Как айтишнику понять — нужно ли ему уезжать из Украины


По данным Львовского IT-кластера, даже после победы в войне Украину планируют покинуть как минимум 27 тысяч айтишников, то есть еще около 12% всех айтишников страны. При самом пессимистическом исходе уехать могут до 118 тысяч спецов. Если же после победы сохранится проевропейский вектор, но не будет ожидаемых либералами-айтишниками реформ, то Украину могут покинуть 52 тысячи человек. Очевидно, что привыкшие к комфорту компьютерщики никогда еще так частно не думали о переезде, как в последние полгода. Особенно учитывая то, как они реагируют на военное положение и как любят причислять себя к «кріпакам». Не говоря уже про веерное отключение электричества в последние недели. Смогут ли они при этом усмирить свои эмоции и попытаться рационально прикинуть риски и целесообразность переезда?

Допустим, есть страна N, про которую слышал пан айтишник, или где он был туристом недельку-вторую, и ему там понравилось. Стоит ли связывать с этой страной свою жизнь? На что стоит обратить внимание в первую очередь?

Прежде, чем взвешивать все «за» и «против» конкретной страны, есть смысл для начала точно решить для себя — стоит ли уезжать в принципе. Для этого может сгодиться «гантельная стратегия», которую описал еще Насим Талеб в «Антихрупкости». Ее суть в том, что есть риски крупные и маленькие и что нужно определиться на что ставить. При этом нельзя оставаться на «середине гантели», то есть подвергать себя рискам и крупным и мелким, иначе это приведет к катастрофе или как минимум к потере антихрупкости (кстати, принципы Талеба применимы и к разработке/тестированию софта).



Первая стратегия — исключение серьезных рисков

Одна из самых разумных стратегий. Определяем самый большой риск и делаем всё возможное, чтобы исключить его. У каждого человека этот риск может быть индивидуальным: для одного это потеря жизни или здоровья, для второго — потеря работы, для третьего — постоянная жизнь в страхе и непредсказуемости, для четвертого — страх потерять близких, для пятого — страх за детей и целостность семьи, и так далее. В контексте софта это мог бы быть, например, функционал покупки/подписки на продукт или сохранения прогресса игрока, либо же риск «краша» приложения, вытекающего в потерю лояльности пользователя и низкий рейтинг в AppStore. Исключение крупных рисков позволяет проще относиться к мелким рискам — так застрахованное авто позволяет перестать беспокоиться о мелких авариях. Либо же переезд в страну N может снять самый большой риск — погибнуть либо стать инвалидом, тогда как мелкий риск типа депрессии от слишком скучной жизни в Европе будет по сравнению с ним сущим пустяком.

Вторая стратегия — исключение мелких рисков

Мелкие риски — те, которым можно пренебречь. Они тоже могут быть максимально индивидуальными: для одних это может быть потеря возможности ездить в отпуск в течение года, ходить по клубам, не получить повышение, жить под оккупацией, развестись из-за невозможности выезжать к семье за границу (некоторые семьи, увы, не выдерживают испытание разлукой), либо же, как ни парадоксально — потерять жизнь или здоровье.

Важно определять свои крупные и мелкие риски исходя именно из своих ценностей. Попытка думать по лекалам общества либо определенной его прослойки чревата если не крупным разочарованием по жизни, то как минимум упущенной возможностью, которая потом может повлиять на всю жизнь. Недаром китайское слово «кризис» состоит из двух иероглифов, один из которых также переводится как «возможность».

И мы сейчас говорим не про налоги, которые платят айтишники (в том числе ФОПовцы), покуда живут в Украине, тем самым поддерживая страну, а именно про личный выбор каждого.

Что для меня важно? Готов ли я неделями жить без света? Готов ли получить повестку и пойти служить? Или лучше отсидеться в Буковели, потому что мне страшно, да и вообще нужно обеспечивать уже немолодых родителей, о которых государство не позаботится? Готов ли я потерять работу? А здоровье? В том числе психическое. Готов ли я уехать в другую страну, платить там налоги и тем самым укреплять чужую страну вместо Украины? Вариантов масса. Поэтому все свои причины стоит записать в блокнот — в одной колонке крупные риски, в другой — мелкие. А дальше — решить для себя, в какую игру мы играем.

Украина сейчас — это стартап.

Тот самый пресловутый «Дикий Запад», где можно либо крупно выиграть, либо крупно проиграть. Время делать ставки, господа. Либо мы ставим на победу Украины и её способность противостоять будущим вызовам на годы вперед, либо мы ставим на другую страну. На условную Польшу или Германию. Не бывает крупного выигрыша без крупного риска.

Допустим, человек больше всего боится потерять жизнь, и тогда, чтоб исключить этот крупнейший риск, он решает при первой же возможности эмигрировать. На этом фоне риски вроде падения покупательной возможности, сложности добиться карьерных высот в чужеродном социуме без знания языка, или засилье мигрантов с Ближнего Востока — мелочи.

Если же человек больше всего боится потерять свободу, то его, напротив, будет прельщать идея независимости, за которую борется Украина. И ему совсем не захочется даже думать о том, чтоб ехать в Европу, где всё зарегулировано, где построено дисциплинарное общество (в плохом смысле этого слова) и где всё равно есть доля зависимости, как минимум от Брюсселя и еврокомиссаров, которые специализируются на завинчивании гаек (уже не помню в каком отчете прочитал, что они украинскую систему ФОПов с 5%-налогом называли «слишком либеральной»). Если посмотреть на ФОП-аналоги в других странах, то это можно легко подтвердить — в той же Польше местный ФОП платит порядка 12-15%, включая аналог ЕСВ.

