Чому я можу те, що я можу? Або як і для чого розвивати метанавички

Мене звати Уляна Ходорівська, я — кар’єрна консультантка. Останні 10 років я займаюсь питаннями професійного розвитку, побудови кар’єри, проходження криз та трансформацій. Я розумію архітектуру професіоналізму, фактори впливу і ризики, з якими ми всі стикаємось на своїх професійних дорогах.

В цій статті я хочу розказати про метанавички. Це доволі неочевидні скіли, які, проте, сильно впливають на наш професійний рівень і ефективність. Їх ще можна назвати терміном «уміння відчувати себе і діяти собою». Чому вони важливі?

Багато років я спостерігаю, як класні специ з чудовими компетенціями опиняються в ситуації, коли ці компетенції — частково чи повністю заблоковані. Я все знаю і умію, але ось у мене знову вигорання. Або ось конфлікт, в який мене постійно «затягує». Або у мене «чомусь» прокрастинація. І так далі.

Володіння метанавичками допомагає запобігти цим ситуаціями, може в рази підвищувати нашу ефективність, а також — спрощувати засвоєння нових знань, підходів та інструментів.

Попри «піарність» назви говорити про метанавички доволі складно, тож ця стаття буде цікава швидше тим, хто любить розбиратися в собі й не прагне простих рецептів.

Матчасть

Вперше термін «метанавички» вжила американська психотерапевтка Еймі Мінделл, пояснюючи, що це така специфічна чутливість до себе і до іншого, і що саме за допомогою цієї чутливості психотерапевт робить свою роботу. Якщо шукати більш зрозуміле визначення, то я б вибрала таке: це «навички над навичками». Ну або «під» — як вам більше подобається. Більш глибинний рівень, штуки, за допомогою яких ми засвоюємо та використовуємо решту наших скілів — як soft, так і hard.

З моєї точки зору, метанавички базуються на трьох китах:

  • чутливості до себе — до станів свого тіла, емоцій і свідомості;
  • здатності рефлексувати свою поведінку, вирізняти її причини;
  • здатності управляти своїми станами.

Чорті шо, да? Цих навичок немає в списку скілів Linkedin, про них не розкажеш на співбесіді чи під час рев’ю. Але якщо їх у вас немає — ви будете регулярно поставати перед труднощами в роботі й не знатимете чому.

Простий приклад: спеціаліст з розвиненими метанавичками доволі швидко помітить, що йому стало нудно працювати і його мотивація падає. А за мотивацією і ефективність. Не просто помітить, а поставити собі питання про причини. І швидко виявить декілька шляхів виправлення ситуації. Спеціаліст без метанавичок помітить «щось не те» лише тоді, коли напруга стане доволі високою, уже спричинить кілька робочих конфліктів і, можливо, плавно перейде у кризу чи вигорання.

Справа не в тому, що перший спеціаліст чимось базово кращий, а другий — гірший. Просто у першого — напрацьована базова чутливість до себе і здатність розрізняти й інтерпретувати свої стани, шукати їх причину і змінювати їх — ззовні чи зсередини. А де він ці навички взяв — про це — трохи нижче.

Які бувають метанавички

Оскільки термін новий, різні автори — від Мінделл до Розетті та Ньюмайра — дають різну класифікацію. Я візьму на себе нахабство запропонувати доповнений і переосмислений мікс їхніх поглядів. Я практик, і мене перш за все цікавило питання «як це допомагає формувати професійну ситуацію», а не точність чи повнота списку. Нижче ділюся з вами моїм списком за такою структурою: навичка, чим вона корисна і де її можна розвинути.

Самоусвідомлення, самочутливість. Це здатність вивчати себе, цікавитись собою, своїми думками, відчуттями та бажаннями. Здатність до пізнання себе та своїх стосунків зі світом в цілому. Приклад про спеціаліста, якому стало нудно працювати — оце воно. Така постійна і щира спрямованість частини уваги на себе — як ніби я новий континент і мені треба себе вивчити з максимальним дослідницьким інтересом і точністю.

Ця навичка може розвиватися тоді, коли ви собі в принципі цікаві й приємні, а це ставлення формується або дитинстві, якщо вам пощастило, або вже в дорослому віці в тісному контакті з психотерапевтом.

Що це дає? Перш за все, це дає адекватну діагностику і можливість вчасно міняти ситуацію, якщо щось дійсно «не так». Людина, що добре себе відчуває, побачить вигорання на ранніх стадіях, маніпуляцію, непідхожий проєкт і неефективні для себе умови роботи. Нечутлива буде втрачати час і ресурси в поганій для себе ситуації — і усвідомить це, коли витрати стануть уже дуже великими.

