Мій перший рік в ІТ. Враження та висновки

Усі статті, обговорення, новини про тестування — в одному місці. Підписуйтеся на QA DOU!

Пройшов вже рік, як я влаштувалась на свою першу роботу в ІТ і стала QA Engineer, час летить. Наче тільки вчора я отримала офер та займалась всіма організаційними питаннями. Про свій пошук першої роботи я вже розповідала на DOU. Смішно, що вийшла на роботу 14 лютого 2022 року, у День закоханих — у всіх романтика, а в мене робота. Але я закохалась у свою роботу за цей рік, чому б ні.

Ще півтора-два роки тому я й уявити не могла, що стану частиною цього світу, бо люди з ІТ здавались мені надрозумними створіннями, які знають більше, ніж всі інші на цій планеті (перебільшую, звичайно :)). Дивилась на них з таким захопленням!

Насправді початок в ІТ виявився сумбурним, бо сталося це за 10 днів до повномасштабного вторгнення. Тоді я потрошку входила в ритм, знайомилася з процесами, спілкувалась з ментором. Та вранці 24 лютого життя поділилось на «до» та «після». Тоді я була у батьків у Донецькій області, у невеличкому місті Гірник, що недалеко від Донецька. Я розуміла: те, що поки там відносно тихо, — це тимчасово. Тому треба щось робити вже і не чекати. Тут вдячна компанії, яка за декілька днів до вторгнення розіслала всім співробітникам лист, у якому йшлося про допомогу в релокації та виділенні певної суми коштів на це. Я взяла відпустку на тиждень та в один день зібрала невелику валізу «на місяць» (наївність — моє все) та виїхала за кордон, щоб бути в безпеці.

Однак попри всі негаразди, війну, нестабільність в Україні, цей рік був для мене продуктивним у роботі. Я прокачала комунікативні навички, навчилась дивитись на ситуації під різними кутами, вдосконалила hard skills тощо. У цій статті хочу поділитися власними висновками про ІТ, які я зробила за рік роботи.

Здорова атмосфера у колективі — понад усе

Я працювала і туристичним агентом, і офіціанткою, і баристою, але ніде не відчувалось повної рівності між працівниками. Часто, коли хтось працював довше, то він ставив себе вище і це було помітно (не всі, але були такі). Треба було попрацювати деякий час, щоб тебе «прийняли».

В ІТ максимально здорова атмосфера, ніхто косо не погляне, допоможуть та підкажуть, не підвищують голос, не закидають претензіями. Виникає думка: «А що, так можна було?». Можливо, так не всюди, але я дуже рада, що мені пощастило потрапити в команду, де людські почуття не на останньому місці.

Зворотній зв’язок може бути не токсичним та ще й регулярним

В ІТ будь-який фідбек дається розгорнуто, чесно і не токсично. Його подають так, що хочеться працювати, а не закриватися у собі. Немає емоційних гойдалок чи думок: чи правильно я все зробила, чи не подумають про мене погано, як про працівника? Загалом культура ІТ базується на відкритості та прозорості.

Буває так, що можна працювати, працювати і ще раз працювати, але не знати, чи добре я все роблю, чи все вчасно, який взагалі профіт від мене. Люди соромляться питати у керівників зворотній зв’язок, тому що бояться почути щось погане (я також такою була). Але знову ж таки, тут зворотній зв’язок може бути не токсичним, цьому приділяють велику увагу :)

В ІТ фідбек не токсичний і регулярний, тому я завжди знаю, як я виконую роботу, що мені треба підтягнути, у якому напрямі я можу розвиватись та що для цього потрібно зробити.

Водночас фідбек важливий не лише мені, а й від мене. Часто проводять опитування стосовно роботи на проєкті, стосовно компанії та процесів загалом. Знаю від друзів з інших компаній, що в них так само. І це дуже тішить, адже кожен хоче бути почутим.

Наприклад, нещодавно проводили опитування стосовно проєкту, де були питання про те, чи добре налаштовані процеси комунікації, чи все задовольняє, чи є зауваження і якщо є, то описати свої пропозиції щодо покращення.

