Що сталось в вашому житті у 2022 році? Нумо згадувати (не тільки про війну)

2022-й рік запам’ятається нам повномасштабною агресією росії. Проте це не єдине, що сталось у житті кожного з нас.

Час підбивати підсумки.

Яким для вас був 2022-й рік? Що б ви хотіли відзначити?

👍ПодобаєтьсяСподобалось4
До обраногоВ обраному1
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Потрапив в армію. Перестав вигорати. Народився син.

Зрозумів, що українці крутіші ніж мені здавалось, при тому що завжди був досить високої думки про нас.
Зрозумів, що рсня паскудніша ніж мені здавалось, при тому що завжди був досить низької думки про них.

Народила дитину,
Отримала контакт з класною британською компанією,
Зрозуміла що хочу жити тільки вдома і тільки в Україні.

Рік тривог. За рідних, за себе, за країну.

Рік розставань та довгоочікуваних зустрічей. Радісних, та сумних.

Але і рік навчань — до війни ніколи не міг би навіть уявити, що колись буду ремонтувати дрони, і що буду розбиратися в прошивках до них.

По звукам вибухів навчився розуміти, що то було — ракета, дрон, міна, арта чи інше — хлопці зі Збройних Сил трохи навчили влітку. Хотів би забути правила поведінки при артобстрілах та ніколи в житті їх не використовувати більше.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Привіт, я front-end. 2022 рік мав бути особливим для мене та моєї родини. Я мав стабільну, офіційну роботу. Ми чекали народження першої дитини і після народження дитини мали заїхати до своєї нової квартири в Бучі, в якій дороблявся ремонт. І ось 23.02.2022 у мене народжується донечка, а 24.02.2022 розпочалася війна. Дружину з новонародженою дитиною не віддають з родома, ну а я без них нікуди. Мої батьки не схотіли їхати без нас і залишилися зі мною. Ми не встигли виїхати одразу. Дружина з дитиною у Києві в пологовому будинку, я з батьками в оккупації в с. Гаврилівка (Бучанська ОТГ). На всіх виїздах чужі війська, які не пропускають або взагалі розстрілюють. Дістатись Києва вже неможливо було на той час, перші хто намагався виїжджати розстрілювали. Без води, світла, газу з дуже жахливим зв’язком в окупації, шукав людину з Києва, яка могла б мені допомогти вивести дружину з дитиною з родома і посадити на потяг. Дуже сподівався на свого директора, а він навіть телефон не взяв тоді, коли я намагався додзвонитися. Мені допомогла зовсім чужа людина, директор з іншої компанії. Його звуть Василь Миколайович, на той час він працював у компанії Winner. Не дивлячись на ситуацію він не побоявся під’їхати до пологового будинку, забрати мою дружину з дитиною і посадити на поїзд. Я дуже вдячний йому за допомогу. Гордість бере за таких людей. 11.03.2022 виїжджали великими комвоями понад 100 машин і мені разом із моїми батькам вдається виїхати з такими, як ми людьми своїм ходом. Через 2 тижні після народження моєї донечки я нарешті дістався своєї маленької родини. Дружина не захотіла виїжджати сама з дитиною без мене за кордон і після того, як ЗСУ та Тер. оборона вибили рашистів із Київської області ми повернулися додому. Нам дуже пощастило і нашу квартиру в Бучі не розбомбило, яка знаходиться недалеко від Вокзальної вулиці. Після ми навели лад у квартирі і заїхали своєю маленькою сім’єю до нашої квартири, я змінив місце роботи на інше і їхати вже нікуди не збираємося з нашої країни, зі свого будинку. Цей рік був найстрашнішим у моєму житті. Нам вдалося вижити і завдяки нашим героям ми змогли повернутися додому. Слава ЗСУ, слава нашим героям, слава нашому народові, слава Україні!

— Перейшов на українську. До цього все життя спілкувався російською. (обміняю знання російської на шоколадку)
— Змінив роботу
— Здаю на водійське, бо зрозумів що без авто ніяк

2022 — це старт моєї нової кар’єри в IT на позиції Recruitment Sourcer

Отримав самий дорогий урок життя.
Закінчилася половина життя прожита дарма і не там де потрібно.
Ще пару років тому була тут на доу тема, в якій люди обговорювали що краще — будинок чи квартира, і хтось там писав:
— астанавітесь, ви забуваєте про основне — ви будете жить в «єтой стране»
я тоді посміявся...