Определив для себя основные риски и исключив их, можно двигаться дальше — выбирать страну для переезда.


Выбор страны

Как ни странно, «гантельную модель рисков» можно применять и дальше — уже при выборе страны. Например, самым большим риском для кого-то могло бы быть потенциальное нападение РФ на страну переезда, что автоматически привело бы к исключению из списка рассматриваемых кандидатов страны Балтии и поставило бы под сомнения также и Польшу. С другой стороны, более «рисковый» переселенец, напротив, посчитал бы, что он готов к теоретическому нападению на Польшу (например, с территории Беларуси), но он верит в консолидированность НАТО, а значит он готов остаться в стране с одной из самых динамично развивающихся экономик (в том числе за счет украинских гастарбайтеров), потому что там будет больше шансов добиться успеха и меньше шансов угодить в налогово-ипотечную кабалу.

Для другого евроэмигранта на первом месте может быть не риск нападения РФ, так как в его понимании он стремится к нулю, а риск не дождаться гражданства, не купить квартиру из-за сложности накопить даже на стартовый взнос, не интегрироваться в общество или стать жертвой всё тех же пресловутых беженцев с Ближнего Востока со всеми вытекающими типа высокого уровня криминала или самого высокого процента изнасилований в мире (привет Швеции).

Прикинув страну по своим критериям, будь то легкость/гарантированность получения гражданства, легкость смены работы, условия для семьи и детей и так далее, особый упор нужно сделать на «крови» экономики — на деньгах. Полазить по форумцам да бложикам, или как минимум глянуть Big Mac Index и сделать сравнения по странам на Numbeo. Такие графы как: стоимость аренды квартиры, стрижки, билета на автобус или ужина в ресторане, как правило, очень отрезвляют. Но также полезным будет поспрашивать уже тех, кто живет в «стране мечты». И пристальное внимание уделить налогам, так как они в значительной степени будут определять, сколько у вас будет оставаться на жизнь. Если в среднем по Европе налог с зарплаты может быть порядка 33%, то в некоторых скандинавских странах после вычета всех налогов у человека может оставаться на руках лишь треть зарплаты.


Деньги vs ценности

Конечно, многие скажут, что есть вещи важнее денег. И они будут правы. Тихая жизнь в польском городишке второго звена кому-то может показаться более целесообразной, чем бурная жизнь в уже спокойном (надолго ли?) Киеве или прифронтовом Днепре и Запорожье. В то же время, кому-то будет «легче» сделать скачок в новую европейскую жизнь, так как, к примеру, его жилье разбомбили (а может и, не дай Боже, кого-то из близких убили). Но для многих верным будет высказывание «В любой стране можно жить, если есть деньги». Украина для многих айтишников — по-прежнему финансово более выгодная, чем Европа. И более свободная. И хоть отток айтишников из Украины, с одной стороны, ухудшит финансовое положение страны, лишив её от $1 млрд до $4,8 млрд экспортной выручки ежегодно, но, с другой стороны, обвалит цены на недвижимость и элитные иномарки, которые станут в попыхах продавать тикающие за бугор искатели заграничного счастья. А значит, тем кто останется — достанутся сливки. Если, конечно, они рискнут сделать ставки на Украину. Так что открытым остается вопрос — насколько азартны (в хорошем смысле) айтишники?

Более подробно о подводных камнях жизни в Европе и о том, почему Украина — страна возможностей, я рассказываю в своей книге «Декаданс Европы, Ренессанс Украины» (почему украинцам почти нет смысла эмигрировать в Европу) — книга доступна в бумажном виде в интернет-магазинах «Книгарня Є» (особенно актуально в эпоху веерных отключений света) и в электронном виде на «Yakaboo».

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному2
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Скажу очень просто, если вам 17 лет 11 месяцев и дней 10-20 = уезжать. Жить в стране, где запрет выезда крайне сомнительный = сомнительное удовольствие

Незрозуміло, щось болгарською мовою?

В моменты, когда моя маниакальная фаза сменяется депрессивной — я очень четко понимаю, что нормальной жизни в Украине не будет еще лет 100, и надо валить, например — в Канаду.
Потом, когда меня отпускает, я понимаю, что если все типа меня уедут — то нормальной жизни в Украине не будет еще лет 100 (это я слегка преувеличиваю свой вклад и значимость).
Кто-то должен будет восстанавливать всё порушенное, нужны будут строители. Я не строитель, конечно. Но в какой-то мере я айтишник, я превращаю чай и минеральную воду в деньги, которые полностью трачу в Украине. Не так много, конечно, я маленькая птичка. но делаю что могу. Кто-то будет строить, я буду фармить. Всё честно.

З цими блекаутами не продуктові компанії зможуть тримати наших максімум 2-3 місяці у такому режимі. А потім почнуться массові звільнення і вихід з ринку. Це не припущення, а інформація від реальних людей хто працює у геймдеві. Їх вже попередили. Гроші втрачати ніхто не буде. Сумно, але це так.

Згадав старий анекдона, який мені колега розповів в 2015 році, коли я повернувся з армії. Анекдот часів масової міграції євреїв з пост совка:
На вокзалі сперичаються два молодих єврея.
Повз них проходить старий єврей і не чуючи, що вони говорять перебиває їх і каже:
«Молодые люди не нужно спорить, нужно ехать».
Тоді цей жарт мене навіть трохи образив. Зараз я на нього дивлюсь трохи по іншому.

133 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

До речі, а де пан Юрій?
Останій пост на форумі від 15 березня.
Невже теж забанили за москальську?

