О чем мечтают айтишники?

Уже год, как жизни украинцев изменились так, что и сложно было себе представить. Однако новая реальность ни у кого не спрашивала какой ей быть, а значит остается лишь одно — адаптироваться к ней и надеяться на лучшее.

При этом «лучшее», хоть в целом его и можно обозначить как «победа», однако у каждого имеет своё определение. Для одного это выход на границы 1991 года, для второго — 23 февраля 2022, для третьего — прекращение боевых действий, вывод руссиш-войск со всей территории Украины, но и даже возможно «переходной» статус для Крыма на несколько лет. А далее уже можно и задуматься о своей жизни. О том самом «лучшем». В Украине или вне её?



С одной стороны, очевидно, что айтишникам, если они и правда хотят скорейшей отстройки и восстановления Украины, нужно оставаться в ней — зарабатывать деньги, платить налоги, тратить шекели на товары и услуги, чтоб реанимировать экономику. Особенно на фоне того, как сильно сдали позиции когда-то лидерные по экспорту: металл, химия, агропромышленность. И делать это хотя бы пару лет после победы (чем дольше, тем лучше).

С другой стороны, жизнь одна, а мы тут поняли, что оказывается у граждан есть не только права, но и обязанности по защите страны, особенно во время военного положения. Хватит это терпеть! Только границы откроют — еду в длительный отпуск. А может и не вернусь. Буду жить среди «свободных людей», где не ущемляют свободы граждан! Где есть всемогущая контрактная армия и пятая статья НАТО (или хотя бы четвертая). Ну и что, что налоги высокие! И девушки неухоженные. Зато стабильность и порядок! Так может думать на эмоциях человек, сидящий год в тылу, но показывающий при этом симптомы ПТСР. Сообщения о смертях и обстрелах уже не ужасают так сильно, как в первые дни войны, чувства как будто немного притупились, но это гнетущее тяжелое ощущение страны в войне всё равно отравляет мозг и мешает думать и жить нормально, не говоря уже о планировании. Поэтому остается мыслить о послевоенном будущем общими мазками.

По самым скромным оценкам из Украины после победы уедут еще 10% айтишников. Наверняка они уже прошерстили все форумцы и намотали на ус советы о том, где сейчас хорошо живется панам айтишникам. Вот только если и до 24 февраля 2022 таких стран было не много, то сейчас их стало еще меньше. Сокращения в мировых техно-гигантах (не говоря уже об IT Украины), оказались чем-то вроде грома в и без того дождливую погоду. Ведь на фоне войны в Украине так хотелось, чтоб хоть где-то в мире была стабильность. Хоть для айтишников, хоть для работников Амазона, Фейсбука и Твиттера. Увы. Везде увольняют народ пачками. Еще и страшилками про ChatGPT пугают. Мир начало колбасить еще во время «страшной пандемии», когда владыки мира зажали кнопку печати на денежных станках, от чего инфляция поползла вверх. Теперь же широкомасштабная война РФ против Украины усугубила и без того сложную ситуацию.

Многие и до этого не самые дешевые товары в Европе подорожали
Выросшие в разы цены на энергоносители в Европе не собираются возвращаться на позиции даже довоенного февраля 2021 года.

В апреле 2020 португальский таксист, который вез меня в аэропорт на эвакуационный рейс, сокрушался, что, мол, только-только экономика страны стала оживать, как тут грянул коронавирус. Знал бы он тогда, что ждет мир всего через пару лет! В Португалии бутылочка оливкового масла, которая стоила чуть больше евро — уже летом 2022 стала продаваться за 4 евро. Местное население — стонет. Вопреки расхожему мнению о том, что европейцы — чуть ли не богачи, у них каждое евро на счету. А тут еще и на шею упали украинские беженцы, которых нужно кормить, перевозить, расквартировать. И ладно бы это длилось год, но теперь очевидно, что это продлится как минимум весь 2023.

