Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

Із судноводія в Full Stack розробники. Як я зненавидів море і знайшов себе в ІТ

Усім привіт! Мене звати Василь Гевко, я Full Stack Developer в Keiki з екосистеми Genesis. Перш ніж стати розробником, я обʼїздив різні куточки світу, працюючи судноводієм у міжнародній торговій компанії, але швидко зневірився у цій професії.

У цьому тексті ділюся історією світчингу з кардинально іншої сфери. Що надихнуло мене змінити напрям, як організував перенавчання та як шукав першу роботу. А також, що найбільше мене вразило в ІТ, та які скіли моряка знадобилися в розробці.

Вибір без вибору: як я став судноводієм

Я з Херсону. Разом з Миколаєвом та Одесою — це міста, де традиційно багато моряків. Не те, щоби я з дитинства мріяв про далекі моря. До останнього не міг визначитися, куди піти навчатися, і чого хочу від життя в принципі. Закінчивши Херсонський фізико-технічний ліцей, зміг здати ЗНО з математики на 200 балів. Результат — крутий, але розуміння, куди поступати, не з’явилося. Я подавався на різні спеціальності, до кінця не усвідомлюючи, що вони мені даватимуть у житті. Серед них, наприклад, було автономне енергозабезпечення.

Але до Морської академії мене привела випадкова розмова. Друг сім’ї наполегливо рекомендував стати моряком, аргументуючи це високою зарплатою. І так під впливом третьої сторони я пішов навчатися до Херсонської державної морської академії, де провів наступні шість років.

Чи виникали в мене сумніви під час навчання? Думаю, у студентські роки мало хто точно уявляє, чим займатиметься в житті. Ти звик навчатися в школі, в ліцеї, потім за інерцією навчаєшся в Академії та не помічаєш, що вже прийшов у доросле життя.

В Академії курсанти могли ходити у рейси замість навчання. Тож наприкінці другого курсу я влаштувався на роботу та почав ходити в міжнародні рейси довжиною по шість місяців кожен. І так пройшли чотири роки: пів року в рейсі, пів року вдома. Тож два роки свого життя я провів на судні. Це був важкий період, який закінчився депресією, а згодом твердим наміром змінити професію та реалізуватися в іншій сфері, скільки б не довелося навчатися.

Що не так з професією моряка

  1. Ієрархія та жорстка субординація. Там панує «навколовійськовий вайб», коли ти маєш беззаперечно підкорюватися рішенню керівника. Навіть якщо воно не найкраще, сперечатися не можна. З твоєю думкою просто ніхто не рахується.
  2. Часто просування по службі залежить не від знань і талантів, а від того, які в тебе стосунки з капітаном та старпомом. Заради підвищення доводиться «вислужуватися», і це сильно вбиває мотивацію.
  3. Неадекватний графік та хронічний недосип. У рейсі доводиться працювати 24/7 — і це не метафора. У моряків немає вихідних. А якщо ми говоримо про портові вахти — немає можливості поспати довше пʼяти годин поспіль. Шість годин триває вахта, потім стільки ж часу є на відпочинок. Теоретично їх можна витратити на виїзд у місто. Але за цей час багато не побачиш і не відпочинеш, а потім треба повертатися знову на вахту. І якщо не пощастить, і наприкінці другої вахти судно почне відчалювати, відпочинок доведеться ще відкласти. Так можна провести 24 години на ногах. Овертайми — це стандартна історія в морі.
  4. Негативний емоційний фон. Працюєш у невеликому закритому просторі, тебе оточують одні й ті самі люди. В рейсах тривалий час немає звʼязку із зовнішнім світом, власного простору та можливості перемикатися. Натомість є постійна субординація та недосип. Через це в людей бувають досить цікаві «здвиги». Наприклад, після останнього рейсу я ще довго не виносив звук стаціонарного телефону. Мене пересмикувало, навіть коли я чув його у фільмі. Такий телефон стояв у каюті, щоб будити нас на вахту.
  5. Відрив від соціуму та близьких. Через тривалу відсутність звʼязку повністю випадаєш з інформаційного поля. Повертаючись із рейсу, потрібно один-два місяці, щоби зрозуміти, про що говорять і жартують люди. Просто уявіть: хтось у компанії пожартував, всі посміялися, а ти перепитуєш, у чому сенс жарту. Також коло твоїх друзів та знайомих помітно зменшується.
  6. Важка фізична робота та розумова деградація. Крім загальної шкоди для здоровʼя є ще ризики каліцтва та навіть смерті через важке виробництво, техніку, крани тощо. Одного разу поруч зі мною травмувався мій колега. Для більшості команди робота на судні зводиться до фізичної, тому з часом я почав відчувати, як з кожним рейсом мої розумові здібності знижуються.