«Дикий захід» це також, коли людину можуть вбити через зауваження про неправильне паркування youtu.be/hA-y7vBDn-Q чи за те що посмів виявити невдоволення діями водія на пішоходному переході youtu.be/E4UXRRN1NVU, це все також про «Дикий захід», тому що ця свобода, а по суті анархізм, має також і темний бік.

Притула оголосив про новий великий збір, щоб закупити всі три екземпляри Юри та зупинити великий наплив нових статей.

Зараз скажуть що фонд Порошенко такі самі купив в три рази дешевше і що то зрада :)

Украина сейчас — это стартап.
Тот самый пресловутый «Дикий Запад», где можно либо крупно выиграть, либо крупно проиграть

Якби ж то тільки зараз — завжди! Це постійний стартап, постійний «Дикий Запад», трохи в інших формах — спочатку Велика Скіфія, потім Сарматія, потім Великий Степ, Дике Поле, гайдамаки та опришки, махновщина та отаманщина, майже 70 років +/- стабільного радянського застою лише завдяки жахливим репресіям і геноциду, а після проголошення незалежності все повернулося у свій звичний порядок у вигляді дикого капіталізму і неофеодалізму — копанкова мафія на Донбасі, латифундисти типу Поворознюка на півдні, митні клани на заході, своя БНР на Поліссі.
І тут постійно щось відбувається глобальне, що як мінімум зачіпає, а то і повністю змінює долі мільйонів населення. На прикладі моєї родини: вже 5 поколінь (а скоріш всього більше, на жаль, нема даних) підряд з чоловіків по батьковій лінії ніхто не прожив своє життя чинно, спокійно і мирно без жодних потрясінь, постійно десь встрягали, як не війни, то Чорнобиль, і безслідно не минуло ні для кого — хто загинув, хто отримав категорію чи групу. Якщо в мене колись буде син, то я йому не заздрю :D
Щось будувати чи планувати хіба що на дуже коротку перспективу з розумінням можливості втратити все за пару днів, а то і годин. А вже крупно вигравати, то хіба одному автору відомо, що він мав на увазі

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

А вас не мобилизуют, чтоли?

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Выскажу свое мнение: если можете выезжать — берите семью и на 24-36 месяцев уезжайте. а через 24 месяца, если в Украине не будет положительно изменений — то думайте о новом доме.
Кто не может выезжать — молитесь, чтобы свет и связь стабилизировали.. или вы без работы в ближайшей перспективе.

а через 24 месяца, если в Украине не будет положительно изменений — то думайте о новом доме

Памилка)
Думать надо сразу
Потому что уже через 12 мес вы будете готов(пройти собес в копанию с хорошей ЗП), а не 24 мес жопу чухать, а потом начинать думать)

Згадав старий анекдона, який мені колега розповів в 2015 році, коли я повернувся з армії. Анекдот часів масової міграції євреїв з пост совка:
На вокзалі сперичаються два молодих єврея.
Повз них проходить старий єврей і не чуючи, що вони говорять перебиває їх і каже:
«Молодые люди не нужно спорить, нужно ехать».
Тоді цей жарт мене навіть трохи образив. Зараз я на нього дивлюсь трохи по іншому.

Че-то вспомнилось:

Маленькие дети!
Ни за что на свете
Не ходите в Африку гулять!
В Африке акулы,
В Африке гориллы,
В Африке большие крокодилы.

ТС неужели вы не понимаете, что ответ на вопрос уезжать — не уезжать зависит не от 100500 выкладок, а от ответа на один вопрос — как именно закончиться война и в каком мире она закончиться. Пока ответа нет все рассужденя на эту тему не имеют никакого смысла. Вообще никакого.

Тот самый пресловутый «Дикий Запад», где можно либо крупно выиграть, либо крупно проиграть.

Назвіть будь-ласка соціальну группу, хто виграв? окрім чиновників та приближенних. Окрім них, я можу лише одну назвати, хто «крупно выиграл» в першу чергу від слабкоскі держави. але вона дуже дуже нерепрезентабельна і незначима.
Також на кожен успішний поодинокий кейс знайдеться пара кейсів людей, які виїхали та «крупно выиграли».

Назвіть будь-ласка соціальну группу, хто виграв?

Военные, которые хотели воевать.
Полицейские. СБУ. Весь силовой блок обрел не только славу и уважение (хотя и до этого пользовался уважением), но и возможность максимально реализовать свой потенциал.

возможность максимально реализовать свой потенциал.

Героїчно померти?

Смерть (в том числе героическая) — это часть профессии/призвания военного. Вы об этом не знали? В мирное время она минимальна, в военное — максимальна.

Те, що ситуація дійшла до такого — це абсолютно жахливо, і ніяким чином не глорифікує «дикий захід». Може, якби було білше порядку в країні, то такого може не сталося би?
Дійсно, ті хто виживе отримають ордени і славу. Але ціною цього будуть поламані життя сімей побратимів, яким пощастило менше. Я не хочу такої слави. Для мене краще бачити друга живим, а не посмертним героєм чи калікою. Тому краще нудний євросовок з іпотеками в 50 років, аніж твій дикий захід. Їдь сам в Сирію і реалізуй свій потенціал, якщо такий розумний.

Полицейские.

Якого біса?! За ту ж саму зарплатню вони працюють 24/7, та ще й їдуть у звільнені міста, завалені мінами.
Підійди до полісмена і спитай як йому добре стало жити з початком війни. Єдина радість що зараз він зможе дати тобі триндюлів без проблем із законом.

По-моему, вы путаете «реализовать потенциал» со счастьем. Мы с вами как будто говорим о разных вещах.

