Записки програміста невдахи (релізи v0.1 — v1.2)

💡 Усі статті, обговорення, новини про продукти — в одному місці. Приєднуйтесь до Product спільноти!

Усім привіт. Давно, прям дуже не був на Dou так що забув навіть з якого email зареєструвався. Багато води з того часу слило. І є що розповісти. Бачу тут топ темою стало розповідати success story свого становлення у якості айтівця. Моя сторі не success і не fail. Ніколи не гріб на галерах та не заробляв навіть ті самі 5к (хоча чесно кажучи зараз ця цифра впритул наблизилась до цього). Я просто середньостатистичний невдаха, але може ви у цій історії знайдете щось цікаве.

І так:

v0.1 Дитинство

Історія бере початок на початку 90-х із своїм колоритом. Зараз у тому селищі вже асфальтовані дороги, газ, вуличне освітлення, нова сучасна школа та навіть деякі розваги. Тоді це було зовсім по іншому

Ріс я у невеликому селищі. Батько торгаш на ринку, мама домогосподиня. Було невелике господарство з курями, качками та трохи індюків. Це не село, а СМТ, та частина нашої цивілізації яка вібрала усі недоліки міста та села в одному флаконі.

Школа — типова сільска одноповерхова будівля зведена після війни із краще не знати з чого. Туалет це просто яма на вулиці з дерев`яним сараєм. Контингент — поміж звичайних селян діти алкашів-пролетаріїв, цигани і навіть багато колишніх зеків. Навчання на рівні читати та писати навчили і то добре.

Розваги — ставок. Усе. Ми зависали у ньому цілими днями. Це укріпило здоров`я і додало мені імунітету від усієї на світі зарази. Впевнений що і ковід у мені тоді завівся до того як це стало мейнстрімом бо що ми тільки там не робили включаючи смаження жаб і гадюк.

v0.2 preMVP

Старші класи вже проходили на початку нульових у середовиші немунучого наближення цивілізації. У нашому смт відкрився нічний та компьютерні клуби. Ні, це не сільська дискотека — усе по серьозному. Але колорит у тому клубі був спеціфічний завдяки мішаніні селян та пролиторіату і,звичайно, циган.

У нічний клуб я майже не ходив, а от компьютери мені дуже сподобались. Спочатку були навіть якісь курси на базі цього клубу. Але там здебільшого вчили набирати текст у ворді і я швидко покинув цю справу переключившись на іграшки. Свого компьютера не мав.

Але засновник клубу був програмістом — такий серьйозний дядька, на джипі. Він надихнув мене і я остаточно визначився з майбутньою професією. Хоча тоді ще навіть не знав що має робити програміст.

0.3 Найбаганутіша версія?

Із рівнем навчання у нашій школі та наявними тільки 9-ти класами про ВУЗ довелося забути. Хотів поступити у ліцей з уклоном на інформаційні технології, який тоді рекламували. Але у батьків грошей на нього не було.

Тому дуже тяжко, але якось поступив у технікум обласного центру на більш менш компьютерну спеціальність. Навіть не на бюджет та і на контракт мене витягнули за вуха але поступив.

Щодо адаптації із фактично села до міста мільйонника це було дуже важко. Щоб розуміли я в кінотеатр уперше потрапив під час здачі одного з екзаменів у технікум. У группі були тільки городські і моя неадаптованість до компьюніті стала причиною буллінгу.

Щоб якось адаптуватись у мене залишалось два варіанти — або терпіти, або стати сильнішим і дати здачу. Я вибрав третє :-). А саме приєднався до край сумнівної компанії із популярних тоді рухів неформалів. Навіть не знаю до якої фракції мене віднести (металісти, панки, емо чи готи). Ми були такими з ким не хотіла зв`язуватись жодна із цих фракцій. Було різне і за межами закону, тому за це шкодую і згадую дуже не охоче.

Я доречі не жив у гуртожитку і кожен день витрачав по три години на поїздки туди та назад. І відповідно у нас у селищі також з`явилась банда цікавих особистостей по інтересам.

На четвертому курсі мене як підмінили. Я взагалі не пам`ятаю чому, але я повернувся до навчання і прям дуже серьйозно. Четвертий курс вже був курсом дипломування та різноманітних практик.

