Як встигати волонтерити, працювати і жити. Історія айтівця, який тримає тил для Херсонщини

Привіт, колеги, я Микола Побийвовк, Data Technical Lead у Ciklum. З початком війни активна частина суспільства, зокрема ми з вами, поділилися на два табори. Одні пішли в ЗСУ та ТрО захищати нашу рідну країну. Інші почали волонтерити та допомагати першим: хтось закуповує ліки за кордоном, хтось допомагає евакуювати домашніх тварин, а хтось збирає на байрактари. Хоча я вже 12 років мешкаю у Києві, не забуваю про малу батьківщину — народився у Великій Лепетисі на Херсонщині.

Мені хочеться, щоб уже зовсім скоро ми всі мали змогу побачити місцеві краєвиди під мирним небом. Тому поділюся тим, як допомагаємо звільняти окуповані території у Херсонській області та чому вчить волонтерська діяльність.

Як виховувати звичку до благодійності

Моя історія благодійності та волонтерства розпочалася вже давно, всередині Ciklum. Компанія ще з 2014 року має благодійну ініціативу, в рамках якої всі працівники можуть долучитися до збору коштів на потреби армії. А цього Нового року, наприклад, ми з колегами пожертвували гроші на допомогу хворим дітям. Це дуже класно, тому що такі активності «привчають» допомагати тим, хто цього потребує.

Так, ми всі платимо податки і робимо свій внесок у перемогу. Але цього недостатньо. Не можна досягти нічого вагомого, якщо ти заробляєш тільки для себе — важливо навчитися віддавати іншим. Яскравим прикладом є і моє хобі — це вирощування рідкісних сукулентних рослин. Щоб рослина зацвіла і радувала нас своїми квітами, її спершу треба посіяти, доглянути, а вже через деякий час вона віддячить прекрасними барвами квітів.

Краєвиди у Великій Лепетисі, моєму рідному селищі

Завдяки щомісячним донатам в мене зʼявилася звичка частину заробітної плати віддавати на благодійність. Потім помітив — почав залишати продукти на соціальних поличках у супермаркетах. Побачив у Facebook, що до сільської бібліотеки у мене на малій батьківщині потрібні дитячі книжки — закупив і надіслав більше десятка книжок. Отак просто. Крок за кроком, допомога іншим стала невідʼємною частиною мого життя.

Я просто робив, як вмів. А потім став робити краще.

Це працює і в ІТ. Зокрема, з 2016 року співорганізовую українську спільноту роботи з даними Ukraine Data Community Kyiv та міжнародної конференції з даних SQLSaturday Kyiv — усі свої виступи ми робимо безоплатно! Основна мета — заохотити людей долучатися до сфери ІТ, щоб працювали з даними.

Відвоюємо Херсонщину — переможемо у війні

Як і більшість українців, з перших днів війни я почав допомагати «Повернись живим», фонду Притули, напряму ЗСУ. Отримав зарплату — переказав гроші. Минуло два місяці, і тоді чітко зрозумів, що хочу спрямувати всі свої зусилля на допомогу Херсонщині.

Херсонщина — це моя батьківщина, і я щиро її люблю. І тут все очевидно: своя сорочка завжди ближча до тіла. Мені дуже хотілося напряму допомагати людям, які визволяють мій рідний дім і кожного дня наближають нашу спільну перемогу. З великими фондами звичайні волонтери «тягатися» не можуть: ті можуть купувати безпілотники, БТРи, навіть байрактари.

Мій досвід волонтерства під час війни почався з двох питань: де купити дешевше і як передати. Спочатку відправив пʼять турнікетів, які купив за власні гроші, потім долучився до зусиль однодумців. За минулий місяць ми спільно зібрали вже 50. У цьому, напевно, вже будуть усі 100.

Утім, доки великі гроші йдуть на серйозні закупівлі, ми можемо збирати кошти на менші — але в жодному разі не менш важливі — потреби: від форми, взуття і турнікетів — до дронів та сонячних панелей. Ми, малі волонтери, забезпечуємо комфорт воїнам і підвищуємо їхню мотивацію, маючи прямий контакт з військовими.

Захисники Херсонщини з отриманими «смаколиками»

Щоб оцінити стратегічну важливість оборони Херсонщини, достатньо одного погляду на мапу України. Якщо не звільнити Херсонщину — не буде спокою Миколаївщині, Одесі, Запоріжжю, Дніпропетровщині, не зможемо звільнити Крим, Мелітополь та Маріуполь... Без звільнення Херсонщини не буде доступу і спокою на Чорному та Азовському морях.

До того ж моя рідна область має неймовірно великий аграрний і туристичний потенціал, розкритий лише на 5-10%. За ефективного ведення агробізнесу, Херсонщина могла б давати три врожаї на рік овочевої продукції. Таким чином могла б забезпечувати свіжими овочами не лише Україну, а й країни Європейського союзу. А херсонські помідори та кавуни — уже бренд самі собою. Я їх на смак із тисячі впізнаю!

Херсонські кавуни — знаний не лише в Україні бренд

Що для мене Херсонщина?

• По-перше, це звивисті стежини круч у рідному селищі, які ведуть до берегів затоки Дніпра.
• Заповідник «Асканія Нова» — єдині нерозорані степи у світі та велетенський зоопарк просто неба з бізонами, волами, зебрами, дендропарк серед посушливого степу.
• Біосферний чорноморський заповідник.
• Рожеві та солоні озера на Азовському морі.
• Гарячі джерела, як на Чорному, так і на Азовському морях.
• Острів Джарилгач — українські Мальдіви.
• Олешківські піски — найбільший піщаний масив в Європі.
• Плавні в низов’ях Дніпра — мекка для рибаків.
• Каховське водосховище — потенційний простір для регат.
• Скарби історії: Кам’янська та Олешківська козацькі Січі, Скіфські баби та кургани.
• Нова Каховка — освітній хаб для лівобережної Херсонщини. Під час навчального року місто наповнюють до 5 тисяч студентів. І я також першу технічну освіту здобув саме там!

