Моя історія стартап: початок перед стагнацією

6 місяців тому я отримав достатю кількість енергії та рішучості створити свій стартап.

Спочатку було все круто.

Тиждень перший.

Мені пише мій друг Майкл, запитуючи чи подобається мені нова позиція у компанії.

— Типу круто, але чогось не вистачає. Хз.

— Бро, ти давно хотів заснувати шось своє, може вже час?

— Таааак, є в мене одна ідея...

— Ну тоді починай, в тебе завжди багато енергії та вже достатньо досвіду, щоб створити та менеджити свій власний проект.

— Майкл, та в мене норм робота... Та і сцикітно оце у Німеччині шось своє засновувати.

— Бро, давай так, я тобі куплю квиток до Майямі, якщо ти створиш свій стартап і пофіг який успішний чи гімняний він буде. Куплю тобі квиток.

— ...

— ...

— Без гімна?

— Без гімна.

— Вішаю слухавку, йду за кавою та починаю.

— Щасти.

Сиджу собі та обдумую, як круто було б поїхати в Майямі. А потім мій внутрішній голос каже мені, що я ідіот, бо круче б було мати свій стартап та жити через якийсь час на кошти від нього, а не від роботи в офісі.

Тоді погнали.

Ідея драйвує та мотивує, пританцьовуючі іду до кухні, роблю каву, дістаю чашечку на якій красуюється колаж з пиками гурту «Бекстріт Бойс», вмикаю музику, сонечко заливає квартиру теплим світлом.

— Ну шо, зараз створю презентацію проекту, розмалюю ідею, маркет сайз, маркет опортьюніті та все буде круто! Тільки... Треба знайти ще спільників. Та дей шукати?

Тиждень другий.

Знайшов якийсь івент, де написано шо стартапери збираються. Називається «Без понтів, тільки стартап». Окей, круто.

От вже йду до будівлі, де знаходиться приміщення. У вушах звучить трек «On My Own» Old Man Saxon, що грав у четвертому епізоді четвертого сезону Sillicon Valley. Я входжу до зали, мене зустрічають дівчата з усмішками. Одразу ж знайомимось. Кажуть мені шо то за івент. Кажуть ото там можеш пиво, чіпси взяти, а ото там нетворкінг знайомства.

Пива не хочу, беру пляшку води та йду до невеликої компанії людей.

— Гей, шо як? Мене звати Жен. — Кажу я, оглядаючи пять різних чоловіків. Майже усі німці. Один австралієць.

— Вітаємо у нашому офісі, Жен. Ну шо розповідай, що шукаєш тут? — Каже мені патлатий у рубашці.

— Шукаю людину, яка б могла зі мною разом будувати платформу для іммігрантів з усього світу. Платформа допомагає новоприбулому іммігранту вирішити проблему регістрації, перекладу чи пошуку дитсадку з допомогою їх нових сусідів, що розмовляють скажемо німецькою у Німеччині.

Хлопці уважно слухают, а потом великий чел каже:

— Ну то успіхів, але серед нас нажаль немає девзів.

Десь ще пів години я знайомлюсь з відвідувачами, дізнаюсь, що великий чел є бізнес янголом, патлатий чел — засновник стартапу що розробив софт для обслуговування компаній у е-коммерс. Окей, все це круто, але поки що не допомає мені з пошуком потрібного знайомства...

Декілька метрів від мене зявляється пара нових відвідувачей. Я йду до них, знайомлюся с Джулією з Іспанії та Максі з Аргентини.

Тиждень третій.

— Мені капучіно з собою. — Кажу я в обличчя бородатому челу, що працює у Чізкейк Фекторі. А поряд зі мною стоїть Максі зі своїм мопсом. І мене пре на либу, бо мопси вони бляха кумедні.

— Корочше, мені подобається твоя ідея. — Каже Максі. — Спочатку я створю MVP. Тупо простий формуляр на Бабл платформі, де користувачі будуть обирати тему, вказувати локацію, мову і т.д. Ти тоді знайдеш користувачів і ми побачимо, чи ця тема реально потрібна людям. Треба затестити.

