Усе, що ви хотіли знати про українську електромережу. Розповідає провідний енергетик

Провідний енергетик Ігор Лубківський пояснив у тексті для «Економічної правди» як влаштована електромережа України, які в неї є недоліки і чому міський голова, керівник військової адміністрації або інший чиновник не можуть вимикати світло, тицяючи пальцем у мапу.

Публікуємо найважливіше з його пояснень.

Що треба знати про електромережу

1. Щоб отримати електроенергію вдома, слід створити замкнуте електричне коло. Це означає, що в такому колі мають бути джерело електроенергії, провідники, які її передають, і корисне навантаження: прилади, що вмикаються в розетку.

2. Поки електроенергія доходить до ввімкненого приладу, певна кількість тепла виділиться через провідники, які підводять електроенергію до будинку. Спеціалісти називають це технологічними втратами.

3. В Україні переважно використовується мережа змінного струму. Тобто такий струм не має плюса і мінуса, як у батарейці. Плюс і мінус у ньому чергуються з частотою 50 разів на секунду (50 Гц). Електричне коло складається з двох провідників: фазного, на якому відбувається чергування зарядів, і нульового, який замикає коло і на якому заряду немає, бо на підстанції він приєднаний до землі. В українських реаліях, для ліній змінного струму, найбільші об’єми електроенергії передаються лініями 750 кВ і 330 кВ. У той час як у розетці — 220 В, тобто у понад тисячу разів менше.

4. Перевагою мережі змінного струму є те, що завдяки трансформаторам легко змінювати співвідношення струму і напруги в потрібний бік. Генеруючі компанії намагаються виробляти напругу максимально можливого значення, а з боку споживача, навпаки, іде низка понижуючих трансформаторів: від 750 кВ і 330 кВ спершу до 110 кВ, а потім — до 35 кВ і 10 кВ, або відразу зі 110 кВ до 10 кВ. Мережа 10 кВ в Україні є основною мережею, якою живляться споживачі. Після неї йдуть лише невеликі трансформаторні пункти, які понижують напругу до 0,4 кВ. Це вже те, що споживають громадяни, ті самі 220 В, тільки в трифазному вимірі. Саме ці лінії, напругою 10 кВ, переважно відключають, коли в тому виникає потреба.

5. За фізичними законами: чим більше навантаження в мережі змінного струму, тим більше падає його напруга і частота. Щоб побутові прилади витримували і не ламалися, необхідно підтримувати сталість напруги, тобто баланс генеруючих і споживчих потужностей. Скільки виробляємо — стільки й маємо споживати. І навпаки: скільки споживаємо — стільки й маємо виробити. Цей баланс між виробленням електроенергії і її споживанням зазвичай підтримується введенням додаткових генеруючих потужностей або відключенням зайвих, щоб не було перенапруги. Коли це неможливо — відключенням чи підключенням споживачів.

Як влаштована електромережа України

З часів СРСР нам дісталася добре розгалужена мережа високовольтних ліній і підстанцій, які можуть дублювати одна одну, а також надлишок генеруючих потужностей — радянська промисловість була достатньо енергоємною.

Крім того, за роки незалежності України була запущена низка блоків на АЕС: Запорізькій, Хмельницькій та Рівненській. Якщо все справне, дефіцит електроенергії в країні відсутній і її можна легко експортувати, наприклад, у країни ЄС.

Власне, на це й була розрахована радянська електромережа: високовольтні лінії від Хмельницької та Рівненської АЕС ідуть у бік Польщі та Угорщини, від Південноукраїнської АЕС — у бік Молдови та Румунії, від Бурштинської і Добротвірської ТЕС — у бік Польщі та Словаччини.

Усе це — відкриті дані, вони добре відомі росіянам. Зрештою, усі ці лінії будувалися в радянські часи, а Генплан і союзне Міністерство енергетики розташовувалися в Москві. Тому вони знають, куди бити.

Недоліки української електромережі

Попри розгалужену мережу високовольтних ліній і надлишок генерації, розрахованої на експорт, ця мережа мала й суттєві недоліки.

Перший — проблеми з регулюванням потужності. Потужності споживання в будь-якій електромережі нестабільні: хтось щось вмикає в розетку, а хтось вимикає. Так само і на виробництві — якісь станки запускають у роботу, а якісь — вимикають. Така зміна навантаження викликає стрибки напруги в електромережі.

