Як воно — «пилити» стартап у Долині та представляти Україну у світі зараз

Привіт! Я — Катя, кофаундерка стартапу Amadeo. У цьому блозі хочу поділитися своїм досвідом життя в Сан-Франциско, і як воно — бути тут стартапером з України зараз.

Але спочатку трохи передісторії. Ми почали розробку нашого продукту у травні 2021 року (трохи більше ніж рік тому), і вже у серпні подали заявку на грант до Ukrainian Startup Fund (USF) на pre-seed раунд. На той момент у нас була добре пропрацьована ідея і перша робоча версія прототипу.

Хто не в курсі, USF — це супер ініціатива нашого уряду для розвитку українських стартапів. На pre-seed раунді фонд надає стартапам $25К на розробку продукту, на seed — $50К. Оскільки це — грант, то не потрібно віддавати фонду відсоток свого бізнесу, як це буває з більшістю акселераторів або з інвестиціями. Головна умова — розвивати українські продукти і представляти їх всьому світу. Це чудова підтримка стартапу на перших кроках його великої подорожі до компанії-єдинорога 🦄.

Через деякий час нам прийшла відповідь від фонду, що за результатами конкурсу ми пройшли відбір і маємо пітчити у фіналі перед експертами. Наш пітч був назначений на 25 лютого. 25 лютого... Звісно, ми так і не виступили.

Ми поставили наш стартап на холд, волонтерили і зробили декілька ресурсів з нашими німецькими друзями для підтримки української армії. Наприкінці квітня поступово почали повертатися до роботи над стартапом.

У квітні ж 2022-го ми з частиною нашої команди приїхали в Штати, Сан Франциско. Чому саме це місце? Тому, що є мета запустити нашу платформу. А ще, тому, що у перші місяці війни було дуже важко знайти офіс і особливо житло в Європі (ми з Харкова).

Перше враження від Сан-Франциско

Рідкісне фото коли Golden Gate Bridge не в тумані

Тут холодно ❄️. Це стало справжнім відкриттям! Коли їхала сюди, то моя уява малювала сонце, чорні окуляри і вічне літо. В перший день у місті я купила собі теплу кофту, яку більше так і не довелося зняти.

Сан-Франциско називають природним кондиціонером — через холодний океан з одного боку, і затоку — з іншого. Але якщо від’їхати трохи від міста, то починається те саме вічне літо з моєї уяви.

Мабуть, найкращий краєвид на все місто з Twin Peaks

Самі місцеві називають місто San FranPsycho, адже тут всі трохи крейзі 🤪(звісно, в гарному сенсі).

Тут у людей немає жодних обмежень, ти можеш фарбувати волосся в зелений колір, бороду — в синій, голосно співати на автобусній зупинці і одягати, що завгодно.

Іноді я думаю, що мене вже не можна нічим здивувати — аж раптом бачу чергового перехожого в костюмі клоуна, лісоруба або середньовічного англійця. Всі місцеві кажуть, що після Сан-Франциско ти вже ніколи не будеш як раніше — і це правда, це не виліковується 😵‍💫.




У Сан-Франциско одразу розумієш, що ти — у самісінькому серці IT-індустрії світу: куди б ти не пішов, гарантовано буде людина, пов’язана з IT. Кожен другий працює в Google, Meta, Twitter або ще у якійсь корпорації. Тут на білбордах замість реклами товарів висить реклама стартапів, а саме місто щохвилини патрулюють гугловські Waymo.

Нетворкінг — візитівка Долини

Нам дуже пощастило і ми приїхали в Сан-Франциско якраз в той момент, коли всі компанії почали виходити з ковідної сплячки, нарощувати активність і робити івенти. До квітня тут не було нічого 2 роки: жодних конференцій, зустрічей, пітчей — все лише онлайн. Декілька знайомих розповідали, що приїхали минулого року в акселератори, а по факту просиділи вдома або в пустих коворкінгах весь рік. Тут треба відмітити, що Сан-Франциско і Долина — це історія про нетворкінг, саме це і приваблює сюди сотні тисяч стартаперів з усього світу.

Зараз майже всі компанії намагаються розворушити співробітників і стартап-ком’юніті: щодня декілька різних івентів у місті та в Долині. Співробітники все ще в режимі очікування, а ось зі стартаперами все набагато простіше, бо тобі завжди потрібні користувачі, зв’язки, інвестори, поради. У нас часто буває й таке, що приходимо на мітап, 11-та година вечора, час вже давно вийшов, а люди все ще не хочуть розходитися додому — всі скучили за звичайним людським спілкуванням.