Европа, в которой и до войны некоторые айтишники говорили «это Испания, тут хорошо, если у тебя в конце месяца остается пару сот евро» помимо украинских беженцев и бешеных цен на энергоносители, столкнулась и с «новой» старой проблемой. В 2022 году в Европу проникло рекордное с 2016 года количество нелегальных мигрантов — более 330 000. Как правило, это граждане неблагонадежных стран типа Ирака, Сирии, Туниса, Марокко. То есть можно сразу говорить и об автоматически ухудшившемся уровне криминогенной обстановки. Бледнолицые французы при этом всё чаще переезжают с Юга на Север страны, потому что с новоприбывшими искателями счастья, которые, как правило, селятся на Юге, как-то не очень ладятся отношения. Привыкшие к безопасному Киеву украинцы с удивлением слышат просьбу бывалых французов «не светить» айфоном в метро Парижа, не доставать лишний раз фотоаппарат. Может, они просто сгущают краски? Может, это просто трусы-французы совсем разнежились в своей плюшевой Европе и разучились стоять за себя?

Как бы там ни было, Европа сегодня переживает не лучшие времена. И учитывая то, что политика «мультикультурализма» в ней не меняется, несмотря на её провал (по признанию президента Франции еще в 2011), наивно ожидать от Европы чего-то большего, чем есть сейчас. Лучше уже не будет. Скорее, будет только хуже.

Чего не скажешь об Украине. Где хуже уже вряд ли будет (вынесем за скобки вопрос гипотетических ядерных ударов), зато лучше — вполне возможно. Даже закономерно. У нас сильные, работящие, творческие люди. Которые, кстати, работают поболее европейцев с их сиестами, манянами (mañana — исп. завтра) и «у меня семейные дела». У нас прекрасная страна, где еще недавно можно было без проблем взять больничный (в отличие от той же Испании, где первые несколько дней ты болеешь за свой счет). У нас пока еще почти нет платных дорог, и еще есть бесплатные стоянки. МВФ с его приспешниками еще не ужесточил наш налоговый режим по самое не горюй (хотя, очень вероятно, что нас это ждет). Мы живем с надеждой на будущее в удивительное, хоть и трудное, время перемен. Тогда как Европу в это же время не ждет ничего выдающегося. Лучшее, что с ней случилось — это Украина, которая пробудила старушку-Европу и та, с почти атрофировавшимися мышцами-макронами и мышцами-шольцами, стала потихоньку возвращать себя в форму. Так зачем в будущем ехать в Европу, если будущее уже творится в Украине? Не говоря уже о том, что Украина и так станет частью ЕС в обозримом будущем.

Как вы знаете, на теме Европы я съел собаку. Более трех с половиной лет я собирал истории эмигрантов, проанализировал более 140 источников и с десяток опросов, чтоб систематизировать это в своей нашумевшей книге «Декаданс Европы, Ренессанс Украины» (почему украинцам почти нет смысла эмигрировать в Европу). Кое-кто мне тогда говорил «чому не державною?». Я потратил еще полгода — и перевел книгу на украинский, а также немного дополнил. Пока только в электронном виде, но она уже есть на Якабу. Если же вы любите читать в бумаге — то книгу можно посмотреть/приобрести в Киеве у входа в парк Шевченко на м. Льва Толстого по цене более низкой, чем даже в интернет-магазинах типа «Книгарня Є». 10% с каждой книги идет на нужды ВСУ. Всем спасибо за внимание!

👍ПодобаєтьсяСподобалось2
До обраногоВ обраному0
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Мріють про те щоб на ДОУ перестали писати висери кацапською.

Как бы там ни было, Европа сегодня переживает не лучшие времена.
Чего не скажешь об Украине. Где хуже уже вряд ли будет

Онолітіка на яку ми заслужили

О чем мечтают айтишники?

Про перемогу.

чтоб систематизировать это в своей нашумевшей книге «Декаданс Европы, Ренессанс Украины»

Поки що єдине місце де вона шумить це в постах пана Паламарчука

Хтось ненавидить владу за коррупцію. А я за коррупцію недолюблюю Українців.
То тесть каже та заплати вже після другого провалу практичного іспиту з водіння, то на зупинках часто чую — ми без коррупції не виживемо. Слава богу що поборов страх водіння, здав, обираю тачку і більше не буду стояти на тих зупинках
А я ніколи за 35 років життя не давав хабаря (навіть офлайн бізнес — декілька крамниць було щоб не казали що я у айтішносу вакуумі). І давати не буду.
Вірю що і суспільство переломить це. Бо є такі як я. І нікуди їхати не збираюсь бо у Європах краще але це з їх здобутки, а не мої. Та і можливостей по більше тут — дві квартири, гараж та дача без кредитів. А ну де ще я так зможу?
Так про що мріють айтішники? Мабуть про те, що і інші. Щоб від них відчипились. В усіх сенсах — від русні до розумників із порадами як жити правильно

104 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Специальный коммент для похвалы автора за издание украинской патриотичной книги на украинском языке. Здесь можете писать мне благодарности за поддержку украинского книгоиздательства, корректоров, редакторов, и, конечно, самое главное — за книгу, которая раскрывает глаза на жизнь в Европе и способствует возвращению украинцев домой, теперь и на украинском языке.

раскрывает глаза на жизнь в Европе и способствует возвращению украинцев домой

а що, ті українці які живуть в Європі живуть з закритими очима? Тільки ти з «відкритими» жив? Чи кому ти намагаєшься очі відкрити?

а що, ті українці які живуть в Європі живуть з закритими очима?

Да, иногда живут. Не сразу доходит до некоторых что к чему. А когда поймут — уже и поздно. Только и остается потом сидеть на украинских форумцах и доказывать всем вокруг, какой был правильный выбор сделан и как они совсем не скучают по Украине.

Чи кому ти намагаєшься очі відкрити?

Сомневающимся и потенциальным эмигрантам.

Якщо б ти щось розумне писав, а не низкосортне графоманство, ще б було що обсудити. А так, просто банальна зверхність, де ти чогось вирішив що бачиш чи розумієш краще за інших.

Уверен, что вы даже и страницы моей книги не прочитали. Но уже заявляете, что это «низкосортное графоманство». Хотя, те отзывы, которые я получал, были прямо противоположными. Я конечно понимаю, что высказывание «великие умы обсуждают идеи, средние умы обсуждают события, мелкие умы обсуждают людей» вас никоим образом не касается, но всё же предложил бы отвлечься от примитивного обсуждения личностей и перейти к глобальным вопросам, заявленным в книге и статье — а именно к эмиграции и Европе.

ти чогось вирішив що бачиш чи розумієш краще за інших.

Есть у меня талант видеть суть, ничего не могу с этим поделать.

страницы моей книги не прочитали. Но уже заявляете, что это «низкосортное графоманство».

так по тому що в цих топіках піарящих книгу написано зрозуміло рівень.

Есть у меня талант видеть суть, ничего не могу с этим поделать.

Є сумніви в цьому. Більше схоже на банальний confirmation bias + атрібуцію своїх думов на інших

Нічого не зрозумів, прожени через гугл-перекладач

Так я, в отличие от вас, владею языками. Зачем не пользоваться гугл-переводчиком? Вы не знаете — вы и прогоняйте) Смешные люди.

То пиши на зрозумілій мові на ресурсі з доменом уа.

Я так понимаю, вместо обсуждения вопросов эмиграции вы решили играть на разделение общества по языковому принципу? Какая ваша цель? Думаете, подобного рода риторика с вашей стороны добавляет желания потенциальным иммигрантам ехать в Украину?

А яка мігрантам з Азії/Африки різниця, вчити українську чи заліську?

Разницы особо нет. Но кто вам сказал, что Украина будет привлекать именно эмигрантов из Азии/Африки? Да и дело ж не в языке, как таковом, а в определении какого-либо языка, как единственного, на котором дозволено изъясняться. До сих пор неприятно вспоминать реплику польского охранника в Маке «W Polsce, mów po polsku», которую он кинул обращавшемуся к нему на английском украинскому туристу.

Кокая разніца, на каком їзикє, єслі єтат їзик руzzкій©

Ну вот, а мне вначале даже показалось, что вы готовы к осмысленной дискуссии.

У мене не мета, просто бажання, щоб кацапського лайна не було в доменній зоні .уа

вместо обсуждения вопросов эмиграции

Та що з тобою обговорювати, кілометрові висери ніпрощо не читаю.

Если книга такого же качества, как статьи...

Юра ти кращий!
Ти зробив мій день!!!
Так їм і треба тім засранцям, то не айтішінки!

Хоть для айтишников, хоть для работников Амазона, Фейсбука и Твиттера.

Дякую!!

Дожились, чому на форумі публікуються статті сербською мовою?

Как вы знаете, на теме Европы я съел собаку. Более трех с половиной лет я собирал истории эмигрантов, проанализировал более 140 источников и с десяток опросов, чтоб систематизировать это в своей нашумевшей книге «Декаданс Европы, Ренессанс Украины»

И 24 февраля прошлого года все эти размышления оказались у пса под хвостом. Тем более что

Украина и так станет частью ЕС в обозримом будущем.