Что-то мы уже стали скатываться в некрасовское «Кому на Руси (Украине) жить хорошо?», не находите? Нынешнее поколение сего уже знать не будет, но в оригинале герои так и не нашли ответ на свой вопрос. И, кстати, ответа на этот вопрос не будет, если поменять время или место, подставив Украину, Европу, Северную Америку, Ближний или Дальний Восток.

В моменты, когда моя маниакальная фаза сменяется депрессивной — я очень четко понимаю, что нормальной жизни в Украине не будет еще лет 100, и надо валить, например — в Канаду.
Потом, когда меня отпускает, я понимаю, что если все типа меня уедут — то нормальной жизни в Украине не будет еще лет 100 (это я слегка преувеличиваю свой вклад и значимость).
Кто-то должен будет восстанавливать всё порушенное, нужны будут строители. Я не строитель, конечно. Но в какой-то мере я айтишник, я превращаю чай и минеральную воду в деньги, которые полностью трачу в Украине. Не так много, конечно, я маленькая птичка. но делаю что могу. Кто-то будет строить, я буду фармить. Всё честно.

Ніт)
Єдиною умовою є п***ити(у переносному сенсі) усяку наволоч при владі як тільки та збивається зі шляху. До 2014 не було війни і могли розвиватися. Після перемоги все що заважало до 2014 продовжить заважати.

Только % товаров и услуг которые ты покупаешь украинского производства не шибко велик. Украинской электроники, например, попросту не существует, потреблять нечего. То что ты купил произведено китайцами в Тайване и в Китае и прошло через границу. И так по 70% всех промышленных товаров, поэтому в ИТ вообще было не заработать тех денег которые можно было поднять на таможне. Ну и ИТ у нас откровенное батрачество — условно отряд молдаван делает ремонт. Сейчас только визги о замене 1С из за этого, а менять его не на что и делать свой не выгодно нет условий для создания такого продукта. Впрочем вариантов кроме как снова заняться продуктами, только не аналогами а чистой инновацией, больше не остаётся. Аутсорс сваливает из страны небывалыми темпами, сплошные бенчи. Примерно картина 2008-2009.

Так їх пропагандони відкритим текстом кажуть, що це зброя. Їх 92-го не влаштовувала українська незалежність як така, але холодна війна Сполученим Штатам була щ тріском програна. То вони вирішили підти іньшим шляхом. Тому власне і колективний путін.

я понимаю, что если все типа меня уедут — то нормальной жизни в Украине не будет еще лет 100

Саморазвод)

Якщо є куди виїжджати, то звичайно виїжджати. Але це рішення слід приймати на холодну голову, тому що ви там чужі і не кому не потрібні, потрібні тільки ваших скіли. Уявіть курку, яка несе яйця, так ось ви ця курка. Як тільки курка перестає нести яйця (прибуток) її викидають та шукають нову курку. Якщо за цей час ви не встигнете облаштуватись у новій країні, значить ви програли, тому що ви втратили батьківщину і не приєдналися до нової батьківщини. Вас чекатиме самота. Я бачив багато таких людей похилого віку на Брайтоні, мені їх не шкода, але принаймні вони намагалися щось змінити у своєму житті.. Ніхто не дасть вам поради їхати чи залишитися, це має бути тільки ваш обдуманий і передуманий вибір.

Як це відрізняється від України (чи будь-якої іншої країни)?

Отличается тем, что в родной стране и стены помогают. Всё свое, родное. Есть семья, друзья, на крайняк знакомые. Любые вопросы решаются намного проще, чем за границей, где чтоб банально быть на плаву — приходится прикладывать постоянные усилия. Жить в постоянном стрессе, на птичьих правах, молиться на рабочую визу, бояться поменять работу, итд итп. Да, в Украине ты тоже как бы никому не нужен, но всё-таки кому-то до тебя есть дело. Всё-таки ты свой.

А в єтіх ваших бєздуховних амєріках стєни какієто нєправільниє, холодниє, капіталістічєскіє..

Про стены — это было образно. Но если хотите, то можно и буквально. Пусть вам живущие в США расскажут из чего строят дома в США, как их жрут термиты, и почему в кино и на скрытой сьемке двери проламываются одним ударом ноги. Впрочем, я не специалист в США, я говорю про Европу.

Якщо людина не закривається в собі в еміграції, то друзі та знайомі в неї також з’являються.

Это лишь в теории. По факту самые разоткрытые наши эмигранты всё равно при первой же возможности приезжают домой. Причем чем дольше живут, чем на дольше приезжают. Интеграция — процесс обоюдный. Если общество/страна считает тебя понаехом, то хоть ты в лепешку расшибись — интегрироваться и стать своим не выйдет. Единственный путь — создать себе пузырь свояков да забегать на русскоязычные/украиноязычные/суржикоязычные форумцы, чтоб глотнуть немного родины, сцепить зубы и выживать дальше.

>> Жить в постоянном стрессе
В Україні стресів немає авжеж, особливо зараз.

В Украине сильный стресс начался 24 февраля 2022. Он может закончиться к 24 февраля 2023, а европейский эмигрант будет стрессовать годами.

Про стены — это было образно. Но если хотите, то можно и буквально. Пусть вам живущие в США расскажут из чего строят дома в США, как их жрут термиты, и почему в кино и на скрытой сьемке двери проламываются одним ударом ноги.

А где про медицину? Где про трусы с волмарта, ****!?

Это лишь в теории. По факту самые разоткрытые наши эмигранты всё равно при первой же возможности приезжают домой.