і то і то добре,
как ложка к щам, как масло в кашу ©

Повністю перейшла на українську, деякі російські слова вже почала забувати.
Зрозуміла що спокійно можу ходити в одному одязі тиждень і спати на підлозі в метро.
Стала більш сміливіше, робила вчинки на які б не наважилась раніше.
Ще раз зрозуміла для себе що моє місце в Україні, а за кордоном мені погано.

Побував на шоу дронів....хай йому трясця.

Втратив тестя (дуже гарна людина була), мамина хвороба спрогресувала надзвичайно сильно на тлі війни (і я не можу навіть поїхати її побачити... Чи побачу ще?). Вперше сидів на антидепресантах. Спробував і зафейлився в стартапі (швидше ніж сподівався). А ще тепер мій день народження це і день початку війни. Свинособаки і тут нагадили на роки вперед...

Вижила.
Отримала підвищення по роботі.
Змінила 2 країни за кордоном для проживання (давно мала бажання спробувати пожити де-інде, але зрозуміла, що не варто плутати туризм з еміграцією :)).
Прихистила дитину з України (третю, до своїх двох).
Донатила ЗСУ, платила податки в Україні.
Організувала математичний літній табір для дітей з України.
Вивчила другу мову програмування.
Почала вчити 5-ту мову спілкування.
Вивчила архітектурні патерни програмування.
Поступила в магістратуру на CS.
Почала вчити ML, здала machine Learning на 100 балів зі 100.
Записала інтерв‘ю на ДОУ. :)
Почала більше спілкуватися українською.
Зрозуміла, що я в неймовірному захваті від українців, ЗСУ і від рідного Харкова!

Стидно зізнаватися, але не можу назвати цей рік невдалим, попри все.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Змінив 2 країни для проживання, 2 рази звільнили (через бюджет).
Змінив дівчину, втратив друга :D

Ні, в багатьох сенсах стало набагато краще, ніж було рік назад

Почав слухати українські ІТ подкасти та цікавитись чим живе українське ІТ. Надонатив напевно на все життя вперед. Безмежно радію українізації українського контенту та своїх родичів ;)

Зрозумів, що:
гроші не завжди рішають, а іноді заважають знаходити інші шляхи вирішення.
Краще мати менше, але гарних друзів.
Якщо немає цілей у тебе — то у когось є свої на тебе.
Треба завжди ставити амбітні цілі, навіть якщо (особливо коли) вони здаються неможливими.
Хай там як — мрій та насолоджуйся життям, навіть коли скрута. Знаходь позитивне та створюй настрій самостійно.
Підтримувати близьких та ЗСУ — тепер пріорітет № 1, спілкуйтеся як в останне.
Пропрацьовуйте свої проблеми з психологами — вони допомагають зростати швидше.

Вот у вас всех тут столько совершенно невероятных и удивительных достижений и событий, что я прям даже не знаю как теперь во всём признаться. Ну в общем, у меня скучно год прошёл, я ничего не делал, в общем всё как обычно. Всё скучно, обыденно, рутинно. Я просто отдыхал весь год на пляже. И надо конечно честно признаться, что очень хорошо провёл там время. Хороший, отличный, просто улётный отдых на пляже — это обычная ежедневная рутина.

Типичный день выглядит так: проснулся, нырнул в свежую бирюзовую морскую гладь, распугал сидящих на камнях бакланов и чаек. Позагорал на утреннем солнце. Ещё нырнул. Снова позагорал. Послушал музыку tropical highlight, или что-то ещё, чтоб скучно не было. Но всё равно скучно, поэтому поплыл на другой пляж. Там тоже позагорал и понырял. Поплыл дальше на нудик, поздоровался со всеми нудистами, поплыл обратно. Залез на инжир, поел вкусного спелого тёплого инжира, сладкого как нектар. Ещё поел инжира. И ещё. Дальше надо полежать на пляже отдохнуть после всего съеденного. И ещё поплавать. И так вот весь день, представляете? И изо дня в день.

Пожалуй, единственное, чем я могу похвастать, это крутым загаром. А загар меня — круче чем у негров. Я понимаю, что не верите, поэтому вот пруф:
twitter.com/...​tatus/1555493029452054528
Да, ну и конечно, ещё я не забываю писать код на Go, это очень важно!

