Подорож до Silicon Valley у 2022-му

Привіт, я Оксана, Technical Generalist. Хочу поділитися своїми суб’єктивними враженнями від 3-тижневої подорожі до Silicon Valley на айтішні і суміжні заходи.

TL;DR:

  • Україна культурно і технічно вже на одному рівні з цивілізованими країнами, різниця не відчувається, як 15 і більше років тому;
  • це все доступно remote: працювати, вчитися, будувати відносини з людьми;
  • якщо ви DevOps і не знаєте що таке Bazel — воно варте уваги. Це було єдине яскраве, що там в Silicon Valley є прям в усіх, а тут — майже ніхто не чув.

До Silicon Valley я збиралася вже років 10, і «вдалого часу» ніколи не випадало: близькі хворіли, вмирали, народжувалися, робота 24/7, covid, війна, гроші з’являлися і закінчувалися. Останній раз збиралася їхати 17 лютого, але вирішила тиждень зачекати, про всяк випадок...

Через пів року, після чергового російського обстрілу 10 жовтня, прикинула, що сили у росії на найближчий місяць наче вичерпалися, взяла квиток на автобус Київ-Варшава і поїхала. Розрахунки виправдалися — особливо масивні атаки були 10 жовтня і 15 листопада, я «встигла» якраз посередині: 16 жовтня — 10 листопада.

Через 2 тижні перебування була ще одна сильна атака і відключення електрики. Розмірковувала, чи повернутися на тиждень раніше. Але, завдяки ЗСУ і електрикам, відновлення електропостачання було швидким. Тож зосталася у США на всі заплановані 3 тижні подорожі.

Цілі у поїздки не було. Побачити все. Можливо, долучитись у цікавий стартап. По приїзду стало зрозуміло, що коли все нове і багато вражень, продуктивність майже нульова — кодити на місці виходило тільки щось просте. А просто перебування «спалювало» $200-270 на день тільки за готель і транспорт. Крім того, влітку вже встигла попрацювати в одному Silicon Valley стартапі — нічого нового не побачила, ні технічно, ні організаційно. Під час розмов, лише при натяку на відкритість до пропозицій, починали хантити аж занадто активно. Тож вирішила побути просто туристом: знайомитися, розпитувати, і дивитися навколо.

Де побувала

Конфи: TechCrunch Disrupt (startups), AI Dev World (AI programming), DPE Summit (developer productivity), Ukraine-Berkeley conference (about Ukraine), Stanford PHID (precision health), Startup Oasis pitches.

Воркшопи: Maker Nexus (glasswork), Python OpenVIVO, Golang, Robotics, Python Graph Algorithms, Warsaw JS meetup.

Інше: Botanical Illustration, Yoga, lecture «How to build relations», Stanford Cantor Art Museum, Big Sur.

Технічне: конференції, воркшопи тощо

TechCrunch Disrupt (startups)

Велика конференція. Нового нічого не дізналася, багато різного про стартапи, інвесторів.

Все те ж, що в стандартному інфополі в Twitter, на YouTube, статтях, TechCrunch новинах:

  • турбота про користувачів, взаємодія з ними, метрики;
  • Startup pitches;
  • Startup історії з різних індустрій, злети і падіння;
  • про equity, exits, IPO, acquisitions;
  • Hiring, culture, team relations;
  • Investing, startup-investor relations, fundraising;
  • Scaling, going international;
  • NFT/crypto/web3;
  • окремі болі про government, security, legal.

Доповіді одночасно в 3-8 напрямах на, мабуть, 6 сценах і 8 round tables. Одна сцена зі стартап-пітчами — 200 стартапів.

Були також закриті івенти invitation only, і був один напрям в закритій зоні тільки для підписників TechCrunch+.






DPE (Developers Productivity)

Тут на конференції були великі відомі компанії типу LinkedIn, Uber, airbnb. Розказували про різні рішення навколо продуктивності.

Bazel — якась тулза для білдів, яка згадувалася майже у всіх доповідях. Швидкість впровадження просто космічна, мабуть, це щось дуже зручне і корисне. Якщо хтось розбереться — напишіть, будь ласка, технічну статтю на DOU.

В доповідях обговорювалися питання, які головні bottleneck у розробників, і як їх вирішували:

  • довгий час білдів (вирішувалось bazel і девопс-процесами);
  • довге очікування code review (1 компанія дозволила зразу мержити, якщо тести проходять, а кодревью постфактум, ще 1 компанія натренувала нейромережу робити кодревью, кажуть що більшість випадків правильно обробляє, інші так мучаються);
  • різне програмне оточення і версії у розробників, на стейджингу, на проді (вирішують devpods-ами — коли все оточення в клауді: і для розробки, і стейджинг, і прод — і воно у всіх однакове. Ще роблять свої плагіни до VSC або IntelliJ, щоб їх зручно підключати);
  • слабкий ноут у розробника (вирішують тим, що дають всім розробникам М1, будь-які альтернативи набагато гірші).

Розробники дорогі, і підвищення їхньої продуктивності — дуже ефективна економія. Але навіть ці великі компанії з тисячами розробників, виділяючи типу 5 людей на якісь процеси чи внутрішні тулзи, жалілися, що це умовно $1 млн на рік на зарплати, а потім ще роки підтримки цих інструментів. І якби ці інструменти існували готові, і там було б все ок з security, то з радістю б платили за ці інструменти зовнішнім компаніям десятки і сотні тисяч доларів на рік.

Ще пробігала цікава велика статистика і навіть whitepaper по ній від Meta, що середній девелопер працює над кодом 14+ годин на тиждень (тобто 3 години в робочий день). Інший час з’їдають мітинги, кодревью, планування.

Обидва дні конфи, перед останньою панельною дискусією, на сцену виходив пожартувати актор з Breaking Bad і Better Call Saul 🙂

AI Dev World

На цій конфі нового майже нічого не було, те ж, що і в нашому інфополі. Люди активно використовують моделі типу random forest/xgboost для прийняття бізнес рішень, де є багато даних.

І активно використовують популярні зараз моделі:

  • Audio to text (OpenAI Whisper, роблять пошук за відео або розпізнавання голосу через телефон чи в metaverse для чат-ботів, що розмовляють з юзерами голосом).
  • Text to text (GPT-3, NLP-штуки різні, свої нейронки, коли застосовуються у вузьких напрямах типу медицини).
  • Text to image (безкоштовна Stable Diffusion, на якій midjourney bot або платна DALL-E).

Ну, і безліч варіацій останньої, донавченої під різні завдання. Наприклад, роблять text to 3D, для генерацій 3D-моделей, ігор, світів і простору в MetaVerse.

Показували чат-ботів на основі себе або створених окремо, Deep Fakes заміна зовнішності у відеозв’язку в реальному часі або постпроцесингом. Розпізнавання міміки, жестів, емоцій з відео (OpenCV і свої розробки) та інше. Багато сервісів на всі ці можливості.

Розказували різні кейси аналітики бізнес-даних, наприклад, якусь модель джипа полюбляли жінки 35+ і для них були ключовими use cases характеристики, і підняли продажі, коли почали в рекламі застосовувати ці слова, якими вони самі описували продукт.

Ще одна з доповідей була про болі data scientist, і ці ж проблеми згадувалися в інших доповідях теж. Про те, що дата саєнтисти знають, що треба, і вміють це робити за 1-3 місяці. Але їм довго не дають доступів до даних, бекенди довго інтегрують, девопси тормозять різні ліби з причин безпеки. Круте покращення розтягується на 1 рік, і потім впроваджене вже або застаріло, або всі втомилися чекати, і не дуже раді. У виграші лише датасаєнтисти, які вміють всі частини, або якщо їм в інфраструктурі зробили можливість легкого підключення своїх моделей в процеси.




Stanford PHID (Personal Health and Individual Diagnostic)

Конфа проходила в надзвичайно гарному будинку з чарівним садочком. Було десь до 50 людей і багато дуже цікавих доповідей на стику технологій і медицини.

Тут я дізналася найбільше нової цікавої інформації. Багато доповідей про різні датчики, діагностику, персоналізовану медицину. У Samsung дуже багато такого обладнання і інфраструктури для дослідників і медичних працівників.

В одній з доповідей розказували, як для якогось дослідження просто взяли і розробили свій наноматеріал — електропровідний полімер на графеновій сітці, і ще якихось кулькових молекул додали, щоб ті довгі молекули полімеру розпрямити і підвищити електропровідність і зменшити товщину.

Вийшла така плівка e-skin з high resolution датчиками 42 000 транзисторів на 1см2, яку можна на внутрішні органи чіпляти і збирати показники. Тестували на внутрішніх органах мишей.




Одне з коротких обговорень було про високу ціну різного вимірювального обладнання, на що дівчина доповідач відповіла, що hardware стрімко дешевшає з кожним роком, скоро буде близько до нуля, а от розробники або спеціалісти, які з ним працюють — є і будуть набагато дорожчими.

Ну, тобто ось це круте обладнання лабораторій, медицини і промисловості — думаю, до нас теж дійде за кілька років. Внаслідок підвищення ефективності промислових процесів і зменшення розмірів ключових елементів.

Деякі доповідачі вже створили стартапи на основі своїх відкриттів. Інші їм заздрять і теж збираються :)

Цікава доповідь була про тактильні рецептори і девайси, які це використовують. Розповідали, як зробили під iPhone софтину для діагностики чутливості різних пошкоджених зон тіла, за допомогою Apple Core Haptics library. Точність діагностики і вимірювань прогресу лікування вийшла набагато вище стандартних методів.

Ще один цікавий девайс — рукавиці, які тактильно легенько «давлять» тобі на руку у певному напрямку, і тобі «хочеться» відповідно рухати нею. Вони круто показали себе під час тестувань на реабілітації, і користувачі панічно не хотіли з ними розлучатися після випробувань. Навколо цього девайса зараз будуть теж робити стартап.

Ще fun fact з доповіді: миша починає отримувати задоволення від шоколадки одразу з моменту, коли її бачить.

Конференції загалом

Пару разів було трохи ніяково, що потрапила прям з дорожньою валізою на конфу, але потім бачила, що таке часто відбувається. Якщо були роздягальні, то там можна було і валізу теж залишати.

Приміщення, в яких проходили заходи — зустрічалися дуже різні. Нічний клуб, конференц-хол. Дуже душевні були події, які проходили в старих просторих дерев’яних будинках з камінами і чарівними садочками — на території університетів Stanford та Berkeley.

Якби мені треба було провести мітап або корпоратив на менш як 50 людей — я б шукала саме таке або схоже місце.

Їжа на конференціях була в половині випадків, в інших — довга перерва в середині дня і ресторани в пішій доступності. Пару раз, при активному спілкуванні, не встигла сходити поїсти, тож краще приїздити зранку не голодними на такі випадки.

Формат конференцій загалом був таким — просто доповіді, часто з запитаннями від слухачів в кінці. Сподобалися round tables, коли аудиторія всього 20-40 людей, спочатку йде міні-доповідь на 20 хв. і потім 10 хв. на питання і спілкування за темою.

Цікавий був формат панельної дискусії, штук 15 запитань до компаній і відповідають по черзі представники 4 компаній. І після кожної відповіді хвилинку голосування на кращу відповідь за QR-кодом.

❤️❤️❤️ Hacker dojo ❤️❤️❤️

Короче, можна було їхати одразу сюди і не вилазити :)) Це місце, де є швидкий інтернет, робочі столи, паяльники, пару простих станків типу laser cutter. Є дошки і проєктори — можна проводити воркшопи.

Івенти безкоштовні, але регулярних відвідувачів заохочують брати membership за $150/міс., він в себе включає швидкісний інтернет. Майже кожен день були якісь івенти чи воркшопи з програмування, щотижня — Robotics з дуже колоритним викладачем.

В них на сайті є досить ностальгічний ролік про історію заснування в 1998 році — дуже схоже на те, як у нас в ті ж роки тусили на інтернет-провайдерах. Щиро вірю, що такі місця — епіцентри розвитку і обміну знаннями. Якщо не відбувається якась подія, то там сидить 10-20 людей. Під час конфи від Google було 54 вживу і 150 онлайн.

Одного разу була вечірка Dark Mode. Виглядає як кодинг в нічному клубі: з діджеєм і специфічним освітленням. На ній було більше 50 людей, багато дівчат. Таку вечірку вирішили робити раз на місяць.

Ще інколи було відчуття, як в комп’ютерній ігрі, що тут має відбутися якийсь важливий квест, але поки ще не настав час. Побувала 7 разів, але нічого особливого не відбулося 🙂

Stanford University

Stanford і Hacker Dojo — це ті два місця, в яких найлегше було спілкуватися з людьми і обговорювати ідеї. В них же візуально і найбільше різноманіття людей. Хоча я чомусь очікувала від Стенфорду снобізму, але цього не зустріла зовсім.

От що точно не може бути remote — це стенфордські лабораторії, де вони просто для досліджень свої наноматеріали створюють. Сюди я потрапила на медичну конфу, на лекцію і на екскурсію по музею мистецтва.

В музеї мистецтва сподобався формат екскурсії — 45хв про 3 картини і їх обговорення групою 10 людей, а потім можна самостійно гуляти дивитися інші. Вийшла класна взаємодія, приємний і насичений досвід. Без відчуття перегрузу — коли швидко пробігають з коментаріями по сотні об’єктів. У деяких експозицій були брошурки з картою об’єктів і з QR-посиланнями на аудіо: можна просто йти за маршрутом і з телефону слухати розповіді про ці об’єкти різними мовами.




Startup Oasis Pitches

Пітчі були дуже різні. Від «я такий-то інженер, давайте зробимо щось прикольне» — до вже протестованої ідеї з метриками і десятками тисяч юзерів. Від тихих тремтячих голосів і несформованих думок — до професійних презентацій. Вислуховують всіх — це круто.

Девелоперів чи інших співробітників такі стартапи шукають мало. Майже всі шукають інвесторів. Думаю, що це тупиковий шлях, і інвестори самі приходять на метрики і згадуваність в медіа, коли стартап починає злітати.

На одній такій події «для фаундерів і інвесторів» познайомилася з фаундерами, програмістами, юристами і навіть водієм вантажівки 🙂 Він виявився прикольним чуваком, ходить на такі події «на безкоштовну піцу», з усіма знайомиться і потім всіх теж знайомить і інтро робить 🙂 Інвесторів не бачила або не розпізнала.




Makerspace

Хотіла подивитися на ці штуки, їх в долині нагуглювалось кілька десятків. Але біля мене було 3, а з нормальним розкладом на сайті — тільки Maker Nexus. Це великий ангар з майстернями зі станками і інструментами для роботи по металу, дереву, склу, сварка, плотери, квілтинг, швейні машинки. На майстер-класи треба записуватися до 18:00 попереднього дня. В інших місцях бувають вимоги за 72 години (щоб підготували матеріали і обладнання).

В таких майстернях проходять воркшопи на вихідних весь день, і в будні вечорами. Потім можна самостійно користуватися обладнанням, з яким пройшов інструктаж. Основні матеріали треба приносити свої, але якісь дрібнички можна брати і ті, що залишають інші в загальних місцях.

В Maker Nexus в мене вийшло потрапити лише один раз, на воркшоп зі скла, робили скляні бусини зі скляних паличок. Крім мене був ще хлопець з Google і дівчина з Amazon.

Зі смішного — у Google є якийсь внутрішній Makerspace, в якому теж є все, але крім інструментів для роботи зі склом, бо пожежний інспектор не дозволив 🙂 І інструктор пропонував рішення, як це обійти, коли береться не балон з киснем, а дорожчий девайс, який кисень виробляє.







Warsaw JS Meetup

Це було не в Silicon Valley, а по дорозі додому, в Варшаві.
Подія проходила в бізнес центрі, в компанії Evolution Engineering.
Але це був яскравий приклад, наскількі однакові технічні конфи, люди, айтішні офіси в San Francisco, San Jose, Варшаві та Києві.
І теж не вистачає людей: в кінці презентацій «We are hiring», біля піци і кави бумажки з React вакансіями.
Знайшла подію також через meetup.com, заїхала на пару годин, прямо перед своїм автобусом на Київ. Були 3 доповіді англійською про:
  • Reassure (performance monitoring tool for React, React Native),
  • Deno (runtime for js/ts),
  • fp-ts (ліба для typescript functional programming).



Воркшопи загалом

Більшість воркшопів були по факту доповідями, з доступною онлайн-презентацією з прикладами коду. Їх можна було слухати як доповідь, пробувати цей код, якщо встигаєш, і вся презентація і код були доступні потім, щоб розібратися з чимось, що не встиг.

На воркшопі по роботі зі склом був інструктаж техніки безпеки, потім інструктор показав, як він усе робить, потім робили всі інші, потім показав нову фішку, знову робили всі інші. Неспішно, і в усіх все вийшло.

Воркшоп з Robotics вийшов самим незвичайним. Тут не було інструкцій, поділили всіх на команди по 3-4 людини. Команди сказали, що хочуть робити — програмований ведмедик, розмовляюча голова чи рука-маніпулятор. А потім викладач просто показав, де загальні детальки і інструменти, роздав командам якісь напівзламані основні детальки.
«Ну, робіть!»

Ми трошки прифігіли %) хвилин на 5. Я arduino тримала перший раз в житті, а паяла якісь рації останній раз класі в 4-му. Але потім пішли просто тикати різне і проговорювати, зупиняли один одного, де були точно дурні рішення. Типу:
— Давайте, це відріжемо і напаяємо оці квадратні роз’єми.
— Ні, почекай, давай спочатку розкрутимо. О, там ці роз’єми вже є.

Два хлопці розібралися в цій механічній руці та підписали, які проводи від яких моторів. А я ще з одним індійцем розібралася, як програмувати ардуїно і блимати світлодіодом на заданих контактах (туди потім збиралися під’єднати мотори). Це ми зробили за 2 години. Було дуже весело, і це було найяскравіше враження з усієї поїздки :))

Треба було лазити по хакатонах, хоча раніше боялася, і ніколи не розуміла, як за 1-3 доби можна зробити те, на що в мене зазвичай йде 1-3 тижні.

Знання

Доступність знань набагато якісніше онлайн. На конфі зазвичай сидиш десь в кінці залу. А так — і картинка ідеальна, і звук чіткий, і можна поставити на паузу або повторити незрозумілий фрагмент. На питання, думаю, що більшість людей на email відповість.

Світ досить сильно глобалізований, і технічний та культурний рівень доповідей був однаковий — в San Francisco, San Jose, Warsaw, Kyiv. Інфополе більш-менш спільне.

Побутове

Підтримка України

Практично 100%. Я поспілкувалась близько з сотнею людей за поїздку, дуже різних, по території від San Francisco до San Jose, на обох узбережжях затоки. Професори Stanford і Berkeley, афроамериканці в поїздах на східному узбережжі, вчителі, стартапери, юристи, програмісти, менеджери, офіціанти, студенти, продавці, водії Uber.

Десь половина розпитувала про Україну, і всі одразу виказували підтримку. Інколи я дякувала Штатам за допомогу зброєю і фінансову, на це миттєво відповідали, що хотіли б, щоб Штати допомагали більше.

Один раз тільки зустрівся афганець в Uber, сказав «о, Україна? Так ми сусіди!». І спочатку підтримав, а потім запитав, чого ми не здамося — «вони ж цивільних вбивати не будуть». Я йому порозказувала про Маріуполь і Бучу, він потім знову гаряче підтримав 🙂

Мінцифри, Ukrainian Startup Fund і якісь ще державні і волонтерські ініціативи

Випадково на них натикалась на TechCrunch Disrupt та Berkeley-Ukraine Conference. Не знайомилася. Але побачила, що люди багато корисного роблять, активно працюють і круто презентують світу Україну і реалізовані проєкти.

Більш того, в усіх презентаціях, враховуючи розмір коштів, кількість учасників, і якість роботи — я не побачила «слідів» і можливостей корупції. Досить великі результати за малі кошти.

Ukrainian Startup Fund привіз на TechCrunch Disrupt десяток українських стартапів. Вони були класні і в експозоні виглядали гідно. Свіжі технології і актуальні проблеми. Біля них всі три дні був натовп зацікавлених людей.





Планування

Всі квитки і реєстрації робила за 1-24 годин до події. Плани тримала вільними (на випадок зустрічі з цікавим стартапом) і планувала на 1-2 дні наперед. Основні джерела подій були такі:

Серед подій на цих 5 сайтах, я обирала ті, що наживо і для загальної аудиторії. На кожен день зазвичай було 10-20 цікавих варіантів, з яких можна було обрати 1-2.

Ще мені показали прикольну добірку подій SF Tech Week, але там якась крипта і web3 були, я так і не вибралася. Пару днів пішло на шопінг для облаштування. І один день десь всередині поїздки випав на відпочинок — вже сильно втомилась, і цілий день просто валялась.

Ще заздалегідь розпитувала LinkedIn-знайомих зі Штатів про поради. Більшість мене проігнорували, з кимось зустрілася, кілька людей поривалися приїхати і жити зі мною (хто шукав технічного кофаундера) і походити по стартап-пітчах.

Корисних контактів заздалегідь підготувати не вийшло. Але на технічних кофаундерів-фулстеків накидаються досить активно. Людей з фінансовими запасами і ідеями — набагато більше, ніж тих, хто може це накодити.

Дорога

Їхала з одним рюкзаком, з ноутом, айпадом і одягом на пару днів. Не знала, як далеко взагалі вдасться доїхати, одяг і побутове планувала докупити на місці.

Близько доби на автобусі, перехід кордонів в 1-4 ночі, вигружали весь багаж і пропускали через рентгени — і на українському, і на польському кордоні.

Рюкзак середній, але в автобусі ні під ноги, ні на полицю не влазив, їхав на руках. Автобуси FlixBus трохи дорожче ($55 проти $41), але мають набагато більше місця (рюкзак під ноги влазить), і люди на автостанціях з них виходять радісні і відпочивші. На зворотній дорозі брала вже FlixBus.

Найзручніший варіант багажу був би мінімальний рюкзак, куди влазить ноут і айпад, і манюній «чемодан пілота», куди влізе мінімальний набір одягу.

Назад так і їхала, більшість речей відправила собі «Новою Поштою» через npshopping. Об’єм як у великої валізи доїхав за 14 днів, доставка коштувала в сумі майже $200. Видно було, що митниця відкривала і перевіряла вміст.

У Варшаві ночувала в готелі біля аеропорту, добре що не посклеювала дорогу в 3 доби підряд — це було б дуже виснажливо, але так можна зекономити 2 ночі по $120.

Переліт з пересадкою в Копенгагені теж зайняв трохи менш як добу «від дверей до дверей». Летіла Scandinavian Airlines (SAS), і хтось мені там зробив подарунок — в обидва напрями мене посадили саму на 3 місцях — спала в повний зріст і користувалася робочими поверхнями для ноутбука і блокнота. Вийшло крутіше, ніж в бізнес-класі. Дякую тобі, невідома людино із SAS 🙂 Завдяки цьому мені вистачило сил потрапити одразу в той же день на перший день TechCrunch Disrupt.

