Як поєднувати активізм та роботу в IT, якщо ти початківець: історія front-end розробниці

З початком російського вторгнення співробітники IT-компаній все більше почали цікавитись благодійністю та активізмом. Сотні тисяч представників ІТ-індустрій об’єдналися в ІТ-армію, щоб атакувати російські інформаційні ресурси. Велика кількість розробників донатить на ЗСУ: в середньому 270 $ на місяць за інформацією DOU. Ще частина волонтерить, організовує безкоштовні курси з програмування, допомагає з гуманітаркою та технікою для фронту та багато іншого.

Але війна триває вже півроку і поєднувати повноцінну роботу та соціальну діяльність стає складно. Тому ми поговорили з Вірою Чернигіною, ЛГБТ-активісткою, організаторкою МетроПрайду, президенткою громадської організації «Сфера» яка 15 років суміщає громадську діяльність з роботою в ІТ. Ми попросили поділитися порадами, з чого почати займатися активізмом, як знайти свою сферу та досягти результатів.

15 років в активізмі: жіночий рух та прайд

Віра Чернигіна Frontend Developer, яка працює в інформаційних технологіях та займається активізмом ще з 2008 року. Для багатьох представників харківської ЛГБТ спільноти, вони з сестрою Надєю є одними з найвідоміших облич ком’юніті, адже розвивали її в місті з нуля. Харків Прайд, прайд-хаб, «Тижні жіночої солідарності», Марші за права жінок та безліч інших українських та міжнародних гучних акцій були створені завдяки Вірі та її друзям. Віра пережила напади на себе й вигорання, але не припинила займатися активізмом. Але починалося вся з табору та сайту для громадської організації.

«15 років тому в нас тільки з’являлося усвідомлення, що жінки та ЛГБТ-люди мають дуже обмежені права. Я відношу себе до обох цих категорій, тому хотіла займатися активізмом саме в цьому руслі», — розповідає Віра.

Тривалий час Вірі в Харкові не вистачало жіночої спільноти, руху за права жінок. Активісти, які готові були щось створювати у місті, їхали до столиці чи взагалі за кордон. Тоді вважалося, що тільки в столиці можна боротися за свої права. Втім, Віра їхати не хотіла. Одного разу, в лесбійському таборі вони з подругою почали фантазувати над тим, як створять свою громадську організацію.

«Ми лежали на розкладачках та планували створення своєї ГО. Мріяли про прайд в Харкові та події, створені для жінок жінками. А потім зрозуміли, що якщо в нас двох одна і та сама ідея, то мають бути ще жінки, які б теж хотіли доєднатися. Згодом ми створили Харківське жіноче об’єднання „Сфера“» і почали змінювати рідне місто," — каже активістка.

IT та активізм: вигорання та системність

Поштовхом до ІТ-кар’єри дівчини стала її громадська діяльність, не навпаки. У 2008-му організації потрібен був сайт, щоб працювати ефективніше. Тоді не було курсів чи шкіл програмування, тому Віра вирішила сама розібратися у фронтенді та пішла на стажування в P2H.

Їй подобалась насиченість життя, але, як і всі, вона зіштовхнулась з вигоранням.

Віра розповідає, що на пару років відійшла від активізму, щоб приділити більше часу роботі. Бо активізм та робота в ІТ одночасно — це велике навантаження. Вона майже зникла з інформаційного простору, а її громадська діяльність обмежувалась участю в акціях замість їх організації, як раніше.

«З активізмом ситуація така ж, як з IT, — ділиться дівчина — Головне займатись цим постійно, бо великі перерви знижують твою скіловість та мотивацію у цій сфері. В мене була перерва, я випала з активізму на 2-3 роки, але продовжувала брати участь в акціях. Насправді навіть бути просто присутніми на акціях — це вже частина активізму. Бо ти висловлюєш свою позицію як одиниця, як людина, яка прийшла на захід. Але мені було цього замало.»

Тому вона повернулася в активізм і знайшла баланс і відповідь не в тому, щоб обмежувати кількість справ. Дівчина зрозуміла, що громадська діяльність — це системна річ, тому і підходити до нього треба системно. Наприклад, співпрацювати з донорами, щоб отримувати більший ефект. Чи шукати однодумців, щоб разом створювати більші проєкти, з кращим розподіленням ролей та організацією.

«Ти не можеш обрати щось одне — не можеш і без того і без того. Головне знайти свою нішу та навчитися системному активізму, щоб не вигоріти. Якщо в тебе є відчуття, що ти хочеш щось змінювати у цьому світі, за щось братися та на щось впливати, обов’язково треба намагатися це робити. Можна покинути компанію і перейти повністю в активізм, але перестати займатися активізмом взагалі майже неможливо», — каже громадська діячка.

Центр рукокрилих та волонтерство

Віра починала свій шлях у волонтерстві, годуючи летючих мишей в Українському центрі реабілітації рукокрилих.

Чотири роки тому вона потрапила до групи зоологів, які вночі досліджували міграцію кажанів у харківських лісах. Як тільки Віра побачила кажанчика та поспілкуватися з ним ближче, справді закохалася в цих тварин.

Від дослідників вона дізналася, що центру рукокрилих в Харкові потрібна допомога. Кожного року фахівці-біологи та волонтери рятували летючих мишей, яких хтось випадково чи навмисно розбудив під час зимової сплячки. Протягом зими кажанів треба було підгодовувати, щоб малі не втратили вагу та могли дожити до весни. З приходом тепла здорових мишей, які мають потрібну вагу для вильоту та самостійного пошуку їжі, випускають на волю.