Хотілося знайти хоч якісь плюси в цій роботі. Загалом їх два, але й вони — з натяжкою.

  1. Можливість людини без статків побачити світ. Де я тільки не був за два роки у морі — Карибський регіон, Нью-Йорк, Панамський канал, Тихоокеанський перехід, Китай, Корея, Середземне море тощо. Але через жорсткий графік усе, що ти бачиш — це порти.
  2. Природна краса моря, чарівні заходи сонця та світанки. Але здебільшого ти не помічаєш їх, бо дуже втомився, почуваєшся злим та роздратованим.

Переломний момент

За всю свою «судноводчу» карʼєру, працюючи в різних куточках світу, я зустрів лише одну людину, яка справді кайфувала від морської карʼєри. Він радів цій роботі та по-справжньому жив. У мене було навпаки, але я був готовий терпіти всі мінуси, адже в мене була ціль — стати офіцером. Згідно з моєю стартовою позицією — deck cadet, у рейсах я мав навчатися та проходити практику під наглядом офіцерів. Насправді ж нас ніхто не навчав, а всі кадети виконували роботу матросів — зручний спосіб економити для компанії.

Після четвертого рейсу, коли я нарешті відчув, що таке бути офіцером, я зрозумів, що професія судноводія — не те, чим я хочу займатися все життя. Я повністю розчарувався у ній. Три місяці я провів у депресивному стані, з якого поступово вийшов, подорожуючи з друзями Україною та Європою. Повернувшись, я досі не знав, чим хочу займатися. Але був впевнений, що точно не готовий знову йти в море.

Перебираючи різні професії, я згадав, що в мене багато друзів працюють в ІТ. Поспілкувавшись із ними, ця сфера мене зацікавила, і я вирішив спробувати.

Перенавчання

Наступні десять місяців я сидів вдома й навчався. У мене був певний математичний бекграунд, але він не сильно допоміг. Ще у фізико-технічному ліцеї ми вивчали Pascal, але єдина користь від нього — мінімальне розуміння, що таке програмування. Перші два курси Академії для мене були нудними: рівень математики не перевищував програму старших класів у ліцеї. А подальші курси я проводив у рейсах. Тому фактично для мене усе було новим.

Я почав навчання з відео та загальнодоступної інформації, що була в мережі. Один з моїх друзів був Senior Developer, склав умовну програму, що я маю вивчити, і став моїм коучем. Я приходив до нього з кодом та питаннями. Щоправда, система коучинга передбачає, що коуч не дає прямих відповідей, а ставить питання, щоби ти додумався сам. У такий спосіб ти витрачаєш удвічі більше часу, але краще запамʼятовуєш. Про те, що бувають ще ментори, які просто відповідають на твої питання, я дізнався значно пізніше:-).

Найскладніше у самонавчанні — не структурована інформація та нерозуміння, наскільки сильно я маю заглиблюватися в кожну з тем. Наприклад, я починав вивчати HTTPS, але заглиблювався в TCP, а потім виявлялося, що мені взагалі туди не треба. Без людини, яка координує тебе, самонавчання — це дуже складно. Можна «вигоріти» за 2-3 місяці та відмовитися від цієї ідеї.

У мене був коуч, але все одно я постійно заглиблювався в непотрібні ІТ-хащі. Тому після одного місяця таких страждань я почав навчатися за платними відеокурсами та консультувався з коучем.

Було важко. Найскладнішим було подолати прокрастинацію та змусити мозок знову працювати та запам’ятовувати. Спочатку я навчався 2-3 години щодня, потім — 4-5, згодом ще більше. Щоби розвантажити мозок замість спорту я грав в ігри — це було помилкою.

Але згадка про попередню роботу надавала мотивації продовжувати. Я відчував таку сильну відразу, просто побачивши фото порту чи судна, що мені ставало фізично погано й не хотілося повертатися туди.

Так за десять місяців я вивчив базові речі про фронтенд та бекенд, їхню взаємодію, фреймворк React та ще багато чого. Не визначився, чи хочу працювати з фронтендом чи бекендом, тому зупинився на позиції Full Stack. Мої друзі допомогли створити резюме та мотиваційний лист, і я почав шукати роботу. За півтора місяця, пройшовши близько пʼяти співбесід у різні компанії, я отримав офер і переїхав до Києва.

