлумачення — справа і відповідальність відвідувача

З іншого боку, коли я купляю каву в кіоску в києві, і кажу слова «Привіт, мені якобс» і «Дякую», чую «во бл** єщьо казак»

Коли росія від нас відстане, то може років через 50 люди забудуть що російська мова — мова дяді який прийшов додому і вбивав людей.

А до того будуть нетолерантні люди, яким є різниця і люди які не знають російської.

Українська мова роз’єднує не Україну, вона роз’єднує тільки Україну з Росією

Тобто вам грубо відповіли у кіоску в Київі, тому ви виправдовуєте срачі у групі Мюнхена? логічно.

Я правильно зрозумів, поки Россія не видчепилась — треба ділити українців за мовою й розпочинати (за вашими словами) срачі де

хтось когось зразу змушує і повчає і зразу фонтан почуттів.

Я не виправдовую, я пояснюю чому вони відбуваються

Що повашому мають вони сидіти мовчки й рівно, і не возбухать? Щоб не було срачів?

Срачі — частина демократії, подивіться що на конгрес США, що на верховну раду

Є місце де нема срачів. У держдумі

правильно зрозумів

Неправильно, зовсім. Розуміти треба так: Багатьом людям є різниця до мови спілкування, і вони гостро реагують на заяви що мова не має значення і ще довго будуть реагувати гостро. Це не значить що вони хочуть спалити вас в крематорії, чи вважають вас унтерменшем як тут хтось казав, це значить просто що їм мова важлива.

От дивиться. Я ніде не казав що «нема різниці». А ле ви в майже кожному коментарі ото лепите. Навіщо?

Я натомість, майже кожний коментарь кажу про любов до українців.

Ну бо ви почали з того що токсичність в групах зводиться до ’чому не українською’ і що там вчать як жити.

Я вам про це й розказую

У безвідмовну любов до земляків не вірю, вже занадто битий сорі )

Ні, ви розповідаєте про щось своє. Де хтось бикує, комусь яка різниця й таке інше.

Я казав про зовсім інше. Про те, коли на запитання у відповідь «починають розбиратись» (як ви добре сформулювали).

Так у фейсбуку всякого буває :) навіть тут на доу

Так это же все как в примитивных племенах — не на том языке разговариваешь — ЧУЖОЙ...
Вот только зачем кому-то искать чужих именно тут я даже представить себе не могу.
Но уже сразу

нормальна людина напише туди українською,

Тому, що мова — одна з ознак яку найлегше побачити?
Навіщо ідентифікувати чужого? Як мінімум для того, щоб не витрачати свій час чи гроші на допомогу йому.

у нас половина країни розмовляють російською, мої родичі наприклад. я не вважаю їх чужими. так сталось

Я не писав що всі російськомовні чужі. Я писав що мова — найлегший спосіб ідентифікації.
Це так само, коли дивишся на людину і ідентифікуєш стать за зовнішнім виглядом. Ти ж не лізеш вимірювати кадик, чи не просиш людину роздягнутись. Не кажучи вже про гендерну самоідентифікацію тієї людини :)
Тому це власне проблема російськомовних — якщо вони говорять російською — тоді чому ображатись, якщо їх ідентифікують як росіян? Звісно, вони можуть бути супер патріотами України, але кому хочеться докопуватись? Краще багато false negative ніж декілька false positive.

це підтверджує закінчення ва
нічого дивного

Мої деякі також. А ще якісь напевне проти нас воюють.

Але я чомусь не кажу, що це «так слажилась істарічєскі». Тому що це наслідок окупації.

Насправді так склалось історично.Наприклад, в регіоні, звідки я родом, Бердянськ, південь.Там багато людей з Росії приїжджали.У когось мама з Брянська, у когось з Ростову.Я до початку війни не згадувала про це, про намішаність. Я вже про Крим не кажу, де флот базувався іншої держави і там жили військові з Росії.Дуже змішано все було раніше.Плюс школи російською.Але все одно, багато людей просто з Росії.

Чому ж ті, що приїжджали з росії, не переходили на українську? Так склалося?

Так не склалось історично, ще в 60х роках майже всі школи й діти в них були україномовні. В криму депортації були татар.

Історично склалось — баєчка.

Он школи позакривали в криму після окупації, через 50 років теж хтось скаже — склалось історично.

Наша справа з малого — ок якщо не знають української, таких мало але є, але хоча б не треба повторювати цю маячню про історично склалось.

Якщо людина не знає української — це або русифікований українець або етнічний росіянин який заїхав у пусту хату наприклад після голодомору, або ще якийсь екссовєтікус з якоїсь республіки. Мені однаково в принципі, не знаю як таких розрізняти навіть вже, як вони всі одною балакають.

Вони тим не менш мають поважати українську мову в Україні, як складову її державності і як мову людей які тут живуть і нею говорять

Якщо знає — то які проблеми взагалі? У нас за дослідженнями всі знають українську. Ну тоді й балакати нею треба, а не мовою путіна. У мене просто в голові навіть не вкладається цей світогляд коли людина яка знає українську свідомо вибирає говорити російською зараз. Або більше — починає заливать про свободу і зневажати українську. В росії свободи ніколи не було. Ніколи. Навіть для росіян.

Баби й діди аж на кубані українською мішанкою говорять досі.

Історично склалось що багато етнічних росіян стали громадянами України. Оп і склалось.

Але ні не склалось історично що багато українців були русифіковані зі школи в останні 50-60 років, багато українців були вислані, вбиті, заморені голодом, записані як росіяни. Це результат спрямованого геноциду і етноциду, а не історично склалось.
І те що зараз відбувається — те саме абсолютно. Вбивають, репресують, переміщають, змушують тікати, роздають паспорти.

А в Україні сидять дорослі тьоті й дяді, в тч переселені, яким в голові російська досі любіша за українську, ще й захищають з піною у рота як свою свободу. Хай би тільки, навіть таких я розумію. А от коли ще й їм україномовні не до смаку, які хочуть чути українську, то це вже просто сорі корисні ідіоти й стерильна російська вата. Інших назв у мене для таких нема. досі транслюють кремлівські побрехеньки, не бачачи що це і спонукало росію до війни. І що саме їх путін тіпа захищає й визволяє від «нацистів».

Ну ви і токсичний, повчаєте що таке токсичність, фуфу

В первой группе 7 тыс, во второй — 1.5.
А группа меньше 2тыс — мертвая группа на самом деле.

Чет нет никакого единства.

Народ озлобился на ИТшников (на прошлой неделе был тред на твиттере что пока учителя и врачи воюют, ИТшники только думают как из страны сбежать и прикрываются донатами, при этом люди и компании из других профессий, якобы донатят не меньше, а то и больше, просто не хвастаются этим на весь Интернет как это делают ИТшники и ИТ компании).

В то же время ИТшники в Украине озлобились на ИТшников трактористов, дескать не имеют права называть себя патриотами и вообще не украинцы они больше (снизу коммент с максимальным количеством лайков от анонима, который только создал аккаунт (видать кто-то из местных кто такой патриот что и сам не прочь уехать, но не может, от этого зависть и злоба на тех, кто уехал)).

Донать и помогай после этого...

Чет нет никакого единства.

Ага. Никогда такого не было, и вот опять.

Це нормально, українці — сама жадібна і заздрісна нація в Європі, через бідність і постійне історичне пригнічення, звичайно. Це зміниться, але не скоро.

