Ці соцмережі «зламались», несіть нові — чи є рішення соцмережевої проблеми
«Eventually the dying man takes his final breath
But first checks his news feed to see what he’s about to miss»
Father John Misty, Ballad of the Dying Man
Усім привіт, мене звати Кирило, і у цій статті я хочу поділитися своїми думками про те, як так сталося, що онлайн-простір, з яким взаємодіємо найбільше, став саме таким, і що можна зробити для того, щоб його «полагодити». Якщо взагалі сценарії покращення можливі. Буду радий конструктивній дискусії в коментарях.
Важко уявити сучасне життя без соцмереж. Навіть якщо ви головний/ головна нігіліст/ка у своєму оточенні, я впевнений — все одно використовуєте ті чи інші соцмережі хоча б для того, щоб показати, який/ яка ви власне нігіліст/ка. Звісно, можна дивитись на все це з позиції серіалу «Чорне дзеркало» та розповідати, як сучасні соцмережі нас вбивають (або принаймні вбивають нашу увагу).
Саме цю точку зору транслює, наприклад, документальний фільм «Соціальна дилема» від Netflix, автори якого буквально кажуть, що всі ми знаходимося у віртуальній в’язниці, такий собі матриці, яка живиться нашою активністю та грошима. І хоча в цьому багато правди та іноді дійсно важко сперечатись з такою негативною точкою зору, але проблематика, а тим паче вирішення проблеми, — досить цікаве питання, потенційна відповідь на яке тісно пов’язана з філософією сучасного світу і технологіями.
Чи справді ми, як герой епіграфа з пісні ’Ballad of the Dying Man’, навіть перед смертю будемо думати про наше життя в соцмережах?
Що нам не подобається у соцмережах
Спочатку хочу зауважити, що пересічний українець під терміном «соцмережі» скоріш за все розуміє у першу чергу Instagram, YouTube (будемо вважати, що це — соцмережа), Twitter та Facebook. Деякі з нас ще назвуть TikTok. Хтось, можливо, скаже, що Telegram або інші месенджери потроху перетворюються у соцмережі.
Але давайте не будемо забувати, що у світі існує дуже багато різних платформ, які підпадають під цей термін, і з якими ми майже не перетинаємось. Рахунок йде мінімум на сотні. Я маю на увазі регіональні мережі, наприклад: Sina Weibo у Китаї (а разом з нею — не менше п’яти інших) або Viadeo у Франції. Але я дозволю собі припущення, що багато з них (якщо взагалі не всі) працюють за схожими як технічними, так і психологічними принципами.
Тож, зробивши таке припущення, я вирішив сконцентруватись на нашому контексті і провів невелике опитування серед колег та знайомих. Я поставив декілька простих запитань, головним з яких було «Що вам у першу чергу не подобається в сучасних соцмережах?». Підсумком цього опитування став перелік конкретних проблем, які були спільними для майже всіх опитаних. Тобто речі, які нам не подобаються у соцмережах, визначаються дуже чітко. Я згрупував їх за певними ознаками.
Реклама
Першу групу, яку умовно можна назвати «вади капіталізму», визначає те, що соцмережі (особливо великі) існують для того, щоб щось вам продати. Сюди потрапили такі тези:
- забагато неадекватної реклами;
- рекомендації та алгоритми видачі, знов таки, пов’язані з рекламою та «війною за увагу», а в результаті — поганий контент у стрічці;
- непрозора монетизація;
- забагато брендів, магазинів — тобто відсутність взаємозв’язку з людьми, натомість ми все більше спілкуємося з корпорацією.
Неякісний контент
Другу групу факторів я скоріше б назвав «політичною». Сюди відносяться:
- фейк ньюз;
- відсутність адекватної модерації;
- величезна кількість ботів, які реально формують суспільну думку в тих чи інших питаннях;
- пропаганда.
Налаштування і функції
Нарешті третя група — це суто технічні проблеми (які вирішити, мабуть, легше за все). А саме:
- незручний UI/UX;
- надмірне просування нових фіч;
- відсутність адекватного сапорту.
Так, всі ці проблеми є досить банальними. Про них багато говорять у світі. Але чи достатньо? Чи бачимо ми якісь зміни у тому, що відбувається в мережі? Розгляньмо кожну групу проблем окремо (хоч звісно вони й пов’язані) та спробуймо подивитись, чи є шанс на зміни.
Соцмережі та капіталізм
Марк Фішер у своїй книзі «Capitalist Realism: Is There No Alternative?» пише, що легше уявити кінець світу, ніж кінець капіталізму. Я не хочу, щоб виглядало, наче я займаюся тут лівою пропагандою, але не можна заперечувати, що існує певний негативний вплив капіталізму — у першу чергу як філософії життя — на людство загалом.