Перша робота в ІТ — без зарплати, ментора та нетворкінгу

Шукаючи першу роботу без досвіду, у мене не було жодних вимог. Я просто був вдячним, що мене кудись узяли й готовий навчатися та працювати. Але загалом умови були такими:

  • Зарплата, якої не вистачало навіть, щоби наймати квартиру.
  • 80% команди девелоперів — джуни.
  • Відсутність ментора.
  • Допомога один одному в команді не заохочувалась.

На додаток до цього мене на третій місяць пересадили на PHP/WordPress, хоча я прийшов туди працювати зовсім з іншими технологіями. Звільнення на третьому місяці з першої ж роботи могло ускладнити подальший пошук роботи. Тому я працював і у вільний час продовжував навчатися.

А вже на девʼятий місяць такої роботи відкрив DOU та почав шукати компанії, де б мені хотілося працювати. Я сходив на дві співбесіди: перша була не тим, що шукав я, а на другій я був не тим, кого шукала компанія. Втім, тут рекрутерка порадила мені іншу компанію з тієї ж екосистеми, де як раз шукали Full Stack розробника та були ментори. В описі вакансії я бачив, що не відповідаю деяким вимогам, але вирішив спробувати. На співбесіді чесно розповів, що вмію, з чим працював, та чому хочу навчитися. Напевно, мене взяли саме через мотивацію розвиватися, і це був «перфект метч» з командою.

«Круто, дякую» — що найбільше вразило в ІТ

Мені дали достатньо часу, щоби залогінитися та ознайомитися з усім. І десь на 2-3 день дали малесеньку таску. Я її зробив, ментор подивився і сказав: «Круто, дякую». А потім підійшов PM, подивився й теж подякував. Чомусь тоді це по-справжньому вразило мене. Здається, за два роки у рейсах я жодного разу такого не чув.

Тільки в ІТ я відчув, що моя робота справді цінна, що вона впливає й, найголовніше, — що її цінують. Ти реалізував якусь фічу в продукті та побачив результати, на скільки це підняло конверсію, і це круто. Те, як ставляться до людей, дбають про їхній комфорт, наскільки довіряють та посвячують у справи компанії — усе це було разючим контрастом після судноводства.

Тут я почав розвиватися в напрямі Full Stack під наглядом ментора. Що допомогло з попередньої роботи — це софт-скіли. У рейсах я звик спілкуватися з дуже різними людьми з усього світу й виріс в емоційному інтелекті. Друге — це широкий кругозір та готовність навчатися. Ці два фактори допомогли швидко здобути хард-скіли, яких не вистачало.

Бігти з усіх ніг, щоби залишатися на місці

В оточенні інших розробників я постійно відчував прогалини в базових знаннях порівняно з тими, хто навчався у профільних ЗВО. Навіть якщо вони не надто переймалися навчанням, а тільки краєм вуха на парах чули про бази даних, алгоритми та логіку, їм уже було легше. Мені все це довелося наздоганяти.

Розуміючи свої слабкі сторони, я постійно навчався — закривав прогалини в теорії та вивчав нові технології. Щодня я працював близько 8-9 годин і ще 2-3 — навчався. Такий інтенсивний графік тривав десь шість місяців.

Ще в школі я займався спортом і виховав у собі звичку ставити ціль і досягати її за будь-яку ціну. Гарувати, страждати, але досягнути, якомога швидше. Цей підхід допомагає в моменті, але дуже шкідливий для ментального здоровʼя. У морі я пахав, щоби стати офіцером, а в ІТ — щоби скоріше навчитися й надолужити знання. Але згодом знайшов баланс — це важливо.

Замість висновків: чотири тривіальні речі, які допомогли мені змінити професію

  1. Мати фінансові накопичення, які дозволять 6-12 місяців зосередитися на навчанні. Якщо поєднувати з якоюсь роботою, навчання буде повільнішим і слабшим.
  2. Визначитись, яка саме ніша в IT цікава.
  3. Знайти курси з практикою та ментором.
  4. Діяти, а не вагатися. Слухати себе, чого ви хочете від життя, а не чого від вас хоче оточення.
👍ПодобаєтьсяСподобалось42
До обраногоВ обраному7
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Он капитан и родина его Марсель,
Он обожает git, C# и драки,
Он курит шмаль, и пьëт крепчайший эль,
Девопсит сутками в галерах Нагасаки...

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Снова Fullstack... эти мифические персонажи.

Багато хто тут цікавиться конкретними цифрами, але отримують завуальовані відповіді.
Так от, я працював IT-моряком ) Моя зарплата була 2,6к нетто. ІТ-менеджер — 12к. У моряків-моряків 5-15к від посади.
Зараз я, як і автор, в наземному ІТ. Але ненависті до моря немає, були круті контракти, класні люди в команді, півсвіту побачив. Просто ця робота погано сумісна з сімейним життям)

Добре, через 2 роки чекаю статтю: «Як я покинув Іt і повернувся в море».