Є три піки споживання: денний — у районах розташування великих промислових підприємств, він припадає на робочий день, і два інших — ранковий та вечірній, вони пов’язані із збільшенням споживання населенням.

В СРСР проблема пікових навантажень вирішувалася просто. Завдяки розмірам держави піки в різних регіонах наставали не одночасно. Тому створювалися перетоки електроенергії з регіонів, де в цей час навантаження менше, у регіони, де воно більше.

З від’єднанням від мережі колишнього СРСР це стало неможливим, тому піки в Україні стали гасити додатковим включенням в роботу або виведенням з неї генеруючих потужностей.
Оскільки АЕС не здатні швидко змінювати потужність, з цією метою використовували ТЕС, ГЕС або спеціально збудовані для таких цілей гідроакумулюючі станції (ГАЕС). Останні — це ті ж ГЕС, які завдяки об’єму водосховища мають можливість додатково накопичувати воду в періоди, коли не споживають її для виробництва електроенергії.

Другий недолік — надто укрупнені генеруючі потужності. Оскільки СРСР страждав гігантоманією, то всі малі ГЕС, які на заході України дісталися нам у спадщину ще від Польщі, поступово знищили. Ставка робилася на великі АЕС та ГЕС, бо це здешевлювало вартість електроенергії.

Зараз найнижчою є собівартість електроенергії, виробленої на ГЕС, потім — на АЕС, а далі — усе інше. «Зелена» енергетика, на жаль, поки що найдорожча. У перспективі в конкурентну боротьбу можуть вступити електростанції на біогазі, але їх наразі мало.

Хоча в країні є надлишок генеруючих потужностей, але їх небагато, через що вони стають легкою здобиччю для російських ракет. Тому є енергодефіцитні області, які потребують «вливання» електроенергії з-за своїх меж.

Третє — високовольтні мережі належним чином не закільцьовані. За роки незалежності планували збудувати кілька ліній на 330 кВ і 750 кВ, які б трохи виправили проблему. Частину з них збудували. Розпочате в часи другого прем’єрства Юлії Тимошенко будівництво лінії 750 кВ з Рівненської АЕС у бік Києва, яка частково мала компенсувати відключення Чорнобильської АЕС, завершили в грудні 2015 року. Роком пізніше добудували відгалуження лінії Хмельницька АЕС — Чорнобильська АЕС до тієї ж підстанції «Київська». У листопаді 2020 року ввели в дію лінію 750 кВ Запорізька АЕС — Каховська. Будівництво повітряної лінії на 330 кВ Новоодеська — Арциз застопорилося через екологічні проблеми (перетиналася з природоохоронними зонами), а деякі інші проєкти залишилися в стані розробки.

Що маємо зараз

Зараз маємо мережу, яка має запас генеруючих потужностей і яка достатньо добре могла б працювати навіть після тимчасової втрати Запорізької АЕС. Просто тому, що разом з нею тимчасово втратилася і значна кількість споживачів.

Ця мережа добре закільцьована для мирних часів, але, як виявилося, недостатньо добре — для воєнного часу. Особливо коли росіяни добре знають, куди бити. А б’ють вони по генеруючих та регулюючих потужностях, виводячи з ладу високовольтні мережі та підстанції, по ТЕС або по їхніх електричних підстанціях. Через це ми втратили можливість ефективно регулювати потужності в мережі.

Якщо раніше диспетчер, щоб відновити баланс генеруючих і споживчих потужностей давав команду ТЕС або ГАЕС наростити чи скоротити виробництво електроенергії, то тепер він може це робити лише відключенням чи підключенням споживачів. Звідси — непрогнозовані вимкнення та ввімкнення електроенергії.

Скажімо, диспетчер «Укренерго» доводить диспетчеру обленерго інформацію про те, що той може додатково включити в роботу 100 МВт потужності. Той вмикає лінію в роботу, але замість споживчої потужності 100 МВт отримує 150 МВт! Наприклад, тому, що там усі щось повмикали, бо довго не було світла, або тому, що в нього на лінії включився в роботу якийсь великий споживач електроенергії, наприклад, завод.

