Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 5
×

Забезпечення якості починається зі співбесіди, або Once QA — always QA. Частина 1

Усі статті, обговорення, новини про тестування — в одному місці. Підписуйтеся на DOU | QA!

Мене звати Сергій Недайхліб, я General QA.

На своєму поточному місці роботи я такий собі багатоверстатник — починав і продовжую мануальним тестувальником, запровадив на проєкті автоматизацію, налагоджував практику навантажувального тестування, створив базу знань з символічною назвою «КМБ», налагодив стабільний процес онбордингу нових співробітників. Також, з мінливим інтервалом менторю колег, не виключено, що незабаром буду робити це частіше.

Колись керівник відділу запропонував мені провести співбесіду. Потім ще одну. З того часу у мене в арсеналі з’явилася нова функція.

Саме свій досвід та погляд на проведення співбесідного процесу зокрема та переговорного в цілому, та всі пов’язані з ним нюанси, я хотів би представити до уваги спільноти. Мета, яку я при цьому переслідую — збагачення знань читачів та, в амбіційному ідеалі, — підвищення якості профвідбору, а як наслідок, і ринку кадрів. За великим рахунком, це розгляд вузькоспеціалізованого, прикладного формату переговорів, який в ключових моментах мало чим відрізняється від будь-яких інших переговорів.

Мій стиль проведення співбесід полягає в тому, що я відштовхуюся від змісту резюме (феноменально, так?), яке було отримано від кандидата(-ки). На думку колег та ейчарів, роблю це досить віртуозно. Подеколи виявлялося, що людина, яка надала резюме, не відповідає власноруч задекларованим навичкам. І виявлялося це... частіше, ніж хотілося б. Особливо кумедно буває при цьому ще й чути обурення щодо поставлених запитань, в таких випадках я просто казав, що йду по резюме та уточнюю надану інформацію.

Крім того, я знаходжу цей стиль дуже екологічним. Якісь підозри про упередження, дискримінацію, забобони, пасивну агресію, газлайтинг, неактуальні питання, неадекватні запити — шановні, ви про що взагалі? Я просто уточнюю, що саме ви мали на увазі, коли вказали те, що вказали.

Питання щодо цікавих мені як представнику роботодавця знань та навичок, звісно, мають місце бути, але не першочергово. Футуролог Елвін Тоффлер писав, що у XXI столітті безграмотними вважатимуться ті, хто не вміють вчитися, розучуватися та переучуватися. Так, це про поточне століття, та про галузь ІТ зокрема. В будь-якому разі, особа буде адаптуватися до нових умов праці та практик, а в кращому випадку, ще й професійно зростати, і моя мета — з’ясувати, наскільки особа операбельна для цього. Грубо кажучи, людина, яка вміє працювати — буде працювати.

Щось на кшталт дисклеймера

Одразу варто зазначити, що будь-який людський досвід є досвідом суб’єктивним за замовчанням. Попри все конструктивне викладання та оперування об’єктивними матеріалами, людина перш за все відштовхується від власного світогляду, підкріпленого тими чи іншими явищами з зовнішнього середовища.

До того ж я працюю там, де я працюю, і хоча стек технологій та кадрова структура може бути такою ж самою, як і у сотні інших компаній, однакових команд не може бути, так само як однакових відбитків пальців. Тому те, що повністю підходить мені, може в повній або частковій мірі не підійти іншій особі.

Саме тому я б не рекомендував розглядати цей матеріал як практичне керівництво до дій. Я б радив сприймати викладений матеріал як такі собі емпіричні знання окремо взятої особи. Крім того, прошу не дивуватися можливим відсиланням до особистої біографії, через ті ж самі причини.

В сухому залишку: кожна людина має право на власну думку.

Далі буде розглянуто:

  1. Принципи та передумови підготовки та ініціації співбесіди.
  2. Розгляд резюме та етапи проведення співбесіди.
  3. Рекомендовані до уваги аспекти.
  4. Власне, висновок.

Перші два пункти розглянемо у цій частині, а другі — відповідно, в продовженні.