Чесна відповідь. Чому б і ні. Теж норм

Эх, Крым — он такой. Прямо окунул меня в детство.

Как там со студентками 2-ого курса?

— Переїхала до Німеччини, та зрозуміла, що дома було краще (та вчу німецьку)
— Змінила роботу і сумую за минулою компанією
— Побувала у 8 країнах, та буду продовжувати не відкладати життя на потім
— Не перейшла на українську, та вирішила створювати інформаційний слід переважно українською
— Донатила й разом з іншими українцями купила супутник
— Продовжую донатити за можливістю
— Зрозуміла як це, на всі свята бажати тільки одне
— Вперше у житті живу на орендованій квартирі
— Схудла на 21 кг та продовжую (для мене це та ще ачівка)
— Зрозуміла що зовсін не вмію заводити друзів
— Змогла написати план на 2023 рік та додала пункт про новорічний відпочинок 2023-2024 в Україні і щиро вірю, що наступний рік буду зустрічати вдома (Харків у саме серденько)

— змінила роботу
— познайомилася з крутими синами і дочками України
— пройшла курси домедичної допомоги від американських хірургів
— пройшла курси водіння
— купила своє перше авто
— зробила своє перше тату
— зрозуміла, що краще України — немає країни!

Зрозумів що каремат та спальник на підлозі якщо є дах над головою — вже гарні умови. А якщо ще тепло і є де митися — то взагалі 4 зірки 😀.

— Раптово переїхали у Львів (вскочивши в перший поїзд, що йде на захід) і залишилися тут
— Перейшли на Українську
— Я в кінці березня вийшла з [мого недовгого] декрету, працюю, доначу, підтримую батьків та допомагаю жінкам з дітьми
— Влітку успішно пройшла technical інтерв‘ю в Google, це для мене ачівка
— Восени ще пройшла кучу інтерв‘ю але залишилася в моїй компанії (як завжди 😝)
— Стала розуміти, які круті у нас люди і країна

З одного боку робота стала цілком безглуздою — «фарбую траву» та деградую. АЛЕ нарешті я знаю для чого заробляю усі ці гроші продаючи своє життя.
Віддаю гроші на перемогу — це не додає мені щастя у житті, але створює хоч якийсь сенс. Тобто я нещасливий не просто так — а заради перемоги, заради хоча б чужих дітей які побачать «світле майбутнє» якого я так і не дочекався.
Мої предки у совку мабуть теж так думали коли були «ударниками труда». Але що є будь — яка віра, як не само-обман?

Мої предки у совку мабуть теж так думали коли були «ударниками труда».

Але цього разу твій вклад дійсно може допомогти зробити цивілізаційний прорив, відійти назавжди від русні і нарешті повноцінно стати європейською країною.
Ретроспективно, всі попередні спроби провалилися, тому ми повинні особливо сильно намагатися цього разу.

Напоминает, как мои дед и бабушка мечтали о коммунизме к 1980 году, пахали как не в себя, получали грамоты и значки, их комбинат тоже получал всякие статусы и значки, а в итоге оккупанты разбомбили их наследие физически, а благодарные потомки декоммунизаторы растоптали память о нем.

Они, конечно, получили статус ветеранов труда и могли на пенсии бесплатно в маршрутках (на одном льготном месте, если оно свободно), ездить в электричках и дважды в год в плацкарте, а также оплачивать только половину коммуналки, но я подозреваю это не то, ради чего они клали свою жизнь, надеясь совершить цивилизационный прорыв, как они его понимали тогда.

Уверен, что история циклична и через 50 лет на этой земле мы снова увидим что-то подобное с наследием и нынешних пассионариев.

Що найбільше вразило: задонатила на дитячу лікарню 1000 гривень. І від нас полетить снаряд (оскільки мій донат виявився одним з 5 найбільших). Дуже прикро, що життя оцінюється так мало...
А ще зрозуміла, що нафіг гори і Європа, якщо вони не в Україні...

Перейшов на українську в побутовому спілкуванні.
Спробував стиль життя digital nomada. За 2022 рік побував у 10 країнах.
Вивчив ще дві мови.

Став лідом. Зрозумів що програмувати людей важче ніж просто писати код.