Що тоді робить диспетчер? Шукає іншого споживача, який споживає 50 МВт потужності, і вимикає його, щоб в результаті мати 100 МВт потужності. Як це відбувається? Рядовий споживач, можливо, думає, що сидять міський голова, голова цивільно-військової адміністрації або інший чиновник з картою в руках і ділять, кого відключати, а кого — ні. Або що підприємець приніс хабаря, тому його не відключають. Ні!

Відключають завжди диспетчери, а не чиновники, і на ухвалення рішення іноді є лише кілька хвилин.

Роблять це цілими лініями. Технічної можливості відключити один будинок, а інший залишити включеним, бо там живе племінник міського голови, у них немає.
Тому якщо якийсь будинок світиться поруч з відключеним, то це значить, що він заживлений від іншої лінії, тієї, яку не відключали. Як обирають лінії, які слід відключати, окрім того, скільки потужності вони споживають?

Звичайно, у першу чергу намагаються не вимикати лінії, на яких розташовані об’єкти критичної інфраструктури: котельні, лікарні, станції швидкої допомоги, пожежні частини, насосні станції (каналізація теж повинна працювати). Переважно в цей список потрапляє ще й водоканал, але теж не завжди. Він споживає багато потужності, і якщо в диспетчера немає іншого виходу, то водоканал теж може «потрапити під роздачу». Один насос має потужність 150-200 кВт — це як один житловий будинок. А насосів там не один і не два.

Інший критерій для відключення — швидкість і доступність. Більшість підстанцій обладнані телеуправлінням, тобто ними управляють за допомогою радіосигналу або оптоволоконної лінії. Але не всі.

Знову ж: ніхто не готувався до війни. У першу чергу, телеуправління заводили на ті підстанції, де це було потрібно в мирний час. Відповідно, відключають у першу чергу ті лінії, де це телеуправління є і де лінія ще не дуже стара.

Щоб не було так, що дистанційно її відключили, а щоб включити — доведеться відправляти машину з бригадою за 20 кілометрів. Тобто тут більше пощастило тим, хто живе на старіших лініях, на які не встигли завести телеуправління. Якщо, звичайно, така лінія сама по собі не згорить від старості або якщо її не відключать разом з іншими лініями шляхом відключення тієї високовольтної лінії, до якої вона приєднана.

Що можна і треба зробити

По-перше — добудувати заплановані високовольтні лінії. Напевно, тепер уже з урахуванням досвіду війни.

По-друге — за можливості розосередити генерацію. Будувати генеруючі станції слід у першу чергу в тих областях, де їх недостатньо або немає зовсім. Київський регіон, до речі, теж входить до цього списку. Після відключення Чорнобильської АЕС у грудні 2000 року Київ та область стали енергодефіцитними.

По-третє — не боятися експорту електроенергії в ЄС. У нас надлишок генеруючих потужностей, і якщо матимемо можливість продавати електроенергію, то її треба використовувати. Це дасть кошти на відновлення мереж «Укренерго» та «Енергоатома». Крім того, приєднання до мережі Євросоюзу дасть змогу хоча б частково регулювати споживання електроенергії, як це робили в часи СРСР завдяки перетокам електроенергії між різними регіонами.

По-четверте — розвивати вітрову генерацію. На відміну від сонячної, вона генерує електроенергію цілодобово і незалежно від пори року. Також варто сприяти побудові електростанцій на біометані. Знову ж — у першу чергу в регіонах, які не мають власних генеруючих потужностей.

І останнє: слід максимально підтримувати побудову енергонезалежних будинків чи навіть цілих комплексів та районів з використанням сонячної генерації, невеликих ГЕС, вітрових станцій.

Що не можна чи не варто робити

Закопувати трансформатори в землю, як пропонують деякі користувачі соцмереж. Це не допоможе і не має сенсу. Трансформатор треба охолоджувати та обслуговувати. Він стоїть на відкритому повітрі, щоб до нього був доступ.

Можна, звичайно, збудувати спеціальне бетонне приміщення нижче рівня землі з примусовою вентиляцією, але через це сильно подорожчає електроенергія, а результату буде мало.

Якщо ракета наскрізь, до фундаменту прошиває пʼятиповерховий будинок з бетонними перекриттями, то один поверх в землю тим більше проб’є.

