Чи можливо стати програмістом без технічного бекграунда?

Усі статті, обговорення, новини для початківців — в одному місці. Підписуйтеся на телеграм-канал!

Всім привіт! В просторах інтернету я вичитав багато історій програмістів про те як вони стали програмістами і успішно влаштувалися на роботу. Замітив одну тенденцію що в більшості з них мали технічний бекграунд , типу закінчені технічні вишки або хоча б в школі добре знали математику чи фізику. Склалося враження що таким людям набагато легше стати програмістами і такі люди в не конкуренції під час влаштування на роботу.В мене самого освіта дизайнера , в школі математику знав погано . Зараз вирішив самостійно вчити Frontend розробку. Виникло таке питання: чи є серед вас ті , які без тех-бекграунта стали програмістами і успішно влаштувались працювати? Цікаво послухати ваші історії!

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Виникло таке питання: чи є серед вас ті , які без тех-бекграунта стали програмістами і успішно влаштувались працювати?

Ви не повірите, але у всіх програмістів колись не було технічного бекграунду. Потім вони здобути його, довели до деякого рівня, достатнього для того, щоб влаштуватись на роботу.

Я вырос в райцентре в очень бедной семье. Учился в школе с детьми из неблагополучных семей в перемешку с обычными. У меня с самого детства не было амбиций и я был уверен, что не способен чего-то достичь.
Я отучился в школе, после чего поступил на бюджет на техническую специальность. Меня исключили с первого курса, потому-что я не учился.
Моей первой работой было общение в чате с иностранцами от имени нескольких девушек с нескольких аккаунтов. Я играл в компьютерные игры в интернет кафе бОльшую часть времени. Своего компьютера у меня не было. В дальнейшем я в этом же интернет кафе начал работать. Немного обучался 3д. В перерывах между зарубами в игры и выпивкой, или очень редко травой.
В дальнейшем я оттуда уволился, потому-что наконец признал, что у меня проблемы. Уехал в свой райцентр из областного центра, и пробыл безработным пару месяцев. Грянул гром революции, доллар по сорок и безработица. Я поехал в областной центр, где снимал жильё с другом и подругой за 3к гривен при зарплате 3к гривен.
Работал грузчиком на терминале(центральном грузовом межгородском складе) Новой Почты. Была очень холодная и снежная зима. Я работал сутки через сутки, тягал паллеты, выгружал «клетки» с грузом, толкал застрявшие в снегу фуры. На мне таял снег когда я заходил в помещение склада, и одежда была влажновата. У меня была ужасная обувь. Я болел. За пару месяцев у меня на счету был разбитый нос, сорванный ноготь на большом пальце ноги, огромное количество ушибов, очень тяжелый бронхит, бесконечная крипатура и потерянные 15 кг веса. По ночам мне снилось, что я выгружаю фуру, а груз в ней не заканчивается. Я был курящим человеком, по-этому выбирая между нормальным питанием и сигаретами, я естественно выбирал сигареты.
Помню,- спустя пару месяцев меня и других новых сотрудников собрал менеджер и сказал, что наша стажировка завершена. Он решил провести некое собеседование с нами, и я запомнил один вопрос: «Расскажите, почему вы хотите работать именно в нашей компании?»
В целом я адаптировался, получил должность «приёмщика» и/или «паллетировщика». Также работал в отделе мелкого груза. То-есть я стал больше заниматься учётом груза и получил менее сложную в физическом плане работу. В этот период я работал примерно по 280-320 часов в месяц что-бы заработать.
Cпустя пару лет работы на терминале я уволился, и уехал в свой райцентр. Там устроился в отделении НП на работу, и собрал свой первый компьютер. Мне было 24 года.
Примерно первые пол года я компьютер почти не включал, так как в игры играть мне особо не хотелось, а видео и сериалы я по привычке смотрел на телефоне.
Я не помню какая у меня была зарплата, но её хватало только на еду, коммуналку и одежду. Поработал я где-то год, в течении которого ещё больше убил свою психику работая со стандартными украинскими клиентами, которым дай только сорваться на «обслуге».
Мне предложили переехать в соседний райцентр и помочь им открыть отделение. Я согласился, так как платили намного больше, и при этом расстояние не было большим. Постепенно я стал выполнять работу руководителя отделения а так же работу старшего кассира. Проводил инкассации, общался с проблемными клиентами, учавствовал в закупке ТМЦ, делал отчёты, собирал архив и т.д. Постепенно я стал больше времени проводить за компьютером. Был бум майнинга, и я имел возможность заказывать БУ видеокарты на ОЛХ, приносить их домой и проверять их работоспособность. Бывало присылали нерабочие. Я не майнил, а перепродавал эти видеокарты после тщательного и продолжительного стресс-тестирования у себя дома, пока они неоплаченные числились на складе отделения. Так же заказывал системники с Ebay и перепродавал в Украине после чистки, замены термопасты и стресс тестирования компонентов. Мои доходы выросли до нормального уровня по меркам райцентра с населением в 2-3к человек, но в областном центре или в столице это наверное была бы зп курьера. Я работал примерно по 12 часов в день шесть дней в неделю. Ощущение безысходности, бесконечного стресса, «стеклянного потолка» в моём развитии, стресс от общения с вечно недовольными и желающими «порешать» людьми и бесконечная ответственность за огромное количество вещей меня буквально ломали. В какой то момент у меня пропало желание что-то делать. Необходимость идти утром на работу доводила меня до отчаяния. Я не хотел просыпаться по утрам. Я не хотел продавать «товар», который у меня был. Я сходил с ума и не знал что делать. Мне повезло:
Была одна взрослая клиентка с которой у меня были хорошие отношения. Один раз она пришла за посылками с дочерью, которая работала девопсом. У нас произошел небольшой разговор, и она мне посоветовала попробовать изучить какое-то из основных направлений в веб разработке. Она дала мне несколько советов, например что нужно независимо от выбора направления разобраться с git, html и css. Дала представление о том, что нужно изучать в целом, и на какие интернет ресурсы можно обратить внимание. Я начал изучать фронт-енд разработку. Мне тогда только исполнилось 26 лет.
Человеку который по настоящему учился ещё в школе сложно начать, мозг по началу буквально сопротивлялся. Мне было сложно концентрироваться, сложно запоминать новую информацию. Мотивацией было то, что мне нравится этим заниматься, а так же то, что я хочу вырваться из той ситуации, в которую я себя загнал. Учёба меня отвлекала от проблем, и давала надежды. Через месяц или два я привык к учёбе. Спустя три месяца я уволился, и учиться стало легче. Я учился и писал какую-то фигню на javascript целыми днями. Спустя ещё пару месяцев я верстал и писал логику/spa на чистом JS, дальше попал на бесплатный курс-стажировку где мы писали на Vue, Nuxt и Typescript. Я хорошо сделал проект, над которым работал. На работу меня по итогу стажировки не взяли, что не удивительно. Я выдохся, и по мне это было видно.
После окончания стажировки у меня заканчивались деньги, и мне надо было начинать искать работу. В айти или не в айти,- нужны были деньги. Я отдохнул недельку и разобрался с React. После чего, спустя месяц поисков работы я смог устроиться джуном.
Это было в 2019, осенью. В целом «путь» занял около девяти месяцев, из которых я был безработным пол года. Думаю моим преимуществом стало не знание JS или там React, а более-менее нормальный английский. Так что может быть гуманитарию даже легче попасть в айти, чем технарю, если мы говорим о каком-нибудь электрике vs гуманитарии, который изучал английский.