Тому їх і не треба програмувати, це з годом прийде. То тато та мама і діди з бабами це робили, а може ще вчителі. На роботі співпрацюють з іньшими людьми для заробітку на хліб насущний, чи донат на ЗСУ, а не програмуванням чиєїсь поведінки займаються.

Разобрался в Вольтах и Амперах, кажеться ...

Це уже і для бувалих складно:)

вольты — кислые, амперы — горяие?

Потерял Отца, жилье, машину, гараж.

Настав той рік коли один крикнув Слава Україні! і весь світ відгукнувся Героям Слава!

Багато переосмислень:
— Раніше думав як жити в іншій країні, а зараз думаю як жити в Україні;
— Ніколи не думав, що Харків настільки кльовий, що буду за ним сумувати;
— Зрозумів, що треба бути більш мобільним, більш ніж у ковідні часи;
— Зрозумів що замало подорожував;
— Зрозумів, що своє житло — то свое, яке б воно там не було;
— Повний бак треба завжди мати, а ще ліхтарик, аптечку та повний павербанк;
— Будинок буду будувати з підвалом, максимально автономний;
— Коробки від товарів викидати неможна, а вдруг доведеться все перевозити до іншого місця;
— Друзів треба цінувати, рідних теж. На когось взагалі начхати. Тепер можу вільно послати нах..р;
— Найрозумніші шнвестиції були в себе самого, а зараз в ЗСУ, де багато своїх.

Стільки багато ще не подорожував Україною. Згодом в планах відвідати інші міста, де ще не був. Зупинитись там на тиждань, в кожному.
Освоюю віндсерфинг. Навчився керувати спортивною вітрильною лодкою — одиночкою (промінь).
Повірив у людей, розчарувався, знову повірив, але не всім :)

Освоюю електрику, щоб зробити дома автономне живлення.

В мене віднедавна над будинком тренуються пілоти. Дуже круто виглядає, тренуються по 2-3 літаки одночасно, маневри на перехоплення дуже круто виглядають.

Нічого нового. Продовжую бухати

Задонатив Притулі на супутник.

та там майже кожен по 5 — 10 гривнів скидав :)

Цей рік дав досвід проживання півроку в іншій країні, після чого повернулась додому, і зрозуміла, що я хочу жити вдома попри все

Схуд на 10 кг

А я набрав 10кг влітку
А у вересні-листопаді скинув ті самі 10кг =)

Зробив собі гітару, купив зброї і навчився влучно стріляти, відкрив в собі альтруїстичні риси, зустрів кохану жінку, забив шию, розібрався як налагодити сон, привів тіло в порядок, брав участь культурно-іноформативно-благодійних закладах, заімпрувив кулінарні скіли. з неприємного — хіба розчарувався в деяких родичах(ватні погляди) і знайомих(в основному, хто в перших рядях втекли і тепер страждають вибором пляжів та клубів і вчать як жити тут). жити можна кароч

Без матюків не прокоментуєш, а матюкатись влом.

Впервые в жизни начал ходить на терапию к психологу. И не через травмы из-за войны, а чтобы пофиксить всё то, что идёт с детства и мешает жить. Пока неплохо

Якщо одружений, то психолог приведе до розлучення.

А ще зненавидиш батьків:)

Всё окей, психологию я ещё 3 года назад полюбил, батькив понять можно — они не понимали что делали беду когда нас воспитывали.

Жены и отношений нет, к сожалению, поэтому тут никого не потеряю, может даже наоборот:)

Всё окей, психологию я ещё 3 года назад полюбил

тому і стосунків нема...

Спочатку зненавидиш, потім знов полюбиш.

А те, що можеш розлучитися, є така ймовірність. Ти змінюєшся. Людина поряд або змінюється поряд з тобою, або починає приймати тебе, іншого, або розлучення.

У кожного психолога має бути свій психолог. Заради стабільного шлюбу і злагоди в галактиці можна разом вибирати третю :)

Одружений на психологіні, обидва в терапії вже більше ніж 4 роки, терапевти різні.
ЗІ Поки що не плануємо розлучатися ))))

Одружений на психологіні, обидва в терапії вже більше ніж 4 роки, терапевти різні.

