PsyOps курильщика, або Як «лапті» намагаються нас «намахати»

Йдуть вибори Рабина в синагозі.
— Я пропоную Моше! Він чесний, мудрий, сам виростив двох синів!
— Але ж в нього дочка — шльондра!
— Стривайте, в нього ж два сини?!
— Ну, я своє сказав, а ви вирішуйте...
© бородатий анекдот про локальне ІПСО

Привіт Котики, ми з України!

Мене звуть Денис Жевнер. Я ІТ-інженер в GlobalLogic і волонтер. Так, з 2014 року, коли це ще не було мейнстримом.

І сьогодні ми продовжуємо цикл ̶ц̶і̶к̶а̶в̶е̶з̶н̶и̶х̶ ̶і̶с̶т̶о̶р̶і̶й̶ корисних статей, що можуть стати в нагоді під час війни. Не тільки інженерам, а будь-кому взагалі.

Нижче я хочу поговорити з вами про PsyOps (Psychological Operations), або ж ІПСО, або ж Інформаційно Психологічні Операції. Тому, що зараз саме на часі.

У статті ми розберемось з тим, що це таке, як це працює та як не вестись на це і не давати ворогу нас намахати. Адже, всіх нас оточує океан інформації, і щодня її стає тільки більше. І часто вона напряму впливає на наші рішення та дії.

Тож нумо мінімізовувати негативний вплив та знаходити позитивний!

PsyOps?

Готовий закладатись, що ви чули про таке явище як Інформаційно-Психологічні Операції, PsyOps або ж хоча б про «пропаганду», адже вона є невід’ємною частиною ІПСО. Навіть якщо не чули і не знаєте, як то працює, то з ймовірністю 99,9% (так, 0.999 або навіть ще ближче до 1, привіт математикам) за життя стикались з цим явищем неодноразово.

І в багатьох випадках ці ІПСО, свідками яких ви є, були успішними.

Вибачте за погані новини, але теорія ймовірності каже нам, що кожен хоча б раз за життя, а часто — набагато більше, ставав жертвою ІПСО. Необов’язково військових — адже Інформаційно-Психологічні Операції не є суто військовим «ноу хау». Але нас точно намахували, і не раз. Так, і мене теж :)

Тож що таке взагалі ці ваші ІПСО?

Як на мене, слова «іноземних» та «національних» тут трохи зайві, адже ІПСО бувають не тільки військовими, а й досить цивільними: корпоративними, політичними, і взагалі дуже різними. Але про це згодом.

Іду на Ви!

Саме визначення PsyOps, або ж ІПСО, по-нашому, відносно молоде. Вважається, що вперше воно згадується на початку 1918 року відносно відділу пропаганди Американського Експедиційного Корпусу. Більш-менш широко використовувати це визначення почали з його появою у польовому статуті Армії США, наприкінці 40-х — початку 50-х років ХХ сторіччя.

Втім, як показує практика, зовсім необов’язково знати як щось називається, щоб успішно його використовувати. Герр молотов і товариш Геббельс не дадуть збрехати: ні у фашистській Німеччині, ні в СРСР, ні до, ні під час Другої Світової поняття ІПСО не існувало, але це аж ніяк не заважало використовувати його на повну, що там, що там.

Думаєте все почалось у ХХ сторіччі? Серйозно? Та ну...

Ще Сунь Цзи у своєму «Мистецтві війни» писав, що "Війна — це шлях обману«©. А це, на секундочку, рочків за 500 до нашої ери було. Тож людство «в тємє» вже досить довго, просто ніхто раніше не систематизував.

Одним з давніх та цікавих для нас прикладів може бути крилате послання «Іду на Ви!» Святослава Ігоревича. Цю фразу він надсилав супротивнику, перед тим як прийти до нього з військом.

Річ у тім, що Київська Русь мала досить потужне військо за правління Святослава Хороброго, і таке попередження досить сильно деморалізувало ворога, якого потім було значно легше розбити. Або ж ворог міг взагалі відразу капітулювати, а отже, Київській Дружині не доводилось воювати і, відповідно, зазнавати втрат.

Ще один момент полягав у тому, що повідомлення зазвичай було публічним, тож про «Іду на Ви!» знала ще купа народу, які досить швидко розповідали тим, хто не знав. Тож замовчати, що «гатовілось нападєніє» точно не вдалося б, і місцевій владі треба було якось на то реагувати. Дуже часто капітуляцією та примиренням.