на мій досвід росіяни, білоруси, греки, угорці і румуни дають нам фору з відривом по жадібності й заздрощам, вся біднота будь-де цим не вирізняється загалом, українці тут не вирізняються особливо. В цьому плані згоден, це якоюсь мірою не те що нормально, не хо так казати, скоріше тенденция наліцо угу

Як приклад. Був у Чернівецькі області, у селі, зайшов до хати попросити дозволу випити з колодязю. Так мало того, що чашку господарка дала, так ще й на налисники запросила.

Українці — жадібні? Цей випадок показує, що можуть бути виключення.

те що українці бідні й жадібні — не більше ніж довбаний стереотип

у нас завжди були люди забезпечені краще ніж в лісах навколо україни

так, може справді не в грошах, але їсти й до поїсти завжди було що в українця, ну мінус голодомори звісно

скоріше бідні люди тусуються в містах де без грошей і не проживеш, і множать стереотипи про таких самих бідних людей в містах

мої старі в селі бідними звали тих хто нічого не мав біля двора і зразу додавали своє довге розлоге «от ледащо»

те що українці бідні й жадібні — не більше ніж довбаний стереотип

А то ж ми цей форум не читаємо і не знаємо, що цікавить НАЙБІЛЬШЕ кожного відвідувача :)

При цьому тут далеко не бідні люди тусуються (як мінімум вони так вважають).

Для мене це парадокс :) такі відвідувачі не будуть задоволені будьякою зарплатою.

Але багато ж наприклад і донатять і багато донатять — показник, що не всі такі.

Але ще цікавий парадокс з досвіду, що мої батьки, і батьки моїх батьків живуть краще ніж я, хоча на двох заробляли менше за мене раз в тридцять, і мняса в холодильнику в них стабільно більше.

Коли я це зрозумів, для мене бідність перетворилась у щось в голові, а не скільки людина заробляє

Для мене це парадокс :) такі відвідувачі не будуть задоволені будьякою зарплатою.

Памʼятаю з підручника по історії, що коли відмінили кріпацтво, то через деякий час почали зʼявлятися заможні селяни. Вони могли в принципі мати стільки же грошей як мали й дворяни по сусідству чи навіть більше, але зазвичай не витрачали гроші на великі будинки, розкішний одяг, дорогоцінності та бали. Натомість, вони накопичували гроші, та часто займалися лихварством.
На мій погляд, українські айтівці (особливо які народились в 90-х та раніше) — це дуже часто люди, які не вийшли з багатих сімей, не мали нічого в дитинстві та юнацтві, знали смак курки завдяки кубикам галіна бланка, пішли навчатися тому що подобались технології і були спроможні скласти екзамен з математики, і раптом на них звалилися зарплати вище середнього через вибуховий рост індустрії.
У цей час в них прокинулась кров тих самих селян, за принципом — назбирати якомога більше поки не відібрали можливість.

на двох заробляли менше за мене раз в тридцять, і мняса в холодильнику в них стабільно більше.

Бо не купували айфони щорічно, ніколи мабуть не їздили у закордонні курорти і не мали усіх таких подібних витратю
З іншого боку — що такого цінного у тому мнясі, щоб ним міряти рівень життя?

зато Ви добре знаєте, що

Це нормально, українці — сама жадібна і заздрісна нація в Європі,

лол.

бо ви виглядали як панич з міста і вона очікувала, що ви щедро віддячите або заприятелюєте.

Так мало того, що чашку господарка дала, так ще й на налисники запросила.

я такое сплошь и рядом встречала в горных селах, когда ходила в походы в Карпаты. совершенно незнакомые люди, часто пожилые, приглашали в дом, угощали молоком, давали яблоки и пироги в дорогу. от денег отказывались. в крымских походах с таким не сталкивалась ни разу.

В селах всегда люди попроще живут, без понтов, особенно если нет Интернета и они не знают как другие живут. Попробуй такой фокус в городе провернуть )

Как ни крути, цивилизация, Интернет, соцсети портят людей. Ты смотришь как другие живут, и начинаешь сравнивать с собой, завидовать, озлобляться. Не говорю что Интернет, соцсети это зло, но негативные эффекты тоже не стоит отрицать.

Виключення є всюди. Я б не робив рейтингу країн по жадібності, це буде дуже суб’єктивно. Оскільки я найбільше людей знаю з України, то з цієї групи — найбільше буде і негативних випадків. А негатив — він завжди більш кидається в очі ніж позитив.

Не говоріть за всіх, хоч би за себе.Бідність за даними ООН — це 1.90 доларів на день.Ми навіть близько не бідні.А навпаки, багато людей у нас можуть дозволити собі не працювати,сидіти в декреті по 5 років.Пенсіонери в принципі не мають збережень, бо про це не думають.В тій же Азії, я була у В’єтнамі, пенсіонери дуже круто всі працюють.Це не бідність, це скоріше лінь і очікування що держава тобі щось дасть.

Ой чув. Якщо у вас є долар то ви вже не бідні

Бідність за даними ООН — це 1.90 доларів на день

Если в выборку брать африканские страны, кндр и тд. где нет ни образования ни современной культуры — да. А если брать в выборку цивилизованные европейские страны — Украина будет на дне этого списка. Вы себя сравниваете с африканцами или европейцами?

Не говоріть за всіх, хоч би за себе.Бідність за даними ООН — це 1.90 доларів на день.Ми навіть близько не бідні.

ВИ може й не бідні. Хоча я в цьому сумніваюся. Тому що, і ви, і ваші батьки, і бабусі, а хз ще яке там десяте покоління, з великою долею вірогідності, були бідними. І якщо в останні 10 років, півпроценту задротів стали середнім класом (не багатими, а звичайним середнім класом), то це не означає, що з них вивітрилася бідність, і цей форум найкраще підтвердження.

Ну, будемо відверті, Ваша відповіть також не є «ідеалом» — у Африці — то мабудь так.
Але ми ж не в Африці...
Та ООН (як й багато інших «паскудних контор») чомусь говорить про це у рамках «усього світу».

Наприклад у Америці на 2 доллара у день ви ні то що поїсти, а навіть «попити» навряд чи зможете — все що буде доступним, то чашка чаю з автомату.
Но так, з голоду померти не дадуть — але це вже не про бідність, а про «допомогу бідним».
Й у нас тут так само — тільки за ці 2 долари Ви не тільки попити, але й один раз поїсти зможете.

Й у нас тут так само — тільки за ці 2 долари Ви не тільки попити, але й один раз поїсти зможете

А за 2 гривні?

Абсолютно точно, окончательно в этом убедился благодаря войне. Вывозил из Киева людей за околобесплатно, когда со стороны Ирпеня уже были слышны взрывы, при том когда у меня кончился бенз в Виннице и нужно было каким то образом доехать до Львова. Все балабкарщики мне как один заявляли цену в 2-3к грн. за маршрут Винница — Львов, некоторые даже аргументировали что на Винницу уже идут москалями и нужно ехать обходными путями, некоторые на щирой мове на вопрос откуда такая цена отвечали «Так попит великий!». Грязные людишки и таких, увы, большинство

Це нормально, українці — сама жадібна і заздрісна нація в Європі,

Навіть більше, ніж шотландці, голландці і жителі Габрово?
А якщо серйозно, то при таких заявах згадується Алоїзич.

Не треба проєктувати своє на всіх.

Я коли виїхав у село під Франеком навесні, у мене відмовлялись брати гроші за житло, ледь втулив сказавши, що як не треба, передайте місцевим волонтерам, бо я ж тут нікого не знаю. Натомість видали мішок картоплі, цибулі, яйця від екоорганік курки, закрутки — відмовитись було нереально, їхав до Франківська з мішком картоплі між ніг (дружина була за кермом) і собакою на тому мішку.