За цей час ми встигли побувати на декількох десятках великих конференцій і зустрічах від відомих світових компаній (Airbnb, Pinterest, Databricks, Postman, Mux, Scribd та ін.). Більша частина з них — абсолютно безкоштовні. Тобто, якщо ти хочеш навчатися і розвиватися — це саме те місце, де тобі дадуть всі необхідні ресурси для цього.

Історія створення Scribd від фаундерів


Воркшоп у Postman

Hard work & keep moving

Нетворкінг — це супер, але головне — ще й знаходити час і для роботи. У Долині всі дійсно багато працюють, особливо на перших етапах, коли немає грошей і ви бутстрапите. Історія про те, що тут за ідею дають валізу з грошима — міф (ну, якщо ви не суперстар фаундер, як Адам Ньюман, зі зв’язками і дуже успішним стартапом за спиною).

Щоб отримати перші інвестиції у вас має бути робочий прототип і хоча б декілька користувачів. Тому половина моїх знайомих тут пише код вдень і вночі, а інша половина працює вдень в якійсь IT-компанії, а вже вночі пише код 🧑‍💻.

Найбільший челендж — при всьому цьому ще встигати робити безкінечні коли з потенційними клієнтами, партнерами та інвесторами. Саме тому треба мати кофаундера, бо дві руки добре, а чотири — краще ✌️.

Дуже влучний опис стартаперів знайшла нещодавно у книзі Скотта Купора ’Secrets of Sand Hill Road: Venture Capital and How to Get It’ (Скотт — керуючий партнер у славнозвісному a16z венчурному фонді):

«Ймовірно, ви щойно звільнилися з роботи, яка забезпечувала постійний дохід, вам довелося переконати свого чоловіка/ дружину чи іншу важливу для вас людину, що все це в кінцевому підсумку спрацює у вигляді більшої фінансової безпеки для вашої сім’ї. Але тим часом (а точніше — наступні десять або більше років) ви будете жити скромніше, не зможете брати відпусток, будете працювати більше, ніж будь-коли раніше, спати уривчасто (мій партнер Бен [Ben Horowitz] зауважив у своїй книзі про свій досвід як CEO стартапу, що він щоночі спав, як немовля, прокидаючись кожні декілька годин з плачем), і, крім усього цього, благати венчурних капіталістів профінансувати цей гламурний спосіб життя.»

Як це знайомо...

Для роботи ми знайшли нереально крутий офіс у AWS Startup Loft — це великий коворкінг у AWS офісі у даунтауні Сан-Франциско. Це місце абсолютно безкоштовне для всіх, хто використовує AWS ресурси на своєму проєкті. Ми почали ходити туди, коли крім нас було ще близько 10 інших стартаперів, але останнім часом реклама (в тому числі наша — ми активно підтягуємо своїх, українців) дається взнаки, і нас вже більш як 50 людей 💪.

Це я ‘work hard, have fun, make history’ в офісі AWS у Сан-Франциско

Багато стартаперів працюють у WeWork. У Сан-Франциско є декілька класних локацій їх офісів, більша частина з них працює цілодобово. Там є робочі місця, диван, кухня і навіть душ. Інколи, коли працюємо звідти, то мені здається, що деякі хлопці там навіть живуть, бо ходять у домашніх капцях і халаті, як у себе вдома, ну, а я така завітала до них в гості 😆.

Мій улюблений WeWork офіс у вежі Salesforce

Під час ковіду дуже багато IT-фахівців виїхали в дешевші штати і країни. Всі й досі працюють віддалено і в офіс нікого не заженеш. Практично всі офіси абсолютно і безповоротно пусті, інколи дуже дивно заходити в хмарочос (як Salesforce Tower), де на увесь 61 поверх можна зустріти лише персонал вежі. Моя особиста думка, що розробники (яких тут була переважна більшість), сюди більше не повернуться, а ось стартапери і менеджери будуть продовжувати тут тусити, бо їм ніяк не можна без комунікації.

Вже тут, у Сан-Франциско, ми вирішили крім головної платформи Amadeo запустити ще Google Chrome Extension. Ми розробили його трохи більше ніж за місяць абсолютно по фану. Він нереально спростив наше життя! Оскільки більшу частину часу я і тім проводимо на колах, то коли діло доходить до підсумовування цих колів, важко зрозуміти, з ким і про що домовились (іноді навіть складно згадати про що взагалі говорили 😄).

