Офіційна відповідь від польських податківців — з українського ФОП треба платити податок працюючи здально з Польщі

А если не платить? Как они узнают, что ты вообще работаешь. Может, человек не работает и живет на сбережения.

Починає працювати CRS. А там вже можуть і підтягнути інфу про ваш український ФОП.

Хто знає скільки в Польші строки перевірки по податковим деклараціям? В України 3 роки. Тобто якщо в Польші 3 то не будуть перевіряти в 2026 за 2022 рік.

Якщо комусь вдавалося або вдалося заплатити в Польщі податок як з закладу, опишіть свої історії тут. Без додадткових карних пригод. Це допоможе дуже багатьом людям.

Наскільки відомо інсує два шляхи:
1) KiS як зробив автор.
Переваги:
— Звільняє від відповідальності якщо ситуація ще не трапилась, логічно.
— Звільняє від карної відповідальності якщо вже трапилося і захащає від наслідків, якщо ситуація була описано вірно.
Недоліки:
— Може залишитись без відповіді.
— Якщо описано не чітко, нічим не допоможе.
2) Czynny zal.
Переваги:
— Невідомо
Недоліки:
— Невідомо

Якщо у когось є якійсь апдейти по цій нелегкій справі сплати податків, будь-ласка кидайте сюди. Наскільки зараз зрозуміло такі кейси це цілком нове явище і податкові служби тільки адаптуються до стягування/покарання укр фопів.

Проблема насправді буде массовою напевно.

З власних джерел стало відомо, що раніше податкові органи визнавали постійне представництво тільки для Юридичних особ, а зараз пішла активна практика і для фізичних.

Дякую автору за те, що взявся за цю нелегку справу і доводить її до кінця. Я також багато читав по цьому питанню, коли прийшов час подавати PIT. Зрештою, звернувся до бух компанії, в надії, що вони знаються на справі... Але... Сумніви досі залишаються. Неясностей вдосталь. Інтерпритацій вистачає. «Експертів», які кажуть: «тут все просто, можете не хвилюватись» — можна слати на три букви.

Ще раз повторю та проясню — працювати через укр фоп з Польщі небезпечно. Рекомендую якщо є можливість не робити це жодного дня. Зареєструвати просто в перший же тиждень по приїзду JDG не становить жодної проблеми — можна для початку навіть без VAT якщо ще не винайняли квартиру ( перші кілька місяців ліміт ще не перевищите швидше за все ). Як винаймете — то дореєструвати VAT.

Не зовсім зрозумів: Ви самі ініціювали судовий процес? Чи податкова якимось чином Вас знайшла і розпочала судовий процес? Як я зрозумів, цього суду могло і не бути, аби Ви самі до них не прийшли?

І, з тексту зрозумів — що, якщо працюєш хоч і 7 днів через укр. ФОП на території Польщі — треба ФОП в Польщу перевести. Але що, якщо, наприклад, ФОП здає нерухомість в оренду на території України. Таких випадків це теж стосується?

Адже нерухомість на території іншої країни, України. І для здачі квартири в оренду, тут на території Польщі, людина нічого не робить

я подав запит на податкову інтерпретацію, відповідь по якій зробила би мені дофіга гемору та витрат. я оскаржив інтерпретацію, і поки зо виграв у суді першої інстанції.

Вирок суду першої інстанції тут orzeczenia.nsa.gov.pl/doc/36ACF9633E

далі очікую ще суд у Варшаві приблизно через рік по апеляції податкової.

якщо здаєте нерухомість через фоп, я особисто постіного представництва не бачу, але тут питайте податкових радників чи пишіть запит на інтерпретацію в польску податкову. дохід від оренди фізособи оькладається в країні нерухомості, але як з орендою через укр фоп — не знаю — постіного представництва ніяк не бачу, а от чи є ризики подвійного оподаткування напевно сказати не можу

Рекомендації — не надавати послуг з Польші жодного дня через укр ФОП, якщо є контрактні зобовʼязання, то краще виконайте їх безкоштовно ( останній місяць відпрацюйте ). Наслідки дуже серйозні можуть бути.