Як переїхав звідти у Франик, то довелося самому підіймати собі квартплату, бо запросили взагалі такий мінімум, що просто сором.

тебе що, в Україні сильно булили та хейтили? Ну просто не можеш щоб не сказати які укри дикі
Є тільки один момент. Українці дуже сильні індивідуалісти. Тому якщо брати весь народ, то ми програємо тим же євреям, індусам, та іншім народностям, які дуже сильно тримаються один одного за межами батьківщини

тебе що, в Україні сильно булили та хейтили? Ну просто не можеш щоб не сказати які укри дикі

Не знаю, де ти побачив про «диких», такого не було ніде. Я просто читаю багато української літератури. І якщо ти її почитаєш, то побачиш, що жадібніть і заздрісніть з’явилися далеко не вчора.

А ви допомагаєте заради схвальних коментарів та лайків на доу та в твітері?

Я помогаю (помогал) веря в сплоченность и общую цель, и так действительно было первые пару месяцев. Сейчас все вернулось на круги своя, каждый сам за себя, пытаются переложить ответственность и вину на других, гонят друг на друга в Интернете, многие вообще живут своей жизнью будто война закончилась: «ой, ты знаешь, я отписался(лась) от новостных/политических каналов, там столько стресса что я не выношу» (картинка чувака в окопе который неделю не снимал одежды: «ну да, ну да»)

Ну если Вы помогали только из-за

веря в сплоченность

, то это только от Вашего незнания — теперь вы знаете, что так не бывает... :)

Потому, что никто не может «быть сплоченными» вечно.
Можно один раз «собраться», второй ... иногда третий/четвертый...
А дальше «наступает жизнь» и Вы либо в нее возвращаетесь, либо выбираете «другую жизнь» — это теперь не «сплоченность», а просто другая жизнь. И «далеко не все» ( :) выбирают эту «другую жизнь».

Які вчителі? Трудовик з фізруком?
І хейту на лікарів менше, тому що історично вони не тусять на локалізовано на якомусь доу, тому їх позиції розрізнена. А взагалі, думаю, відсоток лікарів — які виїхали не сильно відрізняється від айтішників

Нещодавно ми з нею обговрювали, чому її компанія активно наймає програмістів в самій Індії і не наймає програмістів в Україні. Під час розмови ми дійшли до цікавої думки: в тому ж Microsoft багато індусів працюють на керівних посадах.

Вот оно как. Я уж было подумал, что микрософт не нанимает в Украине потому, что в Украине нет офиса разработки и в силу особенностей национального бизнес климата он там навряд-ли когда нибудь появится, а оказывается просто украинцев на руководящих должностях мало. Если пользоваться подобной логикой, то наверное там на руководящих должностях много эстонцев или кенийцев, раз они нанимают в этих странах :)

А типу такий якийсь продакт говорить : а давайте наймати кенійців.І ніхто не чув про кейніців.І всі вирішують тепер працювати з кенійцями.Мені здається, що все таки хтось в команді рекомендує когось, частіше на власному досвіді.Є ще відділи у компаніях Outsourcing Departments, є ще Chief Outsourcing Officers, які в принципі шукають вендорів.І на такому рівні люди брейнстормлять, радяться з колегами, читають статті.Три роки тому, коли я працювала в аутсорсі, до нас прилітало багато німців, яким хтось десь сказав, що в Україні хороші програмісти.Ви дуже недооцінюєте силу персональних рекомендацій на такому рівні.Офісу немає, це так, але після ковіду це все нюанси.

Дякую, гарний текст

Кожен має робити те що може і що від нього залежить

We can’t help everyone, but everyone can help someone © Рональд Рейганюк

Є три групи українців закордоном, які майже не перетинаються:
1. Стара діаспора, чиї нащадки виїхали до 1990. Спілкуються з собі подібними та інтегровані з місцевими.
2. Нещодавно виїхали із західних областей України. Групуються навколо греко-католицької церкви.
3. Нещодавно виїхали, переважно з центральної і східної України. Інтегруються з вихідцями колишніх республік.

#3 це якраз лесгінка
Та/Або по інтересам

У нас на мітингу номер 2 посварилися з номером 3 бо номер 3 не розмовляв українською

Ха-ха, не чув цього терміну по відношенню до #3, влучно.

якщо людина виїхала жити в іншу країну до початку війни, очевидно, що мотиви були інші, ніж занепокоєння за власну безпеку. скоріш за все, мотив для виїзду з України був жага до кардинальних змін, в тому числі зміна суспільства та оточення. Якщо так, то не бачу жодної підстави інтегруватися з вихідцями з колишніх республік. Інакше іміграція не має жодного сенсу.

Проблема в тому, що зазвичай — інтегруватись з аборигенами важко. Особисто я не маю жодного хорошого знайомого корінного американця. Всі — європейські і іміграшки з різних країн.
А комусь і з ними знаходити спільну мову важко, то варяться в своєму оточенні. Хто серед українців, хто серед совків.

Аналогічне спостереження

Зазвичай 1 допомагають 2 і 3, як от авторка хотіла б щоб всі робили і як роблять усі нормальні люди

2 і 3 сруться між собою, і що 2 що 3 тримають інших 2 чи 3 скоріше за лошків. Стосується правда людей за 30, молодняк студентів з групи 2 останнім часом приємно рве мої стереотипи. Якийсь злам генерацій без совкових патернів в голові може. Молодняк з групи 3 поки навіть не спостерігав. Хз

На скільки я знаю 1 взагалі не контактують з 2 і 3 через сильну ментальну відмінність. Наприклад, ви знаєте таких на ДОУ?

Ну 1 важко викупити. В мюнхені наприклад, я коли пмж отримував, це дико давно вже було, так от виявилось, що в бегьорде мене обробляла українка яка з сім’єю емігрували в 1950х роках. Я зовсім випадково якось викупив аж на другий візит, бо в неї прізвище було по дивному написане і навіть прізвище по чоловічому а не по жіночому як у нас, Фрау Ростальний, а не Ростальна. А вона була така привітна, привітніша за інших, тільки хто мав справу з німецькими чиновниками там зрозуміє про що я.

Плюс гемайнда грекокатолицька там з історією ого і навіть український вільний університет є. Я в шоці був. Ну і могила бандери само собой.

Ну от група 2 тусується біля тої гемайнде, а група 1 її робила, будувала й фінансувала, в тч створила УВУ. Це багато в чому різні люди. Вони контактують але скажем так не зовсім напряму.

На доу таких точно нема

Ого скільки ярликів. З того, що бачу, все брєд крім заяви про церкви. Діаспори дійсно групуються навколо церков, і не ізза того, що всі такі віруючі, а просто церква і багато робить для інтеграції і допомоги... Ще один центр об’єднання — всякі місцеві імігрантські групи в ФБ/ТГ...

Є ще такі, які інтегруються з аборигенами :)

Индусы свободно говорят по английски и обычно начинают путь в Америке приезжая учиться в топовые университеты. И делают так уже несколько поколений.

Є норм індуси з норм англійським. Треба трохи більше платити :)

Говорили про успешных индусов, а успешные в штатах учились в основном.

У них есть акцент, но говорят свободно. Очень большой процент учится в университетах, сходите на кампусы и посмотрите. На вид их там больше чем белых американцев. Потом они в CEO так выбиваются, посмотрите биографии.