З чого хотілося б почати (і на чому, до речі, можна було б і закінчити)

Стріляє не пістолет, а стрілець

Не було б перебільшенням вважати, що все життя складається з комунікацій. Людина все життя щось каже, пише, з’ясовує, доносить щось до когось, переслідуючи якусь мету. І всі комунікації насправді відбуваються досить типово. На моє щире переконання — немає принципової різниці, в якому контексті йде спілкування, важливіше те, яка переслідується мета.

Одного разу одна людина дуже цікаві слова казала: «Стріляє не пістолет, стріляє — стрілець». Будь-який інструмент, лайфхак, стратегія і тому подібне в спілкуванні (чи будь-де), життєздатне та ефективне рівно настільки, наскільки ефективна особистість, яка це реалізовує. Щобільше, люди, які стверджують, що в комунікаціях існують якісь технології досягнення успіху — довіри у мене не викликають. Тому що: стріляє не пістолет, а стрілець.

В будь-якій діяльності роль особистості — первинна. І в цьому плані мене досить посміхають люди, які щиро переконані, що їх проблема в тому, що вони не знають якусь чарівну мантру або чарівну інструкцію, якої треба дотримуватися, щоб все у них було як по маслу, і якісним змінам особистості не приділяється увага, бо потрібна тільки чарівна інструкція.

Поза всяким сумнівом, сучасний світ — це світ технік, інструкцій та алгоритмів, фреймворків та майндсетів, але результативність будь-чого залежить від особистості й тільки від неї. А склад особистості — це життєвий досвід, це сукупність подій та процесів, де у індивіда відбулася певна ініціація, становлення та якісні перетворення. Ми — те, що з нами було.

Треба бачити різницю: коли є людина, яка хоче чогось досягти в певній ситуації, і за спиною у людини десятки чи сотні подібних ситуацій, з яких людина вийшла з перемогою (чи принаймні, з досвідом), і є людина, яка всього-на-всього начиталась про якісь технології.

Нема ніяких чарівних слів та чарівних рішень, які дозволили б особі досягти будь-якого успіху, не будучи при цьому особистістю.

Співбесіди та інші види формальних комунікацій — не виключення, а навіть яскраві підтвердження.

В сухому залишку: якщо живеш за інструкціями, то помреш від похибки.

Найпростіше питання = найкраще питання

Припустимо, ви вирішили спробувати себе в діяльності з профвідбору, у вас трапилася необхідність шукати кадри, і цю відповідальність ви вирішили звалити на себе, простіше кажучи — захотіли проводити співбесіди.

Ну, добре, чом би й ні, от тільки не було б зайвим відшукати для себе відповідь на одне хороше питання, а воно ж зазвичай і найпростіше — а навіщо це вам? Якщо хочете це робити, підкоряючись трендовій тенденції прокачування скілів, то я вас вітаю — у вас конфлікт інтересів. Розвиток — річ корисна та ліквідна, однак головна та кінцева мета співбесіди — пошук відповідного спеціаліста. А ще (і не треба дивуватися) — ви певною мірою впливаєте на життя людини і навіть цілої компанії (без жартів). Бо компонент системи впливає на систему. То ж повнота відповідальності має місце.

Будь-який компонент системи має вплив на всю систему в цілому. Переконання про несуттєвість компонента для системи — ймовірне, але не остаточне. Невеличка купка вовків, яку випустили в Єллоустонському національному парку, кардинально змінила екосистему парку, та навіть течію річок (!).

І от уявляєш собі: людина шукає роботу, від цього може залежати подальше життя та розвиток людини (команди, компанії), і треба було б на співбесіді як слід з’ясувати, наскільки органічна буде співпраця, — а інтерв’юери просто скіл качнути забігли.

Одразу згадується репліка з відомого радянського фільму: «Тренуйся краще на кішках».

В сухому залишку: не буде зайвим знайти відповідь на питання: «Навіщо це мені?».

Деякі принципи, якими я керуюся під час співбесіди

Не війна, а альянс. Коли відповідь на питання неправильна — я поправляю. Коли людина заплуталася — я допомагаю розібратися. Ми не на екзамені, ми скоріше на рев’ю.

