Законодавство про вільне використання інформації і до чого тут мобільні застосунки

Усім привіт, я — Юрій Карлаш, юрист, патентний повірений, спеціалізуюсь на юридичній підтримці бізнесу в питаннях, пов’язаних з інтелектуальною власністю, охороною персональних даних та інформаційними технологіями. Продовжуємо розглядати правові особливості створення і використання мобільних застосунків.

В попередній публікації я писав, що є конфлікт між свободою використання і поширення інформації та правом на заборону використання інтелектуальної власності без згоди власника прав інтелектуальної власності. Конфлікт цей викликаний переважно тим, що вказані свобода і заборона встановлені на одному рівні, тобто одним й тим самим нормативно-правовим актом вищої сили, — Конституцією України. А це зобов’язує нас шукати такий баланс між цією свободою і правами, щоб здійснення кожного з них не вважалося зловживанням.

В цій статті мова йтиме про свободу використання інформації. Якщо тема виявиться цікавою та матиме попит серед читачів, планую написати також про виключення з прав інтелектуальної власності (авторських прав), а потім — роз’яснити, де саме пролягає вказаний баланс, а він насправді пов’язаний з грошима і монетизацією.

Програма як інформація

Комп’ютерну програму, і відповідно мобільний застосунок, слід розглядати не тільки як «об’єкт інтелектуальної власності», але й як «інформацію».

Закон України «Про інформацію» визначає, які операції можуть здійснюватися з інформацією — створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Конституція України, ст. 302 та ст. 91 ЦК надають право кожному вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Звичайно, з цього є виключення, і вони стосуються інформації з обмеженим доступом і конфіденційної інформації.

Але, якщо інформація не є персональними даними, не є комерційною таємницею, іншою інформацією з обмеженим доступом, якщо її використання не підпадає під способи використання винаходу, корисної моделі (виготовлення продукту, застосування процесу), компонування інтегральних мікросхем (відтворення компонування, виготовлення виробу), промислового зразка (виготовлення виробу), які потребують згоди правовласника, тоді перешкод для її вільного використання нема, крім таких дій, які вважатимуться зловживанням правами і порушенням прав інших.

Зазвичай будь-хто може встановити і використовувати за функціональним призначенням мобільний застосунок на свій пристрій в обмін на плату розповсюджувачу застосунку у вигляді грошей, або надавши йому та іншим особам можливість через застосунок показувати рекламу, збирати інформацію з пристрою і навколо пристрою.

Тобто, застосунок в більшості випадків не розповсюджується із зобов’язанням кінцевого користувача не надавати до нього доступ іншим особам через таку причину як конфіденційність цієї інформації.

Обмеження щодо поширення застосунків

Було б дивно, якби розповсюджувач застосунку забороняв би користувачу передавати/ продавати пристрій, власником якого є цей користувач, іншим особам через те, що цей публічно доступний для завантаження застосунок, вже встановлений на пристрої, вважається розповсюджувачем конфіденційною інформацією, і такі треті особи, перед отриманням доступу до нього, мали б взяти на себе зобов’язання про дотримання конфіденційності.

Та обставина, що доступ до мобільного застосунку надається всім бажаючим вільно і публічно, але за плату, не означає, що застосунок є конфіденційною інформацією.

Це легко пояснити на прикладі рішення Господарського суду Одеської області від 15.11.2016 р. у справі № 916/2607/16, де суд зазначив, що аналізуючи наведені позивачем статті ЦК та ГК України та його позицію стосовно того, що викладка товарів на полицях магазину є комерційною таємницею та відеофіксація порушує право позивача на таку таємницю, суд дійшов висновку про безпідставність такого твердження оскільки розміщення товару на полицях магазину є доступним для огляду покупцями, що суперечить визначенню комерційної таємниці, наведеному у ч. 1 ст. 162 ГК України, зокрема, інформація, що містить комерційну таємницю, має бути невідома третім особам і до неї має бути відсутнім вільний доступ інших осіб на законних підставах.

Тобто, якби вхід до магазину був платний, то викладка товарів, все одно не стала від цього таємницею.

Постає питання, якщо комп’ютерна програма одночасно є електронною (цифровою) інформацією, і у випадку, коли публічний доступ до неї не обмежений, то, отримавши до такої інформації законний доступ, і зробивши її запис на пристрої користувача, слід вважати, що нею дозволено користуватися, як хочеш. Щобільше, її можна поширювати далі, за умови, що вона не була отримана конфіденційно.

Обсяг використання інформації і обсяг використання твору, що охороняється авторським правом, не збігаються повністю, бо обсяг використання інформації є явно ширшим, враховуючи, що використання інформації за замовчуванням є вільним, а використання твору має перелік дій, визначених законом, хоч і не вичерпний.