Потом они в CEO так выбиваются,

ото всі лисі індуси СЕО насправді перси і з вищої касти з білою ниткою під одягом

вони ще один-одного хлопають по плечу дял перевірки чи є та нитка

у персів (іранців, тобто) немає каст, лол.

Взагалі древня персія булаидещо більша.
Багдадський халіфат теж.
Не впевнений як там у них касти

принаймні індуси хто пішов вище 9 класу школи всі предмети англійською

Ошибаешься. Индусы говорят быстро и поавильно. Да специфика произношения есть.
А вот за уровень наших, лучше промолчать

Є індуси і індуси

Я ділю їх умовно на тих хто виїхали в юкей і штати і на тих хто залишились в індії бо не потянули на виїзд.

Перші — часто справді супер, їх справді багато, більше ніж українського айті раз в десять мабуть, це не мізер, і вони справді кваліфіковані.

Другі — це ті індуси які в сапорті і з усіма іншими стереотипами індуса. Але й там є класні специ. Часто навіть вони в свою індію повертаються.

Англійська справа акценту. Перші знають інгліш, знають добре, бо емігрували в середовище. Другі ні, в середньому важкозрозумілий бульбуль. Але те саме можна сказати про українців — іноді слухаєш аперінтермідієт українастайл то хочеться напиться від журби

У вас якісь стереотипи, викидайте їх

вам вже пояснили

Вільно говорять на англійській?) Це ви про ту вимову, яка швидше кипіння якоїсь підливки нагадує?)

мій акцент мабуть теж комусь нагадує як дрова рубають топором, та й шанс що у вас акценту характерного нема майже нульовий

якщо мали на увазі щось інше — то і виразити це потрібно було інакше, а так то виглядає наче індуси не говорять нормально англійською на ваш смак

Ну есть определенная проблема помощи нашим, от тебя будут ожидания как будто ты им должен после этого. Такое ожидание никогда не получится реализовать ибо когда-то у тебя будут личные проблемы, и за это на тебя выльют огромное ведро помоев.

К чему это я, помогать над тем, кому действительно стоит, независимо от национальности.

Насчет пунктов 2, 3, 4 — полностью согласен, и пытаюсь вносить свою лепту.

бгг)) тот случай, когда понимаешь, что вот больше никогда

Родичів краще уникати :) знаю чувака який вже років 10 прикидається безробітним :)

Маю історію відносно того що українці своїх топлять а індуси/євреї/інші допомагають одне одному і чому допомагати своїм за кордоном це (деколи?) стріляти собі в ногу.

В мене батько після втрати бізнесу на початку 00-х поїхав в Польщу на заробітки. Працював на будівництві, вдень — як робітник, ввечері сторож.
Через рік його «підвищили» до щось типу тім ліда, він заповняв години групі з 5 працівників де було 3 поляка і 2 українці (один з них знайомий який влаштував його).
Як і попередні ліди, він дописував години собі та всім іншим. Тобто зробили роботу заплановану на тиждень за кілька днів — записав 12 замість 8 в день. І так було поки наші (не поляки!) пішли і розказали то начальнику будови (нашим дописували так само як й іншим). ХЗ яка в них була мотивація то робити але з нашими я бізнес точно робити не буду

Може робітники не хотіли брехати? Ну ви б не перекладали так досвід на себе, бо це ж досвід вашого батька, не ваш, там мабуть купа подробиць була. Та і ми ж говоримо про різні сфери.
Але да, здається, що індуси, євреї, навіть росіяни допомагають одне одному.

Росіяни щиріші за наших в цьому плані.
У нашиж майже завжди дуля в кишені
Мабуть генетична и яка вона там ...

Може робітники не хотіли брехати? ...
Та і ми ж говоримо про різні сфери.

Тоді вони могли попросити безпосереднього керівника (той хто години пише) їм не дописувати.
При погодинній оплаті за ± фіксовані обсяги робіт це нормальна практика бо це мотивація працювати ефективно. Я ж вказав що так робили і раніше. Можна за тиждень зробити роботу а можна місяць туди-сюди ходити.
В нас в ІТ один в один так само з годинами. Чи ви думаєте що коли хтось репортає 8 годин на таск то він трекером засікав?
Я вже не говорю про норму нашого аутсорс ІТ типу «підправити» резюме для клієнта додавши рік-два досвіду, білити архітекторів/медежерів/лідів фулл-тайм клієнту а вони в той час ще над пресейлами працюють.

Ну ви б не перекладали так досвід на себе, бо це ж досвід вашого батька, не ваш, там мабуть купа подробиць була.

З чужого досвіду треба вчитись і в будь якій конкретній ситуації є купа подробиць.
Ця ситуація описує донос і в якісь мірі зраду щоб вислужитись перед начальством. І спроба якось виправдати таке характеризує не менше ніж сама ситуація.

Тобто на вашу думку намахати роботодавця це святе діло і всі мають на руках за таке носити?

Ну вітаю, я був тим хто пішов і розповів про таке — мені чужого не треба, а тільки те, що я чесно напрацював

Ну от будь ласка

піди завтра ж до менеджера і попроси вирахувати обід, похід в туалет

і взагалі ти ж 4 години працюєш а не 8

Ну вітаю, я був тим хто пішов і розповів про таке — мені чужого не треба, а тільки те, що я чесно напрацював

це вирішується розмовою з тим хто години дописує, типу «не дописуй мені, в мене принципи і т.п.»
Але де таким ідейним інтелектуалам до такого додуматись.

А клієнту теж лист пишеш коли галера джуна як міда продає?)

Роблю простіше — не працюю з тими хто не має поваги ні до себе ні до людей. Принцип ’не наїбеш — не проживеш’, це зло, яке має відійти в минуле

Ну якщо ти такий справедливий — то ти просто підійшов би до начальника і попросив прекратити цю практику. Але ні — ти хочеш поступити як кінчена гн...а, втопити начальника з метою зайняти його місце, тобто ще по кінченому поступити, підставивши всіх інших

Вибачайте за російську, але цей колорит вона всеж передає найкраще.

Як і попередні ліди, він дописував години собі та всім іншим.

Прально, все так делали и я буду, какаяразница вообще

Тобто зробили роботу заплановану на тиждень за кілька днів — записав 12 замість 8 в день.

Начальник стройки вообще дурак, ниче не понимает, можно ж по 12 часов в день работать и быстрее сделать, заодно и копеечка лишняя капнет, а можно и вообще работку по быренькому зашабашить, все равно никто не заметит, какаяразница вообще

І так було поки наші (не поляки!) пішли і розказали то начальнику будови

Вообще, крысы стукачи, и начальник стройки дурак, ну я говорил уже, я ж как лучше хотел, чихал я на эти правила, у меня вообще в Украине бизнес был, а вы мне тут рассказывать будете.

але з нашими я бізнес точно робити не буду

Тоже верно, не договориться, ни халтурку какую взять. Вот румына одно знаю, вот тот ровный парень, после того как 2 года отчалился вообще здравый мужик стал, думаю с ним на пару ларек в ТЦ снять, будем чехлы с алика толкать. Покупать за 3 доллара, продавать за 15, на эти 12% и жить будем.
Анон, а че ты с этими лохами на доу сидишь вообще? Погнали к нам на пикабу или двач, там за эти темки и перетрем нормально.

Мне вот что никогда не было понятно. Ты же по сути родился в рандомной локе у рандомных нпс. Договоров ты никаких не подписывал и лока(мягко скажем) не очень. Тогда почему у кого-то привязанность к ней будто это 100$ купюра или доза героина?