Митниці, безпекові і Covid-перевірки

В аеропортах і при перетині кордонів — ноут і айпад треба було пропускати через рентген окремо. Питали, чи немає чого завгодно порошкового. Перевіряли руки на сліди пороху — проводять по руках металевим пензликом і потім на приладі перевіряють. З оповідок бувалих подорожувальників, якщо є то достатньо простих пояснень.

Перед посадкою на американський рейс дали підписати covid-папірець, там сам обираєш варіанти, чи ти вакцинований, чи ні, і безліч варіантів чому саме, і в цьому випадку зобов’язуєшся робити тести і тримати карантин. Ще covid-підтвердження будь-яке питали на одній конфі.

Маски ніде не вимагали, але в поїзді більшість людей носила.

На в’їзді в Україну в інших жінок дуже ретельно перевіряли всі ліки в усьому багажі. Від деяких ліків вимагали показати рецепти. Був також один американець з чотирма сумками зброї і військового спорядження, але з усіма дозволами — і його швидко пропустили.

Ціни

Ціни всюди «неповні». Скриті платежі додають ще від 8,5% до 100% вартості. До товарів у магазинах умовно треба додавати 10% — щось за $20 коштуватиме $22. У готелю ціна була в районі $100/день, з картки знімалося біля $130 — якісь ще податки чи комісії.

На оренду машин ціна на сайтах, наприклад, $50/день, а зі страховкою буде $100. А з бензином машина в цілому обійдеться близько $130 на день. Тільки у конференцій і воркшопів пару раз зняло з картки рівно те, що було написано на сайті.

Мінімальна середня ціна перебування була: $220/день = $120 готель + $70 транспорт public/uber + $30 їжа. Переліт в обидва кінці SAS $850, автобус FlixBus в один кінець $55.

Ціни на конфи, мітапи і воркшопи зустрічались від безкоштовних до $4600. І ціна ніяк не корелювала з якістю контенту чи організації. Онлайн-тікети на них же були зазвичай до $200.

Most lovable places: безкоштовне Hacker Dojo та конфа в Стенфорді про медичні девайси і діагностику за $125.

Оплати

Не знала, що буде з обмеженнями в 100 тис. грн на місяць. Але виявилося, що це стосується тільки гривневих карток. Якщо були непусті доларові або єврові картки до обмежень, або якщо туди покласти кеш в доларах, то витрачати можна було вище цього ліміту. (На замітку тим, хто зараз страждає з оплатами хостингу і сервісів).

Оплати в більшості місць робила через Apple Pay. Кілька разів треба була саме кредитна жива картка і згадати пін-код — для оренди машини і для деяких автоматів (заправка, снеки).

Розказували історію, що якось офіціант уніс картку для оплати, і сам намагався пін вгадати і використав всі 3 спроби до блокування. Саме картку на руки уносити не віддавала, всього 3 рази в ресторані не було Apple Pay, заплатила кешем.

Кредитна картка (яка без напису debit) потрібна була в таких випадках:

  • оренда машини (по дебетовій можна взяти тільки в аеропорту, показавши зворотній білет);
  • на заправках, там самообслуговування, і ці автомати мої дебітові картки не приймали;
  • автомати з продажу напоїв/ снеків, вони спочатку зчитували картку, а потім проводили транзакцію.

Транспорт

В мене якраз вийшло, що 10 днів користувалась громадським транспортом і 10 днів їздила на орендованій машині. В середньому це було:

  • $70/день на громадському+Uber,
  • $130/день на машині із заправкою.

На машині в 2 рази швидше, якщо не треба довго шукати парковку в downtown San Francisco. Типу, 40 хв проти 1 год. 20хв. Набагато вигідніше просто жити поблизу того місця, де плануєш проводити багато часу.

По дорогах їздити було зрозуміло, знаків мало, всі нестандартні написи текстом. Не можна паркуватися і зупинятися біля червоних бордюрів. Перші дні адаптувалася, коли це «через 200 футів поворот». І перші дні інколи пропускала потрібний поворот в розв’язці на 14 смуг, коли треба типу третій з’їзд з основної дороги — потім просто їх рахувала, і вже не пропускала. Альтернативні маршрути або розвороти також додавали не більше 5-10 хвилин до планового часу — доріг багато.

Для громадського транспорту там існує віртуальна (в Apple Wallet) або пластикова картка Clipper, на яку поповнюєш рахунок одразу на телефоні або в автоматах. І з неї можна платити за автобуси, трамвай, метро.

Ще в електричках і трамваях є місця для велосипедів.

Ще про BART. Мій готель був на півночі Сан Хосе, і їздила я по google maps. Туди від Сан Франциско ходить їх метро-електричка BART по східному узбережжю. Мені масово ніхто не вірив, і казали що мабуть я їзжу на caltrain по західному узбережжі, бо BART лише по Сан Франциско. Ніт :) Постійно приходилося карту BART показувати. На caltrain жодного разу так і не потрапила.




Безпека

В громадському транспорті після 19:00 не відчуваєш себе в безпеці. Це порожні трамваї або електрички з кількома бомжами або стрьомними пасажирами. Те ж саме на нелюдних вулицях San Francisco (якщо невдало там запаркувався, після 18:00 є вільні місця і це безкоштовно). З конференцій починали роз’їжджатися десь о 17:00.

Одного разу в вагон зайшла енергійна група афроамериканських підлітків, які голосно матюкались. Я ще й забула кабель до телефону, і заряд сідав. Це трохи напружило, але вони записали реп на телефон, вийшли на моїй станції, і далі ми успішно розійшлися. Після цього я з собою носила тільки половину кешу, половину карток, один з паспортів і тільки один з пристроїв: ноут або айпад.

Ще один раз під готелем хтось бігав і кричав, але схоже було на сварку подружжя. І один раз було чутно постріли на віддалі.

Повсюди зустрічалися знаки і надписи-попередження, щоб не залишали в машині видимих цінних речей, бо розбивають скло і крадуть. Коли розпитувала людей, чи були в них такі історії, то казали, що в них особисто не було, але в кожного були знайомі, з якими таке траплялося — розбита машина, пограбування на вулиці чи в транспорті ввечері, домагання.

Загалом, за відчуттям і за статистикою — San Jose десь як сучасний Київ, а San Francisco... це навіть не Троєщина, це як Одеський привокзальний район в 1990-х.

При цьому 2 рази за всю поїздку були ситуації, коли у всіх навколо одночасно засигналили телефони, як наше ДСНС-сповіщення. Обидва рази губилися люди 70+ років і їх так розшукували.

Про медицину і страхування

На моє щастя, не довелося стикнутися, але ця проблема все ще існує. На стенфордській медичній конфі хлопець розповідав, як його дружина подзвонила в страхову в 2020-му, їй треба було швидко зробити ковід-тест перед якоюсь подією, страхова відправила в госпіталь, вона пішла, і зайшла через Emergency Room (ER), і цей тест тепер йому коштує $9000. Поки що він 2 роки свариться зі страховою і не платить.

Історії про медицину і страховки такі ж жахливі, як про human trafficking — коли людина на рівному місці стає винна багато грошей (Або як про AWS costs 😝).

Для мене це багато років було вагомою причиною не відвідувати США. Поки загроза ядерної бомби не перевищила загрозу побитися з бомжами Сан-Франциско або випадково влетіти в медборг на $200 000.

Землетруси

Їх багато, але слабких, типу 1-3 бали. Нагуглила потім, що в Bay Area в районі 5000 на рік. Відчувається, як наче знизу проїжджає метро.. Але метро там немає.

Вперше в житті проїхалася на Tesla, їх тут багато в Uber. І в найпершу ж поїздку, поки зацінювала, яка вона класна, — наче проїхалися по ямах, але ям на дорозі не було. Через 2 дні мене запитували, як мені землетрус, і по історії Uber побачила, що саме в той час був 5,5 балів землетрус, а я мчалася на чергову конфу.

Одного разу афроамериканки в поїзді розпитували про Україну, і як же ми під бомбами живемо. І в цей момент потяг зупинився і був анонс про землетрус, і що якщо буде сильний, то підтягнути коліна і закрити голову руками. Коли потяг поїхав — проїжджали повз школу і садочок, де дітей повиводили на вулицю і вишикували на майданчику.

Телефон

Обійшлася Київстаром «Простий роумінг» за 1500 грн на 30 днів. Для месенджерів, карт, вебу — цілком вистачало. Але саме LTE в половині місць не було — це те, що дуже здивувало в Silicon Valley. Інколи був тільки Edge. Також не заведено роздавати безпарольний wi-fi, зустріла його лише кілька разів — в аеропорту, Walmart, Stanford, Berkeley.

Коли був би в пригоді американський номер:

  • кілька разів для реєстрацій на конфи/воркшопи, просила знайомого;
  • для запису в перукарню. Просто приїхала, черги не було;
  • один раз кафешка була з монітором замовлення, і там телефон потрібен був для sms, коли замовлення готове, я просто почекала біля кухарів;
  • в популярних місцях іноді видно було, що доступний wi-fi xfinity, але щоб його купити — потрібен був американський номер.

Варто було мати другий смартфон і в аеропорту брати SIM-картку T-Mobile, тариф $50-$150 в залежності від кількості Гб інтернету.

Готель

В мене був відносно недорогий і зручний мотель 2* Extended Stay America біля San Jose, в середньому за $120/день, в різні дні ціна коливалася $110-$136. Велике ліжко, ванна, мікрохвильовка, холодильник, wi-fi, кімната з пралками і сушарками по $3 за цикл. Крани у ванні були дуже незвичні: фіксовані на висоті 20 см кран і на висоті 2 м душовий розпилювач. В унітазів конструкція дуже «ніжна» — тонка труба змійкою, туди не можна нічого кидати.

Трохи дешевше були тільки кімнати в чиємусь домі на airbnb, або варіанти по 4 людини в кімнаті на 2-ярусних ліжках. Готелі 3* починалися від $240 за добу.

Незадовго до поїздки читала одну книжку, де дівчина мріяла поїхати до Парижу, потім поїхала, але жалілася, що частина поїздки пройшла «в тумані», бо забагато курила марихуани. От з невиспаністю приблизно таке ж, буде все, як в тумані. Тому на готелі я вирішила дуже не економити. Щоб сприйняти і опрацювати всі враження і нову інфу, потрібно місце для відновлення.

Поруч була площа з магазинами, ресторанами, сервісами. Правда, площа ця була китайська, і книжковий магазин теж був весь китайською. Книжковий класний був у Stanford University.





Їжа

Вона як би з усього світу, але найбільше різної азійської, трохи менше індійської. Американська траплялася не часто і гидка пересмажена. Пару разів потрапляла на італійську і мексиканську кухню.

Сніданок в готелі був в 6-9 ранку — виставлені пачки вівсянки, гаряча вода, чай, кава, кекси, батончики граноли. Вівсянка була нормальна тільки та, яка без нічого, вся інша їжа — з пекельною кількістю цукру. Майже всі дні снідала вівсянкою без нічого, фрукти з магазину і чай.

Ресторани всі відчинялися після 11:30, до цього часу були відкрита тільки пекарня і бургерна. Сніданком потім насолодилася, до і після поїздки, в польському готелі 3* зі шведським столом і великим вибором.






Товсті люди

Їх там немає %) Я була найтовстіша.

В літаку ще ок. І діапазон розмірів одягу в магазинах широкий. Але багато куди ледве влізала — на прикручених лавках і стільцях в ресторанах. В туалетах — і так місця мало, а з дверима, що відчиняються всередину, просто тетріс якийсь.

В Макдональдсі на вивісці над касою — популярні товари з меню підписані разом з кількістю калорій в них. Можливо, американці вже цю проблему вирішили і всі слідкують за калоріями, фізичною активністю та опанували антистрес-техніки.

Чи потрібна робота в офісі

Серед «лідерів думок» в Twitter та іноді на конфах проскакує думка, що щоб бути на bleeding edge індустрії, і щоб компанія працювала ефективно, обов’язково треба позбирати всіх назад в офіс. Я поважаю деяких з цих інфлюенсерів, але поки що не знайшла підтверджень, що робота в офісі для компанії продуктивніша.

Ці 3 тижні, в які я постійно їздила — мене трохи вимотало, хоча як для подорожі у мене був класний досвід. З людьми бачитися наживо — прикольно, але не кожен же робочий день =)

Свіжі whitepaper на цю тему — більшість доводять, що при remote продуктивність вище, затрати нижче, люди щасливіші, доходи компанії вище. Моє особисте опитування 5 людей, які цю думку озвучували в спілкуванні, як виправдання, чому вони сидять в Silicon Valley наживо — показало, що вони її просто повторюють (за лідерами думок?), приклади вони навести не змогли і, навпаки, їхній досвід, особистий і компаній, за 3 післяковідні роки доводив протилежне.

В одній з історій індієць казав, що найцікавіші задачі роблять ті, хто там наживо, а в Індію аутсорсять нудну рутину на старих технологіях. Але не погоджусь — в мене достатньо знайомих, які в core team різних компаній і працюють над ключовими продуктами і сервісами.

Ті, хто в долині, пишаються знайомствами з розумними людьми, але в конкретних історіях пробігає, що з часів ковіда спілкування наживо майже не було. Конференції заявляли, що проводяться перший раз з часів ковіду, індієць казав, що перший раз на конфу вибрався. Hacker Dojo — тільки 6 місяців, як знову відкрилося після ковіду. Всі перейшли на ремоут.

Перед публікацією статті обговорювала цю тему з другом. На що він зразу сказав, що, ну, звичайно, міцні відносини і ефективну роботу можна вибудувати тільки наживо. Я кажу: ти пів року невиїзний, працюєш в лондонському стартапі дорого, де тебе обожнюють, хочуть релокейтнути зразу як відкриють кордони, і наживо ніколи не бачили. Ти вже вибудував міцні і продуктивні відносини повністю онлайн. Він такий: О... точно... Сила повторювальних формулювань в медіа 🤷🏻‍♀️

Все ще шукаю дані на цю тему.

Робота

Видно, що всюди не вистачає робочої сили, в усіх сферах. В готелі прибирання раз на 14 днів, в магазинах бачила закриті зони з табличками, що немає робітників. Всюди надписи «we are hiring» — в закладах, на бігбордах, на вивісках, в слайдах презентацій, на стендах на конфах.

В розмовах з людьми також були згадки на бар’єр у 2 роки досвіду, що до цього моменту шукати складно і потрібно сотні разів відгукнутися на вакансії, щоб попасти на кілька інтерв’ю. Після цього моменту вже 50 запитів на місяць в LinkedIn сипеться від рекрутерів.

Diversity

Східне узбережжя — більшість зустрічала афроамериканців в потязі, жінки всі були дуже класні, контактні. Чоловіки частіше стрьомні, енергійні, я їх загалом боялася, але пару раз спілкувалася з досить цікавими, ввічливими і інтелігентними.

Конфа DPE (Developer Productivity) — абсолютна більшість були чоловіки індійці. Візуально всі дуже замучені. Це Lead Developers, Engineering Managers, DevOps, ну, і різні програмісти. Спілкуватися було легко, але жінок там майже немає.

Stanford University — повне розмаїття за расами, статтю, віком. Дуууже легко спілкуватися було. Нуль снобізму. Енергетику людей і культуру взаємодії видно в курсах на YouTube та у відео від студентів.

Berkeley University — може, я попала на такі 2 події, але були всі білі і поважні. За відчуттями більш схожий на КПІ і наші університети. Я їх дуже поважаю — місце народження BSD та PostgreSQL! Але за відчуттями здалося, що там треба довго будувати репутацію і відносини, щоб повноцінно спілкуватися.

Конфа TechCrunch Disrupt (startups) — білі чоловіки, буквально краплі інших.

Art and Yoga Classes — білі жінки старшого віку, трохи білих чоловіків.

Hacker Dojo — повне різноманіття, всі раси, стать, від підлітків до похилого віку, теж дуууже легко спілкуватися і дуже відкриті люди. Якби не ставила ціль побачити якнайбільше різного, то їхала б просто сюди.

MakerSpace — білі чоловіки середнього віку, в зоні квілтингу, швейних машинок і плотерів були жінки.

Thank you for your service

Кілька разів десь зустрічалися колишні військові. В магазинах, транспорті, на Python workshop. Як тільки це ставало зрозумілим з розмови, їм зразу люди казали «Thank you for your service» — дуже сильна повага до військових.

В нас, мабуть, теж так буде, типу «Дякую за вашу службу».

Щире і постійне піклування про людей

На воркшопах і заняттях (robotics, go, relationships lecture, yoga practice) часто казали фрази типу:

  • This is a safe place.
  • Do when you feel you are ready.
  • Do what feel is right to do.
  • Please do what you feel is comfortable for you, you can stand, go, take tea, do what you want.

Це дійсно створює дуже безпечний і вільний простір для спілкування і творчості.

Також, за всі 3 тижні я жодного разу не зіткнулася з сарказмом в спілкуванні. Одне лиш це, мабуть, відправляє продуктивність у космос.

Мовні знахідки

  • Sick, yeah? Дивилася в магазині на прикольну сумку на одне плече, щось середнє між бананкою і рюкзаком. Продавець таке видав, в значенні «класна, правда?»
  • A little bit later. Одна вакансія все ж таки сподобалася і я на неї відгукнулася. Прийшла майже стандартна відмова, але ще з дивною фразою «check in with us a little bit later». Перепитала у кількох знайомих американців, чи не означає це щось типу «я зараз зайнятий, напишіть через 3 дні». Ні, не означає =) це типу «прокачайте ще скіли і приходьте через пів року».
    UPD: через 1,5 місяця прийшла ще одна офіційна відмова від компанії, схоже, я все ще залишалася в hiring pipeline, і «little bit» означало щось менше.
  • Little fella. Big guy. Вчителі часто в поясненнях називають так фізичні чи навіть абстрактні терміни. Якийсь анімізм.
    «This big guy is responsible for» (про зону мозку).
    «You should draw this little fella» (колючка на фрукті).
    «Today we’re gonna work on one of these big boys» (про парусний канат).

Освіта

Про це спілкувалася з вчителькою фізики та з індійцем Android-розробником. Вчителька викладає фізику в старшій школі, на кілька поколінь походить з Берклі, жалілася, що програма дуже насичена і не встигає вкласти це в дітей. Підручники за новою інфою не встигають, то останні кілька років матеріали готує під кожний урок з інтернету, зі свіжими YouTube та статтями. Розказувала про дуже приємний досвід наукового літнього табора, де всі діти були зацікавлені і дуже приємно було проводити його для них, і було багато досягнень за 3 тижні.

Індієць проходив Master Degree з Computer Science в маленькому американському коледжі, але був шокований високим рівнем викладачів, їх відкритістю і практичним досвідом в поточному стані індустрії. Порівняли шкільну освіту в Індії та Україні, багато схожого в авторитарності викладача (хоча зараз в Україні це потроху змінюється). І його підсумок про секрет ефективної освіти американців — «вони не бояться вчителів». Тому зберігається самоповага і відбувається продуктивна взаємодія під час навчання.

Жінки

Тут на мене чекало найбільше розчарування. Це ж типу найпрогресивніше місце на планеті. Ну, тобто, можливості для жінок вже не близько-нульові, як в більшості країн, і не від’ємні, як в Ірані чи Афганістані.

Тебе вже можуть хоча б просто вислухати. Але до «рівних можливостей» ще як до Місяця. This world is not worth living. Не знаю, на що я розраховувала. Зустріти жінок, які в гаражі літаки збирають?

Достатньо просто подивитися навколо на конфах, на інвесторів, стартаперів, і як вони спілкуються. Ну, наприклад, на TechCrunch Disrupt в списку спікерів половина жінок наче є, серед аудиторії вже не дуже, а в зоні столів переговорів інвесторів і фаундерів — жінок майже немає.

Тобто всі ці надзусилля в компаніях і медійна робота, на яку часто сваряться, мовляв, «дістали войовничі феміністки» — це лише перші кроки дуже довгого шляху.

Якщо хтось ниє, що йому не дали грошей в стартап, бо афроамериканські лесбійки все забрали, то це, скоріш за все, була невдала ідея, і фаундер шукає винних. Бо лесбійок і афроамериканців стало не 0, а поодинокі. Точно аж ніяк не «захопили всі гроші».

Якщо справжня «рівність» прийде за нашого життя, то скоріше це буде зі сторони remote, metaverse, VR, crypto. Не зі сторони реального спілкування і стійких стереотипів.

Маркетинг

Він якісний і повсюди. Умовно, знання формулюються двома основними підходами — структура і «рецепти» (або теорія і практика). Структурою знання викладають в закладах освіти і підручниках. «Рецептами» викладають в ПТУ, на курсах, зустрічаються в книжках і відео, або люди обмінюються вже під час роботи.

Так от у нас товари називаються їх категорією, що воно таке є. А в Штатах часто реклама називається юзкейсом, типу в супермаркеті полиці Breakfast з нарізками шинки для жарки, і ще чимось для стандартного сніданку.

В маркетингу круті навіть бомжі. Наприклад, на перехресті стоять з табличкою «віддай мені здачу». Або коли йдуть у вагонах питають «Є залишки їжі або здача?». А не просто «допоможіть».

Повітря і екологія

Дуже чисте повітря, можна ходити і бігати вздовж доріг — нічого не смердить. Коли довго у заторах повзеш, то теж не нудить від вихлопів. І далеко видно, з майже усіх місць були видні гори.

В продажу бувають силіконові широкі трубочки для смузі і напоїв, з мініщітками для їх миття. В магазинах одягу дуже часто є одяг з переробленого поліестру (recycled polyester). В аеропорту Копенгагена навіть бачила купальники з переробленого океанського пластикового сміття.

Люди і ментальність

Психологічна зрілість і психологічна освіченість — це те, чим американці массово сильно відрізняються. В розмовах мені одразу і необразливо вказували на мої проблеми, і я мала змогу скоректувати і продовжити спілкування. Це дуже круто. Спілкування не заходить в стадію коли хтось терпить, а когось понесло.

В них є зрозумілі терміни для багатьох емоцій і ситуацій, і достатньо їх просто назвати, щоб в цей момент наступило прозріння. Думаю, це результат того, що великий відсоток людей ходить до психологів, володіють різними методиками рефлексії. У багатьох людей високий рівень самоусвідомлення. І ці люди потім впливають на інших людей навколо.

Є відома цитата Далай Лами, що «хочете змінити світ — навчіть 8-річних медитувати». Схоже, США до такої ж усвідомленності успішно ідуть через застосунки для медитації і армію психологів.

Афроамериканки

Це прямо якась мережа вселенської підтримки. Вони всі були дуже емпатійні і енергійні, з ними легко спілкуватися. Типу ставиш питання людині на вулиці чи в транспорті, і через 10 секунд ви вже спілкуєтесь як найкращі подруги.

Вони були моєю опорою в моменти розгубленості. Інші люди в цілому теж були добродушні, але не настільки відкриті і емоційні.

Гарні місця

На них було шкода витрачати час, але в планах був Yosemite. Потім кілька людей сказали, що Tahoe Lake набагато приємніше. Вірю, так часто буває, що топ-10 місць з туристичних довідників краще пропустити.

