Навіщо компаніям мігрувати в хмарну інфраструктуру і як розрахувати ризики

Мене звати Данило Бєлов і я директор з розвитку бізнесу в UCloud. За 10 років роботи в компанії нам вдалось реалізувати «хмарні» проєкти для різних міжнародних і українських компаній. Оскільки хмари зараз важливі для досягнення наскрізної цифрової трансформації, в цьому матеріалі поділюсь власними спостереженнями та рекомендаціями щодо міграції компаній у хмари.

Перехід в хмарну інфраструктуру дозволяє компаніям зекономити кошти та спрощує життя великим командам. Однак без детального плану, кваліфікованої команди, та врахування ризиків, міграція може обійтися занадто дорого, довго, або взагалі не відбутися.

Навіщо компаніям переходити на хмарну інфраструктуру

Міграція може бути різною, наприклад, переїзд до публічної хмари, у власну приватну хмару, в хмару до глобального провайдера, можна створювати гібридну хмару чи мігрувати з однієї на іншу хмарну платформу.

Серед цього найголовніше пам’ятати, що етапи переходу у хмару — типові, а от сама міграція буде різнитися від компанії до компанії. На це впливає розмір організації, її наявна ІТ-інфраструктура, причини та цілі, яких потрібно досягнути цим переходом.

Найбільше переваг хмара дає великому або розвиненому середньому бізнесу. Щодо малих компаній, то вони можуть обмежитися використанням публічних хмар від Google чи Amazon, яких їм буде достатньо для роботи. Тому в цьому матеріалі ми будемо розглядати «міграцію до хмари» на прикладі великих проєктів та фірм.

Зазвичай для міграції використовується модель IaaS, адже вона здатна задовольнити більшість потреб: від міграції додатків до переміщення цілих центрів обробки даних. Розпочнемо саме з переваг, серед яких:

1. Простота та швидкість доступу до корпоративних IT-сервісів. Наприклад, пошта, CRM, 1С, спеціалізований софт для професійної роботи чи SharePoint (це набір вебдодатків для організації спільної роботи).
2. Зменшення витрат на ІТ-інфраструктуру. У великих компаній часто багатофіліальна структура. Типовим процесом роботи з філією було налаштування інтернету, внутрішнього телефону, купівля ноутбука, налаштування усіх систем, його відправка в інше місто. У процес залучені внутрішні робітники та зовнішні підрядники. Тому зручніше і дешевше працювати через хмарний сервіс, який навіть дозволяє використовувати концепцію bring your own device. Один раз під’єднався системний адміністратор, усе налаштував — і новий член команди може одразу працювати.
3. Зменшення витрат шляхом планування. $1 сьогодні — це не $1 через місяць. Компаніям вигідніше вкласти кошти та отримати прибуток, аніж одразу вкладати в CAPEX. Вже маючи певну кількість обладнання, компанія може бути обмежена в запуску нових проєктів. Наприклад, у розгортанні поштової системи окремо. Це тягне за собою багато фінансів, купівлю серверів, сервісу, додаткових ліцензій. У хмарі, для прикладу, адміністратор завжди знає, скільки ліцензійних програм в нього задіяно зараз. Це дозволяє планувати та купувати саме ту кількість ліцензій та ресурсів, яка потрібна, не витрачаючи гроші на незалучені ресурси.
4. Централізація та безпека. У хмарі адміністрування та управління практично знаходиться в одному місці. Тому логічно, що рівень безпеки вищий. Адже легше прослідкувати за однією кімнатою, ніж охороняти 16 різних кімнат в різних містах. Також можна заощадити на моніторингових системах та спеціальному програмному забезпеченні для шифрування і захисту даних. Компанія завжди знає де її дані, в якому вони стані, куди вони пішли і як повернулися. Це набагато простіше для внутрішніх служб безпеки, які, наприклад, проводять розслідування при можливих витоках конфіденційної інформації.

Загалом, хмара — це еластичність інфраструктури. Компанія може її звужувати або розширювати залежно від потреб. У стаціонарному обладнанні компанія завжди замкнена.