Створювати хибні цілі-підстанції ­теж не має сенсу. Навіть не тому, що підставну підстанцію можна виявити дроном чи з допомогою російських агентів.

Проблема в тому, що будь-яку підстанцію легко вирахувати за лініями електропередач, які до неї підходять. Для того навіть супутника не треба — достатньо відкрити Google maps.
З політичної точки зору, щоб люди не нарікали, є сенс забороняти експорт. А з технічної — немає.

Скажімо, якщо Рівненська АЕС завантажена паливом і має окрему лінію в Польщу, то те, що вона буде поставляти туди електроенергію, ніяк не позначиться на українських споживачах.

Правда, панацеєю це теж не стане, бо лінію, що йде полями, так само легко пошкодити, як і все інше.

Можна робити стратегічний запас трансформаторів, як про це кажуть критики, але не на всі випадки. Річ у тім, що трансформатори дуже різні: і за потужністю, і за напругою. Передбачити, який саме буде пошкоджений, неможливо. У нормальних умовах вони служать по 30-50 років, треба тільки масло вчасно міняти. Навіть якщо й виходять з ладу, то переважно легко ремонтуються, якщо тільки метал не поплавився, як от внаслідок ракетного удару.

Кожне обленерго має цех з ремонту трансформаторів. Якщо сердечник трансформатора і корпус цілі, то поміняти масло й обмотку — не проблема. Якщо ж трансформатор знищений, тоді, звичайно, потрібен новий.

У цьому контексті перехід в управління держави «Запоріжтрансформатора» — правильний, хоч і, можливо, запізнілий крок.

І останнє: не варто нарікати на енергетиків. Рядові працівники цієї професії ­— такі ж українці, як і всі. Якщо врахувати, що електромонтер обленерго отримує зарплату 8-10 тис грн, то працюють там переважно люди або зовсім молоді, без досвіду, або передпенсійного і пенсійного віку. У Києві за таку зарплату ніхто навіть прибиральником не захоче піти, не те що на стовпа вилазити.

До того ж, енергетична галузь зазнала таких же втрат працівників, як і інші галузі: хтось виїхав за кордон, хтось опинився під окупацією, хтось пішов у ЗСУ. Навантаження зросло, бо ті, хто залишилися, роблять усе, що можуть. Тож не нарікайте на енергетиків, не їхня вина в тому, що відбувається, не вони запускають ракети. Звичайно, можна було щось трохи більше модернізувати, десь можна було більше закільцювати, але все це вимагало значних капіталовкладень. А більше платити за найдешевшу електроенергію в Європі ніхто з нас не був готовий. Тому й маємо те, що маємо.

👍ПодобаєтьсяСподобалось47
До обраногоВ обраному6
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Тільки я Юлію Тимошенко побачив? При чому тут її прем’єрство? Вона була міністром енергетики? о0

А що там по модульним реакторам, які розміром із транспортний контейнер і це вже «під ключ» ? До того ж, є проекти подібних реакторів, які застосовуються в першу чергу для виробництва тепла, а не електрики.

Скілкьи буде коштувати зробити розгалуджену мережу таких міні-аес, щоби умовно якийсь хутор міг від таких живитися, у випадку мінусування єдиної енрегосистеми?

Читал и критику таких модульных реакторов — бОльшие проблемы с утилизацией отработанного топлива. Перекроет ли удобство и меньшая себестоимость самого реактора бОльшие расходы на обслуживание и утилизацию сейчас никто не знает, потому что все такие реакторы пока только в стадии проекта.

а они что, какие-то «противоракетные»? По-моему удобная очередная цель была бы. Но я не специлист конечн

Щоб русня бахнула ракетою по цьому реактору, а потім сказали «Ой, ми прамахнулісь. Ми в другоє мєсто целілісь?» Нє, ліпше вже з блекаутами.

Ні, як раз навпаки, наліпити їх купу, і щоб усі сусіди знали. Будь яка найменша атака — це потенційний чорнобиль, який ще й може подути через кордон, тому буде як варіант ядерного стримування для самих маленьких.

Щось сусідам пох від обстрілів ЗАЕС. Глибоке стурбування.

Дякую за статтю дуже цікаво.
Щодо закопування під землю й активне охолодження. Чи можна це тепло якісно використовувати? Це ж тепло, гріти воду чи продавати комусь, можливо й бізнеси знайдуться купувати тепло.