Кожен раз, коли стає сумно, я згадую ці краєвиди і розумію, чому варто боротися. А над розвитком регіону попрацюємо після перемоги.

Як встигати працювати і волонтерити

Варто розробити власну систему, щоб грамотно організовувати свій час. У мене волонтерство, наприклад, стабільно займає 1-2 години кожного дня. Намагаюся прокинутися раніше перед роботою, щоб порахувати донати або написати ще один пост.

Вдень можу поступово відповідати на повідомлення у телеграмі та шукати необхідні для покупки речі. Ввечері я зазвичай забираю посилки з Нової Пошти, щоб обʼєднати їх з попередніми і відправити одним пакуванням наступного дня. Також я не накопичую багато коробок, а передаю їх по 1-2. Щось ще запозичив із системи Lean — «Ощадливого виробництва» — і так працює поступальна й безперервна підтримка.

Система Lean допомагає ефективно працювати з відправкою посилок

Взагалі я більше люблю дарувати, ніж приймати подарунки. Я весь час вигадую щось нове: гейміфікую волонтерство і благодійність, проводжу благодійні розіграші, аукціони та шукаю нових партнерів. Прикладом може бути співпраця з моїм земляком Сергієм Братчуком. Пан Сергій допомагає інформаційною підтримкою на своєму тг-каналі. Також мої пости поширював Ігор Кондратюк, який є вихідцем з Херсонщини.

З інших прикладів: проводив аукціон усім відомих марок, книг пов’язаних з війною, ювілейних монет, прапору України, підписаного військовими підрозділами «на нулі» Херсонщини. В середньому один таких захід приносить 40 000-60 000 грн, чого стає, наприклад, на закупівлю 50 турнікетів «Дніпро», а також кровоспинних засобів та деякої амуніції.

Усі оголошення про допомогу та звіти про неї публікую в себе на Facebook та у Telegram.

Волонтерство буває дуже різним, тому говорити про якісь універсальні поради тут не вдасться. Однак, є три речі, про які я хотів би наостанок розповісти всім початківцям:

1. Пробувати знову та знову. Якось мій хороший друг сказав, що досягнення будь-якого результату вимагає сотні спроб. Якщо ви постукаєте до когось і попросите грошей — навряд чи ви їх одразу так просто отримаєте. Але якщо ви постукаєте вдруге, втретє, вдесяте чи всоте... Або залізете через вікно. Жартую! Ваші шанси на успіх зростатимуть прямо пропорційно до кількості спроб. Обовʼязково знайдуться люди, які вас підтримають.
2. Використовувати принцип PDCA: Plan, Do, Check, Act. Це нескінченне колесо планування може допомогти у всіх сферах життя. Поясню на прикладі благодійних івентів, які я влаштовую. Я можу тиждень ходити і думати про те, як все краще організувати. Потім я втілюю свої ідеї в життя — і вже тут починаю перевіряти та аналізувати результати. Це допомагає мені кожен новий цикл зробити кращим за попередній. Ті самі принципи можна і у роботі використовувати. Наприклад, коли пишеш код. Не страшно робити помилки — страшно їх не виправляти.
3. Не боятися віддавати своє. Це, мабуть, найважливіша порада, яку я можу дати. Не вийде досягти хорошого результату, якщо не віддати частинку своєї душі, свого серця, своєї енергії. Іноді це потрібно робити одразу. Я часто бачу, що люди бояться віддавати, бо нібито назад нічого не отримають. Але я вірю в те, що життя завжди готує для нас приємні сюрпризи. Скоріше за все, ми не отримаємо нічого там же, де віддали. Але ж і життя наше на цьому не закінчується, правда? Десь попереду на вас чекає цікавий, неочікуваний подарунок долі!

Перемога — то наша спільна відповідальність

Я справді вважаю, що нині усі ми маємо бути волонтерами — і неважливо, активними чи пасивними. Я зараз займаю більш активну позицію: і сам долучаюся грошима, і в інших збираю. Але це зовсім необовʼязково. Наша спільна перемога складається з маленьких внесків і щоденних добрих справ.

Може здаватися, що зусилля кожного з нас — лише крапля в морі. Але ж сила наша у єдності. На одному напрямі допомоги може бути і сотня, і тисяча волонтерів. І всі разом ми можемо дати потужну підтримку армії.

Передана бійцям «сонячна» підзарядка

Я це бачу і серед своїх колег. Ми маємо змогу у внутрішніх комунікаційних каналах ділитися інформацією про свої збори і закликати інших фахівців допомогти. Сотні з них просто мовчки переказують гроші, роблячи свій вклад у боротьбу з ворогом.

Хоч у суспільстві дещо вщухає вогник, який мотивує допомагати активніше, зараз жоден з нас не має права здаватися. Навіть найменший внесок — це вже імпульс для досягнення перемоги над ворогом, до якої може долучитися кожен. І що більше ми це робитимемо, то швидше все закінчиться. І тоді вже можна буде думати про те, де заробити гроші і в яку подушку їх сховати.

Незалежність, свобода, демократія — ось, що найголовніше. У цивілізованому світі диким оркам та їхнім злочинам місця немає. Тому ми мусимо боротися за перемогу та майбутнє для своїх дітей, жінок, для самих себе. І я радий та щасливий, що можу разом з вами робити свій внесок у перемогу!