Как видишь, даже такой неудачник как я смог вкатиться. Нужно всего лишь учиться и закреплять выученное практикой. Естественно, человеку который закончил ВУЗ/колледж и получил образование/профессию инженера/программиста будет проще. Но это несколько месяцев разницы по времени, может пол года, если мы говорим о веб разработке, а не написании драйверов. Ну и многие «гуманитарии» чаще не учатся, а смотрят видосы каких-то гуру блогеров вроде Сергея Немчинского о всякой фигне. Или видосы в которых автор рассказывает что-то вроде «As an ex-google principal software engineer I always wipe my ass with a paper in my left hand» Не советую так делать. Так же многие учатся, но не практикуют. У технаря в целом будут лучшие перспективы, если он не остановится в развитии. Я заметил что некоторые люди по достижению уровня стронг джуна или мидла перестают развиваться. Они получают какую-то комфортную ЗП, могут попасть в комфортный коллектив, и засесть там на много лет. Они вошли в айти. Цель достигнута, вершина покорена.

Сначала я будучи джуном весь в долгах и с ЗП в 500$ чувствовал себя чужим среди айтишников, которые обсуждали айфоны, макбуки, элитный алкоголь, дорогущий кофе, заведения и поездки за границу. Я практически ни с кем ни о чём не общался на работе, кроме как о работе. Я не рассказывал никому о своём прошлом, потому-что верил, что это сильно повлияет на отношение ко мне. Потом, со временем, мои доходы выросли, но мои интересы не изменились. Или, скажем, не адаптировались под окружение. При зарплате в 2,5к я живу скромной жизнью, но не чувствую себя своим среди людей с которыми раньше общался, до айти. Так же я по прежнему не чувствую себя своим среди айтишников.
При таких раскладах мне повезло, что я интроверт.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
В мене самого освіта дизайнера

а по спеціальності не підете працювати?

по темі — раджу цей технічний бекграунд отримати.
якщо осилити фіз-мат программу хоча б першого курсу універу то й програмування зможете.
якщо ні — не думаю що вам сподобається програмування, затошнить швидко

раджу цей технічний бекграунд отримати.
якщо осилити фіз-мат программу хоча б першого курсу універу то й програмування зможете.

Швидше математику за 3-6 класи=)
І то якщо в бекендщики йти.
Фронтендщикам і того не треба, довати/авднімати в межах 3000 щоб відступи рахувати)

прочитав як
«... в межах 3000 щоб відпуски рахувати)»

Якщо є бажання, то все у ваших руках!

Можно, но зачем?

А що буде залежати від того, що ми тобі відповімо? Якщо такі вже є, будеш як вони. Якщо таких нема, будеш першим :)

Чи можливо стати програмістом без технічного бекграунда?

Человек может всё, чего захочет. Пока не захочет того, чего не может ☝

Бекграунд звісно плюс, але по великому рахунку пофіг. Все настільки швидко розвивається що треба постійно вчитися і тримати себе в тонусі. Є багато прикладів того, як люди з бекграундом лінувался, переставали розвиватися і програвали людям без бекграунда, но які впахували і розвивалися.

Так що впахувати, розвиватися, читати тематичні ресурси, дивитися ютюб канали та слухати підкасти, пилити пет проекти у вільний час, і все буде норм, буде краще, ніж у чувака з бекграундом який лише працює на роботі 8-17 і нічого більше не робить.

Головне англійська щоб зрозуміти що треба зробити.
А як вже в гуглі знайдеш чи в колег запитаєшся.
А через кілька років вже і досвід буде.
В ІТ працюють такі самі люди як і всюди, ніяких геніїв чи математиків в третьому поколінні тут немає

Є такі історії в які навіть складно повірити доки не побачиш сам. Я працював в команді з хлопцем який на тому проекті був технічним тім лідом(Java Tech Lead), а профільна освіта медик хірург :-) Були ще і інші дивні світчери, але цей запам’ятався найбільше.

Є такі. Я наприклад.
Вже працюю 5 років. До того був вчителем музики :)
На початку було трохи важко, але не з приводу відсутності технічного бекграунду, а тому, що не мав універського оточення, коли більшість твоїх знайомих — програмісти і можна легко з ними обговорити будь яку задачу або робочу проблему.
Все технічне можна знайти та прочитати в інеті, а от дружнє менторство — незамінне.

До того був вчителем музики :)

бекграунд — вогонь

Музиканти — дуже розумні люди. Такий бекграунд — це НАБАГАТО більше, ніж менеджер з продажу чи ще якийсь булшит-джоб.

А мій месседж чимось цьому протиречить?

Та я скоріше підтримати хотів. Музиканти і художники, в моєму розумінні — це взагалі ніякі не «гуманітарії».

Возможно потому что игра на пианино очень напоминает тайпанье...

Возможно потому что игра на пианино очень напоминает тайпанье

Я вчив на саксофоні :)
Хотя теж нагадує тайпання

По оточенню не згоден, з групи «вихід» тільки 10-20% саме добрих спеців кого можна про щось спитати. Тай ті на старших курсах десь працюють вже.

Мабуть бувають різні групи.
В мого сина була група десь 25 людей — більшість такі, що можна спілкуватися. Тобто я саме з його прикладу це писав, бо в мене самого такого не було.

Тай ті на старших курсах десь працюють вже.

Звісно. Але ж це не заважає питати в них допомогу та й їм, кому потрібно — допомагати.

Ну для веба, котрий складає 95% вакансій, треба вміти читати, і всьо, вони не інженерні. Технічний бекграунд треба інженерам-програмістам.

Не только для веба мобайл и десктоп туда же та даже большая часть эмбедед. Проэктов где нужен «технический бекграунд» ничтожно мало.

от ембеддед без технічного бекграунду, це канєшно мошно.

Мощно что ? Где ты видишь проблему какой именно бекграунд использовал в эмбедед дев ?

Ну хотя бы базовое понимание электроники и теории цепей. И то что не нужно подвать на датчики по 900 долларов по 12 вольт, вместо 3.3. Чтобы даташит можно было прочитать хотя бы.

И для этого нужно целое техническое образование ?

Для цього існує цілих чотири спеціальності. 151, 152, 153, 172.

Но в большинстве случаев можно легко обойтись без них если тебе не в Интел работать охота

Так и вижу инженера по электронике, который не знает закона ома, и чем отличается AVR от STM помимо цены.

Ещё раз для того чтобы знать закон ома нужно 5 лет университета? Как несчастные хоббисты то справляется с такими задачами? При том что любительские проекты часто сложнее чем то что аутсорсил аутомотив на наши галеры. Software developer уже давно не инженер и образование нужно не выше коледжа для основной массы.

Так прикольно слушать от сисадмина, про то что в ембеддед не нужен технический бэкграунд, что аж смешно. Кстати врачам не нужно знать анатомию, угу.

Может перечитаешь ещё раз что я сказал? Вдруг с какого-то раза дойдет или бекграунда недостаточно?)

Это технический бекграунд из человека так прёт ?)

Software developer уже давно не инженер и образование нужно не выше коледжа для основной массы.

Ну расскажи без гугления чем push-pull выход отличается от open drain.
Ну или классика: почему осцилографом нельзя прямо влезть в розетку и посмотреть форму синусоиды?

Ну расскажи без гугления

так гугление нужно или «технический бекграунд»?)

ты можешь справочник ещё взять, открыть нужную страничку и посмотреть.

Чтобы что-то гуглить нужно знать что забить в строку поиска.
Как ты будешь гуглить про открытый коллектор, если ты даже словосочетания такого раньше не слышал?

Ну открыли комунальщики люк, чего бубнеть то

Открыли, но подтянуть забыли.

А с чего ты решил что конкретный человек никогда этого словосочетании не встречал? Самообразования никто отменял людей без бекграунда любителей электроники хватает да это не замена инженера но для многих задач достаточно. И речь изначально шла совсем не про эмбедед, а «90% вакансий» на условном джине.