Вже майже два роки так люди працюють, і все ок)
Автор, в тебе якісь страхи хз через що але інших людей не треба лякати «серйозними наслідками». В найгіршому випадку прийдеться заплатити податки з того доходу.

P.S. ти молодець що поділився темою і результатом суду.

не бачу сенсу свідомо скоювати податкові порушення коли можна просто зареєструватись легально в Польщі і платити взагалі то невеликі податки і мати можливість легалізації

Чим закінчилася ваша ситуація?

Тут стаття з посиланнями на конкретні інтерпритації.

Коротко — укр ФОП має платити податок якщо працює на території Польщі.

in-poland.com/...​atit-po-mestu-zhitelstva

Логічно. Податкова кожної країни хоче, щоб їм платили податки. Українська — по факту існування відкритого ФОП. Податкова іншої країни — по факту резедентства в тій країні.

Підкажіть, будь ласка, чим завершилась ваша ситуація?

оновив в описі, але ще не закінчилась :)

Автор топіка запитав це в польської податкової.
Йому сказали що так.

Дехто каже що враховуючи масовість проблеми і війну можна не декларувати ці доходи.

Кожен вирішує сам що робити

Щодо 12 місяців, то це взято з коментарів OECD до модельної конвенції. Отут можна пошукати по «twelve month» www.oecd.org/...​ublikationen/43324465.pdf

податкова резиденція ніяк не впливає на дозоди від «постійного представництва( закладу) »
Доходи закладу оподатковуються у місці виникнення закладу, незалежно від податкової резиденції .

Стаття 5

Постійне представництво
1. Для цілей цієї Конвенції термін «постійне представництво»
означає постійне місце діяльності, через яке повністю або частково
здійснюється комерційна діяльність підприємства.

і далі...

2. З урахуванням положень пункту 3 цієї статті, якщо
підприємство одної Договірної Держави здійснює комерційну
діяльність у другій Договірній Державі через розташоване там
постійне представництво, то в кожній Договірній Державі до такого
постійного представництва відноситься прибуток, який воно могло б
одержати, якби було окремим та самостійним підприємством, зайнятим
такою ж або аналогічною діяльністю в таких же або аналогічних
умовах і діяло в повній незалежності щодо підприємства, постійним
представництвом якого воно є.

повернув текст з апдейтами

ділюся відповідями польського юриста з закритої групи:
www.facebook.com/...​2/posts/2176214929217958

