Як культивувати культуру спілкування під час війни між колегами (в компанії)

Привіт, я Валерія Безпала — Employer Branding Lead в міжнародній IT компанії Vector Software.

Наразі комунікація з колегами набуває ще більш тонкого контексту війни, коли кожен може мати власні переживання.

Сьогодні, я хочу поділитися з вами бар’єрами у комунікації котрі можуть виникати у повсякденному житті, та актуальним порадами від Антона Семенова як краще намагатися їх подолати.

Нещодавно до нас в гості завітав Антон Семенов фаундер волонтерського проєкту " Як ти брате?«. Разом з Антоном і колегами ми розібрали загальні алгоритми спілкування під час війни, та як їх можна використовувати в повсякденному житті.

Віддалена робота — як вплив на комунікацію та непорозуміння в командах.

Вплив віддаленої роботи найчастіше відбувається через те, що люди хочуть виказати своє добре ставлення, свою підтримку, співчуття, але не розуміють, як це зробити так, щоб не образити й не виглядати недоречно. Через це виникає напруга, через яку поведінка людей насправді може бути не зовсім адекватною і доречною. Більшість людей (колег) в таких умовах обмежує своє спілкування, позбавляючи себе і людей навколо найголовнішого ресурсу — спілкування.

Особливо це може впливати на мотивацію та робочий процес тих співробітників, хто у довійськовий час працював з офісу, а наразі вимушений перейти тільки на віддалений графік. Адже робоче середовище дуже важливо для кожного. Всі ми приходимо не тільки робити буденні задачі, а підтримувати один одного різними бесідами та розповідями.

В такому випадку з власного досвіду раджу організувати коротку онлайн зустріч на 15-30 хв і запросити колегу на чай або каву.Таким чином у вас буде змога підтримати колегу у позаробоче спілкування.

Спілкування на відстані — між тими хто поїхав та тим хто залишився в Україні.

По-перше, не принципово, хто де. Принципово, що є відстань, а значить, і нерозуміння обставин одне одного. Саме цю відстань і потрібно долати в першу чергу.

Наскільки це для кожного можливо, шукати, встановлювати й підтримувати зручний саме для вашого випадку режим спілкування, а саме як часто і як довго.

На відстані, коли ви спілкуєтеся рідше, ніж раз на тиждень, потрібно розповісти й про настрій, і про життєвий тонус, і про здоров’я. Якщо ви спілкуєтеся частіше, мабуть, буде достатньо сказати тільки про настрій, бо якщо щось змінилося у тонусі та здоров’ї, ви про це будете розповідати на етапі новин.

По-друге, поки ви не розумієте обставин одне одного, поки є відчуженість, емоції будуть недоречні. Тому краще намагатися використовувати правило просте: спочатку інформація, потім емоція. Розкажіть про свій стан, середовище, зміни й плани. Запитайте про теж саме у співрозмовника. А потім уже, якщо це доречно, ділитися емоціями.

Особисті переживання — спілкування про втрати чи страхи з колегами під час війни.

Все, що пов’язане з війною, втратами, травматичним досвідом і страхами — недоречно в багатьох випадках, зокрема і в спілкуванні на роботі.

Проте спілкуватися про особисте може бути найкращим шляхом для створення добрих стосунків і відновлення довіри й злагодженості. Просто потрібно розмовляти про таке особисте, яке стосується хобі, того, що відбувалося до повномасштабного вторгнення і не пов’язано з російською агресією, про побутові дрібниці й вподобання.

Наприклад, у бійців найкращою темою часто виявляється їжа та все що довкола неї.

Спілкування з колегою — який переживає стрес від війни або втрату близьких.

Найкраще починати із запрошення допомоги. В залежності від обставин можуть бути також якісь різні слова привітання, співчуття, щось про готовність допомогти, але потім, і це принциповий момент, важливо самому ініціювати запит про допомогу в якійсь нескладній діяльності. Тим самим у вас буде можливість показати свою довіру, стати більш безпечними для співрозмовника, і дати йому відчуття його цінності. Як результат — це створює умови, необхідні для продовження щирого і безпечного спілкування.