А чего ты решил что бывшие музыканты, продажники, шахтеры без узкоспециализированного электронного бэкграунда его встречали?
Ты вот, скорее всего, не встречал.

И речь изначально шла совсем не про эмбедед, а «90% вакансий» на условном джине.

А как же?

туда же та даже большая часть эмбедед

Я не делал акцент на эмбедед это оратор выше сманипулиповал, как насчёт фронтенд с которого все началось или мобайл?

Я не делал акцент на эмбедед это оратор выше сманипулиповал

Оратор выше в корне ветки написал

Технічний бекграунд треба інженерам-програмістам.

на что ты ответил

Не только для веба мобайл и десктоп туда же та даже большая часть эмбедед.

Так что не надо, у нас все ходы записаны.

как насчёт фронтенд с которого все началось или мобайл

Не являюсь состоявшимся специалистом ни в одном из этих доменов, поэтому не могу рассуждать на тему необходимого бэкграунда этих специализаций.

Так что не надо, у нас все ходы записаны

А что разве это не так ? Тот эмбедед что мне знаком там вообще нет требования знания электроники от кодеров для этого есть инженерны электронщики

Тот эмбедед что мне знаком

Это какой? Можно примеры?

Автомотив, а в каком виде примеры?

То есть в вашем автомотиве никогда не было ситуаций когда железку выключали на условных 50% обновления и нужно все восстановить. Или когда нужно стартонуть новую версию железки, а она не стартует? Ну или тупой вопрос, почему провода CAN шины скручены (свиты) и чем это лучше двух отдельных паралельных проводов?
И да, автомотив это не

большая часть эмбедед.

Это всего-лишь небольшая часть, с которой тебе довелось пересечься.

Ну или тупой вопрос, почему провода CAN шины скручены (свиты) и чем это лучше двух отдельных паралельных проводов?

Вот для ответа на это вопрос нужно 5 лет учиться в университете или школьной физики так должно хватать?)

Вот для ответа на это вопрос нужно 5 лет учиться в университете или школьной физики так должно хватать?)

Ну тогда тебе не составит труда ответить (без гуглежа, конечно) зачем на конце длинной дифпары терминатор, когда он один, а когда их два с двух концов, что произойдет если забыть его/их подключить и какие эффекты он призван компенсировать?
Это естественно тоже можно нагуглить, только вот человек с техническим бекграундом это скорее всего уже знает (как и знает что и где гуглить, если подзабыл) и учитывает в отличии от музыканта с маркетологом.

Мой пойнт в том что ответ на вопрос в заголовке топика: «да можно без технического бекграунда работать программистом». А что вы конкретно хотите доказать? Что музыканты и или маркетологи не осилят доучить то что им нужно для работы? Ещё раз сейчас программист в большинстве случаев ( около 90% ) это образования уровня коледжа ( или самообразование ). А «технический бекграунд» не более чем ЧСВ тёх кто протирал штаны 5 лет в вузе и им обидно (по крайней мере в Украине).

А что вы конкретно хотите доказать?

this

Технічний бекграунд треба інженерам-програмістам.

Особенно в области embedded. Пройдите вверх по ветке до корневого сообщения.

До речі, у Industrial Automation, PLC + SCADA грубо кажучі, усе навпаки )) Не треба нічого знати про програмування, але обов’язково треба мати відповідний технічний бекграунд.

SERCOS і Rockwell Automation. Було, було... Які чудові баги виникають на рівні аналогової та цифрової електроніки.

Добре, що в мого кума чуйка, де заміряти напругу...

Ну баги там бувають цікаві, це так. ) Але далеко не завжди вони софтові. Бувало, відірвеш заземлення на 485 і усі баги Модбаса кудись пропадають ))

Частіше за все вони не софтові, а результат кривих руць трасіровщіка.

Я про це й писав. Але ця тема не для ДОУ, в загальному плані. І точно не для цієї гилки )))

Можно, но ненужно, очень тяжело с вами будет на проектах комуницировать по техническим вопросам.

по техническим вопросам.

с чего это вдруг ?

Вот хлопцы возьмем к примеру, суммер скулл, то мы ждем хлопцев, которые свитчернулись с другого, а могли бы идти дальше...Пишешь им ответ на ихние вопросы в чат, они многих вещей не знают или не понимают, т.к. базы у них нет...

суммер скулл

Это что такое ?

они многих вещей не знают или не понимают, т.к. базы у них нет

Пусть учат для этого не надо 5 лет университета

Никакого «технического бекграунда» ненужно вообще для 98% вакансий.

Якщо коротко, то можна. Маю кілька вдалих прикладів у своєму оточенні. Як на мене, наявність технічного бекграунду — це в першу чергу ознака наявності у людини специфічного типу мислення. Аналітичного, системного, алгоритмічного — називайте, як хочете. Теоретично він може бути і у випускника істфаку, і у зварювальника з заводу, але якщо у школі з математикою бути проблеми, ніколи не виникало бажання відкрити вкладу «Інструменти розробника» в браузері або розібратися з новою для себе операційною системою, то виникає питання, чи програмування — це дійсно ваша тема.

Думаю, почати треба з мотивації. Якщо основна ціль — це перейти в IT і добре заробляти, то є сенс придивитися до інших спеціальностей, де ваш досвід може бути більш релевантним, а сама робота — цікавішою.

але якщо у школі з математикою бути проблеми,

То это вообще ничего не означает...

Зі свого досвіду розробника скажу, що математика і фізика дуже рідко використовуються для прикладного програмування (особливо на фронт-енді).
Тут потрібні більш специфічні навички — теорія ігор, алгоритми тощо.
А досвід Java викладача каже, що багато людей приходять без технічного background. Тут головне — старанність та логічне мислення, вміння будувати абстракції та аналізувати інформацію. Ну і гарна пам’ять, звичайно.

Тут потрібні більш специфічні навички — теорія ігор, алгоритми тощо.

Можно пример кейсов где нужно знание теории игор ?

алгоритми тощо

Сколько % от общего количества разработчиков веб/десктоп/мобайл сталкиваются с необходимостью знать алгоритмы ( в объеме больше чем почитать про то какие есть структуры данных и алгоритмы и глянуть таблицу сложности) ?

Про мобільних та фронтенд розробників говорити не буду, нехай вони самі скажуть за себе.
А якщо говорити про бекенд, то яким би простим не був би проект, на його шляху перед кандидатом обов’язково стануть технічна співбесіда чи допит замовником, де можуть і запитати про сортування, обхід дерева або дати таке алгоритмічне завдання, від якого навіть у досвідченого розробника волосся встануть дибки.

Что сложного в сортировках или обходе дерева? Какой тут нужен бекграунд ?

Объясни мне почему сложность быстрой сортировки в среднем случае nlogn. Хочу посмотреть с помощью какого бекграунда ты это сделаешь

Никому нафиг не нужны объяснения тому что нужно знать о алгоритмах для 98% проектов можно обучить за неделю даже шимпанзе.

Причем тут это? Ты спросил что сложного в самих алгоритмах и какой нужен бекграунд. Я с тобой не обсуждал насколько они нужны в 98% проектов.

При том что это тема всего топика не ?

Именно так. Тебе указали на то что на собеседованиях на проекты где даже не используются алгоритмы могу быть вопросы по ним. Ты ответил «Что сложного в алгоритмах и какой бекграунд нужен» мол даже без бекграунда можно в этом разобраться и пройти собес. Я тебе указал на бекраунд, теперь ты рассказываешь что в 98% процентах проектов это не нужно

не используются алгоритмы могу быть вопросы по ним.

Для того чтобы пройти собеседование не нужно целый вуз заканчивать и в 98% вакансии это не нужно что ты хочешь доказать мне ?

