Чому Укрпошта та МістЕкспресс — це горе нашого часу

Вітаю Вас, шановне панство!

Все, що я зараз згадав було ще до війни, а точніше до повномасштабного вторгнення рашистів в Україну. І виправдовуватися війною ані Укрпошті, ані МістЕкспрессу не вийде.

Кожного разу, коли доводиться отримувати щось поштою — в мене по спині збентежено бігають мурахи в холодних китайських шльопанцях. Звісно коли це не Нова Пошта.

Цю статтю я вирішив написати тому, що раз за разом буває вже не вистачає сил терпіти «сервіс» 70-х років в якому застрягла Укрпошта, та «сервіс 90-х» — в якому живе Міст Експрес, який вже, здається, називається просто Міст.

Розпочну мабуть з поганого — Укрпошти. І одразу ж живий приклад.

Приходить тобі СМС-ка, що твоя покупочка з АліЕкспресс вже знаходиться на поштовому відділенні. Ти, як людина працююча, вибираєш спеціальний день, який плануєш заздалегідь, бо відділення працює з 9:15 до 16:25, та ще й перерва з 12:45 до 14:30.

Звільнився з роботи раніше, приходиш до відділення і вже на підході намагаєшся вирахувати приблизний час очікування, бо ще здалеку бачиш чергу з радісних пенсіонерів та таких як ти, невдах, які звільнилися з роботи на годину раніше за тебе, щоб потрапити в чергу на три людини раніше за тебе.

Стоячи в черзі ти намагаєшся уявити, що можна робити з кожним клієнтом по 10-20 хвилин, і періодично споглядаєш на годинник, спостерігаючи як спливає час твого життя.

Потім, нарешті, якщо ти був достатньо вмотивований вистояти всю чергу — ти спостарігаєш як працівник Укрпошти, який роками культивував в собі повільність плавними рухами перебирає чотири величезні коробки, дві шухляди, та ще й кучу з просто на підлогу навалених посилок.

Але спостерігаючи це ти вже дізнався, що це не «посилка» і не «відправлення». Це Бандероль! І не дай боже ти наступного разу знов вимовиш слово «посилка». Всі працівники моментально кинуть свою роботу та почнуть вчити тебе, що це не «посилка», що це «бандероль».

Так, поки поза тебе стоять ще десятеро клієнтів (а це ще мінімум на годину-півтори), працівниця Укрпошти вже хвилин 10 шукає твою бандероль, стоячи рачки над кучами одноманітних пакувань. Звісно ж, не знаходить і йде у якесь секретне приміщення, даючи тобі ще невеличку надію, що от зараз ти вже отримаєш свою китайську покупку та підеш радісно знімати розпаковку додому... Але ні, працівниця виходить і перепитує в тебе останні 4 цифри з трекномеру, потім точну дату, коли тобі надійшла СМС-ка, потім ще раз прізвище... Аж потім десь через хвилин 7-10 тобі радісно (ні) виносять твою посилку... Вибачте. Бандероль!

Але ж на цьому тортури не скінчені, бо теперь треба, щоб ти підтвердив що ти — є ти. Аж потім, треба дочекатися, доки працівниця внесе дані в компьютер своїм єдиним робочим пальцем, яким вчать всіх працівників Укрпочти взаємодіяти з клавіатурою.

Якщо ви раптово помітите, що працівниця Укрпошти тикає в клавіатуру не одним, а хоча б двома пальцями — перед вами або геній-самоучка або просто безмежно талановита і поважна людина.. Звісно ж в рамках Укрпошти.

Після цього тобі дають підписати якийсь талон, типу підтвердити, що ти отримав бандероль, і ти намагаєшся надряпати хоч щось схоже на підпис отою замацаною напівзламаною ручкою на дротику, яка, звісно ж, не пише (во в неї вже тиждень як закінчилась зміна, чи в неї обід, чи перерва, чи вона просто не пише, тут точної відповіді не знає ніхто)

Все! Ти нарешті отримав свою посилку чи бандероль. Але від того, що її назвали бандероллю — вона не стала менш пошкодженою. Весь шлях додому ти благаєш господа, щоб те, що в посилці було цілим.. хоч частково.. хоч щось там вціліло б.. Бо ти отримав пакетик чи коробку яка, судячи з її вигляду, пряйняла участь у чемпіонаті по поштовому футболу серед кур’єрів та вантажників. Але тобі не важливо, хто з них виграв, бо тримаючи цю бідну бандероль ти відчуваєш весь біль своєй поразки від того, що ані Укрпошті, ані продавцю з АліЕкспрес ти не зможеш довести, що ти не отримав «задоволення».

