2 921 день по тому, або мій Impact у world war z

Привіт Котики, ми з України!

Нещодавно GlobalLogic запустили кампанію Impact, в якій просять ІТ інженерів ділитись тим, що на їх думку важливо. Тим, як кожен з нас потрохи змінює світ, і яким цей світ стає, завдяки нашим зусиллям.

Тож, долучусь і я. Сподіваюсь, моя історія зможе надихнути тих хто ще вагається та підбадьорити тих хто вже робить. І так, Котики, величезна подяка всім тим, хто робить. Саме Ви щоденно наполегливо працюєте і змінюєте світ на краще. Дякую!

Отже, мемуари )

До лютого 2014 я не цікавився політикою, історією і економікою (окрім власного бюджету звісно) і загалом був радісним роздовбаєм. Як і більшості пост-радянських дітей, мені з усіх сторін колись вдолблювали, що «миші-браття», «всі ворюги» та «я нічого не можу змінити». І до 2014 я підійшов, відповідно, «підготовленим».

І, як і більшість тоді, я був, м’яко кажучи, трохи шокований наприкінці 2013 — початку 2014. Спочатку трохи, а потім більше, більше... Кажуть, найбільш зрозумілі уроки історії — ті, що вивчаються наочно, на своїй шкурі. Не можу не погодитись — тоді дуже дійшло. Але то вже інша історія.

Невдовзі після російського вторгнення у 2014 мені зателефонував побратим, який сказав: «Тут, тойво, хлопці вийшли на материк. Треба щось робити.» І понеслась.

Це була Морська Піхота, Вірні Завжди (Semper Fidelis, «Вірний Завжди», лат. — девіз Морської Піхоти України і Корпусу Морської Піхоти США)

Ми збирали і тягали мов скажені. Допомагали всім чим можна і не тільки. Мабуть саме це стало початком мене, як патріота України.

Звісно, я любив свою Україну і раніше, але то було більше віртуально, без конкретних дій. А тут діяти довелось негайно і, головне, ефективно. Бо за словом «Україна» була не «абстрактна держава», а конкретні люди, які відчували, мріяли, кохали і відчайдушно бились за нашу свободу.

Так народилась БО «БФ «„Союзники Морської Піхоти України“».

Було дуже багато зібрано, відправлено, доставлено. Ми тягали найрізноманітніше, від термобілизни до «Бастіонів» (укріплення швидкого зведення), які самі ж і розробляли, їздили до «підопічних», повертались назад і дивувались мирному життю у віддалених від фронту містах. Ненавиділи нічні клуби та «весільні» феєрверки в тилу. Як можна? Війна ж!

Хоча, в цьому ж і був сенс, щоб війна не прийшла до всіх. Так же ж? До наших коханих, батьків, друзів, колег, знайомих...

У 2019-2020 ми майже закрились, бо потреби в нас не було. Запитів від війська теж. В політику ми не хотіли, і роботи з волонтерської сторони було не те щоб багато. Здається добре, що не встигли.

З початку повномасштабного вторгнення перезапустились і продовжуємо робити все можливе й неможливе для Перемоги. Наразі працюємо з найрізноманітнішими підрозділами. Частіше за все нас контактують «старі знайомі», які зараз де тільки не служать.
Так, у Війську кадрові процеси дуже схожі на айтішні — і різні «компанії» переманюють сеньйорів, і різні «проекти» підходять різним людям, і вигоряння, і «джуни» і т.д. Це життя

Потрібно зазвичай все і трохи більше. Тут стабільна чорна діра.

Чому? Ну, уявіть собі дощовик. Нормальний, не «одноразову плівку» в товарах по 3 гривні (ще один тест на вік :) ).

Уявили? Коштує десь 600-800 гривень в залежності від. Наче небагато, так? Але, якщо помножити то на 50 бійців — буде вже 30 000 мінімум. Просто за дощовики.

Така ж історія майже з усім «дріб’язком». Спочатку легко і дешево, а потім ми збираємо 100 000 на турнікети, бо їх треба 100, або спальники, бо їх треба 50. Ви вже зрозуміли як то працює.

Але! Кожен виконаний запит, кожна доставка, кожна передана річ можуть врятувати чиєсь життя або здоров’я. І обов’язково наближають Перемогу!

А ще, дуже підбадьорюють та мотивують наших Незламних. Мабуть, ті емоції неможливо передати словами, тож не буду навіть намагатись.