До речі, вислів «Іду на Ви!» є одним з девізів наших Сил Спеціальних Операцій. І частини Інформаційно Психологічних Операцій у нас теж належать до ССО. Цікавий збіг, як думаєте?

Але ж ІПСО бувають різні, чи не так?

Звісно! І, мабуть, мій улюблений приклад, не побоюсь, геніальної та дуже простої ІПСО в історію вписав гурт «Бітлз»:

На початку існування гурту, попри мелодійні пісні, глибокі тексти та харизму Рінго Стара (а ну, «старпери», відгукніться в коментах, хто у Бітлів найгарніший був? :)) про них просто ніхто не знав.

І коли вийшов їх перший студійний альбом, відповідно, його ніхто не слухав. Бо, повторюсь, про них не знали. А отже, магазини не замовляли платівку, а слухачі — не бачили її на полицях і не купували. Таке собі замкнене коло.

Гурту був потрібен, як зараз сказали б, агресивний маркетинг. На який, звісно ж, не було грошей. Але ж ми вже знаємо, що хлопці знайшли вихід.

Вони домовились з друзями, і почали обходити музичні магазини, питаючи платівку «легендарних Бітлз».

День за днем до магазинів приходили люди (самі «легендарні Бітлз» і їх друзі) і питали про вже легендарний гурт, про який тоді ще, правда, ніхто не знав.

Магазини почали замовляти платівки, адже була ілюзія попиту. Ну, і пропонувати «легендарних Бітлз» покупцям, адже ще вчора покупці за них питали, тож може й саме ця пані чи пан теж шукають Бітлз. Покупці радо «пробували» новий гурт, їм подобалось. І це був win-win з усіх сторін. Світ втратив глузд.

А потім Йоко Оно написала «Літо 1980-го», але це вже зовсім інша історія.

Тож, як ми бачимо, то не суто військовий винахід.

До речі, в новітній історії України їх було досить багато, у не військовому плані. І готовий закладатись, ви можете навести в коментах приклад ще однієї геніальної ІПСО, свідками і, вірогідно, учасниками якої ви не так давно стали. Не заради срача холівару, адже ми зараз не про наслідки, а про саму операцію.

Нащо вони це роблять

Ми вже розібрались, що ІПСО бувають різними, і у військових немає патенту на винахід. Але щоб розглянути явище з усіх сторін, нам не вистачить однієї статті, тож далі пропоную сконцентруватись на операціях, які напряму стосуються нас тут і зараз, а вже в наступних серіях поговорити про інші аспекти.

Ще той самий попсовий Сунь Цзи за близько 500 років до нашої ери писав: «Найкраща війна — розбити замисли супротивника; за тим — розбити його союзи; потім — розбити його війська»

Ну, і затаскане, але від того не менш правдиве: «Здобути сто перемог у ста битвах — це не вершина військового мистецтва. Повалити ворога без бою — ось вершина».

І, чесно кажучи, з тих часів змінилось небагато. Основна мета ІПСО — мінімізація витрат ресурсів для досягнення переваги або ж навіть перемоги над супротивником. В контексті російського вторгнення — над нами з Вами.

Обговорювати поняття «перемоги» для росіян не бачу сенсу, адже про звільнений Маріуполь чи Бучу не знають хіба що на Марсі, і то, не факт. Нас же більше цікавить питання «Як вони це роблять», або ж «Які завдання виконують їхні ІПСО».

Деморалізація

Мабуть, одне з найочевидніших завдань багатьох психологічних операцій, і російських в тому числі. Адже деморалізованого супротивника майже не треба перемагати. Він і так здався. І замість того, щоб чинити опір, ниє, що все погано.

Деморалізовувати намагаються як військових, так і цивільних, щоб цивільні вичавили з військових капітуляцію. Бо нема сечі терпіти ці пекельні борошна ©.

По «тємнікам» і «методичкам» сюди можна віднести дуже багато різного, починаючи від створення міфу про «другу армію світу», і не закінчуючи «захід нас зливає» та численними віртуальними поразками ЗСУ.

Так, сюди ж з впевненістю можна додати терор цивільних, тортури, звірячу жорстокість з полоненими і так далі. Ворог хоче, щоб його боялись. Виходить поки не дуже — їх тільки сильніше ненавидять, але, на жаль, росіяни не полишають спроб.