В Укрпошті навіть поняття такого немає як скарга.. Хтось з старих співробітників колись чув легенду, що була одна дівчинка, яка писала скаргу, але власноруч, але кудись сама її носила.. Але це для них не більше ніж легенда. Які можуть бути скарги? В них немає на це часу.

Якщо розбите — то мабуть продавець таке відправив, якщо замість смартфона у бандеролі буде три куска старого паркету — то воно так і було. Якщо пакування вщент розідране — то воно таке прийшло. І аж ніяк в цьому не винна Укрпошта!
А продавець? А що продавець..? Він же не повезе тобі твоє замовлення за 4 доллари власноруч.

От так, майже кодного разу ти замислюєшся, (а чи не пішло б..) а чи варто взагалі щось купляти ось так з-за кордону?..

Але надію дає Нова Пошта, ти розраховуєш на місяць очікування і на тортури при отриманні.. Як тобі за два тижні проходить сповіщення, що твоє міжнародне відправлення вже чекає на тебе у відділенні Нової Пошти.. Ти за 3 хвилини його отримав цілісіньким, та ще, здається, свіженьким..

Від посилки ще не розвіявся запах парфумів китайської пакувальниці, чи, боронь Боже, пакувальника...

І тут в тебе знов з’являються гарні думки, що є таки в Україні нормальний поштовий перевізник, який надає тобі.. от прямо Сервіс!..

З цими думками ти, через деякий час, робиш ще якесь замовлення... Бо комерсанти з ОЛХ зовсім подуріли ціни драти... Та мрієш, що твоє міжнародне відправлення магічним чином потрапить до тебе знов через Новоу Пошту.

І тут з’являється МістЕкспресс... Ну не прямо одразу з’являється... Десь за місяць, може і більше.

Доречі я досі не знаю, як міжнародні відправлення попадають то на Нову Пошту, то на Міст, то на Укрпошту, є тільки здогадки, що в них є, може, якась квота, і вони якось ділять між собою всі вхідні міжнародні відправлення...

То що там Міст? Ти ж очікуєш хоч щось схоже на Нову Пошту, хоч віддалено схоже?.. Та хоч би якось краще ніж те, що в Укрпошті...

Але ні..
Чекаєш ти ці два тижні, потім ще два. Ось вже місяць минув, і ти вже готуєшся, що вже скоро прийдеться стояти в черзі на Укрпошту, навіть вже починаєш готуватися, щоб звільнитися з роботи в якусь п’ятницю раніше.. ну як ти вже звик... Змушений був звикнути...
Але повідомлення немає.

Шукаєш посилку по трек-номеру — вона вже 24 дні в Україні.. десь мабуть їде.. але де саме? Та хто його зна...

Ось ти вже майже втратив надію, а тобі приходить СМС від МістЕкспресс — що твоя посилка знаходиться на якомусь міні-мікро-відділенні, та дбайливо зазначають робочі години. І ти, радісний, сповнений щастя, біжиш отримувати.

І припустимо, що ти навіть знайшов це міні-мікро-відділення.. Це може бути зоомагазин на базарі, чи ремонт взуття, чи конторка з видачі мікро-кредитів, чи навіть овочевий кіоск.. Ти ще й не зрозумієш просто так, що там можуть посилки видавати, бо зовні ніхто навіть маленької наліпочки з назвою «МістЕкспресс» не почепив.

І припустимо, що ніхто твою посилку замість тебе «випадково» не забрав.

Ще треба зробити припущення, що цей міні-мікро-пункт видачі працює саме в зазначені години. Бо це ж, насправді, велике щастя, що ти потрапив до цього «пункту видачі» — і він відчинений.

Забагато припущень.. навіть більше, ніж у випадку з Укрпоштою. Я ж обіцяв, що почали ми з поганого? Але продовжуємо, виходить, ще гіршим.