І все це працює виключно завдяки Вам, Котики. Дякую Величезне! Від серця й до зірок!

З 24 лютого 2022 ми притянули більше 15 дронів з тепловізійними камерами (привіт Костя, і дуже дякую тобі, без тебе не вийшло б! Ти реально найкрутіший і я хочу читати твою історію!), 20+ тепловізорів і тепло-прицілів, купу захищених планшетів, неміряно медицини, броні, розгрузки/плитконоски/підсумки, далекоміри, метео-станції і ще дуже-дуже багато різного. Хочете подивитись фоточки? Завітайте до мене на ФБ або до Інсти ;)

І це все напряму впливало і впливає на фронт, на життя наших Незламних Котиків та, звісно ж, на наближення Перемоги. І все це завдяки Вам!

Із найбільш наочного можу навести приклад з артою на південному напрямку. Ми збирали Незламним на планшети, і, як бонус донорам, відкрили опцію «написати привіт окупанту» — допис маркером на «олівці граду» від наших спонсорів. Все зробили, все доставили, все працює. Супер просто.

А трохи згодом, Незламні написали, що саме цим залпом з побажаннями нанесли нищівної поразки великому ворожому підрозділу. Доставили всі побажання наших донорів, так би мовити. Якось так воно і працює.

Страх.

Головний страх волонтера — не встигнути. Збирати, доставати, комунікувати постійно, а потім почути у слухавці: «Вже не треба. Передайте тим, чий бій ще триває».

Це величезний біль, який неможливо вгамувати. І який ми пронесемо з собою через все життя. Але цей біль не повинен нас зупиняти. Він додає люті і рішучості робити більше, швидше, наполегливіше.

Цифри

Якщо оцінювати наш (як «банди») внесок буквально у цифрах, враховуючи донати грошима та обладнанням/спорядженням, думаю на місяць у нас виходить 1 200 000 — 1 500 000 грн.

Був цікавий кейс, коли до мене постукався колега, у якого був цивільний об’єктив на телефон — така штука на защіпці, що чіпляється на камеру і робить з телефона майже фотік, та цивільний монокуляр — труба для спостереження, наприклад, за птахами.

Колега постукався, спитав чи треба. Я перепитав у Незламних. І тепер ці девайси служать у війську і допомагають фіксувати ворожі втрати.

Ніколи не знаєш що де стане в нагоді )

Саме тому я завжди пишу «якщо у Вас є щось, що на вашу думку стане в нагоді Війську — стукайтесь в приват, обговоримо, бо є величезна вірогідність що воно таки треба.

Донори

За моїм власним досвідом, ІТ-шники в топі наших донорів. Чому так? Бо це ледь не єдина галузь, в якої зберігся стабільний заробіток і яка може собі дозволити не тільки релокуватись з небезпечних районів, а й працювати та продовжувати підтримку Війська.

Чи є донори поза ІТ? Звісно і дуже багато! Але ІТ-шники зараз точно мейнстрім всередині країни.

Інженерні звички та системність допомагають ІТ спільноті донатити «правильно» і уникати шахраїв, а наявність роботи і здебільшого закордонних замовників — робити то системно.

Автодонати

Велика частина власних доходів іде на закриття нагальних потреб військових. Такий собі донат на свої збори від себе ж. Бо іноді треба вже, і дозбирати нема часу. А коли дозбирав, то терміново треба вже щось ще. Так і живемо )

З іншого боку, ІТ, зокрема GlobalLogic, наприклад, дуже допомагає Війську та волонтерам. За це окрема подяка всім причетним. Це нереально круто!

Є внутрішні комьюніті та ініціативи, спрямовані на допомогу ЗСУ. Безпосередня допомога від компанії GlobalLogic, і тд. Тож тут все працює досить добре і злагоджено.

На останок можу сказати, що ця війна вона не за територій, сфери впливу чи економіку. Ця війна, вона за саме існування України та Української Нації.

І якщо хтось досі думає що, якщо віддати росіянам <підставити що хочете>, вони зупиняться, в мене для Вас погані новини. Єдиний спосіб зупинити росіян і вижити нам озвучив Євген «Маршал» Жуков. Наводити тут не буду, але Ви мабуть і так знаєте.

І Перемога залежить і від нас з вами в тому числі. Тож, Котики, вірте в ЗСУ, підтримуйте ЗСУ і все буде Україна!

#GlobalLogic_Impact