Підтримка ініціатив та сприяння розвитку

В ІТ сприяють розвитку, є можливості проявити ініціативу: написати статтю, виступити на подкасті, дбають про персональний розвиток і можна скласти професійну сертифікацію. Все залежить від вашого бажання. Є бажання — вас підтримають!

Старанна праця та додаткові зусилля винагороджуються. Всім приємно отримувати щось за свої старання. Так ось, мені в робочому процесі вже пощастило отримати не тільки «дякую», а й приємні та корисні подарунки.

Працюючи віддалено, також можна бути продуктивним

Через війну я перебуваю за кордоном і працюю віддалено, не встигла навіть на день заскочити в офіс. За цей рік жодного разу не було такого, щоб я жалкувала про те, що не можу ходити в офіс, бо з самодисципліною в мене все добре. До того ж віддалений формат дозволяє працювати з будь-якого куточка світу.

Я так брала з собою роботу у мініподорожі, просто в дорогу, якщо ми виїжджали на вихідні в п’ятницю вдень.




У Франції, де я зараз перебуваю, робота з дому — це щось за межами реальності, вони вважають, що вдома люди не продуктивні і максимум дають працювати віддалено 2 дні на тиждень. Хоча я думала, що карантин показав, що можна бути продуктивним навіть з дому. Можливо, це обумовлено менталітетом, французи обожнюють спілкуватись ні про що навіть з незнайомими людьми, а про знайомих говорити й нічого, а чашечка кави, яку вони розтягують на пів дня, — то святе.

Оперативна реакція в команді та можливості росту

Одне з найулюбленіших! Обожнюю кожну та кожного колегу, бо я ще ніколи не залишалась без відповіді на будь-яке питання. Навіть якщо хтось чогось не знає, то підкаже того, хто знає і через такий ланцюжок знаходиться відповідь. Як ефект 6 рукостискань. Хіба це не ідеально?

Мені взагалі подобається, коли на все можна отримати відповідь, щоб десь не налажати чи не проґавити якусь можливість.

Щодо розвитку, то кар’єрна драбина (чи навіть дерево) тут більші, ніж я собі уявляла. Коли тільки прийшла в ІТ думала, що можна розвиватись лише у напрямку Junior -> Middle -> Senior -> Team/Tech lead. Але коли дізналась про всі гілки, куди можна йти, то була вражена. Там непахане поле, і точно вистачить на все життя, якщо захочеться змінити напрям.

Я маю можливість перевчитись всередині компанії та змінити професію. Наприклад, зараз я займаюсь мануальним тестуванням, але є бажання, можу податись в автоматизоване тестування або в розробку.

Також думала, що світчнутись в автоматизоване тестування — це швидко та легко, і взагалі ніби логічне продовження мануального тестування. Яка я наївна була :) Насправді кожен етап — це велика праця над собою, і щоб дорости до того ж Senior хоча б, треба докласти багато зусиль.

Плани на мій другий рік в ІТ

Наступний рік також планую провести активно і вже працюю у цьому напрямі. Одна з найголовніших цілей — перейти на грейд вище та стати Middle QA. З ментором вже розписали покроковий план, я потрохи його виконую, вчу нове, поглиблюю знання на проєкті, згадую трохи забуту теорію.

Також в планах скласти іспит і здобути сертифікацію ISTQB, бо ніяк до неї не підступлюсь, все ходжу навколо. Але я твердо вирішила, що тільки-но закрию грейд, відразу перейду до підготовки до сертифікації. Обовʼязково напишу про підготовку після того, як складу іспит, тому побажайте мені удачі! Якщо вірити знайомим, то це не складно, але, як-то кажуть «у страху великі очі».

Сподіваюсь, ви дочитали до цього місця, і як висновок я хочу зазначити, що лише увійшовши у цю тусовку, зрозуміла, що айтівці такі самі прості, милі, дружні люди, як і всі інші. Так, вони роблять величезний внесок у світ інформаційних технологій, працюють як злагоджений механізм, підтримують економіку України, волонтерять, воюють, але носа не задирають. Дуже щаслива бути частиною цього світу.

Також зазначу, що на мою думку, система ІТ-компаній, в яких люди на першому місці, — приклад багатьом іншим галузям, які дотримуються старих правил та не можуть перелаштуватись. Світ змінюється, і потрібно йти з ним в одному ритмі.