Тому ми зробили Amadeo Transcript, який робить транскрипт і нотатки впродовж сесії в Google Meet, а потім автоматично відправляє всі записи на пошту. Першу версію вже виклали на Google Chrome Extension, юхуу 🥳.

Є ще багато цікавих ідей, але треба час, щоб все втілити в життя.

Ситуація з інвестиціями

Стосовно інвесторів. Вони є. І це дуже тішить. Але літо в Каліфорнії — точно не найкращий період для активного пошуку інвестицій і налагодження зв’язків, бо більша частина інвесторів у відпустках або в режимі релаксу.

Як на мене, найкращий спосіб представити свою ідею інвестору — через ‘warm introduction’ і рекомендації, бо інвестор має вам довіряти. Я точно знаю, що багато стартаперів закидують бідолашних інвесторів тисячами ‘холодних імейлів’. Жодного разу не чула, щоб з цього щось вийшло, але напевно тут вже спрацьовує принцип: якщо людина поставила собі ціль пробити ‘стіну’ байдужості інвесторів, то нічого її не зупинить на цьому шляху.

В Долині є багато різних івентів, коли десятки стартаперів презентують (пітчать) свою ідею. Такі заходи здебільшого платні (від $100 за декілька хвилин, залежно від рівня заходу), і зовсім не означають, що до вас наприкінці підійде інвестор і випише чек. Це завжди лотерея, але в неї потрібно грати.

Стартапи на pre-seed і seed раундах намагаються сподобатися інвесторам, а починаючи з серії А (інколи з seed, залежно від сфери стартапу) інвестори намагаються сподобатися стартаперам. Так, після одного з пітчів інвестор підійшов до CEO компанії і запропонував проінвестувати їх на наступний раунд, а той сказав, щоб написали йому листа, він подумає 🤷.

На одному з пітч-днів

Сан-Франциско надихає

Щодо мого відчуття цього місця. Сан-Франциско надихає і надає крила. Це справді так. Тут унікальна атмосфера відкритості, приязності і прийняття всього та всіх. Я зустріла тут людей з усіх куточків планети — сюди злітаються авантюристи, як і за часів «Золотої лихоманки» 🤠.

За що супер-респект, так це за те, що тут можна зустріти керівника мільярдної корпорації, який на траві у парку у футболці Vans разом зі своєю командою їсть буріто болл з одноразових тарілок. На мітапах до мене постійно підходять поспілкуватися різні люди, і лише коли вони починають розповідати про щось зі сцени, я розумію що це були CEO, CTO відомих світових IT-компаній.

Регалії, звання і особливе відношення — це точно не про Долину. Думаю, це і є феномен цього місця, який ще ніде так і не змогли повторити: повна прозорість, постійний пошук можливостей, відкритість до всього нового. Це історія про те, коли ви кодите всі разом ночами, потім разом йдете в кафешку їсти такос і буріто, а на вихідних всією командою біжите марафон. Це завжди бути однією сім’єю, у злетах і падіннях, завжди мріяти і робити те, що іншим здається неможливим.

Щиро вірю в українські продукти

Моє перше житло: лендлорд повісив український прапор перед моїм заселенням

Наостанок хочу сказати, що я вірю в нас, вірю в Україну, бо знаю, що ми надзвичайно талановиті 😎. Дуже хочу допомагати розвивати українське IT — ми справді найкращі. Де б я не була тут, коли кажу, що я з України, то всі спочатку кажуть, що українці — герої, а потім кажуть, що українські розробники найкращі у світі. Ми вже маємо чим пишатися сьогодні: Petcube, Grammarly, People.ai, Ajax Systems відомі на весь світ. Далі — більше і крутіше! Хоч і на відстані, але всіх дуже міцно обіймаю і люблю 🤗.

Ще є багато чого розповісти, кожен день приносить з собою щось нове і цікаве. Але моя розповідь і так вийшла чимала, тому краще пишіть мені, ось мій Linkedin.

Сподобалась стаття? Натискай «Подобається» внизу. Це допоможе автору виграти подарунок у програмі #ПишуНаDOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось17
До обраногоВ обраному6
LinkedIn

24 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.
Адам Ньюман
дуже успішним стартапом за спиною

Ліл

А так стаття прикольна, лайк :)

Дуже дивний гранд якийсь. 50к це половина річної зарплатні джуніора в долині, на таку суму не дуже розумію як можна робити стартап в самому центрі цієї самої долини. По ночах писати код, а днем в фастфуд забігайлівці заробляти? Ну і чисто риторичне питання — чому стартап, який вже робиться в Америці раптом — український ??? (Насправді як і усі аутстафінгові галери та продукти по типу gitlab, якщо один із співзасновників з України це не робить компанію українською). Зі стартапом безумовно успіху, стартапи то дуже добре.

