Чи варто довчатися і зараз пробувати входити в ІТ, зважаючи на ситуацію на ринку

Вітаю! Мене звуть Валентина Кузенко, я відповідаю за Quality Assurance (Manual + Automation) в українській продуктовій компанії Taxer. Отримувала фахову освіту — магістра комп’ютерних наук, в далекому 2011-му, а повернулася в ІТ після солідної паузи, у 2021-му.

Якщо коротко, на момент завершення навчання особисто моя ситуація складалась таким чином, що я не бачила для своєї освіти доречного застосування, проте з часом обставини змінилися і речі, які здавалося, були стерті з пам’яті, стають в пригоді ледь не щодень.

В сьогоднішній, непростий для ринку праці час, дозволю собі спробувати проаналізувати перспективи та доцільність завершення технічної освіти та, зовсім трохи, її роль в житті айтішника загалом.

На відміну від ситуації 10+ річної давності, університети нині все тісніше співпрацюють з бізнесом та користуються нагодою дати своїм студентам можливість чим раніше розвідати та оцінити для себе реальну «внутрішню кухню» великих компаній. Тож сучасні студенти, на щастя, є значно більш усвідомленими та реалістичними у своїх кар’єрних планах. Вони часто мають чіткий план вже до середини навчання, стежать за тим, що відбувається у світі, критично підходять до пропозицій та умов, що він диктує.

Проте, слід також враховувати тиск, що виникає від прагнення зробити все правильно і з першого разу, щоб обрана галузь була одразу на все життя, щоб не виникло відчуття, що частина зусиль змарнована, ну і, звісно, щоб потрапити в круті списки, як «30 до 30», побудувати свій лунапарк з найкращим блекджеком...
(Місце зарезервовано під коментар про бумер момент)

Отже, розбираймося разом, куди цей вітер дме та чи варто, коли він різко змінюється, так само різко змінювати власні плани.

Також, я скористалася нагодою поцікавитися думкою самих студентів випускних курсів університету, в якому колись навчалася (ЧНУ ім. Юрія Федьковича), і в цьому тексті спираюсь і на їхнє бачення також.

Глобальна перспектива: цілком чесна романтика

З того, що пишуть респектабельні надійні видання, типу Forbes, «Чорний лебідь», що істотно корегує попередні прогнози стосовно 2022-го року, однак не змінює глобальний тренд. А саме, протягом наступних 5-7 років ринок спостерігатиме зростання розриву між попитом на спеціалістів сфери та їх пропозицією. До 2030 глобальний дефіцит навіть може становити до 85 млн спеціалістів, що призведе до втрат трильйонів доларів через неможливість підтримки темпу зростання.

Віддалена робота, ремоут — глобальний тренд, в якому, попри всі недоліки, переваг більше. А отже компенсація для резидентів різних країн наближатиметься до середнього значення, що у випадку України говорить про зростання. Англійська, німецька, французька, іспанська, китайська збільшать ваш ринок вакансій та, відповідно, шанси знайти оптимальну позицію. Звідси мінус — так, аби повною мірою скористатися нагодою, мови вчити доведеться.

Додатковий обнадійливий показник — число стартапів. Воно продовжує зростати. Сотні закриваються — сотні відкриваються. Звісно, не кожен 100-й стає «єдиногором», і не кожен третій доживає й до двох років, проте число готових спробувати збільшується, що дає спеціалістам різних сфер та кваліфікацій набути оригінального досвіду.

До стартапів, в контексті можливості отримання досвіду, та розширення кола корисних знайомств, також є сенс віднести тренд на соціальні ініціативи, гуманітарні проєкти, вітчизняні та міжнародні програми обміну та підвищення кваліфікації, що також активно залучають представників найрізноманітніших сфер.

Все це з точки зору питання робочих місць в ІТ — прозорий натяк, що в найзагальнішій перспективі там цілком собі є і буде, що ловити.

Українська реалія, що приймає виклик

50 кандидатів на скриню мерця позицію джуна. Бачиш таке, і хочеться рому (насправді, ні). (але частково так).