Дружище я получил больше оферов, чем ты проходил собесов в свои 98% проектов. И если мы говорим не про джаваскриптерские позиции, то вопросы по алгоритмам бывают довольно часто

Пройди успешно собес хотя бы в одну компанию, хотя бы 2-го эшелона в развитой европе или сша, а не в ЕПАМ, где тебя собеседуют такие же вчерашние торговые представители и менеджеры по закупкам с вопросами чем в джаваскрипте == отличается от ===

Никогда не работал в эпам и в Украине вообще )

Ты под стол пешком ходил когда я ещё сосбесы проходил))

Если бы это было так, то у тебя бы был математический бекграунд. Т.к. бекграунда у тебя нет, то предположу, что ты вейпер-джаваскриптер

С тебе очень хреновый предполагатель. Переход на личности это дно вообще с так прет из тебя твой «математический бекграунд» в ПТУ его получал?)

Добро пожаловать в интернет тех времен когда я ходил под стол пешком

Дружище я получил больше оферов, чем ты проходил собесов в свои 98% проектов. И если мы говорим не про

Это ты не ты начал дискуссию с козырей ? Хочется почесать ЧСВ убогий? Ты зачем сообщения то отредактировал? Боишься что мамка за плохие слова накажет?))

Отредактировал, потому что понял что возможно на личности и я перешел, но меня это не особо беспокоит, пёс)

Свой бекграунд и уровень интеллекта ты продемонстрировал отлично )

Ну у каждого свои представления об интеллекте. Кому-то кажется, что способность решать алгоритмические задачи это признак интеллекта, а другим, что инттеллект — это вежливо общаться в интернете

Тебе самому не смешно себя читать ? Или ты так никогда не делаешь? Интеллекта так много что давит на ЧСВ? ) Все ты надоел ты слишком тупой для нормального срача ))

На собеседованиях иногда просят решить какую либо задачу, либо с теории графов, либо с теории вероятности...

Это куда интересно такие собеседования ? На 500к в фаанг?

Сколько таких вакансий точно больше 2% ?

Я за освітою вчитель німецької мови, за спеціальністю не працював, 10 років був журналістом. Тобто гуманітарій, жодного технічного бекграунду. Вивчив джаву самостійно трохи більше ніж за рік, влаштувався на першу роботу у віці 35 років. У професії майже 6 років вже. Пишу на джаві, скалі, котліні.

Математика чи технічний бекграунд у переважній (дуже переважній) більшості напрямків програмування не потрібна взагалі. Особливо для фронтендера. Хіба що ви захочете займатися складним 3D, навігацією і так далі і то на лоулевелі.

Особливо для фронтендера

а не бекенді там де математики багато?

у більшості випадків ніде

Я ж тому і цікавлюся, чому це саме Фронтенд особливо без математики

Тому що, якщо математика у проекті є, то зазвичай вона на бекенді, а не на фронті. Якщо ви вираховуєте, наприклад, складну навігацію, то ви на беку це зробите і передасте на фронт. Навряд чи рахуватимете її у браузері.

Навряд чи рахуватимете її у браузері.

Ещё как будешь это снимает нагрузку с серверов которые стоят денег

хочу це бачити))

С опытом увидишь когда ( если) подрастешь)

рівень дискусії зрозумілий, дякую)

Максимально на мій погляд це можливо калькуляція податків в то якщо це e-commerce))

Как ненужно? Вы даже не знаете алгоритм обхода иерархических структур у глубину или в ширину?А блокчейн это по вашему что?

Я знаю алгоритми обходу дерев і інших структур в глибину і ширину. Я вивчав алгоритми і знав їх у свій час досить добре, до кожної співбесіди знання, звичайно ж, освіжую. Літкод і курси Седжвіка — наше все. Лиш мова зараз не про алгоритміку, а про математику. А також про те, чи потрібна вона у повсякденному житті програміста. Відповідь — у переважній більшості випадків не потрібна.

Щодо блокчейну — це одна з тих галузей, де математика може бути потрібною, але і там не обовʼязково. У мене товариш працює в компанії, яка розробляє і підтримує власну крипту. Так ось, там математичною частиною займаються окремі математики, а програмістам надають вже готові алгоритми, які лише треба заімплементити.

Хороша стаття. А яке вона має відношення до теми топіку?

Я вырос в райцентре в очень бедной семье. Учился в школе с детьми из неблагополучных семей в перемешку с обычными. У меня с самого детства не было амбиций и я был уверен, что не способен чего-то достичь.
Я отучился в школе, после чего поступил на бюджет на техническую специальность. Меня исключили с первого курса, потому-что я не учился.
Моей первой работой было общение в чате с иностранцами от имени нескольких девушек с нескольких аккаунтов. Я играл в компьютерные игры в интернет кафе бОльшую часть времени. Своего компьютера у меня не было. В дальнейшем я в этом же интернет кафе начал работать. Немного обучался 3д. В перерывах между зарубами в игры и выпивкой, или очень редко травой.
В дальнейшем я оттуда уволился, потому-что наконец признал, что у меня проблемы. Уехал в свой райцентр из областного центра, и пробыл безработным пару месяцев. Грянул гром революции, доллар по сорок и безработица. Я поехал в областной центр, где снимал жильё с другом и подругой за 3к гривен при зарплате 3к гривен.
Работал грузчиком на терминале(центральном грузовом межгородском складе) Новой Почты. Была очень холодная и снежная зима. Я работал сутки через сутки, тягал паллеты, выгружал «клетки» с грузом, толкал застрявшие в снегу фуры. На мне таял снег когда я заходил в помещение склада, и одежда была влажновата. У меня была ужасная обувь. Я болел. За пару месяцев у меня на счету был разбитый нос, сорванный ноготь на большом пальце ноги, огромное количество ушибов, очень тяжелый бронхит, бесконечная крипатура и потерянные 15 кг веса. По ночам мне снилось, что я выгружаю фуру, а груз в ней не заканчивается. Я был курящим человеком, по-этому выбирая между нормальным питанием и сигаретами, я естественно выбирал сигареты.
Помню,- спустя пару месяцев меня и других новых сотрудников собрал менеджер и сказал, что наша стажировка завершена. Он решил провести некое собеседование с нами, и я запомнил один вопрос: «Расскажите, почему вы хотите работать именно в нашей компании?»
В целом я адаптировался, получил должность «приёмщика» и/или «паллетировщика». Также работал в отделе мелкого груза. То-есть я стал больше заниматься учётом груза и получил менее сложную в физическом плане работу. В этот период я работал примерно по 280-320 часов в месяц что-бы заработать.
Cпустя пару лет работы на терминале я уволился, и уехал в свой райцентр. Там устроился в отделении НП на работу, и собрал свой первый компьютер. Мне было 24 года.
Примерно первые пол года я компьютер почти не включал, так как в игры играть мне особо не хотелось, а видео и сериалы я по привычке смотрел на телефоне.
Я не помню какая у меня была зарплата, но её хватало только на еду, коммуналку и одежду. Поработал я где-то год, в течении которого ещё больше убил свою психику работая со стандартными украинскими клиентами, которым дай только сорваться на «обслуге».
Мне предложили переехать в соседний райцентр и помочь им открыть отделение. Я согласился, так как платили намного больше, и при этом расстояние не было большим. Постепенно я стал выполнять работу руководителя отделения а так же работу старшего кассира. Проводил инкассации, общался с проблемными клиентами, учавствовал в закупке ТМЦ, делал отчёты, собирал архив и т.д. Постепенно я стал больше времени проводить за компьютером. Был бум майнинга, и я имел возможность заказывать БУ видеокарты на ОЛХ, приносить их домой и проверять их работоспособность. Бывало присылали нерабочие. Я не майнил, а перепродавал эти видеокарты после тщательного и продолжительного стресс-тестирования у себя дома, пока они неоплаченные числились на складе отделения. Так же заказывал системники с Ebay и перепродавал в Украине после чистки, замены термопасты и стресс тестирования компонентов. Мои доходы выросли до нормального уровня по меркам райцентра с населением в 2-3к человек, но в областном центре или в столице это наверное была бы зп курьера. Я работал примерно по 12 часов в день шесть дней в неделю. Ощущение безысходности, бесконечного стресса, «стеклянного потолка» в моём развитии, стресс от общения с вечно недовольными и желающими «порешать» людьми и бесконечная ответственность за огромное количество вещей меня буквально ломали. В какой то момент у меня пропало желание что-то делать. Необходимость идти утром на работу доводила меня до отчаяния. Я не хотел просыпаться по утрам. Я не хотел продавать «товар», который у меня был. Я сходил с ума и не знал что делать. Мне повезло:
Была одна взрослая клиентка с которой у меня были хорошие отношения. Один раз она пришла за посылками с дочерью, которая работала девопсом. У нас произошел небольшой разговор, и она мне посоветовала попробовать изучить какое-то из основных направлений в веб разработке. Она дала мне несколько советов, например что нужно независимо от выбора направления разобраться с git, html и css. Дала представление о том, что нужно изучать в целом, и на какие интернет ресурсы можно обратить внимание. Я начал изучать фронт-енд разработку. Мне тогда только исполнилось 26 лет.
Человеку который по настоящему учился ещё в школе сложно начать, мозг по началу буквально сопротивлялся. Мне было сложно концентрироваться, сложно запоминать новую информацию. Мотивацией было то, что мне нравится этим заниматься, а так же то, что я хочу вырваться из той ситуации, в которую я себя загнал. Учёба меня отвлекала от проблем, и давала надежды. Через месяц или два я привык к учёбе. Спустя три месяца я уволился, и учиться стало легче. Я учился и писал какую-то фигню на javascript целыми днями. Спустя ещё пару месяцев я верстал и писал логику/spa на чистом JS, дальше попал на бесплатный курс-стажировку где мы писали на Vue, Nuxt и Typescript. Я хорошо сделал проект, над которым работал. На работу меня по итогу стажировки не взяли, что не удивительно. Я выдохся, и по мне это было видно.
После окончания стажировки у меня заканчивались деньги, и мне надо было начинать искать работу. В айти или не в айти,- нужны были деньги. Я отдохнул недельку и разобрался с React. После чего, спустя месяц поисков работы я смог устроиться джуном.
Это было в 2019, осенью. В целом «путь» занял около девяти месяцев, из которых я был безработным пол года. Думаю моим преимуществом стало не знание JS или там React, а более-менее нормальный английский. Так что может быть гуманитарию даже легче попасть в айти, чем технарю, если мы говорим о каком-нибудь электрике vs гуманитарии, который изучал английский.