Дезорганізація і «керований хаос»

Ще одне завдання, яке ставлять перед собою росіяни і якого намагаються досягти в тому числі і через ІПСО — це порушення ланцюгів прийняття рішень, створення внутрішнього розбрату, ослаблення державних інститутів і втрата підтримки України з боку союзників. Свого часу про це навіть Служба зовнішньої розвідки цілий White Paper випустила. На жаль, не можу сказати, що всередині держави їм ніхто в цьому не допомагає, але про це буде трохи нижче.

Класичне «тільки 0.05% допомоги доходить на фронт, все інше розкрадається», «гуманітарку крадуть, нічого не доїжджає». І, певно, вже всім відомий скандал зі звітом «інтернаціональної амністії» — це от прям воно саме і є. Насправді ще є багато прикладів, адже ситуації багатовимірні, але класика цього методу відома більшості з нас.

Здобуття підтримки місцевого населення / русифікація

Без підтримки хоча б частини місцевих мешканців окупаційному війську досить складно, тож в цьому напрямку ворог теж працює.

Перехід на ворожу валюту та закони, призначення своїх гауляйтерів, російська мова навчання, винищення всього українського і заміна на російське. Навіть заміна табличок із назвами населених пунктів та окремих вулиць. І, звісно ж, робота на випередження типу «зарплатня вчителя в Україні — $20, а на росії — $20 000», «які дороги в білорусі», «країна 404» і т.д. — це теж сюди.

Операції під чужим прапором туди ж. Коли РОВ наприкінці 40-х років ХХ сторіччя в формі УПА винищували села, і «відпускали» когось, щоб розповіли іншим. Так, росіяни вміли це ще за часів ОУН/УПА та навіть раніше.

Або коли РОВ обстрілює ЗАЕС і звинувачує в тому ЗСУ. Прикладів сотні.

Виправдання агресії

Ворогу все ж таки треба якось пояснювати своєму населенню, чому «МакДональдз» (і не тільки) від них відмовився.

Тож ми можемо спостерігати Орвеллівський новояз, розквіт «сакральних скрєп», «місію по визволенню від нацизму всього світу», «від’ємий ріст економіки» і іншу бавовну. В них навіть міністерство війни називається міністерством оборони, хоча це і не так.

«Хороші росіяни»

Ще одна варіація на тему введення супротивника (яким для них є не тільки Україна, а й колективний «Захід») в оману. Подивіться, який балєт, достоєвскій з чайковськім, матрьошкі-водка-балалайка. Хіба можна таку красу — і під санкції?

Мабуть, найвідоміший випадок — ведуча з першого каналу, яку за антивоєнний плакат в прямому етері пожурили і відпустили в Європу.

Звісно ж, вона там почала розповідати, як в неї відкрились очі, і що росіяни насправді хороші, а в Бучі катівні влаштовували «нацисти», мовляв, вона сама бачила.
Насправді ж, хороших росіян всього близько 45 тисяч станом на сьогодні, згідно звітів Генштабу. Решта — імперці, які так чи інакше підтримують військові злочини.

Є ще й інші задачі, для виконання яких ворог застосовує ІПСО, але загальний сенс, я думаю, ви зрозуміли.

Охоплення аудиторії

За охопленням аудиторії ІПСО умовно поділяють на тактичні, оперативні та стратегічні. Якщо спрощувати, то можна сказати «маленькі», «середні» та «великі».

Приклад тактичних операцій — розсилка ворогом смс нашим Воїнам на передовій. В цьому випадку вони, використовуючи вразливості технології GSM, роблять звичайнісінький смс-спуфінг на всіх, хто зачепився за «найближчу» (читайте «скомпрометовану») базову станцію.

При чому ворогу зовсім необов’язково знати навіть номер абонента, щоб атакувати його. Це звучить просто і не страшно, коли знаєш, як воно працює. Але, якщо не знати нюансів, то воно дуже «висаджує» і, на жаль, працює.

Ще одним прикладом успішних «локальних» ІПСО можна вважати провокативні повідомлення в «домових вайбер-чатах» на початку повномасштабного вторгнення. Щось типу «Максимальний репост! Увага всім! На зеленому БМВ пересувається ворожа ДРГ. Озброєні та небезпечні!». І підхоплення таких «сповіщень» «корисними ідіотами».