Це проблема українських емігрантів, які дійсно якісь сичі асоціальні. Весь розвинений світ переїзжає, особливо ваша гейропа, і все ок так як українці-росіяни ніхто не хниче.

Весь розвинений світ переїзжає, особливо ваша гейропа, і все ок

Кто вам сказал, что «всё ок»? Впрочем, возможно европейцы и проще переносят переезды — ввиду своей закрытости и развитого индивидуализма.

Я сказав. Я живу в загниваючій гейропі та відповідно сильно перетинаюсь з експатським ком’юніті. Як вживу, так і онлайн. Тому західні експати нормально експатських друзів, заводять місцевих друзів, вчать мову, все ок. Звичайно, з поправкою на особливості ком’юніті в яку вони потрапили, бо ті ж естонці самі жаліються на свою інтровертність, наприклад.
А знаєте кого я бачу мінімально на експатських мітапах? Українців. Росіян навіть більше. В той час коли німці, італійці та американці грають в настолочки, українці сидять вдома та тужать за б-тьківщиною.

Все так, у нас в Мю полно экспатских ивентов. Только жопу оторвать от дивана нужно — с этим самая большая проблема.

Почему проблема? Нафига играть с непонятными людьми в настолочки?

По факту самые разоткрытые наши эмигранты всё равно при первой же возможности приезжают домой

Мечтай дальше...

сцепить зубы и выживать дальше.

Это ты про себя?

Это ты про себя?

Читайте книгу, там всё написано.

Так мы все ждем ссылку на торрент.

Так вот вам ссылка на электронную версию книги: www.yakaboo.ua/...​py-renessans-ukrainy.html

Так там платить, а это несвобода. Я думал в свободной стране книги бесплатные.

Он может закончиться к 24 февраля 2023,

Не закончился
Ждём 24 февраля 2024 года

ви там чужі і не кому не потрібні

Я и здесь чужой и никому, кроме своей семьи не нужный.

Скажу очень просто, если вам 17 лет 11 месяцев и дней 10-20 = уезжать. Жить в стране, где запрет выезда крайне сомнительный = сомнительное удовольствие

Кстати, без разрешения родителей или попечителей сего тоже сделать нельзя.

А вот про налоги подробнее: тут или не платить ФОПом или платить 62% по ТК, от которого хотят избавиться. На выходе получается или без денег, или с рабами (потому как уровень коррупции можно поискать в интернете). В мире стартапов это называется пирамида, скам, мошенничество. Как-то так...

Как айтишнику понять — нужно ли ему уезжать из Украины

Зрозуміти не важко — якщо айтішнику від 18 до 60 років і нема трьох дітей, то не треба.

Как айтишнику понять — нужно ли ему уезжать из Украины

Правильна відповідь раніше — «Так».
Правильна відповідь зараз — «Пізно»

Під час війни не оформлююиь

Перемога, потом опять начнем со состояния «как в 90х». Я столько не проживу ;)

Перемога буде не скоро. Потім буде «велика відбудова», потім може рашка ще спробувати напасти, коротше кажучи, і не сподівайтеся що кордони відкриють і ви виїдете...

Якщо буде наша перемога, рашки вже не буде

А куди вона зникне то? Навіть північна корея вже існує 70 років в повній ізоляції і злиднях, але продовжує погрожувати ядерними ракетами в обмін на гуманітарну допомогу. Ну навіть якщо уявити що від рашки відваліться якісь республіки північного кавказу або Тува якась. Ну і що?

Рашка страшна, поки має ядерну зброю. Якщо якимось чином прийдуть ліберасти та погодяться роззброїтись — проблема зникне. Хоча я в це не вірю в найблищі років 5.
Але зрівнювати з кореєю також не правильно, все таки відносно неї в великих містах рашки русняві вкусили капіталізму за західної культури.

. Якщо якимось чином прийдуть ліберасти та погодяться роззброїтись — проблема зникне.

Більше вірогідність шо і рашка і ядерна зброя зі сходом сонця зникне як роса.

в великих містах рашки русняві вкусили капіталізму за західної культури.

ті хто не згодні з розвитком подій вже виїхали, або ще виїдуть, або будуть безкоштовно працювати в Гулаг 2.0. Що далі?

Вірогідних сценарія по суті два:
або мафіозно-кгбшний режим втримається (і зараз і після Путіна) — буде шось таке Ірано-КНДРське;
або якщо не втримається — громадянська війна аля Сомалі, можливо потім знову з якимось новим режимом мафіозно-кгбшим режимом.
І в тому, і в тому випадку вони будуть доставляти немало проблем сусідам.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Чергова стаття про одне і те ж. Переливати з пустого в порожнє — це єдине що вміє цей недописьменник.

Юрий, а тебя заставляют так свою книгу рекламировать или ты от чистого сердца все это несешь?

Павел, я бы мог ответить вопросом «А вас заставляют писать такую чушь в комментах или вы это от чистого сердца несете?», но это было бы слишком примитивно. Ограничусь лишь ответом: Я поступаю согласно логике сознательного гражданина. Чем больше украинцев прочитает мою книгу, тем больше народу захочет остаться в Украине, тем больше плательщиков налогов и потребителей в ней будет, тем богаче будет страна, тем сильнее будет армия, и так далее.

Проблема Украины не в количестве населения, а в качестве. Один думает, что чем больше населения, тем выше уровень жизни. Другой думал, что надо просто избраться президентом, а там кривая вывезет. А куча этого самого населения думает, что в жизни достаточно найти теплое местечко и доить его досуха до конца этой самой жизни.

Результат — налицо. Хотя, вот как-то в Индии/Китае уровень жизни не особо, хотя с населением проблем нет.