Максі — розробляє додатки на платформі Bubble і каже, шо це реально працююча тема.

— Це реально працююча тема, Жен. Я вже будував безкодові аплікухи та гадаю, зможу побудувати тобі такуж. Тільки ти тоді винен мені 5 відсотків акціонерного капіталу, коли запустимося.

— Без Б, чел. Радий, що ти у темі.

Тиждень четвертий.

Наливаю вдома каву і чую дзвінок. Дзвонить Денис. Беру слухавку:

— Шотамяктам?

— Все пучечком. А ти як?

— Бро, стартап роблю.

— У сенсі?

— Додаток який мєтчить іммігрантів з сусідами на основі таску.

— Оу... круто. А те ди кошти на девзів візьмеш? Це ж дорого?

— Ага... Дорого... Але є тут чел Максі з Аргентини. Один позитив, а не людина! Він зробить MVP, а далі вже будемо думати.

— А сайт в тебе є? — Питає Денис.

— Ага, зараз тобі відішлю... Отримав? — Роблю сьорб кави.

— О, так непогано виглядає. — Чую, как Ден роняє свій смартфон.

— Бляха, шо там таке в тебе?

— Той... Телефон вискользнув. Руки — зал*пи...

— Ага, руки-зал*пи... — Повторюю я. Роблю ще один сьорб кави.

Тиждень п’ятий, шостий, сьомий.

Три тижні. Три тижні! Де там носить того Максі. Де вже той MPV, бляха...

Тиждень восьмий.

Жаркий серпень на дворі. Йду за молоком до супермаркету. Бляха, та дей той MVP.

Тиждень дев’ятий.

Заходжу до великої зали коворкінг приміщення та бачу у кінці сидить Максі. Махає мені, показує, що ще на колі. Тому я тусуюсь собі по приміщенню, дивлюсь що тут є: батончики, пиво у холодильнику, біл’ярд стіл, кава. О, кава декаф. Роблю собі каву декаф та відправляюся до зали Максі. Максі знімає навушники та вітає мене. Позитивний чел.

— Значить диви, Жен. Я зібрав усі твої requirements і зібрав такий додаток на Бабл, де юзер створює акк, таск та отримує метч з SMS оповіщенням. Я приєднав твій Twilio аккаунт. Ти поповнив його?

— Так, закинув 20$.

— Покатить. Добре, ну шо, тоді тепер справа за тобою.

Тиждень десятий.

Тук-тук. Стукаю до сусіда. Відчиняються двері.

— Шотамяктам?

— А все норм, Жен. Сам як?

— Гут. Слухай, ось тобі лінк. Це наш додаток. Зареєструйся та чекай на метч.

— О, кульно. Побачимось.

— Побачимось.

Іду сходами вниз до своєї квартири. Заходжу, стрибаю на диван, піднімаю зі стола чашку кави, роблю сьорб і розсилаю повідомлення тим, хто шукав поміч у Дюссельдорфі та Антверпені. А також тим, хто мав інтерес допомати новоприбулим іммігрантам.

Тиждень одиннадцятий.

Відкриваю адмінку та починаю дивитися, як поводяться 50 користувачів: за якими темами отримують метч, яка платоспроможність, хто метчиться, хто відпадає на стадії верифікації аккаунта (бо складно) і т.д. і т.п.

Сьорбаю каву, пишу індивідуальні месседжи кожному користувачеві, щоб дізнатися, де юзер буксує чи у разі матчу, як пройшов чат з іншим користувачем, чи чого не хватає та які побажання.

Чую гуркіт. У вітальню заходить моя дівчина.

— Чого такий щасливий? — Дивиться вона на мене, бо я либу давлю.

— Бо є користувачі!

— То ти вже запустив додаток?

— Тільки MVP. Це не додаток, а форма з алгорітмом метчингу, створенням лінку для чату у Ватсап.

— Зрозуміло, то шо далі?

Далі буде...