Загалом, автор молодець.
Але, чи був у нього експірієнс попрацювати не на укр галері, а десь в Європі, може там з графіком більш менш і не вигораєш...

Це що ж виходить, що в IT не така складна робота, як тут багато хто описує, звідки б не світчнулась людина, в IT працювати потрібно значно менше, а доходи значно більше?

Ні, це говорить про те, що просто існує дикий перекос в економіці України, коли за найлегшу роботу в ІТ можна отримувати більше, ніж в багатьох складніших і відповідальніших професіях.

Ну складніших і відповідальніших професій,як показав час, не так і багато. Хіба що лікар ( оперуючий), військовий, рятувальник та енергетик. Може ще поліцейський, який кожного дня працює з криміналом.
Може ще з великою натяжкою політик, або голова великої корпорації, теж складно і відповідально. Але там і зп на рівні, айтішникам не снилося)
Усі інші, як то касир в супермаркеті, охоронець, водій троллейбуса — там складність на рівні вчитися від кількох днів до максимум пари місяців. На айтішника, навіть тестувальника, вчитися треба довше, потрапити у професію значно складніше, а ще бажано мати вищу освіту, знати англійську. Це ще +5 років навчання. Не знецінюйте себе)
І зрештою, ми і працюємо як айтішники, щоб зробити життя цих людей кращим, щоб дати їм софт, з допомогою якого їм буде і працювати зруніше, і навіть водію троллейбуса буде приємно сидіти у своєму нафаршированному електронікою транспорті і керувати усім однією кнопочкою.

Ой, ну давайте не будемо про відповідальність середньостатистичного ІТ-шника :)
А то як в тому анекдоті: «Нас так хвалять, мамо!»

Тобто водій тролейбуся не має відповідальності? Ну-ну.
А чи не має відповідальності перекладач, який перекладає юридичний, чи медичний, чи будь-який інший документ?
А чи не має відповідальності вчитель?
Так можна продовжувати до безкінечності.
Знімайте із себе трошки корону божественності. ІТ-шники нічим не відрізняються від інших. Просто наразі в Україні вони в тепличних умовах.

Я не кажу, що водій троллейбуса не несе відповідальності, нікого не принижую і не возвеличую. Але це проста робота, яка вимагає суто механічних навичок — їздити по колу одним і тим же маршрутом цілий день. І середньостатистичний айтішник робить набагато більш складну розумову роботу, яка вимагає значно більше навичок і знань. Тому я не розумію, чому айтішник не повинен отримувати хороші гроші за свою працю, в чому тут переоціненність?
Айтішники таки значно відрізняються від інших. Наприклад, як думаєте, який середній рівень знання англійської у айтішників, і у вчителів, якщо порівняти? Я думаю десь 70-80 відсотків у айтішників і відсотків 5-10 у вчителів)
Хто на що вчився, той те і отримує. Загалом профі своєї справи завжди життям задоволені.

Тому я не розумію, чому айтішник не повинен отримувати хороші гроші за свою працю, в чому тут переоціненність?

Ніхто не казав, що саме айтішника треба урізати в зепці.

Наприклад, як думаєте, який середній рівень знання англійської у айтішників, і у вчителів, якщо порівняти?

Пришвартувати дупу в нагріте місце айтішнику значно простіше. Ви порівнюєте при рівних умовах працевлаштування, а вони значно різняться. Викладачу значно складніше знайти нормальну роботу зі стабільним графіком роботи та зепкою. Тому навіть деякі нормальні викладачі просто зі шкіл тікають, хтось далі намагається пробиватися, але це вже значно складніше

Можу навести 2 кардинально протилежні ситуації про вчителів і у одному з випадків відповідальності навіть не 0. Так що це не від професії залежить, просто є люди, які ставляться до роботи відповідально, а є кому пофіг

С одной стороны да, но с другой стороны, профессия моряка тоже не должна быть связана с экономикой Украины, работать то будешь на международные компании, по флагом Панамы или Багамских островов, но при этом связь имеется. Капитан грек будет получать на пару тысяч больше чем капитан украинец, а американец будет получать больше их обоих вместе взятых.

Мова про те, що ТІ в Україну заводить тільки зарплати. Все решта — за кордоном.
А ці нещасні 5%, які із себе видушують ІТ-шники, це такий собі вклад в економіку.

Ну так моряки вообще 0% из себя «выдушивают», и ничего страшного, вклад в экономику все равно весомый.