Можна і так на це дивитися. А можна піти воювати за рандомну локу, А можна мати 5 паспортів рандомних лок. А можна вважати себе громадянином локи, яка розпалась в 1991 і якої не існує. У кожного свій вибір.

Моя остання фраза в тексті: «Якщо ви з якоїсь причини не хочете і не можете робити нічого з вищесказаного, це ваш вибір. Стаття написана для тих, хто має час і бажання.» Я ніяким чином не вважаю, щось хтось щось мусить робити, якщо він/вона не хоче.

А прив’язаність до країни — це складна філософська річ. Вона часто є однією з моральних цінностей, як привя’заність до родини.На цьому будувалось виживання племен спочатку, потім націй, етнічних груп... Та і це, мабуть, останні сто років люди з вищим достатком можуть так просто обирати рандомні локи. Не уявляю 100 років тому в Україні можливість вибрати рандомну локу. Договорів немає, ми, на щастя, не в Північній Кореї!

Дуже перепрошую, але десь 100 років тому з’явилась канадська діаспора. Раніше люди були менш мобільними, бо це було значно складніше але переїжджали аж бігом.

Прикол в тому, що всі люди в історії народжувались у «рандомних локах», тільки ці локи, чомусь, кардинально відрізняються. А чому так? Тому що хтось обирав вже готові «тепличні умови», якщо мав таку можливість, а хтось ці умови створював.
Г’юлет і Пакард могли просто переїхати до Нью Йорка по закінченні університета, де був вже сформований ринок праці на той момент. Натомість вони лишились на малій Батьківщині і заклали фундамент майбутнього світового технологічного центру. Тепер вже до Кремнієвої долини прагнуть потрапити спеціалісти з усіх куточків планети, в тому числі і з Нью Йорка.

Втім, нікого не засуджую. Це як у програмуванні: більш почесним є створювати нові технології, але й форми самі себе не нашльопають.

Прикол не совсем в этом, а в том, что «декан инженерного факультета Фредерик Терман призвал студентов основывать свои собственные компании в этом районе вместо того, чтобы уезжать из Калифорнии» ...

И еще больше, в том что он не только ПРИЗЫВАЛ, а еще и помогал это делать.
Ибо он «протектировал» своих выпускников в государственных органах и помог получить первые кредиты на развитие компании...
И делал он это не только для HP

родился в рандомной локе у рандомных нпс.
родился

заспавнился

І ніяких тобі стратегій цифрової інтеграції України в ЄС. Створення фондів по фінансуванню навчання талановитих дітей чи/та активістів. Ніякого незалежного аудиту цифровізації державних органів як способу забезпечення прозорості та підзвітності держави.
Звичайно, лозумги і «зрозумілі», " прості" речі.

Чудове зауваження! А можете на цю тему пост написати?

Я писала саме до простих айтівців тут, бо саме вони на цьому форумі. Якщо я почну писати їм, що вони повинні «створити стратегію інтеграції в ЄС, фонди чи забезпечити аудит цифровізації держави», вони подумають, що я доволі дивна людина, яка вимагає чогось від інших, не створюючи цього сама. Інтеграція і аудит — це мабуть до держави все ж таки? Це писати в те ж міністерство цифрової трасформації. Фонди. Я так розумію, це особисті ініціативи. Але можна і тут написати про існуючі фонди, запропонувати створити фонд. Я знаю фонд Ukraine Global Scholars (UGS), але це особиста ініціатива. Навряд чи когось можна попросити таке зробити. Хіба що надихнути долучитися.

І тут виникає питання, чи варто писати про Глобальні речі?
Чи варто PRти маленькі речі в яких ти сам береш участь?
Чи існує стать «держава» чи фабрики в нас вироблять сутності що створюють державу? Чи держава це кожен із нас?
Якщо кожен із нас, то постити пафос для очистки сумління не наближає Державу Україну до членства а ЄС, конкретні пости про почтоний стан євроінтеграції та проблеми — наближує.

Я про те, що може вистачить пафосити на всіх рівнях, від держави до «маленьких» людей, а час потрошку робити свої вклад в перемогу на всіх фронтах?

А те що МінЦифра не створила умови для толки і є ключовим питанням, чому «прості айтівці» неможуть пофіксити баг чи потестити функції пенсійного кабінету в sandbox?

І останне питання, якщо більшість є простими айтівцями які нехочуть/неможуть займатися серйозними речами, то може викреслемо ІТ індустрію із пріорітетів держави?

Моя особиста думка. Єдине, що працює — це створювати щось самому і мотивувати інших. Типу об’єднання простих айтівців ( навіть 2 людей на початку), які готові займатися серйозними речами ( моніторинг держави у сфері IT). І ставити собі досяжні цілі: типу домогтися, щоб програми міністрества тестували прості айтівці. Писати про це часто, розповідати і на власному прикладі долучати ще людей ( отут це можна зробити на форумі як раз). Це довга, виснажлива справа на роки на кшталт «лупайте цю скалу». На філософські питання можна вести довгі дискусії, але вони не дадуть результату.
«Чи варто PRти маленькі речі в яких ти сам береш участь?»- якщо потрібні однодумці, то звичайно «Так!»

Тут в нас збігаються погляди, тому таке прохання: Хотів би від Вас особисто почути історію «маленьких» Ваших перемог

я не займаюсь моніторигом держави в сфері IT

А тут я підтримаю пана Андрія. Ми самі критикуємо росіян і малоросів за позицію маленької людини, і тут же дозволяємо собі вислови на кшталт «прості айтівці». Тобто бувають і непрості, наділені божим благословенням чи обколоті сивороткою «Суперсолдат»?
У нас, все-таки, демократія, рівноправ’я, свобода слова і все таке. Тому ми можемо як нарощувати особисту мережу зв’язків серед іноземців, так і створювати та підписувати петиції на сайті президента; як просувати своїх за кордоном, так і створювати робочі місця вдома; як будувати імідж країни, так і моніторити діяльність високопосадовців тощо.

Так вам з Андрієм треба об’єднувати зусилля)

Щоб лобіювати співвітчизників на посади в західних компаніях, вони хоч би англійську вивчили трохи краще, ніж «yes, I am a table».
Але це фігня. Ось коли чувак не може відповісти на декілька дуже базових питань по програмуванню, на інтерв’ю — хоч вказує десяток років досвіду — тут вуха починають червоніти.
Чи коли «я нє буду дєлать тестовоє заданіє, я вишє етого».
Купляти українські товари з України — та залюбки, але шо ж мою платинову візу не приймає liqpay чи який там acquirer? Чи треба дочекатися дзвінка від магазину щоб щось придбати.

P.S. Потім дочитав, що то писала директорка з маркетингу, все стало на свої місця

Так, директор з маркетингу. Роками спілкувалась с іноземними клієнтами щодо нових контрактів. Щодо англійської, дуже підтримую. Загальний рівень дуже низький.
По товарам, ось останнє речення статті: «Стаття написана для тих, хто має час і бажання.»

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Проблема в том, что украинцев за рубежом очень мало (говорю конкретно за США, но в других странах может быть та же история), чем тех же индусов или китайцев, да даже тех же россиян намного больше. Тут не стоит задача «создать комьюнити», тут стоит задача хотя бы выжить, среди огромной конкуренции. Поэтому, каждый делает здесь что может, и как может. Будет больше людей — будет больше возможностей. Наверное, самый яркий пример это Канада, где украинское лобби очень сильное.