Дивитися на людину, ніби нічого не знаю про людей. Перші враження дуже важливі, оскільки людина ще не встигла адаптуватися до свого контрспіврозмовника, і не знаючи, що показувати — показує себе.

Легітимізація щирості. Спонтанна щирість сприяє спілкуванню. Користуватися гумором, розповідати про почуття та ставлення до чогось, висловити враження про людину. Ризикую я — дозволяє собі ризикувати і людина.

М’якше з людиною, жорсткіше з проблемою. Критикувати не людей, а явища. Критикувати небезпідставно та конструктивно. Мінімізувати перехід на особистості. Цікавлять саме професійні якості? — от з ними і розбиратися.

Уникати фрустрування. Репліки на кшталт: «Як ви взагалі в галузь потрапили?», «Ну і що ви з цим будете робити?» або «Навіщо я це почув?», «Та що ж у вас все не виходить ніяк, це ж три хвилини діла»... Так висловлювати своє обурення в крайньому разі доречно довіреним особам, десь в барі за напоями, якщо сильно хочеться. Але не кандидат(к)ам.

Дарувати «подарунки». «У вас досить рідкісне ім’я, давно такого не чув...», «у вас цікавий бекграунд, мабуть, ви добре знаєтесь на точних дисциплінах...», «я знаю не так багато людей, які здатні самостійно опанувати...». Люди люблять увагу, люди люблять подарунки, люди люблять бути цінними.

Резюме

Сиділи колись зі старим приятелем, та пили чай. Приятель нагадав мені, як я колись любив казати, що репорти та інші артефакти треба писати так, щоб бабуся з вулиці прийшла та все зрозуміла, та що озброївшись цим висловом, він став значно краще оформлювати задачі.

Ну, так, я дійсно так казав колись: щоб бабусі або школяру було зрозуміло. І досі, коли я щось пишу, я перевіряю себе: так, мені все зрозуміло, а інша людина прочитає — зрозуміє? А чому не зрозуміє?

Стилістика оформлення. Гадаю, не було б перебільшенням віднести цей вислів і до резюме. Писати самостійно чи користуватися сервісом генерації — на смак і колір фломастери різні, а от чи заморочилась людина з тим, щоб було зрозуміло іншим — це хороше питання. Чим репрезентативніше резюме — тим вище вірогідність того, що особа здатна зрозуміло доносити інформацію до референтної групи. Тим вище вірогідність, що особа здатна поставити себе на місце іншої особи (згадуємо про «щасливого клієнта»).

Фотокартка. Фото в резюме для мене як той маргарин — ані шкоди, ані користі. Може, особа таким чином намагається підвищити репрезентативність свого резюме та демонструє відкритість (а може, й ні), може людина має демонстративний тип особистості (а може, ні), а може — ще три «може». З рештою, оскільки я шукаю не хостес — фотокартка це добре, але не суттєво.

Англійська чи державна. Один колега колись сказав, а я на все життя запам’ятав: англійська для айтішника — як латинь для лікаря. Не проблема і не показник для мене, хіба що в англійській помилок більше роблять.

Професійний стаж. Ніколи не звертав увагу. Бо «вислуга років» для мене значення не має. Я зустрічав людей, які працювали в галузі кумедних півтора року, а знали теорію — хоч завтра сертифікацію проходь. Також зустрічав людей з понад п’ятьма роками досвіду, які не розбираються в тому, в чому мали б розбиратися.

Орфографія. Я шукаю тестувальника. Або тестувальницю. Так, англійська мова не є рідною мовою для людини (одного разу мені саме так і відповіли...не знаю, навіщо). Мабуть, пошукова система Гугл теж не рідна, а шкода, гарна річ. І тут у мене виникає питання: а якщо людина пропустить помилку, яка потім знайдеться на проді, вона що, скаже, що це ж все одно не її продукт? А ще цікаво, як часто особа працювала з тою чи іншою тулзою, якщо неправильно пише її назву?