Ще одне припущення — що посилка надійде до видачі десь у межах району, чи хоча б у межах твого міста... Але Міст живе десь в паралельній реальності і може надіслати ваше відправлення в інше місто... Так! Просто в інше місто. Не зважаючи на те, що адреса на посилці вказата одна й та сама — посилка може надійти на видачу навіть не в межах регіону.

І це не жарт. Посилка адресована в Івано-Франківськ поїхала на видачу.. в Харків.. 1100 кілометрів для шаленої бджілки не відстань?

От ви зараз рукою махнете, та скажете, що «бути такого не може»? От може, я вам клянуся!!

Я не розумію як, але коли доставляє Міст — може бути все, що завгодно!

Тож продовжимо. Ще одне припущення — це якщо спеціалістка з видачі мікро-займів буде достатньо кмітливою у видачі посилок, та знайде її... Бо частіше в них лежить п’ять посилок, серед яких твоєї тупо немає...

І тоді вже для тебе починається цілий квест.. Ти днями телефонуєш на їх «гарячу лінію», де слухаєш набридливу мелодію яка потім повертається у нічному жаху.

А ночами ти пишеш їм на пошту, у чат-підтримку, у соцмережі, та ось такі паплюжні статті :)

«Гаряча лінія» у Міст така ж гаряча, як у Укрпошти — де єдине гаряче місце — це стілець під тобою. Туди можна телефонувати три години, можна два дні, можна навіть не телефонувати, бо результат буде приблизно однаковий. Ніякого.

Жодного разу посилку самотужки вони ще не знайшли, та не повернули, а за грошове відшкодування годі вже й мріяти.

Доречі був 2016 рік і я мав невеличкий магазин з продажу електронних сигарет та жижок для них. І замовив через представництво Міст у Китаї доставку вантажу вартістю 3600 долларів. Вантаж нормально приїхав до України, обробився митною службою, я сплатив мито і чекав. А Міст Експресс видав цей вантаж в іншому місті 16-ти річному хлопцю. «Йой, ми щось переплутали...» Ледь-ледь змусив цього «отримувача» повернути товар. Але це окрема історія, якось напишу, якщо захочете.

То якщо припустити, що посилку не втратили, не пошкодили і доставили туди, де ви можете її забрати, і якщо там, куди її доставили буде відкрито, і якщо ви її таки отримали — ви неймовірний щасливчик і мабуть народилися в костюмі від Армані з тузами в одному рукаві та джокерами в іншому.

Час іде, Україна росте і розвивається, але щось залишається незмінним.

Укрпошта, цілована ще Брежнєвим, яка з темних радянських часів не змінила нічого крім логотипу. Та Міст Експресс, який десятиріччями робить вигляд, що він чогось вартий, але це відображається тільки в цінах на послуги.

І ще раз повторюю, це було з 2012 до початку 2022 року. Війна ще не внесла таких коригувань в їхні «бізнеси».

Якщо згадати всі випадки, та порахувати ціну зниклих чи пошкоджених відправлень — то цей пост зросте мінімум вп’ятеро.

А що тепер?

Тепер, коли виріс попит на альтернативні джерела живлення — Міст пропонує замовити через них повербанки чи зарядні станції... Розуміємо, що хтось хоче купити собі, щоб якось організувати роботу, хтось замовляє для потреб ЗСУ (Боже, дай здоров’я та сил ЗСУ). І як після всього вірити МістЕкспресу?

Моя Надія на Укрпошту та на МістЕкспресс вмиратиме останньою, але Надія, бідна, вже на межі, бо в Міст China не працює сайт, та не зберігаються замовлення. І підтримка не відповідає.

Не здивуюся, якщо їхній кишеньковий митний брокер Росан ще й нарахує мито по повній. А туди вже додзвонитися і дізнатися хоч щось — можливіть є тільки у третю добу лунного Листопада під час червоної зливи у середу, та ще й коли Меркурій у третьому домі.

Запитаєте, чому кожного разу отримую одними і тими ж граблями по пиці? Бо мабуть вибору іншого не було.

Хто зтикався з чимось подібним? Хто має позитивнішу статистику ніж в мене? Може це я такий везунчик, а у вас, шановне панство, все проходило тихо, спокійно та вигідно?