Це проявляється і в соцмережах. Багато хто намагається нам щось продати і соцмережі стали для цього чи не головною платформою. З іншого боку, абстрактна безкоштовна соцмережа зазвичай продає назовні нашу увагу. Впевнений, що ви стикались з ситуацією, коли гуглили щось — наприклад, баскетбольний м’яч — і миттєво отримували у своїх стрічках купу реклами саме баскетбольних м’ячів або пов’язаних продуктів. Алгоритми видачі інформації знов таки пов’язані з рекламою, з тим, хто і як оплачує свої пости.
Це може просто дратувати, а можна дивитись на це з філософської точки зору. Цікаво, що Фішер у тій самій книзі згадує і соцмережі, хоча на момент виходу «Capitalist Realism» (а це 2009 рік) їх вплив на людей був ще не таким значним і помітним як зараз:
«Мережевий нарцисизм MySpace і Facebook загалом породив повторюваний, паразитичний і конформістський контент. За, здавалося б, іронією, відмова медіакласу бути патерналістським не породила культуру захоплюючого дух розмаїття, а культуру, яка дедалі більше інфантилізується».
Але навіть якщо не занурюватись у філософію, така кількість реклами та її персоналізація (тобто відчуття, що за вами реально стежать) не подобається багатьом юзерам. Водночас неможливо сперечатись з тим, що ця реклама ефективна. Наприклад, статистика прогнозує що загальний бюджет, які витрачають на рекламу у соцмережах у 2022 році сягне $173 млрд (більше пізнавальної статистики щодо реклами у соцмережах — у дослідженні Hootsuit).
Інша велика проблема тут — те, що реклами, інтеграції та буст певних постів або рекомендації базуються на ваших персональних даних. Звісно, реєструючись у соцмережі ви самі на це погоджуєтесь, але ж все одно, виходить, що вашу увагу продають. Про алгоритми у соцмережах і те, як умовна колективна думка створює для нас рекомендації всередині нашої бульбашки, сказано вже багато. Зокрема більше про колективну думку є у книзі «The Wisdom of Crowds» Джеймса Суровецькі. Ситуація з рекламою та просуванням контенту виглядає на перший погляд безвихідною, адже ця схема напряму стосується капіталізму, а він сам, як ми пам’ятаємо, зникне хіба що разом з нашим світом.
Виходом тут можуть бути закрити соцмережі, платформи з платним доступом, де реклама та продажі не є рушійною силою. Такі приклади вже є — от хоч той самий YouTube, який за відносно невеликі гроші дає можливість позбутися набридливих рекламних вставок. Принаймні це дозволяє людям концентруватись саме на спілкуванні, обміні інформацією та емоціями, а не купівлі-продажу.
З іншого боку, з очевидних причин такі платформи не будуть масовими. Але навіть це не вирішує проблему алгоритмів і того, яку саме інформацію нам рекомендують. Радикальне рішення — взагалі відмовитись від алгоритмів, що збирають наші дані. Рекомендації вбивають в нас жагу до пошуку, все що треба — просто клацнути на відео або інший контент, який нам приносить те саме колективне несвідоме, Crowd Thinking. Додайте сюди ще проблему бездумного скролінгу, яка як мінімум просто забирає час, а як максимум, — впливає на ментальне здоров’я, підвищує тривожність тощо.
Тож давайте взагалі вимкнемо рекомендації! Але це — радикальне рішення і воно 100% підходить не всім людям. До того ж чесно кажучи, інколи рекомендації бувають справді влучними. В той самий час говорити про якесь конкретне покращення алгоритмів дуже важко, адже по суті вони лишаються для нас black box технологією.
Соцмережі та «політика»
Що таке взагалі політика? Напевно через війну, яку розв’язала проти України російська федерація, ви могли чути вислови на кшталт «спорт поза політикою» або «мистецтво поза політикою». Реальність полягає у тому, що у сучасному світі майже ніщо не є «поза політикою», а тим паче соцмережі, які стали чи не головним інструментом для дезінформації, сегрегації, фейк ньюз тощо.
Вперше про це масштабно почали говорити після виборів у США, коли вплив соцмереж, наративів, які просувались на певні аудиторії, та збір персональних даних відіграли велику роль у кампанії 2016 року. В Україні зараз, у 2022 році, коли триває війна, ця проблема є взагалі критичною.
Засилля ботів, які завжди атакують проукраїнські пости в західних медіа, може побачити будь-хто. Фейк ньюз, або просто неперевірена інформація, яка миттєво шириться (згадаємо знов алгоритми та колективне мислення), створюють реальну небезпеку — паніку, падіння іміджу країни, економічні втрати і, кінець кінцем, загрозу життю. Можна згадати також пандемію коронавірусу (яка, до речі, ще триває) і таку велику кількість неперевіреної та відверто антинаукової інформації, що в Meta навіть створили спеціальні позначки для Facebook та Instagram щодо коректності того чи іншого поста.