Мріють про те щоб на ДОУ перестали писати висери кацапською.

О, нова порція топової шизи від Юрца, давненько не було)

По-моему самое смешное в этом приколе то, что автор пишет как-будто на полном серьезе)))

Іспанія завжди була жопой Європи. Як би не клімат я би хотів жити в Норвегії.

Хтось ненавидить владу за коррупцію. А я за коррупцію недолюблюю Українців.
То тесть каже та заплати вже після другого провалу практичного іспиту з водіння, то на зупинках часто чую — ми без коррупції не виживемо. Слава богу що поборов страх водіння, здав, обираю тачку і більше не буду стояти на тих зупинках
А я ніколи за 35 років життя не давав хабаря (навіть офлайн бізнес — декілька крамниць було щоб не казали що я у айтішносу вакуумі). І давати не буду.
Вірю що і суспільство переломить це. Бо є такі як я. І нікуди їхати не збираюсь бо у Європах краще але це з їх здобутки, а не мої. Та і можливостей по більше тут — дві квартири, гараж та дача без кредитів. А ну де ще я так зможу?
Так про що мріють айтішники? Мабуть про те, що і інші. Щоб від них відчипились. В усіх сенсах — від русні до розумників із порадами як жити правильно

І що, 40 годин в школі вистачило, щоб пройти той мєнтовський лабіринт на автодромі? Чи були якісь татові жигулі і самостійна підготовка?

Я у инструктора в автошколе докупал часы уроков. Под определение коррупции это не попадает, т.к. школа частная, «копейка» тоже, а можно ли в чём-то обвинить инструктора, тут вопрос спорный.

Інструктор перший раз попався реально такий собі.
Коли пересів до іншого в іншій автошколі (якщо у тебе є зданий теоретичний іспит можеш кататися з будь-яким інструктором) то побачив що з першим порушував купу правил.

У меня с первым инструктором была другая проблема — техническое состояние его «копейки». Как-то в городе у меня сцепление заклинило.

Батько казав що він взагалі на запорожці навчався убитому в хлам.

У мене особливий випадок :-) Я реально боявся їздити. Така психологія — щось незрозуміле і страшне моментальний ступор. Тому до 35-ти прав не мав. Мене коли могла катала дружина.
Навчався я дуже довго у трьох автошколах і наїздив точно овер 100 годин.
Перші два рази намагався здати на механіці, але дуже сильно відволікає. Тому плюнув і здав на автоматі.
Так майданчика зараз немає.

Здавав кілька років тому екзаменацію самостійно, вперше в житті сівши за кермо автомобіля. Жодних проблем та натяків, типу, «давай парєшаєм», не було. Була одна перездача, бо на стресі не стартанув вгору нормально (до цього лише один раз заглох під час тренувань) і мав кілька помилок на майданчику.

мені цілком 36 вистачило, теж здав сам з першого разу тест+практика. решту 4 допрацьовував вже з правами

В 2010 здавали у Києві усе самі. Теорію всі сдали з моєї группи (там білетів було штук 100 всього по 20 питань здається, я їх усі напам’ять знав уже через місяць). Практику теж більшість здали з першої спроби, тільки моя дружина завалила і потів другий раз їздила.
Про хабарі жодної мови не було.
За хабар можна взагалі було нікуди не ходити, а просто права купити

Здавав в минулому році, хабарів ніхто не просив, але:
В автошколі на теорію кажуть приходити на 8:30
В 8:30 під МВС 100 людей які прийшли на іспит.
В 9 всіх людей запускають в МВС і вони там стоять до 12-13, після чого їх починають пускати по одному.
В аудиторії де здають іспит — сидить 2 працівника МВС, задача яких вас сфотографувати і посадити за пк. На 1 людину в них йде від 30 до 60 хв.
При цьому всьому, в цій аудиторії є 15-20 пк на яких можна здавати іспит, але одночасно я бачив там тільки 2 людини.

В перший день я не здав, тому що фізично не встиг, тому записався на наступний тиждень через електронну чергу на 10:00, почали фотографувати мене в 12:00, в 12:15 здав іспит і пішов додому.

До роботи самої автошколи жодних претензій немає, чудові інструктори, теорію викладала поліцейська яка багато розповідала з реального досвіду.