🤣

Аж заздрю! Треба видумати собі якусь психологічну болячку, щось мені захотілось до терапевта

Насправді болчки у всіх є, просто різні дуже, тож можно і так завалитись, потім само піде все ;-)

Та сходіть просто так. Хороший терапевт Вам її видумає значно якісніше ніж Ви сам собі :)

Захистив дисертацію, над якою працював 6 років.
Змінив роботу, зараз працюю на позиції джуна в великій компанії.

Можна довго писати, але головне те, що майже цілий рік працюю серед чужинців і тілом у мирі, а душею і розумом на війні. Таке собі, виснажує емоційно...
На медичному конгресі виступав, різні операції на очах бачив... Офіційно працевлаштувався після 14 років перерви. За кордоном, правда.

А я навпаки — інвертував одружений стан ;-)

При евакуації зрозумів, що майна, яке не можна було б нажити заново не назбереться і на половину рюкзака.
Люди, умови, інфраструктура, загальна атмосфера місця — ось що по-справжньому важливо, і від власних статків все це залежить доволі опосередковано.

А я зрозумів, що головне, те що уміститься у руках, двоє дітей, дружина. Телефон, гаманец та паспорт у кішені, решта — то таке.

Життя пішло за руським кораблем

Став студентом Сучавського університету. Здобуваю 2-гу вищу освіту.
Допомагав переселенцям житлом і не лиш.
Став активніше донатити як ЗСУ так і на інші потреби інших людей(операції, тощо).

Сам почав збирати на амуніцію для одного з спецпідрозділів ГУР, назву яку я не маю право тут залишати.
Хто має можливіть та бажання долучитись до збору, вся інформація знаходиться тут

За місяць до війни отримав документи на ще одну квартиру у Києві. Поки ще не згоріла.

Викинув на ДОУ цикл статей, що класифікує архітектурні патерни (здається, таке досі ніхто не робив). Тепер нема сил перекласти англійською (
Вигорів знову але, нарешті, контрольовано.
Рік ще не скінчився — раптом встигну в новий домен?

Не довіряю автоперекладачам.
Але можете спробувати перекласти цикл статей українською — редакція ДОУ, здається, була не проти опублікувати переклад.
dou.ua/forums/topic/36197
Перевіримо якість.

Втратили лабу у Харкові (згоріла), чимало заліза та результати декількох років роботи. Після Перемоги відновимо все.

Завершив нескінченний 8-річний level у грі Game of Life та перейшов на наступний

Потрапив в армію. Перестав вигорати. Народився син.

Народився син півроку тому.

Випустив першу гру у Steam.

Заморозил решение части проблем до лучших времен
За это время появились новые проблемы

Нумо згадувати

давайте краще не треба..

Зрозумів, що українці крутіші ніж мені здавалось, при тому що завжди був досить високої думки про нас.
Зрозумів, що рсня паскудніша ніж мені здавалось, при тому що завжди був досить низької думки про них.

Про русню 100%, знав що вони лайно, але щоб таке це взагалі пи.дець.

Стал серебряным призером чемпионата мира по джиу джитсу

Заливаешь)

Як багато помилок у слові п***ишь))

Ну ж перевіряється у два кроки...

www.cjjif.org/index.html — где там что-то про Кожаева ?

Чемпионат в режиме онлайн по zoom проходил ? Сейчас же выезжать нельзя

Ты только никому не говори: у меня блат в минобороны :D

Та не, в Малграт да Мар(город такой)

Там категорія «ветеранів», я так розумію, що їх знайшлося аж три, включаючи кожаєва, і він виборов 2 місце))

Стал серебряным призером чемпионата мира по джиу джитсу

Пруфы Билли , нам нужны пруфы.

Народила дитину,
Отримала контакт з класною британською компанією,
Зрозуміла що хочу жити тільки вдома і тільки в Україні.

Если исключить войну, то 2022 год был таким же непримечательным, как и предыдущие лет пять. Вообще ничего не запомнилось.

Хочется задать очевидный вопрос...

Вижив
Став суттєво більше донатити після 24
Закрив стартап над яким працювали більше 2 років
Отримав позицію архітектора
Через війну втратив майже всі інвестиції. Інвестував у нерухомість на етапі будівництва, виплатив 97,5% вартості об’єкту, будівництво закінчене десь на 80%. Зараз стоїть заморожено. Забудовник нічого не обіцяє.
Також інвестував у недержавний пенсійний фонд який останні 10 років показував хороші звіти, але фонд вкладався в українські активи і вся вартість була прив’язана до гривні.
Ще було ряд дрібніших інвестицій але які також були прив’язані до гривні.