И понятно, что вам нужно, во что бы то ни стало, продать говно. Но я спросил потому, что хотел узнать — а можно ли говно не писать?

Чем больше украинцев прочитает мою книгу, тем больше народу захочет остаться в Украине,

Чим більше людей прочитають твою книжку тим більше захоче жити не в тій країні що ти)

Тим більше людей запишуться на прийом до Спартака Суботи )

Я поступаю согласно логике сознательного гражданина

Ну так зробіть ваше творіння публічним, якщо ви хочете

богаче будет страна, тем сильнее будет армия, и так далее

Як на мене ви дієте по логіці

не буває поганого піару
Ну так зробіть ваше творіння публічним, якщо ви хочете

Моя книга и так публична.

Ну то де лінка на саму книгу, а не на книжковий магазин?
Думаю люди поза ІТ бульбашкою не викинуть 300 гривень, щоб купити книгу сознательного гражданина.

Зачем ссылка? Я отправляю по почте либо через мессенджеры.

А деньги как заработать на бумагамарательстве?)
Если прочитают — не факт что не уедут, а если купят и прочитают — то уже без разницы, деньги уплочены, автор счастлив

Ну якщо автор пише про заможну країну, бо його книга допоможе гусям залишитись в ній, то я б розглядав це як інвестицію.

Зіпиліть уже хтось плагін для браузера, щоб лочив топіки на доу по автору.

З цими блекаутами не продуктові компанії зможуть тримати наших максімум 2-3 місяці у такому режимі. А потім почнуться массові звільнення і вихід з ринку. Це не припущення, а інформація від реальних людей хто працює у геймдеві. Їх вже попередили. Гроші втрачати ніхто не буде. Сумно, але це так.

Я ж написав — поки що у геймдеві. Де треба потужні компи і графіка. А з цим по RDP не дуже то попрацюєш через супутник. Ну і живлення при цьому чи не на порядки потужніше треба.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Повернення в офіс має бути рішенням проблеми. Якомусь глобал лоджику набагато легше і дешевше поставити старлінки і генератори в одній будівлі, ніж щоб кожен шукав якесь рішення в своїй квартирі, і далеко не всі мають це рішення, що дратує замовників. А так, якийсь глобал лоджик міг би гарантувати безперебійну роботу перед замовниками.

Навпаки. Офіс зараз дуже не безпечно, бо скупчення людей є ризиком при массованих ударах. Якраз зовсім навпаки, у Голбалі, наприклад, якщо ти в Україні, то можливо отримати досить суттєву компенсацію на обладнання що забезпечує аварійне живлення щоб забезпечити віддалену працю.

Нічого сумного, світ завжди дуже прагматичний. Головне зберігати світло в своєму сердці і далі жартувати про пляшки та орків, поки сам перетворився у найбільшу в світі країну-полігон.

Да/Нет/Не знаю... #астанавитесь #сколькокупитькнигчтобыастанавились?) #баста

компьютерщики

технічна правка

компютерщик — відноста форма володіння комп"ютером
особа яка знайшла вимикач вже комп"ютерщик відносто іншої що не знайшла

Незрозуміло, щось болгарською мовою?

Тобто мовою окупанта і терориста. Краще би не визнавали

Дядя, большая часть населения Украины говорит на русском, хоть лопни

ми ще й матюкаємося майже кожен, то що ж тепер, на доу матюкатися?

Ну это какой-то детский сад. От того что я назову русский язык болгарским, русский язык никуда не исчезнет и оккупанты-террористы из Украины никуда не уйдут. Прекращайте разводить языковые споры, этим вы лишь играете на руку врагу, который пытается расколоть украинское общество.

Ще окупанти користуються айфонами і їздять на європейських і корейських машинах. Пропоную ними також не користуватися, а ще краще заборонити в Україні.

окупанти користуються айфонами і їздять на європейських і корейських машинах. Пропоную ними також не користуватися, а ще краще заборонити

єто другоє

бо придеться на ланосі їздити чи на трамваї, а телефонувати з цеглини

Це і є другое, треба бути зовсім недолугим щоб не розуміти різницю між кацапською мовою і айфоном і наслідками їх використання. Але я і не здивований цим наративам в дусі кісєльова;)

Потрудись пояснити цю різницю, особливо «наслідки їх використання», так як я знаю купу нормальних людей які розмовляють російською і ненавидять русню більше ніж самі запеклі вишиватники (а тебе послухати, так вони ватанами мали б стати і йти убивати український народ). В ютюбі проукраїнського контенту на російській мові в рази більше і вони збирають в рази більше переглядів і лайків, ніж такий же контент на українській.

А такі як ви, призиваєте боротися з такими людьми і таким контентом, лише тому що це російська мова, яка існувала за сотні років до появи рашки, тому, що рашисти ніякої мови крім російської не освоїли.

Я не кажу що російська мова в Україні це добре. Просто це нічого страшного, по крайній мірі це не найбільша проблема в даний момент, і навіть не в топ 10. А у вишивати, від російської мови і радянских пам’ятників пригорає більше, ніж від Бучі.

звичайно що наразі є більші проблеми ніж мова. І наразі вже іде війна, так що переходити на мову не має якогось сенсу в плані війни. Є сенс тільки через самоповагу.
Але у фразі «напали через мову» нема нічого дивного. Я сам російськомовний і ненавиджу русню вже не перший десяток років. Але російськомовність якщо не більшості населення, то як мінімум більшості великих українських міст і дало шанс російсько-пропагандистському нарратіву «таам наши люді», «Одесссса — ррруській горад», «Харькав — ррруській горад» і т.д.
1) Багато «простих росіян» вірить в такий нарратів тому що в їх уявлені він відповідає реальності, в тому числі через те, що коли зустрічали українців в Україні чи за кордоном ті ромовляли з ними російською.
2) Вони і напали в першу чергу на найбільш російськомовні регіони через те що сподівались що там буде найбільша підтримка серед міського населення, що даст ім більше шансів на успіх.