Синтаксис (ні, не коду). Дуже цікаво бачити резюме, де замість ком стоять крапки або двокрапки, друга половина речення починається в новому пункті списку тощо, та чути пояснення, що це сервіс так згенерував. Що, на мою думку, у вільному перекладі з суахілі означає: «це не я, це воно само так». Чи дійсно хочеться бачити в команді людину, в арсеналі якої є така теза?

Знайти зайве слово. Наприклад, в резюме в одному пункті написані чотири назви. Три з них це назви систем таск-менеджменту, а одна — назва інструменту тестування API. Уточнивши в людини цю обставину, можна дізнатися, що кейси, які відтворювали цим інструментом, бралися саме з таск-менеджмент систем. Тобто, для особи ці назви на одній горизонталі.

Нічого поганого в такому явищі не бачу, але це схоже на ситуативне мислення, а я, зі зрозумілих причин, віддаю перевагу функціональному мисленню. Це просто різні речі, і на мою думку, — людині ситуативного мислення краще йти в менеджмент.

Сенсове навантаження тексту. Чим вичерпніше викладено — тим, звісно, краще. Однак, якщо здається, що забагато «води» — скоріш за все, не здається. «Доливають воду», коли хочуть додати ваги.

Мотиваційне прев’ю. Коли я в надцятий раз читаю що високу вмотивованість та організованість, стресостійкість, здатність швидко навчатися та любов до самоосвіти — я лякаюся, що людина зробить на проєкті всю роботу, заробить у компанії всі гроші й доведеться нам розбігтися в різні сторони. А я не хочу розбігатися в різні сторони.

А ще — я щиро не розумію, чому вмотивована людина, яка швидко навчається та розвивається (і, в переважній більшості випадків, дивиться в напрямок програмування) забула додати в резюме посилання на репозиторій з хоча б якимось кодом, хоча б з онлайн-курсів, або на свій блог з фаховими статтями. Ну, замість тисячі слів про вмотивованість. Зовсім не факт, що задекларована інформація не відповідає дійсності, просто це, як то кажуть, «під чесне слово».

Хобі та захоплення. Біг/велосипед, читання книжок, мандри, навчання. Різниця хіба що в послідовності написання. Не вражає, але й не шкодить.

План співбесіди

«У кожного є план, доки він не отримає по зубах» (Майк Тайсон)

Скласти план співбесіди та йти по ньому — непогана ідея, але є нюанс — особа про нього, скоріш за все, не знає.

Зізнаюся чесно: бувало, що резюме вперше відкривав вже на співбесіді, і виходило аналогічно як і коли відкривав за два дні, з чого можна зробити висновок, що заздалегідь заготовлений план питань та завдань не впливає на результативність.

Заздалегідь сплановані завдання за наданою в резюме інформацією — не моє, бо звідки мені знати яка буде відповідь, що з’ясується під час розмови, та в якому напрямку піде бесіда? Хоча, справедливості заради, декілька чергових універсальних завдань та запитань все ж є.

Когось планування організовує, а когось обмежує. Мене — обмежує.

В сухому залишку: чим більше плануєш — тим частіше йде не за планом. Однак, загальний алгоритм дій все ж згодом було напрацьовано. Я б не назвав це планом, скоріше — ритуалом.

1. Вітання

Особливості позиціонування себе навколишньому середовищу — це альфа та омега особистості

Представити себе (ім’я, посада) та своїх колег. Не зайвим буде продублювати ім’я особи та уточнити щодо варіацій. Раптом, може виявитися, що хлопець на ім’я Арсеній починає засмучуватися коли його називають Сєня. А іншому Арсенію це глибоко толерантно.

Улюблене ім’я людини — це, зазвичай, її власне. Винятки бувають, і якщо особі не подобаються нейтральні варіації імені, і це ніяк не пов’язано з формальністю події, то є підстава замислитися над самооцінкою, тоді я намагаюсь перевірити певні припущення. Особливості позиціонування себе навколишньому середовищу — це альфа та омега особистості.