Діліться в коментарях своїми висновками, що ви для себе винесли за рік чи навіть роки роботи в ІТ.

👍ПодобаєтьсяСподобалось22
До обраногоВ обраному2
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Прикольно почитати в 23 році статтю від людини яка ментально десь в 21 році.

UPD: А за це респект і повага www.linkedin.com/...​ail&utm_campaign=21032023

Хороша історія, шкода, що в ній не знайшлося місця словам «донат» і «ЗСУ». Серйозно, війна у вас наче форс-мажор, якому особисто ви нічого не винні, у вас саморозвиток і пошуки себе.

Я теж стартував на нинішній роботі 14.02.2022. За кордоном, тому теж можу подорожувати. Тільки я це не афішую, бо якось не годиться, коли країна воює, а чоловіки невиїзні (я сам по суті нев’їзний, робота така, не дуже ремоут-френдлі. В мирний час то мало б частково вирішуватися регулярними відрядженнями)

Ой, а я вас пам’ятаю. Читав вашу попередню статтю. Особливо запам’ятався той уривок, де ви писали, що неважливо яка була минула професія, і для прикладу згадували свою роботу в SMM.
Я ще тоді одній людині сказав: мовляв, дивись, колишня SMM-ниця влаштувалася в IT — а вже цілу статтю про це написала, при цьому вважає що минуліі професії не мають значення. І припустив, що пропрацює рік — і напише про рік роботи, а не пропрацює — то напише про це.

І ось — минув рік...

Користуючися нагодою, хочеться передати привіт всім хто вважає, що бекграунд не має ніякого значення, та передати на словах, що я з такою думкою не згоден))

Ось актуальна цікава стаття для новачків QA dou.ua/...​s/qa-advices/?from=slider. Там і корисні поради, і трохи про воєнні реалії айті, і мотивація.
Те, що я бачу тут — це рожеві соплі і нарцисизм. Редакціє, будь ласка, позбавте нас від такого. Нехай подібні мамзель залишаються десь в інстаграмі і тік-тоці, " вони лізуть на світло". Потім, коли все буде дуже добре і райдужно нехай вони приходять і знову несуть свій позитив і лучікі добра. А зараз, коли кожен день читаєш некрологи і збираєш на теплаки, це ну дуже не емпатично.

я ще ніколи не залишалась без відповіді на будь-яке питання. Навіть якщо хтось чогось не знає, то підкаже того, хто знає і через такий ланцюжок знаходиться відповідь[...] Мені взагалі подобається, коли на все можна отримати відповідь [...] Хіба це не ідеально?

Вибачте, але ні. Ідеально — це коли людина сама вміє знаходити відповіді на більшість питань та вчитися в колег без витрачання їхнього часу. Виїжджати на експлуатації ввічливості інших не варто. До того ж, колись це може скінчитися — і ви одразу побачите «токсичний фідбек» (а, точніше, те, що ви так інтерпретуєте).

175 коментарів

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Ось актуальна цікава стаття для новачків QA dou.ua/...​s/qa-advices/?from=slider. Там і корисні поради, і трохи про воєнні реалії айті, і мотивація.
Те, що я бачу тут — це рожеві соплі і нарцисизм. Редакціє, будь ласка, позбавте нас від такого. Нехай подібні мамзель залишаються десь в інстаграмі і тік-тоці, " вони лізуть на світло". Потім, коли все буде дуже добре і райдужно нехай вони приходять і знову несуть свій позитив і лучікі добра. А зараз, коли кожен день читаєш некрологи і збираєш на теплаки, це ну дуже не емпатично.

Пані Галино, дякую за статтю. Вас від коментаторів-хейтерів відрізняє одна риса — ви можете чітко визначити цілі і працювати над собою для досягнення тривалого результату, а вони не можуть. Бо перехід в IT для вас став можливим завдяки тому, що ви працювали над собою і змінилися.
Так само і ситуація з закритими кордонами, яка їх тригерить: неможливо залишатися просто людиною, яка живе лише для себе і отримати легальний дозвіл на виїзд. Треба змінити звички, підхід до роботи, уклад життя — і тоді можна буде отримати бажане. Це працює однаково для всіх великих цілей.
Тому бажаю вам успіхів на роботі, натхнення у підтримці України, терпіння з коментаторами і писати далі.