Як прорахувати витрати на перехід

Іноді у директора, м’яко кажучи, шок, коли йому приносять рахунок на кілька мільйонів гривень. Потім ще по пів мільйона доносять щомісяця, бо щось забули. Щоб не виникало подібних ситуацій, при переході на хмару потрібне детальне планування.

Є таке поняття як total cost of ownership, яке допомагає скласти бюджет. Це загальна вартість володіння інфраструктури, яка рахується досить просто — капітальні витрати плюс операційні витрати на певний період.

Коли компанія починає планувати використання власної приватної хмари, потрібно зробити інвентаризацію всього, що у неї є: кожен девайс і сервіс. Це дозволить зрозуміти, що з цього всього можна використовувати для побудови власної хмари чи переїзду до провайдера.

Далі потрібно вирішити, що ще варто докупити та модернізувати — ще одна стаття витрат, яку потрібно врахувати. Можливо цим займатиметься власна команда чи системний інтегратор, оплату яких також варто включити. Ще одна велика стаття — ліцензоване програмне забезпечення. А ще — сервіси для віртуалізації.

Тобто основні витрати йдуть на матеріальну частину, модернізацію того, що вже є, і програмне забезпечення. Надалі також з’являться витрати на системи захисту та підтримку і обслуговування усього.

Буває й таке, що вигідніше будувати свою хмару. Є кейси, в яких вартість щомісячної оренди хмари сягала близько $150 000. І з розрахунку капітальних витрат на 3 роки компанії було зручніше будувати власну хмару.

Скільки часу займає перехід у хмару

З власного досвіду, тільки етап планування може тривати до 3 місяців, все залежить від розміру та складності ІТ.

У компаній є кілька шляхів переходу, але найпоширеніший — поступове переміщення систем протягом 1-6 місяців. Не у всіх організацій є змога, наприклад, зосередити увагу своєї ІТ-команди виключно на переїзді. Але якщо і є, це може займати 30-50 днів, в які бізнес не може повноцінно приділяти увагу своїй типовій роботі.

Із залученням зовнішніх підрядників (системних інтеграторів чи провайдерів), цей процес можна пришвидшити і здешевити, оскільки команди вже «набили ґуль» і мають потрібну експертизу.

Окремий часозатратний етап — тестова міграція, під час якої аналізують роботу в хмарі, не зупиняючи основну діяльність. Коли все відтестовано, тоді команда перемикається на нові ресурси та вже відслідковує коректність роботи усіх систем.

Які ризики існують при міграції в хмару

Тут три основні теми: бюджетування, безпека та довгострокове планування. Про бюджетування ми говорили вище. Щодо безпеки — це не менш важливий момент у співпраці як провайдера та компанії, так і при побудові власної хмари. У першому варіанті провайдер відповідає за безпеку доступу до обладнання, цілісність та збереження даних і бекапування. Тому захист даних чи каналів зв’язку (якщо останнє не надається на стороні провайдера) залишається на компанії.

Ще один ризик — вчасно не документувати інформаційний аудит. Це додаткові години роботи, але у майбутньому може зняти більшість питань «чому так» і «що де знаходиться».

Іноді проблемою для компаній, які забезпечують міграцію, можуть бути інфраструктура в середині компанії-замовника. Наприклад, застарілий Windows 2003 року чи власноруч написані програми. Це також варто врахувати, щоб уникнути проблем при міграції.

І ще одне — чутлива інформація, збереження якої у своєму дата-центрі може бути більш виправдане.

Які бувають виклики для команди

Якщо компанія доросла до того, що переходить в хмару, то зазвичай, в ній вже є люди, які мають базову або високу кваліфікацію в цій темі. Якщо таких людей немає — це не критично, однак варто бути готовими до пошуку таких спеціалістів.

Іноді бувають проблеми, наприклад, зміна платформи віртуалізації. Потрібно буде привчити людей до іншої системи, на це потрібен час і зусилля. Однак ця проблема не така поширена, і навряд чи створить серйозні труднощі.

Що в результаті

При переході в хмару компанія отримує безпечніше та зручніше середовище для роботи. Якщо врахувати усі ризики, попередити команду, проконсультуватися з підрядниками і скласти детальний бюджет, цей процес буде простішим ніж здається.

Сам собою перехід не є чимось важким. Однак він вимагає кваліфікованого підходу та аналізу.