Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

Над чим працюєте цього року?

Можливо, маєте на меті розвиток власного проєкту? А може працюєте над вивченням мови?
Розвитку чого присвятите цей рік?

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Робимо проект а точніше аплікуху для міста Ковеля(команда з 2-ох людей)

Усім привіт. По тому над чим працюю доступний відкритий бета тест. Якщо маєте apple wtach то залітайте testflight.apple.com/join/RxZLPVUA

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Работаю над тем, чтобы выжить и семью спасти минимум, максимум — заработать и купить1 что-то нужное

працюю над транс переходом та над поглибленням технічних знань, хочу почати працювати над чімось більш надихаючім ніж нудни круди, в ідеалі над longevity/health tech але не зрозуміло як туди вкатитися без ph.d в біології

Хочу навчитись Android та Ktor, давно пора з джанги злізти. Ціль (НЕ дедлайн) — оффер до кінця року та аналог фейсбуку часів 2015 року, а то нині він якась параша. Єдині «блекджек та шльондру» які я можу запропонувати це відсутність реклами (можливо) та дизайн у material 3 стилі

Роботи не проекті для нас більше нема — замовник «підстрахувався». Ось вирішив від нудьги перекласти українською одну стару казку:

В ту пору Україна тільки-то отримала нарешті незалежність, і тихо стало на тих широких ланах, на зелених луках, де жито росло, де гречіха квітла, де серед густих садів та вишневих кущів стояв будиночок, в якому жив Хлопчик, на прізвисько Пластун, та батько Хлопчика, та старший брат Хлопчика, а матері у них не було.
Батько працює — сіно косить. Брат працює — сіно возить. Та й сам Хлопчик то батькові, то братові допомагає або просто з іншими хлопчишами стрибає та пустує.
Гоп. Гоп. Добре! Що не верещать кулі, що не грюкають снаряди, не горять села. Не треба від куль на підлогу лягати, не треба від снарядів в льоху ховатися, не треба від пожеж в ліс бігти. Нічого москалів боятися. Нікому в пояс кланятися. Живи так працюй — гарне життя!
Ось одного разу — справа до вечора — вийшов Хлопчик на ганок. Дивиться він — небо ясне, вітер теплий, сонце до ночі за Чорні Гори сідає. І все б добре, та щось недобре. Чути Хлопчику, ніби то щось гримить, чи то щось стукає. Відчувається Хлопчику, ніби пахне вітер не квітами з садів, не медом з луків, а пахне вітер чи димом від пожеж, то чи порохом з розривів. Сказав він батькові, а батько втомлений прийшов.
— Що ти? — каже він Хлопчику. — Це далекі грози гримлять за Чорними Горами. Це пастухи димлять вогнищами за Синьої Рікою, череди пасуть та вечерю варять. Іди, Хлопчик, і спи спокійно.
Пішов Хлопчик. Ліг спати. Але не спиться йому — ну, ніяк не засинається.
Раптом чує він на вулиці тупіт, біля вікон — стук. Глянув Хлопчик-Пластун, і бачить він: стоїть біля вікна вершник. Кінь — вороний, шабля — світла, папаха — сіра, а кокарда — червоно-чорна.
— Гей, вставайте! — крикнув вершник. — Прийшла біда, звідки не чекали. Напав на нас поміж Чорних Гір проклятий Хуйло. Знову вже свистять кулі, знову вже рвуться снаряди. Б’ються з москалями наші загони, і мчать гінці кликати на допомогу далеку армію НАТО. Так сказав ці тривожні слова вершник і помчав геть. А батько Хлопчика підійшов до стіни, зняв гвинтівку, закинув сумку і надів патронташ.
— Що ж, — каже старшому синові, — я жито густо сіяв — видно, прибирати тобі багато доведеться. Що ж, — каже він Хлопчику, — я життя круто прожив, і пожити за мене спокійно, видно, тобі, Хлопчик, доведеться.
Так сказав він, міцно поцілував Хлопчика і пішов. А багато йому цілувати ніколи було, тому що тепер уже всім і видно і чутно було, як гудуть за луками вибухи і горять за горами зорі від заграви димних пожеж ...
День проходить, два проходить. Вийде Хлопчик на ганок: немає ... не бачити ще армії НАТО. Залізе Хлопчик на дах. Весь день з даху не злазить. Ні, не бачити. Ліг він до ночі спати. Раптом чує він на вулиці тупіт, біля віконця — стук. Виглянув Хлопчик: стоїть біля вікна той же вершник. Тільки кінь худий та втомлений, тільки шабля погнута, темна, тільки папаха прострелена, а голова зав’язана.