Але потім виявилося, що це в Долині свій клімат для худі круглий рік, а в Yosemite і Tahoe Lake вже прийшла зима.

Тому з’їздила один день на Big Sur на 17-Mile Road — платна дорога за $11, зі зручними зупинками в красивих місцях на узбережжі океану. І в Сан-Франциско вибралася в парк біля Golden Gate Bridge.





Бомжі

У Сан-Франциско їх багато. Про це багато розказують і можна побачити в YouTube відео. Бувають стрьомні, інколи я навіть переходила вулицю на іншу сторону, або чекала, щоб відійшли подалі.

Були також прикольні і інтелігентні. Пару разів віддавала їжу, яку ресторан пакував з собою.
Одного разу бомж йшов крізь весь потяг, питав здачу або залишки їжі, я пізно зреагувала, але він потім йшов назад. В цей раз я йому насипала здачу.

Рядом їхав сусід з кількома футболками на вішаках, і коли виходив — одну залишив. Інший пасажир йому покричав, що той забув футболку, але він махнув що хай буде. Дівчина, що сиділа рядом, потім підтвердила, що так іноді роблять. І ось цьому бомжу, що вертався — ми потім сказали, що футболку може теж брати, це спеціально залишили. Він разів 10 перепитав, чи точно можна, і чи вірно він все зрозумів, дуже радів, казав що в нього сьогодні день народження. Не знаю, чи правда, чи це такий культурний вислів.

Іншим разом їхала в пустому вагоні, де спав бомж. Ще один бомж потім проходив крізь потяг, дивився по сторонах, і порився в кишенях у сплячого бомжа, потім пішов далі.

Інтернет

Його там часто немає. 🙄 Мобільний в половині випадків був тільки Edge. Реально, в українських бомбосховищах інтернет краще. Так що обов’язково треба завантажувати офлайн Google Maps для місцевості.

Як вже згадувала, обійшлася Kyivstar «Простий Роумінг» за 1500 грн на 30 днів, і мені цього вистачало для месенджерів, карт, застосунків, веба.

Відкритий wi-fi зустрівся тільки в Starbucks, Walmart, Stanford і Berkeley. Але зі Stanford при цьому деякі сервіси були забанені через security reasons, в тому числі застосунок, з якого оплачується парковка Stanford. Треба було логінитись туди через мобільну LTE.

Хто стримує прогрес

Одного разу їхала з китаянкою в Uber. Вона в Штатах вже 7 років, заміжня за американцем і має 5 дітей. Вона теж фукала, що технології дуже відсталі в порівнянні з Китаєм. І що в Китаї персональні асистенти масово у всіх, і її мати похилого віку у китайського аналога Alexa питає погоду, новини, рецепти і активно користується.

В неї думка, що в Штатах великий відсоток людей, який хвилюється за персональні дані і зосередження влади. Тому принципово ніде не реєструються і розраховуються кешем. Тому кеш ще довго всюди буде підтримуватися.

Одяг

Масовий дрес-код — це штани і худі. Погода +10..+20.

Якщо навіть день жаркий +25, то в приміщеннях будуть увімкнені кондиціонери, так що все одно без худі ніяк.

My Look

Я вирішила зробити собі образ, який би відрізняв мене від інших, щоб люди могли запам’ятати і при наступній зустрічі теж поспілкуватись. Ходила в чорному худі з яскравим малюнком і зробила стрижку та пофарбувалась в стилі crazy doc з «Back to the Future» або «Rick and Morty».

Запам’ятовувалася добре, повторно потім спілкувалася.

А от ідея «crazy doc» себе не виправдала. Люди ставилися з недовірою і обережністю. Думаю, що охайний і приємний вигляд відкрив би більше можливостей для спілкування і взаємодії. І зміна кольору волосся на блондинку відчувалася в Україні — незнайомі люди ставляться трохи гірше, припускають, що ти тупіше.

Нотатники

Виявилося, що під час інтенсивних подій, де багато нового і багато людей зручно використовувати маленькі кишенькові блокнотики з вертикальним гортанням і висувну кулькову ручку. Бо так — схопив і записав, а без нього — треба дістати телефон, запустити Нотатки, і туди наклікати. Ще іноді телефон був чимось зайнятий в цей момент, типу, карти або зйомка.

Ще брала з собою блокнот для планування, рефлексії, та нотаток з конференцій, на 260 сторінок. От його за 3 тижні майже весь списала.

Hiking

Візуально — місць для прогулянок можна знайти багато. Дивилася маршрути у застосунку AllTrails, але в деяких описах траплялося типу «на початку маршруту — наметове містечко бомжів». 🙂

На meetup.com були події, коли люди просто збираються разом пройтися по маршруту. Теж не вибралася, але це виглядало менш ризиковим варіантом.

Walmart

Великий і виснажливий магазин всього. Перше знайомство в мене зайняло майже 6 годин. Кілька товарів побачила перший раз в житті.

В мене була окрема епопея з пошуком зубної щітки і пасти, які перші 4 дні ніде не встигала роздобути. І в Walmart на третій день переплутала і купила щітку, але замість зубної пасти купила крем для чистки зубних протезів, не знала, що таке існує і не вчиталася в напис.

Робітників гостро не вистачає. Частина товару в закритих шафах з кнопкою «покликати консультанта», але людей не вистачає і можна чекати хвилин 15. Товар, який у нас часто є, а там ніде не знайшла — це масажні губки для душу, в них бувають тільки такі, схожі на бантіки.

Спочатку дивувалася, чому в закритих шафах недорогі товари. Потім знайомий пояснив, що це товари, які частіше крадуть. Далі використовувала це як лайфхак: швидко зрозуміти, який товар з асортименту найпопулярніший — той, який в шафі, або папірець замість товару, яку обмінюєш на касі.

Одяг відносно дешевий, але весь поліестровий. Бавовняних футболок було типу 2 з 100. Футболки класні були в магазині арт-товарів Michael’s. Тут був безпарольний wi-fi. Всі примірочні були під ключем, і треба звати консультанта, щоб відкрив і почекав. Це жесть якась. І так було ще в деяких магазинах одягу.

Ще цікава категорія товарів, яка там всюди — подарункові картки. В супермаркетах були прям окремі великі стійки біля каси. Від різних брендів одягу, Apple Store, Google Play, ігр та інших інтернет-сервісів.

Stanford University Bookstore (там не тільки книги)

От сюди треба було їхати одразу, замість Walmart. Тут було все, що треба, з невеликим, але достатнім вибором, недороге і якісне — одяг, побутова косметика і речі, блокнотики, книжки, ручки, для малювання, рюкзаки, торби, класні сувеніри.

В ньому тільки Apple-техніка була для студентів і працівників, але є ще Stanford Shopping Center з Apple Store неподалік.

Книги були художні, бізнес, і науково-популярні за різними напрямками. Здивувало, що зовсім не було підручників, не знаю де вони їх беруть, може, на Amazon.

Michael’s

Величезний магазин арт-товарів. Асортимент великий, але в нас такі категорії товарів і конкретні бренди теж є. Чого в нас зовсім немає — це маленькі плотери і розхідники до них.

Тут теж замість найкращих товарів висіли просто бумажки, які на касі міняєш на товар, типу олівців PrismaColor та маркерів Copic. Товар, який у нас є всюди, навіть в супермаркетах, а там не було ніде — стаканчики-непроливайки для акварелі/гуаші/акріла.

Загалом майже все прикольне і якісне. Але спробувала ще дешевий дитячий набір арт-товарів все-в-одному за $10, і він виявився трешовим, як з канцелярії супермаркетів. Наші магазини арт-товарів такий повний треш все ж не продають у своєму асортименті.

При купівлі ще друкують купон на тому ж папері, що і чек, на знижку на наступну покупку, і він діє через 3-10 днів, не можна використати ні раніше, ні пізніше. Цікавий маркетинг, мене спровокував купувати ще.

Тут також були тактильно приємні і дешеві хлопкові футболки з коротким і довгим рукавом, і світшоти. Всіх кольорів райдуги і всіх розмірів. Футболки від $10.

Botanical Illustration

2-денний workshop в ботанічному саду Berkeley. Вчилися максимально точно малювати фрукти, іноді зі стеблом і листям. Олівцями або аквареллю. Зі штангенциркулем для точних вимірювань, в пропорції 1:1.

Тут тусовка, мабуть, була цікавіша за сам воркшоп. Загалом дівчатка 50-70 років і один хлопчик 70. І всі працюють, не просто на пенсії. Половина — вчителі в школах, коледжах, курсах. Інші — в бордах компаній, в благодійних організаціях та на держслужбі.

Багато розпитували про Україну, дуже гаряче підтримували. І теж звучало, що хотіли б, щоб підтримка була ще сильніша.

Yoga

Крім різних розтяжок, була ще філософська розмова і медитація на тему «ненасильства». Про те, що зупинити насильство в змозі кожен, свідомо не зреагувати у відповідь, щоб розірвати цей ланцюжок.

Я потім в кінці сказала, що я з України і ми так 8 років пробували, і це не працює — росіяни йдуть далі і вбивають все живе. Інструкторка ледь не розплакалась, підійшла обійняла, і нічого більш не сказала.

***

Наживо це було цікаво, але дуже дорого, виснажливо, і в мене майже не вийшло продуктивно щось поробити. Контент конференцій, мітапів, курсів — доступний онлайн, безкоштовно або дешево.

У більшості тусовок є чати або форуми, де можна з цікавими людьми робити щось довгостроково.

На meetup.com, eventbrite.com, events.stanford.edu є багато подій, до яких можна приєднуватися онлайн. Вони такі ж, як в календар DOU, тільки з іншою аудиторією.

Hacker Dojo свої події публікує на meetup і має свій discord.

👍ПодобаєтьсяСподобалось44
До обраногоВ обраному8
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

— жінка їде в бізнес-тріп, в той час як в країні для протилежної статі виїзд заборонено за гендерною ознакою;
— жаліється на те, який же сексистський/несправедливий світ щодо жінок;
— ... (facepalm)

Загалом стаття цікава, автор молодець. Але пасаж про рівність жінок просто вбив. Тобто авторка сама визнає, що права і можливості рівні, але жінок чомусь мало, звідки робить висновок, що права не рівні:)

А авторка не хотіла задуматись, що жінок там мало, бо їм це просто не цікаво/не потрібно/ не вистачає здібностей/знань чи компетенції? Просто треш. Знову винні маскулінні білі мужики фуфу

Жінки
Тут на мене чекало найбільше розчарування.

В школі їздив на олімпіади по математиці, серед учасників дівчат було мало. Кляті сексисти не давали їм приймати участі!

10 років назад навчався в КПІ, типовою картиною було 1-2 дівчини в групі, в кращому випадку 3-4. Який жах, знову сексисти обмежували дівчат!

Нещодавно проходив 3 тренінги (backend, cloud, test automation), участь у кожному по 300$+, сумарна кількість учасників приблизно 35 із них аж 1 жінка (на тренінгу по test automation). Ці довбані сексисти навіть за гроші не дають жінкам отримувати якісні знання!

Дякую за статтю, дуже цікаво! Шкода, що через війну не маю змоги здійснити схожу мандрівку.

Жінки
Тут на мене чекало найбільше розчарування.

Цікавить твоя думка( не тролінг, чесно цікавить ): чи припускаєш ти, що ти не зустріла там достатню кількість жінок просто через те, що їм це не цікаво і що вони не бачать себе там? І що якби вивісили вдесятеро більше реклами про те, що запрошують жінок і подвоїли квоти саме на жінок, задонатили втричі більше грошей на феміністичні ініціативи і т.д. то всеодно їх число зросло б несуттєво, як ввжаєш?

Після перемоги треба робити колективні поїздки, щоб було цікавіше.

Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Сходила :)
Топік про тренування з Кожаєвим :)
dou.ua/forums/topic/41448

Народ ви заїбали із цими всратими коментами.
Люди поїхала, відчула, побачила частинку IT світу, повернулась, поділилась.

А результат якийсь галімий хейт.

Прочитали, подякували, є питання задали, але якось у більш терпимій та вічливій формі, яка може перерости у дискусію, а не «я так вважаю — іди в жопу».

А то цікаво виходить у суспільстві нашому.
Людина щось робить — мудак.
Нічого не робить — мудак.

То може якось менш токсичну атмосферу хочаб у себе треба створити і своїх підтримувати?

Комент прямо таки «прімєр нєтаксічності» )))

З вовками жити, по вовчи вити

А результат якийсь галімий хейт.

А чого ти чекав? Ми сидимо в якихось жопах, а тут виставляють будинок мрії, у центрі всесвіту, з величезним садочком, всього лише за 5к на місяць. От у нас і бомбить

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Картинки глянув тільки

Кусочки, з якими не згодна:

0. «Стартапу треба упахуваться» — це не ефективно ні стартапу, ні більш зрілій компанії.
Важливо щоб всі учасники розуміли vision, були постійно на контакті з юзерами. І швидко малими ітераціями робили продукт/сервіс/експерименти/оптимізації.
Ну тобто втрати на overengineering, складність підтримки і впровадження, викидання цієї роботи — набагато вищі.
Також важливо пріоритизувати і оцінювати у яких задач більше шансів бути 20/80.
Тобто важливо працювати багато 8-12 годин, але прям 16 — це оправдано лише в корострокові періоди, пов’язані з зовнішними датами.

Я почитав оце, потім те що нижче, і у мене на це кілька реакцій
1) «як прочитати коммент Панка і ніх.я не пойняти»
2) «у дворі пес не злий, але має слабкі нерви»
3) як кажуть москалі «когда надо объяснять, то не надо объяснять»
4) згадуються коани, як наставники постійно задають питання і пздять палкою по лобу учнів, що дають відповіді, доки до учнів не дійде просвітлення

І нарешті, якщо видихнути, то згадується, що буває таке, що я сам підходжу до запитань із сформованою думкою, і коли людина мені дає відповідь, яка не схожа на те, що у мене уже сформована, то я цю відповідь тупо НЕ ЧУЮ і не запам’ятовую.

Sviatoslav Ruchko усе зрозумів і спробував розжувати. Навіть м’яко написав оці 4 пункти зверху «Ви наче живете в якому світі рожевих поні та єдинорогів.», але ви усе одно не зрозуміли, бо ви читали якісь книжки і у вас сформована думка.

Є книжки, а є реальне життя.
Знаєте, чому фільм Office Space і серіал Silicon Valley обожнюють? — Бо вони капець, як на реальність схожі. А знаєте, де режисер і сценарист Mike Judge цього набрався? Він усього-навсього пропрацював тест інженером 3 місяці у далекому 1987 році у Долині у стартапі en.wikipedia.org/wiki/Parallax_Graphics . Ну і плюс, звісно, про Долину сучасну у нього були консультанти.

У стартапі, де я працював, там на початку була 100+ людей, тобто уже не early stage. Я 3 місяці туди приходив на 8 ранку і йшов о 18:00 — 18:30 додому. В перші дні я приходив на 9-ту, але обсяг роботи і нових знань був такий, що я сам вирішив приходити раніше, доки не наздогнав/підівчився/освоїв технології. Мій менеджер приходив разом зі мною, увечері ще лишався довше переважно, а якщо йшов разом зі мною, то потім у Slack постив в 3-4 ночі якийсь pull-request на review. Колеги в 4-5 дня виходили на пробіжку на півгодини, щоб потім увечері crunch ( en.wikipedia.org/...​wiki/Crunch_(video_games ), хоч ми і комп’ютерні ігри не писали, але вони вживали термін crunch.

Наш стартап на стадії пошуку напрямку теж пройшов через оце pivoting-pivoting www.youtube.com/watch?v=M1vfXoUNDYA
На співбесідах у різні контори, коли я бачив оцей немигаючий погляд (навіть від рекрутерів) від стимуляторів (адерол?), і/або круги під очима, то у мене якось язик не піднімався питатися про WLB. Причому, це я бачив не на стартапах, а на величезних конторах, що недавно вийшли на IPO.

А сцена з серіалу, де CEO стартапу кодає і потім втрачає свідомість, нагадала, як наш CEO приймав участь у хакатонах, хоча йому би треба було би займатися іншими речами.

Ще раз, для закріплення — хочете великих грошей — треба упахатися і боротися за місце під сонцем. Не всі на це готові.
Книжку Ендрю Гроува (покійного засновника і CEO Intel) я не читав, але назва там промовиста «Виживають тільки параноїки».

А не процент жінок чи скільки годин вони упахувалися.

Великий процент жінок в хорошій компанії і культурі — сам з часом заведеться

А я про що писав??? Я наводив приклад, як завелося і збиралося завестися у Твіттері купа людей, і що з тим сталося.

Хороші компанії з хорошим WLB — це читай — грошей нема.
Це зазвичай усталений ентерпрайз на кілька тисяч — кілька десятків-сотень тисяч людей.
— 20+ років на ринку
— працюють за base salary, від пейчеку до пейчеку
— працюють від дзвінка до дзвінка
— толпи індусів завезених по H1B, з якими наші програмісти з України стикаються і розповідають про анекдотичні випадки тупизни (зовсім інша справа індуси, що вчилися у Штатах, чи народжені у Штатах). До речі, якби наших завозили натовпами такими, то в процентному відношенні кількість тупих була би однаковою, я так думаю.
— diversity/inclusive комітети, і тд
— більший процент жінок у менеджменті
— регулярні то найми, то пачки звільнень, згідно із коливаннями ринку
Заробити на майбутнє (будинок/додаткові пенсійні відкладення) у Долині на такій конторі не світить.

Ну тобто втрати на overengineering, складність підтримки і впровадження, викидання цієї роботи — набагато вищі

Я не раз писав, ще раз напишу. Поки наші девелопери ходять кругами навколо задачі, думають, якби то покраще і одразу, і чи варто кодати, це ж стільки писати, а ще краще за обідом обдумати, а ще почаювати — то американський девелопер із стартапним мисленням просто візьме клавіатуру і швидким сліпим набором НАХ.ЯРИТЬ код, що аж гай гуде. Запустить, гляне на результат — ок -> PR/submit/ в продакшн, не ок -> НАХ.ЯРИТЬ ще раз. Як правильніше робити — звісно, що у мудрих книжках написано, і наші девелопери із пріщуреним скептично-презирливим поглядом краще знають. Та й сліпий друк нафіг їм здався, Бог їм дав два вказівні пальці і очі, для чого більше щось треба.

Дуже часто люди не знають різницю між стартапом та просто маленькою компанією.

Я розумію і поважаю вашу думку. Але мій життєвий досвід цього не підтверджує.
(Це не тільки книжки, це кілька компаній, де я працювала, і ще багато компаній знайомих і клієнтів, де я могла бачити ситуацію зсередини і був доступ до метрик протягом років).

Тобто бувають компанії де безспросвітно фігачать.
Вони можуть бути як успішними, так і не успішними.
Упахатися — це не те, що напряму впливає на їх успішність.

Те, що на мою думку, впливає напряму — це чи виконують вони найважливіші функції стабільно для платних юзерів.
Тобто це:
— постійний контакт з юзерами (або сервісами)
— пріоритезація задач
— швидкий експеримент для перевірки гіпотези
— ітеративне допрацювання, якщо гіпотеза підтвердилась
— аналіз метрик.

Приклад 1.
Умовний гугл заробляє умовних 60% на рекламі, яка людям потрібна.
І їх успішність залежить від якості алгоритмів роботи реклами (для різних категорій юзерів і індустрій), цін, розуміння процесів юзерами.
А наскільки викладувалися люди на якомусь новому проекті гугла — дуже слабо впливає на його успішність. Вони могли дуже швидко накодити шось дуже велике і непотрібне. Потім не змогли це впровадити, бо не спілкувалися з юзерами. Потім напрямок закрили.

Приклад 2.

Умовний стартап1 зробив 1 кнопку по перебросу грошей. Спілкувався з юзерами, зробив для них 10 дуже зручних інтеграцій. Потім зручні репорти. Всі щасливі і стартап швидко злітає. Знайомі не розуміють шо там юзерам подобається в продукті і придумують якісь інші теорії.

Умовний стартап2 зробив 100 фіч, в них було багато девелоперів, які працювали по 16 годин. Все круте наворотили, юзерам наче показували. Наче хтось користувався, але все складнувато, і ретеншн падав. Злили кілька млн дол за пару років, операційні розходи так і не змогли покривати, закрилися.

Це не те, що напряму впливає на їх успішність.

Те, що на мою думку, впливає напряму — це чи виконують вони найважливіші функції стабільно для платних юзерів.

та які платні юзери на першому етапі...

все решта — я те саме і писав, якщо вчитаєтеся

— швидкий експеримент для перевірки гіпотези
— ітеративне допрацювання, якщо гіпотеза підтвердилась

це і є фігачити код

Умовний гугл заробляє умовних 60% на рекламі, яка людям потрібна.
І їх успішність залежить від якості алгоритмів роботи реклами, цін, розуміння процесів юзерами.
А наскільки викладувалися люди на якомусь новому проекті гугла — дуже слабо впливає на його успішність.

це і є майже умовний ентерпрайз 20+ років на ринку
перші успішні кроки і напрямок зроблено дуже давно тими, хто упахалися на початку
це не Search company, це Ads company, це їх дойна корова
усе решта — фігня, можна займатися woke, BLM, diversity & inclusion

Умовний стартап2 зробив 100 фіч, в них було багато девелоперів, які працювали по 16 годин. Все круте наворотили, юзерам наче показували. Наче хтось користувався, але все складнувато, і ретеншн падав. Злили кілька млн дол за пару років, операційні розходи так і не змогли покривати, закрилися.

100 таких стартапів закрилися, один вистрілив — ну, зокрема той, що став Гуглом

етапи розвитку Гугла і подібних контор від стартапу до ентерпрайзу прекрасно показано одним працівником, що постійно малює це у коміксах
я ридав, стільки співпадінь з обстановокою у інших конторах
скролити знизу вверх
goomics.net

Тепер вертаючись до того, з чого почалася дискусія — зрозуміло, чому в тій обстановці мало жінок?

комікси смішні :)
я не згодна що треба «упахуватися», вважаю що можна «розумно фігачити»
і жінки там могли б існувати :)) може ще доживемо

Приклад 1.
Умовний гугл заробляє умовних 60% на рекламі, яка людям потрібна.
І їх успішність залежить від якості алгоритмів роботи реклами (для різних категорій юзерів і індустрій), цін, розуміння процесів юзерами.

Вам про яблука, а ви нам про апельсини. Розмова ж про стартапи.
Сучасний Google — це одна з найбільших корпорацій з 150 тис працівників (і, мабуть, стільки ж контрактників), репутацією гарного WLB (work-life-balance) та великої бюрократизації процесів, коли «тіхо і нєспєша», зате з гарною організацією, документацією і т.д., бо в них практично endless stream of cash завдяки Search and Ads. Це просто таки анти-приклад, адже вони в буквальному сенсі можуть мільярді викидати на свої пет-проекти, роками їх маринувати і навіть, якщо нічого не вигоріло, просто їх закрити, наче нічого не сталося.

