Набуття українського. Особиста історія переходу на рідну мову

Мене звати Ігор Шумський, я мешкаю у Дніпрі і майже 10 років співпрацюю з ЕРАМ. У компанії я виконую роль менеджера команди тестувальників та делівері менеджера на проєктах для наших клієнтів.

До повномасштабної війни у моєму юніті, розміром приблизно у сотню спеціалістів, був лише один хлопець, який розмовляв українською. Принаймні, таке враження у мене складалося з похибкою на карантинні роки, коли ми вже не мали змоги просто побачити всіх колег у опен спейсі чи зустріти біля кавомашини на офісній кухні.

Але від початку повномасштабного вторгнення я також став тим хлопцем, який говорить українською. І це вже не поодинокий випадок, а певна частина мешканців Дніпра, чий голос чутно все гучніше.

Моя історія переходу з російської на українську мову у побуті триває. Бо, знаєте, так вже сталося, що людина — не інтерфейс смартфона, щоб легко у декілька кліків змінювати локалізацію :)

Українська у побуті

Головним драйвером і причиною такого рішення для мене стала повномасштабна війна. І моє рішення не означає, що я маю відгородитися від усього російського. Скоріше, це рішення про те, що я набуваю все більше українського. Того, що завжди було зі мною на тому чи іншому рівні: у школі, іноді — у родині, у тій чудовій сумній пісні, або — останніми роками — у посередній комедії, яку «вивозить» саме крута українська озвучка. Гадаю, у кожного є щось своє.

Другою важливою причиною стало народження доньки. Вона народилася вже під час війни і я запропонував дружині створити наше домашнє україномовне коло, в якому б зростала наша маленька українка. Дякую дружині, що вона підтримала і цю мою ідею.

Нещодавно до нас приєдналася моя сестра. А буквально днями за вечерею з друзями виявилося, що наші знайомі також намагаються практикувати українську вдома, тож наша бесіда стала вдалою нагодою неформально поспілкуватися з майже такими ж за рівнем носіями української мови. Трохи алкоголю та жартів — і вивчення та практика «нової» мови перетворилися на легкий та приємний для всіх процес.

Українська у роботі

В робочому середовищі моя роль передбачає досить багато комунікацій, в тому числі на чималу аудиторію. З перших днів повномасштабного вторгнення я намагався бути у контакті зі всіма колегами зі своєї команди, чи то напряму, чи то через інших менеджерів, та тримати відкритим загальний канал зв’язку для всіх, кому він міг би бути потрібним тут і зараз.

Оперативне інформування, виокремлення головного серед нескінченного потоку новин та звичайна підтримка команди були моїми пріоритетами. Свій другий інформативний допис на весь юніт я сформулював вже українською. Так звучало природніше і переконливіше для мене самого.

Далі я взяв за правило робити повідомлення у чатах та каналах на більш ніж одну людину виключно українською. Те ж саме правило я використав для спілкування на дзвінках з командою та моїх регулярних доповідях на рівні юніту. Мову особистого спілкування з колегами я залишив на визначення в кожному конкретному випадку.

Дехто, знаючи мій підхід до комунікації, сам починає розмову українською, деякі з колег самі у процесі переходу, а з більшістю ми поки спілкуємося іншими відомими нам мовами (в тому числі російською). Головне — з повагою і без взаємного напруження.

До речі, зауважте, що в нашій ІТ-галузі, як, мабуть, і в інших професійних сферах, немає потреби перекладати добру третину інформації через значну кількість англомовних термінів. Тож, порівнюючи з іншими, нам має бути легше. Я, звичайно, жартую, але це не завадило мені скористатися цим лайфхаком на декілька абзаців вище — і далі по тексту ;)

Як перейти на українську легко

Я б не хотів, щоб це сприймалося показово або як нав’язування власного досвіду іншим. Разом з тим, я не засуджую людей, хто ще не перейшов на українську мову або не вважає це за потрібне саме для себе. У кожного свій шлях, особисті мотиви і переконання.

Проте я вірю у силу прикладу. Когось моя розповідь підштовхне до роздумів і пошуків свого шляху, а комусь, можливо, додасть сміливості почати писати українською або у своєму колі заговорити рідною мовою. Робити помилки і бути спершу навіть трохи смішним — це нормально.

Мені це нагадало часи, коли після університету я почав вивчати англійську мову. Так склалося, що у трьох школах, а потім у виші, я вперто намагався опанувати французьку мову.

Та коли перелік моїх захоплень більшою мірою сформувався, а разом з тим постало питання визначення професійного шляху, довелося починати все спочатку, тепер вже з англійською. Тож французький реп (і, прости Господи, шансон) разом з дивною перспективою працювати, наприклад, гідом в одній з африканських колоній змінилися на британську індірок-музику та IT-галузь, яка саме почала жваво розвиватися у нашому місті.

Тоді запорукою успіху для мене стали три речі: живий інтерес до англомовної музики, практична необхідність розуміти технічну специфікацію, а також тривале (не менше ніж годину на день) занурення у новий мовний контекст.

Колеги з моєї стартової айтішної компанії регулярно зустрічали мене першим за ранковою кавою з роздрукованими на «шаровому» принтері текстами улюбленої музичної групи (наприклад, Franz Ferdinand).

Сьогоднішній контекст опанування мови включає перелічені чинники, проте я вважаю, що вивчення української набуває нового, більш суттєвого, екзистенційного сенсу.

Навіть те, що я наважився написати цю статтю певною мірою працює на користь моєму переходу на українську мову (хоча б у теорії). І, відверто кажучи, це рішення не було для мене легким. Я б це порівняв із запуском білда на локальному енві та релізом у прод з великим кольоровим банером-анонсом на лендінг-сторінці — відкотити та повернутися на попередню версію буде вкрай складно. Тож, доведеться фіксити баги виправляти помилки прямо в процесі роботи.

***

Десь на початку війни у моєму будинку відкрилася кав’ярня. Майже кожного ранку я заходжу туди за «флетом», вітаюся і трохи спілкуюся «за життя» з баристою. Я говорю українською, він завжди відповідає мені російською, та це ніяк не впливає на щирість наших побажань гарного дня один одному.

Проте, як ви вже знаєте, я вірю у силу прикладу і наполегливість, тож прийду за кавою і завтра вранці 😊

Поділіться в коментарях, як ви переходите на українську? Буду вдячний за розповідь про ваш шлях та особисті мотиви.