Лист до українських айтівців, які живуть за кордоном
Тиждень тому я закінчила читати неймовірну книгу Едіт Егер «Вибір» про досвід виживання і побудови щасливого життя після Аушвіцу ( до речі, Біл Гейтс рекомендує цю книгу). Автор пише, що психолгія жертви (victim) відрізняється від психології людини, що вижила (survivor), питаннями, які ця людина ставить собі.
«Чому я?» — питання жертви. «Що далі?» — питання того, хто вижив.
Отож я хочу поставити всім нам це питання: «Що далі?». А звернутися до тих, хто перебуває закордоном. І поставити його, як людина, яка свідомо залишилась і залишиться жити в Україні.
Обговорення мого минулого поста звелось до того, чи маю я дітей. У цій статті хотілось б одразу сказати, що особисте життя автора не має вас турбувати, а якщо турбує, зверніться, будь ласка, до психолога, бо я обговрювати його не буду. Пріорітетом є обговорення теми.
Українці закордоном! Супер!
Багато українських IT спеціалістів перебувають закордоном. Хтось вже давно живе та працює десь в США чи Португалії, комусь довелось переїхати вже після 24 лютого. Перші ще читають цей форум, хоча є місцеві IT cпільноти. Тому, я думаю, що доля України їм, мабуть, ще важлива. Друга група, можливо, ще має намір повернутися. Виїхали вони не зі своєї волі, залишивши тут друзів, близьких, колег. І є третя група, яка живе в Україні, де все ще, нагадаю вам, йде війна. І ця війна невідомо коли скінчиться ( бо кількість факторів, які на неї впливають, така велика, що робити передбачення дуже складно). Але зараз не про війну.
Отож є IT cпеціалісти українського походження, які живуть закордном. Можливо, їм хотілось би якось допомогти ITшникам в Україні просто з солідарності, з відчуття спільноти, спорідненності.
Що ви можете зробити?
1. Лобіювати інтереси країни закордоном. Вчимось у індусів.
Одна моя подруга, яка переїхала в США ще 14 років тому, зараз працює в Microsoft на позиції Data Scientist. Нещодавно ми з нею обговрювали, чому її компанія активно наймає програмістів в самій Індії і не наймає програмістів в Україні. Під час розмови ми дійшли до цікавої думки: в тому ж Microsoft багато індусів працюють на керівних посадах. Тому, вірогідніше за все, індуси на керівних посадах лобіюють найм своїх колишніх співітчизників. Ми також дійшли висновку, що покоління українців на керівних посадах ще просто не дозріло.
Таку ж історію я спостерігала, коли працювала в українській аутсорс компанії середнього розміру. Якщо у клієнта мінявся СТО, і нова людина була індусом, скоріше за все, і в команді з’являлось багато індусів. Або команду з України повністю міняли на команду з Індії.
Отож лобіювання інтересів своєї країни навіть коли ти закордоном — це по-моєму, гарна ідея. Вчимось у індусів, з усією повагою до них.
Мені здається, що непрямим чином грошова оцінка вашої роботи теж буде базуватись на достатку країни, з якої ви походите. Тому якщо ITшники тут будуть отримувати більше, то і у вас буде шанс просити більшу зарплатню.І аргумент для альтруїстів: «Вам же не все рівно як ми тут живемо?» Ваші колеги, друзі, родичі теж заслуговують на країну з гарною економікою.
Якщо вам здається, що це наївна ідея, то розкажу вам про факт, який мене вразив коли я читала книгу про успіх Сінгапуру «З Третього Світу в Перший» написану Лі Куаном, тією людино, яка підвищила ВВП країни на душу населення з $500 до $14500 за 26 років. Коли він прийшов до влади, то розіслав делегатів по усьому світу домовлятись про відкриття виробництва в Сінгапурі. І це спрацювало.
Ви можете бути такими делегатами, і вам не треба просити відкрити завод, бо ми не на форумі виробників обладнання. Вам просто треба рекомендувати, лобіювати найм українських IT спеціалістів по мірі можливостей і статусу.
Побачила у Макса Іщенка, людини, яка замість слів обирає дії, як раз пост іншого автора на цю тему у LinkedIn. Якщо на цьому місці ви знов подумали, що «нічого не вийде», то вітаю вас, у вас синдром навченої безпорадності.