Как видишь, даже такой неудачник как я смог вкатиться. Нужно всего лишь учиться и закреплять выученное практикой. Естественно, человеку который закончил ВУЗ/колледж и получил образование/профессию инженера/программиста будет проще. Но это несколько месяцев разницы по времени, может пол года, если мы говорим о веб разработке, а не написании драйверов. Ну и многие «гуманитарии» чаще не учатся, а смотрят видосы каких-то гуру блогеров вроде Сергея Немчинского о всякой фигне. Или видосы в которых автор рассказывает что-то вроде «As an ex-google principal software engineer I always wipe my ass with a paper in my left hand» Не советую так делать. Так же многие учатся, но не практикуют. У технаря в целом будут лучшие перспективы, если он не остановится в развитии. Я заметил что некоторые люди по достижению уровня стронг джуна или мидла перестают развиваться. Они получают какую-то комфортную ЗП, могут попасть в комфортный коллектив, и засесть там на много лет. Они вошли в айти. Цель достигнута, вершина покорена.

Сначала я будучи джуном весь в долгах и с ЗП в 500$ чувствовал себя чужим среди айтишников, которые обсуждали айфоны, макбуки, элитный алкоголь, дорогущий кофе, заведения и поездки за границу. Я практически ни с кем ни о чём не общался на работе, кроме как о работе. Я не рассказывал никому о своём прошлом, потому-что верил, что это сильно повлияет на отношение ко мне. Потом, со временем, мои доходы выросли, но мои интересы не изменились. Или, скажем, не адаптировались под окружение. При зарплате в 2,5к я живу скромной жизнью, но не чувствую себя своим среди людей с которыми раньше общался, до айти. Так же я по прежнему не чувствую себя своим среди айтишников.
При таких раскладах мне повезло, что я интроверт.

Круто! Закончите 122-ую станете архитектором...

Я вырос в райцентре в очень бедной семье. Учился в школе с детьми из неблагополучных семей
Моей первой работой было общение в чате с иностранцами

Ты знал английский язык, при том, что в поселковых школах дальше «мазэ-фазе-кэт-дог» ничему не обучают. Т.ч. ты вовсе не был ровным пацанчиком с района, и скорее уже тогда, работая на Новой Почте, находился не на своем месте. А теперь вернулся на свое, хоть тебе и кажется, что ты окружен какими-то придурками белозубыми (и ты во многон прав, лол, но сильно не зацикливайся на этом, а то накрутишь еще сильнее).
Такое предостережение, или совет, если хочешь: цени себя и уважай себя. Ты после такого «изнаилования жизнью» получил травму, и теперь ты предрасположен ко всяким выгораниям, низкой самооценке, синдрому самозванца и т.п. Не верь байкам, что всякие селф-мэйды приходят к успеху чаще всех. В основном, это не так. Это киевляне-КНУшники после элитных печерских лицеев работают легко и просто, и просто играючись выторговывают себе +500 и строят всякие карьеры. У них нет этих всех тормозов, комплексов и травматичных эпизодов. А тебе придется буквально следить за своим моральным «здоровьем». Если будешь делать это — будет намного лучше.
Удачи!

П.С.

При зарплате в 2,5к я живу скромной жизнью, но не чувствую себя своим среди людей с которыми раньше общался, до айти. Так же я по прежнему не чувствую себя своим среди айтишников.

Я когда-то в юности прочитал «Мартин Иден», и своим зеленым мозгом увидел какую-то свою интерпретацию концовки, которая, как потом оказалось. неправильна. Мне увидилось так: «По-настоящему влиться в тусовку богемных поэтов так и не смог, а с матросами бухать уже не интересно». Да, говорят, что это я вообще неправильно понял, но в то время, при моем состоянии и мироощущении, мое видение мне очень «откликалось», как сейчас говорят инфоцыгане.

Мне увидилось так: «По-настоящему влиться в тусовку богемных поэтов так и не смог, а с матросами бухать уже не интересно». Да, говорят, что это я вообще неправильно понял

Але саме так в книзі, майже в кінці, і написано, незважаючи на те, хто і як це розтлумачив. Тільки Іден більше прозу писав, в поезію намагався, але за прозу більше грошей отримав. Але не суть.

Так же я по прежнему не чувствую себя своим среди айтишников.

Такий великий комент і немає хеппі-енду...

Що заважає почуватися своїм? Ти пробував з’ясувати це для себе?

Унікальна конфігурація нейронів?

Унікальна конфігурація нейронів?

Хіба у всіх інших не унікальна?
Але багато людей знаходять для себе спільноту, навіть на роботі

Що заважає почуватися своїм?

Чорним по білому при стандартному налаштуванні монітора: інший бекграунд.