Найвища концен рація в сша ніби в північній кароліні на outer banks

Там якесь містечко серферів

Проблема в том, что украинцев за рубежом очень мало

В Німеччині, майже, кожний сороковий. А в Польші кожний десятий! Тобто в трамваї або на якійсь площі з людьми, з високою вірогідністю, буде українець.

Тобто в трамваї або на якійсь площі з людьми, з високою вірогідністю, буде українець.

пару месяцев назад ехала в трамвае и украинец бухой в кизло с бутылкой пива и в футболке с надписью ’Київ’ втирал немцам на мове про патриотизм

украинцев то много, но они такие разные

який тонкий черговий обсос укрмови невзначай

Коли буваю в нім, то майже кожен день спостерігаю життєрадісних російськомовних ж, яким жизнь удалась

Хер поймеш чи це українки правда, бо як же вас розрізниш, паспорт кожної ж не попросиш показати

А у вас тут якийсь один бухарь на пару місяців і так вам прям запам’яталось що він «мовою» втирав щось нємцам. І многозначітєльний вивод «всє разниє». Не поспориш. Українці всі різні, а шовіністи — всі однакові.

який тонкий черговий обсос укрмови невзначай

в глазах смотрящего как говорится

шовіністи — всі однакові.

да

А у вас тут якийсь один бухарь на пару місяців і так вам прям запам’яталось що він «мовою» втирав щось нємцам.

конечно запомнился
а еще запомнились таборы цыган беженцев из Украины, куча таджиков — молодых мужчин призывного возраста, которые тоже стояли в очереди на регистрацию как украинские беженцы, а в социаламте запомнилась пара, которая оформила себе соц помощь, а потом стояли ржали, что вот наконец то немецкая страховка и они пойдут лечить зубы.

Хер поймеш чи це українки правда, бо як же вас розрізниш, паспорт кожної ж не попросиш показати

не отличаете? правда?
чтобы отличать по говору украинка это или из московии — надо просто слушать, а не затыкать уши. все прекрасно слышно и они нас прекрасно слышат.

Я вас не розумію, мене від російської мови останнім часом напрягає, ще розрізняй вас

Просто вірю як очевидцю

та меня тоже напрягает, то мне лень напрягаться для вас и переключать раскладку на украинскую

а так — нормальные украинцы прекрасно понимают мову оккупанта, не идиоты

Раскладка уже мабуть мохом поросла, давно пора зносити те чим не користуєтесь, без неї жити вам буде простіше

Радий що українці які звикли гладити вашу вузьку щелепу й шовінізм за шерстю вам подобаються, а решта для вас ідіоти, нормальність справді така різна в кожного

сразу видно ваши корни из страны советов

сначала обиделся не пойми на что, потом наставил диагнозов и надавал советов как правильно жить)

та вы хоть на японском заговорите, эта дрянь совковая все равно из вас торчать будет

Дякую за конструктивний пост, деякі посилання на группи в лінкедіні дуже корисні, дякую. Дуже подобається що у вашому пості ви йшли від думки «Що я можу зробити?». Навіть якщо це «зробити» буде трохи, то від цього буде користь.

Список хорош как общие наброски, теперь надо раскидать на конкретные таски.

Типу написати всім українцям на керівних посадах в IT листа з тасками ( візьми на роботу одного розробника з України)?)

Я не знаю. Нужна четкая декомпизиция каждого пункта на шаги, которые можно сделать за 10-20 минут. Чем более четкие и понятные требования, тем больше вероятность того, что этими предложениями воспользуются.

це уставший архітектор, він тільки підказує, не більше, він потребує відпочинку :)

Декомпозиція не допоможе. Й рефакторинг теж. «Кобила здохла — злізь.»

Повернувся з Вроцлава до України 2 чи 3 березня. Жив 7 років в Польщі. Я рандомний фронтенд дев. Пішов в тероборону, думав що бульбаші сунуться. Не на фронті. Збираю пацанам на коліматорні прицілі і інші «ніштячки». Коли я повертався, то зі мною їхав ще один чоловік. Я дуже сподіваюся, що нас таких багато. Прочитав у коментарях багато критики про українців, які не повернулися. Взагалі, зауважив, що ми, дуже любимо судити людей і вішати ярлики. На мою думку, нам потрібно об’єднуватись, а не роз’єднуватись. Хай багато залишилось за кордоном, про те вони можуть передавати гроші на ті самі тепловізори. Критикуючи їх, ми себе позбавляємо джерела фінансування.

Вибачте, я їх не критикую, і я не вважаю, що хтось має вирішувати де і кому жити.У мене у самої друзі закордоном.Просто якщо вже людина закордоном( я наприклад цю статтю 2 друзям скину) то прикольно якось би лобіювати своїх. Я навіть не в аустсорсі зараз. Це просто ідея, на яку мене надихнула розмова і приклад індусів.А у вас крутий досвід! Я ще не чула, щоб хтось ще й повернувся!

Я не мав на увазі, що саме Ви критикуєте, зовсім ні. Писав більше те що чув і бачив, коли повернувся. Вам, дякую за статтю

Я б теж повернувся, якби кордони не закрили ну і примусова армія теж ризик... За умови добровільної та відкритих кордоів сенсу залишатися на чужині немає..)

А чел снизу пишет что все трактористы кто хоть как-то поддерживает Украину — лицемеры, и его коммент поддержали больше чем твой. Не очень хотят украинцы объединятся.

Я дуже сподіваюся, що ми змінимося. До речі, в мене 17 а в нього 16 😊

У него снизу другой есть комментарий, более зашкварный )

Ну я такої конкуренції не потягну😊

"

об’єднуватись, а не роз’єднуватись

" оце напевно коли перейдуть виключно на українську, бо майже на всіх майданчиках це питання завжди викликає жваві дискусії й часом роз’єднання (або просто срач без кінця).

Еще они за границей могут рассказывать как у них болит душа за Украину, при этом сюда не возвращаться ни под каким предлогом. Женщины же могут создавать темы на доу как устроить свою жизнь в Европе, США и Канаде, пока мужчины тут сидят невыездные.

а яку цінність несе цей комент окрім «пожалітися»?

Указывет на существуещую проблему лицемерия многих уехавших «патриотов»

Лицемірство- це по суті вічна проблема. Є ідея як це вирішити? Бо я тут про інші проблеми пишу і пропоную їх рішення. А ви пропонуєте обговорити лицемірство , але не пропонуєте рішення до неї. Бо що робити з лицемірстовм я не знаю.

Решение простое, если ты уехал и обосновался в другой стране, не нужно рассказывать как у тебя болит душа за Украину и какой ты патриот, а женщинам не нужно рассказывать как они страдают на пляжах Испании, когда мужскому полу запрещен выезд из страны, дабы не дразнить никого. Иначе это видится как любовь к родине прямо пропорциональна расстоянию от нее.

Я з вами погоджуюсь.Я правда в Україні.

Значит это лично к вам не относится

ви тут, бачу, зі всім погоджуєтесь, навіть з гівно-тезами

токсік. хоч і маєш рацію, але до теми це ніякого відношення не має.

Решение простое, если ты уехал и обосновался в другой стране, не нужно рассказывать как у тебя болит душа за Украину и какой ты патриот

Прекрасно, скатились к: «Свалил? Ну и хорошо, без тебя тут лучше будет! Не надо Украине такие как ты!»