То на квитки до США, де вже можно знайти нормальні гроші)

Ну там судячи по опису усе схоже на інфоциганщіну, де увесь бізнес з стартапів полягає з самих івентів для стартапів. Цього добра в такий самій формі вистачало і по просторах колишнього СРСР. Народ шукає інвестора не маючі толком сталої бізнес моделі і унікальної торгівельної пропозиції, тобто банально тусується по ІТ вечірках. Якось раз я на такий вечірці почув чувака, якого колеги затягнули відпочити від роботи і той сказав сакральну фразу — «замість ходити по таких вечірках, візьміть телефон і зателефонуйте своєму першому клієнту. Інвестор вам треба для розширення бізнесу, а не для його старту, а краще за усе коли у вас взагалі нема ніяких інвесторів — тоді увесь прибуток і контроль над компанією буде вашим. І ніякий Джон Скаллі від імені ради директорів вас не викине з власної компанії».

тут маю додати, що саме на різних івентах найбільша концентрація ентузіастів (~людей, які супер-раді спробувати новий продукт). Тому ці люди — це найкращі перші юзери

50k — це грант на seed раунд від Українського Фонду Стартапів
це не має відношення до штатів

Ну це зрозуміло, український уряд виділив якісь гроші в політичну акцію підтримки національного виробника. А виробник вирішив, що ці гроші якраз достатні щоб шукати інвесторів в Америці та й перевести тут кор тім туди. Тобто компанія за формою власності, та й за присутністю стає з української — американською. Чому так — бо 50 к це ок може для бізнесу з вирощування равликів чи жаб для французької кухні. Для ІТ це навіть в Україні не дуже, це стартап створюється просто на ентузіазмі щось зробити, хоча саме так зазвичай воно і вистрілює. Коли просто шукають грошей, скільки не дай — всеодно нічого не вийде.

саме ми подавалися на pre-seed раунд (це 25k), але ми так і не виступили перед експертами на отримання гранту, бо наш пітч був на 25те лютого.

50k — це середний чек 1ого бізнес ангела у штатах. Це не так і мало, насправді, щоб зробити робочий прототип чи навіть запустити невеликий b2c продукт. Ось рахуйте, якщо вас 2 кофаундера, то на ці гроші у вас буде майже півроку фултайм роботи над вашим продуктом (з витратами $5000 на життя для кожного). А далі вже можна йти з готовим рішенням і шукати більший чек. До того ж, AWS і Google Cloud надають багато безкоштовних кредитів.

чому стартап, який вже робиться в Америці раптом — український ??? (Насправді як і усі аутстафінгові галери та продукти по типу gitlab, якщо один із співзасновників з України це не робить компанію українською)

++, дуже важлива і непроговорена тема
Податки то будуть десь в Делавері чи в Естонії платитись, може 5-20 розробників буде в Україні (чисто тому шо тут дешевше розробка). Ну так середня аутстафф галєра на 100+ людей в рази більше податків сплачує, але чомусь медіа про це не особливо пишуть, не «сексі» мабуть.

Зачіпає мене ця штука, хочу написати статтю на цю тему, думаю шо скоро дозрію.

Так і є з більшістю компаній зараз, але це питання часу і нашого (маю на увазі, українського) розвитку.
Зараз більшість інвесторів знаходяться в штатах, саме тому практично всі світові стартапи (не тільки українські) реєструються тут. Є декілька причин цього, але найголовніша — майже ніхто з інвесторів не дасть гроші, якщо ти не зареєстрований за місцем знаходження цього інвестора (якщо цікаво чому, можна почитати про взаємодію VC з LP і гарантії безпеки вкладених грошей).
А офіси розробки в Україні — це суперкруто. Бо саме завдяки айті наш бюджет суттєво наповнюється валютою, а люди розвиваються. Крок за кроком. Сьогодні це розробка, а завтра будуть наші власні корпорації.

Да, тут більше не до стартапів претензія, а до медіа. Бо якщо писати «українські стартапи» про американські компанії, то зменшує стимул реєструватись в українській юрисдикції.

В мене теж стартап, bootsrapped, якшо вистрілить — хочу зареєструватись в Україні, бо особливих причин того не робити не бачу.

«Пилити» — це вкривати пилом?

Тобі більше подобається — педалити чи лабати ? І так Пилити то не пиляти — то саме від Dust.