2. Запрошувати відвідати Україну після війни. Без жартів і самоіронії.
За даними Держприкордонслужби, лише за перше півріччя 2021 року Україну відвідало понад 17 тисяч туристів з Саудівської Аравії, ОАЕ, Кувейту, Оману, Катару та Бахрейну. Цього року ми втратили цих туристів. Але коли війна закінчиться, а (вона точно закінчиться!), імідж нашої країни дуже зміниться. Він вже змінився з країни яка називалась"Is it Russia?" ( циатата мого клієнта з Бельгії) на «Хм, цікаво!»
Вам же не буде складно розказувати про ваші улюблені місця, міста, які варто відвідати, дизайнерів одягу ( як на мене, досить непоганих), каякінг на Дністрі, українську їжу (люблю її), людей, сміливих, вольових та вільних? Про що хочете, про те й розказуйте звичайно, не мені когось вчити. Просто розказуйте.
Навіщо? Моя ідея, яку я вже транслювала в минулій статті полягає в тому, що запускати PR кампанію перед фінальним виходом продукту запізно.
Треба це робити задовго задовго до того, як продукт буде на полицях.
Якщо ви думаєте, що потенціал туризму у країну, яка, не побоюсь цього виразу, «народилсь знову» — низький, ви мабуть не знаєте, як працює бренд менеджмент. Особисто мені за ці 5 місяців написали більше іноземців ніж за всі роки до того з питаннями про Україну. З пропозицією допомогти, цікавістю, побажаннями перемоги ( все це легко конвертується в інтерес, інтерес конвертується в дії).
Україна ніколи не вміла себе позіціюнувати. Тепер навчилась. Високою ціною, на жаль. Але питання знов: «Що далі?»
3. Підтримувати те, щоб світові компанії перестали працювати з бізнесом з росії, які платять податки в росії
#stopbusinesswithrussia
В LinkedIn є купа груп, яка працює над тим, щоб бізнеси перестали працювати в Росії. Чому? Можна я один аргумент наведу: Радянський Союз розпався через економічні прични. Економічний тиск на росію може бути дуже потужним інструментом. Він вже є.
Поки увага світу прикута до українців, не цурайтеся поставити підніжку ворогу, використовуючи соціальні мережі, пости, протести закордоном, власнйи бойкот.
Ось однака з таких груп, яка на моїх очах виросла з 400 до майже 7К+ людей за 5 місяців війни:
www.linkedin.com/...top-business-with-russia
В ній бізнесу намагаються нагадати, що той самий бізнес має бути соціально відповідальним. Ви теж можете без зайвих зусиль( якщо втомились донатити) про це нагадувати.
Також варто звернути увагу, що з росії ідуть багато IT компаній, і це може бути великим шматком пирога, для тих, хто розбирається в індустрії. Але потрібно добиватись того, щоб працювати з компаніями з Росії було «токсично» неважливо, чи це розробка чат ботів чи медичнийх систем.Як і наймати спеціалістів з Росії.
4. Ділитися своїми власними історями, історіями друзів щодо війни, адаптації.
Також нескладна задача.
Насправді люди люблять читать історії, тому що мозок влаштований так, що концепцію життя і світу ми формуємо через історії.
Декілька тижнів тому я була на вебінарі у продакт оунера компанії Twitter. Вебінар організували спеціально для українських підприємців. Так от хтось зі слухачів спитав: «Чи варто нам українцям ррозказувати про те, що ми з країни, у якій війна?»
Twitter Product Owner відповіла: «Людям, які це не пережили буде дуже важко вас розуміти, емпатія не є вродженою, розказуйте про те, що ви відчуваєте, діліться досвідом. Так світові буде легше вас зрозуміти»
5. Купляти та рекламувати українські товари.
Я навіть не буду починати розказувати, чому це важливо, думаю базова економічна освіта серед IT cпецалістів є у всіх. Черезтинне радіо ( «сарафанка») , доречі, один з неоціненних способів реклами, хоча і неконтрольований. Тим не менш, воно дає вражаючі результати. Кажу це як директор з маркетингу з
Є чудова ініціатива: www.linkedin.com/...company/spendwithukraine
Якщо ви з якоїсь причини не хочете і не можете робити нічого з вищесказаного, це ваш вибір. Стаття написана для тих, хто має час і бажання.
Найкращі коментарі пропустити