Чорним по білому: інший бекграунд

Я правильно тебе зрозумів? — людина сама собі збудувала перешкоду

Ні.
Тут, на dou, коли писали про проблеми, типу роздовбаних доріг та тротуарів або майже відсутність проходимих тротуарів посеред, наприклад, Харкова; про зарплатні в інженерів на внутрішньому ринку на рівні трохи вище мінімальних; про те, як поліція при зверненні до них посилає найух; про дрист на більш-менш цілих тротуарах; про такі чудеса сучасної медицини, як магнитотерапія; про неможливість пересуватися нашими містами на костилях, не кажучи про інвалідні каляски, то деякі відповідали, що це вигадки і такого немає, що все заєбісь.

Є прошарки суспільства, які в цьому живуть та не помічають цього;
є ті, хто в цьому живуть, помічають це, але ще не змогли втікти за паркани яких-небудь комьюніті без всього цього;
є ті, хто жив в такому і втік — або закордон, або в комьюніті та бачать все це в страшних снах, а перерахував я тільки те, що одразу кидається в глаза. Мені з другом, наприклад, якась алкашня пропонувала купити немовля з їх рук, друг після того зовсім єбaнyвcя;
а є ті, хто живе так, немов цього немає, бо якось б-г милував та відвів від такого життя, або просто уходять в ескапізм.
Так от останні викликають занепокоєння в тих, хто жив/знає, що під боком є іншій світ, і він не в шафі і не в кролячій норі, а цілком реальний. Автор корнєвого коменту про таких і написав в кінці своєї розповіді.

В цій гілці мова про життєвий бекграунд, а не професійний.

Чи це не реальне життя, а просто літературний опус?

Я за життя працював розклеювачем об’яв у шкільному віці, в ці ж роки визивався допомагати різним незнайомим мужикам на невеликих будівництвах, десь мене впрягали для цього мої друзі, десь я впрягав друзів; працював різноробочим на фермі (де овоші, рожь, вот ето всьо) на канікулах між навчанням в вузі, який я так і не закінчив; потім касиром в супермаркеті; потім обліковником в іншому супермаркеті; потім «слєсарєм-пєкарєм» © в інтернет-магазині б/в техніки — препарував неробочі прилади та розшматовував їх на компоненти, збирав з робочих компонентів робочі прилади, там же вантажив на вантажівку і розвантажував весь цей хлам на складі, носив на Нову пошту товари (продавали ми і компоненти окремо), ще й був контент-менеджером там же — фотографував товар, придумував опис та публікував все це на маркетплейсі; потім працював техніком в організації, яка створює проектну документацію для заводів та фабрик — перекладав на англійську креслення в AutoCAD для проекту канадського нафтозаводу. Коли проект завершився, на ньому залишилися тільки якісь доробки, які займали мало часу, а платили там за час, витрачений на роботу.
Майже все це відбувалося так само в райцентрі і за невеликі гроші. Потім побачив оголошення: «потрібен тестувальник ПЗ в веб-студію», а я на той час досить довго дивився на YouTube блоги Олександра Хвастовича та Михайла Портнова, перший — учень другого, це тестувальники зі Штатів. Коротше, мав уявлення про таку роботу. Одна співбесіда і взяли на випробувальний термін, а коли він закінчився, я ще майже два роки там працював, здебільшого на досвід, ну а далі все в LinkedIn написано.
Тому маю уявлення, про що ти пишеш.

«Мартіна Ідена», якого тут згадали, декілька місяців назад читав в військовому шпиталі, тому що вибору не було — моя електронна книжка десь під завалами залишилася, а в шпиталі вибір книги був обмежений. Соплива, пиздocтpaдальча xyєтa з комуняцьким душком. Цього мyдaкa, джека лондона, мені все дитинство пропонували, як пейсаку про вольових, сурових людей. Але я з цього твору отримав ушат рожевої блювоти. Я і без нього погано себе почував після контузії, а тут ще й це лайно довелося зжерти.
Кормак Маккарті та його серія «Червоний меридіан», «Коні, коні», «Старикам тут не місце» і «Дорога» — ось це про сурових та вольових людей.
В тебе прилітало (бетонні стовпи на будівництві, збиті автівки з дороги під час ДТП, ракети на війні), а ти продовжуй йти з холодним розумом. Так, не без допомоги від інших, не треба корчити з себе «вовка-одинака». Так, будуть хвилини суму та розпачу. Але йди. «Дорога виникає під ногами того, хто йде». Якось так.

Допоможи вибратися з союзпєчаті
(- Устроился?
— Куда?
— В «Союзпечать», говно качать и три копейки получать)
тим, хто теж цього хоче. Стань ментором для них, або вчителем.

Склалося враження що таким людям набагато легше стати програмістами

Абсолютно вірно, але це не означає, що «гуманітаріям» неможливо стати програмістами, їм просто буде важче. Це як займатися важкою атлетикою, наприклад, і поставити перед собою ціль підняти 100 кг штангу над головою — набагато легше це зробити, якщо ви здоровенний 150-кілограмовий чолов’яга, ніж якщо ви тендітна 50-кілограмова дівчина. Але це не значить, що дівчина не зможе цього зробити ніколи — просто їй знадобляться роки тренувать щоб досягти результату, який людина зі схильностями досягне за місяці, або навіть тижні (це не просто абстрактна історія — у мене реально є знайома майстер спорту з важкої атлетики, яка багато років тому десь приблизно у такій формі і була — 50 кг чи біля того, а на піку форми важила близько 80 кг. Залишимо в стороні естетичні аспекти та обговорення жіночих стандартів краси — але якщо розглядати це як історію про наполегливе досягнення цілі, то це прямо топчик)

Отже справжнє питання не в тому, «досягну я поставленої планки, чи не досягну?»
Справжнє питання: «Чи готовий я інвестувати роки у те, щоб досягти більш-менш серйозного рівня професійності/оплати праці? І чи не будуть мене бісити люди, які досягли цього зі значно меншими зусиллями/витраченим часом?»

В мене природничий бекграунд. Навчався сам.

Потім був досвід викладання на курсах. Серед моїх студентів були також світчери з нетехнічних галузей (історики, скажімо). Все цілком можливо, якщо викладатися на повну.

Ви просто можете бути «лікарем філософії», як наприклад www.linkedin.com/in/igor-fedorov-8048793, а через х років стати ІТ-ком

«Лікар філософії» — це витак PhD розшифрували?))

Як на мене, сучасне програмування, якщо це не математико-специфічна галузь, схоже на поезію. Людині треба розрізнені думки та ідеї описати лаконічною мовою, втиснувши їх у якомога коротшу форму. Просто замість ямбів, хореїв та усіляких, простибі, трибрахіїв — функції та оператори мови програмування. Треба лише донести думку до умовного слухача (комп’ютер), використовуючи вигадану граматику. Можна ті ж самі думки оформити у двовірш, якщо автор досконало володіє мовою, а можна й набидлопоетити цілу поему, що хоч і так-таки передасть основну думку, але «читатись» буде важко.

Це так було за часів Кнута. The Art of Computer Programming хто може ще пам’ятає. А потім прийшли індуси і усе перетворилося у кулінарну книгу.

Ну це помилка вижившого. Тобто ті, хто без технічного бекграунду намагався влаштуватись в ІТ, і все ж їм довелось поповнити ряди Glovo, навряд чи прочитають цю новину та залишуть коментар. Тому так чи інакше коментарі будуть від тих, кому вдалось попасти пальцем в небо. А щоб робити висновки про якісь закономірності, ми маємо мати дані про всіх учасників експерименту, тоді можна буде робити якісь висновки про результативність.

Раз на рік і палка стріляє, мій знайомий механік з СТО свічнувся і після 2 років роботи має 1.5К.