Також у Польщі живуть громадяни України, які зареєстровані в Україні як ФОП і провадять господарську діяльність дистанційно.
Як і чи їм треба розраховуватися з польською податковою інспекцією?
Аби це зрозуміти, треба взяти до уваги не лише польський закон про податок на прибуток від фізичної особи, але також положення польсько-українського договору (Конвенція між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень). Зі статті 3 польського податкового закону випливає, що перед польською податковою звітувати зобов’язані польські податкові резиденти, тобто особи, які або проживають у Польщі довше ніж 183 дні протягом року, або має в Польщі центр життевих інтересів (albo przebywa na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej dłużej niż 183 dni w roku podatkowym, albo posiada na terytorium Rzeczypospolitej Polskiej centrum interesów osobistych lub gospodarczych (ośrodek interesów życiowych). У свою чергу польсько-українська конвенція передбачає, у статті 4, як визначати податкову резиденцію людини. Міжнародний договір має вищу правову силу, тому засади визначення податкової резиденції громадян України та Польщі відбуваються на основі її статті 4. Що вона передбачає? Частина 1 передбачає: при застосуванні цієї Конвенції термін «резидент або України, або Польщі означає особу, яка за законодавством або Польщі, або України, підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, реєстрації або іншого аналогічного критерію. Цей термін (податковий резидент), разом з тим, не включає особу, яка підлягає оподаткуванню або в Польщі, або в Україні, тільки якщо ця особаодержує доходи з джерел або в Польщі, або в Україні, або стосовно майна, що або в Польщі, або в Україні знаходиться (польською: w rozumieniu niniejszej konwencji określenie «osoba mająca miejsce zamieszkania lub siedzibę w Umawiającym się Państwie» oznacza każdą osobę, która zgodnie z prawem tego Państwa podlega tam opodatkowaniu z uwagi na miejsce zamieszkania, jej miejsce stałego pobytu, siedzibę zarządu albo inne kryterium o podobnym charakterze. Jednakże określenie to nie obejmuje osoby, która podlega opodatkowaniu w Umawiającym się Państwie z tytułu dochodu uzyskiwanego tylko w tym Państwie lub z tytułu majątku znajdującego się w danym Państwie). З частини 1 (остання фраза) статті 4 конвенції однозначно випливає, що якщо український ФОП отримує дохід лише з України (з діяльності зареєстрованої в Україні, з майна підприємства розташованого в Україні), то він — резидент України навіть, якщо живе в Польщі (проте польський законодавець мав би бажання визнати його теж і своїм резидентом, таким чином ситуація стає неоднозначною). На 100% якщо виникають передумови, аби людину визнати податковим резидентом і України, і Польщі, конвенція допомагає нам (у частинах 2а-2d) визначити податкову резиденцію. Якщо людина живе водночас в обох країнах, платник податків вважається резидентом тієї держави, де він має
найбільш тісні особисті й економічні зв’язки (центр життєвих
інтересів). Тобто якщо людина живе в Польщі (але не виселилася геть з України назавжди (тим паче, що зареєстрована там як ФОП), а в Польщі не провадить господарської діяльності і не заробляє, то має тісніші особисті й економічні зв’язки з Україною і є українським податковим резидентом. Якщо людина живе на валізках (не вважає себе ані жителем Польщі, ані України), одержує дохід і тут, і там, її податкову резиденцію визначає її місце звичайного проживання. Якщо не можна чітко та однозначно визначити, де людина має центр життєвих інтересів (сімейних, трудових, господарських), тобто звідки походить дохід, що домінує і водночас людина живе частково в Україні і частково в Польщі — її податкову резиденцію визначає її громадянство. З тих положень можна дійти такого висновку: українські ФОПи (зокрема, коли українська діяльність є єдиним джерелом доходу), що живуть у Польщі тимчасово (у зв’язку з війною) і мають намір до України вернутися — вони на 100% будуть українськими податковими резидентами і в Польщі не звітують.
Конвенція, дозвольте згадати, про уникнення подвійного оподаткування. Тому в пригоді відразу стає нам частина 1 статті номер 7, яка передбачає, що прибуток підприємства з України підлягає оподаткування тільки в Україні, хіба, що український ФОП провадить господарську діяльність через розташоване в Польщі постійне представництво. Немає представництва? Немає оподаткування в Польщі. Особи, що як українські ФОПи, надають так звані професійні послуги (законне визначення в частині 2 статті 14: незалежна діяльність лікарів, адвокатів, інженерів, архітекторів, зубних лікарів і бухгалтерів) стануть податковими резидентами в Польщі якщо надаватимуть більшість послуг у Польщі (польсьим клієнтам).
У підсумку: український ФОП, що одержує доходи з господарської діяльності в Україні і там розраховується, є податковим резидентом лише України, навіть якщо живе в Польщі довше ніж 183 днів.
Коли його зв’язки з Польщею стають дедалі тіснішими, він має сам розмірковувати, яким буде резидентом. Статус ФОП та в Україні та в Польщі означає, що треба визначитися, де людина проживає більш «постійно та звичайно», місце проживання буде визначати резиденцію. Те саме, якщо отримуватиме більш менш такі самі доходи в обох державах. Якщо людині важко визначитися, чи вона український громадянин і ФОП, що живе лише тимчасово в Польщі, але з центром своїх життєвих інтересів, резиденцію визначає громадянство України. Якщо сплатила податок на прибуток з України, в Польщі вдруге не платить.