Так справа не тільки в податках, а і в тому, що айтішники витрачають свої зп всередині країни, користуються товарами та послугами дуже активно. Скільки витрачає держслужбовець і скільки витрачає айтішник? А це все чийсь бізнес та дохід.

Ага. «бамбаскормітстрану». Десь вже таке чули.
Витрачає всередині — купляє іноземне авто, іноземну техніку, їздить відпочивати за кордон. Сири і віскарь і і то купляє заморські.
А от вчитель, при яких ви згадали в іншому коментарі, яких Україні дуже бракує, але для вас він такоє, не ойтішнєг, фу-фу-фу. Так от, той вчитель не може мати нормальної зарплати, бо гроші йому платить не айтішник, а бюджет. А от в бюджет багаті ойтішнєги, які працюють на мега складних і відповідальних роботах, плятять скупі сльози. Бо ж на сир не стане і віскарь.

Так це всеодно вклад в єкономіку. Так щоб ці сири купити в Україні, їх требо привезти, викласти на полицю, та продати. Виробник отримує 50 відсотків прибутів, далі працює логістика. З усіма іншими товарами теж самє. Вибачте за питання, але хочь якась освіта по єкономіці є?

Здивую. Двічі.
1. Якась є
2. Оцю казочку про «ми сплачуємо 20% ПДВ», можете притримати для когось іншого. Так це не рахується :)
Давайте чесно, ІТ-шники віддають в бюджет копійки.

Так то воно так, але ми витрачаємо валютні надходження переважно в Україні, що трохи дає поштовх економіці.

ІТ-шники віддають в бюджет копійки.

Ну может все-же не надо себя «у дупу запихати» ?
Моя супруга платит налогов с зарплаты меньше, чем мои «5%»...

Так проблема не в тому, хто скільки віддає в бюджет) Віддавайте хоч 30 відсотків, але від того дороги не стануть кращими, школи нові не збудуються, нічого не відбудеться. Бо відсотків 70 тих грошей тупо крадеться.А крадеться, бо в нас криміналізована країна з купленими судами.
Наприклад, нещодавно був скандал, що у Києві розкрали 9 мільйонів гривень на реконструкції лише одного парку, не найбільшого і не центрального. З тої реконструкції, що я там бачила — висадили алею дерев, поставили пару десятків лавочок і зробили освітлення. За документами ж там навіть з’явився спортивний майданчик, якого в реальності немає) Уявіть масштаби такого в межах країни. Це мільярди. Особливо в провінції, де завжди легше домовитися і сховати кінці.
focus.ua/...​te-parka-muromec-policiya

Вот сразу видно, что ты экономику изучал по книжкам дедушки чЛенина: от каждого по способности, каждому по возможности, справедливая оплата труда, не трудовые доходы, частнособственнические инстинкты.

Не измеряется стоимость труда в этом, дядя, ну не работает «справедливость». А работает соотношение желающих купить труд к желающим его продать. Ни в каких, б***ь, америках по другому не будет. Если у тебя есть одна вакансия водителя троллейбуса, а претендентов — десять, зарплату можно ставить на уровне минимально допустимой законодательно, всё равно кого-то найдёшь.

Так же и у всех остальных: АйТи это может быть просто, сложно — как угодно. Пока на одного программиста три места работы ждут — не дождутся, они будут ОЧЕНЬ богатыми людьми. Если, конечно, душка-Гетманцев опять не придумает какую-то законодательную хуйню

тут звичайно цікава дискусія виникла, але казати, що ти працюєш в ІТ — це все одно, що казати, що ти працюєш в аерокосмічній галузі. Нагадаю, що і там і там є прибиральники та інший обслуговуючий персонал, є люди, котрі цілипи днями по сценарію клікають кнопочки на екрані, тому це занадто велике спрощення. ІТ це всьоголиш інструмент, котрий не варто недооцінювати і не варто переоцінювати. Я знаю сантехніків, котрі заробляють на рівні Senior інженерів. Працювати треба не важко, працювати треба розумно.

Он капитан и родина его Марсель,
Он обожает git, C# и драки,
Он курит шмаль, и пьëт крепчайший эль,
Девопсит сутками в галерах Нагасаки...

Я пішов у механіки коли програміст то була звичайна робота на якій платили просто не погано.
А моряк, то було про захмарні доходи вже через 2-3 роки.
У судноводіїв в группі був чувак якого усі звали гінеколог. Як виявилося, він і справді лакар-гінеколог, який перенавчався бо було скрутно молодій сім’ї. То була середина 2000х, у 2008 я отримав диплом, криза та запропонували «перекантуватися» у ембеддед.