Здатність управляти своєю увагою. Розподіляти, утримувати, забирати — за власним бажанням.

Наприклад: думати про той проєкт, про який ви оце зараз вирішили думати, навіть якщо складнувато і «туго йде». Або перемикнутися і не думати про те, про що вирішили забути зараз. Утримувати фокус на головному навіть тоді, коли вас з усіх сил намагаються від цього відвернути — яскравими новими фактами чи маніпуляцією. Виділяти й утримувати в увазі всі ті деталі (навіть дрібні), які треба для поточної справи.

Ця навичка розвивається спеціальними техніками — їх у великій кількості знає гугл) Від конвенційних штук штибу таблиць Шульте до більш екзотичних технік деконцентрації. Я викладаю курс, присвячений розвитку керованої уваги — вона напрацьовується за тим же принципом, що і будь-який м’яз.

Гарно розвинена здатність управляти своєю увагою дозволяє робити менше помилок або ж швидше їх помічати, швидше збирати розрізнену інформацію в ціле, відділяти важливе від другорядного в будь-якій ситуації. Приклад прекрасного володіння своєю увагою — Шерлок Холмс у виконанні Бенедікта Камбербетча (зокрема, тут).

Здатність управляти уявою. Тобто моделювати, створювати в уяві проєкт та об’єкти. Іноді це називають креативністю, але я не згодна. Це здатність придумувати те, чого ще не було, а от наскільки творчо це буде — це вже інше питання. Неважливо, що ви придумуєте — склад команди, текст чи архітектуру проєкту — ви користуєтесь при цьому уявою. Репродуктивна уява здатна лише повторювати те, що вже десь бачила. Наприклад, крутити будь-яку серію «Друзів» з будь-якого моменту, при чому якраз тоді, коли мені треба писати статтю про метанавички. А от керована продуктивна уява — це здатність генерувати щось нове, навіть якщо це частково компіляція.

Ця метанавичка дає можливість створювати нові ідеї та проєкти, адаптувати під виклики часу, знаходити неочевидні рішення. А тренується всілякими креативними активностями — від акторства до малювання.

Здатність досліджувати і міняти власне мислення. Тут — розуміння, якою логікою ви зазвичай послуговуєтесь, як саме обробляєте і аналізуєте нову інформацію, що зазвичай вважаєте більш важливим, а що — менш. А який тип інформації ви взагалі пропустите як неважливий. Знання своїх стереотипів і обмежувальних установок і способів роботи з ними — теж сюди.

Ця метанавичка стає корисною тоді, коли ми починаємо розвивати своє мислення, прагнемо ускладнити і вдосконалити його, вчимося думати критично тощо. Вона не дає нам «застрягти» в одному типі мислення на все життя, вестися на фейки, генерувати однакові рішення.

Навчають цьому, як не дивно, на курсах з логіки) Іноді цю роль може виконати ментор або ж хороший коуч.

Здатність управляти своєю мотивацією. Знати, чого ви хочете, чому ви цього хочете, уміти хотіти довго і так само довго зберігати мотивацію. Тобто прив’язувати свої поточні хотілки до власного довготермінового стратегічного бачення. «Я роблю це сьогодні тому, що через 5 років для мене буде важливо вміти це». У наш час думати про майбутнє — задача не з простих. Але і наші дії сьогодні визначаються багато в чому баченням свого майбутнього, хоча б приблизним. Не бачу майбутнього — нічого для нього не роблю.

Я можу не завжди хотіти тут і зараз виконувати якусь задачу, але я можу згадати, для чого вона мені, вийти на big picture — і це буде мотивацією.

Не плутайте, будь ласка, цей скіл з історією про «примусити себе», це різні речі. Самомотивація — це вміти щиро захотіти, хоча спершу не дуже то і хотілось. До речі, це дійсно не завжди можливо, особливо якщо ця задача вам насправді ні під яким соусом не потрібна. Не захочете ви її робити, ну ніяк, сорі.

Ця метанавичка напрацьовується також в контакті з коучем або ментором. В сучасних приватних школах є навіть спеціальні тьютори, які навчають дітей, зокрема, навичці самомотивації. Дивлюсь і заздрю, чесне слово.

Здатність диференціювати свої тілесні відчуття та емоції. Трохи схоже на самочутливість, тільки більш конкретно. Це уміння відрізнити небезпечний біль від безпечного, сильне переживання від миттєвої емоції, небезпечний емоційний стан від просто поганого періоду. Сюди ж я відношу таку корисну здатність як уміння помітити власну втому.