Что предлагаете, украинцам за границей ничего не делать? Не донатить, не ходить на митинги и пикеты, не вести информационную войну? Ибо чтобы они не делали, это будет лицемерие с твоей точки зрения.

Мы к такому не скатывались. Предлагаю украинцам, которые уехали за границу не рассказывать сказки про их любовь к родине и патриотизм, тоесть не лицемерить. А то получается, что самые большие и ярые патриоты Украины живут в Канаде, США и Германии, но не в самой Украине.

бессмысленна не статья, а общение с завистливым жлобом (выше)

И чем это отличается от того, что я написал? Раз уехал значит ты больше не патриот и не имеешь права любить родину, и в то же время ты хочешь чтобы они донатили и помогали родине.

проблема не в них, а в таких как ты, эта проблема называется «зависть», а не лицемерие. лечи свою голову, то есть жабу, а не указывай другим, что делать исключительно потому что у тебя вавки в голове

Указывет на существуещую проблему

А толку?

Еще они за границей могут рассказывать как у них болит душа за Украину, при этом сюда не возвращаться ни под каким предлогом.

Ну то есть донатить из-за рубежа не надо? Волонтерить на пунктах обслуживания беженцев не надо? Если уже свалил еще до войны без намерения возвращаться, то нужно на все забить и нельзя ни в коем случае говорить, что поддерживаешь Украину?

Так, індуси проштовхують своїх.
А наша навпаки топлять

Ну я сподіваюсь це зміниться.Про це хоча б варто говорити.

Не зміниться,тут ментальність така в українців г...няна.Якщо вже один виб’ється наверх,то ніколи не допоможе іншому.Це від заробітчан до айтішників така тенденція прослідковується.
Цим ми дуже відрізняємось від євреїв чи тих же індусів

Ну назвем тоді не ментальністю а національними особливостями.Що це змінить?))

Так воно й не зміниться ніколи.Євреї допомагають один одному,щоб вижити,а українці"топлять" один одного,щоб «і над панами я пан»)
Так завжди було і так буде,скільки не заперечуй очевидне

ну це ваш суб’єктивний досвід) і ніяких аргументів. Ментальність як і характер-динамічна структура. Вона не може не змінюватися особливо під дією стресу.

Вам треба приклади з життя?)))
Ну значить ми круто змінимось під дією стресу.В кращу,звісно,сторону.
Проблема вирішена.
Все добре)))

Ну ви ж розумієте, щоб зробити статистично значимі висновки, нам треба бути дослідження проводити.Вам окремо, а мені окремо.А поки це наші гіпотези.Я думаю що ментальність зміниться, а ви- що ні.Але ж а ментальність народу навряд чи один раз дана і все? закарбована? типу зовнішні фактори не впливають на адаптацію? еволюція- вигадка?

Будь ласка статтю наукову де говориться, що ментальність генетично закладена.

Добре
Зверніть увагу на закінчення свого прізвища.
Там ва.
Ви або з російськими генами або ще якимись.
Не зрозумієте.

Про генетичні дослідження то до арійців.
Я кажу про життеву правду

Оце вам тренінг з толерантності б пройти.Це прям дуже не ок судити по прізвищу.Це прям занадто

Поки ви звертали увагу на моє прізвище і робили висновки по ньому, я погуглила поняття ментальність, і можу вас переконати, що ніякої генетично вродженої ментальності у націй немає.Ні в якому сенсі і вигляді.Жодної наукової статті.Так що пропоную вам змінити свою думку або ну хоч якісь докази навести.

Ну не те читаєте :)
Розмова про середньостатистичного українця.
Про генетику, не знаю.
Якщо взяти українця немовля і виростити в якійсь африці чи індії

Як думаєте що вийде?

Стоп.ви кажете " про генетику не знаю" хоча перший комент ваш:

ТЗ
«Ні
Це генетичне
Завдяки столітиям історіі»

Я думаю, ви просто пишете щоб писати.

які статті, які дослідження? воно так собі вирішило і для нього це достатньо :)

гіпотеза: можливо, що це самопроекція — людина сама така є, так робить і ій здається, що всі такі. якщо ви не такі, то він знайде причину чому ви не «справжня українка», ну наприклад через прізвище, чи ще буде якийсь клоунский критерій «генетичної чистоти».

Якщо шукаєте «реферат» то ось, смакуйте на всі лади (кожен бачить своє)

thelib.info/...​alnij-harakter-ukrainciv

Я шукаю наукові статті а не реферат.Реферат- це блог( особливо ваш без джерел).Там жодного автора.Я про наукові статті соціологів, антропологів, філологів.Наукові.З опитуваннями, дослідженнями, опубліковані в наукових журналах.Типу щось, з чим ви б могли статтю опублікувати в серйозному медіа.

Толерантність вам вже мізки промили. Тренінгом це не лікується

Їй не цікава інша думка крім її(єдино правильна))

Це не правда.Мені цікаво.Я прошу довести науково, що ментальнісь- генетично обумовлена, просто прошу це довести.Толерантність- це норма, навіть в такому діалозі я думаю.

У чехів, наприклад, донедавна жінки були *зобовʼязані* додавати закінчення -ová до прізвища свого чоловіка після весілля. Це теж гени? /facepalm

Тоді їм краще за китайців було не виходити.
А то попався б китаєть з прізвищем на 3 літери..

Я вам про чехів, а ви мені про китайців... Для іноземців або людей з іншим культурним бекґраундом були свої окремі положення в законодавстві.

Легальний китаєць в чехіїї
Сподіваюся прізвище очевидне?

Ну придумайте ще щось просто щоб придумати. Я ж написав про культурний аспект.

Не зовсім так. По-перше це додавання -ová до більшості прізвищ у чешок — правило чеської мови, вони додають це закінчення й до прізвищ іноземних громадянок, наприклад Marina Porošenková чи Joanne Rowlingová. По-друге й раніше, й зараз чешки по шлюбу не зобов’язані брати прізвище чоловіка, вони могли й можуть залишити й дівоче прізвище, але це прізвище теж з високою долею ймовірності закінчується на -ová. Ну й по-третє не до всіх чеських прізвищ у жінок додається -ová, наприклад якщо прізвище має форму прикметника (напр. Slabý, Veselý), то у жінок цей прикметник ставиться в жіночому роді (Slabá, Veselá).

ТЗ то Тарах Затичка
з книжки яку ви навряд читали

4read.org/...​mak-roman-brane-pole.html

лосось навіяно однією темою на доу

нічого ти н ерозумієш, Джон Сноу ©

У індусів касти, вони кар’єрно допомагають лише зі своєї касти.

Ясно, в мене поки мало досвіду роботи з індусами, написав бо згадав скандал в FAANG стосовно кастової дискримінації й відсутність підвищення із-за нищої касти.

Зараз працюю з одним індусом, політ хороший.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Так сталось, що ще до ковіду в аутсорс компанії, де я працювала на зустрічі прилітало багато клієнтів.Так от більшість з них були в шоці від того, наскільки їм подобався Київ і те, що вони про нього чули до цього( майже нічого).Я вже не кажу про Львів, Одесу, Ужгород.Карпати, Дністровський каньйон.Просто у нас до цього якийсь вроджений скепсис.Типу " ну таке собі у нас все".Але іноземцям все це може бути цікаве і є цікаве.

Так і є.А потім приїжджає іноземець в гості в каже : «Як тут круто!» І ви такі, блін а правда круто.Але оцінка ззовні завжди не вірна з точки зору психології.Вірна тільки внутрішня оцінка.