Через війну втратив майже всі інвестиції.

Выводы скоропостижные. Все еще может отыграть.

З одного боку так, з іншого вже очевидно, що інфляція в рази більша ніж очікувалось в 2021 + девальвація гривні.
Наразі мова лише про мінімізацію збитків.

1. Большинство пенсионных фондов отыграли потери 2014-15 года и вышли в плюс, в этот раз будет также.
2. С домами тоже достроют скорее всего, много факторов (рецессия, логистика, цены). Несколько лет надо будет.

В 2014-15 не было развала всех крупных заводов и энергосистемы страны.
Хотя

С домами тоже достроют

здесь перспектив больше, так как хаты нужны будут.

i.imgur.com/m12tdhj.png
Ну вот Кухар стату по экспорту-секторам кидал.
Металлургия просела конечно, хотя и цены подупали и экспорт ограничен.
В целом да, крупные заводы отходят в прошлое, но мелкий пром, агро и главное сервисы растут.

Інвестував у нерухомість на етапі будівництва, виплатив 97,5% вартості об’єкту, будівництво закінчене десь на 80%. Зараз стоїть заморожено

Це і в найкращі часи було грою в рулетку. В моєї сім’ї купа всього стоїть замороженого після дивних справ між укрбудом і ДБР. Радію, що мене безпосередньо саме це не зачепило, хоча і своїх приколів з нерухомістю вистачає.

Пройшов більше співбесід, ніж за попередні п’ять років і що цікаво декілька провів, чього я вже якись час не робив. Цікаво, що було багато відмов як тільки народ дізнавався де я знаходжусь фізично. Деякі люди навпаки чомусь брехали, довелось самостійно відмовлятись бо як вже на співбесіді брешуть то по роботі і подавно. Почав ідентифікувати «проекти із душком» вже на співбесіді. Проектів без проблем не буває, та є від початку безнадійні. Що цікаво брехуни брешуть однаково, пасивна агресія робится однаково тощо. А от одного разу я попався на професіональних співбесідників з якими не зійшовся по проекту майже миттєво. Дійшов до старої доброї істини, що існує велика різниця між тими хто в Римі і поза його межами. Про істину щодо інстинктивної поведінки під стресом тощо, як там «Винуватий мамонт» тобто печерна людина, яка в нас в середені і нікуди не дівається. Потренінгувався з Google, зрозумів саме чому вони Google — і що насправді лише чутки. Цікаво, що ми так теж можемо, але чомусь давно вже не робимо, хоча колись давно робили і системно.

Потренінгувався з Google, зрозумів саме чому вони Google — і що насправді лише чутки. Цікаво, що ми так теж можемо, але чомусь давно вже не робимо, хоча колись давно робили і системно.

Цікаво, та не розумію. Можна докладніше? Будь ласка.

GCP курс, деталі під NDA. По суті курс лекцій і практик як в універі. Люди працюють системно, а не ляп-ляп і в продакшн.

Ну, як подивитись, скільки багів в Хромі — то, мабуть, або не усі в Гуглі в курсі, або не усюди той курс можна запхати.

Донат на початку війни, мобілізація, втрата часу, втрата роботи, перестав донатити, розчарування в армії (тилу), людях, у владі... Будування планів на майбутнє як втікти в іншу країну при можливості.

Все.. командування якесь совкове, психологічний тиск від того ж командування , бюрократія це просто капець,хлопці змушені все купляти за свої кошти, навіть для ремонту техніки/автомобілів. Багато чого писати не можу бо попадає під державну таємницю.

Люди бувають різні — залежить на кого попадеш.

Плюсую інших коментаторів, в деяких частинах треш. Один друг хотів захищати батьківщину, а натомість взяли поваром в тилу, сослуживці — це мужики 50+ яким цікаво лише набухатися, що вони там роблять для перемоги він сам не знає, хоче перевестися кудись але поки не вдалося.
На щастя так не всюди, але сумно з таких моментів:(

Судячи з опису, я в тій же частині де і ваш друг служить. Тут теж багато алкашів, навіть в нарядах і ніякі суворі догані з мінус премії не допомогають, а перевестись то блін враження що треба для цього когось вбити..