і отримати легальний дозвіл на виїзд. Треба змінити звички, підхід до роботи, уклад життя — і тоді можна буде отримати бажане.

О, ану, роскажи, які мені треба змінити звички і підхід до роботи, щоб отримати легальний виїзд. Чур стати актором або футболістом не пропонувати.

***нутись, зміни підхід до роботи — і легально виїдь. Прям сплю і бачу, як показую прикордоннику скільки тікетів закрив і який модуль зарефакторив

Дивись, я пропоную тільки напрягтися на пару років (бо діти це на все життя), а потім можна буде розслабитися і отримувати належне до твого крутого статусу. Раніше почнеш — раніше отримаєш.
1. Ідеш в аспірантуру на заочку.
2. Захищаєш дисертацію.
3. Влаштовуєшся на роботу в універ.
4. Знімаєшся з обліку в військкоматі.
5. PROFIT!

Якщо що, наукова ступінь не дає право на виїзд) Це так, на всяк випадок

ЗУ про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, ст. 23:
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
...
наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.

Маю двох знайомих, які цим користуються.

Те що не підлягають мобілізації не означає що їм дозволяють виїжджати за кордон. В тій же статті, яку Ви навели, написано, що не підлягають мобілізації студенти, а на доу неодноразово писали, що студентів не випускають.

Але у листопаді 2022 року науковцям дозволяли виїзджати.
Я не дуже переймаюся вашим ставленням до законів, лише ілюструю, що є більш надійні та більш законні способи виїхати за кордон, ніж хабар. А чи побачите ви у цьому можливість для себе — то вже ваша справа.

Сидячи на дивані, звісно, виїхати не вийде.

dpsu.gov.ua/...​-stanu-Pitannya-vidpovid

Виїзд дозволено, виходячи з положень п. 2-6 Правил та абз. 16 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (щодо особи, знята з військового обліку на підставі рішення ВЛК про непридатність до військової служби із виключенням з військового обліку)

Чоловіки, які мають документи з територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) з відміткою/записом «знятий з військового обліку» — дана відмітка/запис не підтверджує ані інвалідність, ані непридатність до військової служби у воєнний час за станом здоров’я, а тому рекомендуємо звернутися до ТЦК та СП;

А чи побачите ви у цьому можливість для себе — то вже ваша справа.

— Рабіновича не можна обирати головою, у нього донька проститутка!
— Але ж у нього нема доньок, тільки 2 сини...
— Я свою думку сказав, далі вирішуйте самі!

Ви неуважно читали. Я особисто знаю двох людей, співробітників ВНЗ з науковим ступенем, які виїзджали за кордон у 2022 році. Один влітку, один в листопаді.
Це не думка, це факт. Я ні в якому разі не надаю послуг по організації виїзду за кордон і не гарантую вам нічого, тільки ділюся досвідом.
Мені дуже сумно, що мій досвід не вписується у ваш світогляд (насправді ні).

Розумієте, навіть якби людям з вченою ступінню дозволяли виїжджати за кордон, щодо чого мене беруть великі сумніви, то отримати вчену ступінь займає більше часу (я вже не кажу про докладені зусилля) аніж дочекатися, поки нахабних загарбників виженуть за межі нашої країни. Наскільки мені відомо, в аспірантурі навчаються три роки.
Ну і не факт, що за ті три роки, які необхідні для здобуття наукового звання, закони не зміняться, і власникам наукового звання не заборонять виїжджати, як це в минулому році сталося з студентами закордонних вищих навчальних закладів. Щоправда, мені здається, що власникам наукового звання не можна виїжджати за кордон і зараз, інакше про це б говорили на доу.

Абсолютно вірно. Прикордонну службу не хвилюють наукові ступені. Мають значення лиш стать і кількість дітей.