Все це, на мій особистий погляд, є головною проблемою соцмереж взагалі. Якщо раніше пропаганда здійснювалась через екрани телебачення або газети, то нинішній рівень, а насамперед швидкість розповсюдження такого роду інформації, не йде ні в яке порівняння. Геббельс дуже заздрив би, мабуть, можливостям, які є у сучасних політиків. Власне, питання полягає в тому, як з цим боротись.
Вочевидь соцмережам не вистачає регулювання на рівні країн. До того ж ще й закони в різних країнах абсолютно різні, що унеможливлює по факту розробку спільної моделі. Ще у 2019 Нік Клег, Head of Public Relations Facebook казав: «Ми на початку дискусії, яка вже не стосується питання, чи потрібне регулювання, а стосується того, як це регулювання впроваджувати». Але відтоді, як ми бачимо, змінилось небагато.
Додайте сюди, що дуже важко провести якусь зрозумілу лінію між вільним висловлюванням, свободою слова та хейтспічем або просто «іншою думкою». Тобто ми повинні балансувати між цензурою та повною вседозволеністю. Є приклади, коли українські пости щодо війни були забанені у Facebook та Instagram, в той час, як проросійський хейтспіч існував без проблем.
Я вважаю, що все ж соцмережам дуже не вистачає модерації постів, автоматична цензура, яка, наприклад, існує зараз у Facebook, точно не справляється і не здатна виконувати цю функцію адекватно. Ще один варіант — як мінімум додавати капчу до постингу коментарів або шерінгу інформації. З одного боку це створить незручності для багатьох юзерів, з іншого — зробить «життя» ботів набагато складнішим та уповільнить поширення пропаганди та дезінформації.
До речі, існує вже досить старе дослідження, яке показує, що фейк ньюз розходяться швидше ніж реальні. Судячи з того, що відбувається у соцмережах у 2022, за чотири роки нічого не змінилось, ба більше — стало гірше.
Чим менша соцмережа, тим легше проводити попередню модерацію, відстежувати ботів тощо, хоча в мене виникає враження, що у великих компаніях просто робиться недостатньо для вирішення цієї проблеми. Багато людей також висловлюються на підтримку ідеї децентралізації соцмереж, наприклад, за допомогою чогось типу блокчейн-технології. Така концепція робить платформу більш відкритою та демократичною, не концентруючи всю владу в одних руках. Більше про це можна почитати у дослідженні 2020 року.
Технічна складова
Вирішення технічних проблем зазвичай легше, ніж вирішення концептуальних. Наприклад, дуже багато людей, з тих кого я питав, скаржились на відсутність адекватної системи сапорту. Я не зустрічав жодної людини, якій би подобався інтерфейс Facebook та взагалі UI/UX в продуктах Meta — це дуже важка, перенасичена деталями та можливостями платформа.
Такі речі повинні вирішуватися досить легко, на рівні дизайну та розробки, але для великих соцмереж цей процес, звісно, швидким бути не може через інерцію, яка притаманна великій системі.
Тут знов таки краще б орієнтуватись на нові стартапи, але їм зазвичай дуже важко пробитись, треба бути дуже вигадливими. Це певним чином створює замкнене коло. І чи є вихід з нього? Питання риторичне.
Висновки
Ніхто не знає напевно, як нам бути з соцмережами. Вони крадуть та продають нашу увагу, вони стали основним інструментом пропаганди, вони важкі та не завжди зручні. Але разом з тим вони дозволяють підтримувати зв’язок з близькими, вони можуть допомогти (згадаймо хоча б численні збори коштів, в яких всі ми зараз беремо участь), вони розважають тощо.
Я не знаю як виправити всі перелічені вади, але маю думку, що ми повинні повільно відходити від спілкування у великих соцмережах, що контролюються корпораціями. Виходом можуть бути невеликі, профільні платформи «за інтересами» — культура, спорт тощо; цікаві стартапи. Треба зменшувати вплив алгоритмів та виходити зі своєї інформаційної бульбашки.
Ми вже звикли до сучасного контенту, на який не треба витрачати більше ніж 30 секунд. Швидкі TikTok-відео, твіти, сторіз в Instagram. Це не погано і не добре, це, мабуть, природно для того розвитку технологій який ми маємо зараз, та швидкості сучасного життя.
Я не закликаю як Джерон Ланьєр миттєво покинути соцмережі або ніколи не користуватись Google. Але пропоную хоча б задуматись над тим, яку роль у нашому житті відіграють соцмережі і чому так сталось. Якщо вони і справді «зламались», то кому їх лагодити як не нам?..
А що ви думаєте з приводу ролі соцмереж у нашому житті? Пишіть у коментарях.
622 коментарі
Додати коментар Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів