Податися на 60 позицій і не з’їхати з глузду: як українські ІТ-спеціалісти шукають (і знаходять) роботу в Канаді
Усім привіт, я Маріанна Гринишин, засновниця і керівниця ІТ рекрутингового агентства AboutHR. Я поспілкувалася з кількома українцями, які знайшли роботу в Канаді в IT за останні пів року, додала власних спостережень і створила цей гайд про особливості місцевого працевлаштування.
Деякі поради можуть здатись очевидними, але в цілому ринок Канади має свої особливості, тож сподіваюсь, текст стане в пригоді багатьом.
Ми з сім’єю опинилися в Канаді у квітні — війна нас застала в Польщі. Мали візи, бо планували їхати в Канаду у відпустку до родичів. Лишалося тільки поміняти дати квитків. За фахом я ІТ-рекрутерка, вже 10 років маю своє агентство, до війни ми підбирали українських спеціалістів для західних замовників.
Тому мені здалося логічним, що тепер маю допомагати українцям шукати роботу в Канаді. Часто такі люди розгублені, дуже стресують (від війни, раптової евакуації, незнайомої країни) та не знають специфіки ринку рекрутингу Канади. А ще, життя в Канаді дороге і без роботи (чи, принаймні, офера) важко орендувати житло: тому роботу хочеться знайти якнайшвидше.
«Та ви тут в Канаді роботи не знайдете. Треба мати місцеву освіту або місцевий досвід роботи — без цього ніхто не візьме». Так лякають новоприбулих українців досвідчені емігранти, які приїхали в Канаду
Не знаю, чому вони це роблять. Можливо, в ті часи, коли світ був менш глобалізований, це дійсно було так. Деяких це справді відлякує. Зустрічала випадки, коли ІТ-фахівці з досвідом, які евакуювалися в Канаду після 24 лютого, збиралися йти на некваліфіковану роботу: просто тому, що не вірили у свої сили.
Але це вони даремно: роботу у сфері IT в Канаді знайти реально. Тут не менший попит на розробників, ніж в Україні. Компанії готові розглядати українців — тим більше, що Україна і до повномасштабної війни була відома якістю своїх IT-кадрів. Звісно, є специфіка та особливості менталітету, але це все не можна назвати нездоланними перешкодами.
Що таке «канадське резюме»
Такий вислів вживають місцеві мешканці, бо резюме в Канаді має певні особливості. По-перше, в ньому не повинно бути фото, віку, статі, національності, складу сім’ї тощо. Такі резюме навіть не розглядають: через антидискримінаційне законодавство. Компанії остерігаються юридичних наслідків: раптом кандидату відмовлять після співбесіди, а він вирішить, що його дискримінували за однією з цих ознак.
По-друге: пишіть резюме за допомогою дієслів в доконаній формі («зробив», «завершила», «досягнула»). Описуйте не що ви робили на попередніх місцях роботи, а ваші результати. Чим більше цифр тут буде — тим краще.
По-третє, не просто вказуйте компанії, у яких працювали, а додавайте їх короткий опис: країна, галузь, масштаб. Назва української компанії нічого не скаже канадцям, тому краще пояснити, про що йдеться.
По-четверте, уникайте зайвих дизайнерських наворотів, не користуйтеся графічними програмами і не мудруйте з колонками: так рекрутерам буде легше додати ваше резюме в базу кандидатів. Резюме додаються автоматично (парсяться) в ATS (applicants tracking system), які не дружать з графічними редакторами. Тільки найбільш наполегливий рекрутер захоче перенести дані в систему вручну, інші — просто відкинуть таке резюме.
До речі, часто перший скринінг резюме робить не людина, а машина. Тому використовуйте ключові слова з вакансії, на які ви подаєтесь. Якщо цих слів в резюме не буде, штучний інтелект вирішить, що ви не підходите, і не пропустить резюме на наступний етап.
А ще використовуйте формат pdf, а не Word. Ось тут є дуже докладний гайд, як скласти канадське резюме.
Не забуваємо про Linkedin: він тут в топі
LinkedIn та indeed — основні платформи для пошуку роботи в Канаді. Якщо ви seniour, то гарний профіль на linkedin може привернути увагу місцевих рекрутерів і так знайти роботу буде в рази легше. Але для цього потрібно працювати над мережею контактів: додавати керівників та рекрутерів з компаній, які вас цікавлять.
А ще на LinkedIn дуже легко відгукуватись на опубліковані вакансії. Також можна писати керівникам і рекрутерам direct messeges. Ці повідомлення повинні бути дуже короткі та змістовні, нічого зайвого: пояснення, хто ви, яку роботу шукаєте, і питання про те, чи є відкриті відповідні вакансії.
Але краще будувати власний нетворк
В Канаді до 70% вакансій «приховані». Їх не публікують на джоб-сайтах: про них повідомляють працівникам і просять рекомендувати своїх знайомих і друзів. Тому варто використовувати будь-які можливості для нових знайомств з українцями чи з канадцями — від сімейних пікніків і дитячих концертів в школі до мітапів і професійних конференцій.