не должен, становиться на консульский учёт не обязательно

Интересно, как быстро до государства дойдёт что 20% налогов в Польше это лучше, чем фактические 30% на Украине?

людина в подальшому хоче подаватися на карту побиту,

Це не повязане з податками. Щоб податись на карту побиту по роботі має бути або контракт на роботу на певний термін або відкритий JDG.
Додаткові доходи від укр ФОПа, акцій чи онлі фанс при подані на карту побиту не вказуються.

Я б платив Україні податки з ФОП(доходи на укр рахунки), Польщі податки з доходів отриманих на польські рахунки.
З часом все перевести в Польщу.

ну мені здається що я собі спробою розібратись і сплатити податок створив величезні проблеми :( кращий варіант це жодного дня не надавати послуг через український фоп з Польші

Закрити ФОП, відкрити JDG. Інакше у вас не буде підстав подаватися на часовий побит

так, декларації за звичай складаються по ітогах року

Коли ви реєстрували ФОП, то в одному з полів про місце ведення діяльності та офіси писали що працюєте «на території України». Тобто ФОП не має права вести діяльність за межами України (мається на увазі знаходитись фізично в іншій країні під час діяльності). У податковій повинна бути змога прийти до вас фізично з перевіркою.

Це означає що якщо ви всеж таки працюєте з іншої країни, то ви повинні хочаб раз на рік хоч на 1 годину перетинати кордон з Україною, щоб стверджувати що вся діяльність цього року, весь софт був розроблений на території України, а у іншій країні ви лише проживали, отримували відкладені рахунки, тощо

Хто так працював довше — співчуваю :)

Та це тобі треба співчувати:) при чому в твоєму попередньому топіку то обговорювали...
Бо решта людей без проблем обмежаться сплатою ФОП податків в Україні. Так як люди масово працювали перші кілька місяців в Польщі через укр ФОПа (будучи тут по туристичному безвізу без дозволу на працю), то і проблем не буде.
Це як з обовязковою заміною прав і номерів машини через пів року, так як це масова проблема то поляки закривають на неї очі.

А твоє роз’яснення від податкової є індивідуальним, в них нема «прецедентості».

Мені здається, що у автора багато вільного часу і нема чим зайнятись

хотів себе убезпечити від проблем, а вийшла жопа

Давайте спробуємо уявити ситуацію за якої офіційнийа відповідь від податкової могла бути «йой, та можеш не платит»)))