З прикрого, дійсно, рекрутинг в Україні зменшився, як з боку місцевих компаній, так і міжнародних. Про це говорять і дані статистики, і самі кандидати. Наприклад, Михайло, Test Automation Engineer, ділиться такими спостереженнями: «В період війни частина закордонних компаній почала відмовлятись від роботи з українськими ІТ-спеціалістами, що вплинуло і на мене також. Після проходження декількох співбесід, компанія відмовила мені у прийнятті на проєкт через те, що я знаходився в Україні.»

В нас небезпечно. В нас немає певності, а чи не мобілізують початківця, якого навчали кілька місяців, і потім шукай нового та з ним починай спочатку. В нас криза і поведінка ринку, відповідно, кризова. Непрофільні компанії скорочують до 40% штату, продуктові з орієнтацією на внутрішній ринок, левову частку проєктів закривають, аутсорс призупиняє набір початківців.

Бізнес, закономірно, скорочує видатки та намагається себе зберегти та убезпечити, що чудово, адже після успішного виконання цієї задачі він переходить до розвитку та розширення. І число тих, хто вже перейшов до цього етапу, або намагається до нього перейти зростає, що є гарною ознакою — пік безнадії пройдено. Ми адаптуємось, та наші закордонні партнери це бачать.

Як озвучив мені Віталій, ще один студент і Software Development Engineer, зараз ситуація в українському ІТ-секторі стабілізується, більшість компаній відновлюють навчальні програми. Багато працівників адаптувались до війни і продуктивність починає повертатись на довоєнний рівень. Окрім того, є і навчальна програма IT Generation від Міністерства цифрової трансформації, за розвитком якої з інтересом слідкують ті, хто хотів би увійти в ІТ, при чому не тільки на технічні спеціальності.

Дійсно, на збільшення конкуренції серед початківців, початківці відповідають збільшенням попиту на ІТ-курси. Кількість вакансій, яка істотно зменшувалась, до речі, лише для частини напрямків (HR, SysAdmin, Project Manager, Data Science), що було характерним і для періодів попередніх криз, тим часом поступово зростає і для тих, хто користується нагодою та дійсно опановує навички. Надалі ці навички дозволять вирішувати актуальні задачі та приносити прибуток своєму потенційному роботодавцю, але ще й дадуть людині додаткові можливості. Для них з’явиться вибір. І цей вибір, зі зростанням кількості та якості експертиз стає тільки більшим, попри зовнішні фактори.

Крім того, ІТ — це сфера, що стабільно забезпечує Україну більш як 4% валютних надходжень, що є істотною підтримкою економіки країни. Іншими словами, уряд зацікавлений в стимуляції розвитку галузі, з високою доданою вартістю та перспективою зростання долі ВВП з 5% у 2021 до 15% на 2030 рік.

Для підкріплення, ось трохи статистики від ІТ Ukraine Association:

«За даними Національного Банку України, обсяг експорту комп’ютерних послуг за перше півріччя 2022 року становить $3,74 млрд, що на 23% більше ніж за аналогічний період попереднього року. Це майже 110 млрд грн надходжень до економіки України. При цьому сума сплачених ІТ-індустрією податків та зборів у першому півріччі склала 32,6 млрд грн.»

Застарілі дані, що наштовхують на думку «не варто»

Можливо для когось досі живі стереотипи, як-от:

«ІТ — для обраних, самих розумних діток в класі з математичним нахилом, бажано переможців олімпіад, володарів закордонних грантів та грамоти за підпису дуже шанованого на момент підписання високопосадовця. „Золота“ медаль та біфокальні окуляри is a must.»

«Освіта в наших університетах не дає реальних навичок, що допоможуть здобути професію — лише якісь абстрактні, та ще й застарілі дані, без жодної точки прикладання в реальному житті від нафталінової професури, що пестить одне одного додаваннями в список співавторів нечитабельних статей для підняття одне одному індексу Гірша.»

