Тайм-менеджмент під час війни: як встигати всюди

Привіт! Я, Андрій Шевчик, керівник-партнер ІТ-компанії Vakoms. Розповідаю про те, як працює наша компанія у нинішніх реаліях. Зокрема, про свій власний досвід. Але сьогодні — не про себе, а про своїх колег, працівників компанії Vakoms. Серед них маємо чимало волонтерів, які з головою поринули у допомогу ЗСУ задля здобуття перемоги. При тому вони залишаються ефективними на власних позиціях у компанії. Як їм це вдається? Про тайм-менеджмент під час війни — розкажуть наші тіммейти.

Анна-Тетяна Гіссовська — Qt Developer, з нами вона уже 5 років. Дбає про 80-ту бригаду, волонтерить у громадській організації «Допоможи фронту» та СпівДії.

«Найперше, що допомагає — це пріоритезація.Щойно я отримую список потреб для 80-тої бригади, то одразу ж беруся за пошук та закупи цього (зазвичай йдеться про військову амуніцію). Такі запити приходять не кожного дня, але коли вони є доводиться коригувати та підлаштовувати робочий графік. І тут дякую Vakoms-у, що дає можливість вибирати для себе зручні години роботи.

На складі чи у ГО завжди звечора відомо, чи потрібна допомога і яка саме. Це дає змогу чудово спланувати собі наступний день.

Плетіння сіток чи інша така допомога — як хобі, коли залишаються сили та бажання. Щодо моєї участі у СпівДії, то кейс-менеджером я волонтерила лише у час, коли психологічно була сильна, готова слухати та допомагати цивільним потерпілим українцям.

Все можна поєднувати та встигати, якщо ти любиш те, що робиш. А я люблю свою роботу і розумію, як важливо зараз допомагати.»

Василь Гумен — Project Manager. Шість років разом із компанією Vakoms. Від початку війни займається волонтеркою, а саме — військовою амуніцією та позашляховиками.

«Волонтерка — це той самий менеджмент. Якщо ти хороший менеджер, то будеш хорошим, цінним волонтером. Якими якостями зазвичай володіє цей спеціаліст: відповідальність, тайм-менеджмент, організаційні задатки, контроль всього процесу, ретроспектива.

Це в купі з патріотизмом дає суперсили максимально ефективно допомагати ЗСУ!

Як і в роботі над проєктом, у волонтерці ти також все організовуєш, продумуєш логістику, перевіряєш. Для мене все воно дуже подібне. Різниця лише в тому, що коли йдеться про допомогу нашим військовим, то відповідальність більша, бо це людські життя. В менеджменті, в коді ти можеш виправити помилку, можеш все змінити.

Наприклад, приїжджають бронежилети й потрібно знайти людину, яка перевірить цей продукт на якість. Лише після цього ти можеш відправляти ці „броніки“ на передову. Чи, наприклад, є запит від військових, що потрібні рації. І я запитую, які саме рації. А вони не знають. І я починаю сам шукати варіанти, пропонувати, як клієнтам, що саме буде працювати та підійде!

Як я це поєдную з роботою? Тут власне допомагають менеджерські скіли. Перший місяць був новим викликом. Я міг працювати по 12-15 годин і ще вночі їхати забирати щось. Потім навчився міксувати: їду забирати допомогу, яка прийшла — проводжу мітинги в машині. Або на мітингу спілкуюся з командою і паралельно в телеграм домовляюся про бронежилети.

У волонтерці, як і у менеджменті, дуже важлива комунікація. Якщо вона працює, тоді все виходить. І тоді легко це поєднувати з роботою!

Й, звісно, найбільше, що мотивує — це розуміння для чого ти це робиш. Ціль — велика! Тому я готовий докладати максимум зусиль!»

Ігор Сафроняк — Delivery Director у Vakoms, з нами уже 4 роки. Від початку війни займається закупівлею дронів та іншої техніки: прицілів, рацій, військової амуніції. За три місяці зумів зібрати більше пів мільйона гривень на волонтерські потреби.

«Я займаюся закупівлею, контролем грошей, їх збором, моніторингом цін та іншими дотичними речами. Загалом, все побудовано на тому, що в разі наявності достатньої суми коштів я одразу роблю замовлення на те, що потрібне людям на фронті. Тому все доволі просто й не забирає багато часу.

Менеджерський досвід тут не такий важливий, як сама особистість. Я з дитинства був максимально організованим та тримав все під контролем, тому це точно допомагає.

На початках витрачав по 2 години вдень, оскільки треба було знайти, де купити товар. Тоді дрони були в дефіциті, багато часу я витрачав на пошук, комунікацію з магазинами, організацію швидкої доставки через кордон.

Зараз не так багато часу йде на волонтерство. Приблизно дві години на тиждень, бо активність спала, гроші отримати не так легко... Але я розумію, що зупинятися ще рано. Перемога близько, проте ще трохи варто постаратися. З іншого боку, зараз вже настільки налагоджені процеси у волонтерстві, що це на правду можна поєднувати з роботою без зниження ефективності.»

Артур Авдиминець — Web developer, з Vakoms 3 роки. Від початку війни займається закупівлею військової амуніції, DOSS-атаками, чергує на пульті попередження про повітряну тривогу.

«У мене проблеми з ногою, але я не міг нічого не робити. Тому допомагав: мастило для ’смузі’ дістати, привезти, побути на чергуваннях за пультом, ddos-атаки, звісно ж, і загалом боротьба в інформаційному просторі. Також активно займався налагодженням процесу виготовлення дронів (шукав людей, військових, спеціалістів і усіх, кого можна залучити до процесу).

Це все поєднував із роботою. Працював допізна, доводилося іноді деплоїти зміни о 3-4-ій ночі. Було постійне відчуття, що не встигаю.

Як все відбувалося на практиці? Роботі приділяв усі 8 годин, але ділив цей час: наприклад, 4 години працюю, потім займаюся волонтерством, далі — повертаюся вже ввечері до проєкту. Або працював за схемою 3+2+3 — тобто між цим часом робив перерву на волонтерку. Такий поділ для мене найбільш ефективний, оскільки я можу завершити таск, а не кинути все на півдорозі.

Зараз настільки адаптував свій організм, що не можу заснути до 2-3-ої ночі — я розумію, що це не дуже добре. Але з іншого боку — це дає мені можливість нічних чергувань. Я радий допомогти усім чим можу.

Зараз потрібно менше фізичної волонтерської допомоги, а більше фінансової, тому стараюся максимально донатити».

У кожного нашого волонтера-тіммейта своя окрема історія, свої підходи. Ніхто з них немає правильного рецепту. Але усі мають одну спільну мету — перемогти ворога. Коли ми разом, єдині, коли усі боремося — кожен на своєму фронті — ми це зможемо зробити. Я впевнений у собі, у кожному Vakoms-івцю, у кожному українцю: нам вдасться захистити нашу державу.