А от МВС треба як мінімум модернізувати, щоб не було людей які вирішують коли ти будеш здавати іспит, їх запросто може змінити сайт/апка.

p.s. Якщо порівнювати МВС в 2022 і раніше — там вже є великий прогрес в плані хабарів і прозорості здачі.

заплати вже після другого провалу практичного іспиту з водіння

Мені вистачило першого провалу щоб зрозуміти усе те життя.
Як зараз пам’ятаю весну 2010 року в Дніпрі в гайцівні на Космічній.
Приїхало з двох авто-шкіл людей під 30, кожен здав екзамен водіння в своїй автошколі.
Успішно здало цей же екзамен в гайцівні 0/30 людей.
Вчитель автошколи питає гайця чи той сам зможе так заїхати як він придумав — той никається.

Звісно що стадо тоді перемогло, бо більшість з порогу заплатила хабар (до екзамену) і формально не здало тільки кілька людей. Якби не платили — то на підставі 0/30 зданих екзаменів можна було б норм бучу підняти.

То тесть каже та заплати вже після другого провалу практичного іспиту з водіння

звісно є серед знайомих що здали чесно.
але частіше — після чергового провалу — платили.

А я ніколи за 35 років життя не давав хабаря ... І давати не буду.

чим менше «живете в Україні» — тим легше дотримуватись цього правила.
Айтішник — може і не живе в Україні. Матеріально та і ментально — ми не тут живемо :)
Інколи, яка-небудь «Дія», або от гостра фаза війни з рашею, нагадує. Але то епізодично. Недостатньо щоб повернути до України :)

Коррупція тим міцніше — чим складніше виконання законів.
На прикладі екзаменів водія — наскільки в нас легко, по закону — опротестувати несдачу? і які наслідки будуть для екзаменаторів?

Тобто маємо суто економічну гру:
Що дешевше — заплатити в обхід закону, чи добитися по закону?

Люди, як економічні суб’єкти, зазвичай обирають більш дешевий варіант.
Звісно, люди можуть змінити правила цієї гри.
Але вони тоді повинні стати — політичними суб’єктами.

От наприклад — як зараз виступають у Франції проти пенсійної реформи.
Подивіться, скільки за останні роки було в європейський країнах було такого.

а от коротонько, загальновідоме про нас
С. Фурса: Про «глибинну корупцію»
У селах, невеликих містечках всі ж знають корупціонерів :)
І ок. Ну ок, так ок.

>Чего не скажешь об Украине. Где хуже уже вряд ли будет
як оптиміст скажу, що тут у покійників точно гірше не буде, а все останне — питання дискусійне

Забути болгарську мову якою написана ця статия

Так статья ж написана на русском, а не на болгарском. Да и зачем забывать языки? Сколько языков ты знаешь — столько раз ты человек ©

Щось ці орки які лізуть на Україну знаючи тільки російську зовсім не схожі на людей навіть один раз.

Так речь же не о них, а о нас. Более того, я почти уверен, что руссиш-зольдатен в массе своей полуграмотные и книг не читали.

Сина ти русскій язік вуичіл ? Так іді забивай © боНеВтік

Так статья ж написана на русском, а не на болгарском. Да и зачем забывать языки? Сколько языков ты знаешь — столько раз ты человек ©

Юра, ти хоч розумієш що з цієї твоєї фрази випливає що ти орк?

Нет, не понимаю. Объясните популярно — почему знание языков делает из человека «орка». Я-то, напротив, думал, что попытка разделить общество по языковому признаку — это и значит «играть на стороне РФ». Ну и если я «орк» (по вашей классификации), то как я мог написать патриотичную проукраинскую книгу на двух языках, в том числе на украинском?

Ти із секти «какаяразніца». Знання мов не робить з людини орка, а от «я прийду на український ДОУ і напишу тут на ’какаяразніца’ язикє» — робить.

Я пишу на том языке, на каком мне удобно, не нарушая при этом законы Украины. То что вам что-то не нравится — ваше дело. Верьте во что хотите. Но только учтите, что ваши комменты — ни на йоту не добавляют желания писать на украинском и не добавляют ни грамма оптимизма в том, что касается послевоенного будущего Украины, которая столкнется с колоссальным демографическим кризисом. Тем самым, который, по-хорошему, решается иммиграцией. Той самой, которая, по-хорошему, возможна в свободном обществе, где на тебя не смотрят волком и не называют «орком» лишь потому, что ты кому-то не нравишься или говоришь на языке, который кому-то не нравится. Кстати, вы ж вот этим пассажем про «орков» обозвали всех авторов/комментаторов на ДОУ, которые с 2014 года продолжали писать на русском. Надеюсь, это помогло вам немножко возвыситься над остальными.