Що ж, якщо коротко — ніт. Стосовно технічної і не тільки освіти, як вже згадувала вище, вони теж хочуть бути привабливими та адаптуються, створюючи нові можливості. Інше питання, що мати їх та використовувати — різні речі. Щодо бізнесу, він, перш за все, розвивається багатовекторно. Тут дійсно є ніша для кожного. Для виконання класичних задач на достатньому рівні нема потреби в унікальному володінні мудрістю останнього параграфу підручника з вишмату для аспірантів.

Інструменти та інтерфейси загалом, що створені для виконання подібних задач — також ІТ-продукт, і він тим більш конкурентоспроможний, чим він є простіший та зручніший. Поріг входження з точки зору технічної підготовки неухильно наближається виключно до питання мотивації.

На перспективу, важливим є розуміння загальних концепцій, архітектури, своєї ролі в побудованих на проєкті процесах та її меж, з чого витікає бачення реальних перспектив — в якому напрямку доцільно для себе та для команди ці межі розширювати. Саме тут чудово стає в пригоді вся та універська абстракція, без якої можна, але з якою краще.

Junior .Net Developer Микола розповів мені, що у нього в компанії зараз є різні люди: хтось має вищу освіту, хтось ні, хтось пройшов курси, а хтось займався self-education. «Головне — це бажання вчитися та розвиватись в цього напрямку. Але разом з тим, ніколи не знаєш, коли тобі знадобиться диплом.»

Що до того, чому всі хлопчики у дворі вже отримали офер, а хтось сварить несправедливий світ. Часто молоді спеціалісти забувають, що коли компанії шукають кандидата, обирають не найкращого, хай навіть шукати доведеться вічність, а найбільш перспективного з тих, з ким встигли поспілкуватись за відведений на пошук час. Навіть за максимально продуманого підходу, часові рамки перетворюють такий процес, почасти, на справу випадку.

«Де ви бачите себе через 5 років?»

3-5 років. В середньому, — це реальний, адекватний час, за який спеціаліст, за умови, що він знає, чого хоче, та не зупиняється на досягнутому, здатен пройти шлях від Trainee до Senior фахівця. Далі все більше залежить від намірів та конкретної спеціалізації.

Якщо ви стежите за трендами своєї галузі, ретельні у виконанні власних задач, розвиваєте soft skills, з вами приємно та комфортно працювати іншим, ви набуваєте високої експертизи у своїх вузьких питаннях або глобального бачення та розуміння великих процесів, показуєте стабільний приріст в тих «точках росту», які визначає ваше керівництво... або в необхідній достатності поєднуєте доцільну для вашого випадку частину з переліченого, щасливі HR-и підійматимуть келихи за ваше здоров’я і кар’єра відбуватиметься. Вважайте, ви на неї приречені.

Коли саме ступати на цей шлях, за яких умов — одразу після навчання, через 10 років, чи, можливо, й замість — правильної відповіді не існує. Хоча, якщо все ж відповідати, я б відповіла коротко — так. Бо воно того варте.

У будь-який період часу існують ті чи інші складнощі та обмеження, надто, в нашій з вами рідній Україні. Хоча своя специфіка є скрізь, є фактори, які доведеться врахувати. А ідеального моменту, скоріше за все, не існує. Знову процитую Віталія: «Війна водночас винищує будь-яке бажання працювати, але також дає неймовірну мотивацію. Чим більше працюєш — більше сплачуєш податків, допомагаєш волонтерам та донатиш на супутники).»

Тому в будь-якому випадку, слухаймо молодь та продовжуймо змащувати кулемет економіки країни.

Дякую за увагу :)

Сподобалась стаття? Натискай «Подобається» внизу. Це допоможе автору виграти подарунок у програмі #ПишуНаDOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось33
До обраногоВ обраному9
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Конечно стоит. А что будет через 10 лет, роботы будут код писать? Не будут. Профики нужны всегда. Так что если вам это нравится то вперед, а если только ради денег то не получится.

Я думаю і якщо заради грошей — все вийде. Вони — теж мотивація.

Если только на энтузиазме, не ради денег, то ничего не получится. Все эти митинги, дедлайны, секьюрные ограничения, легаси, отчеты способны убить любой энтузиазм

«Де ви бачите себе через 5 років?»