2. Дуже спеціальна людина

Десь хвилина-дві йде на те, щоб перерахувати всі свої професійні досягнення. На щастя, є що перераховувати. Це робиться для того, щоб у особи з’явилося розуміння, що перед нею — дуже спеціальна людина. Наприкінці йде додавання нотки іронії про це, типу: «коротше, людина-оркестр, тільки хрестиком ще не вишиваю», «і жнець, і кравець, і на дуді гравець...». Це робиться для того, щоб скласти враження, що дуже спеціальна людина є перш за все людиною, а вже потім — дуже спеціальною, та й з самооцінкою начебто все в порядку, можна навіть поговорити про щось.

Розуміння, що перед нею дуже спеціальна людина, має донести особі важливий меседж — її сприймають серйозно. Її та її намір співпрацювати. І це гарно в обидва боки. До того ж зменшується необхідність зайвого разу роздувати щоки та хвилюватися за те, як справити гарне враження — і це дещо знімає зайву напругу.

Це також і про повагу: компанія приділяє особі увагу, направляючи до неї дуже спеціальну людину, а не пересічного співробітника, якого ейчарки спіймали на кухні годину тому... Або хтось прийшов прокачати скіли.

І ще раз: перераховую саме досягнення, саме професійні. Особа має зрозуміти, що перед нею не сіньор-гуру-хед-оф-юніверс-куаліті-нейроексперт-тімлід-главшпан з шоколадною медаллю на шиї, а такий самий спеціаліст, просто з гарним досвідом та скілами.

3. Оголошення правил гри

Далі — кажу, що «пропоную наступні умови»: тривалість співбесіди, черга постановки та характер питань, висловлюю сподівання, що є можливість виділити додатковий час в разі виникнення додаткових питань, та повідомляю про таку можливість з мого боку. Також я проговорюю, що особа має право відмовитися відповідати на питання, якщо не хоче, і може закінчити співбесіду в будь-якій час на власний розсуд. Акцент роблю на максимальному інформуванні та діапазоні можливостей.

Нічого надприродного не задекларував. Тільки те, що й так було зрозуміло за замовчанням. Цей етап можна було б виділити тезами — легітимізація дій, надання повноти контролю. Особа має зрозуміти, що в цьому випадку розглядається як інша сторона переговорного процесу, рівноцінна сторона, контрагент зі своїм пулом прав та можливостей, з яким обговорюють угоду, а не потерпілий, над яким будуть вправлятися в дотепності та заглядати в душу зі словами — ну давай, зайчику, починай нам тут пояснювати, чому маємо взяти саме тебе.

4. Ваш хід

Чим абстрактніший запит, тим більше людина додає від себе

Прохання розповісти про себе. Про бекграунд, про життя та захоплення, саксес-сторі про «вайті-в айті» (іноді прямо так і кажу!), з обов’язковим додавання в кінці: «все, що вважаєте за потрібне знати про вас вашим потенційним колегам...», щоб нагадати, що розповідь будуть слухати люди, з якими можливо незабаром доведеться працювати, можливо навіть довго, інакше кажучи — ми майже свої.

Річ у тім, що чим конкретніше ставиш питання — тим конкретнішою буде відповідь (або не буде, але теж конкретно). А чим абстрактніший запит, тим більше людина додає від себе. І це є саме тим, що мені потрібно: коли особа акцентує увагу на тому, що актуально, має сенс та цінність саме для неї. Значна частина потрібної мені інформації отримується саме на цьому етапі. Цікаві моменти можна і треба уточнювати.

5. Прохід по резюме

За великим рахунком, це є розбір вказаних в резюме технічних моментів з уточненням та з’ясуванням ступеня обізнаності та володіння навичками.

Навряд чи слід зазначати, що для того, щоб оцінити професійний рівень людини — треба мати високий рівень. Рівень релевантний. В моєму досвіді було таке, що особа, яка мене співбесідувала, з якогось дива почала питати за темами, яких взагалі не було вказано в вакансії, і десь годину ми про це спілкувалися.

Потім, вже після того, як мене прийняли, з’ясувалося, що в інструментах з вакансії особа не дуже тямила, от і питала з власної практики. Непоганий такий підхід, еге ж?