Теоретично можна використовувати будь-які перепади температури, практично — треба рахувати, чи буде це вигідно. Із Великого адронного колайдера планували використовувати тепло для опалення, чим закінчилося — не знаю.

hromadske.ua/...​ikogo-adronnogo-kolajdera

Необхідність охолоджувати трансформатори сильно перебільшена. Вони пін сонцем на +40 стоять і нічого їм.

Та ні, гріються вони добряче насправді. Ось приклад примусового повітряного охолодження, добре видно вентилятори: images.prom.ua/...​atori-priznachennya-i.jpg Вище потужність — більш складна система охолодження, аж до двоконтурних систем примусової циркуляції мастила.

Чому не використовують як мобільні електростанції дизельні тепловози з тяговим генератором?

Вони потрібні на залізниці як локомотиви, та й тих недостатньо. Зайвих немає

Є купа пасажирських дизель поїздів, їх зараз рідко використовують.

У пасажирських дизель-поїздів старих моделей (Д1, ДР1) гідромеханічна передача. Там нема потужних генераторів, які б можна було використати для живлення чогось. Вони тільки для власного освітлення електрику генерують, як автомобілі.

Там постійний струм з незручними для передачі на відстані параметрами (щось типу 400 В, 3000 А), і доволі складна аналогова система керування. Зробити кастомний інвертор мегаваттної потужності складніше, ніж прилаштувати типове, але трохи інше обладнання на підстанції.

Тож не нарікайте на енергетиків, не їхня вина в тому, що відбувається

Нормальні люди, які все розуміють, — не нарікають а дякують.
Це титанічна праця зараз, особливо в морози, робити так, щоб ми могли в тилу продовжувати жити та працювати.

І останнє: слід максимально підтримувати побудову енергонезалежних будинків чи навіть цілих комплексів та районів з використанням сонячної генерації, невеликих ГЕС, вітрових станцій.

В іншій темі один з пунктів (4) я писав майже те саме слово в слово.
dou.ua/...​rums/topic/40941/#2525516
Тільки тоді наді мною чомусь сміялися, що це казочки про рожевих поні:

Пункт 4 — ну вот это чистой воды сказочки, про то как сюда прийдут сша и ес и будут делать ветряки..
Еще один «сказочник» ?
стосовно сонця і вітру — це казочки західних країн, у яких останні 20 років не було інших проблем, щоб з ними гратися, тож граються в «зелений перехід», вкурвивши АЕС як останні кретини. я подивлюсь, як сонячною е/е заживити Україну взимку, ліл.
без фантастичних інвестицій, з одного боку, і найрішучіших інституційних змін в державній централізовано-монопольній примусово-дозвільній системі, з другого боку, ніякими distributed grids навіть близько не пахне.

але для цього є один казковий олігарх із своєю казковою монополією, так що пересіченим зась

І останнє: слід максимально підтримувати побудову енергонезалежних будинків чи навіть цілих комплексів та районів з використанням сонячної генерації, невеликих ГЕС, вітрових станцій.

єпідтримка, штрафами

Закопувати трансформатори в землю, як пропонують деякі користувачі соцмереж

Закопувати то може і прутня, але рознести трансформатри один від одного, зробити протиуламковий захист навколо трансформатора сенс мае.

Доречі, є така ідея — навколо місць розміщення трансформаторів щільно понавішувати аеростатів. Щоби там була умовна «стіна» із них висотою метрів під 20, та смугою у метрів 50.

Оскільки це не задача «завісити аеростатами Лондоу від ФАУ», менші цифри і т.п. то і вартість/трудозатраність повинна бути не астрономічною.

Все зрозуміло! Тількі одне мені не доходить, чому ще у 2008 році Ющенко підписав угоду з ЕС о приєднанні мережи до ЕС, али на протязі 8 останіх років нам казали що це не можливо! А с початком війни, стало можливо, та ще і отримати частку енергіїї з ЕС. І ще мені дуже цікаво де зараз такий собі реформатор Яценюк, який у 2014 відмінив усі пільги на імпорт всього обладнання для приватної генерації ( 25 квт). І що спонукало його у 2015 році відмінити для імпортерів вугілля з рф НДС? А може хтось знає хто у нас в країні самий великий імпортер вугілля?