— Гей, вставайте! — крикнув вершник. — Було півбіди, а тепер кругом біда. Багато москалів, та хіба наших. В поле кулі хмарами, по загонах снаряди тисячами. Гей, вставайте, давайте підмогу!
Встав тоді старший брат, сказав Хлопчику:
— Прощай, Хлопчик ... Залишаєшся ти один ... Борщ в котлі, паляниця на столі, вода в ключах, а голова на плечах ... Живи, як зумієш, а мене не чекай.
День проходить, два проходить. Сидить Хлопчик у труби на даху, і бачить Хлопчик, що скаче здалеку незнайомий вершник.
Доскакав вершник до Хлопчиша, зістрибнув з коня і каже:
— Дай мені, хороший Хлопчик, води напитися. Я три дні не пив, три ночі не спав, три коня загнав. Дізналася армія НАТО про нашу біду. Засурмили сурмачі в усі труби сигнальні. Забили барабанщики в усі гучні барабани. Розгорнули прапороносці все бойові прапори. Готова захищатися уся армія НАТО. Тільки доведеться нам, Хлопчик, самім протриматися.
Сліз Хлопчик з даху, приніс напитися. Напився гонець і поскакав далі.
Ось приходить вечір, і ліг Хлопчик спати. Але не спиться Хлопчику — ну, який тут сон?
Раптом він чує на вулиці кроки, біля віконця — шерех. Глянув Хлопчик і бачить: стоїть біля вікна все той же чоловік. Той, та не той: і коня немає — пропав кінь, і шаблі немає — зламалася шабля, і папахи немає — злетіла папаха, та й сам-то варто — хитається.
— Гей, вставайте! — закричав він в останній раз. — І снаряди є, та стрілки побиті. І гвинтівки є, та бійців мало. І допомога близька, так сили немає. Гей, вставайте, хто ще залишився! Тільки б нам ніч простояти та день протриматися.
Глянув Хлопчик-Пластун на вулицю: порожня вулиця. Чи не ляскають віконниці, не скриплять ворота — нікому вставати. І батьки пішли, і брати пішли — нікого не залишилося.
Тільки бачить Хлопчик, що вийшов з воріт один старий дід у сто років. Хотів дід гвинтівку підняти, та такий він старий, що Не підійме. Хотів дід шаблю начепити, та такий він слабкий, що не начепив. Сів тоді дід на призьбу, опустив голову і заплакав ...
Боляче тоді Хлопчику стало. Вискочив тоді Хлопчик-Пластун на вулицю і голосно-голосно крикнув:
— Гей же, ви, Хлопчики, Хлопчики-малюки! Або нам, хлопчишам, тільки в палиці грати так в скакалки скакати? І батьки пішли, і брати пішли. Або нам, хлопчишам, сидіти чекати, щоб москалі прийшли і забрали нас в своє прокляте рабство?
Як почули такі слова Хлопчики-малюки, як закричать вони на всі голоси! Хто в двері вибігає, хто в вікно вилазить, хто через тин скаче.
Всі хочуть йти на підмогу. Лише один Хлопчик-Ватан захотів йти в рабство. Але такий був хитрий цей Ватан, що нікому нічого не сказав, а підтягнув штани і помчав разом з усіма, як ніби-то на підмогу.
Б’ються Хлопчики від темної ночі до світлої зорі. Лише один Ватан не б’ється, а все ходить та виглядає, як би це москалям допомогти. І бачить Ватан, що лежить за гіркою громада ящиків, а заховані в тих ящиках чорні бомби, білі снаряди та жовті патрони. «Еге, — подумав Ватан, — ось це мені і потрібно».
А в цей час запитує Хуйло у своїх орків:
— Ну що, орки, домоглися ви перемоги?
— Ні, Хуйло, — відповідають орки, — ми батьків і братів розбили, і зовсім була наша перемога, та примчав до них на підмогу Хлопчик-Пластун, і ніяк ми з ним все ще не впораємося.
Дуже здивувався і розсердився тоді Хуйло, і закричав він грізним голосом:
— Чи може бути, щоб не впоралися з Хлопчиком? Ах ви, негідні кацапи-боягузи! Як це ви не можете розбити такого малого? Скакайте скоріше і не повертайтеся назад без перемоги.
Ось сидять москалі і думають: що ж це таке їм зробити? Раптом бачать: вилазить з-за кущів Хлопчик-Ватан і прямо до них.
— Радійте! — кричить він їм. — Це все я, Ватан, зробив. Я дров нарубав, я сіна натягніть, і запалив я все ящики з чорними бомбами, з білими снарядами та з жовтими патронами. Ото ж бо зараз гримне!
Зраділи тоді москалі, записали скоріше Хлопчиша-Ватана у кацапи, і дали йому цілу бочку горілки та цілий кошик блинів.
Сидить Хлопчик-Ватан, жере і радіє.
Раптом як вибухнули запалені ящики! І так гримнуло, нібито тисячі громів в одному місці вдарили і тисячі блискавок з однієї хмари блиснули.
— Зрада! — крикнув Хлопчик-Пластун.
— Зрада! — крикнули всі його вірні Хлопчики.
Але тут з-за диму і вогню налетіла орків тьма, і схопила, і скрутила вона Хлопчиша-Пластуна.
Закували Хлопчика в важкі ланцюги. Посадили Хлопчиша в кам’яний підвал. І помчали питати: що ж з полоненим Хлопчиком накаже тепер Хуйло робити?
Довго думав Хуйло, а потім придумав і сказав:
— Ми знищимо цього Хлопчика. Але нехай він спочатку розповість нам всю їх Військову Таємницю. Ви йдіть, кацапи, і запитайте у нього:
— Чому, Хлопчик, билися з козаками Сорок Царів да Сорок Королів, билися, билися, та тільки самі розбилися?
— Чому, Хлопчик, і все в’язниці повні, і всі каторги забиті, і все жандарми на кутах, і всі війська на ногах, а немає нам спокою ні в світлий день, ні в темну ніч?
— Чому, Хлопчик, проклятий Пластун, і в моїй Святий Параші, і в іншому — Картопляному Королівстві, і в третьому — Корейському Царстві, і в четвертому — спекотній Сирії в той же день в ранню весну і в той же день в пізню осінь на різними мовами, але ті ж пісні співають, в різних руках, але ті ж прапори несуть, ті ж мови говорять, то ж думають і той же роблять?
Ви запитаєте, кацапи:
— Чи немає, Хлопчик, у Української Армії військового секрету? Нехай він розповість секрет.
— Чи немає у їх воїнів чужої допомоги? І нехай він розповість, звідки допомога.
— Чи немає, Хлопчик, таємного ходу з вашої країни в усі інші країни, за яким як у вас клацають, так у звідусіль відгукуються, як у вас заспівають, так у звідусіль підхоплюють, що у вас скажуть, над тим усюди задумаються?
Пішли кацапи, та скоро назад повернулися:
— Ні, Хуйло, не відкрив нам Хлопчик-Пластун Військової Таємниці. Розсміявся він нам в обличчя.
— Є, — каже він, — і могутній секрет у міцної Української Армії. І коли б ви не напали, то нема вам тоді перемоги.
— Є, — каже, — і незліченна допомога, і скільки б ви в в’язниці ні кидали, все одно не перекидали, і не буде вам спокою ні в світлий день, ні в темну ніч.
— Є, — каже, — і глибокі таємні ходи. Але скільки б ви не шукали, все одно не знайдете. А і знайшли б, так не завалити, чи не закладіть, що не засипле. А більше я вам, кацапи, нічого не скажу, а самим вам, проклятим, і повік не здогадатися.
Насупився тоді Хуйло і каже:
— Зробіть же, кацапи, цьому потайливому Хлопчику-Пластуну найстрашніше Борошно, яка тільки є на світі, і випитайте від нього Військову Таємницю, бо не буде нам ні життя, ні спокою без цієї важливої ​​Таємниці.
Пішли кацапи, а повернулися тепер вони не скоро. Йдуть і головами похитують.
— Ні, — кажуть вони, — начальник наш Хуйло. Блідий стояв він, Хлопчик, але гордий, і не сказав він нам Військової Таємниці, тому що таке вже у нього тверде слово. А коли ми йшли, то опустився він на підлогу, приклав вухо до важкого каменю холодного, і, ти повіриш, Хуйло, посміхнувся він так, що здригнулися ми, кацапи, і страшно нам стало, чи не почув він, як крокує по таємним ходам наша неминуча смерть...
Але ... чи бачили ви, хлопці, бурю у пустелі? Ось так само, як громи, загриміли і бойові знаряддя. Так само, як блискавки, заблищали вогненні вибухи. Так само, як вітри, увірвалися літаки, і так само, як хмари, пронеслися стратегічні бомбардувальникі. Це так наступала армія НАТО.
А чи бачили ви проливні грози в сухе і спекотне літо? Ось так само, як струмки, збігаючи з запорошених гір, зливалися в бурхливі, пінисті потоки, так само при першому гуркоті війни хлинули на Московію китайці і заполонили і Сибір, і столицю і навіть Картопляне Королівство.
І в переляці втік розбитий Хуйло, голосно проклинаючи цю Україну з її дивним народом, з її непереможною армією і з її нерозгаданою Військовою Таємницею.