У мене три типи питань: теоретичні, практичні, та абстрактні.

Теоретичні: суто по теорії предметної галузі в цілому та фаху зокрема.

Наприклад: відомі статус-коди та вірогідні випадки їх виникнення. Або: відомі види тестування.

Практичні: випадки з повсякденної практики, з акцентом саме на повсякденність.

Наприклад: до вас приходить ваш директор, дуже поспішає, пише на серветці систему знижок в залежності від суми замовлення, та йде пити каву, а якщо його хтось турбує — матюкається прямо в слухавку. За допомогою відомих вам технік, напишіть кількість тестових випадків для оптимального покриття (а якщо намагаються щось уточнити, кажу — не знаю, директор написав та пішов, ви спеціаліст, а він — ні, він думав, що ви розберетеся).

(Мої улюблені) Абстрактні: велика свобода дій, щоб побачити, як людина діє в ситуації з високим ступенем невизначеності, і як намагається цей ступінь зменшити. Для таких завдань треба мати непогане творче мислення, отже права півкуля мозку — наш найкращий друг.

Наприклад: «бачу, ви вказали, що маєте знання та досвід у клієнт-серверній архітектурі. Не могли б ви розповісти, що ж саме вам відомо про клієнт-серверну архітектуру на будь-якому побутовому прикладі?». Або: «вам дали ноут, та список адрес серверів та попросили підключитися до них, щоб зайти в налаштування та дізнатися стан опцій. Попередили, що список вже дещо неактуальний. Що робитимете?» Питання, міркування, хід думок, послідовність та сенс дій — все заслуговує уваги. Для цього й робилося.

6. Знову — ваш хід

Зазвичай все починається зі слів: «Тепер ваша черга мучити мене питаннями». І якщо питань нема — мені це дещо дивно. Так і хочеться перепитати: а ви точно роботу шукаєте?

Чим краще ставлять питання — тим краще має бути відповідь. Наприклад, коли мене спитали: «Яка у вас команда?», я впевнено та без роздумів відповів: «Найкраща!» (хіба збрехав?).

А от за питанням про склад та побудову команди — неодмінно йде вичерпна відповідь, яка зазвичай навіть не потребує уточнень.

Тут сенс такий: людина може цікавитися всім, що вона має право знати. І якщо людина не може сформувати, що ж вона хоче дізнатися — це її проблеми, і зовсім не обов’язково робити чужі проблеми своїми.

7. Вичерпний зворотній зв’язок

Я помітив...тому мені здалося...

Попри те, що люди часто дізнаються про свої помилки та слабкі сторони вже в процесі та іноді самі розуміють, що провалилися, вони мають право на вичерпний фідбек. Бо формальності, вони...такі формальності. Я пишу щось на кшталт звіту, де роблю висновок стосовно софт- та хард-скілів. Колись почув, що мій фідбек схожий на патопсихологічний висновок, і мушу визнати, що певна схожість все ж є.

Важливо бути максимально коректним, особливо в такій неоднозначній частині як софт-скіли, тому я віддаю перевагу суб’єктивним припущенням, з жанру: «Я помітив...тому мені здалося...». Я помітив, мені здалося, я міг бути неуважним, я міг помилятися, зі мною можна не погоджуватися.

Наприклад: «Особа проявила високий рівень комунікативності, що дозволяє припустити наявність досвіду командного гравця». Або: «Кандидат справляє враження людини з достатнім рівнем стресостійкості, що дозволяє припустити високий поріг толерантності до ситуацій з високим рівнем невизначеності». Або: «Кандидатка складає враження відкритої та зацікавленої людини, здатної здійснювати різноманітні активності як технічного, так і адміністративного роду».

Та обов’язково висновок: «На підставі наведених висновків, було прийнято рішення, що кандидат(ка) (не) підходить на заявлену посаду, у зв’язку з чим надання job offer — схвалено/відхилено.»

Ну, пісня ж.

Це кінець першої частини. Друга частина доступна за посиланням.