Суть моєї перебірливості проектів прямо зараз — що я не можу соватися в проект, де я роблю чиїсь фантазії з тікету.
Якщо там немає малого feedback loop, і я не маю зв’язку з юзерами (або сервісами), не бачу які проблеми і як вони вирішують, не бачу метрик користування моєю фічею — це 99% що буде фейл.
Ні за які гроші я не готова 5 років будувати чиїсь експертні фантазії.
В аутсорсі я просто сдохну, в «налагоджених процесах» з 5-10 вузлів «спорченого телефону» до користувача — це також втрата часу.
Мені треба прямий зв’язок з ситуацією і бачити що відбувається.
Тоді відсоток успіху фічі/проекту/оптимізації — дуже великий.

І цей успіх залежить не від кількості годин і зусиль, а від того що робиш саме те що треба, і простими швидкими засобами перевіряєш що ж саме треба.

Це все класно до першої спроби самогубства.

Потім використовуєш інший американський принцип.

девелопер із стартапним мисленням просто візьме клавіатуру і швидким сліпим набором НАХ.ЯРИТЬ код, що аж гай гуде. Запустить, гляне на результат — ок -> PR/submit/ в продакшн, не ок -> НАХ.ЯРИТЬ ще раз.

Це єдине правильне рішення.
Інкементальна розробка. Хороший програміст пише гівнокод, але коли він його пише він вже знає як його покращити. А іноді не цурається і лишити свідомі баги, в розрахунку пофіксити як виникне наявна необхідність (так тут теж працює теорія ймовірності і до багатьох багів справа навіть не дійде).
Взагалі я думаю майже єдиний залізний критерій на співбесіді, не літкод, а правильно оцінювати задачі. Відрізняти що зробити складно, а що просто. Це той навик що приходить тільки з досвідом.

Жінки

Тут на мене чекало найбільше розчарування. Це ж типу найпрогресивніше місце на планеті. Ну, тобто, можливості для жінок вже не близько-нульові

Я хотів утриматися від дискусії на нетехнічні теми, але ці всі срачі у комментах, це як поїздка Семухіна на роботу у Штати «як пожити у Штатах і ні.уя не поняти».

В Україні, як пост-совковій країні, таки набагато більше сексизму.
З особистого досвіду, мене десь тільки певно на початку 2000-х перестали дивувати жінки-водії, і особливо жінки — водії таксі.

Перейдемо до Штатів, до Долини.
Позадаю питання, узагальнено.

На початку роботи в стартапі треба упахуватися. Ну бо блін, є мінімальні ангельські інвестиції, і треба якомога швидше викочувати щось, круто міняти напрямок (pivoting), і т.д. Жінки можуть це робити. Напевне, можуть пахати по 18 годин на добу, пропускати душ, і т.д. Яка різниця, чоловік чи жінка, якщо показує результат. Та й у ремоуті колеги запаху не почують.

1. Чи готові жінки ось так упахуватися?

А ще жінка може бути вагітною, і дитина народиться. У США на законодавчому рівні тільки недавно щось ввели для федеральних (урядових) працівників — www.kff.org/...​-sheet/paid-leave-in-u-s . До 12 тижнів НЕОПЛАЧУВАНОЇ відпустки, зате із збереженням місця (це якщо я правильно пропарсив той урл).
У Каліфорнії — соціалістичний рай, аж цілих (сарказм) 8 тижнів, зате оплачуваної (сарказм) на 60-70% від зп. Гуглити California Paid Family Leave (PFL).

2. Чи готова жінка народжувати дитину і вирішувати подальші проблеми по догляду після «відпустки», знаючи, що її колеги у той час ломляться вперед, а вона відстає?

3. Якщо на законодавчому рівні введуть кілька днів на місяць для того, щоб жінки не працювали через менструацію і пов’язані із тим гормональні скачки і фізичні болі, то чи буде справедливо для рівності, ввести ті ж дні для чоловіків? Як на це будуть дивитися капіталістичні працедавці?

А ще є така штука як affirmative action en.wikipedia.org/...​tion_in_the_United_States, позитивна дискримінація, коли білих маскулінних сволочєй дискримінують якраз, щоб дати шанс іншим.

І це ще тільки квіточки боротьби за рівність.

Чувака (James Damore) погнали із Google за подібні питання у 2017 році.

У результаті спостережень за реальним життям у Долині — відповіді на оці питання ходять перед очима, жінки-нерди, або молоді та незаміжні. Кльові колеги, нарікань на роботу з ними у мене менше у процентному відношенні, ніж з мужчинами.
Як тільки відходите від Долини кудась подалі, так одразу жінки стають жіночнішими, місце там прокляте у Долині :-), та й конкуренція чоловіків за жінками велика. У Нью-Йорку навпаки. До речі, за межами Долини я й hoodie менше бачу, нема оцих от «я в hoodie, на самокаті, я крутий, я програміст, рюкзак за спиною з ноутом».

Ось тут я навів типи компаній, де водяться гроші dou.ua/...​rums/topic/40684/#2515200 . Звісно, що там конкуренція за ті гроші. Преференцій ніхто давати не буде, хіба що у якийсь тім прийде рознарядка найняти певний процент для diversity. Недавно ще чув, що у Uber було заведено після performance evaluation — їхнім top 2% найкращих програмерів розподіляли 50% усього бюджету виділеного на бонуси. Як мені казали «ти не уявляєш, яку нездорову атмосферу це створювало». Готові до інтриг, агресивної боротьби і всілякого такого, щоб це отримати?

Коли компанія виростає, вона уже легше ставиться до упахування, там уже можна боротися за права усіх, і за соціалізм. Прочитайте, будь-ласка, куди прямував збитковий Twitter
dou.ua/...​rums/topic/40954/#2520803. Зокрема «At least 50% of our global workforce will be women», але навіть вони не писали, що це будуть 50% програмістів.
==============================

Щоб зрозуміти, як там працювалося і кого погнали, дивіться, що мені рекрутери звідти присилали у 2021 році

We are on a journey to become the world’s most diverse and inclusive tech company. It’s key to serving the public conversation. Our path starts with having a workforce that looks like the amazing people of all backgrounds around the world who use our service every day.

Our 2025 vision for the future is clear. We have set ambitious goals for a more diverse & inclusive future. Our workforce needs to look like our global user base. Here’s how we’re holding ourselves accountable.

-At least 50% of our global workforce will be women.
-At least 25% of our US workforce will be under-represented minorities.

We have amazing company perks like a paid day (aka a 3 Day weekend) of rest to take off every month so you can focus on your mental health and don’t burn out, yoga, and meditation classes during work.
==============================

Результат відомий — розігнали все нахрін, бо треба працювати, інвестори люблять заробляти гроші, а не тринькати на соціалізм.

Досить сумно так, правда?

Але це ще не все. Чи готові ви впустити до свого кола жінок наступне?

OFFICIAL TRAILER: «WHAT IS A WOMAN?»
www.youtube.com/watch?v=42ivIRd9N8E

www.tmz.com/...​rans-girlhood-clip-viral

The Beauty Of... Girlhood with Dylan Mulvaney
www.youtube.com/watch?v=h1Z_xPQctgE

www.google.com/...​arch?q=transgender sports

«Життя взагалі несправедливо. 🤷‍♂️» [sic] © Max Ischenko dou.ua/...​rums/topic/41317/#2538890

What is а woman це дуже сильно, дивився документалку

З книг на тему є ще the war on the west, murray, тема потребує серйозної уваги насправді, це не ігри вже

Дякую, багато цікавого, ще буду дивитися :)

Кусочки, з якими не згодна:

0. «Стартапу треба упахуваться» — це не ефективно ні стартапу, ні більш зрілій компанії.
Важливо щоб всі учасники розуміли vision, були постійно на контакті з юзерами. І швидко малими ітераціями робили продукт/сервіс/експерименти/оптимізації.
Ну тобто втрати на overengineering, складність підтримки і впровадження, викидання цієї роботи — набагато вищі.
Також важливо пріоритизувати і оцінювати у яких задач більше шансів бути 20/80.
Тобто важливо працювати багато 8-12 годин, але прям 16 — це оправдано лише в корострокові періоди, пов’язані з зовнішними датами.

1. «Чи готові жінки упахуваться» — вони наче це постійно роблять. Навпаки, періоди спокійного існування — бувають рідко і не у всіх.

2. «Колеги ломляться вперед поки вона відстає» — ну тут теж, я за розумний підхід.
Якщо там якась тупа робота, то колеги ломляться не вперед, а просто пашуть свої години.
Якщо розумна, то можна послідкувати за своїми зі сторони і не «відстати», і пороздивлятися хто шо як робить в цій сфері навколо (статті, ютуби, engineering blogs).

3. Про болячі менструації — в моєму оточенні це десь 5% жінок, але мабуть варто пошукати статистику. Про кілька днів на місяць для відпочинку — ідея хороша, здається такі спади у всіх бувають, коли прихворів чи просто якось депресивно після активного періоду.

4. Про зовнішній вигляд. Зазвичай жінки вміють його міняти від привабливого до спокійного або страшного. Це скоріше їх оптимізована стратегія, скільки уваги вони хочуть отримувати.

5. Я не думаю, що twitter посипався від того, що вирішили набрати багато жінок.
Скоріш там була більш складна ситуація і накоплені проблеми. Намагалися їх вирішити різними методами (мабуть, які доказово підтверджені). Ну і капіталізацію компанії на цей момент наче ж успішно нагнали і потім продали Маску дорого.

Загалом, мені здається, на успішність компанії впливають:
— чіткий донесений до всіх віжн,
— зв’язок з користувачами,
— пріоритизація задач,
— адекватність процесів (швидкі, ітеративні, адаптивні дії).

А не процент жінок чи скільки годин вони упахувалися.

Великий процент жінок в хорошій компанії і культурі — сам з часом заведеться.
По 16 годин працювати не треба, бо при розумному плануванні ті додаткові 8 вже додадуть типу +5% профіту в коростроковому періоді і потім місяці спаду.

Таких компаній, які спокійно і успішно розвиваються — я думаю, що більшість. Мої друзі і знайомі в таких працюють. Просто про них в медіа мало пишуть.

0. «Стартапу треба упахуваться» — це не ефективно ні стартапу, ні більш зрілій компанії.
Тобто важливо працювати багато 8-12 годин, але прям 16 — це оправдано лише в корострокові періоди, пов’язані з зовнішними датами.

Ви наче живете в якому світі рожевих поні та єдинорогів. В стартапах, зазвичай, треба впахувати, тому що
... ви або отримуєте фінансування або ні
... ви або виходите на ринок або ні
... ви або захоплюєте ласий шматок ринку або ні.
Якщо ви цього не зробити, то все що ви робили «тіха нєспєша» можна викинути на смітник.
90% стартапів фейляться. І навіть з тих, що не фейляться, лише 1-2% можуть розраховувати на отримання серьйозних revenue and profits в майбутньому.
Ви добре підмітили про «корострокові періоди» і для практично всіх стартапів на певному початковому етапі росту подібний короткостроковий період є критичним. Якщо ми говоримо про успішний стартап, то поступово з ростом компанії (від декількох до десятків, сотень, тисяч і навіть десятків тисяч співробітників) відбувається і зміна WLB від «надо впахівать» до більш relaxed і збалансованого.

2. «Колеги ломляться вперед поки вона відстає» — ну тут теж, я за розумний підхід.
Якщо там якась тупа робота, то колеги ломляться не вперед, а просто пашуть свої години.

А якщо не тупа? А якщо крута? А якщо проект на десятки чи сотні мільйонів користувачів?
Ви розумієте, що подібне («Якщо там якась тупа робота» або ж навпаки крута) — це рівень демагогії.
Людина на 3-6 місяців, а то й на рік-два, випадає з проекту, команди і т.д. Незалежно від гендеру чи статевої приналежності
— це негативно впливає на карʼєрне зростаннє та підвищення.
— це негативно впливає на рівень компетенції, оскільки людина за цей час втрачає частину навичок і потім необхідний час влитися в роботу.
— це негативно в тому плані, що ти випадаєш з команди на деякий час. За цей час формуються нові звʼязки, тебе трохи забувають тощо.

5. Я не думаю, що twitter посипався від того, що вирішили набрати багато жінок.

Ви не зовсім коректно зрозуміли месидж Punk Floyd. Проблема не в тому, що відсоток жінок високий. Відсоток жінок може бути високим, хоч всі 100%, якщо всі професіонали своєї справи.
Проблема в тому, що певні високопосадові особи-активісти в Twitter ставили різноманіття (diversity) як самоціль that trumps common sense or qualifications.

Прихід Маска має своє позитиви, так і негативи.
З позитивів те, що woke activism стане менше і більше будуть займатися справами (з ваших коментарів, я так розумію, ви скоріше за подібне, ніж проти).
З негативів те, що він намагається рулити доволі зрілою компанією з тисячами співробітників як невеликим стартапом. Вася працював в Твітері і все було більш-менш нормально, зп капала. Тут приходить Маск і говорить «Вася, тєпєрь будєшь работаь за двоих», а насправді має на увазі, що він має працювати за трьох. У Васі логічне запитання «А наф*га?», якщо в іншій компанії він зможе заробляти стільки ж, але без подібних закидонів.
Якщо б це був стартап, то ще зрозуміло, оскільки люди йдуть в стартап, розуміючи, що там можуть бути проблеми з WLB і треба впахувати. Плюс отримують жирні опціони, які при виході на IPO можуть зробити Васю дуже й дуже багатим.
У випадку ж з Твітером Вася отримує негативи без позитивів стартапу. У Маска прокатувало подібне відношення до співробітників в Tesla, Space X, Starlink, тому що бахато інженерів були готові працювати за трохи нижчу зарплату або впахувати, тому що ти робиш щось meaningful, щось круте порівняно з тисячами сайтіків і застосунків.

Про «упахуваться»
Дякую, я розумію вашу позицію, і вона, мабуть, mainstream.
Але я з нею не згодна.
Пікова ефективність навчання, праці та інновацій — іде разом з розумною приоритезацією.
Ця тема добре розкрита і підкріплена дослідженнями в книгах Cal Newport.
www.amazon.com/s?k=cal newport

Ну тобто виграв не той хто сильнівше пижився, а той хто встиг зробити найважливішу задачу.

Про twitter
Я думаю, що це занадто спрощена картина того що відбувалося і зв’язків подій і наслідків.
Думаю, що diversity концепція мало на щось вплинула в той момент.
Тобто було багато інших чинників, і результат розмазаний у часі.
Навіть якщо брати ваші видернуті аргументи, то в 2021 зробили diversity і підняли оцінку компанії, а в 2022 продали її Маску дорого. Де тут fail?
Але знову додам, що просто diversity не приводить прямо до підвищення оцінки компанії.

Ну тобто виграв не той хто сильнівше пижився, а той хто встиг зробити найважливішу задачу.

Дякую капітан очевидність. Я навів причини, чому в стартапах, якщо вони планують успішне ІПО, необхідно впахувати.
Ви ж пишете банальщину на рівні: краще бути розумним, ніж дурним. Краще бути красивим, ніж страшним. Краще бути багатим, ніж бідним. Краще працювати над приорітетними задачами, а не навпаки.
Ніби фаундери тисяч стартапів тупі, дурні і не розуміють, що потрібно працювати над приорітетними задачами і працюють не над ними.

Лише дві цифри (числа):
На момент придбання Інстаграму фейсбуком там працювало 13 людей і мало 30 мільйонів юзерів.

In April 2012, Instagram, along with 13 employees, was sold to Facebook for US$1 billion in cash and stock.

В листопаді цього року в Інстаграмі працювало 19 тис людей

Instagram has 18,967 employees.
Nov 18, 2022

Інстаграм тоді і сьогодні це дві різні речі, з різним scale і потребами. Але кількість задач виросла явно не в 1500 разів.

Оксана, вы подавались на территории США на работу будучи там по b2 визе?

Ні.
Я відгукнулась на сайті на remote-вакансію. Якби там склалося, я б працювала з України remote contractor-ом ФОП-ом. Можливо, встигла б вживу познайомитися.
Було також багато пропозицій приєднатись до різних стартапів просто в розмовах на конфах.
B1/B2 дозволяє проводити бізнес-зустрічі.

пропозицій приєднатись до різних стартапів просто в розмовах на конфах.

В качестве кого? Это могли быть просто small talk разговоры, так как американцы в принципе вежливые люди, или же поскольку это профессиональные конференции эти разговоры based on wrong assumption, что раз вы спрашиваете и вы там, то вы априори имеете право на работу в США. В принципе, я понимаю что у вас вообще не стоит цель уезжать из Украины навсегда, но в жизни всякое бывает. Поэтому я уточнила что вы подавались на работу и с какой целью. Я бы посоветовала быть с этим аккуратнее, так как это не законно. И есть кейсы когда люди просто спрашивали про возможность работать в сша находясь в статусе b2 визы, а через 10 лет им отказали в Грин карте на интервью в Киеве.

Я їх не питала про роботу, вони самі пропонували :))
І це ж стартапи, часто ще не зареєстровані компанії, просто фаундери з ідеями і там більшість це типу «приєднайтеся безкоштовно до розробки нашої ідеї, а потім як піде».

Ну якщо що — так і буде. Світ глобалізований і remote.

Я взагалі в кожен момент не була впевнена чи доїду і поїздка могла зірватися з безлічі причин:
— раптом на польскому кордоні буду тиждень його проходити,
— раптом тут щось розбомблять і прийдеться повернутися,
— раптом якісь правила covid зміняться в США або любій транзитній країні, а в мене бумажки не було, тільки в «Дії» QR-код,
— раптом би доїхала, але щось би не сподобалося паспортному контролю по приїзду, він разів 10 перепитав де і з ким діти,
— раптом би приїхала але побилася з бомжами чи з росіянами, зціпившись на тему війни,
— раптом би пограбували і грошей не залишилося,
— раптом би банки перестали обслуговувати картки або ще зменшили ліміти.

Так шо, з’їздила — ну і круто :)) все могло зірватися в будь-який момент.

через 10 лет им отказали в Грин карте на интервью

А де саме вони питали про можливість роботи, якщо це розкопали аж через 10 років?

Якщо хтось ниє, що йому не дали грошей в стартап, бо афроамериканські лесбійки все забрали, то це, скоріш за все, була невдала ідея, і фаундер шукає винних.

А симетрично воно як працює?

Зайшов, побачив фото авторки, здогадався, що самий смак буде в комєнтах, тому одразу перейшов туди. Не помилився

Дуже цікава і крута стаття, прочитала з задоволенням. Ви дуже багато встигли за кілька тижнів, це вражає)

Ого, хтось сміє їздити за кордон і розповідати про це, в той час як ми бідні й нещасні змушені сидіти в цій проклятій Україні.

Мені здавалося за десять місяців більшість вже свій вибір зробила, хтось знайшов схеми й виїхав хтось не захотів шукати чи їхати. Але напевно не всі.

Висновків не буде. Життя взагалі несправедливо. 🤷‍♂️

странная логика. есть же второй вариант, вложить 6к не в схемы выезда, а в создание проблем другим, и увеличение несправедливости. И до чего мы дойдем?

Мені здавалося за десять місяців більшість вже свій вибір зробила, хтось знайшов схеми й виїхав хтось не захотів шукати чи їхати.

Це шо, Макс рекламує хабарі прикордонникам?

Крім спритних мажорів зі «схемами», які з ким треба «перетерли», кому треба «занесли» і весело виїхали, ще є значна кількість людей, для кого ці всі нелегальні або умовно-легальні шляхи неприпустимі.

І навіть не тільки через принциповість. Є питання, що буде далі після такого перетину кордону. Якщо людина прагне легально і чесно жити та працювати в ЄС чи США, то подібні темні плями в біографії можуть створити проблеми, причому у довільній момент.

Середній айтішник скоріше потрапить в статистику розкриття, ніж виїде. В Закарпатті кожен день ловлять групи грибників, вгадайте, кого легше злити для досягнення відсотка розкриття контролюючим органам, жирненького гусака, у якого очевидно вистане відкупитися, чи сусіда через дві хати?)

Ви серйозно думаєте, що гусаки використовують грибні стежки?

Я сумніваюся, що достатньо зайти на Шегіні з котлетою франклінів, і виїхати в Польщу. Є таки ризик заїхати на хату.

Мені здавалося за десять місяців більшість вже свій вибір зробила, хтось знайшов схеми й виїхав хтось не захотів шукати чи їхати

Якби це було так (або майже так), можна було б відкрити кордони, але їх не відкривають.

Мені здавалося за десять місяців більшість вже свій вибір зробила, хтось знайшов схеми й виїхав хтось не захотів шукати чи їхати. Але напевно не всі.

Таке писати це херня і зашквар.

Не всі хочуть давати хабарі і/або найобувати аби змитися.

Ну так він про це і пише:

хтось не захотів шукати чи їхати

Таке писати це аналогічно з: «Хтось не захотів взяти пістолет і піти пограбувати сусіда аби жити краще.»

Якщо справжня «рівність» прийде за нашого життя, то скоріше це буде зі сторони remote, metaverse, VR, crypto. Не зі сторони реального спілкування і стійких стереотипів.

Оксана, у вас уже больше прав.
Вы можете уехать.
Вам не нужно идти в армию.
Как правило, за вас мужчна заплатит на свидании.
Мало?

У женщин больше прав уже. В разы больше.
Я считаю себя беcполым существом, но я не знаю как это доказать военкомату.

Купи собі той нещасний білобілет і не мотай соплі.

Я против коррупции, я хочу иметь право выбрать пол и не отрезать себе член.
Медицина не может меня сделать полностью девушкой.
Я считаю что я девушка. ориентация — лесбиянка.

Де ж його купить? Так пишуть наче якщо є бабло то просто вийди в найближчу поліклініку і візьми білий білет) Якщо нема звязків в потрібних структурах то це напевно не так просто зробити

Все лето толпами ездили студентами, но рядовой айтишник, желавший выехать, сидел на жопе ровно. Как выключили свет, так сразу все загрустили, что на выезд надо с кем-то общаться

Треба щоб хтось ігру створив, або мод на Skyrim :))

Коли граєш за жінку, і тобі 90% квестів стають недоступними, але ти про це спочатку не знаєш.
Персонажі, які дають квести — половина з тобою просто не спілкується.
Інші дають винагороду в 2 рази меншу.
На початку розвитися і грошей заробити виходить тільки на травках і алхімії.
Чужа броня не налазить, або дає менший захист.
Коли нарешті знаходиш важливий квест, збираєш групу, і довго рубаєш ворогів, десь під кінець прибігає якийсь лівий чоловік, каже шо він лідер цієї команди, забирає все, і ти дивишся, як йому видають звання, круту зброю і наступний квест.
Потім десь в горах знаходиш крутого вчителя магії, але з часом стає зрозуміло що він тільки домагається, а вчити не збирається.
Ти продовжуєш бачити драконів і сліди чужих квестів, але попасти туди ніяк не можеш.
В трактирі якийсь чувак поважно розказує як він поважає жінок, наймає їх офіціантками і відчиняє їм двері.
А чоловік котячої раси жаліється, що йому не можна в імперський замок, а от офіціанткам можна.
Ну і в такому стилі.