4. Резидент України, який здійснював індивідуальну діяльність, зареєстровану в Україні та сплачував там податки, прибув до Литви після початку війни та продовжує здійснювати індивідуальну діяльність у Литві відповідно до угод, укладених в Україні з клієнтами до прибуття. у Литві (тобто не укладає жодних нових контрактів у Литві). Чи зобов’язаний такий резидент реєструвати індивідуальну діяльність через постійне місце проживання в Литві та сплачувати ПДФО з доходів від індивідуальної діяльності та декларувати цей вид доходу?
Резидент України, який здійснював індивідуальну діяльність, зареєстровану в Україні та сплачував там податки, який прибув до Литви через воєнний стан в Україні та продовжує індивідуальну діяльність у Литві відповідно до операцій, укладених з клієнтами в Україні до прибуття в Литву (тобто не укладання будь-яких нових контрактів у Литві), підпадає під дію положень Литовської Республіки щодо податку на доходи фізичних осіб, не може розглядатися як здійснення індивідуальної діяльності через постійну базу в Литві, оскільки така діяльність не є постійною, оскільки діяльність не є повний цикл комерційних операцій (як визначено наказом Міністра фінансів Литовської Республіки від 25 вересня 2002 р. № 301 «Про визначення постійності діяльності непостійного резидента Литви та затвердження критеріїв залежності чи незалежності статусу непостійного представника (агента) резидента Литви». Отже, резидент України, який здійснює таку індивідуальну діяльність у Литві, не зобов’язаний реєструвати фізичну діяльність через постійне місце проживання в Литві та сплачувати податок на доходи фізичних осіб у Литві з доходів від індивідуальної діяльності та подавати декларацію.
4. Ukrainos gyventojas, kuris vykdė Ukrainoje registruotą individualią veiklą ir ten mokėjo mokesčius, prasidėjus karui atvyko į Lietuvą ir toliau vykdo individualią veiklą Lietuvoje pagal Ukrainoje iki atvykimo į Lietuvą su klientais sudarytus sandorius (t. y. Lietuvoje nesudaro jokių naujų sutarčių). Ar toks gyventojas privalo registruoti individualią veiklą per nuolatinę bazę Lietuvoje ir mokėti gyventojų pajamų mokestį nuo individualios veiklos pajamų bei deklaruoti šios rūšies pajamas?
Ukrainoje registruotą individualią veiklą vykdęs ir ten mokėjęs mokesčius Ukrainos gyventojas, dėl karo situacijos Ukrainoje atvykęs į Lietuvą ir tęsiantis individualią veiklą Lietuvoje pagal iki atvykimo į Lietuvą Ukrainoje su klientais sudarytus sandorius (t. y. Lietuvoje nesudarantis jokių naujų sutarčių), tai vadovaujantis Lietuvos Respublikos gyventojų pajamų mokesčio nuostatomis, nelaikytinas vykdančiu individualią veiklą per nuolatinę bazę Lietuvoje, kadangi tokia jo veikla nėra nuolatinė, nes veikla nesudaro užbaigto komercinių operacijų ciklo (nustatyto LR finansų ministro 2002 m. rugsėjo 25 d. įsakymu Nr. 301 «Dėl Nenuolatinio Lietuvos gyventojo veiklos nuolatinumo apibrėžimo ir nenuolatinio Lietuvos gyventojo atstovo (agento) statuso priklausomumo ar nepriklausomumo kriterijų patvirtinimo»). Todėl tokią individualią veiklą Lietuvoje vykdantis Ukrainos gyventojas neprivalo registruoti individualios veiklos per nuolatinę bazę Lietuvoje bei nuo individualios veiklos pajamų mokėti gyventojų pajamų mokesčio Lietuvoje bei pateikti deklaraciją.

www.oecd.org/...​vid-19-pandemic-df42be07

39. Two main situations could be imagined:

-A person is temporarily away from their home (perhaps on holiday, perhaps to work for a few weeks) and gets stranded in the host jurisdiction by reason of the COVID-19 pandemic and attains domestic law residence there.

-A person is working in a jurisdiction (the “current home jurisdiction”) and has acquired residence status there, but they temporarily return to their “previous home jurisdiction” because of the COVID-19 situation. They may either never have lost their status as resident of their previous home jurisdiction under its domestic legislation, or they may regain residence status on their return.

40. In the first scenario, it is unlikely that the person would acquire residence status in the jurisdiction where the person is temporarily because of extraordinary circumstances. There are, however, rules in domestic legislation causing a person to become a resident if they are present in the jurisdiction for a certain number of days. But even if the person becomes a resident under such rules, if a tax treaty is applicable, the person is unlikely to be a resident of that jurisdiction under the treaty’s tiebreaker rule. Such a temporary dislocation should therefore have no tax implications in the vast majority of cases.

45. In conclusion, because the COVID-19 pandemic is a period of major changes and an exceptional circumstance, tax administrations and competent authorities will have to consider a period where public health measures imposed or recommended by the government do not apply when assessing a person’s residence status. If in the context of and as a result of the COVID-19 pandemic, an individual’s temporary presence in a jurisdiction results in them becoming dual-resident, that person’s place of residence for the purposes of the tie-breaker included in the applicable treaty is unlikely to change, given that the tie-breaker provision requires consideration of factors that shall also be assessed in a more normal period. A dislocation because a person cannot travel back to their home jurisdiction due to a public health measure of one of the governments of the jurisdictions involved should not by itself impact the person’s residence status for purposes of the tax treaty. A different approach may be appropriate however, if the change in circumstances continues when the COVID-19 restrictions are lifted.
=
Сейчас автор не может вернуться из-за риска своей жизни, но вернется сразу же как только будет безопасно.
В налоговой люди не любят думать, 183 и привет резидентсво, им там так проще.
Но реальность может быть другой.