та нікому нічого не дозволяють, не слухайте що воно несе: це або чисто троль позлити місцевих, ну або випадок тяжкої розумової неповноцінності. кудись поїхати як вченому треба як мінімум лист з мон, а мон всіх шле на***, десь навіть бачив офіційну відписку типу «нікому нічого не дамо»

я читав, шо навіть як МОН і дасть якийсь дозвіл після купи днів очікування, то потрібно ще й піти до військомату, він же — ТЦК, а вони можуть ще тягнути стільки, шо вже й нікуди не потрібно їхати. Себто, і відмови не дали прямої, але й завадили поїздці. А потім ще спілкування з прикордонною службою. Ну так сталось, шо ж ти будеш робити...

ще й піти до військомату, він же — ТЦК, а вони можуть ще тягнути стільки, шо вже й нікуди не потрібно

затягнути — це ще найменше, що вони можуть зробити :) я вже до війни мав подібне щастя, коли приходить повістка у відділ кадрів інституту «п***уй в воєнкомат». ок, збираюсь, їду до них. вони мені зразу другу повістку «на полігон». я такий «тіпи, я працюю в вузі, кфмн, коротше відстаньте і не зривайте мені місяць пар, що я потім буду зі студентами робити», а вони кажуть «ти в нас по документах безробітний». німа сцена. я вже не став задавати питання, як вони умудрились прислати повістку в відділ кадрів, якщо за їх версією я безробітний. тоді якось з трудом відбився, зате нагадав собі в якій країні я живу, так що зараз навіть пробувати не хочу

ооо, так. Здається, це у них практика — шерстити університети. Мені приносили повістку 31.08.2014. Десь там вже гуркотів Іловайськ, про який нічого не було особливо відомо. Я пішов, пройшов медкомісію, запитали про місце роботи, я відповів: «політех». Всьо. відпустили. А одногрупникам ніколи нічого не приходило, зате все приходило мені, у кого бронь була.

Здається, це у них практика — шерстити університети.

остаточне рішення проблеми української науки ))

Краще й не скажеш.

Аспіранти заочки не мають відстрочки. Викладачі мають лише бронювання. Їх не знімають з обліку. І їх не випускають, бо інакше, в нас би давно багато хто виїхав так. Так що прутню ви якусь несете

Ну окей, сидіть тоді і стогніть, як та качечка з анекдоту. Але це саме ваш вибір — сидіти і стогнати. Інші люди тут ні до чого.
Мій друг військовий у лютому їздив у відпустку до сім’ї в Чехію (потім повернувся і зараз далі служить), цілком легально.

Але це саме ваш вибір — сидіти і стогнати.

Какзовий д***б, це не лікується

Вас від коментаторів-хейтерів відрізняє одна риса — ви можете чітко визначити цілі і працювати над собою для досягнення тривалого результату, а вони не можуть.

Вибачте, але трохи абсурд :)

але ніде не відчувалось повної рівності між працівниками.

поясніть, будь ласка, що таке «повна рівність між працівниками», а також як її досягти?

Я описала у статті про зверхнє ставлення, якого не побачила працюючи в ІТ компанії. Як мінімум це вже рівність між людьми.

це не рівність між людьми, це рівність у правилах спілкування
далась же молодим сніжинкам ця «рівність»

У Франції, де я зараз перебуваю, робота з дому — це щось за межами реальності, вони вважають, що вдома люди не продуктивні і максимум дають працювати віддалено 2 дні на тиждень

Це не зовсім так. Прожив у Франції майже 12 років і останні роки 2 працював 80-100% ремоут (Microsoft). Упередженість до télétravail є переважно у компаній типу SSII (тепер їх звуть ESN через погану славу попередньої назви), з іншими можна домовлятися.

французи обожнюють спілкуватись ні про що навіть з незнайомими людьми

Виключно поза великими містами. Парижани уникають розмов з незнайомими людьми, а поза великими містами складно знайти когось хто може вільно спілкуватися англійською мовою, зазвичай друга мова буде іспанська, італійська або арабська залежно від локації.

Цікаво як вирішували проблему з податками у Франції бо Франція це чемпіон з податків. Навіть якщо дохід не перевищує barème d’imposition для IR то завжди є contributions sociales (CSG/CRDS) які для місцевих ФОП (auto-entrepreneur) трохи більше 20%.