Может нормативы не сдал, а корочка повара есть? Вот и решили употребить его в соответствии со скиллами.

Корочка є, але наче розподіляли по залишковому принципу, спочатку вигрібли найактуальніші спеціальності, а інші хто куди попаде

Підтверджую по більшості пунктів про тилову частину. І мені здається таке в багатьох місцях.
Це дуже сумно насправді.

Звичайна «Радянська Армія».
Ви молоді, й маєте час «чекати», а чого чекати їм ?

Рік коли було (і є) дуже страшно. Коли розумію, що не можу дати слабину і треба триматися.
Рік коли вперше в житті зрозуміла, що таке, коли дуже холодно.
Більше потоваришувала з сусідами. Стала більш чуйною.
Змінила роботу, щоб не мати колег з білорусії.
Почала розбиратися у ватах, амперах, аккумуляторах, генераторах, інверторах, старлінках.
Стала дуже організованою.
Втомилась.

Змінила роботу, щоб не мати колег з білорусії.
Почала розбиратися у ватах

Дуже добре, але треба було розбиратися у типах вати раніше і було б меньш проблем, бо білоруські шпигуни працюють тут з 2014 завдяки таким ось «роботам»..

Також пересів з Intel на M1 і це пушка. Хейтерам яблук привіт)

Так а разве остались хейтеры после выхода прошек на M1 Pro/Max?

Ну, я хейтил прошки 2016-го плюс, потому что было за что. Прошки 2015-го были уже морально устаревшими. А сейчас сам на прошке M1 Pro/Max.

— Нарешті довів мамі шо Шарій кончений мудак

невже вона зрозуміла, що це лайно звичайний російський пропагандон на зарплаті Кремля ?))
Зазвичай сєктатни цієї потвори дуже вперті і готові битися до останньго. Маю такий досвід, але поки що невдалий))

— Нарешті довів мамі шо Шарій кончений мудак

Як ти це зробив?
Зроби гайдлайн будь ласка!
У мене родичі дивляться перший канал досі і усі наші успіхи в денацифікації — лише посіяти зовсім трохи сумнівів, але далі просунутись не можемо =( вони на стороні мокшан

Декілька прильотів, заміна склопакетів і все ок :-(

Як виявилось — цього недостатньо((

Тещі побило одно єдине скло уламком — «я хочу мир як раніше, нащо це все?» і так само «коли путін помре вже?» (ось я хочу паркан від них і більше не чути не бачити ьосію)
Іншим в приватному секторі поруч, в 200м від їхнього помешкання — знесли ракетю С300 будинок — «не всьо так адназначна»

Тому мені і цікаво — куди треба тиснути і що нажимати, що б зламати цей паттерн мислення?

вони на стороні мокшан

це вже клінічний випадок. тут тільки лоботомія))

1. Як не уникав AWS і весь той клаудний хайп — в цьому році двічі прийшлося в двох різних компаніях мати справу. Фрі акк ще не завів, але прийдеться, щоб розібратись доладніше.
2. Typescript. В цьому році з його критика став прихильником, побачив користь у командній роботі. З тим що дратує, можна миритись, заради бенефітів.
3. В перше в житті працюю в великій компанії. Вражень купа, ще не розклав «по поличках», але те що читав від колег на форумах про роботу в таких — заграло живими барвами :) «Вон про що вони писали...»

В перше в житті працюю в великій компанії.

Співчуваю!!!

война, оккупация, эвакуация, донаты, донаты, донаты.
и ничего хорошего

Мабуть найбільший вихід з зони комфорту з часів світчингу — в перші дні війни перейшов з української команди в ізраїльску

1. Купив авто, оскільки до лютого було просто «хочу», а після стало «необхідно»
2. Змінилися оточуючі люди — узькі родичі пішли н***й, проте отримав нові цікаві знайомства
3. Став більше цікавитися світом поза межами айтішно-технологічної-задротської бульбашки
4. Кукуха пофіксилась в певних місцях і трохи поїхала в інших
5. Полюбив рідне місто, інколи місце в якому нічого не відбувається це також добре

Переїхав з Ялти у Київ, якраз за 5 місяців до початку повномасштабної війни. Завдяки новим знайомствам з програмістами почав вивчати JS — React. Переосмислив сенс життя взагалом

Субєктивно, кримчани готові до повернення?