Автор, ты бы еще явку с повинной написал

www.oecd.org/...​covid-19-crisis-947dcb01

During the COVID-19 crisis, individuals who stay at home to work remotely are typically doing so as a result of government directives: it is force majeure not an enterprise’s requirement. Therefore, considering the extraordinary nature of the COVID‑19 crisis, and to the extent that it does not become the new norm over time, teleworking from home (i.e. the home office) would not create a PE for the business/employer, either because such activity lacks a sufficient degree of permanency or continuity or because, except through that one employee, the enterprise has no access or control over the home office. In addition, it provides an office which in normal circumstances is available to its employees.

An employee’s or agent’s activity in a State is unlikely to be regarded as habitual if he or she is only working at home in that State for a short period because of force majeure and/or government directives extraordinarily impacting his or her normal routine. Paragraph 6 of the 2014 Commentary on Article 5 explains that a PE should be considered to exist only where the relevant activities have a certain degree of permanency and are not purely temporary or transitory. Paragraph 33.1 of the Commentary on Article 5 of the 2014 OECD Model provides that the requirement that an agent must “habitually” exercise an authority to conclude contracts means that the presence which an enterprise maintains in a country should be more than merely transitory if the enterprise is to be regarded as maintaining a PE, and thus a taxable presence, in that State. Similarly, paragraph 98 of the 2017 OECD Commentary on Article 5 explains that the presence which an enterprise maintains in a country should be more than merely transitory if the enterprise is to be regarded as maintaining a PE in that State under Article 5(5).

12.
A different approach may be appropriate, however, if the employee was habitually concluding contracts on behalf of enterprise in his or her home country before the COVID‑19 crisis.

The COVID-19 crisis may raise concerns about a potential change in the “place of effective management” of a company as a result of a relocation, or inability to travel, of chief executive officers or other senior executives. The concern is that such a change may have as a consequence a change in company’s residence under relevant domestic laws and affect the country where a company is regarded as a resident for tax treaty purposes.

It is unlikely that the COVID-19 situation will create any changes to an entity’s residence status under a tax treaty. A temporary change in location of the chief executive officers and other senior executives is an extraordinary and temporary situation due to the COVID-19 crisis and such change of location should not trigger a change in residency, especially once the tie breaker rule contained in tax treaties is applied.

4. Concerns related to cross border workers
21.
Where a government has stepped in to subsidise the keeping of an employee on a company’s payroll during the COVID-19 crisis, the income that the employee receives from the employer should be attributable, based on the OECD Commentary on Article 15, to the place where the employment used to be exercised. In the case of employees that work in one state but commute there from another state where they are resident (cross border worker), this would be the state they used to work in.

5. Concerns related to a change to the residence status of individuals

30.
Two main situations could be imagined:

1.
A person is temporarily away from their home (perhaps on holiday, perhaps to work for a few weeks) and gets stranded in the host country by reason of the COVID-19 crisis and attains domestic law residence there.

2.
A person is working in a country (the “current home country”) and has acquired residence status there, but they temporarily return to their “previous home country” because of the COVID-19 situation. They may either never have lost their status as resident of their previous home country under its domestic legislation, or they may regain residence status on their return.

.
In the first scenario, it is unlikely that the person would acquire residence status in the country where the person is temporarily because of extraordinary circumstances. There are however rules in domestic legislation deeming a person to be a resident if he or she is present in the country for a certain number of days. But even if the person becomes a resident under such rules, if a tax treaty is applicable, the person would not be a resident of that country for purposes of the tax treaty. Such a temporary dislocation should therefore have no tax implications.