Помиляєшся. Орками я називаю сектантів «какаяразніца». Всіх тих хто пише російською але розуміє, що різниця колосальна, я якщо не поважаю, то принаймні сприймаю нормально.

Надеюсь, вы не общаетесь на английском? «Язык агрессора» ж. Как и немецкий, испанский, португальский, французский, китайский, японский и так далее. Не смейте использовать эти языки! (шутка). Игорь, огромное спасибо за ваш персональный вклад в раскол общества по языковому признаку. С такими друзьями и враги не нужны. И отдельное спасибо, что похвалили меня за издание патриотичной проукраинской книги на украинском языке. Было очень приятно. Вы похвалили ж? Кхм... нет, показалось. Странно. Я ж думал вы дальше языка ничего не видите, а тут даже и языка не увидели. Ну ничего! Никто не идеален.

Ну от малорос помаленьку розпаковується. Продовжимо?

А, так це болгарська? Мені чомусь здалося, що це сербська...

в своей нашумевшей книге «Декаданс Европы, Ренессанс Украины»

шо, совсем не берут?

Можно прогнозировать и фантазировать все что угодно. Одно скажу точно — после победы пойдет такая коррупция, что вы про яйца-по-17 еще будете вспоминать типа «ну так то еще честный был».

100%, Єрмак і Татаров вже пропхали свою людину в крісло голови НАБУ. А отже останній, відносно незалежний від президента і олігархів правоохоронний орган, перетворюється на аналог ДБР, БЕБ чи генпрокуратури.
Я, звісно, не можу сказати, що до цього НАБУ зірки з неба ловило. Але зараз взагалі вважайте, що воно припиняє своє існування. Всі спроби Заходу створити в Україні незалежну антикорупційну вертикаль зазнали фіаско. Корупція перемогла.

Всі спроби Заходу створити в Україні незалежну антикорупційну вертикаль зазнали фіаско. Корупція перемогла

враховуючи, що за «людину Єрмака» голосували в тому числі представники від Заходу, значить, Захід не зацікавлений, щоб в Україні було переможено корупцію? Які ваші думки з цього приводу?

А чи залишили їм вибір? Якщо вивести в фінал кількох людей Єрмака, то комісії залишається лише проголосувати за одного з них.

Всі спроби Заходу створити в Україні незалежну антикорупційну вертикаль зазнали фіаско.

Тупе питання: а як нащот варіанту «наказом зверху» зробити Україну 51-м штатом? Типу тоді одразу тут почнуть діяти їхні закони, прийдуть свої управлінці — а отже, нашим чиновникам не лишиться нічого робити, крім як «слухатися», інакше у відставку? Так і зробимо силоміць Україну «чистою»).

после победы

после чьей? И что такое «победа» в вашем понимании, по пунктам пожалуйста

1. Звільнення всіх українських земель в рамках 1991р.
2. Вступ України в ЄС.
3. Гарантії безпеки від США і/або вступ в НАТО.

ну если автор сообщения подразумевал эти же пункты, то немного странно — огромная коррупция очень плохо синхронизируется с п.2 и п.3, что-то тут лишнее. Ну да ладно, мнение есть мнение

Ну прогнозувати можна все що завгодно.
Я, наприклад, не вважаю, що ми побачимо високий рівень корупції.
Причина проста — після війни будуть інвестиції та вливання ресурсів на відновлення. А там де інвестиції там і контроль.
В мене вкрай великі сумніви, що клерк в міністерстві Іван Петрович, який захоче сісти на потоки, виявиться розумнішим ніж контролююча машина ЄС+США які будуть моніторити як розходується їх бабло.

Дада, где инвестиции — там контроль. Сколько инвестиций получили FTX? :)

ЛОЛ, Дійсно, а де ж це FTX і її директор))? Певно далі продовжує видурювати гроші в наївних буржуїнів)

Пока что он на свободе, под залогом в 250млн.

Ключове слово «Поки що».
Але навіть приклад з ФТХ не є дуже валідним бо одна справа це приватна закрита компанія і геть інша це зарегульовані державні інституції, комісії, процедури, обов’язкова звітність і багато чого іншого.