все вже є

Woman Who Pretended To Be A Man Dies By Assisted Suicide Years After Realizing How Difficult It Was To Be One

www.eviemagazine.com/...​icide-realizing-difficult

Дякую, цікаво. Там правда зі статті неясно, що саме було важко. Плюс пропущений важливий період молодості, навчання і встановлення зв‘язків.
Там в 35 дівчина свічнулась в чоловіка і в 53 померла від суїцида від депресії.

Я все ще сподіваюсь, що remote і технології дають грандіозні можливості всім, хто захоче і зможе ними скористатися.
І нам можна буде не думати про такі проблеми, з обох боків, а також з усіх інших — хто інших рас, з обмеженими можливостями, та інших.

Ось так відсутність жіночої спеціальної форми смішно виглядає в онлайн іграх, а ось так вже перестає бути смішно на 9 році війни московії проти України.

Видали форму ХХL

А тіпа пацану, якщо в нього розмір M чи S, якщо видати ХХL воно магічним чином сяде і буде нармальок. Це скоріше вказує на загальні проблеми з комплектуванням або коли випускають забагато ХХL з розрахунку, що «краще завелике, ніж замаленьке. Якщо не підійде, то завжди підшити можна».

Один з найвищих відсоток жінок в збройних силах в світі

Я вже про це детально писав і що з цим не так
dou.ua/...​rums/topic/41317/#2538986

масово скаржаться на відсутність форм з їхніми розмірами, жіночі засоби гігієни, а також на надважкі шоломи і бронижилети

1 та 2 приймаєтсья
3 та 4 це з опери «Вам шашечки або їхати»? Шоломи та бронижилети в принципі важкі і їхнє основне призначення захищати бійця від ураження.
Швидкий пошук в гуглі видає, що солдат в США несе на собі 58 паундів або 27 кг. Це не дискримінація, а звичайна фізіологія. Чоловіки сильніші за жінок.

автомат більший ніж я, тобто це дуже не зручно

Якщо з формою більш менш згідний, то автомат — це автомат. Але якщо вам дуже хочеться, то можу пояснити більш розгорнуто.

Пост в общем-то хороший, прочитал с удовольствием. Только тайминг не очень. Все-таки надо учитывать, что основная аудитория сайта — невыездные мужчины, озабоченные тем, как им прокормить семьи с учетом возможной мобилизации. Я, например, давно не живу в Украине и с началом войны много где успел побывать, но у меня даже мысли не возникло что-то запостить в своих соц. сетях — почти все подписчики с Украины, люди борются за выживание, а я тут им фотки как я пью пиво на Адриатике. Нет, так не делается.

Так, теж про це роздумувала. Тому стаття вийшла 21 грудня, а не 21 листопада після повернення.

Але мені здалося важливим показати саме зараз, що все це доступно в remote — дивитися лекції Стенфорду, працювати в Silicon Valley стартапах з сучасними технологіями, тусити на Hacker Dojo мітапах і в їх дискорді.

І фотки наче не «я п‘ю пиво на морі», а я носилася всюди, і там загалом нічого такого, заради чого треба було б туди їхати кожному.
Атмосфера на живих мітапах — така ж як на подіях з DOU Календар.

Але мені здалося важливим показати саме зараз, що все це доступно в remote — дивитися лекції Стенфорду, працювати в Silicon Valley стартапах з сучасними технологіями, тусити на Hacker Dojo мітапах і в їх дискорді.

Разве после 21/12 что-то в стране поменялось?

Але мені здалося важливим показати саме зараз, що все це доступно в remote — дивитися лекції Стенфорду, працювати в Silicon Valley стартапах з сучасними технологіями, тусити на Hacker Dojo мітапах і в їх дискорді.

Ну вот если бы вы сами все сделали remote, то и отношение было бы к посту другим;)

І фотки наче не «я п‘ю пиво на морі», а я носилася всюди, і там загалом нічого такого, заради чого треба було б туди їхати кожному.
Атмосфера на живих мітапах — така ж як на подіях з DOU Календар.

Важен сам факт того, что вы имеете возможность ездить куда вам заблагоросудится. А пили вы там пиво или лекции слушали — это уже не так важно.

21 грудня змінилося те що я місяць пороздумувала :))
І вирішила, що інфа про те, що все цінне з поїздки доступно remote, — важливіша за тих ображених, що вони виїхати не можуть.

мені свою хвору мати теж по ремоуту побачити? А, ну типа онлайн норм. Задовбала нить, реально. Ти маеш змогу їздити через кордон тому що жінка і тут впарюєшь як жінок притисняють. Куку, ти не в своєму глузді мабуть

Я, например, давно не живу в Украине и с началом войны много где успел побывать, но у меня даже мысли не возникло что-то запостить в своих соц. сетях — почти все подписчики с Украины, люди борются за выживание, а я тут им фотки как я пью пиво на Адриатике. Нет, так не делается.

Я також так думав перші пів року, але починаю по-трохи забивати на це по двум причинам:

1. Помітив що у мене не викликають негативні емоції фоточки тих, хто виїхав на перманент давно, до конфлікта. Якось підсвідомо розумієш що вони мають мало відношення до України і будують нове життя в новій країні. Коробить лише від фоточок біженців, які мало того що ведуть себе не по біженскі, так ще й виставляють це на показ.

2. По фоточкам друзів в стрічці і новостних пабліках бачу що народ в Україні веде доволі довоєний спосіб життя. Відвідують ресторанчики, барчики, жарять шашлички (літом), бухають, короче розважаються по максимуму наскільки це позволяє ситуація і фінанси, а про війну згадують лише коли черговий масовий обстріл чи коли ДТЕК не дотримується графіка відключення світла.

Сложное впечатление. Когда сваливал 24го числа было страшно за тех кто остался. Но сейчас я отлистал новости за февраль 2022 года.
Предупреждали посольства, но из моего круга общения уехали по приколу человек

Истеричка,
Жадный путешественник, который нашел дешевый тур.
и я.
В марте уехали мои подруги. Не все.
Остались в Украине настоящие патриотки.
Я уезжал по приколу
Но сейчас масса людей остаются под обстрелами.
мужчины понятно, но а женщины и дети почему не едут?
Я не понимаю.
Детей я б вывез точно. Дети заслуживают на детство.

Загалом стаття цікава, автор молодець. Але пасаж про рівність жінок просто вбив. Тобто авторка сама визнає, що права і можливості рівні, але жінок чомусь мало, звідки робить висновок, що права не рівні:)

А авторка не хотіла задуматись, що жінок там мало, бо їм це просто не цікаво/не потрібно/ не вистачає здібностей/знань чи компетенції? Просто треш. Знову винні маскулінні білі мужики фуфу

Або їх там мало, бо багато таких, хто вважає, що

їм це просто не цікаво/не потрібно/ не вистачає здібностей/знань чи компетенції

Якщо вас цікавить гендерна рівність, то вам в північну Європу.

— жінка їде в бізнес-тріп, в той час як в країні для протилежної статі виїзд заборонено за гендерною ознакою;
— жаліється на те, який же сексистський/несправедливий світ щодо жінок;
— ... (facepalm)

традиционный треш который мы заслужили. воспитывайте дочерей, мужчины

28 лютого, після того як відвезла сім‘ю, я намагалася встати на облік у воєнкоматі.
Мене не взяли.

І в мене є знайома в набагато кращій фізичній формі і без дітей, яка теж 3 рази намагалася встати у воєнкоматі, в 2 різних містах. Теж не взяли.

Важливе тут було — що все цінне доступно ремоут.
Там дорого. Мені ще кредити повертати.
У чоловіків в 10 раз більше можливостей у житті, в тому числі кар‘єра в ВСУ. І всього лише одним законом заперли в країні на рік (чи скільки там вийде). І ви чесно хочете про це понити? Ну понийте.
Плюс я бачу історії, що якось виїзжають, кому дуже треба або дуже страшно — знаходять шляхи.

всього лише одним законом заперли в країні на рік (чи скільки там вийде).

Всього лише, лише всього

кому дуже треба або дуже страшно — знаходять шляхи.

Ви закликаєте до хабарів?

У чоловіків в 10 раз більше можливостей у житті

Це які наприклад? Якийсь закон забороняє чи що?

А як щодо статистики в тюрмах там більшість чоловіки, або шахти, або електрики та каналізація або смерті від суїциду, або безхатьки, яким чином тут привілеї працюють, як туди додати жінок, чи ви просто закриваєте на це очі, а шукаєте топ позиції, куди люди пробиваються роками?

в тому числі кар‘єра в ВСУ

По ідеї можна знайти когось, хто розкаже вам як зараз пройти в ЗСУ служити, цікаво?

І ви чесно хочете про це понити

З яких пір дискусії щодо проблем називають ниттям? Чи ви принижуєте емоції людей?

У чоловіків в 10 раз більше можливостей у житті, в тому числі кар‘єра в ВСУ. І всього лише одним законом заперли в країні на рік (чи скільки там вийде). І ви чесно хочете про це понити? Ну понийте.

список

У чоловіків в 10 раз більше можливостей у житті, в тому числі кар‘єра в ВСУ. І всього лише одним законом заперли в країні на рік (чи скільки там вийде). І ви чесно хочете про це понити? Ну понийте.

Всього лише?
Сотні тисяч чоловіків на фронті під обстрілам в холодних мокрих траншеях, кожний день ризикують своїм життям з величезною кількістю загиблих та поранених.
Мільйони сидять по хатам і не можуть виїхати з країни. І навіть невелике відрядження це цілий квест, аля виїзд заграніцу в срср.

Плюс я бачу історії, що якось виїзжають, кому дуже треба або дуже страшно — знаходять шляхи.

О, как. А про діскрімінацію ми вже забули. Чи то такоє, чоловіків можна. Це тільки коли надумана дискримінація (раз жінок мало, значить дискримінація, значить хтось заважає, значить чоловіки винні), хоча я вам привів десяток професій, де жінок 80-90% і причина необовʼязково дискримінація. Але коли приклад реальної дискримінації чоловіків, то «хто вам винен, хто хоче — знаходить шляхи».
Приведу список, що не так з вашою фразою:
1. Це «вапіющий» факт дискримінації. Не те, щоб я проти чи за призов чоловіків. Я лише констатую факт.
2. «Знаходити шляхи» — це порушення законодавства України, за яке існують реальні тюремні терміни, а ви по факту злочинець.
3. Про знаходити шляхи ви щось забуваєте, що «цена вапроса» 300-400 тис грн.
4. Існує ненульова вірогідність, що за подібною схємою тебе зловлять ... і пайдьош топтати зону або мобілізують в аналог штрафбату.

У чоловіків в 10 раз більше можливостей у житті, в тому числі кар‘єра в ВСУ.

Аф*гєть, які можливості. Отримати «шанс» стати гарматним мʼясом або опинитися 2 метра під землею.

У мене знайома в 30 років майор. Служить та захищає Україну з нульовим шансом опинитися на фронті та необхідністю брати в руки автомат і ризиком для життя, якщо вона сама того не захоче. Але ж вона «таваріщ майор», звання, зарплата, привілеї. А там є всі шанси стати полковником або навіть генералом, бо вона ж заслуговує на звання більше, ніж тисячі хлопців, які гинуть на передку. Отака от дискримінація по-українськи ЛОЛ Ну ви главноє расказивайтє, что у мужчін в 10 раз больше возможностей, даже в ЗСУ.

В расєйській армії жінок також 15-20% в різних родах військ. І в них навіть свої гєнєральши є. А от на фронті жінок чомусь нуль цілих нуль десятих. А от якщо ти чоловік і не хочеш йти вбивати українців, то посадять на бутилку і прокрутят в *опі ... figure of speech, of course ... or not.

Я ризикую накликати гнів феміністок та любителів рівноправʼя, але скажу. Так, є жінки, які пішли воювати добровільно або парамедиками на фронт. Честь їм і хвала. Але я не розумію, навіщо тримати в армії 15-20% жінок, якщо під час реального шухєра від них немає користі, якщо їх (професійних військових з начебто роками досвіду) не можна кинути у бій на захист України, а замість цього хапають пацанів, які навіть автомат ніколи в руках не тримали. Окей, зізнаюсь, на допризивній підготовці я тримав автомат і нам навіть дали вистрілити 3 чи 4 рази.

Ого! Вам на призовній підготовці давали стріляти? Я в армії за весь той нікчемно втрачений час, автомат тримав 2 рази тільки пофоткатись і стріляв приблизно 0 разів, або десь менше. Абсолютно ніякої військової підготовки не було. Зате тепер вважається що служив. Тож маю зазначити що в вас була ще топова допризовна підготовка.

Ого, тепер буду знати, що я щасливчик )))

То вам ще повезло. Ми вот жили у здоровенних брезентових палатках на 100 чоловік, а не в казармах. Із зручностей лише матраци. Вночі було собаче холодно (це при тому що всі спали вдягнутими), добре було лише тим, у кого були одіяла (з собою з дому вроді брали). Солдати, ті хто служили в частині і стояли на варті, в ночі розважалися тим, що в 3-4 ночі нас всіх піднімали, виганяли на вулицю, і заставляли бігати і віджиматися. Ти хочеш спати, ти промерз до кісток, із-за цього всього у тебе розкалюється голова, і тут тебе ще виганяють на вулицю бігати, тому що 1 хлопець із 100 шумів, ну як шумів, не міг заснути в таких умовах і крутився туди-сюди.

Але з автомата постріляти таки дали. Три одиночних постріла і 1 черга (три патрона). Ітого 6 патронів на людину. А по бумагам, мабуть, записали по 6 магазинів на людину. І це при тому, що склади, після совка, ломляться від боєприпасів.

всього лише одним законом заперли в країні на рік

Всього лише одним законом влаштували повісточний терор

Військовослужбовці можуть виїжджати закордон у відпустку. Можеш піти служити і тебе будуть випускати :)

Так то что ее не взяли на учет это и можно отнести к сексизму, ее же не взяли из-за ее пола, хотя она сама пришла? Чем не сексизм?

Є і чоловіки, яких не брали, казали йдіть додому, не потрібно зараз.

Я десь в треді пропонував заради цікавості пошукати когось, хто нормально напише як жінкам іти в ЗСУ, можна зробити статтю на доу, якщо комусь цікаво.

Интересно, а если бы взяли, то был бы топик о гендерном неравенстве в ВСУ?

И после этого вы начали писать и призывать всех открыть границы для мужчин и допустить вас в армию, да?
а нет, забили.
Вот поэтому и нет поддержки с другой стороны такого «равенства».

Я съездила посмотрела что важного и ценного есть там с remote vs вживую, приехала, и рассказала про это. Сэкономила вам время и деньги. Пользуйтесь. На здоровье.

Ну да, оно ж так интереснее, чем предложение выше.

співчуваю
а мене з астмою за 15хв поставили на облік і сказали завтра на відправку
не там шукаєте ))
P.S ТЦК у м. Берєгово, ЗАкарпаття

Краще тут почитайте що жінки думають про чоловіків які виїхали за кордон або ховаються від мобілізації :)

sovet.kidstaff.com.ua/question-3253850

Радує що хоча б половина коментарів адекватні в стилі «а вам яке діло до чужих чоловіків». Але і треша там достатньо.

Та щас такие же коменты даже в групах типа u4u. Просто похоже есть люди которые специально везде срут на тему мовы и «какого вы выезжаете».

Та мене більше напрягає що до мужиків вони ставляться як до куска мяса, який «должен» їх захищати, і якщо не захищає, а не дай Бог ще й виїхав з України, то він «трус», «падонок», «нечеловек», «ничтожество». Так мають право говорити лише жінки, хто на фронті чимось зайняті.

Наскільки я пам’ятаю, коли в школі у хлопців була воєнка (ДПЮ), дівчат учили каші варити і рани перев’язувати, тобто по-хорошому жінки під час війни мають не в тилу відсиджуватись і доставати мужиків «йди мене захищай», а так же само під обстрілами в палатках каші варити, латати форму, обробляти мозолі, шити маскіровку. Або хоча б закрити рот відпочиваючи в тилу, і тихо благодарити тих, хто на фронті. Ніхто ж не заставляє з автоматами ходити і важкі снаряди носити.

дай Бог ще й виїхав з України, то він «трус», «падонок», «нечеловек», «ничтожество».

В первые послевоенные месяцы я наслушался подобного от расфуфыренных беженок)) тот факт, что я тут уже много лет, их не смущал)))

Крутий звіт, за три тижні побувати у всіх місцях, де я був за кілька років життя там, і де не був теж.
Від фотки готелю (у Мілпітасі недалеко від китайської плази з 99 Ranch Market?) і вівсянки з окропом, аж тригернуло, жив там певний час, до знайдення роботи.

Bazel — якась тулза для білдів, яка згадувалася майже у всіх доповідях. Швидкість впровадження просто космічна, мабуть, це щось дуже зручне і корисне. Якщо хтось розбереться — напишіть, будь ласка, технічну статтю на DOU.

Сорі, поржав :-)
Як казав один Вова, що «створив сучасну Україну» — «Bazel так же неисчерпаем, как атом». Ми тут просто на блядінг ейдж.

Коротко.
Десь з 2009(?) у Google існувала білд-тулза під назвою Blaze. Для решти світу її релізнули у 2015 році під назвою Bazel. Тепер можете прикинути «у нас єсть такие прібори, но ми вам о ніх нє раскажем» на скільки Google випереджує інші, не FAANG-компанії по рівню розвитку тулзів для своїх девелоперів, і наскільки випереджує, пардон, девелоперів з України.
До того, як Google змилосердився над рештою убогої Долини, інші девелопери, що раніше працювали у Google і розбрелися у інші компанії, із здивуванням побачили, що там масла нема. Ті, хто дуже скучали за Blaze і його перевагами — зрозуміли, що все у їхніх руках. Таким чином з’явилися самописні клони Blaze. У Twitter це був Pants (у 2021 році він нього відмовилися і перейшли на Bazel), у FB — це Buck. Ще є опенсорсний Please. Один з ключових розробників Bazel — Alex Eagle — пішов у вільне плавання, створив свою компанію і тулзу на базі того Aspect CLI — www.aspect.dev.

По Bazel є всякі туторіали, інтро. Одного буде недостатньо. Ну, просто повірте. А ще, ви будете матюкатися, як матрос. А через деякий час навіть так, що вам матроси будуть заздрити. До речі, для опису залежностей між компонентами білдів використовуються графи (прівєт нелюбителям літкоду). А саме DAG — directed acyclic graph.
https://bazel.build/about/intro

По Bazel є рівно 2 книжки. Є у світі, і є у мене. Порадити можу тільки одну — www.amazon.com/...​ilds-People/dp/B08DVDM7BZ . Видно, що автор матюкався у процесі вивчення, і виклав на основі матюків усе там. Паперову не раджу, якийсь друк мутний. Одразу купляйте електронну.

Є всілякі відео-туторіали, є всілякі відео з BazelCon за різні роки.
www.youtube.com/...​lts?search_query=bazelcon

Ось наприклад відео за 2017 рік, вибачєйте за зубодробітєльний рашн-акцент. Там усі конь-цепції пояснюються (fast, hermetic, кешування, rules, Starlark)
Bazel: Google’s Extensible, Multi lingual, Scalable Build System — Google — DevTools@Scale2017
www.youtube.com/watch?v=-M0FoRNpF8s

Серія статей від колишнього працівника Google, він підтримував rules_go, і написав серію постів.
jayconrod.com/...​rules—simple-binary-rule
(правда, потім вигорів (це я о свойом, о лічном) — jayconrod.com/posts/120/burnout, та й пішов з Google — jayconrod.com/posts/122/leaving-google)

Уся сила Bazel у input->action->output, які кешуються і не виконуються (підтягуються з кешу), при незміні input (і це стосується навіть тестів — для чого ганяти тести, якщо код, чи вхідні тестові файли не помінялися?).
А ось ці перетворення input->output описуються у rules, у кастомних білд-функціях написаних на мові програмування Starlark(підмножина Python з певними обмеженнями) під будь-яку мову програмування, під будь-яку платформу, при умові, що ті рули хтось написав. Якщо не написав — я вас вітаю, ваш рівень дзену буде зашкалювати і ваші найдовші матюки будуть занесені у книгу рекордів Гіннеса.

Коротше — треба заглиблюватися, ходити кругами, проясниться з часом.

Після того — відкриєте для себе світ (підставити лурківську копі-пасту про Python) розподілених білдерів, розподіленого кешу, сервісів для пітримки того і візуалізації часу/кешу/білдів/кроків/логів.

BuildBuddy — найкрутіший. У його Slack можна часто побачити відповіді від засновника стартапу — Siggy. Він колишній працівник Google. Підпишіться на їх блог.
www.buildbuddy.io

www.engflow.com — не щупав, але BuildBuddy найкрутіший :-). На EngFlow недавно перейшов працювати вищезгаданий Jay Conrod.

P.S.
якщо комусь оцей коммент круто поміняє кар’єру у подальшому, то якось розвіртуалимося, я прийму у подяку пляшку коньяку Comandon (і буду наспівувати «when you come undone») :-)

Дякую :))
Так, Extended Stay America в Milpitas, на тій площі 99 Ranch Market раз на 2 дні десь їла в ресторані, і там був цей повністю китайський книжний :))

Ого, треба було окремий топік робити про Bazel, стільки цінного :)

Може, й правда окремий топік про Bazel? Ми завжди чекаємо на [email protected] ;)

До речі, для опису залежностей між компонентами білдів використовуються графи (прівєт нелюбителям літкоду). А саме DAG — directed acyclic graph.

В цьому є якась несподіванка? А що ще може використовуватися? Циклічні графи? Так не збілдиться. DAG у будь-якій білд системі завжди описував залежності, інша справа чи було це видно неозброєним оком чи ні. Та і навіщо потрібен літкод для просто їх опису? Я впевнений, що по тому графу правильно буде бігати вже Bazel і літкод там не треба.

*Пост про Долину*
Коментарі ДОУ: а от фемінізм, це погано, я проти...

Для себе зробив висновок шо конференції ± юзлес штука

:)))
нуу, тусня

думаю вживу виправдано було б таке:
— TechCrunch Disrupt — якщо ти шукаєш інвестиції, клієнтів B2B серед стартапів, або роботу в стартапі, можна інтенсивно з усіма знайомитися за короткий період
— DPE — якщо тобі треба схантити топових девелоперів/лідів або інфраструктурні штуки розпитати як робили
— Stanford PHID — якщо тобі треба живі контакти тих хто з медичними девайсами і діагностикою працює, якщо ти схоже шось робиш
— AI Dev World — якщо тобі датасаєнтистів розпитати по схожих проблемах, як вони робили

Але все це можна і ремоутно просто емейлами, повідомленнями, в чатах тематичних мітапів

краще ремоутно, менше буде впливу стереотипів на учасників судячи з висновків про ремоут
/endtroll

Почитал, оставлю свои мысли возможно раздражающие, но так уж есть
1. Каких — таких возможностей не хватает женщинам в современном мире? Неужели на Украине/в США/Ещё где-то в цивилизованных странах заставляют надевать паранджу? Нет?
Тогда увы, многие женщины просто считают, что мужчина их должен содержать
2. Всё «диверсити» сводится к «вы мне должны потому, что я чёрный/латинос/гей/нужное подчеркнуть». Почему? Да просто людям нужны деньги и если кто-то помогает их заработать абсолютно насрать с кем он спит. Проводили эксперимент: слепой найм, то есть только по навыкам, но очень быстренько прекратили — нанимать стали ещё больше белых гетеросексуальных мужчин от 18 до 60 лет, зрада!