Субъективно, всем глубоко плевать. Крымчане живут в оккупации не 9 лет, а на протяжении всей истории. Любая власть навязана какой-то метрополией, которая к Крыму имеет отношение на правах оккупанта. В принципе в любом регионе власть навязана какой-то метрополией, только в случае Крыма эти метрополии меняются, как перчатки, и каждая перетягивает одеяло на себя. Можно их конечно перечислить. Помимо Киевской, СССРовской и российской до этого, была ещё османская метрополия, византийская. Генуэзская метрополия была. Римская ещё была, а в степном Крыму — ордынская. И ещё много чего по мелочёвке.

З розповідей людей, які там жили ще недавно, десь 40% ярих ватанів, 50% похер, і 5-10% підпільно проукраїнські. Але то субєктивно дуже.

Не правда. Дуже сильно відрізняється від міста і віку опитуємих. Наприклад в Сімферопольському районі, де переважно живуть кримські татари буде процент проукраїнсько налаштованих людей раз в 10 більше ніж в тому ж Севастополі. В Ялті всі тупо на чилі, на рослабоні, більшості без різниці під ким бути, лиш би не стріляли і дали більш-менш нормально жити. Тому як тільки ЗСУ переступлять кордон Криму, абсолбтна більшість місцевих перейде на їх сторону, а проросійські — або перевзуються, або звалять на расєю матушку ))

Звісно) Молодше покоління проукраїнське в абсолютній більшості. Але зі старшим поколінням, народженим в совку — є проблеми, особливо мешканці Севастополю повернуті на голову...

Справа не тільки в совку, а в тому що переїхавши в Крим в 60-80их з центра Росії — і є росіяни, а не «проросійські кримчани».

Особливо військові. Севастопіль тому — російське місто за типом населення.
З України у ті ж роки їхали більше в сільську місцевість, на північ Криму.

«Кримчани» таким чином — фальшиве узагальнення ще більше ніж «донбаський народ».

Якщо Україні вдастся відновити контроль над Кримом ніхто не буде питати місцеву вату які там в них погляди. Так, Севастополь залишится російським містом навіть якщо частина людей виїде в Росію.
Буде така собі естонська Нарва. Там теж багато хто вважає що вже 30 років живе під оккупацією фашистів. З політичної точки зору звичайно проблема, але не з військової. А наразі працює тільки військова логіка.

«Кримчани» таким чином — фальшиве узагальнення ще більше ніж «донбаський народ».

Совершенно верно, большинство крымчан — крымчанами не являются вообще никак. И являются понаехавшими из каких-то российских и украинских ебеней. Более того, находясь не первый десяток лет в Крыму, мозгами продолжают жить в своих ебенях, у них в мозгах существуют полноводные реки весной, зимние сугробы, масленица, коляда, и прочая чушь.

Звісно) Молодше покоління проукраїнське в абсолютній більшості.

Нуу, мені здається це ви бажане видаєте за дійсність, нажаль)

Навіщо мені щось вигадувати, у мене багато друзів в Ялті наразі, із них приблизно 80% чекають повернення України.

Можливо це тому, що в вас такий круг спілкування?) Те що в айтішників 50% друзів айтішники, не означає що половина людей в Україні айтішники)

.

вперше в житті я робив щось по-справжньому корисне

Впервые влож(ш)ился в ОВГЗ
Начал учить иностранные языки (не английский, не славянские)
Купил первую машину
Смог закончить ремонт в квартире

Із досвіду 2022-го, я б не рішився б його зараз ще якось відзначати.
Його ще потрібно дожити спершу.

Рік про який розповідь дітям/онукам буде починатись фразою типу «О, це були п***уваті часи»

Рік тривог. За рідних, за себе, за країну.

Рік розставань та довгоочікуваних зустрічей. Радісних, та сумних.

Але і рік навчань — до війни ніколи не міг би навіть уявити, що колись буду ремонтувати дрони, і що буду розбиратися в прошивках до них.

По звукам вибухів навчився розуміти, що то було — ракета, дрон, міна, арта чи інше — хлопці зі Збройних Сил трохи навчили влітку. Хотів би забути правила поведінки при артобстрілах та ніколи в житті їх не використовувати більше.

Підписатись на коментарі