Ярмарки вакансій тут також проводять. Йдіть туди з резюме, знайомтесь з представниками компанії, обмінюйтесь контактами на LinkedIn та пропонуйте свою кандидатуру на відкриті вакансії.
Один з українців, з яким я спілкувалася, познайомився зі своїм майбутнім роботодавцем в українській церкві в Калґарі на благодійному заході.
Розсилати десятки резюме за день — це норма
Я написала, що українцям можливо знайти роботу в Канаді, але не обіцяла, що це буде легко. Доведеться заморочитися. Одна з моїх співрозмовниць, Вікторія, за місяць подалася на
Вікторія радить відповідати на кожен лист-відповідь, навіть з відмовами, хоч це і довго. Вона витрачала на такі відповіді по
Інша моя співрозмовниця, Леся, пішла ще далі: вона розсилала по
В Канаді на все потрібно почекати: і з цим треба навчитися жити
Найважче — пережити перший час після того, як починаєш розсилати резюме. Канадський рекрутинговий процес не такий швидкий, як український. Усі українці, з якими я розмовляла, в один голос зазначають, що в перші тижні пошуку була суцільна тиша. Важливо не опустити руки в цей період і зрозуміти: в Канаді це нормально. Відповідати почнуть через півтора-два тижні.
Усі наступні етапи також будуть просуватися не швидко. Наприклад, Вікторія більше ніж місяць проходила розгляд в одній компанії. Після першої співбесіди компанія не давала про себе знати два тижні. Потім покликали на другу, технічну співбесіду, а після неї знову зникли на півтора тижня. Коли повідомили, що беруть Вікторію на роботу, була й третя пауза. Вікторія просила надіслати їй офер, щоб вона могла нарешті орендувати житло, але компанія не поспішала відповідати ще тиждень. Вони робили багато перевірок, обдзвонювали усіх попередніх роботодавців.
Врешті Вікторія просто не дочекалася, переїхала в іншу провінцію і знайшла роботу вже там. Цей процес зайняв близько двох місяців, пройшла 4 співбесіди: у вересні почала переговори з компанією, і вже 31 жовтня у Вікторії був перший робочий день. Для канадського ринку — це швидкий процес. Хоча мені траплялися кандидати, в тому числі джуни, які знаходити роботу за місяць.
Схожа історія була у ще однієї українки, Юлі. Вона прийняла офер в червні, а вийшла на роботу 11 липня. Весь цей час її перевіряли: просили навіть виписки про отримані платежі від попереднього роботодавця. Передивлялися документи про освіту та усі можливі дані. Це було стресово, бо ніколи не знаєш, чи пройдеш security check, і що може не сподобатися.
Зараз вона працює у великій компанії, яка має 11 000 співробітників. Головний офіс знаходиться в Торонто, але туди Юля літала лише раз — працює віддалено з іншого канадського міста.
Долаємо скептицизм роботодавців: починайте з джуна, навіть якщо ви мідл
Здебільшого українських спеціалістів (та й усіх емігрантів) розглядають на нижчі позиції, ніж вони займали вдома. Не треба вважати це приниженням: за пару місяців доведеш свою крутість і підвищиш рівень.
Це перший час збило з пантелику Юлю, про яку я писала вище. В Канаді вона опинилася у квітні. Місяць пішов на оформлення документів та пошук житла. З середини травня вона сформувала резюме і почала розсилати роботодавцям. Маючи півтора року досвіду розробки в Pyton, розсилала резюме на middle-позиції. Але відповідей не отримувала. Місцеві спеціалісти підказали: потрібно претендувати на позицію та зарплату джуна. Якщо маєш менш ніж 2 роки досвіду: на мідла навіть не пробуй. Коли Юля знизила свої апетити, їй все вдалося.
До речі, в Канаді розробники працюють не з однією мовою програмування, як це поширено у нас в Україні. Окрім основної мови потрібно знати ще
Також в Канаді немає, наприклад, спеціалістів QA Manual. Про те, як перейти на автоматизацію потрібно думати заздалегідь ще до переїзду в Канаду.
Співбесіди: їх буде багато
Майже в 100% випадків вас чекатиме співбесіда з ейчаром компанії. HR-інтерв’ю націлене виключно на перевірку софт скілів. Є навіть перелік запитань, які завжди на ньому ставлять. Варто погуглити, які можуть бути питання, і які «правильні» відповіді потрібно на них давати, щоб потрапити на наступний етап — технічне інтерв’ю.
Технічні співбесіди в канадських компаніях мало чим відрізняються від українських. Проводять їх у відеорежимі, інтерв’юери спостерігають за тим, як кандидат виконує завдання, просять прокоментувати, чому він робить саме таким чином. При оцінці виконання завдання враховують методику його вирішення і витрачений час.