Не применшуючи подвигу енергетиків, стаття досить маніпулятивна

але через це сильно подорожчає електроенергія

КПД трансформатора 99%, тобто в тепло переходить лише 1%, розсіяти тепло потрібно <10% від енергії втрат, виходить здорожчення на 1% від 10% = ~0.2коп за кВт/г, це сильно подорожчає й краще сидіти без світла? — й таких моментів у статті достатньо.

Можна почитати про Гітлера, який набудував, у свій час, купу підземних електростанцій й бетонних споруд, які звичайні 3-тонні бомби не могли пробити (у кр.ракет лише ~500кг вибухівки й точність 50..100м).

розсіяти тепло потрібно <10% від енергії втрат

А куда деваются остальние 90?

Звичайними вент каналами в атмосферу (й не 90, а <110).

Еще раз. КПД трансформатора 99%. 1% потери. Далее «розсіяти тепло потрібно <10% від енергії втрат» то-есть рассеять из 1% потерь надо только 10% иначе говоря 0.1% от общей мощности трансформатора, а что происходит с остальными 0.9% потерь? Куда они деваются?

А хто Ви за фахом? Можна дізнатися?

цікаво, от літо, сонце, жара, корпус розжарюється так що можна яйця смажити, але «повітрям охолоджує»

якщо підстанцію в землю закопати, то вже потрібне активне охолодження, на яке витрачається додаткова енергія

ветканал, ну да 100500 мільйон дєнєг

цей же текст був на ЕП, хіба ні?

Так, в першому абзаці є активне посилання на першоджерело

Correct me if I’m wrong, але наче якраз централізоване ефективніше, якщо його суміщати з електрогенерацією.

Централізоване опалення не ефективне, бо витрати на доставку великі.
Але я суджу за СРСР-вськима тепло трасами.
Як би це тепер зробили — хз.
От знаю, що через блекаут у Київському офісі зараз у середньому +10, і там саме централізоване опалення.

Зараз практикують встановлення окремих пунктів опалення на багатоквартирний житловий будинок. І це теж не надто ефективно, хоч і значно краще ніж з однієї котельної на весь мікрорайон. В під’їзді де встановлений такий пункт опалення, люди сидять взимку з відкритими вікнами, а в під’їздах подалі — мерзнуть через тепловтрати. Отже, наступний логічний етап нмсд — встановлення окремих пунктів опалення на кожен під’їзд... Але опісля все одно прийдуть до індивідуального опалення, так як це працює в багатьох розвинених країнах...

Централізоване опалення не ефективне, бо витрати на доставку великі.

ні, в Польщі дешевше, чим пан би сам себе грів (газом, вуглем, електрикою...)

Усюди, чи лише там де є надлишкова енергія?
Може там дотують енергетиків?
Бо в нас як на мене не дешевше. Особливо якщо приймати до уваги те, що «вікна навстіж, бо жара»

У нас, если современная «бойлерная» в доме (автоматическое регулирование температуры теплоносителя, подаваемого в батареи, в зависимости от погодных условий и времени суток), дом утеплён и счётчики на тепло (убирает фактор «вікна навстіж, бо жара»), тепло и вода «из города» дешевле индивидуального отопления и бойлера / колонки. Считали в моём доме.

Цены сравнивать нужно.
Тогда лишь можно судить.

Я же говорю — считали затраты на 1 кубометр горячей воды и 1 Гкал тепла в моём, относительно новом, многоквартирном доме. Для электрики, конечно, потому что у меня в доме нет газа. Получилось, что тепло и горячая вода, получаемые из города, заметно дешевле, получаемых автономно. Настолько, что имело смысл заморочиться и запустить полуразваленное застройщиком тепло- и водоснабжение.

Возможно будь там газ было бы иначе?
Но кто знсет.
Да и не важно.

Все знакомые в частных домах, кто мог, перешли с газовых котлов на электрические (газовые котлы оставили в качестве резерва и сейчас, конечно, греют дома газом). Из чего лично я делаю вывод, что топить электричеством дешевле, чем газом.

В новішому (в мене — 15 років будинку) будівництві нема такого, на скільки собі виставив — стільки і платиш. Лічильник на квартиру.