👍ПодобаєтьсяСподобалось27
До обраногоВ обраному9
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Дуже багато літер, але я все таки осилив. Колись і у мене був такий гріх — понаписував у резюме того, чого не маю. Після першої невдалої співбесіди все повиправляв.

Невдалий досвід — перш за все досвід.

відспівбесідуйте мене повністю...

знайшла дещо корисне та нове для себе, а також багато спільного з моїми навичками ведення розмови на інтерв’ю. дякую за статтю.

Оскільки незабаром мене чекатиме перша співбесіда, то читати ваш матеріал було вельми цікаво, чекатиму на part #2!

На початку, після ознайомлення з кандидатом , дуже часто питав: «Чому захотіли в тестування?». Дуже допомагало відсіяти людей котрі починали розказувати про родичів або партнерів котрі їм порадили піти в цю сферу. Інколи були більш прямі люди і казали що хочуть в іншу сферу вирости (дев, арт, пм). Тобто одразу зрозуміло, що в цій сфері не цікаво і очікувань від кандидата буде дуже мало (великий репродюс на джун вакансіях)

До речі, непогане питання, у відповідь на яке можна почути сакцес-сторі про сина маминої подруги, або щось з жанру «всі побігли, і я побіг».

Як абстрактне питання дуже часто питав: «Чому саме тестування?». Дуже допомогає відсіяти дивних осіб котрі починали казати про якихось родичів, або партнерів котрі їм порадили цю сферу. Одразу ставало зрозуміло, що людина не зацікавленна в сфері (великий репродюс на джун вакансіях)

Гарний синтез такого собі ідеального підходу хоч і через призму особистості. Одне тільки трохи змусило засумніватися: "

Професійний стаж. Ніколи не звертав увагу. Бо «вислуга років» для мене значення не має.

«. Ось тут djinni.co/...​al-nik-manual-qa-middle шукали QA до SensBank і в профілі вакансії була вимога про «від 1 року досвід роботи в Банку або ІТ-компанії». То самодіяльність HR, чи все ж таки то ви подали такі вимоги в заявці на підбір кандидата?

Не буду навіть відкривати посилання, бо охоче вірю на слово.
Почнемо з того, що в вислові «...для мене значення не має...», головне слово — «для мене».
Продовжимо тим, що компанія навіть не досить велика, а дуже велика, відділів та спеціалістів різних галузей чимало, якщо хтось висуває таку вимогу — мабуть, для когось це має значення.

Приятель нагадав мені, як я колись любив казати, що репорти та інші артефакти треба писати так, щоб бабуся з вулиці прийшла та все зрозуміла, та що озброївшись цим висловом, він став значно краще оформлювати задачі.

Це єдиний вірний варіант. Також це все старався доносити, коли в давні часи менторив тестувальників.

Досить цікава статейка у вас вийшла.

Зізнаюся чесно: бувало, що резюме вперше відкривав вже на співбесіді, і виходило аналогічно як і коли відкривав за два дні, з чого можна зробити висновок, що заздалегідь заготовлений план питань та завдань не впливає на результативність.

Та то ж так буває тільки, якщо той план у вас вже у підсвідомості, тоді і імпровізувати можна. А поки свої надцять інтервю не провів, то без плану не вийде, чи вийде ... лажа.

2. Дуже спеціальна людина

Та інтервюер, хрін з ним, зачасту навіть найм може відбуватись не в ту команду, з якої ви сам. А про компанію, команду, продукт ви не розповідаєте?

Коли питають — розповідаю.

Якійсь треш. Шо за бред про альфу і омегу))

Це такий вираз, досить старий.
Альфа та омега — це перша та остання літери грецького алфавіту. Це все одно як сказати: від А до Я.

Дуже цікаво читати обгортку власних думок та висновків крізь призму іншої людини, з певними адаптаціями на tabletop game, або покрокову стратегію 😀
В багатьох аспектах погоджуюсь і прийшов до таких самих висновків як і автор, своїм шляхом.
Дуже круто було б поширити і англійською (навіть якщо помилок буде більше 😄)
Залишу тут проміс на поширення 😉

Підписатись на коментарі