Спочатку важливо показати, що втрата не змінила вашого ставлення, що ви не звинувачуєте, не лякаєтеся і не уникаєте. Що ви як і раніше вважаєте людину «своєю». Для цього потрібно пропонувати свою допомогу, наприклад, сказати: «Ти маєш змогу звернутися до мене у будь-який час і з чим завгодно». Потім потрібно взяти з людиною участь в якоїсь спільній справі, випити кави, або просто прогулятися. Коли відчуття, що ви разом і між вами немає відчуженості, настає час спогадів. Важливо пам’ятати тільки добрі спогади, тому саме про це і варто згадувати.

Тут є тільки одна важлива порада: згадувати потрібно про минуле, а не про те, що сталося недавно. Недавні події зазвичай дуже навантажені емоціями.

Телефон чи повідомлення — який обрати метод спілкування.

Зазвичай спочатку краще писати, але люди різні й буває, що людині простіше голосом. Напруги й так забагато, тому не варто її додавати. Головне, щоб використовувалося правило «спочатку інформація, потім емоція».

Онлайн спілкування та способи подолання відстані.

Краще прийняти реальність, що ваші можливості обмежені. Ви не можете обійняти, потримати за руку, навіть просто її потиснути. Головну увагу важливо приділити подоланню відстані, тобто обміну інформацією, і підкресленням того, що ви на боці людини, що ви з нею «свої».

Для подолання відстані треба, наскільки це можливо, шукати, встановлювати й підтримувати зручний саме для вашого випадку режим комунікації.

Для того, щоб спілкування було більш зручним, потрібно усвідомлено підбирати режим спілкування — не занадто часто і не занадто рідко. Звісно, на режим будуть впливати зовнішні обставини, особливо в тих людей, котрі не мають

Можливості часто вийти на зв’язок, але важливо, щоб у вас був свій спільний орієнтир, ваша норма, яку ви прагнете підтримувати. Цю норму кожним співрозмовникам треба підбирати під себе, а як загальний початковий орієнтир рекомендація визначити, з якою періодичністю ви обидва можете виділяти на розмову достатньо часу і відчувати себе при цьому комфортно.

Розмова — як один з методів допомоги колегам.

Головний фактор — це підтримка. Сама наявність спілкування вже дуже добре підтримує людину. Вона відчуває свою цінність і важливість, а також може поділитися своєю напругою, висловити те, про що думає або про що переживає. Є ще деякі тонкості й закономірності, які стосуються особливостей різних ситуацій, з ними докладніше можна ознайомиться в посібниках Антона Семенова.

Як не відчувати провину, що ти не на фронті.

Багато людей мають рацію в тому, що щоб не було такої провини, потрібно підтримувати тих, хто на фронті, і робить все можливе для нашої спільної перемоги. Це дійсно працює. Але відчуття провини, як показує практика, все одне залишається.

Це відчуття лікується не змаганням в тому, хто більше зробив для перемоги.

Неможливо змагатися з тими, хто віддав за перемогу своє життя.

Потрібно визнавати реальність: що б ви не зробили, багато хто робить більше. Ми не можемо їм компенсувати їх втрати та внесок, ми можемо тільки бути щиро вдячними за те, що вони зробили й роблять, і відгукуватися тоді, коли можемо для них щось зробити. Наприклад, коли можемо з ними підтримати зв’язок і поспілкуватися.

Команда та командний дух — поради як можна підтримувати колег під час війни

Командний дух сильний, коли є спільна справа, яку всі люди в команді вважають важливою і цінною. Коли кожна людина в команді відчуває, що її внесок вагомий. Люди хочуть пишатися тим, що вони роблять, і це головний виклик для сучасних лідерів — організувати роботу своєї команди саме таким чином.

Спілкуйтесь регулярно, забезпечте двосторонню комунікацію, підтримуйте команду словом і ділом, будьте конкретними та чесними, обов’язково розповідайте про проєкти, якими компанія підтримує співробітників, державу/постраждалих, та з головного — дякуйте колегам.

Ми у Vector Software регулярно звітуємо про особисті та колективні внески на допомогу ЗСУ, ДСНС, фонду «Повернись живим». Також спочатку війни ми створили окремий чат «Допомога», в якому ми проводимо різні колективні збори на амуніцію військовим, авто, та інші потреби.

Як можна підтримати проєкт

Будь-який ваш внесок дуже важливий.

Долучитися та підтримати проєкт Антона Семенова можна за посиланням.

Бійцям зручніше використовувати саме друковану версію посібників.

Діліться в коментарях які проводять заходи у вашій компанії, та як ви культивуєте культуру спілкування під час війни між колегами?