У мене після таких статей відразу виника питання — а для чого ти себе мучав всі ці роки? Шо заважало на самому початку сказати собі: «Нє, це якась дічь. Мене тут не повинно бути!»

Виходить, шо всю статтю можна умістити в два короткі речення: «Я витратив 5 (чи скільки там вчаться моряки) років свого життя на якусь дрочь, а тепер героїчно розгрібаю все те лайно, в яке вступив. Не робіть так!»

У мене після таких статей відразу виника питання — а для чого ти себе мучав всі ці роки? Шо заважало на самому початку сказати собі: «Нє, це якась дічь. Мене тут не повинно бути!»

Виходить, шо всю статтю можна умістити в два короткі речення: «Я витратив 5 (чи скільки там вчаться моряки) років свого життя на якусь дрочь, а тепер героїчно розгрібаю все те лайно, в яке вступив. Не робіть так!»

таке враження, що ви не застали совка чи пост-совкової країни

Конкретніше, будь ласка. Бо я з цією фігньою, принаймні, по відношенню батьків до мого рішення кинути університет і «знайти нормальну роботу» боровся ледь на десяток років.

Конкретніше, будь ласка. Бо я з цією фігньою, принаймні, по відношенню батьків до мого рішення кинути університет і «знайти нормальну роботу» боровся ледь на десяток років.

Ну от, застали таки, але боролися. Інші не кидали і не боролися.

Вспомнил группу «Капитан ненавидит море»

Судячи по коментарям, треба очікувати статтю з Full Stack Developer у судноводії)))

Ну як навігаторам треба буде десь бабки брати не напрягаючись, щоб в рейси не ходити, то може відкриють курси навігаторів і флотоводців на Деребасівский. Та будуть писати статейки — по типу стану ментором, не дорого від 5 тис баксів на тиждень, та розклеювати плакати та роздавати брошури на ИТ-шних курсах. І слоган «Не шагнув в ІТ — сінгапурський торгівельний флот чекає на тебе».

Круто написано — дякую! Дуже сподобалася ремарка про коучинг — взяв собі на замітку.
Коли стали офіцером, які побачили переваги, а які недоліки?

Тоже учился на судоводителя. Понял, что работа не нравится после практики. Смог списаться через пару месяцев — капитан помог. Он сразу понял, что из меня моряка не выйдет. Так и говорил что я работник — «в руках мухи ебутся».
Разгружали какой-то сыпучий свинец, потом трюмы мыли. Кэп говорил что мы «как у бульдозера отсосали» — и правда, было очень похоже, все чёрные. Ну хоть костюмы и респиратор выдали. После этого иммунитет видать просел и коньюктивит вылез.

Со старпомом где то в дании пошли к врачу и намекнули ему что надо бы меня списать. Лучший день в моей жизни.

Я программировал с 8 класса на турбо паскале, потом писал игры на конкурсы на delphi + opengl и вообще в был в теме геймдеве и движкописательства. Так что программировать умел.
Нашёл себе первую работу на пхп говносайты делать. Потом перешёл на iOS. В итоге остановился на C++ в около-графике.
Такие дела.

Смачно написано. Надеюсь, что моралфаги не потрут под соусом «айайай мат низя»

Красава, а мне 4 года потребовалось и 4 рейса что бы понять, что такой херней все жизнь заниматься я не хочу. Хотя бывало и весело, но только после перехода в IT я понял что такое получать удовольствие от работы.

Перечитав про усі плюси та недоліки і прийшов до висновку, що автор статті змінив шило на мило. Лишень роботу з краном поміняв на багфікси за індусами та фікси юніт тестів. Усе іньше в ІТ один в один те саме, по типу 16-17 годинних вахт на релізах (а то і по довше), пункт номер один про стосунки з капітаном і що цікаво останній пункт про мандри, але як виростеш на сініор +. І мандри такі що більшу частину часу всеодно ходиш в офіс тільки в іньший країні.

Усе іньше в ІТ один в один те саме, по типу 16-17 годинних вахт на релізах (а то і по довше),

Де ти працюєш, адміном на заправці?)
На більшості проектів де я працював люди 8 годин навіть не були в офісі чи онлайн.

На більшості проектів де я працював люди 8 годин навіть не були в офісі чи онлайн.

Читайте уважно — сказано було «на релізах». В нас теж так було, але годин по 12-14.

От прямо клиент в стилі присмаку гімнокурсів які шукають платоспроможну аудиторію лохів, бо з моряка є що взяти на відміну від, скажімо касира в забігайлівці. Усе те саме, та по іньшому і з іньшого боку.