Ще 10 років назад Київ був на 95% російськомовним, но ні у кого язик не повертався сказати що це російське чи проросійське місто. А все чому? Тому що ні комуняки, ні риги, не мали там впливу, не було Ахметова який розігрував російську карту. Та ж сама Одеса, Миколаїв, Дніпро. Там російськомовних не менше ніж в Добнасі. Но чомусь у рашки там нічого не вийшло в 2014. Так що діло не в мові, а в тому, якої фігні насрали в вуха людей які проживають на тій, чи іншій території.

Да і самій рашці пофіг на мову. Вони із російськомовного-єврея Зеленського, вихідця із східної України, за якого вони ж вболівали на виборах, зробили фашиста.

Тому:
росіяни, які на нашій стороні — нам не вороги.
російськомовні українці-патріоти — нам не вороги
російськомовні українці, які зневажають українську мову — вороги
українці, які принципово тримаються російської мови чи з української перейшли на російську — вороги
україномовні українці-ватани (як та ж Монтян, немало таких) — вороги

Як бачиш, мова тут слабо корелюється з адекватністю людини.

Так і в Одессі, і в Харькові, і в Запоріжжі комуняко-ригі теж мали вплив. Просто ці міста вдалось захистити, як і Маріуполь. А інші не вдалось.
Але я писав не про це.
Не так важливо яке гівно видумує рос пропаганда — люди вірять в те, в що хочуть вірити. Для звичайних росіян у Львові живуть страшні бандерівці, у Києві — залякані націоналістами с промитими мізками госдеповською пропагандою, а від Харькова до Одеси — «наші люди». В їх уявленні якщо російськомовний в Україні відмовляється визнавати що він насправді рускій (малорос), то це просто його роки життя під українською пропагандою поміняли. І тому треба відвоювати «наші землі», включити по телевізору «правильну інформацію» і через декілька років заживемо «дружно як в Союзі».
В мене є декілька друзів в Пітері — рускіе націоналісти, які зараз повністю підтримують Україну, але в 2006 році вони не могли реально второпати чому я ім кажу що я не рускій, а українець — «як це ти не рускій, ти ж по-рускі розмовляєш!».
Якщо б ці самі росіяне коли б приїзжали до 2014 року в Україну всюди б чули українську мову — в них не було б ідеї, в яку вірить більшість їх людей що «це наша земля і наші люди».

Як бачиш, мова тут слабо корелюється з адекватністю людини.

Як ти думаєш, якою мовою говорили колаборанти на Харківщині?
Гауляйтером Шевченкового призначили російськомовного конюха, наприклад.

Так що діло не в мові,

Питання не лише в мові, але і в мові також.

Розглянь зрадників-колаборантів — і зі ймовірністю 99% зрадник буде російськомовним. До війни можна було з цим сперечатися, але не варто сперечатися з реальністю зараз.

Следую вашей логике дальше: если в Украине не будет русскоязычных — значит не будет и предателей?

Зрадників, колаборантів і диверсантів можна знайти і у Львові, і в будь-якій країні — людей можна підкупити, залякати, шантажувати і т.д. Але питання наскільки просто це зробити і наскільки багато буде охочих допомагати добровільно

Я вам более того скажу, предателей можно найти в любой стране — без подкупа, без шантажа и запугивания.

Тут все просто, звичайна математика.
З 40% російськомовних приблизно кожен десятий десятий ставав колаборантом. Тож колаборантів 4% (цифри з довідника Стелі). Якщо російськомовних стане 10%, то колаборантів буде максимум 1%, що набагато менше. А чим менше колаборантів, тим складніше окупантам утримувати окуповану територію в покорі.
Серед україномовних % колаборантів на порядки нижче.
Тому все просто — хочете мати значну кількість колаборантів — наполягайте на бажанні мати значну російськомовну меншину.

2) Вони і напали в першу чергу на найбільш російськомовні регіони через те що сподівались що там буде найбільша підтримка серед міського населення, що даст ім більше шансів на успіх.

А всі грішним ділом думали що вони блиські до границі були просто. Но да, є ще люди які вірять що для рашкі оця вся ідея руськага міра щось значить)

А всі грішним ділом думали що вони блиські до границі були просто.

Враховучі що росія контролює территорію Беларусі — то більшість территорії України «близькі до кордону». Але на Луцьк чогось ссуть нападати. А на Чернигів і Суми напали, відгрібли пізди і пішли назад.

є ще люди які вірять що для рашкі оця вся ідея руськага міра щось значить)

Для рашкі має значення те, що на якісь территоріях більше тих, для когось мають значення «адіннарот і мова толстоєвських». Серед таких вони шукають колоборантів, зрадників, інформаторів, диверсантів. І вони ізначально напали на Крим з Донбассом не тому, щоб захищати ідеї руського міра, а через те, що тих хто в ці сказки вірить там найбільше, і тому було більше шансів на успіх.

Вони навіть в квітні коли відгрибли пізди під Київом, то «пішли звільняти донбасс» в першу чергу через те, що там їм легше всього. А ще на тому ж донбассі наші війська мають наймешну допомогу від місцевих. Взагалі не порівняти з тим же херсоном, а тим більше з північчю.