Дай угадаю: ты ещё и все оговорки оговорками по Фрейду называешь. Это не ошибка выжившего. Глово пополняют и те у кого техническое образование, и те у кого его вовсе нет. Здесь нет группы, о которой нет информации, если ты, конечно, не решил взять всех кто не работает в айти

Ну це помилка вижившого. Тобто ті, хто без технічного бекграунду намагався влаштуватись в ІТ, і все ж їм довелось поповнити ряди Glovo, навряд чи прочитають цю новину та залишуть коментар. Тому так чи інакше коментарі будуть від тих, кому вдалось попасти пальцем в небо. А щоб робити висновки про якісь закономірності, ми маємо мати дані про всіх учасників експерименту, тоді можна буде робити якісь висновки про результативність.

Раз на рік і палка стріляє, мій знайомий механік з СТО свічнувся і після 2 років роботи має 1.5К.

стали програмістами і успішно влаштувалися на роботу

Это два разных критерия :)))
Ну и совсем вот без всяких курсов, книжек и помощи очень маловероятно...
Я переучивался несколько лет и продолжаю переучиваться и все равно находятся по ходу разные траблы которые упустил... не знал и нужно подтягивать

згідний з вами що вчитись потрібно все життя,адже технології на місці не стоять.Але все таки доучувати щось легше коли в тебе вже є якась база знань.А стосовно з влаштуванням на роботу я думаю що повноціним програмістом можна вважати себе тоді коли влаштувався на позицію джуна, тому що влаштуватися початківцю в теперішній час вважається одним із самих складних етапів в карєрі (на мою субєктивну думку)

выбрать направление, платформу и язык + технологии, English, освоить тулзы и качать софт скилы и это еще далеко не полный перечень того что потенциально надо знать даже не июню а на трейни позицию ну если есть какой то блат то можно сразу и на джуна прыгнуть.... а там как пойдет и как повезет.... так что удачи

ну, я) за освітою artist performer of graphic arts, 4 роки вже працюю як бекенд розробниця, жодного поганого відгука про мої технічні навички за весь період часу. були проекти, пов´язані і з обробкою даних, і з natural language processing, бо в мене пітон. теж лякала себе математикою, зараз згадую це с посмішкою) питання в навичці вчитися, розв´язувати задачи, алгоритмічному мисленні — у процесі все це розвивається, бо це навички (лол). вважаю (поки не зустрічала тези проти) головним інтерес до роду діяльності — це рушійна сила. є мотивація та потреба — вивчиш і математику, але чи потребує ваша сфера математики, та скільки таких завдань за свою бутність розробником ви зустрінете, що треба прям почати розбиратись в математиці, вчити, я не знаю, курс по liner algebra, а не нагуглити рішення, або компоненти рішення — велике питання. на моїй пам´яті хлопець з інженерним вищим теж сидів розбирався, гуглив, вивчав, і то було єдине завдання із розряду computer vision посеред звичайного типового бекенду під т.зв веб. я б не мірялась на Ідеальних Інженерів в вакуумі, в житті, якщо чесно, розробники в більшості просто нормальні спеціалісти, щось знають, щось не дуже, десь дивні рішення видають, а десь прям вау, і це все відбувається в межах однієї людини. є сфери діяльності, професії, є конкретні вимоги, не можна говорити «програміст? назви все програмування» — це уявна реальність просто. і шкільна школа сама по собі дуже специфічне місце — що було у школі, залишається у школі. і чи варто вам бути ідеальним крутим інженером, що б ніхто не міг до вас придатися (нереалістично), може скоріше ви хочете займатися улюбленою справою та в принципі бути щасливою людиною? я ось не вірю, що можна робити погано, якщо любиш те, що робиш)

Знаю біологів та лінгвістку.

Програмістом так, що складного в тому щоб вивчити базові конструкції вибраної мови і зробити кілька простеньких проектів? Інженером це вже складніше, треба надолужувати купу фундаментальних знань і постійно вчити щось нове, дуже залежить чим саме ви займаєтесь на роботі. Математика і фізика просто допомагають розвивати аналітичні якості та швидкий пошук рішень.

Я за освітою спеціаліст з банківської справи. Після трьох курсів вузу перейшов на заочку та влаштувався на роботу в одну маленьку кредитну контору (не банк). Влаштувався спочатку касиром, потім перейшов на роботу кредитного менеджера.
Їх софт був написаний на 1с. А це відкрита система, яка має величезні можливості для кастомізації. От я й взявся її вивчати та допилювати. Спочатку вибірки даних, звітність. Далі серйозніші речі. Контора була маленька, власного IT спеціаліста дозволити собі не могла, тому керівництво цілком підтримувало мої експерименти.
Через 4 роки я закінчив вуз, звільнився з роботи і влаштувався в банк. Нова робота виявилась відстійною, зарплата — жалюгідною, тому протримався там лише три місяці. Далі вирішив забити і зайнятись 1с вже професійно. Наступні 10 років я змінив декілька компаній, переїхав зі свого облцентру до Києва та отримав сертифікат 1С:Спеціаліст по платформі. В 1с це фактично рівень синьора.
Проте з часом 1с мені надокучила через відносно низькі зарплати і прив’язку до локального ринку. Через те в 2013 році я все кинув і влаштувався php junior. Потім змінив спеціалізацію на js (react+node). Ким працюю й досі.

в мене є знайомі програмісти з медиків — дуже круті. є QC Expert з освітою юриста :) бекграунд, школа чи універ не визначають, ким ми є, важливо лише те, що ми робимо.

чи є серед вас ті , які без тех-бекграунта стали програмістами і успішно влаштувались працювати?

у мене є один такий
вцілопу шупить але бекграунда не вистачає

один з прикладів

наприклад, слухаю про проблему яку намагається вирішити
5 хв гуглю (я так раніше не робив), кажу ти сядеш на жопу на оцьому моменті
він каже нє, не сяду

2 дні бється головою об стіну
приходжу перевірити і тикаю пальцем: ось дивися, ти сучиш якраз ту команду що я тобі 2 дні тому в лінці слав і там баг

бурчить, перчитує і ще не бачить

відкриваю и тикаю пальцем
аа, і правда

а міг за півгодини заделіверити (що власне і зробив. вчитавшись)

PS задача була не термінова, якраз щом повчився
запустити сонаркуб як веб апу в докері щоб не паритися з ручним оновленням на віртуалці

PPS ще з годину як зомбі твердив заучену термінологію докера не спускаючить до конкретної реалізації проблеми

Ну так, звісно, що HTML то програмування... фейспалм...

JavaScript — динамічна, об’єктно-орієнтована прототипна мова програмування, так у вікіпедії написано)

Плюс потрібно знати TypeScript — статична, об’єктно-орієнтована мова програмування , а тут вже без знань ООП не обійтись (напевно)

А ще кнопочки малювати можна...

ну тоді вибачте шо я образив ваші почуття програміста назвавши фронтенд програмуванням

Таким програміста не образиш. ))
«Піди поміняй кардридж у принтері, ти ж програміст!» © десь в інтернеті

Це уже інженер-програміст. Тут фронтендером не обійдешся, тут девопс треба.

А ще кнопочки малювати можна

Ну так — вони ж потрібні, але ж не С++ їх малювати

Сучасний Фронтенд — це Ад і Ізаїль. І до дизайну має опосередковане відношення. Подумайте двічі перед тим як туди лізти. Може краще UX/UI?

(відповідь дав на похоже питання нище але напишу його знову тут) В один момент почав розуміти що дизайн для мене не "ідеальний«.Ніколи не будеш впевненим що він ефективний на 100% , яким би крутим дизайн я не зробив завжди таке враження що можна зробити ще краще, плюс є таке як «смаківщина» в кожного своє бачення красивого.Тому захотілось чогось строгішого і точнішого.