Що в мені втомилось: тіло, психіка чи інтелект? Від чого? Як тепер відпочити найбільш ефективним чином? Відновлення від рано поміченої втоми «коштує» дуже мало, а от «запущена» її форма непомітно переходить у вигорання, а вигорання — це рідкісна гидота. Вихід з вигорання — дорога і довга історія, тож втому краще помічати чимраніше. А без уваги до свого тіла і психіки — це не вийде.

І знову ця якість напрацьовується або через роботу з психотерапевтом, або через різні тілесні практики штибу йоги, східних єдиноборств, сучасного танцю (маю на увазі вільний рух) тощо.

Це далеко не повний список метанавичок. Але і цього списку досить, щоб розгубитись. Як ви помітили, жодна з цих навичок не напрацьовується за місяць. Це тривалий процес, на все життя. Неможливо назавжди засвоїти самочутливість чи приборкати увагу. Зміняться умови, зміниться ваш контакт з собою і здатність управляти увагою. Коли почалась війна, моя прокачана увага сказала «пака» і я забувала все — від зустрічей до слова «мікрохвильовка».

Це «процесні» скіли, вони живі, бо це — ви. Це здатність діяти собою.

Що це все дає професіоналу

Ми живемо в часи буремних змін. Старого набору скілів уже не досить для формування хорошої професійної ситуації в таких умовах — постійно потрібно засвоювати щось нове, враховувати, переплановувати.

Засвоєні навіть на невеликому рівні метанавички підвищують як ефективність навчання, так і ефективність застосування будь-яких soft- чи hard-skills. Просто тому, що ми правильно виберемо точку застосування своїх зусиль (бо ми знаємо, чого хочемо), правильно розрахуємо кількість сил (бо ми в контакті з тілом) і зможемо діяти довго (бо ми вміємо працювати з самомотивацією).

Метанавички — це те, що дозволить зробити своє життя цікавим. Бо рецепт «цікавого» і «хорошого» — у кожного дуже індивідуальне. Принаймні, я ще двох однакових не бачила.

Водночас я б дуже не хотіла зробити цим текстом комусь невроз. Типу всі вже це вміють, а я — ні. Це дуже нова тема, я тому про неї й пишу, що вона нова (це мій стиль мислення — я люблю досліджувати нове і не люблю говорити про щось загальновідоме). Якщо ви оберете якусь одну із перерахованих вище навичок і почнете щось для себе робити в цьому напрямку — хоча б по годині на тиждень (той же ментор, коуч, психотерапевт чи курс з логіки, наприклад) — ви побачите результат. Не зразу, але побачите.

Сподобалась стаття? Натискай «Подобається» внизу. Це допоможе автору виграти подарунок у програмі #ПишуНаDOU

👍ПодобаєтьсяСподобалось33
До обраногоВ обраному9
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Збираю рейд на фармінг метанавичок, якщо зафармимо швидко, ще може випасти щось типу метасвідомість, це здатність бачити думки рекрутерів

Зазвичай випадає:
* аномія (для соціологів) en.wikipedia.org/wiki/Anomie
* деперсоналізація (для юнгіан) en.wikipedia.org/...​sona_(psychology)#Absence

Це бонусна навичка яка відкривається тобі при прокачування базової навички до певного левела. Причому на різних левелах базової навички можуть бути кілька різних бонусних навичок. Пограй в тактік рпг!

Взагалі по-моєму виходить що метанавички з’являються не від практики а рівня інтелекту. Якщо говорити словами гемера в рольовки, то кожна метанавичка це ачівка яка відкривається при левелапі інтелекту. Стім форева!

Спеціфічного виду інтелекту — того, який спрямований на пізнання себе

Думаю якщо ці всі навички узагальнити — то це навички самоспостереження для корекції різних аспектів свого мислення.
Щодо керування власною мотивацією — то це не зовсім коректний термін. Людина може краще пізнати свої мотиви і зрозуміти що їй дійсно потрібно, а не примусити себе робити якісь не потрібні собі речі.

Примусити себе це якраз не про самомотивацію. Самомотивація це чесно захотіти виконати потрібне тобі завдання, від душі. Ніби налагодити контакт із своєю внутрішньою дитиною

У тому і суть, що ніхто не здатен —

чесно захотіти

Якщо в душі ти цього не бажаєш, то це просто примус себе щось зробити. Тобто справа таки буде зроблена, але про мотивацію тут вже не йдеться. Якщо ж шукати штучну якусь мотивацію під поточну справу, то все одно підсвідомо ви будете знати, що вам це не потрібно і включиться механізм підсвідомого самосаботажу, якого ви і не одразу помітите.