Мені ще до

Microsoft

далеко, і знайомих немає з таких великих компаній. Середні компанії, малі тим паче, хочуть бачити у себе в офісі, максимум 2 дні з дому можна працювати. Мені пишуть з такими пропозиціями, і ті хто тут працює зі знайомих мають таку ж систему. Що до домовленостей не знала, цікаво.

Виключно поза великими містами. Парижани уникають розмов з незнайомими людьми, а поза великими містами складно знайти когось хто може вільно спілкуватися англійською мовою, зазвичай друга мова буде іспанська, італійська або арабська залежно від локації.

Якщо це молодь, то вони переважно знають англійську. Зі старшими не дуже багато спілкувалась поза Парижем. Не можу сказати, що всі парижани уникають розмов, старші люди дуже охоче підтримують розмову, наприклад. Дивлячись на кого натрапиш.

Цікаво як вирішували проблему з податками у Франції

В мене ФОП відкритий в Україні, у Франції немає рахунків.

В мене ФОП відкритий в Україні, у Франції немає рахунків

нагадайте, будь ласа, скільки часу ви вже проживаєте поза межами України? Здається вже понад рік?

Мені ще до Microsoft далеко

В Microsoft більше немає QA як окремої ролі і доволі давно (www.computerworld.com/...​and-look-what-we-got.html).

Мені пишуть з такими пропозиціями

Те що вони пишуть це те що вони можуть запропонувати без торгу. Хороший кандидат часто може покращити офр. І télétravail це якраз за що простіше домовлятись бо це не потребує додаткого бюджету.

В мене ФОП відкритий в Україні, у Франції немає рахунків.

Податки не так працюють. Вони не залежать від того де у Вас є відкриті рахунки, вони залежать від податкової резиденції. Ви вважаєтесь податковим резидентом Франції через 181 день проживання на території Франції в календарний рік (www.service-public.fr/...​îles du littoral et Corse)

Я не розумію яким боком ця стаття до ДОУ якщо авторка сидить у Франції. Там немає локальних форумів щоб похвалитись здобутками?

Вітаю, прочитайте, будь-ласка, уважно статтю, щоб зрозуміти суть. Я працюю в Українскій компанії, офіс якої знаходиться у Києві і розповідала про досвід в Українському ІТ. До французького ІТ я не маю ніякого відношення.

Шкода, що люди досі не зрозуміли, що у кожного є своя власна думка і своє власне бачення і своє світосприйняття. І воно може не підходити під матрицю інших. Тому виникають оці негативні коментарі, що хтось там так робить, а не робить інакше.

Люди, живіть власним життям і не лізьте в чуже, і все буде добре.

Автору бажаю успіху у вибраному напрямку та не звертати уваги на токсиків, не всі вони погані, просто люди іноді забувають, що кожен з нас унікальний

Євген, дуже Вам дякую за підтримку та за фідбек! Згодна, що не можемо подобатись всім, всі ми різні та унікальні, тому нічого страшного, мене не чіпають негативні коментарі :)

Знаєте, почитав тему, порадувався за автора, теж не зрозумів коментарі трохи, бо автор нічого поганого чи негативного в сторону війни, чи України, чи навіть коментаторів не сказав.

Але тріггернув навіть не пост, але ваш коментар (проти всього поганого, за все хороше)

Скажу коротко: ви не підете в приют сиріт, щоб розказати їм як класно жити з батьками. Ви також не підете до безхатька, щоб отримати розуміння як це сумно, що зараз не піднімають зарплату.

Толерантність це завжди про те, щоб не тріггерити та не діставати, тих хто з цих чи інших причин не є привілейованим, в тому чи іншому випадку.

Мені здається, що впринципі толерантності зараз не вистачає і всій редакації доу і всім, хто щось тут постить, бо доу — це про українське айті, яке зараз зовсім не привілейоване, ні зі сторони світу, ні навіть українських компаній(які масово тікають закордон, наймають закордоном і навіть забивають на своїх працівників тут в Україні)

Чому я про це пишу? Бо дуже багато з яких речей, складається враження, що основна ціль редакції ДОУ — затріггерити болючі теми людей, щоб на цьому ростити комьюніті(те що називають хайпом), але ніяк не вирішувати проблеми

Богдан, дякую за фідбек. Ваша думка влучна і має місце бути. Я поділилась своїм досвідом, який також має місце бути. Життя не має бути на паузі, втрачений час ніхто не поверне, і розвиток також буде у всіх (або не буде), це вибір кожного, не більше, не менше. Люди самі обирають як реагувати на ту чи іншу ситуацію або ту ж статтю.