In the first case above, it seems likely that the tie breaker test would mostly award treaty residence to the home country. This is because it is probably unlikely that the person would have a “permanent home” available to them in the host country. But if they did (and an apartment rented for a sufficiently long period would count), and they had rented out their dwelling in their home country, they would be treated as treaty resident of the host state. Where the person had a permanent home in both states, it seems likely that the other tie-breaker tests (centre of vital interests, place of habitual abode, and nationality) would award residence to the home state. No remedial measure is suggested.

Казковий герой... Мало того, що сам собі податок накинув, так ще й тепер в червоній группі ризику. Я б тепер точно не залишався в Польщі

а що саме є червоною групою ризику ? і як мені допоможе виїзд з Польщі? Залишати в ЄУ проблему не варік — треба буде добивати до кінця.

за VAT ( ПДВ ) ви праві, але це лише до ПДВ

на каком основании они считают украинский ФОП налоговым резидентом Польши до 183 дней, если везде прописано, что только по истечении 183 дней человек становится налоговым резидентом. Все их консультации говорят о том, что после 183 дней пребывания, да, становишься налоговым резидентом и обязан до 20 числа месяца, следующего за тем, в котором настали эти 183 дня. Налог нужно уплатить по налоговой шкале (12% или 32%) с первого дня вашего пребывания и платить дальше ежемесячно до 20 числа. Необходимо подать декларацию о своих доходах до 30 апреля 2023 за 2022 год. Если не платили, конечно пеня.
Очень странный дали вам ответ. Человек имеет право временно находится в Польше, к примеру как турист, (до 183 дней точно) работать удалённо через свой ФОП и вернуться в свою страну или перехать в другую страну. И он не обязан платить со своего ФОП налоги Польше. С какой радости? Если поляки как-то будут узнавать о всех работающих удалённо ФОП и выставлять мега штрафы и пеню с 1го дня, то они не оставят варианта как покинуть Польшу, потому что платить им с 1го дня, даже если ты находился здесь не больше 183 дней — это абсурд.

не вважають резидентом до 183 днів, як я і написав, але його вважають закладом, бо була плацувка на території Польщі з якої виконувались роботи.

не знаю, це треба в ЗУС запитувати

ЗУС надо платить в независимости был у вас доход или нет, т.е. да, все складки должны быть оплачены.

Тут ключове чи збираєтеся ви пов’язувати своє подальше життя з країною перебування. Всі, хто не відкидає такої опції, мали б закрити свій український ФОП у 2022 році і вже зареєструвати польський ФОП.

все одно якщо були доходи з українського ФОП на терені Польщі — з них треба сплатити податок навіть якщо ви оформили собі польский ФОП.

Підкажіть пліз, як я можу легально сплатити податки? Міжнародні платежі заблоковані.

Зняти готівкою, покласти на особобий рахунок і з нього можна сплатити.

неочікувано що Так на питання 1 і 2. Чи можете будь-ласка викласти посилання на цю ІПК на сайті польської податкової, чи хоча б коли вона вам відповіла? (щоб знайти цю ІПК на їх сайті по даті)

свою поки що не знайшов — знайшов іншу де сказали що закладом признають після 183 днів

так, але у більгості кейс схожий. тут основне це не податкова резиденція, а те що признали його закладом — а признали через те що послуги виконувались з мєшканія на терені Польші — тобто у більшості ІТшників хто поїхав через войну незаплановано ситуаія схожа.

ось це не моя, але схожа — прямо копіпаста тестов є eureka.mf.gov.pl/...​1;keyWords=zaklad|ukraina

перщі свядчив послугі

— я не придовбуюсь до орфографії, а просто намагаюсь зрозуміти, що тут написано...

перші 3 місяці надавав послуги віддалено для украґнского клієнта по украґнському ФОП знаходячись на території Польщі

воно не залежить від 183 днів — якщо це постійне представництво ( заклад) — то податки платити треба по місцезнаходженню того хто виконує послуги ( тобто на час знаходження в Польщі податок платиться в Польщі за укр ФОП)