Чудова стаття, дякую. Бажаю успіхів із Amadeo!

Лише одне питання — хтось знову дав Ньюману гроші?? 0_0

дякую! останнє, що чула — це $350M від a16z VC

Чому?! Чому???!!! Це риторичне питання, якщо що, я просто не можу повірити, що після такого шахрайства на мільярд хтось знову дав йому грошей 🥲

Тут сам Marc Andreessen відповів a16z.com/...​/08/15/investing-in-flow

We understand how difficult it is to build something like this and we love seeing repeat-founders build on past successes by growing from lessons learned. For Adam, the successes and lessons are plenty and we are excited to go on this journey with him and his colleagues building the future of living.

Ну і ще цікавий погляд на це від хостів (венчурні капіталісти) подкасту All In www.youtube.com/...​&ab_channel=All-InPodcast

Краще відмовлятись від москальського сленгу «пилити» чи, прости господи, «ламповий сайт» чи щось таке. Це ж навіть не про те, що українською правильно писати «пиляти», це про інформаційну гігієну, тим більше коли у статті йдеться про патріотизм.

В москалів вже є ексклюзивні права на інтернет-сленг і меми? Може давайте ще виключимо всі літери українського алфавіту, які перетинаються з москальським, щоб було не як в москалів?

Ярослав, не меліть дурниць. Слово «пилити» явно є суржиком, і воно точно є похідним від москальского «пилить». Ваші аргументи дуже добре вписуються в ідеологію «какая разница». Хіба ні? Ось накриклад: «Яка різниця якою мовою розмовляти, в москалів є ексклюзивні права на їхню мову? Може давайте ще виключимо всі літери українського алфавіту, які перетинаються з москальським, щоб було не як в москалів?». Як говориться, знайдіть відмінність.

Слово «пилити» явно є суржиком

Це популярний сленг серед програмістів і в інтернет-комюніті, а не просто суржик. А сленг — це така штука, яка дослівно не перекладається. І тут на вибір або вживати сленг як він є, або ж не вживати, але цим самим втрачати ту колоритність даного вислову. Якщо маєте український сленговий аналог слова «пилити» — кажіть, але от я особисто про такий не в курсі.

По-перше, описана вами відмінність між суржиком і сленгом, схоже, є вашою власною творчістю. Як на мене, «сленг» — це англійський відповідних слова «суржик», і по-суті між ними немає абсолютно жодної різниці. Ну може хіба що у сленга інколи вужче коло використання, але то вже продиктовано просто більшою залученістю іншомовних слів в конкретній галузі...

Те, що є популярним, не завжди треба підтримувати. Ви відкрийте топ запитів того, що проглядають, наприклад, на youtube, у tiktok. Що ми там побачимо? — Правильно, самі популярні рашистські відео, програми, блогери і т.д.

Щодо відповідника поняття «пилить», то хоча б і «забацав» (може москалі його теж вживають, але тут вже не зрозуміло звідки воно походить), «затойгокав», «підлампічив» =) і т.д.

описана вами відмінність між суржиком і сленгом, схоже, є вашою власною творчістю.
Slang is vocabulary of an informal register, common in spoken conversation but avoided in formal writing. It also sometimes refers to the language generally exclusive to the members of particular in-groups in order to establish group identity, exclude outsiders, or both.

Як бачимо, понятття сленгу існує саме по собі, незалежно від поняття «суржик». Коли сленг, який утворився в одній мові, починає перетікати в іншу — так, він стає заодно і формою суржику, але не перестає від того бути сленгом. Сленг не перекладається, чи як мінімум не повинен перекладатися. «Крінж», «краш» — це теж сленг. Притому запозичений з англійської. Будемо ще заодно воювати проти англомовних запозичень заради чистоти мови?)

Щодо відповідника поняття «пилить», то хоча б і «забацав»

Тоді вже «бацати». Бо «пилити» — це про процес, а не результат. Але мені «пилити» подобається набагато більше, бо воно краще передає суть процесу. А «бацати» — це вже як більш абстрактне «мутити».

Ок, якщо під сленгом розуміти такі слова, як наприклад «чувак», в такому разі це справді геть не суржик. Але в такому разі 95% іншомовних слів, які айтішники вживають «у довільній формі», буде саме суржиком, а не сленгом, бо вони найчастіше є дуже близькими до оригіналу (зокрема як слово «пилити»).

Стосовно «а мне так удобно», ну ок. Як говориться: «Вперёд из песней!».

Підписатись на коментарі