Інвестиції будуть тільки після реформ, а реформ немає і не буде.

В мене вкрай великі сумніви, що клерк в міністерстві Іван Петрович, який захоче сісти на потоки, виявиться розумнішим ніж контролююча машина ЄС+США які будуть моніторити як розходується їх бабло

Не виявиться.
Тому простіше грошей не давати.
Хоча ні, трошки дати, ну щоб з голоду не подохли, та й вистачить.
А то моль в кремлі образиться, а йому ж треба зберегти сраку, яку чомусь називають обличчям.
Як зі зброєю.

На жаль в Україні замість випаленої землі буде тільки випалена земля, ніхто оті Мар’їнки та Бахмути відбудовувати не буде.

О чем мечтают айтишники?

Про перемогу.

КГ/АМ
Очередная попытка «пошуметь» о своей брошюрке? Сколько живу, столько и помню рассказы о том, что скоро будет лучше и вообще будем в Европе, заживем бла-бла-бла. А по факту как были коррупционеры у власти на всех уровнях, так и осталось. Как распродавались танки и ракеты в девяностых да нулевых, так и пилят бабло на яйцах по 17. Пока руками тянут бабло у родины, ртом рассказывают о том самом мифическом долге рядового гражданина перед этой самой родиной. Какой там ренесанс? Что за клоунада?

Как бы там ни было, Европа сегодня переживает не лучшие времена.
Чего не скажешь об Украине. Где хуже уже вряд ли будет

Онолітіка на яку ми заслужили

Фух, а я вагався чи не переїхати в Сомалі.

Я надіюсь, що пан Паламарчук не з яких-небудь декадантських Нідерландів зараз строчить. Бо знаючи скільки брехні, цинізму і лицемірства розвелось в нашій нещасній країні, це таки дуже ймовірний варіант.
Щодо майбутнього ренесансу, то щоб він стався, треба терміново і всією країною відмовлятись від яєць по 17 гривень за штуку. А якщо цього не відбулося навіть під час війни, то чому має відбутися після неї? Тому не бачу жодних натяків на ренесанс. Буде тільки гірше.

Здається він був в Польші :)

Так зачем в будущем ехать в Европу, если будущее уже творится в Украине?

Ти 100% правий — у майбутньому, коли війна скінчиться, коли повернеться Крим, коли Україна буде в НАТО та ЕС — не треба буде їхати до Європи.
Як людина, яка ніколи не полишала України навіть заради відпочинку у Туреччині я радо переїхав би до звільненого Криму і допомагав заробляти валюту з аутсорса (як робив усі 20+ років).
АЛЕ ! Майбутнє — воно завжди ЗАВТРА, але ніколи не сьогодні чи навіть «через 2-3 тижні»!
Коли я був у школі — мені казали що моє покоління у 21 віці буде жити при комунізмі. Винайде Мієлофон, Машину Часу, буде літати на інші планети у «вільний пошук»...
Реальність виявилася дещо іншою: 90ті, банди, рекет, збір металобрухту та городи з картоплею. Мівіна замість грошей. Гуманітарна допомога, яку продавали як секонд-хенд. І повне, жахливе зубожіння без будь — яких перспектив. Інженери та вчені, які мали створювати зореліти — працювали на іноземних хазяїв на ринку.
Але Україні пощастило: вона не застрягла в совку як Білорусь і дурний Бандюкович так і не став справжнім диктатором як Хуйло з Тараканом.
Помаранчева революція, Революція Гідності — Україна зробила свій Європейський вибір! Отримала шанс стати повноцінною, розвиненою державою як Польща...
І знов реальність виявилася дещо іншою: ніякого ЕС, ніякого НАТО, натомість окупація Крима, війна на Донбасі, утричі знецінена гривня, утричі підняті тарифи на усе, знов зубожіння без будь — яких перспектив.
Але навіть у гірші роки української незалежності, навіть серед москалів ніхто і уявити не міг що Україна дуже скоро стане плацдармом 3 світової війни! Усе що було в Афганістані, Іраку, Лівії, навіть В’єтнамі — здається «невеличкими конфліктами» у порівнянні зі справжньою війною на знищення! Навіть за часів другої світової — не усі воюючи країни зазнали стільки жертв та руйнації. І жодна з республік колишнього СРСР не зазнала гіршої долі після розпаду.
Якщо писати книгу про незалежну Україну — вона має бути написана сльозами та кров’ю!
Хочеться вірити що «Ренесанс України» колись неодмінно настане. Але «треба ще трішечки потерпіти» ...
Мені вже під 50 років. Кажуть що у кожної людини на світі десь є двійник. Я уявляю що мій двійник ці 50 років прожив десь у країні НАТО. Чи бачив він війни? Так: НАТО воювало у декількох країнах, чи бачив він кризу — так, світова криза зачепила усіх, але чи колись у житті він відчував себе настільки незахищеним, безпорадним і невпевненим у майбутньому як українець?
Звільнення з роботи — ось найстрашніше, що може чекати у житті людину з «декадентської» Європи!
Можливо до війни ІТшники мали обирати: бути звичайними роботягами у Європі, або «середнім класом» в Україні. Можна було плекати мрії про краще життя.
Зараз це вибір між спокійним життям та зануренням у безумство. І це навіть якщо не розглядати фізичні ризики примусової могілізіції чи ракетного удару.