А ще можуть морочити голову
Наприклад, мій співрозмовник Дмитро з Гостомеля, який 24 лютого зустрів в Бангкоці, а потім перелетів в Канаду, пройшов цілих три інтерв’ю на керівну технічну позицію в банку. Роботодавець сам знайшов його в LinkedIn, всі три співбесіди були з різницею в тиждень і тривали до 1,5 години. Після всього витраченого часу Дмитра не взяли — аргументували, що відповідної посади у них зараз немає. Зараз українець продовжує працювати на ту ж компанію, на яку працював і раніше — Upwork. Компанія сама запропонувала йому укласти трудовий договір з канадським офісом.
Схожу історію розказала Леся. Вона пройшла кілька співбесід в урядову організацію, і тільки в кінці дізналася, що у них є вакансія лише на декретну позицію — причому людина вже скоро мала виходити на роботу. Час даремно втратила і компанія, і вона.
Рекрутингові агенції: з ними в Канаді краще дружити
Рекрутингові агентства на ринку Канади — більш розповсюджене явище, ніж в Україні. У деяких з них штат доходить до 1000 людей. Тому кандидатам варто зробити так, щоб рекрутери мали їх резюме. Рекрутингові ІТ-агенції не беруть гроші з кандидатів — лише з компаній.
Наприклад, саме через агенцію знайшла роботу Леся. Рекрутер оформив її як власного працівника (поширена схема для Канади), але фактичний роботодавець — велика логістична компанія. Тепер Леся працює в її IT-департаменті, який займається автоматизацією процесів.
Агенції легко гугляться. Ось, наприклад, їхній перелік в Калґарі. Або ще один лінк.
А можна й пройти курси
Одна з українок, з якими я спілкувалася, Аліна — перекваліфікувалася в IT, вже живучи за кордоном. В Україні вона працювала проджект-менеджеркою у фармацевтичній компанії. Після початку повномасштабної війни з восьмимісячною дитиною евакуювалася в Канаду, бо там жив рідний брат. Чоловік лишився в Україні.
Аліна намагалася влаштуватися у фармацевтичну сферу, але в Канаді для цього потрібно мати релевантну освіту — навіть якщо претендуєш на позицію проджекта. Ще коли тимчасово проживала в Польщі, пішла на курси SHE CODES і почата вивчати frontend. Щоб отримати диплом і скласти іспит, вчилася до другої ночі.
Зараз Аліна безкоштовно працює в українсько-канадському стартапі — щоб отримати практику, набити руку і мати можливість влаштуватися в IT вже по-справжньому. В стартап потрапила через знайомих: розповідала усім підряд, що шукає можливості для досвіду і роботи, і пощастило.
Леся, яку я вже згадувала, приїхала в Канаду в березні. Але не з України: до цього вона 6 років прожила в США. Вона навчилася кодити за допомогою курсів типу Coursera та закінчила американську школу за IT-напрямом. Такі школи після навчання допомагають створити реальний проєкт, який можна показати майбутньому роботодавцю, а ще допомагають отримати сертифікати і сформувати резюме.
Як це все оформлюється
В Канаді можна бути працівником, а можна контрактором. Система схожа на таку, як у нас: штат або ФОП. Якщо ти працівник — підписуєш трудовий договір та маєш стандартні офісні плюшки: страхування, бонуси, відпустки. Якщо контрактор — стаєш підприємцем, який надає послуги, і сам розбираєшся з податками. У таких людей на
Також популярна історія в Канаді, коли людина має договір не з компанією-роботодавцем, а з рекрутером. Рекрутингова агенція бере тебе на роботу або підписує С2С (по-європейськи — це В2В) договір. Про зарплату також домовляються з нею. Загалом переговори про винагороду на етапі отримання офера — дуже поширена практика.
І трохи про менталітет
Є велика різниця між українським та канадським офером. В Україні це кінцева пропозиція роботодавця. В Канаді — фактично початкова точка для переговорів. Тобі пропонують роботу, але про умови ви ще не домовилися.
В Канаді працедавці з великою повагою ставляться до особистого часу працівників. Якщо потрібно працювати додаткові години, то працедавець не дає завдання, а питає про таку можливість за додаткову оплату. Телефонувати у не робочий час колезі на приватний номер вважається неприйнятним.
А ще канадці досить закриті в онлайні. Наприклад, лише кожна третя людина, якщо не менше, піде на контакт в LinkedIn, щоб налагодити професійні стосунки. Але якщо знайомишся з людиною особисто, вона охоче допоможе і підтримає. Тож підкреслю ще раз: активніше знайомтеся і не нехтуйте івентами.
Словом, усе можливо
Так, працевлаштування українців в Канаді не можна назвати легким. Треба бути готовими, що це буде довго: доведеться розіслати десятки резюме, відповісти на купу листів та витримати місяць-два випробовувань, співбесід і спілкування. Це не має демотивувати, адже кожна співбесіда, кожна відповідь на резюме дає розуміння, як себе презентувати, які питання очікувати, що хочуть роботодавці і як поводитися. У фіналі цього квесту отримаєте стартову роботу в IT-сфері з перспективою розвитку. Ключове тут — наполегливість і віра в себе.
Найкращі коментарі пропустити