Вообще любых социалистов нужно изолировать от общества и воспитывать электричеством и палками по голове. Потому, что социализм очень опасная доктрина игнорирующая потребности и желания человека.

:)
ну на эту тему много материалов, я не собиралась поднимать тему феминизма,
я хотела сказать, что даже там, даже такими методами, эти проблемы не решили, и что ремоут всех спасет :))

ограниченные возможности — их много постоянно, я не верю, что эти проблемы можно решить, это как задаться целью изменить убеждения огромного количества людей, обычно и одного кого-то не переубедишь :)

ну вот комиксы прикольные на эту тему, когда проблемы «перевернули» www.facebook.com/...​Qeb7dTTVVNfn5sGN3ppMB8Fkl

вот комедия смешная (можно с женой смотреть) — «I’m not an easy man» :)

вот еще ютубы от трансвестита
www.youtube.com/...​atch?v=lrYx7HaUlMY&t=816s
www.youtube.com/watch?v=edLQdf4o0cg

Надо еще девочкам обязательные школьные уроки по самозащите преподавать! :)
С отработкой на манекенах, чтобы ушло в мышечную память и время реакции было пол-секунды.
Согласен?! :)

P.S. поздравляю с победой на чемпионате! :)

Надо еще девочкам обязательные школьные уроки по самозащите преподавать!

це дуже небезпечно, подивіться десь бої між звичайними чоловіками і жінками в кікбоксінгу наприклад

ви десь казали, що відчуваєте неповагу до себе, тут вже закликаєте до того, щоб бити чоловіків, чекаю на наступні пости так би мовити

самозахист — це не бити чоловіків просто так, це не бути безпомічною жертвою
в боях є правила і обмеження, в самозахисті можна і треба бити по больових і смертельних точках в залежності від рівня загрози

можливо тоді вчити потрібно і чоловіків і жінок ?

ну вот комиксы прикольные на эту тему, когда проблемы «перевернули»

Почитал.
1. Не вижу проблемы от слова «совсем». Почему? Да мне вообще всё равно кто обо мне что думает, вот плевать.
2. Я чайлдфри, детей у меня нет и надеюсь не будет. Почему женщины так не могут х.з? Почему я должен входить в проблемы мамаш, которые бегают с детьми вместо работы? Хочешь рожать? Ищи, кто будет тебя содержать! Либо устраивайся на работу со свободным графиком. Логично? Я вот занимаюсь спортом и из-за этого пропускаю множество выгодной работы, но не кричу что мне все должны

Надо еще девочкам обязательные школьные уроки по самозащите преподавать! :)
С отработкой на манекенах, чтобы ушло в мышечную память и время реакции было пол-секунды.

Не получится. Спортом нужно заниматься постоянно, но девочкам интереснее платья и цацки, я это наглядно видел на чемпионате мира.

P.S. поздравляю с победой на чемпионате! :)

Благодарю

а как насчет варианта: взять правила соревнований, то что в них запрещено — опасные места, и приемы, которые не отображают мастерства, и их оттренировать?

Соревнования нужны для того, чтобы попробовать себя в условиях хоть сколько-то приближенных к боевым. Без этого отрабатывай-не отрабатывай толку не будет. Это как читать кучу умных книг по программированию, но никогда не написав ни одной строчки сразу пойти работать, получится?

Да, можно почитать про rm -rf /* :)) и получится
Нам же не надо работать, нам надо 1 раз остановить врага :)

Мадам, вы приходите ко мне на тренировку. Научу обороняться

:)))) если этот комент наберет 20 лайков, я схожу постучу по Кожаеву :)))
а какой район Киева?
а какой вес? 80±?
а шо там в джиу-джицу? броски и партер? или выкручивания/удары/оружие?

какой район Киева?

За цирком

а какой вес? 80±?

Любой

шо там в джиу-джицу?

Ножевой бой тренирую

Камон, люди. Тут пол форума готово отправить Кожаева в нокаут по переписке, но при этом жалеют поставить один лайк, чтоб его отправили в нокаут в реале?

Кажаєв хоч і руснявий, він не буде звісно ж бити жінку в повну силу в залі, максимум що з цього вийде це якась незручна ситуація а-ля ну ось ми тренуємось, я роблю вигляд, що роблю удар, ти захищаєшся і навпаки

та он вроде говорил, что если против него вышла в зале- то можно.

Це не незручна ситуація, це і є тренування, там люди не намагаються вбити або пошкодити один одного :)))

Скільки років досвіду в професійному спорті?

Ціль тренування підготовитись до змагання, а там прилетіти може так, що не дорахуєтесь клепок в голові. Це якщо по справжньому тренуватись, а якщо як з дітьми, то буде та сама незручна ситуація.

Ви дилетант (подивіться дефініцію) ніхто по-справжньому не буде з вами тренуватись, якщо це про контактні види спорту.

Попросіть кажаєва разок зробити нормальний удар, вас це познайомить з реальністю, ну або ж покаже який я неправий, розкажете потім

пол форума готово отправить Кожаева в нокаут по переписке

усім похер насправді

Ты серьёзно думаешь, что женщина без особенных навыков сможет отправить призёра мира в нокаут?

чей-та без особых навыков? %)
и зачем же ж в нокаут
я собираюсь просто в гости на тренировку :)))

20 лайков есть, ждем фото/видео отчет с побитым Кожаевым.

ок, напиши плз в приватные сообщения на доу
— адрес
— график тренировок или когда там ближайшую неделю-две
— твой телефон
— что там надо — кимоно белое/черное?, носки/кеды?, танто?

Я чайлдфри, детей у меня нет и надеюсь не будет.

Вот это поворот. Ты в курсе, что мульку с чаилдфри как раз придумали феминистки ?
В смысле ты на нее тратишь деньги, свое время, чтобы она наконец выполнила свою важную и тяжелую роль, родила и .... пшик. Интересно, как ей удалось тебя убедить ?

наприклад вона витрачає на нього свій час і гроші, а він змагається на змаганнях, ніби все непогано

Ну если как альфонц может быть.
Но вроде как альфонц и айтишник плохо согласуется, хотябы на этапе обьяснить почему у тебя нет денег

приблизно так «в мене є грощі, але яка різниця, якщо ми рівні, не буду ж я тебе принижувати і показувати, що ти гірше за мене»

відверто, мені подобається фемінізм, він звільніє від багатьох незручних обовьязків, головне осмислити це і не робити те, чого від тебе не потребують і що не входить в поняття рівності

приблизно так «в мене є грощі, але яка різниця, якщо ми рівні, не буду ж я тебе принижувати і показувати, що ти гірше за мене»

Это схема lose-lose за редким исключением. Оба друг у друга тратят время.
Не могут определится, кто за плитой, кто зарабатывает и ... наверное ... кому сегодня красить ногти.

по черзі, спочатку один, потім інший, як і в ресторан хто кого веде і тд

в парадигмі «чоловік — провайдер» є багато плюсів для жінок і для чоловіків теж, тож кожен обирає своє

просто є ярі бірці рівності, які полюбляють водити інший пол в ресторани по черзі і в кіно

для суспільства краще мати сімї з дітьми, для особистого задоволення краще бути фемінізмом і равними, наприклад Швеція це країна, де більшість відносин знайомств це зустріч на одну ніч, там до речі суспульство побудовано за принципами фемінизму

я це більше кажу до того, що є якийсь баланс, в європі багато чоловіків, яким за 30 і які ще шукають себе і зовсім не цікавляться серйозними стосунками, до чого це призведе, побачимо, але якщо від мене не потребують, щоб я платив за людину, або носив сумки, мені ок

по черзі, спочатку один, потім інший, як і в ресторан хто кого веде і тд
це країна, де більшість відносин це зустріч на одну ніч

Алгоритм и последствия прямо описаны в одном абзаце.
Как раз феминисткам выгодно не привязываться к одному самцу.
Сможет менять их хоть по три штуки в неделю.
А вот сможешь ли ты так — вопрос.

це ж навпаки працює, ні ? чоловікам зазвичай простіше знайти когось, бо жінки обирають собі когось старшого на3-5 років, або навіть більше за статистикою

чоловіки ж когось, хто молодше, тож теоретично, коли перетинаєш десь 30, то жінкам стає все складніше знайти когось, хто старше них, можно і молодого, але чи буде в них бажання ?

тобто умовно, якщо взяти дві людини, які займаються собою, яким 35-45, у чоловіка більший вибір ніби статистично

це ж навпаки працює, ні ? чоловікам зазвичай простіше знайти когось, бо жінки обирають собі когось старшого на 5 років, або навіть більше за статистикою

Нет. Посмотри как это работает в природе.
Самцу всегда нужно доказать самке что его гены лучшие.
Самке достаточно просто «хотеть», а хотеть она может далеко не всех и примерно 80% самцов окажутся за бортом.
И в первую очередь самые удобные для нее чаилдфри.

це так, потрібно бути в 20%

я для себе бачу, що у разі як світ стане зовсім рівним, і тд, то я просто буду ходити в зал, читати книги і міняти людей в своєму житті приблизно раз на місяць-три, ніби виглядає норм, при цьому будувати довготривалу дружбу з чоловіками для умовних рибалок, або гри в теніс та розмов про сенс життя

якщо світ таки буде повертатись до сімейних цінностей, тоді діти, гендерні ролі і виховування дітей

що я точно розумію, це що в разі коли ти граєш свою «чоловічу» роль у світі фемінизму, то ти програєш у 100% випадків

що я точно розумію, це що в разі коли ти граєш свою «чоловічу» роль у світі фемінизму, то ти програєш у 100% випадків

Ну почти. Все «модные-молодежные» ветки чаилдфри в тысячилетней истории человечества закончились ничем.
Я гарантирую это.

згоден з цим, їх просто змиє історія

але для життя в цей час якось так я бачу, плюс є мусульманські країни, якщо зовсім буде бажання чогось дуже традиційного в плані стосунків між полами

Просто в них буквально закінчилися послідовники, а народити нових всім було ліньки.
Це як в Паланюка з ’Бвйцівського клубу’, не дослівно, але хочеться відгамселити кожну ліниву панду, яка не хоче розмножуватися.

це ж навпаки працює, ні ? чоловікам зазвичай простіше знайти когось, бо жінки обирають собі когось старшого на3-5 років, або навіть більше за статистикою

Ніт, жінки більш розбірливі і вимогливі. Елементарна біологія. Її яйцеклітини і час (9 місяців, а потім багато років догляду) більш цінні ніж сперматозоїди і час чоловіка, який в теорії може хоч сотню жінок «ощасливити». Біологія ж не знає про аліменти і що за сучасним законодавством чоловік несе відповідальність до повноліття дитини, а в деяких країнах до 26 років.

Якщо перекласти на вашу, Global Engineer , мову хукапів:
Середньостатистичній дівчині достатньо лише свиснути в Тіндері, що вона на все готова і «бєз обязательств» і в неї буде сотня кавалєрів і не на одну ніч. І навіть якщо серед них буде багато м*даків ... але ж ми говоримо про «бєз обязательств» і на одну ніч, а вибирати їй буде з кого.

Середньостатистичний чоловік навпаки всіх дівчат розлякає або вони будуть сприймати його як pervert.

І шо цікаво. Навіть дівчата, які шукають на одну ніч і «бєз обязатєльств» хочуть хлопця, який більш серьйозний і хоча б на словах, шукає дівчину не на одну ніч, а для відносин. Здавалося б парадокс, але ж ні: хоча сама шукає сєкас бєз обязательств, але на рівні підсвідомості сприймає такого хлопця, як м*дака (звичайно, якщо в нього зовнішність або інші якості не топчик).

Ну це так.

Там же була довга розмова про сучасні течії, ми ж і прийшли до того, що потрібно бути в топ 20%, інакше складно. Як і маже усюди в житті в цілому

Є відома книжка Emily Nagoski «Come As You Are», вона дослідниця жіночої сексуальності. На укр «Як бажає жінка».

Там згадується дослідження на багато жінок про оргазми.
І «з першої ночі» оргазм можуть отримати всього біля 2-5% жінок. А для 67% потрібно півроку відносин, щоб довіряти, розслабитись, і все робив як їй захочеться.

Так що можна припустити, що той пул жінок, з яких активний чоловік хотів би постійно вибирати «на ніч» — це лише ті 2-5%, і він у них всіх теж буде типу 500-й.

Можна почитати наприклад статистику гігантського американського дейтингу.
theblog.okcupid.com
Взагалі все не так.
Ось тут є статистика і графіки за віком хто кого шукає
medium.com/...​-older-woman-99d8cabacdf5

Чому не так, як раз в секції The Shape Of The Dating Pool показано, що після 26 у чоловіків дейтінг пул більше, але там багато інформації, я може щось упустив

Хм, так, все вірно. Жах :))
Мені більше запам’яталися червоно-жовті графіки, про те шо жінки шукають ± біля свого віку, а чоловіки трикутником від свого віку і до низу. Типу що жінки більш перебірливі.

Для чоловіків це не рідкість зустрічаючись з кимось нижчим за статусом (в більшості випадків це молодші люди)

Для жінок це інакше працює, шукають тих, хто краще за них, або такий самий статус має, ті хто нижче не цікаві зазвичай.

Це з того, що бачу навколо, ніби логічно і дає трикутник цей.

ты на нее тратишь деньги, свое время, чтобы она наконец выполнила свою важную и тяжелую роль, родила

Поручик, вы детей любите?
Детей нет, но сам процесс

А Васян с соседнего подьезда любит и процесс и детей.
Получается он выиграет в этой гонке генов, с академиком медалистом.

До речі, якщо людина дітей не має — вона повністю з еволюційного процесу не випадає. Якщо вона якимось чином підтримує родичей чи більш дальніх людей своєї раси — їх спільні гени теж краще передаються далі.
Так що вносить вклад навіть просто своїм існуванням і участю в економічних процесах.

Для того щоб у тебе виграв в гонці васян з сусіднього під’їзду, треба щоб ти в цю гонку вписався.
Неможливо програти у змаганні, у якому не приймаєш участь.
Ну і васян таки не любить дітей, васян любить посилать їх за пивом. Концепція дітей як милих домашніх тваринок — дуже нещодавна штука, популярна серед ситих бюргерів.

Це шось з бідної руської літератури?

Это русское устное народное творчество

Чайлдфрі чи дармовис ?)

то український переклад «чайлдфрі», який влучніше описує стан речей

Десь написав, шо не людина? Просто дармовис

а чи не оху"в ти, часом, визначаючи хто більшевартий а хто меншовартий? Хто ти, взагалі, такий? Муди"о звичайне

Ніт, то українська мова.

Ніт, то українська мова.

давай ти ознайомишся зі словниками, або наведеш свій лінк
slovnyk.ua/index.php?swrd=дармовис

sum.in.ua/s/darmovys

uk.wiktionary.org/wiki/дармовис

коли воно могло утворитись, якщо концепція вирішувати чи хочеш ти дітей чи ні з’явилась разом з контрацепцією, тож в масах — порівняно нещодавно

слово «монах\монахиня» влучніше описує стан речей

Ще у Старому Заповіті картають Онана за небажання проливати сім’я в лоно, і, таким чином, вирішування, що йому діти не потрібні.

що йому діти не потрібні

Не йому, а його брату.

Знав же Онан, що не йому буде насіннє, і як увіходив до братової жінки, проливав сімє на землю, щоб не дати насіння братові свойму

Ну так коментар у тому, що він сам вирішував, треба діти, чи ні. Тобто контроль чисельності був доступний людям віддавна, було б бажання це робити.

Передчасна еякуляція — дуже так собі спосіб контрацепції. До того ж потребує сили волі, тому доступний не тільки лише всім.
Так, до того ж, поверх ще було жостке «що ж люди подумають».
(як же я щасливий народитись в час-умовах, де можна усвідомить, що на думку людей можна і треба класти болт)

ремоут всех спасет :))

а що саме змінить ремоут то ?

заблурить стереотипи :)

мене це не спасе, тож ви не праві в твердженні «всіх»

Уже намагалися блурити, в результаті отримали протилежні результати.
Після того, як анонімайзили і деанонімайзили стать на національність, то виявилось, що приналежність до жіночої статі навпаки дає переваги при прийому на роботу:

Blind recruitment trial to boost gender equality making things worse, study reveals
A measure aimed at boosting female employment in the workforce may actually be making it worse, a major study has found.
The assumption behind the trial is that management will hire more women when they can only consider the professional merits of candidates.
Professor Michael Hiscox, a Harvard academic who oversaw the trial, said he was shocked by the results and has urged caution.
“We anticipated this would have a positive impact on diversity — making it more likely that female candidates and those from ethnic minorities are selected for the shortlist,” he said.
“We found the opposite, that de-identifying candidates reduced the likelihood of women being selected for the shortlist.”
www.abc.net.au/...​ity-failing-study/8664888

Жінки отримували нижчі оцінки за кодінг інтервʼю ніж чоловіки. Вирішили дослідити сексизм і свопнули стать завдяки модуляції голосу. І що ж ви думаєте?
Чоловіки, коли в них був жіночий голос і інтрвьюер думав, що співбесідує жінку, отримували ще кращі оцінки. А жінки відповідно нижчі.

Specifically, men were getting advanced to the next round 1.4 times more often than women. Interviewee technical score wasn’t faring that well either — men on the platform had an average technical score of 3 out of 4, as compared to a 2.5 out of 4 for women.

Contrary to what we expected (and probably contrary to what you expected as well!), masking gender had no effect on interview performance with respect to any of the scoring criteria (would advance to next round, technical ability, problem solving ability). If anything, we started to notice some trends in the opposite direction of what we expected: for technical ability, it appeared that men who were modulated to sound like women did a bit better than unmodulated men and that women who were modulated to sound like men did a bit worse than unmodulated women. Though these trends weren’t statistically significant, I am mentioning them because they were unexpected and definitely something to watch for as we collect more data.
interviewing.io/...​nder-technical-interviews

Вау, це дуже цікаво

Цікаво, шо в пості від Interviewing.io є пояснення чому так вийшло:
Interviewing.io — це платформа для mock tech interviews.
З їх загальної статистики ~33% жінок уходять з платформи після першого failed інтерв’ю і всього ~5% чоловіків.

Тобто в експерименті зі зміною голосу взяло участь більше жінок, для яких це було перше інтерв’ю, логічно допустити, що якщо пройти 2-3 інтерв’ю то на послідуючих інтерв’ю ти будеш перформити краще.

Тому х3, можливо проблема в наполегливості жінок і їх ставленні до невдач (х3 чи на це впливає гендерне виховання в суспільстві)
Прикол в тому, що (деякі) феміністки кажуть про сексизм інтерв’юерів і погане ставлення до жінок з боку чоловіків, хоча виходить, що конкретно в США і в конкретно в IT-сфері це точно не є причиною.

в пості від Interviewing.io є пояснення чому так вийшло

Вау, чувак, ти вмієш читати. Дякую, бо я ж не вмію, як би я без тебе ))))
Є дані, є кореляція, є результат. А їх «пояснення» це чисто ідеологічне г*вно. Адже не може бути, щоб хлопці десь щось робили краще дівчат. І якщо не вдається знайти сексизм, то треба знайти «пояснення» ... яке висосали з пальця.

Тобто в експерименті зі зміною голосу взяло участь більше жінок, для яких це було перше інтерв’ю

Якщо це не твої лічні ізмишлєнія, то можеш вказати, де в тексті сказано, що «більше жінок, для яких це було перше інтерв’ю»?
Там вказано, що жінки частіше дропались після першого невдалого інтервʼю. Але, можливо, я щось й пропустив.

З їх загальної статистики ~33% жінок уходять з платформи після першого failed інтерв’ю і всього ~5% чоловіків.

Якщо нам не подобаються факти та статистика, то тим гірше для фактів.
Тобто, коли дані дослідження не зійшлися з наративом «сєксізм, сєксізм» (і якщо він і є, то це скоріше преференції дають жінкам), то потрібно знайти пояснення. І якщо забрати ~33% bottom performing жінок і лише 5% чоловіків, то внєзапно результати у тих, хто лишився стають більш рівними.

Вау, чувак, ти вмієш читати. Дякую, бо я ж не вмію, як би я без тебе ))))

1. Пасивна агресія detected
2. Не всі будуть читати full-пост. Я поділився тим, що цікаво на мою думку, бо твоя цитата не передає фулл контекст статті.

Якщо це не твої лічні ізмишлєнія, то можеш вказати, де в тексті сказано, що «більше жінок, для яких це було перше інтерв’ю»?

Вони стату про дропання після першого інтерв’ю виявили постфактум, тобто брали учасників без урахування цього факту. Якщо більше жінок дропається після першого інтерв’ю то у виборку потрапить більше тих, для кого це перше інтерв’ю.

І якщо забрати ~33% bottom performing жінок і лише 5% чоловіків, то внєзапно результати у тих, хто лишився стають більш рівними.

Я цю тезу не оспорював

ограниченные возможности — их много постоянно, я не верю, что эти проблемы можно решить, это как задаться целью изменить убеждения огромного количества людей, обычно и одного кого-то не переубедишь :)

Опишите какие ограниченния вы испытываете на собственном опыте.

вот еще ютубы от трансвестита

Мб от трансгендера? Трансвестит это ненможко другое.

даже такими методами, эти проблемы не решили

Може тому що проблеми не існує? Важко вирішити надуману проблему...

Україна технічно вже на одному рівні з цивілізованими країнами, різниця не відчувається

Цивілізовані країни:
— термоядерний синтез
— дослідження далекого космосу, космічні телескопи
— квантові комп’ютери
— штучний інтелект, який обіграв людину у все, що можливо
— потяги зі швидкостями 300-500 км на годину
— безпілотні автомобілі і громадський транспорт, який можна викликати через аппку
— системи керування містом в реальному часі
— цифрові 3D копії великих міст з можливостями метавсесвіту
— розумні автобани, де автомобілі обмінюються даними в реальному часі
— розшифрування геному, створення синтетичної ДНК
— штучне м’ясо
— вакцини у найкоротші строки

Україна
— переказ з картки на картку за два кліки
— UBER за 5 гривень
— круті ресторашки у Львові

— дослідження далекого космосу

досліджують в нас теж

Нуууу. Обьективно наши исследования не особо дальше того, что делают студенты, блин, коледжей в США.

— переказ з картки на картку за два кліки

Ще й без можливості оскаржити скамінгову транзакцію і повернути гроші.