Ментально — так і є, часом хочеться йти у шахту і фігачити вугілля. До речі морякам платять місцями навіть більше, ніж в ойті. Дані відкриті.

Перечитав про усі плюси та недоліки і прийшов до висновку, що автор статті змінив шило на мило. Лишень роботу з краном поміняв на багфікси за індусами та фікси юніт тестів. Усе іньше в ІТ один в один те саме, по типу 16-17 годинних вахт на релізах (а то і по довше), пункт номер один про стосунки з капітаном і що цікаво останній пункт про мандри, але як виростеш на сініор +. І мандри такі що більшу частину часу всеодно ходиш в офіс тільки в іньший країні.

Прям з біллборду з своїм коментом злізли — «мамо, чого я такий токсік?»

автор статті змінив шило на мило
Важка фізична робота та розумова деградація.

Пришёл работать в гос контору и отправили носить мониторы на 8 этаж без лифта?

Не с балкера на галеру перешёл по трапу, думал это линкор — оказалось тут гребут за клавами. Ну и мичман не лом на солидоледоленый — а пропистон на код ревью обещает вставить.

Интересный факт, что, несмотря на то, что в морях зарплаты пока что всё ещё больше, но люди начинают уходить из морей в IT. Это в очередной раз подтвержает, что в вопросах работы с кадрами айтишка всё делает правильно.
Бывший старпом с 5-летним стажем на танкерном флоте.
В скором времени, надеюсь, Python Developer.

А можете примерно обрисовать какие зарплаты в морях? Правда, вообще не в курсе.

Лучше погуглите. Очень зависит от многих факторов. Например, типа судов, принадлежности компании и, прежде всего, должности. А должность, в свою очередь, зависит от образования, квалификации и просто удачи.

Так и в ИТ все тоже самое. Просто базис конечно сильно лучше чем скажем у тракториста или продавца в забегаловке. Джуниор может претендовать на деньги достаточные чтобы, скажем квартиру снимать в районе по приличнее. А так, у джуниора с тем же тимлидом разница по зарплате в 5 раз и конкуренция за место уже по сто человек дошла. Ну — а те кто думает что может получить повышения без начальства и политики либо живут в мире инфантильных фантазий, либо сами управляют собственным бизнесом. Как и наивные люди которые полагают что платят просто так за принадлежность к касте, и не нужно не особых знаний и умений ни опыта работы, ни необходимости работать иногда и сверхурочно в тот же релиз например и т.д. Ну — а про все прелести работы на которые жалуются моряки в море, тут на форуме сами можете почитать. Что интересно оба пола регулярно поднимают темы.

Ну — а те кто думает что может получить повышения без начальства и политики либо живут в мире инфантильных фантазий

Був мідом, сказали що треба здати сетрифікації, KPI, ще щось щоб стати сіньором. Пройшов кілька співбесід і став сіньором в іншій компанії.
І де тут політика чи начальство?

Ну і ти хоч раз 16 годин працював щоб таке писати?)

І де тут політика чи начальство?

Ніде, але різниця в тому, що «Senior» в IT це майже як той сферичний кінь в міжзірковому просторі — це не говорить ні про що. Хіба що попрацював десь 3 роки. У моряків навпаки, якщо ти старпом, то це вже більша частина потрібної інформації — у тому сенсі, як це регламентується купою сертифікатів та морською конвенцією.

В IT рядові деви отримубють від $1500 до $7000 в залежності від

типа судов, принадлежности компании и, прежде всего, должности.

Шо там у моряків?

Десь те саме, тільки ще койка і їжа оплачується за рахунок галери

Півроку ні на концерт сходити, ні друзів побачити. Дякую, дуже дякую!

Згоден. На судні хоча б друзі є.

Дружина і діти там теж є? Ото ж.

Дружина айтішника в більшості випадків все-одно що дружина моряка — мужа не бачить.
Айтішник як квітка, вегетатує в кутку біля монітора, зрідка відриваючись на перерви в туалет та перекусити. Часто двері в кімнату айтішника зачинені, і цього самого айтішника не бачать ні дружина, ні діти.

Але у моряка принаймні у дітей є уявлення про мужність тата, море, та далекі країни.

А потім обіжаються, чого айтішніків ніхто не любить. Як тебе можна любити, якщо ти дибіл?

Якраз — ні. Твоя команда змінюється кожні 2 місяці. А крю взагалі — постійно. Не встигаєш подружитись як людина зникає

Чето мне подсказывает, что в ИТ от удачи еще больше зависит
А еще от не-ИТшных скилов — умения лгать не моргая глазом о своем опыте и так далее.
Реально куча людей из ИТ последнее время не стеснясь рассказывают, как на**ли систему, типа.