при тому, що пройшовши Луцьк можна було би виходити на Львів і кордони з Польщею, а це значить, що можна було б відрізати основні канали постачання зброї та різноманітної допомоги

це на картах в ютуберів можливо просто було б зробити, на ділі ти відрізаєш фронт і ідеш в котел по суті)

Як на мене, головна причина — швидко взяти столицю більш приорітетно, ставка була якраз на це, та і русня думала що з парадом пройде по Києву за лічені дні. Давайте будемо відвертими, на західні області не напали тому, що обісрались на інших напрямках. Якщо б вони змогли, вони б захопили все що можна, від захоплення Львову ватнічки би хрюкали від щастя. Я ось не впевнений, чи не втрутились би тут поляки та НАТО в такому разі. Але це все диванна експертиза)

я думаю що вони саме і хотіли би, щоб поляки втрутилися б і зайшли умовно на частину західної України. Це б тоді можна було пояснювати саме так, що «України вже нема», і ми нічим не гірше країн нато які теж окупували частину территорії.
Гебня може реально вважати що всі проблеми з Україною саме через те, що Сталін приєднав до неї західні землі, які не зазнали тотальних чисток як решта частина территорії України. Тому без них навіть легше.

Зверху дональд вже наводив приклад з російськомовним Києвом, та і в Харкові\Одесі російськомовних багато, але русскую весну там зробити в 14 не вдалось. Як і в Дніпрі.

Але на Луцьк чогось ссуть нападати.

Ну це був би геть дорний крок навіть для рашкі, по суті іти в котел)

Російськомовний не означає проросійський. Але серед російськомовних набагато більше дезорієнтованих точки зору ідентичності. Як якійсь кожаєв якому без різниці під ким жити аби податки поменше.

Але серед російськомовних набагато більше дезорієнтованих точки зору ідентичності. Як якійсь кожаєв якому без різниці під ким жити аби податки поменше.

Немного поздно я отвечаю, конечно, но не могу молчать! ©
Нит, мусор в голове не зависит, в основном, от языка.
Т.е. да, какое-то влияние, разумеется, язык привносит — но не радикальное.
Скорее это зависит от уровня и качества образования — а оно у нас — вообще никакое, совершенно. Особенно что касается тех дисциплин, который помогали бы разумно и логично мыслить и оценивать социально-экономическое положение той или иной страны (и, следовательно, понимать — где лучше, а где хуже живется)

Так я ж не писав хто розумний а хто дурний, а про дезориєнтацію з ідентичністю. Тому що мова є однію з основних складових ідентичності, і ті хто розмовляють з тобою однією мовою вони по дефолту типу свої, і потрібні ментальні зусилля, щоб відрізняти хто свій хто чужий.
А ще елементарно російськомовність схиляє людей до відповідно російськомовного контенту, який так чи інакше буде продвигати російські нарративи і той самий «руський мір», хоч це умовні статті на хабрі чи юмористичні російськомовні роліки на ютубі, хоч пісні Цоя. І для такої людини яка живе в російськомовному контенті україномовні українці вже будуть більш «чужими», ніж росіянці.

а про дезориєнтацію з ідентичністю.

Ну у меня вот нет дезориентации с идентичностью, что я делаю не так?

А ще елементарно російськомовність схиляє людей до відповідно російськомовного контенту,

Хм... вот в магазинах полно водки — но алкашом я не стал, хотя наличие водки должно «склонять», вроде бі?
Опять же — «рускоязічній контент» сам по себе не есть проблема или что-то плохое. Содержимое контента — тут да, возможні варианті. но хреновое содержимое может біть на любом язіке (єто я не к тому что «какая разница какой язік»).

Хотя в какой-то мере я может и соглашусь. Более-менее можно доверять только техническим русскоязічнім материалам. условно-гуманитарніе вполне могут нести в себе намеренніе искажения/пропаганду.

но все же подчеркну — изначальная проблема все таки не в язіке, а в мішлении :( тот, кто «умеет» — нормально проплівет сквозь пропаганду, слабій же разумом — увязнет хоть на руском, хоть на украинском (и есть признаки что орки начали в єту сторону работать, и уже не підлогой країни и не пекельними борошнами)

треба бути зовсім недолугим щоб не розуміти різницю між кацапською мовою і айфоном і наслідками їх використання.

і коли ви це зрозуміли — до 24022022, чи після?

Я зі львова, 14 років живу в києві. Моя сім’я поколіннями ненавиділа і ненавидить свинособак, я завжди вважав їх ворогами, а ви, я впевнений, більшість життя вважали їх братами, адін нарот, адін йазик, зачем ссорітся. Скуштував...?)

Украина сейчас — это стартап.

Тот самый пресловутый «Дикий Запад», где можно либо крупно выиграть, либо крупно проиграть.

Хоч один приклад наведи.

Байку про те що квартири в рази подешевшають не треба, бо ціни в $ впали на тих самих 10-20% за рік що і в Польщі.

ТС просто рекламує свою книгу, це вже напевно 10 подібна тема

Победа — победой, но границы никто открывать не будет ещё достаточно долгое время. В том числе, чтоб всякие там нерабы не разбежались. А то уже сидят на низком старте, надеются на что-то там.

Видать, вы абсолютно не понимаете смысла Майдана, раз такое говорите.

Чтобы стоять на майдане надо организатор и деньги. И этому организатору это должно быть выгодно. Кто получит профит от открытых границ для всех?) Соседние страны да, ибо выедут люди с деньгами. А так сходу не могу придумать выгодополучателей внутри страны в этом вопросе.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

-

Підписатись на коментарі