На жаль, це тоді призвело до чисельних втрат серед цивільних і частого «дружнього вогню». Адже дядько Петро з ТРО на блокпості не має підстав не довіряти голові ОСББ, якого він знає вже 100500 років. І якщо той передає про ДРГ, значить, так воно і є. І він не знає, що голова ОСББ підписаний на канал «кієв сапратівлєніє», в який цю дезінформацію закинув анонімний адмін, що може навіть бути на зарплатні у фсб. А отже, бачить «зелений БМВ» і відкриває вогонь на ураження. Бо, ну не цивільні ж там? Сказали ДРГ, то ДРГ!

Зі стратегічними операціями по суті все те ж саме, тільки масштаб значно більший і технічно вони відрізняються.

Ви ж вже в курсі, Котики, що Північна Корея надсилає 100 000 добровольців воювати за нємитих і проти нас? Так, корейців. Так, вони розмовляють корейською. Так, за 10 000+ км. Так, годуватимуть їх росіяни пайками (мабуть), строк придатності яких вийшов у 2015 році. Про це навіть Фокус писав. Як такому не повірити?

А пам’ятаєте, як на початку повномасштабного вторгнення всі шукали намальовані на різних поверхнях мітки, які мали наводити чи то ракети, чи то літаки, чи то супутники?
Хто допомагав шукати мітки ставте лайк ;) Ще СБУ закликало знищувати мітки, судячи з преси.

А як «офіційні джерела» поширювали інформацію, що треба вимкнути геолокацію на девайсах, бо буцімто у «лаптєй» є технологія, яка дозволяє наводити ракети на скупчення мобільних, а вимкнена на девайсі геолокація протидіятиме цьому NV гарантувало це. Пам’ятаєте, робили?

Поздоровляю, ви потрапили під удар психологічної операції. Не робіть так більше, Котики.

А наночіпи у вакцині від коронавіруса? Прикладали 5 копійок, тільки чесно? Добре, то вже минула епоха, не до неї зараз, згоден...

Чорний, білий та сірий ящики підходи

Можете бути певні, психологічні операції використовують найрізноманітніші способи доставки інформації до кінцевих споживачів. І комбінують їх як завгодно. Це можуть бути ЗМІ (в тому числі і «перевірені»), як друковані, так і мережеві, ТБ. Це можуть бути також онлайн-майданчики, соцмережі, блогери та лідери суспільної думки, радіо, кіно, плітки на ринку, написи на парканах, реклама в ліфтах, розсилки смс, месенджерів, пошти, словом — будь-що, що здатне донести інформацію.

І тут є дуже багато спільного зі звичайнісінькою рекламою, адже задача проста — «продати ідею», яка вплине на подальші дії споживачів. Як і в рекламі (чи будь-якій іншій галузі), ІПСО, а скоріше, пропагандистську її складову, можна поділити на білу, сіру та чорну. Суто заради своєї обізнаності та академічного інтересу.

Біла пропаганда — це коли більш-менш довірене джерело подає правдиву інформацію, яку легко перевірити та підтвердити.

Наприклад, інформація від Міністерства оборони про злочини російських окупантів в Бучі. Допущені міжнародні експерти та розслідувачі, купа звітів від різних українських та закордонних організацій, все перевіряється. Так, так, ІПСО — це не обов’язково брехня.

Сіра пропаганда, або ж сірий сегмент — теж правдива або здебільшого правдива інформація, яку не можна спростувати, однак перевірити першоджерело якої або дуже важко, або неможливо. Тобто, скоріше за все щось із цього ймовірно правдиве, але наскільки і звідки «ростуть ноги» ми не знаємо.

Наприклад, інформація про наміри союзників передати нам ще десятки HIMARS та далекобійних ATACMS до них. Звісно, до офіційних підтверджень з боку союзників.

Або ж, немісцевий хлопець в пікселі, десь в Краматорську, який питає «де можна розмістити 300-500 особового складу» в мерії міста, де секретарка точно «стучить» ворогу :)

Чорна пропаганда — відверта брехня та фейки, які спростовуються.

Наприклад, така бажана всіма новина про те, що російський цар нарешті відвідав концерт кобзона. Час від часу виринає на просторах інтернету але, на жаль, але... Давніший приклад — «мальчіка в трусіках» та «кримчанку, дочь афіцера», мабуть, теж всі пам’ятають.