над тем что и прошлые годы — на галере за зарплату над тем что дают. Для души — над опенсорс проектами — в первую очередь над очередным «убийцо» 1С — бесплатной учетной системой с открытым кодом и веб интерфейсом

Люблю разные «челленджевые» задания. Чем больше у меня становилось опыта разработки, тем меньше таких заданий соответственно становилось.

Одно из таких — сделать свою песочницу для фронтенда. Как stackblitz или codesandbox. Причем воспринимал я такую таску, чуть ли не на уровне невозможного.

В конце концов взялся за реализацию, но решил делать не просто песочницу, так как не хотелось чтобы проект ушел в «стол», а интерактивные курсы по фронтенду.

Здесь можно посмотреть сам сайт — frontendly.dev
Здесь подписаться на мой твиттер и следить за обновлениями — twitter.com/tagtag193

В будущем планирую основательно наполнить сайт контентом и сделать подписку. Посмотрим что из этого выйдет.

П.С. Так же есть идея, правда пока в зачаточном виде — сделать интерфейс чтобы другие люди могли делать свои курсы у меня на сайте. Текст, код, валидация решения пользователя и все такое.

Працюю над боротьбою із поганими звичками — недотримання режиму дня і погане харчування.
Про успішність цієї боротьби можна судити по часу, коли написано цей коментар :)

Ще у планах реалізація декількох ідей, накшталт вивчити нову мову і запиляти пет-проект.
Є ще дикі ідеї, але писати про них на загал не можна, щоби не було «ефекту конфірмації» (я хз, як воно правильно зветься)

Працюю над боротьбою із поганими звичками — недотримання режиму дня і погане харчування.

Та ж фігня. Раніше з ранку по 10км пробігав. Зараз у мене лапки. Якась фігня із психологічною стабільністю. Шукаю гарного психолога

Получаю второе высшее непрофильное. Но по специальности даже первый семестр уже начал помогать.

Звідки у вас час на проекти ?

А на що його тратити сидячи в замкненій на замок країні.місті.області? Можна бухати а можна робити якісь проекти...

Сім’я з дітьми з’їсть весь час, навіть на алкоголь не лишиться

Ну, мені роботи у офісі чи віддалено ніхто не пропонує, тому часу зараз маю вдосталь.

Возрождаю векторный гипертекстовый фидонетДелаю жизнь без интернета — возможной

Привіт, хочу створити свій старт ап — по типу вікіпедії але з історичною інфою

Живу до перемоги одним днем

Хочу стати адептом датасаєнтизму.
Ще дуже манить Linux Kernel.
В планах розібратися глибше з архітектурою веб аплікух.
А взагалі, хочу рухатися в напрямку підприємництва і надання іт послуг і автоматизації малого і середнього бізнесу. Відчуваю, що це на часі :)

GoW Ragnarok проходжу. Далі Callisto Protocol, Evil West, Marvel’s Midnight Suns, Dead Space, Diablo 4, Starfield, Spiderman 2. Десь між цим всим Ixion, Farthest Frontier, Floodland. А там вже й перемога, нарешті буде відпустка )

Farthest Frontier не спіши, ше трохи сировата

коммент чтобы список не потерять ) рагнарек как раз прошел.

Як показало життя, планування може не спрацювати( Але це не значить що потрібно зупинятись. По перше є головна спільна мета — перемога. Кожен з нас находячись навіть не на нулі так чи інакше впливає на військовий прогрес. Тому продовжую працювати та розвиватись в професійному напрямку. (навіть вже виробився план по донатам))) Бажаю цього усім українцям, знайти свою нішу та розвиватись в ній і щоб як найменше було факторів, що заважають цьому. Із особистих планів — опанувати ще один музичний інструмент — укулеле. А там хто зна як піде) Призов до армії ще не відміняли :) тому вірогідність потрапити чоловікові на службу дуже велика, а то вже інша історія...