Типу ми ж такі сірі і нещасні

можливо мене зараз закидають тапками. Але мені здається що якщо б у шкільній программі було більше позитивної літератури замість творів про бідкання українського народу (така література набагато гарніше сприймається у дорослому віці). То можливо і відношення у нас до себе було би й іншим.
P.S. що зараз у школах я не дуже в темі — дитина лише наступного року пійде до школи, це моє враження від школи 90х

Шкільна програма взагалі гуано. Дітей треба навчити любити читати а не довбати книжки через силу. Хай читають про Натрію або Поттера. А серйозні книжки, або хай самостійно засвоюють, або для старшої школи залишити...

Питання, скажить, а коли людина дуже патріотично налаштована, але має одну чи більш квартир у Київі і здає їх у аренду, і не сплачує податків це як, чи вона заслуговує на повагу тільки за своі спічі та вишиванку? Я до того, що треба спочатку дивитись під ноги. Людина виріщила для себе жити там де хоче, це їі право. І до патріотизму це не має відношення.
С повагою.

Я навіть не знаю, ви про своє щось говорите.Я зовсім не про це.Податки — це тема для окремої статті.Вишиванки- для окремої статті.Я про людей, які обирають, де жити і ХОЧУТЬ з власної волі допомогти тим, хто лишився

Може я до кінця не зрозумів, але мені здається ( так навчило життя) ...кожен дуиає про себе... візміть і зробить «чек» що хвилює народ? Перше це курс уо, друге як і куди і за які грощи виїхати. Третє де краще пересідіти войну. І робить ’перелік’ по коментарям та огляду топік. І все стане зрозуміло. Треба навчитись казати самому собі правду. (не до автора). Які можуть бути моральні цінності у чоловіка який отримує дуже «приємну» зарплатню і пише що його жінка зараз в ЕС на «статусі», сідить на податках грамадян ЕС.... Так що це дуже чутливе питання.
С повагою.

Ви не праві, що кожен думає про себе.Подивіться на нашу армію.Я про тих, хто сам пішов служити.Я особисто знаю таких, там нема мови про себе. Загалом більшість людей думають про близьких, друзів.Альтруїзм проявляється навіть у дітей.Я не кажу, що прям всі люди благородні альтруїсти.Але якби всі були цинічними егоїстами, суспільство не функціонувало б.Люди б не йшли працювати лікарями, вчителями.Це в айті специфічні люди.

Нагадало давно прочитане фантастичне оповідання. Провели дослід: заселили одну планету лише альтруїстами, а іншу лише егоїстами. Через деякий час співвідношення альтруїстів до егоїстів на обох планетах вирівнялося.

Да всюди «специфічні люди».
Не знаю, може то ви з лікарями з людьми ще не достатньо спілкувалися...
Й альтруїзм є «багато у кого», у тому числі «у спеціфічних людей».
Але у звичайних людей є «ліміт» майже на все, й на альтруїзм також.

Але дійсно є люди, що «поклали на себе» як є і «на фронті» ті кому фронт подобається.
Бо там значно частіше «все прямо», а якщо не прямо, то автомат допоможе «випрямити».

Маю таких знайомих — їм ДУЖЕ ВАЖКО жити в «нормальному світі».
Вони побігли «на війну», як на гру, у яку ми грали у садку чи школі...

напевно кожний за кордоном допоміг/задонатив для України набагато більше, ніж ті, що критикують їх за «лицемірство».
Більш того, останні напевно взагалі жлоби по життю, які не задонатили, не зробили НІЧОГО. типаж людей такий.

Усі знайомі за кордоном вже все це роблять

Згоден, що чим більше ми навчимося один одного підтримувати і діяти в наших спільних інтересах, тим сильнішою державою і нацією ми будемо

Саме так, це була моя головна ідея. І це не важко робити,особливо на керівних посадах. Рекомендувати взяти когось в команду ( того ж дизайнера з України). І це змінює парадигму з «чому ви поїхали» на «о, круто! тепер ви делегати від українського IT»
В кінці кінців я хочу бачити українців. СЕО Google, Microsoft, etc. Індуси змогли.

Я це бачу так, що ми будемо поступово (і вже це робимо) переходити до розуміння, що за наши інтереси повинні виступати в першу чергу ми самі ж. Ми будемо жити тим краще, чим краще будемо працювати як одне ціле, одне суспільство зі своїми проблемами і протиріччями, але знаючи, що держава Україна має найвище значення. І робити все, щоб нашу державу посилити.

Якщо додати думки на цю тему, то вважаю, що потрібно нарешті зрозуміти, що хабар це послаблення держави і нас самих, треба мати здорову конкуренцію, а для цього чесні правила гри.

Те саме стосується і судів, коли закон буде вище за інтереси конкретної особи, то суспільство буде функціонувати більш злагоджено.

А так любити нашу неньку, знати, що ми найкращі і ми є один у одного незважаючи ні на що. Ну і нищити ворогів безжально.

Я б не піднімала так багато тем в 1 тексті.1 текст- 1 тема

Коли людина з Індії наймає перевозить в штати іншу людину з Індії, то та буде працювати 70 годин на тиждень, чи то щоб віддячити, чи щоб все ж таки заробити, чи ще з якихось причин.

Коли людина з України перевозить в Польщу людину з України, то та прийде яерез 3 місяці і захоче підйом зарплати на 30% і погрожуватиме оффером «+500 через дорогу».

Виключно суб’єктивна думка після читання Доу. Є хороші, відповідальні і працьовиті Українці, є ліниві Індуси, але можна зробити висновки по тому, як багато керівн х посад займають ті чи інші, скажімо, у Канаді, де 5% українців

я ж не про «перевозити» а рекомендувати найняти віддалено команду. Там увесь текст про це, про тих хто не переїжджає. Щодо «лінивих інудсів, лінивих українців, наглих українців, поганих канадців» і всі суб’єктивні думки на тему національностей, я не буду цю дискусію підтримувати. Це стереотипи.

Я в Києві і щодня борюсь на дзвінках, щоб всі нові позиції в Україні відкривались. І потім дуже важко пояснити замовнику, чому людина йде через 3 місяці. Через 5-10 таких випадків замовник почав дивитись на Латам і Індію.

Хм, у мене мабуть 1 такий випадок був за 5 років в аутсорс, коли розробник просто не захотів піти на проект. На жаль, у вас таких більше. Будемо сподіватися, що це не системний збій. Загалом я навпаки чула тільки позитви від клієнтів ( я збирала відгуки, багато спілкувалась з клієнтами в аутсорсі). І всі казали: у вас класні люди, вони ініціативні, воні експерти, вони вчаться...

І потім дуже важко пояснити замовнику, чому людина йде через 3 місяці.

youtu.be/8leFxD5KBOo?t=26

Коли людина з Індії наймає перевозить в штати іншу людину з Індії, то та буде працювати 70 годин на тиждень

А на выходе всё равно г-но получиться

Романе, ви слушно кажете, але в даному випадку не це є проблемою. Проблемою є те, що авторка не знає історичного базису. В свій час на ДЕРЖАВНОМУ рівні Індія «простимулювала» американські компанії на відкриття локальних офісів розробки програмного забезпечення та центрів підтримки. Й відповідно вже з цих локальних офісів йде подальший набір й релокація в США. «Простимулювала» тим, що кошторисні державні замовлення, навіть на «нікчемні» проекти надавалися лише тим компаніям, які згодні були відкрити локальні офісі, причому не просто «відділи з реклами». Україна ці 30 років облизувала власних олігархів.

Підписатись на коментарі