Маркери

Отже, ми бачимо, що ІПСО можуть мати як локальний, так і глобальний характер.І лізти можуть з будь-якої щілини, включаючи зовсім неочікувані. Так, так, привіт мамина подруго та сват кума брата дружини.

Тож як нам відділити м’якуш від лушпайок? Як і інші види шахрайства, ІПСО в першу чергу націлене «намахати» наш мозок, використовуючи нашу ж психологію. Саме тому там в назві оце слово «психологічні» (ваш Кеп).

Коли логіка відключається майже гарантовано? Коли обурюють емоції. Позитивні чи негативні — не так важливо, головне щоб якомога сильніші.

Отже, маркер № 1 — сильні емоції

Якщо новина про якусь подію викликає у вас сильні емоції — є висока ймовірність, що до вас застосовують ІПСО. Це не означає того, що сама подія не відбувалась або навіть того, що у вас викривлене висвітлення якоїсь події. Але це 100% маркер ІПСО.

Наприклад, гарантії росіян, які вони потім порушують, і за які їм світова спільнота робить «нічого». Знущання і тортури до полонених, які вони оприлюднюють. Бісить, хочеться вити і відплачувати тим же. Пишу це — і всередині все кипить.

Але це і є мета ІПСО. Змусити нас робити так, як вони.

В першу війну за Незалежність Ічкерії російські війська не були мотивовані і масово здавались в полон. Чеченці дотримувались конвенцій і російські солдати знали, що їх виміняють, врешті решт.

Натомість вже трохи більше ніж за 2 роки росіяни повернулись значно мотивованішими і в полон майже не здавались. Що ж змінилось?

Чеченці почали використовувати до них дзеркальні методи, і росіяни усвідомили, що в полоні — смерть. Повільна і болісна.
Плюс, додалась мотивація «за саньку/ваньку, якого закатували». Плюс, кінематограф додав пропаганди. Так-так, всім відомі «брати» та інші фільми, які транслювали з кожної праски тоді.

Тож, емоції — поганий радник, коли доходить до критичного мислення. І я зараз не кажу, що їх не має бути, звісно, мають. Але емоції не мають превалювати при прийнятті рішень. Ви і так це знаєте, Котики.

№ 2. Спонукання до негайної дії

Цей самий маркер працює не тільки з ІПСО, а і з різного роду шахраями. Якщо вас до чогось дуже наполегливо спонукають — вас намагаються «намахати». Чи це «МАКСИМАЛЬНИЙ РЕПОСТ!!!!1111ОдиОдинОдин», чи то треба терміново внести передоплату «поки квартиру не здали іншим», чи то «дочка збила пішохода».

Пригальмуйте, Котики, подумайте: хто, навіщо і до чого вас спонукає.

№ 3. Відверта брехня

Ну, тут наче все просто: коли нам брешуть, то певно ж не для того, щоб зробити нам добре.
Головне — мати змогу викрити брехню та зрозуміти, що нам брешуть. Отже, інформацію від джерел, які ми не можемо перевірити, є сенс вважати неправдивою, хоча б до підтвердження перевіреними джерелами (звісно, якщо вони не посилаються на неперевірені :)).

Проте, перевірені і офіційні джерела іноді теж хиблять. Андрій Богданович не дасть збрехати, адже гривня — найкрасивіша валюта у світі (насправді ні), — за версією Урядового Кур’єру.

Хоча, як показує нещодавня практика, навіть дика брехня іноді сприймається народом «на ура» і бездумно репоститься. Найсвіжіший приклад:

Що відбулось?
Мережу Facebook на Рівненщині «підірвала» новина про те, що дівчина Ірина з невеличкого села на Сарненщині начебто кликала у Рівне російську армію.

Однак сама Ірина одразу спростувала цей «вкид», зазначивши, що її особисті дані вкрали.

Як відбулось?
Дівчина приєдналась в «тєлєгє» до каналу «лаптєй» і почала їх критикувати. Її забанили, паралельно поцупивши персональні дані, які вона вказала в тг. Створили від її імені (і з її фотами, звісно ж) фейкові сторінки, де можна, і де ні, і почали спамити-хейтити СБУ, ЗСУ, Терку і всіх, хто за Україну, від її імені.

Що зробили «прості люди»?
Почали хейтити дівчину і розповсюджувати інформацію про неї, навіть попри те, що вона сама все заперечувала. Навіть попри висновки поліції та СБУ ся вгомонили не всі.

І от наче розумію, що розводити срачі — то одна з наших національних ідей, але все одно ніяково бачити, наскільки легко люди ведуться на банальні фейки.

Не ведіться, Котики, перевіряйте інформацію.

№ 4. Маніпуляції, напівправда

Тут все трохи складніше, але якщо включити логіку, то теж можна розібратись. Мабуть, хрестоматійний приклад «правди, але не повністю» нам на роки наперед надала міжнародна амністія зі своїм звітом. Слідкуйте за руками.

Чи знаходяться ЗСУ в українських містах? Так. Чи обстрілюють росіяни ЗСУ? Так. Чи несуть російські обстріли небезпеку для цивільних? І знову «так». Отже, висновок (амністії, не мій!): ЗСУ несуть загрозу для цивільних. Чому саме ЗСУ, а не росіяни, які обстрілюють і військових, і цивільних — CUI PRODEST.

До речі, непоганий і дієвий метод виявлення справді хитрих, а не таких як в амністії, маніпуляцій і напівправди. Просто запитайте себе — кому вигідно? І часто скринька відкриється сама.

Ще приклад маніпуляцій і апеляцій до «довірених джерел»: колумніст The New York Times Эндрю Крамер у своєму блозі на сайті The NYT пише статтю із заголовком Armed Nationalists in Ukraine Pose a Threat Not Just to Russia. Російські ЗМІ радісно підхоплюють хвилю і розносять новини про «нацистів в Україні», цитуючи «авторитетне джерело». Але, якщо подивитись глибше, то Эндрю Крамер проросійський трошки майже зовсім, а стаття передає лишень його особисту думку, й не більше. І тут знову працює CUI PRODEST.

№ 5. Спуфінг довірених джерел

Колись, дуже давно, була така практика розповсюдження шкідливого ПЗ: на довіреному ресурсі з великим охопленням аудиторії куплялось місце під рекламу (банер), який всередині мав посилання на шкідливий код, що виконувався при перегляді в браузері. Сам банер був безпечним і проходив перевірку, але підгружався при тому зі стороннього ресурсу. Ну, ви зрозуміли далі, так же ж?

Задля розповсюдження шкідливого ПЗ така тактика вже втратила актуальність, а от шкідливий контент все ще розповсюджується у такий спосіб. Тож будьте пильні, Котики, і відрізняйте «рекламу» від реальності.

№ 6. Наративи

Раніше, у 2014-2018 роках, виявити російську пропаганду/ ІПСО або ж «зомбі» було досить просто. Почув «фашисти/нацисти», «адіннарот», «миши-братья» — і можна стріляти на звук.

До 2022-го росіяни все ж таки еволюціонували, і стовідсоткових слів-маркерів зараз немає (хіба що «зомбі» з 2014-го нещодавно розморозили). Натомість можна спостерігати за наративами, які вам намагаються транслювати.

Якщо наратив на кшталт «все пропало, Кац пропонує капітуляцію» — з високою ймовірністю, перед вами саме російська пропаганда. Наприклад, «давайте домовлятися, ми вже не відвоюємо ніколи Херсонщину» (це неправда), чи «захід вже домовився злити Україну, тож не треба пручатись, нас кинули», чи навіть «ворог не в кремлі, а на Банковій» (так, привіт з 2018-го). А також — пацифізм та псевдопацифізм: «якщо Україні не давати зброю, то війни не буде» (привіт, інтернаціональна амністіє).

Всі приклади привести складно, але, думаю, сенс ви зрозуміли.

№ 7. Внутрішні «срачі»

Тож, як вже зазначалось, російська пропаганда еволюціонує. І якщо у 2014-2018 роках вони народжували зовсім дикі і кумедні штуки, то вже у 2022-му вони таки дійшли до думки, що ніхто окрім самих українців не знає, що хвилює українців найбільше. І вони почали підтримувати та розганяти внутрішні «срачі», так.

Адже ми самі все зробимо, треба тільки трошки нам допомогти. Наводити приклади зараз не буду, щоб не провокувати :) Але ви то все і так знаєте.