— цифрові 3D копії великих міст з можливостями метавсесвіту

Это для тех у кого нет

— UBER за 5 гривень

Бедные должны сидеть в шлеме

так, але українські розробники приймають участь в багатьох з цих проектів
тому саме культура спілкування і володіння технологіями — теж є

володіння технологіями

Ага, сюди віддають хіба перекидування джсонів з одного сервіса у інший

Це був дуже популярний аргумент при спілкуванні вживу там.
Але, в моєму колі знайомих, багато людей в core team відомих проектів. Тому не погоджуся.
Плюс люди в Silicon Valley там з часів ковіду вживу мало спілкувалися і всі перейшли на remote. Думаю, що ковід і масовий remote цю ситуацію вже змінив.
На складних задачах вже залежить все від конкретних скілів і взаємодії людей. Продуктивну і приємну взаємодію можна побудувати і в чаті, з рідкими зідзвонами.

Нажаль, в ремоут лабораторію з біотехнологіями поки не попрацюєш.

Я теж супер прихильник ремоуту, але бачу що можна було б меньшими зусиллями потрапляти в core team.

але українські розробники приймають участь в багатьох з цих проектів

І яке відношення розробники мають до технологій? Умовний Монобанк, це не технології, це ПЗ, яке може написати українець, індус або нігерієць (привіт MS 2022). А технологіі, це телефон на якому він працює і матеріали з якого він зроблений, техніка для зв’язку 4G, сервери, де зберігаються транзакції і тд. Щось не бачу українського айфону, де ж він?

Ну от надія на те, що залізо дешевшає, а працювати з цим залізом наші вже навчилися.
І що в найближчі роки це все теж впровадиться, своїм виробництвом або імпортом — бо зробити складний продукт масово і дешево — може бути вигідніше в одному місці на весь світ.

— термоядерний синтез
— дослідження далекого космосу, космічні телескопи
— квантові комп’ютери

Мне это зачем?

безпілотні автомобілі і громадський транспорт, який можна викликати через аппку

Уклон, такси по цене общественного транспорта, через приложение, повезёт куда угодно и когда угодно, даже в коммендантский час.

Отличие от Украины в том, что разным бидосям не дают денег, поэтому они заинтересованы поднять ленивые жопы и пойти поработать

Пише Юра Буряк з країни, де все ще часто переписка іде через бумажну почту)

У нас дігіталізація гарна, авжеж. У нас можна в будь-який момент зробити грошовий переказ, записатись до лікаря, etc. Але раптом зʼявляється за кермом бухий депутат з 150 тисячами цукерок — і весь наш технологічний прогрес з дігіталізації йде коту чи псу під хвіст.
Щодо серйозних і дорогих досліджень, наприклад, з фізики чи біології — вони в Україні просто відсутні.

— термоядерний синтез

Вічна історія розпилу грошей. В 2050 році глянеш прогрес — до керованого термояду буде все ті ж 30 років, як у 1970-му

квантові комп’ютери

Хайп для недалеких. Ось німкеня пояснює www.youtube.com/watch?v=CBLVtCYHVO8

потяги зі швидкостями 300-500 км на годину

Тільки громадського транспорту немає, всі хочуть або машини, або велосипеди

вакцини у найкоротші строки

Дай мені вакцину від грипу. Ну хоча б з 50% ефективністю, будь ласка.

Жінки
Тут на мене чекало найбільше розчарування.

В школі їздив на олімпіади по математиці, серед учасників дівчат було мало. Кляті сексисти не давали їм приймати участі!

10 років назад навчався в КПІ, типовою картиною було 1-2 дівчини в групі, в кращому випадку 3-4. Який жах, знову сексисти обмежували дівчат!

Нещодавно проходив 3 тренінги (backend, cloud, test automation), участь у кожному по 300$+, сумарна кількість учасників приблизно 35 із них аж 1 жінка (на тренінгу по test automation). Ці довбані сексисти навіть за гроші не дають жінкам отримувати якісні знання!

Так, це вже запізна стадія. Тут вже ніякими квотами і ініціативами не допоможеш.
Моя однокласниця, вчителька математики, виховала багато дівчат олімпіадниць.
Стереотипи давлять з усіх боків — в сім‘ї (чи є пространство і час для навчання), відношення вчителів (чи розказують про «дівчині це не треба», чи відповідають на питання), відношення інших оточуючих, з якими дівчина пересікається.

Буде донька — не ігноруй її питання і потреби, забезпеч ноутом, столом, по можливості кімнатою. І вільними кусками часу хоча б по 3 години, не навалюючи хатні обов‘язки.
І не спілкуйся з нею з сарказмом, це миттєво отруює відносини і вбиває довіру.

Не залежно від статі моїх майбутніх дітей, буду допомагати їм отримати максимально різносторонній досвід, а не вдовблювати в них математику і програмування з дитинства. Вас як послухати, то в світі крім ІТ зайнятись нічим

Ты сегодня: тебе помогают получить максимально разносторонний опыт, не вдалбливюат матиматику и программирование с детства. Рассказывают, что в мире есть вещи кроме IT.
Ты через 15 лет: «Вільна каса!»

Це ж треба так вміти перекрутити слова людини.
У різних дітей різні схильності та здібності. І саме різносторонній розвиток допомагає розкритися талантам дитини, в тому числі якщо є здібності до математики та програмування, то розвиватися в цьому напрямку, а «не вдовблювати в них математику і програмування з дитинства».

Буде донька — не ігноруй її питання і потреби, забезпеч ноутом, столом, по можливості кімнатою. І вільними кусками часу хоча б по 3 години, не навалюючи хатні обов‘язки.

Таке враження, що у вас якась глибока дитяча травма чи всю любов віддавали брату (якщо він у вас був).
Інакше я взагалі не розумію, що ви пишите і ви вже наводили цей приклад декілька разів. Це якийсь брєд. Тобто дитині хлопчику всю увагу, «заботу», не ігнорують його потреби, зебезпечили своє місце зі столом та компʼютером. А для дівчинки ... заходить батя, дає копняка «давай работай па дому», а живе вона десь в кутку або під сходами як Гарі Потер.
Я не кажу, що такого немає. Але це якась дикість. З таким же успіхом можно сказати навпаки: заходить батя-бухар, *башить сина з ноги і каже «Ти же пацан, тєрпі», а дівчинці любов та турбота батьків.

відношення вчителів (чи розказують про «дівчині це не треба», чи відповідають на питання)

«Усього в українській середній та вищій школі працює 693,3 тис. викладачів та викладачок, з них жінок — 80%» (cedos.org.ua/...​ivnist-u-vyshchii-osviti)
"Та за шо"©

Через пів року, після чергового російського обстрілу 10 жовтня, прикинула, що сили у росії на найближчий місяць наче вичерпалися, взяла квиток на автобус Київ-Варшава і поїхала. Розрахунки виправдалися — особливо масивні атаки були 10 жовтня і 15 листопада, я «встигла» якраз посередині: 16 жовтня — 10 листопада.

Через 2 тижні перебування була ще одна сильна атака і відключення електрики. Розмірковувала, чи повернутися на тиждень раніше. Але, завдяки ЗСУ і електрикам, відновлення електропостачання було швидким. Тож зосталася у США на всі заплановані 3 тижні подорожі.

Не совсем понял, как обстрелы должны были влиять на поездку.
Текст, так звучит, как будто Вы электрик и надо было вовремя вернуться, чтобы успеть приехать и пофиксить энергосистему после обстрела.

Сім’ї, родичам і близьким друзям могло знадобитися перевозити речі, реорганізовувати побут, піднімати на верхні поверхи продукти, комусь допомогти переселится до інших родичів чи домівок.
Це відбувалося до і після, але під час поїздки справилися без мене.

Бородатая шутка из 90-ых:
«- Ты ж сильный программист?»
Обретает новый уровень.

Статью не читал, полез сразу в комменты

ну и зря, читай комменты дальше многому научишься

де тут можна ставити лайки(вподобайки)?

в долині був?
був
ну всьо! нащо той літкод

До речі, питала ChatGPT які якості у great software engineer. Вона сказала:
— strong technical skills,
— problem-solving ability,
— collaboration and communication.

Leetcode-ом тестують, мабуть, перше і друге.
Що копався в алгоритмах і структурах даних, і може показати процес рішення задачі.

У тварин є така особливість, як візуальні ознаки, якщо червона голова або щось таке, то це отруйне.
Оффтоп

Ваша версія людини застаріла, будь ласка оновіть до версії де виправили грубість без причини.

Я коли слово тварина кажу, то я про тварин якщо що, а не про ваші голоси в голові.

Оце ви грубий, що людей за тварин вважаєте, оновіться якось, це ким потрібно бути, щоб вважати людей тваринами, який сором, фуфу. Ви і автора вважаєте твариною, скажіть будь ласка?

До чого доу докотився, це жесть.

Тут на мене чекало найбільше розчарування. Це ж типу найпрогресивніше місце на планеті. Ну, тобто, можливості для жінок вже не близько-нульові, як в більшості країн, і не від’ємні, як в Ірані чи Афганістані.

Тебе вже можуть хоча б просто вислухати. Але до «рівних можливостей» ще як до Місяця. This world is not worth living. Не знаю, на що я розраховувала. Зустріти жінок, які в гаражі літаки збирають?

Сексизм він такий сексизм. І ні, я не про сексизм у відношенні до жінок. Я про відкритий та неприкритий сексизм автора у відношенні до чоловіків.

Зайдіть в школу, медичний коледж, філологів-соціологів-тощо. 80-90% жінок ... шо, то це сексизм?! Ай-яй-яй, які жінки погані, не дають чоловікам ставати вчителями, медсестрами, перекладачами.

Десь хтось забороняє, не дає вчитися, не наймає жінок? Так навпаки ж, майже всі компанії в сілікон вели скоріше дискримінують чоловіків і надають переваги жінкам та underrepresented minorities при прийомі на роботу.

Ну, наприклад, на TechCrunch Disrupt в списку спікерів половина жінок наче є, серед аудиторії вже не дуже, а в зоні столів переговорів інвесторів і фаундерів — жінок майже немає.

Якщо жінок в айті біля 20% і ми говоримо про рівномірний representation, то яким чином серед спікерів половина жінок?
Якщо у тебе у відділі 200 співробітників (80% чоловіки, 20% жінки), але на конфу спікерами відправляють 50 на 50, то це шо?
Сєксізм, он самий. Тільки у відношенні до чоловіків.

Я вже не кажу про те, що значну частину того, що зараз існує в айті, створили і рухали мастадонти від айті і вони переважно чоловіки і на серйозних конференціях вони частіше виступають. Це і засновник пайтона Гайдо Ван Россум, і лінукса з гітом Лінус Торвальдс, і творець джави та го Кен Томсон тощо. Так, частково така кількість чоловіків серед мастодонтів від айті обумовлена сексизмом у відношенні до жінок в минулому. Але це не значить, що тепер їх треба викреслити, забути, бо вони evil White men, а спікерів обирати чи давати підвищення виходячи з геніталій, щоб було 50 на 50.

Ну я більш про те, що оці всі «кардинальні дії» все одно не приводять до бажаних жінками результатів. Це вже дуже пізнє втручання.
І я думаю, що урівняє всіх ремоут і технології, а не отакі правила.

бажаних жінками результатів

А що бажають женщины?
Помоему быть 1 к 5 их очень устраивает, те кто уже в IT.

Поваги! Всі бажають поваги :)))
Щось не думаю, що в когось є ціль або метрика «бути 1 к 5».

Хто ж вас не поважає?

Перемпрошую, добра пані. Але повагу так просто не дають. Її заробляють. Саме тому вона й цінна і бажана.

Судячи з інтернетів, найбільше за нестачу поваги волають ті жінкині, в яких з усіх досягнень це фарбування волосся (на голові) в синє та/або набір 150+ кг ваги.

Я катався на змагання по Tekken, Soul Calibur, Street Fighter. Дівчат серед учасників таки сильно менше ніж хлопців. Їм не дуже цікавий жанр, принаймні на серйозному рівні. Але ті що є так роздають що натовп глядачів під час матчу реве шо дурний.

Саме так заробляють повагу.

Гарний приклад, хочу на ньому прояснити своє бачення і досвід.
Ті суперачіви, що ви наводите — це вже результат довгої праці. Тобто у тих людей було підтримуюче оточення, в якому вони змогли розвитися (2-5 років). І вже аж потім вони змогли випендритися на публіці, щоб зразу отримати масову репутацію.
Але тут є популярна ловушка.
Якщо ви знаходитесь в оточенні, де вас постійно зневажають і обезцінюють, це може трохи підштовхнути щоб «доказати», «заробити», «заслужити», але ненадовго.
В довгостроковому періоді ви там не зможете розвиватися і відновлюватися, щоб бути топ перформером.
Тобто щоб дійти до суперачів, вам треба час, простір, нарастаюча складність завдань і підтримуюче оточення для розвитку.
А ті місця, де будуть чморити — ви там ніколи не «заслужите» повагу, і при найменшій можливості краще звідти тікати, поки ментальні сили ще є.

і хто вас

постійно зневажають і обезцінюють

можна спитати? Приклади.

Тобто у тих людей було підтримуюче оточення, в якому вони змогли розвитися (2-5 років). І вже аж потім вони змогли випендритися на публіці, щоб зразу отримати масову репутацію.

Круто як обезцінюють досягнення людей у будь-якій сфері незалежно від гендеру. Досяг чогось — значить в тебе було хароше оточення, підтримка. Це коли Ілона Маска так п*здили, що мало не швидку потрібно було викликати? Чи коли його скинули зі сходів і в результаті проблеми з диханням відчувалися навіть через багато років.

Якщо ви знаходитесь в оточенні, де вас постійно зневажають і обезцінюють, це може трохи підштовхнути щоб «доказати», «заробити», «заслужити», але ненадовго.
В довгостроковому періоді ви там не зможете розвиватися і відновлюватися, щоб бути топ перформером.

Ви цього напряму не кажете, але ведучи дискусію дівчата vs хлопці та їх досягнення постійно неявно на це натякаєте: дівчат постійно «зневажають і обезцінюють», а у хлопців підтримка і допомога.

Досяг чогось — значить в тебе були:
— розум (гени, виховання, життєвий досвід),
— зусилля (час і простір для отримання знань і досвіду, рефлексія про це, підтримка оточуючих щоб це реалізувати),
— вдача,
— підтримка оточуючих конкретно в цьому досягненні.
Я не відкидаю перше, але інші 3 чинника теж важливі.

«П*здили» — в цілому не впливає на досягнення чи недосягнення. Теоретично можуть відбити центр болі або страху, але скоріше відіб’ють щось корисне.

Так, при обговореннях на живих і віртуальних мітингах — дівчат часто перебивають або ігнорують, а хлопців сприймають як розумні і важливі заяви. Це легко побачити і порахувати, якщо звертати на це увагу.

Є ютуби «CEO на 1 день», де Гороховський з монобанку за 50 тис грн приходив в компанію на 1 день і давав поради. Там є епізод про компанію безпеки, де дівчина каже що вона про всі ці ж штуки казала, але почути їх можна тільки від платного консультанта чоловіка :) І це теж дуже часта ситуація в компаніях, я це бачила массово. Хочеш покращити бізнес — іди запитай у жінки, яка ним вже давно живе.

вы делаете какие-то хитровывернутые выводы на грани фола.
в истории постоянно случаются случаи когда мужчины что-то говорят, их игнорят, потом то же говорят другие и все прекрасно.
ну так и с Маском так. Электроавтомобили не он придумал, как и ракеты сажающиеся на двигателе.
Просто блин когда вы руководитель компании у вас под начальством 500 людей «дающих советы» вы с большим шансом поверите внешнему консультанту, нет у вас времени оценивать все советы.

Досяг чогось — значить в тебе були:
. . .
— зусилля (час і простір для отримання знань і досвіду, рефлексія про це, підтримка оточуючих щоб це реалізувати),
— вдача,
— підтримка оточуючих конкретно в цьому досягненні.

Ви категорично вирішуєте за людей, які чогось досягли, що в них було, а чого не було. Тоді як кожна історія індивідуальна, і в успішних людей не завжди була підтримка і допомога оточуючих. І, навпаки, люди які нічогісінько не досягли могли мати підтримку від оточуючих, але нею не скористалися як треба.

При цьому нівелюєте значення булінгу та фізичного насилля:

«П*здили» — в цілому не впливає на досягнення чи недосягнення.

особливо в школі, де проходить значна частина нашого розвитку та закладається базис на майбутнє життя.

Є ютуби «CEO на 1 день», де Гороховський з монобанку за 50 тис грн приходив в компанію на 1 день і давав поради. Там є епізод про компанію безпеки, де дівчина каже що вона про всі ці ж штуки казала, але почути їх можна тільки від платного консультанта чоловіка :) І це теж дуже часта ситуація в компаніях, я це бачила массово.

ліл

а молоток всюди бачить тільки цв’яхи :)

Описана ситуація не про «дискримінацію жінок». Це про «дискріминацію невідомих». У випадку компаній тут ше й різні ризики/відповідальності/витрати грають роль бо ну хто ти такий, щоб забороняти паролі типу 12345? Покажи сертифікат. На системному рівні навіть найпростіші рішення можуть потягнути за собою неочікувані наслідки.

В сучасних соцмедіа ця «дискримінація» проявляється найбільш яскраво. Багато помітних функціонерів це та ж церква, яка спочатку відбирає собі паству через сито, а потім робить з нею що хоче. Бо незручних питань вже ніхто не задає. А випадкових чуваків з тими питаннями сама паства затопче. Щоб світлий образ ікони не паплюжив.

Якщо якийсь умовний Васько скаже що 2+2=4 то його в кращому випадку проігнорують. А можуть і підняти на сміх.

Але якщо це заявить Василь Васильович Василенко, який щотижня вкидає у власне просування 300 баксів, то почнеться поклоніння ідолу.

Раджу оновити ті ліві методички бо людям, бодай трохи знайомим з темою, складно втримати свого внутрішнього троля :)

Відеоігри вже років з 15 як є «соціально прийнятним заняттям для дівчаток». Причому це суто їхні заморочки бо ше в якомусь 2002 практично всі дівчата ірл на хлопців-геймерів дивилася дещо презирливо. Я тоді жив :) Онлайн дівчат теж не дуже цікавив, — на основному моєму форумі тих часів, присвяченому консольним іграм, дівчат було приблизно десь три. За десь два роки ше дві дівчини прийшли. Теж справжні. Ми тоді ше їздили один до одного в гості. IRC-чати? Трохи більше. Але залежало від каналу, на більшості дівчат взагалі не було.

Саме з тих часів ростуть ноги в виразу «в інтернеті нема дівчат».

Але десь з кінця нульових кількість дівчат геймерів (і взагалі в онлайні) починає стрімко зростати. Можливо це пов’язано з суттєвим спрощенням процесу підключення та/або розвитком графонію в відеоіграх, не знаю.

Десь тоді ж про відеоігри взнають нові західні феміністки (200кг люті та ненависті) і починають пресувати (творців) персонажів типу Лари Крофт чи Соні Блейд бо вони, мовляв, нереальні (з точки зору тих хто лінується навіть ходити). Причому їх анітрохи не бентежило існування Хі-Мена чи Джакса :)

Тепер за згадані вище ігри. Стріт Файтер та решта, все це належить до так званого жанру «поєдинку». З одного боку екрану твій персонаж, з іншого персонаж суперника. І 120 секунд на з’ясування всіх філософських питань. Одна з особливостей цього жанру полягає в тому що там нема де сачкувати. Нема командної роботи. Ти виходиш з супротивником сам на сам. Перемагаєш чи програєш теж сам. Декому психологічно це доволі складно. Особливо якщо це якийсь локальний чамп і присутні глядачі та вболівальники. З іншого боку давить вимога певного рівня задротства, бо натиснути кнопку акурат під час виконання 1..3 конкретних кадрів з 60/секунду можуть «не тільки лиш усі, мало хто може це зробити» (в цьому жанрі все рахується покадрово). Якщо ти не можеш це стабільно виконувати в стресових умовах — ти програєш. І програвати доведеться доволі багато, перш ніж ти навчишся виконувати бодай Шорюкен. А без цього ти не отримуєш жодного задоволення від гри.

На свій перший турнір я поїхав з чорними від мозолів великими пальцями рук, особливо лівим :) Тренувався активно. Бо великого досвіду не мав до того.

Ніхто нікого ніяк тут не обмежує, не утискує, не зневажає і не «чморить». Приходь, сідай, грай. Вчися. Показуй що можеш. І в кінці ти або перемагаєш або ні. І вчишся далі.

І коли ти програєш, це не тому що тебе «утискують». Або ше якісь нині модні серед сніжинок слова. Це тому що твій суперник краще себе показав.

Навіть в Японії, звідки ми маємо найбільшу кількість чемпіонів в цьому жанрі, дівчат ці кидання вогняними кульками не дуже приваблюють. Хоча культура аркад (залів з ігровими автоматами, звідки цей жанр бере початок) там розвинена як ніде на планеті. І дівчат в тамошніх залах повно.

Але вони надають перевагу іншим жанрам.

...
Встигнути нажати кнопочку в потрібний момент 1/60 сек — це шось більше схоже на гемблінг і чисту вдачу, ніж на майстерність.
Мене більш цікавлять сфери, де можна створювати цінність.

Це таки доволі великий рівень майстерності :)

youtu.be/JzS96auqau0

Ну так, усякi квести дiвчат бiльше цiкавлять. Ну та й мене жанри, де треба задрочувати до мозолiв на пальцах — данунах. Я бiльше грав для розслабону, нiж щоб комусь щось довести та набити пику.

В Yosemite просто обов’язково побачити секвойї. Хоча б раз в житті. Незабутньо.

Ну і Сан Гозе до Санта Краза їздить 17-а маршрутка — завжди намагаюся добратися до океану, в ідеалі там зняти готель.

Дякую за статтю, дуже цікаво! Шкода, що через війну не маю змоги здійснити схожу мандрівку.

Жінки
Тут на мене чекало найбільше розчарування.

Цікавить твоя думка( не тролінг, чесно цікавить ): чи припускаєш ти, що ти не зустріла там достатню кількість жінок просто через те, що їм це не цікаво і що вони не бачать себе там? І що якби вивісили вдесятеро більше реклами про те, що запрошують жінок і подвоїли квоти саме на жінок, задонатили втричі більше грошей на феміністичні ініціативи і т.д. то всеодно їх число зросло б несуттєво, як ввжаєш?

Болюча тема.

Чи цікаво було б жінкам робити стартапи — звичайно так.
При обмежених можливостях ці досліди і творчість знаходять вихід лише в рамках сім’ї, свого тіла, свого дому, домашніх тварин, господарства, хоббі. І якщо придивитися, там зустрічаються досить складні і довгострокові проєкти.
Це все — не побудовані компанії і виробництва, не проведені дослідження, не зроблені наукові відкриття, не створені нові продукти і сервіси.

При цьому, багато жінок, мабуть, вже в стані вивченої безпомічності. У пастці домашнього побуту, рутинної роботи, сімейних обов’язків по догляду за похилими і хворими, обмежених можливостей в невеликих населених пунктах.