Ой, я щас допрацюю і напишу тут коментар, бо це цікаво

Якщо в душі ти цього не бажаєш, то це просто примус себе щось зробити.

Я не хочу працювати але хочу будинок з псом.
Якщо «пояснити» собі що робота тотожне будинку з псом то мотивація працювати з’явиться.
Можна вести табличку скільки ще грошей треба чи скільки місяців залишилось працювати)

Згодна хі спостереженням
Але є іще аналіз побаченого
І уміння цим управляти

Простий приклад: спеціаліст з розвиненими метанавичками доволі швидко помітить, що йому стало нудно працювати і його мотивація падає. А за мотивацією і ефективність. Не просто помітить, а поставити собі питання про причини. І швидко виявить декілька шляхів виправлення ситуації. Спеціаліст без метанавичок помітить «щось не те» лише тоді, коли напруга стане доволі високою, уже спричинить кілька робочих конфліктів і, можливо, плавно перейде у кризу чи вигорання.

Обидва варіанти фіксяться зміною роботи. Але другий ще й отримує досвід спілкування з українським менеджментом.

Що тут небезпечно: використовувати метанавички для збільшення ефективності роботи, бо dou.ua/forums/topic/35681

Ще одна корисна навичка

Я називаю її «вміння заглядати у ящики»
Це коли ви з ранку передивляєтеся що було зроблено вчора, а що не було.
Або дійсно, витягаєте ящик із шафи та вивчаєте що там лежить. І робите так із вашими ящиками раз десь на тиждень — або частіше.
Вміння читати, розглядати вчорашні TODO листи. Запускати вчорашні тести. Без сигналу зверху, від керівництва.
P.S.
Є щось чарівне у тому що всі ці навички, їх тренування та практикування потребуть від вас багато часу. Але колись вони відшкодують вам всі ці збитки.

О! Ще одна корисна навичка: 30% робочого часу відводити на прибирання свого робочого місця. Якщо ваше робоче місце гітхаб — прибираєтеся у ньому — наприклад, теги додаєте. Якщо у вас декілька робочих місць — впорядковуєте їх всі. Навіть на кухні може виникнути тимчасове робоче місце — для прибирання та сортування сміття.
Я тут вихожу із формули: 30% видобування 30 % обробка 30% обробка відходів (наприклад, легасі кодів)
Втрачання чи не увага до якоїсь частини у цій формулі призведе із часом до суцільного краху.

А пам’ять це метанавичка? Вміння чи здібність запам’ятовувати, та вміння чи здібність згадувати. Їх — обидві ці здібності — можно тренувати і це дасть вам велику перевагу у будь чому чим ви будете займатися.

Думаю, вміння діставати з пам’яті потрібне і запам’ятовувати — цілком собі метанавичка!

Коли мені треба запам’ятати номер кредитки, я так роблю:
1. Вголос називаю всі цифри номера, тоді пари цифр, тоді пари цифр із зміщенням від початку на одну. Дивлюся на що починається, на що закінчується.
2. Перед тим, як дістати кредитку, намагаюся згадати її номер. Згадується, до речі, не завжди все, і не завжди у тому порядку, як треба.
Тут важливо перевірити і побачити, що згадалося, а що ні. Тобто, навіть якщо спочатку запам’ятав всього одну пару цифр, це вже перемога.
3. Після того, як дістав кредитку, зробив знову п.1 та п.2
Тобто щоб запам’ятати використовую два канали — слуховий та зоровий. А при згадуванні потроху, крок за кроком, вчуся згадувати цифра за цифрою, а не одразу всі і у необхідному порядку — бо так ніколи не виходе.
Тобто, запам’ятовувати для меня ніби нашаровувати інформацію на нейрони. Шар за шаром.
А ще нейрони та нейронні зв’язки повільно растуть. Тому треба час і постійні повторювання одного й того ж.
1. Перед використанням кредитки, намагаюся хоч трохи пригадати її номер. Це спочатку повільно — бо таке займає трохи часу.
2. Дістаю кредитку — перевіряю себе.
Обидва пункти важливі.

У мене є метанавички, твіттер навички і інстанавички. Інколи розвиваю порнхаб-навички.

Эм... У тя прям ака на порнхабе есть с лайками, коментами, контентом своим и тд?) Или сам лайкаеш и коментиш?) Или все таки эти 4 реса разделить нужно?)

Підписатись на коментарі