Меняю жизнь всей планеты к лучшему, за исключением российских, беларусских, сервернокорейских и иранских регионов. Если у вас есть информация про какой-то регион, который причастен к войне — дайте знать, я прекращу менять там жизнь к лучшему.

Гонконг, Тайвань — как с ними быть?

А можна просто жити і насолоджуватись життям? Обовязково займатись якоюсь додатковою фігньою?

а що люди скажуть?

Нажаль, працюю над розпродажем майна та нерухомості. Нарешті життю вдалося виштовхнути мене з зони комфорту. Настав час прощатися з минулим життям і рідним Харковом. А також із остогидлими галерами і безглуздою роботою.
Попереду важкий шлях пошуку нового, безпечного дома на решту життя і можливостей туди втекти.
Уперше за багато років майже припинив само-навчання ІТ технологіям. Нових проєктів тут не буде — це вже зрозуміло. А що і де буде потрібне завтра — годі й загадувати.

Нарешті) Куди будеш їхати і чому саме така країна?

Ще остаточного рішення нема. По-перше треба якось виїхати з України і вивести гроші. Хоч би кудись.
У мене основні критерії:
— Наявність можливості купатися у теплому морі (18+) хоч би пів-року.
— Можливість ходити пішки по узбережжю (яке не забудовано вщент, як у Ялті).
— Можливість придбати власну квартирку (1 кімнати достатньо) недалеко від моря за розумні гроші (скажімо до 100 К баксів).
— В ідеалі скоротити витрати, скажімо, до 1000 евро на місяць.
Це дозволить не шукати роботу на фултайм, а працювати на фрилансі 40 годин на місяц тільки аби покрити місячні витрати.
Зараз читаю про Хорватію, Португалію, але не виключаю якоїсь екзотики якщо Європа виявиться занадто дорого.

Идешь добровольцем на фронт. Тебя там шпокают. Попадаешь в рай.

Іспанія, тільки не великі міста типу Барселони. Щось типу Торревьєхи.

Под эти критерии подходит (почти) Болгария.

— Наявність можливості купатися у теплому морі (18+) хоч би пів-року.

Полгода нет, но я там купался в конце сентября.

— Можливість ходити пішки по узбережжю (яке не забудовано вщент, як у Ялті).

Это да

— Можливість придбати власну квартирку (1 кімнати достатньо) недалеко від моря за розумні гроші (скажімо до 100 К баксів).

Можно купить однокомнатную квартиру в новостройке недалеко от моря за 50000 евро. Один знакомый программист из Харькова переселился в Бургас и купил там 4 квартиры. Сейчас постоянно живет и работает там.

— В ідеалі скоротити витрати, скажімо, до 1000 евро на місяць.

От 500 евро в месяц.

Бонус: менталитет местных жителей очень близок нашему, так что стать там своим (относительно) просто.

Настав час прощатися з минулим життям і рідним Харковом

Настав час — це рік назад до війни, а зараз і в Києві важко щось продати, а не те що в Харкові

Працюю над java desktop/notebook application
Це такий собі оригінальний безкоштовний графічний редактор для ubuntu у який я хочу додати все те, що не зроблено у gnome-paint
Роблю я його безкоштовно — тому є де розгулятися бо воля.
Наприклад, вже додав MLogo — open source implementation LOGO language
Тоді хочу встроїти його у свій майбутній моделлер — тобто таку програму яка допоможе модулювати процеси та об’єкти реального світу у вигляді якихось використань json файлів
Це будуть поєднання — асоціації
Якщо накоплю їх дуже багато, то зможу робити якісь логічні висновки — автоматично і більш менш швидко.
Тобто, працюю над всім тим над чим і працював минулий рік.
А ще хочу почати вчити англійську розмовну на курсах англійської розмовної.

А git есть?

Є, але без рефакторингу, тому він приватний зараз. Планую відкрити пізніше.

Можна відкрити і нехай люди рефакторять і буде кул!)

Якісь-то дуже оптимістичні люди безкоштовно створювали вікіпедію, безкоштовно майже заповнювали її, а тоді прийшов ОпенЕйАй та безкоштовно заграбастав весь їх досвід та почав продавати чужі знання як свої )))

Підписатись на коментарі