Джерело, яке заслуговує на довіру, або «інсайд»

Кожен раз, коли я бачу «джерело, що заслуговує на довіру» або «ми маємо інсайд, що...», я просто перестаю читати. От серйозно. Ви можете писати все, що завгодно, прикриваючись цим самим «джерелом» або ж «нашими даними». Чисто статистично, іноді воно «вгадує», але, як ми знаємо, раз на рік і палиця стрелить.

№ 8. Анонімні телеграм-канали (тік-ток, інста, будь-які ще акаунти)

Хто ж знає всю правду, свіжі новини та плани генштабу, як не анонімні телеграм-канали? Вони ж точно не будуть брехати.

Насправді попри сарказм та іронію, вимушений нагадати, що до інформації з анонімних джерел є сенс ставитись максимально критично і прискіпливо. Бо регулярно отримую дописи в «своїх внутрішніх чатах» про чергові «зради» чи «перемоги», про які знають, мабуть, тільки адміни каналів «труха» та «реальная война».

Нормально, якщо сприймати це як розважальний контент, але зовсім не підходить, якщо ви покладаєтесь на таку інформацію, як на достовірну.

З нещодавніх прикладів: телеграм-канал «Центр протидії дезінформації» опублікував новину про зміну сигналів для різних тип тривоги.

Цю новину радісно підхопив ряд ЗМІ.

Так, і D7 теж:

Сподіваюсь, не треба пояснювати, чому робити сигнал евакуації з міста «гудком потяга» — то погана ідея? Ну, або ж хімічну небезпеку кожної неділі вранці для всіх, хто живе біля церкви :) А якщо церква біля залізниці... Ну, ви зрозуміли.

Це виглядає фейком навіть якщо відкинути принцип роботи системи оповіщення цивільного захисту. Так, сюрприз — ті сирени, які нагнітають під час російських ракетних атак, на жаль, або на щастя, фізично не можуть відтворювати інші звуки. Як спікер на материнській платі ПК — він або бібікає, або ні. То й тут так само.

Не знаю, чи зламали цей канал, чи якось заспуфили чи ще що, але маємо winrar.rar — «Центр протидії дезінформації» постить дезінформацію.

Тож, Котики, будь ласка, не довіряйте тому, що не можете перевірити або підтвердити. І завжди, абсолютно завжди вмикайте здоровий глузд перед тим, як щось сприймати або поширювати. Не дивлячись на те, що багато «журналістів» цього не роблять.

Тож, що робити

• Дотримуватись інформаційної гігієни.
• Не давати емоціям головувати над раціо.
• Не довіряти анонімній інформації, походження якої ви не можете перевірити чи підтвердити.
• Вмикайте логіку. Завжди. Без виключень. Будете нудними, але точно не легковажними :).
• Не розповсюджувати неперевірену інформацію. Навіть якщо «свербить». Не дайте ворогу зробити вас «корисними ідіотами».
• Розбирайтесь у тому, що розповсюджуєте. Навіть з довірених джерел. Без виключень.
• Не розводьте та не підтримуйте срачі та холівари, боти і без вас впораються.
• Якщо інформація справді важлива для вас, перевіряйте першоджерело. І походження першоджерела теж, якщо інформація справді важлива.
• Думайте головою, шукайте кому вигідно.
• Не давайте ворогу приводу для створення ІПСО своїми діями: не сійте «зраду», не влаштовуйте срачі, не використовуйте наративи, вигідні ворогу.
• Вірте в ЗСУ, допомагайте ЗСУ, Котики, і все буде Україна!

Дякую що дочитали.

Якщо Вам сподобалась стаття, віддячити можна пожертвою на ЗСУ. Завітайте на мій Facebook, там завжди є актуальний перелік потреб наших Незламних Карателів, і ви зробите мене щасливішим, підтримавши нашу роботу з забезпечення ЗСУ дуже необхідними і корисними штуками. Звіти і оновлення теж актуальні завжди є на Facebook, тож приєднуйтесь, Котики.

З от прям нагальних гарячих потреб — збираємо на 5 захищених планшетів Galaxy Tab Active 3 для різних підрозділів, що працюють на нулі і в мінусах. Посилання на банку.

А скоро буде ще одна цікава і корисна благодійна подія, і можливість поспілкуватись. Чекайте на анонси, Котики.

З повагою,
Ден.

*Всі історії про волонтерів та ЗСУ в цьому дописі мають суто художній характер, хоч і базуються на реальних подіях :) Будь-які збіги з реальними людьми та подіями є випадковим.