Чому я обрала українську компанію, живучи в Польщі

Привіт! Мене звати Валерія, і я вже близько року працюю UI/UX Designer в продуктовій IT компанії Universe, яка входить в екосистему бізнесів Genesis.

Останнім часом я проживаю у Польщі. Раніше я працювала у фінтех-стартапі, а до цього була фрилансером. Близько року тому я влаштувалася в українську компанію як один з перших ремоут-працівників.

У цій статті розповім про пошук роботи, чому обрала українську компанію, знаходячись у Польщі, і до чого варто бути готовим кандидатам, адже сьогодні велика кількість українських компаній наймає за кордоном.

Як проходив пошук роботи

Це майже завжди стресовий процес, особливо для junior-спеціалістів, адже ринок ними переповнений. Але на той момент я була максимально підготовлена до цього. У мене було хороше портфоліо з проєктами, якими я пишаюся навіть зараз, гарне CV та дуже багато мотивації!

Я писала як польським компаніям, так і українським. Але мінус польських компаній для мене в тому, що вони відповідають дуже повільно: на відповідь можна чекати тижнями, а то і місяцями, на відміну від українських бізнесів. Наприклад, мій теперішній роботодавець відповів мені на наступний день, все дуже швидко закрутилось. Загалом роботу я знайшла за 2 тижні.

Усього я відгукнулась на вакансії близько десяти разів, отримала два запрошення на інтерв’ю та два офери: один до дизайн-агенції, а інший — в продуктову компанію. Я взяла собі кілька днів, щоб подумати та вирішила прийняти другий офер, через те що там було більше переваг.

Також я була вражена тим, як круто та швидко проходили інтерв’ю: з моменту першого контакту з компанією і до пропозиції вийти на роботу пройшло трохи більше ніж тиждень, попри те, що в мене було три інтерв’ю і тестове завдання. Адаптація в компанії також пройшла дуже швидко.Через два тижні я влилася в робочу атмосферу, а через місяць вже розуміла, як відбуваються всі процеси в компанії.

У Варшаві є офіс компанії, яким я наразі не користуюся, адже є умова: 50% відвідування. А я більше люблю працювати з дому, саме тому з колегами тут я теж не зустрічаюся. Інколи приїжджаю до Києва.

Плюси та мінуси співпраці з українським роботодавцем

На що варто звернути увагу

Головне, на що треба звернути увагу, — це те що в Польщі компанії можуть довго відповідати, а сам рекрутинговий процес може затягнутись на місяці. Це нормально — зробити тестове і чекати відповідь 10 днів. А потім ще стільки ж на інтерв’ю. В Україні ж все набагато швидше. Зважайте на це, коли шукатимете роботу в Польщі.

Другий важливий момент — це знання мови. Якщо ви не впевнені у своїй англійській, то знайти роботу буде набагато складніше. Хіба що ви потрапите в компанію/ агенцію, де не треба напряму спілкуватись із замовником. Після початку війни таких можливостей стало значно більше.

І третій момент, який більше стосується плюсів Польщі: ні для кого не секрет, що заробітна плата в дизайнерів тут вища. Але тут ще багато залежить від компанії та проєкту. Проте останнім часом я бачу таку тенденцію, що Україна не дуже й відстає за цим критерієм від Польщі.

Про те, як налаштована робота

З початком коронавірусу багато компаній перейшли на ремоут, а тим паче IT. Я стала розвиватись в дизайні з початком пандемії, бо зрозуміла, що цей момент не можна втрачати. Через те, що я довгий час була фрилансером і ніколи не працювала в офісі, то навіть не розглядала можливості гібридного формату роботи, або ж 100% роботи з офісу. Також багато моїх знайомих з IT-сфери говорять про те, що не повернуться до повноцінної роботи в офісі.

Саме тому компаніям треба підлаштовуватись. Адже правда така, що людина, яка любить та цінує свою роботу, а ще і горить проєктом, буде відповідально ставитись та добре працювати з будь-якої точки світу, в будь-який зручний для неї час.

Тут хочу підмітити важливий момент: комусь важливо мати можливість працювати з офісу. І це нормально, навіть дуже круто, якщо офіс крутий та комфортний. Я була кілька разів у нашому офісі в Києві та залишилась під нереальним враженням від нього. Чого тільки варті безкоштовні обіди та вид з вікна на Поділ.

Але звичайно ж, у компаній можуть бути обмеження для ремоут працівників. У нас це, наприклад:

• залишатись в ± 3 таймзонах від Києва та бути на звʼязку 5 визначених годин на день. І якщо щодо першого ще можна подискутувати, то з другим я повністю погоджуюсь, бо можливо буде потрібна термінова комунікація з колегами, щоб не затримувати розробку;
• звісно, в нас є обов’язкові дейліки, де кожен розповідає, яку саме таску робить та чи є якісь блокери. Цього абсолютно вистачає, щоб розуміти, що все йде за планом. Переносимо щоденні мітинги тільки за згоди всіх, хто працює на проєкті.

Ще хочу сказати про важливе — тайм-трекери, чи подібні види «менеджменту» для ремоут-працівників. З цим я зустрічалась, на жаль, на попередніх роботах. Яка різниця, скільки людина витрачає часу на таску, якщо вона добре та вчасно виконана? Краще годинку піти погуляти, щоб освіжити думки, ніж сидіти клацати по клавіатурі для тайм-трекера, взагалі без будь-якої ефективної роботи для проєкту.

Тож який висновок я можу зробити: чим більше обмежень в компанії щодо ремоуту, таких як гібридний формат, тайм-трекери, чітка привʼязка до часу або місця роботи, тим менше хочеться йти туди працювати, адже це сприймається як певний рівень несвободи та недовіри. Крім того, завжди знайдеться компанія, яка має протилежні підходи до менеджменту. Тому головна рекомендація від мене — шукати менше контролю, а більше довіри.

Британські вчені вважають, що за ремоутом майбутнє, і я з ними повністю погоджуюсь :)