Приклад я вже наводив, про це йдеться в рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 17.11.2017 р. у справі № 904/1126/17. Суд зазначив, що виробництво продукції з використанням інформації, а саме: процесу та способу викладених в спірних технічних умовах, не охороняється авторським правом, тому в цій частині позов не підлягає задоволенню. Тобто мова йшла про застосування процесів, описаних в технічних умовах.

Визначення термін «використання інформації» зараз відсутнє в законодавстві. До 2011 року таке визначення було в Законі України «Про інформацію» і означало задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Наразі часткове визначення, достатнє для розуміння, що є використанням інформації, можна знайти в Законі України «Про захист від недобросовісної конкуренції» — впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення господарської діяльності без дозволу уповноваженої на те особи відомостей, та в судовій практиці — це користування винним за власним розсудом відомостями, які становлять особисту чи сімейну таємницю особи, для задоволення певної потреби чи одержання певної вигоди (ухвала Апеляційного суду Сумської області від 21.03.2013 р. у кримінальній справі № 1806/1-290/11).

Отже, використання інформації зводиться до будь-якого використання, яке задовольняє потреби користувача, проте воно має здійснюватися таким чином, щоб не порушувати права інших, в тому числі права інтелектуальної власності.

Висновок про вільне використання інформації

На мою думку, виключення щодо вільного використання творів, встановлені законодавством про охорону авторських та суміжних прав, не враховують право на вільне використання інформації, особливо в частині копіювання, відтворення інформації в електронному (цифровому) вигляді, переміщення її між пристроями користувача, а тому право на вільне використання інформації в деяких ситуаціях переважає заборони, встановлені законодавством про охорону авторських та суміжних прав.

Щоб відповісти на питання, як таке можливо, треба спочатку розібратися з вільним використанням комп’ютерної програми, як воно дозволене законодавством про охорону авторських та суміжних прав, а вже потім перейти до битви авторське право v. право на інформацію і до розширення випадків вільного використання комп’ютерної програми користуючись з права на вільне використання інформації.

Сподобалась стаття? Натискай «Подобається» внизу. Це допоможе автору виграти подарунок у програмі #ПишуНаDOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному2
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Просто так можна більш продати аппів для певних компаній та побудувати економіку. Правозахисники та опенсорс євангелісти давно вже попереджають з цього приводу, бо все вже давно почалось з youtube та торрентів. Завжди вигравала держава і тут буде те ж саме. До речі у US вже давно так, то й туди їдуть за високою якісьтю життя та ліцензіями. А Україна — це взагалі експериментальна сфера.

Я не виступаю проти ліцензій і будування економіки. Мені не подобаються ситуації, коли ліцензії встановлюють користувачам безпідставні обмеження в користуванні застосунками. Такі обмеження будуються або на конфіденційності інформації або на авторських правах. Про конфіденційну інформацію я тут вже написав, що якщо застосунок продається всім на публічній платформі, то підстав називати інформацію в застосунку чи сам застосунок конфіденційними нема, а значить обмеження в подальшому поширенні застосунку, засновані на конфіденційності, також безпідставні. Про обмеження засновані на авторських правах планую далі написати. Щодо штатів, то там теж не всі задоволені, є цікава книга про це, хоч і юридична books.google.com.ua/...​ end of ownership&f=false або тут в перекладі books.google.com.ua/...​&q=конец владения&f=false

Пользуйтесь OpenData и не имейте проблем

Дякую! Ви мабуть мали на увазі open source. Справа в тому, що авторські права включають в себе право забороняти іншим робити постійне або тимчасове відтворення комп’ютерної програми, включаючи її завантаження, виведення на екран, запуск, передачу або зберігання. Я веду до того, що ця заборона не є абсолютною, тому що з іншого боку у інших осіб є свобода використання інформації, і заборона тисне на свободу, а свобода тисне на заборону, а тому можуть бути ситуації, коли відтворення програми можливе навіть, коли автор має право і забороняє відтворення, бо така заборона починає перетворюватися на зловживання.

Нет — OpenData. ЗУ об Открытых данных.

Ми з вами розійшлися в напрямках обговорення. Відкриті дані то переважно про публічну інформацію і набори даних про факти, обставини, показники, статистика, реєстри і тп.

Я мав на увазі, що мобільний застосунок сам по собі також є інформацією.

Враховуючи свободу використання будь-якої інформації, виникає питання, чи можна чужий застосунок копіювати, розповсюджувати, встановлювати на необмеженій кількості пристроїв, зберігати необмежену кількість копій, доробляти і робити щось нове, скопіювавши чужий застосунок.

Свобода використання інформації «каже», що можна все, а авторські права «кажуть», що можна лише те, що дозволив власник авторських прав.

Я веду до того, що дійсно можна те, що дозволив автор, але можна й трошечки більше, навіть, якщо автор не дозволив, бо все ж таки свобода інформації теж діє.

Підписатись на коментарі