Я відкрив для себе цікаві особливості своєї натури, а саме просто феноменальну пам`ять і досить глубоке системне мислення. За той останній рік свого навчання я мабуть прочитав більше книг ніж за все життя до моменту написання цієї статті. Я поглибився у філософію, теологію, соціологію,астрологію і багато ще чого. По предметам по спеціальності теж все ок — відмінно по усім предметам.

Із оточенням теж почало налагоджуватись. У нашій группі була така соціальна підгруппа, яка реально цікавилась IT і хотіли стати реально айтівцями. Вони побачили мій потенціал і швидко прийняли. Навіть свій перший стартап замутили у вигляді IT блогу, який навіть заробляв трохи грошей (так на пиво)

v.1.0 Перша облом робота

До цього я жив з батьками і був сильно від них залежним. Під час навчання у технікумі я почав вивчати php і після завершення технікуму я хотів стати php розробником, але батько швидко пристроїв до знайомого на фірму адміном

Фактично че була роль енікейшіка. Такого собі хлопля на побігеньках у всія адміна, який до серверів та мережевого обладнання мене не пускав. Менторством не займався.. Тоді навіть не знав свою реальну зарплатню і на скільки цього вистачало. Усі гроші віддавав батькам. Повернувся у компанію неформалів, але вже не таких радикальних і просто прожигали ночі на бульварах обласного центру із гітарою в руках.

Так пройшло ще два роки мого життя — днем я був на побігеньках і фактично ніяк не розвивався. Ввечері читав щось типу Касданеди або гуляв по місту із пляшкою портвейну та гітарою у руках.

v.1.1 Становлення самостійності

І ось прийшов момент X коли фірма розпрощалася з адміном по причіні його ... арешту :-). І тут виникла дилема — надати можливість рулити усім хлопцю на побігушках із дуже дивними захопленнями, або найняти іншого.

Я сказав що впораюсь з усім сам і мені вирішили усе довірити. Бо це ж можна надати трохи більшу зарплатню енікейшіку замість того щоб платити двом людям. Наш начальник був просто рідкісним жлобом і йому цей план сподобався.

Для мене це був і шанс і вирок. Я дійсно швидко розібрався в усьому цьому та навіть зробив набагато краще. З іншого боку — начальство це все бачило, мною пишалося але ЗП не підіймали. Тут один може горбатитись за двох — круто ж.

Ну на справді работа адміна у невеликій фірмі це лафа. Якшо все працює правильно то можна тижнями сидіти і нічого не робити.

У той час я вирішив що мені треба знову повернутися до мрії стати програмістом. Я повторив php і навіть тоді отримав перший продакшен досвід у правках сайту компанії. Звичайно начальнику сподобалась ідея що я сам внесу правки безкоштовно ніж наймати для цього людину на фрілансі.

Я взагалі такий розпіздяй, якого гроші цікавлять у останню чергу. Перш за все це інтерес і можливо відчуття своєї важливості. Це прокляття горбатитись переслідує мене і досі

v.1.2 ВУЗ

Я здобувши певні знання захотів ще раз розіслати своє резюме по всім конторам. Йшов 4-й рік моєї роботи на одному місці і навіть такому комфортисту як я це настогидло.

Але нікуди нажаль мене не брали і тут мені у голову ударила нова моча — може тому що мене не беруть без вищої освіти.

Я подав на заочне відділення на спеціальність компьютерні науки у непоганий ВУЗ і мене швидко прийняли. Але з ВУЗом не склалося бо виявилось що там все за грощі, а я хабарів ніколи не давав і досі не даю. Навіть були ситуації коли я приходив на екзамен один бо усі скинулись і здавав його на відмінно бо завдяки моїм природнім здібностям мене не реально завалити. Тому навчання я швидкл кинув

Тоді сталася ще одна важлива подія в моєму житті — я зустрів свою майбутню дружину і ми почали жити разом з нею та її дворічною дитиною від першого одруження.

Я спочатку був у шоці — такий розпіздяй-ботан як я і сім`я. Але це як виявилось мій шанс на подальший ріст.

P.s Історія моя досить довга та на мою думку захоплююча. Бо це шлях від адміну до Enterprise Architect у топовому ентерпрайзі, потім свій бізнес, потім робота на стартап із долини. І не залежно цікаво вам чи ні ця історія побачить світ. Так що якщо що вибачаюсь