Так может думать на эмоциях человек, сидящий год в тылу, но показывающий при этом симптомы ПТСР. Сообщения о смертях и обстрелах уже не ужасают так сильно, как в первые дни войны, чувства как будто немного притупились, но это гнетущее тяжелое ощущение страны в войне всё равно отравляет мозг и мешает думать и жить нормально, не говоря уже о планировании.

Втеча з України — це більше не «політ за мрією», це банальний порятунок залишків своєї особистості!

Зараз це вибір між спокійним життям та зануренням у безумство.

Для мене відкритим залишається питання — чи можливо спокійно мешкати за кордоном, коли знаєш, що вдома точиться війна?

ваша локація -> Польща/Угорщина/Румунія -> автобус до будь-якого великого міста України -> спокій
більшість уєжуньок використовують ці пафосні слова як виправдання чому вони не вдома, навіть якщо й не хочуть додому, хз для чого звісно

Відповідь — так. Люди давно вигадали таку річ, як санаторії — бо це справді працює. Якщо у людини проблеми з психікою — важливо хоча б тимчасово ізолювати людину від усього поганого.
Важливо коли ти прокидаєшся вранці побачити що поряд: море, природа, спокійне життя. Звичайно війна від цього не зникне — але зникне відчуття що живеш у кошмарі з якого не можеш прокинутися.
Можливо хто від початку переїхав кудись у Карпати — не так втомився від війни. Але у Харкові про війну важко забути. Особливо не маючи змоги піти кудись на природу.

Отакої! Так багато слів, щоб сказати рідній країні ПНХ? Бо вона плющить твою особистість?

Бо вона плющить твою особистість?

Бо вона зруйнувала мої дитячі мрії про щасливе, спокійне життя. Ми є тут ніби про мрії говоримо:

О чем мечтают айтишники?

Я от мрію відпочити на морі і полікувати свої нерви.

І повне, жахливе зубожіння без будь — яких перспектив
чи колись у житті він відчував себе настільки незахищеним, безпорадним і невпевненим у майбутньому як українець
Зараз це вибір між спокійним життям та зануренням у безумство.

Купіть телескоп. Я серйозно. Усвідомдення масштабів Всесвіту психологічно кріпко допомагає відволіктися від подібних роздумів.

Я потратил еще полгода — и перевел книгу на украинский, а также немного дополнил

А чому цей топік Українською не написали?

На русском я пишу лучше и быстрее, чем на украинском.

Кудись поспішав розказати за загнівающу європку?

При цьому живучі у цій самій Європі)

А мы-то думали, что ты спешишь исполнять свои гражданские обязанности, чтоб пропиарить свою книжку среди однополчан...

У нас сильные, работящие, творческие люди.

И именно по этой причине — Украине самая нищая и коррумпированая страна в Европе.

Трохи не зрозумів причинно-наслідкові зв`язки.

Як глибоко в декому сидить російська пропаганда.

Как вы знаете, на теме Европы я съел собаку. Более трех с половиной лет я собирал истории эмигрантов,

Поржав)
Ти б ще написав що прочитав 10 емігросрачів на доу

чтоб систематизировать это в своей нашумевшей книге «Декаданс Европы, Ренессанс Украины»

Поки що єдине місце де вона шумить це в постах пана Паламарчука

Підписатись на коментарі