А чим програмування краще за цим критерієм? Все те саме: і сам не певен і в інших є своє бачення а випадку з фронтендом можна додати сумісність з браузерами та ту саму смаківщину що до дизайнерської частини.
За цим ритерієм краще бути DevOps, от там критерії істини — що все працює

Ну все таки (на мою думку) код має бути не тільки красивим і зрозумілим але й оптимізованим, потрібно вміти правильно побудувати архітетуру шоб нічого не ламалося і плюс щоб згодом можна було його маштабувати, можливо я не вірно мислю бо тільки почав вникати в тему але виходячи з цього хоч і це суміжні професії але задачі в них (на мою скромну думку) різні.

Усе це має бути так, але таким зазвичай не є або по всіх пунктах, або частково.

Просто мені здалося що в програмуванні більш чіткіші задачі і конкретніші, а в дизайні ( не завжди але часто) звучить типу, зроби шоб було красиво і юзабельно, а красиво це не завжди юзабельно чи наоборот юзабельно це красиво і зазвичай доводиться працювати з якимись абстракціями де немає чітких правил чи законів , і ти ніколи не впенений чи твоє рішення залетить чи ні. З силою віку зрозумів шо хочеться більш конкретики і візуальщина мене вже не так пре.Круто бачити коли твій код оживає і взаємодіє, коли ти з якихось циферок і літер робиш чари-бари)

За цим ритерієм краще бути DevOps, от там критерії істини — що все працює

Для фронт-енду такий критерій теж не поганий :) - бо ж вони може й не запрацювати

Там важче персвідчитися, що все працює )

Ніколи не будеш впевненим що він ефективний на 100% , яким би крутим дизайн я не зробив завжди таке враження що можна зробити ще краще, плюс є таке як «смаківщина» в кожного своє бачення красивого

в программировании если работаете в команде, то все тоже самое, только «вкусовщина» будет проявляться, что кто предложит более «лучшее» название переменных в вашем коде, а кто то посчитает более «оптимальным» константы затащить в отдельный файл ибо когда нибудь наверное они будут где то ещё использованы и т.д. и т.п.

Виникло таке питання: чи є серед вас ті , які без тех-бекграунта стали програмістами і успішно влаштувались працювати?

Ви не повірите, але у всіх програмістів колись не було технічного бекграунду. Потім вони здобути його, довели до деякого рівня, достатнього для того, щоб влаштуватись на роботу.

не по теме, но все таки

Зараз вирішив самостійно вчити Frontend розробку.

если есть средства, найми себе ментора или хотя бы бери консультации у бывалых. вкатишься быстрее и увереннее

найми себе ментора

це ж скільки грошей знадобиться

Є книжки типу «теоретичний мінімум по computer science» + дивіться вимоги вакансій і читайте перелік питань для співбесід по напрямках. В YouTube є чудові відео на технічні теми для людей без досвіду.

Щодо математики — знаю досить багато гарних викладачів математики, яким програмування «не заходить».

Ти сам вирішуєш, до чого душа лежить. Головне, робити свою роботу якісно!
На моїй першій айті-роботі мені доводилось фіксити баги і переписувати код, який писали дизайнери — це був найгірший код, що я бачив в своєму житті.

Найгірший код, який я бачив, писало п’ять (приблизно) поколінь норвежців. Індуси і близько не стояли — хоча вони генії копіпасти.

Цілком зрозуміло що людині, яка звикла працювати з формулами (математика, фізика, хімія) — набагато легше освоїти програмування!
З іншого боку: аби стати дизайнером чи верстальником — формули не дуже потрібні.
Взагалі щоб працювати і ІТ конче потрібне те, що можна назвати «логічним мисленням». Тобто вміння бути уважним навіть до дрібниць, вміння помічати зв’язок між подіями, вміння робити висновки, вміння будувати гіпотези та їх перевіряти, вміння дивитися на проблему з різних боків і т.і.
Тобто це особливий тип «аналітичного» мислення — який притаманний не усім. Якщо людині подобається розгадувати кросворди чи якісь головоломки, розбиратися у якихсь механізмах, лагодити побутову техніку, хоч би читати детективи — то можливо ІТ для нього.
З іншого боку важко уявити собі в ІТ людину, яка звикла реагувати і діяти швидко: пожежника, рятівника, військового тощо. У деяких професіях ніколи довго розмірковувати — але в ІТ усе навпаки: треба спочатку добре подумати — а тільки потім робити. Також важко уявити людину, яка звикла до однотипних дій: водій, робочій біля станка, охоронець у магазині, касир. Вони можуть опанувати ручне тестування — але це кар’єрний глухий кут. Щоб зростати навіть QA потрібні знання програмування (SQL, HTTP, HTML) — а інакше залишишся «тостером» з мінімальною оплатою.

Можешь не париться. Для программирования что фронтенда, что бекенда математика нужна на уровне арифметики начальных классов. Бывают конечно случаи, что какие-то алгоритмы нужны ( редко ), но опять же — во всем можно разобраться, это не так сложно как кажется.

У меня вводные, похожие как у тебя и ничего вкатился и работаю.

В цілому так, але бувають випадки, коли треба виходити за межі курсу шкільної математики.
Та я згоден з вами, за 20+ років у професії я прийшов до висновку, що бекграунд то вторинне, головне щоб людині подобалось те, що вона робить. Тоді буде win-win situation для всіх

1. Программист должен уметь учиться. Разобраться с новой технологией, прочитать и понять документацию, реализовать. Если были проблемы с изучением физики и математики, то вероятно будут и с программированием.
2. Работа должна нравиться, если вы изучаете программирование исключительно для заработка, не получая удовольствие от процесса и есть сомнения, то это не ваше.
Имхо.

Річ у тому що мені це подобається,отримую задоволення коли код який я написав працює і відгукується, таке враження що створив щось живе (відчуваю себе якимось Франкенщейном)
Але хочеться стати профі і працювати над цікавими і складними задачами тому і виникають такі питання , а чи вистачить в мене мізок для цього?.

Ну і в школі я не розумів навіщо вчити математику чи фізику , мені було цікавіше карикатури на вчителів малювати щоб потішити однокласників, та згодом почав розуміти що математика чи фізика і взагалі всі точні науки це двигун прогресу!

Тут насправді два окремих питання, стати і влаштуватися. Але якщо ти йдеш у фронтенд, тобі сильно простіше — бо можна створити портфоліо, і воно розповідатиме саме за себе. Але ж питання, чи тобі потрібно вчити саме нюанси фронтенд розробки, що заважає йти саме у дизайн?

А математику ми також знаємо погано, нам комп′ютер не для того, щоб математику вчити. Є вузькі галузі, де вона потрібна (знову ж таки, лише вузенька частина), а все інше — просто робота, яку точно не назвеш математикою, вона ближча до розгрібання навозу виделкою.

В один момент почав розуміти що дизайн для мене не "ідеальний«.Ніколи не будеш впевненим що він ефективний на 100% , яким би крутим дизайн я не зробив завжди таке враження що можна зробити ще краще, плюс є таке як «смаківщина» в кожного своє бачення красивого.Тому захотілось чогось строгішого і точнішого.

Це точно не про фронтенд. Спробуй погуглити всього два слова «фронтенд зоопарк». Взагалі складно знайти в англійській мові та її сленгах таке слово, яке б не стало назвою чергового «іноваційного революційного всім конче потрібного» фреймворка JS, про який забудуть швидше, аніж напишуть йому документацію. Але щось на ньому таки напишуть, а тобі запропонують супортити. Ну і звісно при працевлаштуванні ти маєш знати не тільки той зоопарк, з яким доведеться працювати, але й усе те, із чим колись стикалися (чи чули) твої інтерв′юери, навіть якщо вони взагалі із тобою ніколи в подальшому не працюватимуть.

Підписатись на коментарі