В новішому (в мене — 15 років будинку)

У мене ще новіший будинок.
І нічого такого нема.
Котел у кожній квартирі.
Скільки наюзаєш газу — стільки і заплатиш.
Враховуючи те, що будинок покритий пінопластом + сусіди теж обігрівають квартири + я не люблю спеку (+21/+22 it`s OK), то не так вже й дороге задоволення.

Звичайно блекаути вносять поправку.

Так і є, тут в Польщі центральне опалення то найдешевший і найменш геморойний варіант. І прекрасно поєднується з автоматичним регулюванням температури теплоносія, горизонтальною розводкою і індивідуальними лічильниками.

Автономне опалення у більшості випадків потребує електрики, навіть якщо воно газове. Тому при відключеннях, як от зараз, не працює (якщо не поставили безперебійники з чистою синусоідою або щось подібне). А централізоване часто працює, бо місту відносно простіше забезпечити електрикою котельні, ніж кожний будинок з автономкою.

Забезпечити котельню на будинок в декілька тисяч квартир резервним дизельним генератором — не така велика проблема. Принаймні матеріальна. По доступності генераторів в такий час нічого не скажу.

дизельним генератором

Газовим прямо з труби ще краще ;)

Так, це навіть краще. Бо електрика без котельні газу не дуже і потрібна.

Закопувати трансформатори в землю, як пропонують деякі користувачі соцмереж. Це не допоможе і не має сенсу. Трансформатор треба охолоджувати та обслуговувати. Він стоїть на відкритому повітрі, щоб до нього був доступ.

Але влітку > +20 на повітрі, а під землею завжди +14.

Ну якщо я другу закопаю і темп. грунту буде +14, то вона охолоне швидше до +14, оскільки буде в термоконтакті із землею. Радіаційні втрати будуть невеликі в обох випадках порівняно з прямим контактом з грунтом.

Не совсем корректна анология, для норм имитации нагреватель нужен постоянный. тогда да, эффект будет.

Теж не дуже зрозумів цей момент. Багато серйозного обладнання, яке треба охолоджувати і обслуговувати, знаходиться під землею. В тому числі енергетичного. В тому числі цивільного — можна хоча б пошукати «підземні тягові підстанції».

Можна, звичайно, збудувати спеціальне бетонне приміщення нижче рівня землі з примусовою вентиляцією, але через це сильно подорожчає електроенергія, а результату буде мало.

Про «сильно подорожчає електроенергія» — ІМХО маячня повна.

Якщо ракета наскрізь, до фундаменту прошиває пʼятиповерховий будинок з бетонними перекриттями, то один поверх в землю тим більше проб’є.

Рівно так, але є одне «але» — у випадку прямого влучання. Від вибухової хвилі, уламків та навіть пожежі бетонний захист врятує якщо не повністю, то значно знизить ймовірність ушкодження унікального трансформатора. А хвости завжди можна перетягнути, що наші енергетики регулярно і роблять.

Дякую за статтю. Було корисно і розвіяло кілька моїх хибних суджень 🙌

Оскільки тут на початку заявлено, що пан автор є

Провідний енергетик

було б непогано навести факти що можуть підтвердити його експертність, себто де він навчався, скільки має ступенів, де працював, скільки має реалізованих енергетичних проектів (бажано великих) в портфоліо? Бо експертність пана викликає певні сумніви, особливо після

По-четверте — розвивати вітрову генерацію. На відміну від сонячної, вона генерує електроенергію цілодобово і незалежно від пори року.

Він це придумав тому що йому вітрячки подобаються, чи спирається на якийсь стратегічний науково-інженерний документ, який грунтовно радить розвивати ВЕС, бо там «цілодобова» генерація?

Ви ж знаєте що він не відповість, краще розкрийте тему якщо маєте що сказати про вітряки.

а що неправильно написано на рахунок вітряків?

У статті було тільки це?
Чи Ви тільки шукали до чого причепитися?

В Дніпрі якось по дорозі на аеропорт побудували великий вітряк. Але він майже ніколи не крутився, бо достатнього вітру не було. Через якийсь час його розібрали.

Енергетики це наші герої) Дякую за вашу працю!

Тож не нарікайте на енергетиків, не їхня вина в тому, що відбувається, не вони запускають ракети

А що хтось нарікає? Для мене вони навпаки герої

Підписатись на коментарі