Що людині треба для розвитку і створення цінності? Час і простір для навчання і експериментів. Якщо у дівчинки чи жінки немає свого столу, комп’ютера або майстерні, а тільки кухня, на яку постійно всі ходять по будь-яких питаннях і купа домашніх обов’язків на 120% часу — що вона там зробить і куди продвинеться? (зате в чоловіка окремий кабінет)

Якщо ще помріяти, то можна не ставити палки в колеса тим небагатьом, що ще не згасли.
Не затикати на обговореннях, не висміювати, признавати внесок. Давати достойну оплату або долю, щоб вони потім теж мали змогу інвестувати в ті проекти, які вважають важливими.
Рівні можливості — це не вибрати серед 300 джунів QA гарненьких дівчат. Це коли жінка, яка вже давно працює і знає добре бізнес, має можливість відкривати новий напрямок і набирати людей. А не шукають чоловіка-начальника їй на голову. Або коли співробітники-чоловіки не саботують жінку, яка зайняла керівну позицію.

Але більшості чоловіків і жінок складно змінити сталі стереотипи.
Не думаю, що це можливо при будь-яких фінансових вливаннях і ініціативах.

Навряд чи жінки проб’ються в місця прийняття стратегічних рішень на яхтах і в гольф-клубах. Але точки прийняття рішень можуть зміститися на знеособлені маркетплейси чи автоматичні системи.
Remote, знеособлене спілкування в чатах міжнародних команд, async навчання по youtube і курсах — можуть ці кордони зтерти. «Залізо» стрімко дешевшає. А технології в цілому — множать можливості одиночних людей на тисячі.

Схоже, що у вас самої стеріотип. У мене навпаки враження останні років 10 що за кордонами переважна більшість керівників — жінки. І цікаво, що це саме наслідки того що ви описували — чоловік працює, жінка веде домогосподарство тобто робить переважну кількість покупок і приймає рішення, що купляти — а що ні. І це глобальна тенденція сучасного бізнесу, він збудований навколо жінки як головного покупця. Таким чином жінки стають успішними в бізнесі — а також віддають перевагу керівникам, теж жінкам. Та таким чином розламується сам тренд, бо покупці стають усе молодші і вималевується гендерний паритет серед саме покупців.

Ну от те що ви кажете — правда, але думаю, що це <1% компаній. Тобто це поодинокі успішні історії, розкручені в медіа. А масово — здається що ні, все на старих стереотипах.

Зайшла в застосунок TechCrunch Disrupt,
там в розділі Attendees вибрала роль СEO (в різних написаннях це 73 варіанти)
і там порахувала 205 до букви I включно, дівчат 31 — це 15%.
Ну ок, не дуже погано.

Це стартапи тобто нещодавно створені компанії, таким чином справа йде про майбутнє — а не сучасність. Пошукайте цей процент у великих компаніях. Вже з другої половини нульових якраз був тренд, що більшість керівників менеджменту і C левел якраз жінки, за 50%. І це не просто так, частка бізнесу скажімо з продажу косметики чи одежи суттево вища скажімо за автомобільну промисловість чи спорт товари. ІТ звісно вибивається з загального тренду, фактично за тим самим типом — компьютери були переважно чоловічою темою. Зараз звісно усе не так, міленіали і тим паче Z generation усі цифрові повально.

Я щось ні разу не зустрічала статистику, де б менеджмент і C-level були 50% жінки.
Це може бути в поодиноких компаніях, і дуже вірогідно що вони показують більшу прибутковість. Скоріш, не за рахунок конкретно жінок, а за рахунок толерантної культури, в якій жінки теж процвітають. Але навряд чи таке масово по країні чи індустрії.
Хоча, може десь типу в Естонії...

блин,я вас реально фигею.
«це може бути» «вірогідно большну прибутковість».
Тоесть данных нету, но я думаю что там лучше, ага.
Женщин мало в высшем менджемнте потому, что они не выдерживают эту жесткую систему, не конкурируют. если бы выдерживали, они бы могли свои структур строить и им бы там никто ничего не запретил. И кстати, там где женщина — директор — почемуто тоже!

А так вон математиков-професоров тоже мало среди С-менеджмента. Заговор?
А че меня туда не берут? я тоже хочу!

вся сфера fmcg и retail, скорее всего, даже больше 50%.

— Навійдоміша і найуспішніша компанія Apple починалася з гаражу.
— Сергій Брін та Ларі Пейдж і Google починалося в гаражі, який вони орендували.
— Амазон знову ж таки був заснований в гаражі, а його засновник щоб зекономити на столах використовував дошки для дверей з Home Depot
— іммігрант з України Ян Кум працював прибиральником в магазині, щоб хоч якось підтримати свою сімʼю та матір, бо батько який хворів раком залишився в Україні і забезпечувати сімʼю не міг.

Але ж у вас у самої повно сексистських стереотипів, що чоловікам все на блюдечку дістається, завдяки «яхтам та гольф-клубам». Тоді як в реальності найкрутіші компанії засновувались в гаражах і стали такими крутими завдяки тому, що були furgal (щонайменше на початку) та вджобували овербагато годин для досягнення цілей. І не тільки засновники, але й перші співробітники. І сімейним з дітьми, що жінкам, що чоловікам в подібному середовищі може бути некомфортно. І майже всі фаундери на момент заснування були бездітними.

У вас же уявлення, що хтось повинен забезпечити «рівні можливості» ... які більше нагадують не «рівні можливості», а преференції та спеціальні умови. Візьмемо ваш приклад

Що людині треба для розвитку і створення цінності? Час і простір для навчання і експериментів. Якщо у дівчинки чи жінки немає свого столу, комп’ютера або майстерні, а тільки кухня, на яку постійно всі ходять по будь-яких питаннях і купа домашніх обов’язків на 120% часу — що вона там зробить і куди продвинеться? (зате в чоловіка окремий кабінет)

Я взагалі не сильно зрозумів до чого цей приклад: що жінка повинна отримати роботу? підвищення? чи гроші на свій стартап?
Якщо вона 120% часу зайнята домашніми обовʼязами, то хто і за що повинен її підвищувати? Чи взагалі тримати на роботі?
Я розумію, що ціль звинуватити мужиків та сексизм, але ваш приклад взагалі відірваний від реальності, абстрактний і незрозуміло, що ви хочете донести.

Я теж дуже люблю історії успіху.
Але вони ніколи не ось такі прості.
Якщо дивитися повні біографії і ще читати відгуки людей, які працювали в компанії або з компанією — там буде більш повна і набагато складніша картина шляху до успіху.
Загалом це розум, важка праця, багато вдачі і допомога оточуючих.
Роль дітей я б не відкидала, часто це був потужний мотиватор.

Так що ні, дуже рідко комусь на блюдечку дістається. Але загалом у чоловіків можливостей на порядок більше.

Ні. Світ нікому нічого не повинен забезпечити :)

Я кажу про те, що багато дій на тему DEI не сильно щось змінили в цьому світі.

І про те, що remote і технології дадуть більший множник будь-яким людям, які зможуть і захочуть цим скористатися.

Різницю буття чоловіком і жінкою краще за все описують трансвестити, які змінювали стать в ту чи іншу сторону. Деякі навіть туди і назад.

Чи цікаво було б жінкам робити стартапи — звичайно так.

Але ж роблять і дуже багато! От по одягу наприклад (тільки українські бренди): Kseniashneider, Kachorovska, Katsurina, JUL. І це тільки те що я знаю(:.
Аналогічних брендів від чоловіків я навіть і не назву у нас. Чому так, і чи можливо, що робити СааС для автоматизації якоїсь фігні середньостатистичній жінці менш цікаво, ніж крутий сучасний одяг і аксесуари? І якщо так, чи це погано?

Треба більше! :)) І не тільки одягу, будь ласка! :))

SAAS круті тим, що 1 людина може побудувати повноцінний бізнес

Хіба що дось дуже нішове, але так(:

Виглядає, шо ви постійно шукаєте підтвердження десь в своїй інформаційній бульбашці.
Як я свою дружину не тягнув в ІТ, вона ніяк. Каже, шо нудно, треба постійно втикати в монітор. Мало спілкування.

І грубо кажучи, більшість часу, то десь так і є. Навіть мега крутий, захоплюючий стартап, який надихає з часом стає монотонною роботою.
Десь в стартап двіжусі почув питання: ’щоб зрозуміти чи класний в тебе продукт і який з тебе стартапер, подумай, чи готовий ти 5 або 10 років займатися цим продуктом’

«Тягнути» — це завжди погана ідея.
На coursera є курс по щастю (на основі масових досліджень), там виділяють 3 ключових складових:
— майстерність в чомусь
— приналежність до групи
— можливість самостійного прийняття рішень.
Якщо дитину насильно в гарвард вчитися запхнути, вона не буде там щасливо вчитися, бо це було не її рішення :)

Про 5-10 років — правда, так і повинно бути, нашо влазити в те шо нецікаво і без бачення на роки.

Забув відразу відповісти.
Наукових даних на підтвердження моїх слів нема, але я дуже схиляюсь до думки, що як би ми не реформували систему освіти, виховання дітей та масову культуру, ніколи Homo Sapiens не досягне в ІТ гендерного балансу 50/50. Навіть не наблизиться до нього.
Будую свої суб’єктивні судження на основі самих різних спостережень з найрізноманітніших галузей.
Всі ці спостереження я б звів до однієї тези: Типова жінка відрізняється від типового чоловіка.
Я не хочу говорити про те це добре чи погано, але для мене це факт. І цей факт, ця відмінність, проявляється в тому числі в тому, що типовій дівчині менш цікаво працювати в ІТ.
Метою еволюції було НЕ зменшити кількість дівчат в українських галерах чи каліфорнійських стартапах, це просто одинз із сайд-ефектів нас, як виду, як мочка вуха(яка не несе ніякої функції) або родимки або соски у чоловіків.

Саме через це я категоричний противник будь-яких квот. Ми повинні забезпечити рівні права, але не рівність результату. Або як казав Сковорода(це написано на купюрі 500 грн): «Не равное всем равенство».

Тому відповідаючи на питання

Чи цікаво було б жінкам робити стартапи

Так, але далеко не всім.

Просто пару фактів.
Тут десь в обговоренні хлопець писав що дівчат на олімпіаді з математики не було, коли він вчився (10 років тому? 15?).
І мені вчора показали бали якоїсь олімпіади з фізики на 300 учасників, там максимальні 30 балів набрали 22 дитини, з них 10 дівчат, це 45%.

Коли я вчився(закінчив школу в 2007), то саме серед дівчат було більшість відмінників, дівчата складали 60-70% учасників на гуманітарних олімпіадах і до половини на олімпіадах з точних наук.
Але от на олімпіаді з інформатики, на яку я ходив аж один раз в 10 класі, було лише двоє дівчат і десь до двадцяти хлопців.

Про що свідчать факти які ви навели, які я навів, а також реальність в якій ми живемо?
Об’єктивно, дівчатам зараз в світі, в цивілізованих країнах ніхто не забороняє вчитися, не обмежує доступ ні до чого, не змушує вступати у шлюб у 18 і т.д. Більше того, ми бачимо квоти, гору найрізноманітніших феміністичних ініціатив і т.д. І тим не менше це не дає і близько того результату, який хочуть бачити автори цих ініціатив.

Це все тільки стверджує мене в думці, що є базовий біологічний механізм, який ДЕМОТИВУЄ БІЛЬШІСТЬ жінок та дівчат з певного віку йти в ІТ, засновувати стартапи, боротися за керівні ролі і т.д.
Само собою, що ми є люди розумні і можемо керувати своїми бажаннями та інстинктами і навіть найбільш схильну до впливу інстинктів людину можна переламати через коліно і змусити займатись тим, що б вона добровільно ніколи не стала робити.

P.S. Згадав історії декількох відмінниць, яких всі хвалили, вони ходили по олімпіадам, покінчали із золотими медалями і т.д.
Перша народила дитину і організувала приватний дитячий садочок.
Інша працює QA в одній київській невеличкій галерці, судячи з її профілю в соціалці, останні років 7 просто катається по світу лоукостерами, збирає лайки фотками чи то з Португалії чи з Балі.
Ще інша працює просто перекладачем.
Ще одна стала вчителькою математики.
Ще декілька потенційних «зірочок» працюють звичайним офісним планктоном.

Чи обмежував їх хтось в чомусь? Дуже сумніваюся. Вони свідомо обирали свій шлях і те, куди вони прийшли залежало виключно від них.

Додам свої три сентаво з приводу олімпіад в школі.
Колись (давно, але вже повним ходом було ЗНО) я влітку замість відпочинку на пляжі працював у відбірковій комісії рідного факультету, в якому я працював на позиції асистента. В списку бажаючих вступити на нашу спеціальність були як медалісти, так і учасники олімпіад — міських, а то й обласних. Я дивився на цей список і зі свого досвіду знав, що це чесний рейтинг: хто більше працював, той і має більше права на першочергове зарахування. З іншого боку — всі ці медалі і олімпіади не гарантують абітурієнту відсутність проблем на першому вже курсі, а то і відрахування.
Справа в тому, що олімпіади останніх років шкільного навчання і університет — це абсолютно різні життєві етапи. Людина старається закінчити етап на мажорній ноті, закінчує його на цій ноті, а як увійде до нового етапу — ніхто не знає, цілком можлива зміна інтересів в перші роки навчання. А на третьому-четвертому курсі цілком можуть розквітнути ті, хто вважався повною посередністю.
Авжеж, є справжні олімпіадники — переможці національних олімпіад, їх 3-4 людини кожного року на всю країну. Варто розуміти, що це школяри, які попередні декілька років знали, що їм цікаво, дєнно і нощно сиділи в бібліотеках і лабораторіях і будуть продовжувати це робити і в університеті. З точки зору відбіркової комісії це рідкісний звір, на якого сподіватись особливо не варто. Немає ніякої гарантії, що він обере ваш факультет, цілком можливо, що він просто чекає на зарахування до Ludwig-Maximilian чи EPFL, яке ще не підтверджено.

З моєї експертизи в рекрутингу 6 років, там те ж саме.
Нічого з відомого на момент найму — резюме, співбесіди, тестові — не корелюють з кількістю створеної цінності цим співробітником в компанії в майбутньому.

Ти ж Architect. Як ти можеш робити висновки зі спостережень і своїх фантазій?
Гіпотеза зрозуміла.
В тебе є знайомі відмінниці. Обережно розпитай їх, чому вони далі не робили в житті щось грандіозне, як намагалися, і що було далі.
Я там очікую багато спроб, безжалісні обломи і вибивання землі з під ніг.

Ти ж Architect.

Архітектором я став лише у Серпні 2022, а до того:
Я родом із досить небагатої сім’ї з провінційного міста де ніколи небуло айтішників, я перший. Мати з батьком типові радянські роботяги на заводах все життя. Мені батьки не купили ні квартири ні машини.
Перший комп лише в 10 класі.
Неодноразовий булинг у школі.
В універі мене вигнали через препода-довбограя який чомусь залупився саме на мене, ще й по не профільному предмету, довелося потім поновлюватися.
На останньому курсі універа безкоштовно працював стажером 3 місяці.
Мене двічі звільняли, один раз через те, що мене джуно-мідла продали як сініора і замовник почав бикувати, інший раз через завершення проекту.
В мене є дитина у вихованні та догляданні якої я беру активну участь щодня.
Мій стартап закрився.
Про завалені співбесіди, в тому числі й у ФААНГИ навіть згадувати не буду.
Я ніколи не користувався особливо успіхом у жінок аби мати змогу використовувати свою зовнішність як інструмент.
Я ніколи не був вхожий до елітних гольф-клубів(навіть в гольф ніколи не грав) чи якоїсь подібної псевдо-елітної тусовки.
Я мав діагностовану клінічну депресію на початковій стадії.

Ти все ще вважаєш, що я отримав якісь привілеї через те, що я чоловік? Чи вважаєш, що у мене було недостатньо безжалісних обломів чи вибивання землі з-під ніг?

Знайомих я запитаю при нагоді, але так як більшість із них мав змогу майже щодня спостерігати протягом шкільних років, а деяких ще й в університетський час, за весь цей період я не спостерігав за ними будь-яких радикальних обломів.
Хіба та дівчина яка катається і насолоджується життям, під кінець універу забила повністю болт на навчання і прийшла до мене аби я менш як за тиждень написав їй диплом.

Я щиро бажаю, аби жінки не стикалися з усіма тими обломами і вибиванням землі які пережив я.

Дякую за те що відкрився.
Дуже поважаю і ціную твій досвід, це те що зробило тебе тим, ким ти є зараз.

Я не готова на таке ж в пабліку.
У людей є різні історії. В когось більше, в когось менше.
В цілому, рівень обізнаності чужими факапами — мабуть, дуже низький.

Просто в чужих історіях, де відбувся перелом типу «добре вчилася, потім забила болт», чи «працювала, а потім поїхала їздити по світу» — може ховатись щось пострашніше. З чим краще б нікому не стикатися.

Дякую
Я не вважаю, що комусь, а особливо в Україні зараз, комусь щось просто так дістається, в кожного складний шлях.
Але якщо і ділити суспільство, то я б відділяв багатих та бідних, без прив’язки до статі.
Є умовна, для прикладу Періс Хілтон, якій все впало на золотому блюді і найбільша її заслуга в тому, що вона органічно влилась у спущене на неї багатство. І це багатство їй би дісталось незалежно від того якої статі чи якої сексуальної орієнтації вона була б. Та майже-будь який представник «золотої молоді» тут буде ілюстрацією.
А є дитина емігрантів чи дитина у постраждалій від війни родині чи просто людина, яка народилась і виросла в бідності.
І там, очевидно, все буде важко і довго, незалежно від статі.

Я чесно не думаю, що зараз хтось зіштовхується із явним та свідомим «Вибиванням землі з-під ніг». Я все ж думаю, що більшу роль тут грає модель поведінки яку ми несвідомо копіюєм, яку бачили в дитинстві та юності, а це напряму залежить від того, в якому достатку, з якими можливостями ми росли.

Можливо, талановита, здібна жінка/чоловік з підприємницьким мисленням, яку щиро підтримують сім’я та друзі, відкриє салон краси чи магазин чи виробництво чогось в провінційному місті і свідомо не буде прагнути більшого, свідомо не захоче з одного успішного бізнесу робити всеукраїнську мережу чи навіть всесвітню. Просто тому, що її світогляд сформувався в провінційному місті і її цінності обмежуються тим, що вона вже має і вона свідомо не хоче ризикувати і гнатись за примарними мільйонами.
Але це просто гіпотеза і моє світосприйняття. Я допускаю, що можу бути неправий і з радістю зміню свою думку, коли побачу переконливі аргументи.

про решту скіпнутих поінтів, аж хотілося спитати — ти з мене писав? :-)

Про завалені співбесіди, в тому числі й у ФААНГИ навіть згадувати не буду.

А про оце от — у мене ж цілих два топіки є :-)
І теж, ломлюся, піднімаюся, рухаюся далі.
А для топік стартера, ті успіхи яких досяг — це певно на блюдечці мали принести.

Та ні. Ви просто не осознаєте скільки всього жінки виносять.

Але основний поінт — хай живе remote! :)

Та ні. Ви просто не осознаєте скільки всього жінки виносять.

Та ні. Ви просто не осознаєте скільки всього чоловіки виносять.

Та ні. Ви просто не осознаєте скільки всього жінки виносять.

ну, це логічно, що не осознаю

але й ви загляньте на планету Марс
у вас було 9 місяців пошуків роботи і 22 завалених онсайт-інтерв’ю, кожне з яких від 3 до 8 годин? (і це я ще не згадую тонни дзвінків, завалених кодінг-інтерв’ю і т.д.)

Молодець, що витримав. Це цінний досвід. Обійняла.

До речі,
100-200 — це середня кількість перших контактів до пошуку роботи чи спеціаліста, і в IT, і в інших індустріях.
<30 бувають для сеньорних програмерів, або якщо звертаються по знайомству.
200-400, якщо велика зарплата чи конкурентне середовище, наприклад робота в FAANG, чи напрямки UX, QA, project manager, будь які junior.
1500 зустрічала в найгіршому сценарії, але навіть тоді у людини було 4 офера.

Пошук роботи — це важко і самотньо.
Ось ще на днях натикалась — www.stevenbuccini.com/...​ruths-on-getting-laid-off

200-400 перших контактів кандидата для пошуку робити в FAANG звучить неправдоподібно, це ж всього 5 компаній.

Так, фігово звучить.
Малося на увазі «топові технічні компанії», «tier 1», «large and well-known».
Ну і в рамках тих 5 — там не 5 вакансій буде, можна виходити на різні вакансії і рекрутерів.

Комедія «I’m not an easy man» хороша. Рекомендую.

що щоб бути на bleeding edge індустрії, і щоб компанія працювала ефективно, обов’язково треба позбирати всіх назад в офіс

ну може для блідінг еджа і треба, от хай і ком’ютять-вигорають в офісі.
а всі інші насолоджуються життям на ремоуті.

Психологічна зрілість і психологічна освіченість — це те, чим американці массово сильно відрізняються.
Про те, що зупинити насильство в змозі кожен, свідомо не зреагувати у відповідь, щоб розірвати цей ланцюжок
В громадському транспорті після 19:00 не відчуваєш себе в безпеці
Бомжі
У Сан-Франциско їх багато. Про це багато розказують і можна побачити в YouTube відео. Бувають стрьомні, інколи я навіть переходила вулицю на іншу сторону, або чекала, щоб відійшли подалі.

Мені здається, чи тут щось сильно не сходится :-)

Теж про це думала.
В мене мало інформації по проблемі бомжів Сан Франциско, але здається це пов’язано з наркотиками і демократією одночасно.
Тобто люди зробили вибір жити на наркоті, і багато інших їм в цьому допомагає.
Потім під наркотою організм хворий, роздратований, з короткостроковим горизонтом планування. І від цього оточуючим теж дістається.
Щось таке..

Про bleeding edge — ну, один раз живемо, мені б хотілося прожити яскраво і на повну :))
Але думаю, що продуктивність більша буде не в офісі, а в індивідуальних ідеальних умовах і графіку.
Може хіба що для hardware, різного медичного чи фізичного обладнання.
Або якщо дуже щось нове, і треба багато брейнштормити — тоді на невеличкий період, типу на 1-3 тижні можна зібратися, зорієнтуватися в якому напрямку працювати.

Дякую, дуже актуально! xD

Дякую за статтю.
А що там по рейтах в долинських стартапах?

Ну я серйозно не починала спілкуватися. Здається, що дуже різні пропозиції бувають.
Але людей не вистачає всюди катастрофічно.
Тому новини про скорочення мене не сильно лякають.
Ну було 20 вакансій на 1 вільного девелопера, а тепер стане 10?
В тому Silicon Valley стартапі в мене був варіант remote 5к + equity, але не дійшли до обговорення відсотку, зрозуміла, що нудно, і розійшлися.
Ті, що кофаундерів шукають для своєї ідеї — там все дуже індивідуально, але наймані девелопери чи аутсорси з них все одно тягнуть 2-10к на місяць.

Після перемоги треба робити колективні поїздки, щоб було цікавіше.

Підписатись на коментарі