«Я 4 роки годувала цих мишей. Миші дуже багато дали мені в цьому житті. Вони розвинули мою емпатію, терплячість, любов до тварин. Я розуміла, що просто їх годую і в тому немає нічого такого. Разом з тим, я відчувала, що годую кожну окрему мишку, маленьке життя, яке потім вилітає у великий світ», — розповідає активістка.

Так вона роками допомагала центру, поєднуючи з ЛГБТ активізмом, роботою в ІТ та громадській організації. Все це продовжувалося до самої зими 2022 року.

Віра порівнює активізм з IT-розробкою. Бо не можна одразу стати головним full-stack розробником, який все знає і вміє. Людина завжди починає з навчання. У світі соціальному перший крок — це волонтерство. Бути волонтером — не означає бути маленькою людиною, яка робить щось мале. Це означає стати частиною чогось великого. Доєднатися до такого великого руху як волонтерство. Поступово ви будете розвиватися, знання будуть наростати як снігова куля. З часом прийде професіоналізм, і ви будете витрачати менше особистого ресурсу на ті ж самі завдання.

Активістка вважає, що громадська діяльність може бути різною, залежно від того, що особисто вас хвилює. Це може бути допомога тваринам, екоактивізм, активність у волонтерських чатах, тощо. Навіть підписання петицій — важлива частина висловлювання громадської позиції. Наразі, під час війни, існує дуже багато варіантів проявити себе зараз. Дуже багато українців вже пішли волонтерити, бо війна — це справа, яка стосується кожного.

Українське волонтерство й активізм, як такий, дає багато простору для творчості.

«У європейців активізм підтримується державою і в тому дуже багато бюрократії. Тут, в Україні, ти можеш видратись на танк і сказати „путін х*йло“ і цей жест щось змінить. В ЄС треба пройти багато ланок узгодження будь-якого меседжу й акції. В них для цього є окремі посади, зарплати та відзнаки. Активізм став на рейки інституції. Думаю, в нас скоро теж так буде: Майдан, перше вторгнення, друге вторгнення. Досвід показує, що бути волонтерам та займатися волонтерством дуже важливо, щоб держава вижила», — зазначає Віра. Але вона переконана, що трансформація йде, особливо в секторі бізнесу та IT.

Український бізнес та соціальні зміни

Віра вважає, що протягом останніх десяти років український бізнес стали більш толерантним й обізнаним. Дехто почав будувати інклюзивні офіси, дружні для людей на інвалідних візочках. З’явилося більше програм для жінок, кімнат для дітей та багато іншого. Змінюється саме формулювання на сайтах пошуку робіт. Тепер HR шукають «людину в команду», а не просто машину для роботи. І не важливо, чи є діти і до якого гендеру вона себе відносить. ІТ ж взагалі розвивається паралельно з усім світом, тому в цій галузі все не так погано.

«В P2H, компанії, де я працюю, толерантні власники, які підтримують різноманітність. Для мене важливо, що я можу на подію привести свою партнерку як +1. В мене на початку був страх привести жінку, але все було толерантно і цікаво. Важливо говорити про свої цінності, побажання і не ховати своє обличчя. В мене дуже багато знайомих з IT, які з 2014 року волонтерять. Але до 2022 року вони не говорили про це відкрито. Раніше про своє волонтерство було особливо не заведено казати. Це могло звучати пафосно і незрозуміло. Сьогодні ж з’ясувалося, що і в нашій компанії багато хто волонтерить. А ще я дізналась, що багато хто з моєї ЛГБТ спільноти працює в ІТ», — каже активістка.

Віра переконана, що внутрішній страх бути собою, проявляти себе — руйнівний. Чесна комунікація зі світом і з собою розвиває суспільство.

Харківський жіночий рух під час війни

Громадська організація продовжує функціонувати, але вже у військових реаліях. До війни у команди Віри було багато планів та класних ідей, освітніх лекцій, маршів та прайд. Але війна мотивувала їх перекваліфікуватися на гуманітарну діяльність і допомагати здебільшого спільноті, адже багато представників ЛГБТ та жінок залишилася в Харкові й потребують допомоги. Організація продовжує функціонувати в Харкові, а Віра переїхала до Львова разом з частиною колег з P2H.

«Релокація до Львова далася мені складно. Але я продовжую займатися активізмом і поза Харковом: наприклад, ми створюємо інформаційні компанії в західній частині України і продовжуємо боротися за права ЛГБТ. Вже в цьому регіоні. Ми не зупиняємо свою діяльність, навіть перебуваючи у різних містах та країнах», — розповідає Віра Чернигіна.

А щоб і ви доєднувалися до активістського руху, Віра сформулювала для вас 5 порад-кроків до мети.

1. Почніть з волонтерства. Це найкращий початок, адже таким чином ви доєднуєтесь до великого руху і можете спробувати себе в різних сферах. Еко-активізм, підписування петицій, участь у маршах та просто репост в соціальних мережах — все це також важливі елементи активізму, які не займають багато часу.
2. Знайдіть соратниць чи соратників у волонтерських колах. Поміркуйте разом, що можна спільного створити, що зробити по-іншому щоб досягти вашої спільної мети.
3. Шукайте свою тему. Те, що вам відгукується і болить. Подумайте над тим, чого особисто вам бракує і що в цьому світі ви хотіли б змінити.
4. Не бійтеся виражати себе. Говорити про свої цінності та ставайте адвокатами рухів та спільнот. Змінюйте світ своїм прикладом.
5. Починайте діяти. Якщо ви відчуваєте, що хочете змінити світ на краще і бездіяльність вас не влаштовує — робіть щось. Це завжди краще, ніж не робити нічого.