Я і через 8 років нічого не бачу. Який там senior, боже

А що за ІТ дженерейшн слідкувати?) 211 ТИСЯЧ заявок на 1-2 тисячі місць вже показало всю провальність ідеї ;) більша частина курсів пустишки, що на якийсь процент збільшить кількість некваліфікованих джунів з базовими навичками з ютубу)) якась частина з них піде потім на нормальне платне навчання, хтось виїде на селфмейді, а залишок піде як і раніше, в звичайні, людські сфери. у деяких школах навіть існує піраміда «повчись у нас — потім підеш до нас же і викладати». Просто сюр. Кваліфікованих шкіл приблизно 5 з 20, висновки робляться самі собою.

Mate, Projector, Hillel, Choice 31, 5ту хз, мабуть і немає, списку перед очима немає

Mate

Це та сама, де вимагають 17% від зп протягом 2 років після працевлаштування (чи щось типу того)? Рекламщик академії «спарювання», перелогінтесь)

Можна детальніше, що ти про це думаєш? Я до речі прочитав договір і там варто віддавати не 17% від зарплати на позиції, по якому проходиш курс, а 17% від усього прибудтку в IT.
=

Можна детальніше, що ти про це думаєш?

Що платні г*внокурси — це в принципі розвод на бабки, а з такими умовами як в «спарювання» — то взагалі розраховано на останнього лоха. Хочеться в айті — треба входити або через безкоштовні курси при галєрах (банально, щоб на тебе звернули увагу і взяли до себе), або ж пробувати проходити через невеликі галєрки на трейні. В обох кейсах матеріал варто вчити самостійно, і закріплювати вивчене на пет-проектах.

а 17% від усього прибудтку в IT.

Ну загалом так. Я так розумію, що воно де-факто рахується від загального доходу ФОПа. І це жесть.

так, та сама) я назвала ті, котрі всі гіганти та всі-всі рекомендують, в Мейт якість топова, відсоток влаштованих зашкалює, але так, я сама дико против цьої їхної піраміди залежності, хтось там за ці 17 відстотків нарахував, що ти віддаш 4к баксів)) це звісно дуже вище ринку. все мені доказують, що «ну якість жи!!». нажаль, я не рекламщик, вони цього не потребують, про них знає вся Україна і більше скажу, багато хто тільки мріє туди потрапити, бо щоб пройти відбір нужно там часто написати ВЖЕ код як тестове, задизайнерити щось. Пусть платять потім цю люту сумму))

в Мейт якість топова, відсоток влаштованих зашкалює

Я і не сумніваюся, що після навчання їхніми топовими спеціалістами у вигляді колишніх випускників таких же курсів багато людей знаходить собі роботу таксистами, кур’єрами, офіціантами, барменами, баристами. Працевлаштовуються всі)

Все не зовсім так, наскільки вдається зрозуміти зі звітів їхніх випускників і тих, кому туди вступити не вдалося.
Видається так, що великим відсоток влаштованих в IT є через те, що вони фільтрують людей, яким трохи не вистачає, щоб самим потрапити в IT і зовсім бракує впевненності в собі і відповідальності за свої вчинки, а тоді заточують таких людей на проходження інтерв’ю та дають мінімальних багаж знань, які так само дають безкоштовні курси при галерах.
Тобто це HR-відділ + IT-курси, але працюють не за частку першої ЗП влаштованного, а ща 17% від його ЗП протягом 2 років.

частина з них піде потім на нормальне платне навчання

, цікаво послухати про яке навчання мова ... я не являюсь представником жодної з освітніх школ або платформ, але цікаво почути експертну думку по цьому питанню) Тим паче, що, як мені здалось, більшість освітніх школ, які вчать ІТ в Україні, подались на проект ІТ Generation.

Де б я ще зустрів свою колишню одногрупницю) Привіт ЧНУ ФКН КСМ 2006-2011

До речі теж вернувся в ІТ на початку 2021, тільки через лабу ЕПАМу

наша освіта мала «настоятися»

Точно. Ну і

Очень кушать хочется

Дуже цiкаво,хочу почитати коментарi)

Підписатись на коментарі