А можете для інтереса написати про роботу мрії для моряка? Робота на умовному приватному судні чи щось таке?

Всё куда прозаичнее. Для многих знакомых мне моряков работа мечты — это работа за те же самые деньги, но дома, на земле.:)

Капітан. Капітан має каюту у вигляді афігенної двокімнатної квартири з ол-інклюзів. Має право жити там з дружиною/не дружиною, дітьми. Їх перельоти по світу оплачує компанія, для них доступні всі послуги на борту. Зарплата — космос. До того ж робота цікава — рулиш 300-метровим плавучим містом, в якому ти мер )

Капітан має каюту у вигляді афігенної двокімнатної квартири з ол-інклюзів

Лол

Має право жити там з дружиною/не дружиною, дітьми.

Ого, а мужики и не знали

Їх перельоти по світу оплачує компанія

Так это для любого моряка, правда перелеты по миру это дом — 6 месячная тюрьма — дом, но да, компания оплатит.

До того ж робота цікава — рулиш 300-метровим плавучим містом

Так интересно, что за пол года рейса все сериалы, фильмы, игры, порно, засмотрены до дыр, а пик интереса это выйти в воллмарт в американском порту, купить жене и детям которых пол жизни не видишь вещи и игрушки.

Дуже вражений вашим рішенням) це треба мати реально сильну мотивацію, щоб чіфом з 5 роками доствіду свічнутись. Іноді сумніви в мене виникають звісно, але я другий помічник на балкері з 5 річним досвідом також, але будучи старшим помічником — це прям сильно. Бажаю вам успіху і більше ніколи не почути десь у Північному морі при температурі −10 — «Attention crew, stand by fore and aft» )))

і більше ніколи не почути десь у Північному морі при температурі —10 — «Attention crew, stand by fore and aft»

розшифруйте для сухопутних, будь-ласка

=) «Внимание, экипаж! Швартовым командам занять места согласно швартового расписания.»
Ну, или, «швартовым командам по местам стоять!»

=) «Внимание, экипаж! Швартовым командам занять места согласно швартового расписания.»
Ну, или, «швартовым командам по местам стоять!»

ну, тобто прикол у тому, що в мінус 10 на вітрі на Півночі?

Интересный факт, что, несмотря на то, что в морях зарплаты пока что всё ещё больше

Уважаемый стар. пом, вы на два не забыли поделить? Или вы в рейсе 12 месяцев сидеть будете?

Уважаемый Александр В., не забыл. Ценю вашу внимательность.

Ну, тогда видимо у моряков зарплата за последние годы выросла, я когда работал, у наших стар. помов было 8000 — 10000$, что в месяц дают скромные миддловские 5000$, при этом еще и каждые 5 лет сертификаты обновлять не нужно, и 14 часовых игр с балластными насосами нету.

Ох, чтоб балластные насосы были самой большой проблемой!=)))
А вот насчёт скромных миддловских 5000... Знаете, вы прям вдохновили меня сегодня сесть ещё немного поучиться.

Удачи вам, понимаю что с чифа в джуны тяжелее чем с третьего в джуны, но лично для меня это того стоило. Думаю человек который смог стать старшим помощником, уж точно сможет стать разработчиком.

Спасибо. Приятно получить поддержку от человека, который не понаслышке знает, о чём идёт речь.

Та після такого досвіду можна подати заявку в астронавти. У них стандартна команда: капітан, науковець, інженер або технік. Тільки звісно якщо воно тобі треба. А можно просто грати в космосіми.

світчер з реальної галери на «віртуальну»
я так розумію на морі ви таки стали «погонщиком»?
бажаю вдалого кар’єрного шляху на IT галерах, і стати капітаном своєї шлюпки :)

Дуже крута стаття! Я працював другим помічником капітана і наразі перебуваю у пошуку роботи за напрямком QA, тож подібні статті мотивують і черговий раз нагадують, що у цьому житті все можливе при бажанні та навчанні. Дякую авторові, сподіваюсь через кілька років мені теж буде що сказати)

Чекатимемо на блог з вашою історією! ;)

Закінчивши Херсонський фізико-технічний ліцей, зміг здати ЗНО з математики на 200 балів.

І пішов в технікум на моряка?

Молодець що вкотився, тепер головне це вчасно міняти контори а не сидіти там 10 років.
Доріс до міда — змінив контору на кращу з сильнішою тімкою, доріс до сіньора — знову змінив. Не бійся з сіньора йти на міда якщо ЗП вища, і за 6-7 років станеш толковим техлідом.

Підписатись на коментарі