Скажу коротко: ви не підете в приют сиріт, щоб розказати їм як класно жити з батьками. Ви також не підете до безхатька, щоб отримати розуміння як це сумно, що зараз не піднімають зарплату.

Ніхто не піде, ні я, ні Ви, ні хтось інший.

завжди знайдеться той, кому гірше. Хтось напише, що знайшов роботу за 2 тижні, а хтось уже 3 місяці шукає. І йому не дуже приємно може бути то читати, що комусть тупо пощастило, а йому ні. То хіба це привід лити отруту в коментрях?

мені багато що не подобається. Я не читаю і не дивлюсь того, що мені неприємно, а не ходжу сторінками і не розповідаю, що таке писати не треба, бо це зачіпає мої почуття

чесно навіть не хочеться відповідати) ви живете в своєму світі.

привілейованість це не про ваші, а чужі почуття.
якось вам легко всунути в рамки «непощастило» купа складних життєвих ситуацій.

мама доглядає за дітьми поки чоловік на війні — не пощастило, ви доглядаєте стареньких батьків, в прифронтовому місті — не пощастило, компанія цілеспрямовано звільняє українців з проекту, які тут в країні, хоча могла білорусів та росіян, які зараз закордоном(недавна ситуація в топ-галері) — не пощастило.
Ви можете:

Я не читаю і не дивлюсь того, що мені неприємно

Але ви також :

не підете в приют сиріт, щоб розказати їм як класно жити з батьками. Ви також не підете до безхатька, щоб отримати розуміння як це сумно, що зараз не піднімають зарплату.

продовжуючи ваш пост — це нормально мати інше бачення ніж в інших і не таке світосприйняття, але ви хочете підтримки від людей, які її не бачили дуже давно)

А із французьким ІТ стикалися? Є якійсь досвід?

Не стикалась. Але зі слів знайомих, то тут в них нижче рівень, в Україні більш розвинуто. Тут в цілому діджиталізація далека від нашої.

Роман, дуже дякую за Вашу підтримку та такі влучні слова. Підписуюсь під кожним Вашим реченням! :)

Можу припустити, що для того щоб зрозуміти «неадекватів» у коментах вам треба було останній рік знаходитись в Харкові, а не в Łódź.

Так, люди хейтять таку пізнавальну і корисну статтю, яка може навчити багатьом речам. Розповідь дівчини про її рік подорожей по світу, самовдосконалення, та набування крутого досвіду безумовно є надзвичайно цікавим матеріалом для людей закритих в країні де йде війна. Прямо аж складно зрозуміти звідки хейт, треба мабуть в chat-gpt запитати.

неповагу до приватного простору іншої людини

Це той приватний простір, який людина виставляє напоказ, самостійно написавши статтю? Чи можна тільки хвалити, все інше — «токсік»?

Ну і все-таки, будь-ласка, дайте ж ви відповідь, звідки допустимо писати без «спекуляції людськими стражданнями». Навіщось ви ж написали про гарячі точки, то ж мабуть це має якийсь сенс для вас. То розгорніть будь-ласка свою думку далі.

Кому не до вподоби, хай не читає, хто ж змушує?

як зрозуміти до вподоби чи ні хоча би не почавши читати ? з заголовку нічого не зрозуміло

Я просто шокований кількістю неадекватів у коментах.
Кому не до вподоби коментарі, хай не читає, хто ж змушує?

fixed

Я прочитав статтю, знаходячись в Бахмуті 8 тижнів. Я читаю статті на ДОУ у вільний час щоб трохи відволіктися. Статті про те, як хтось ***єнно провів рік, коли вся країна стікає кров’ю, мені не заходять. Я вважаю це відкритим хамством і зневагою.

Вам біле пальто не тисне?

Це просто в голову не лізе — чувак із Польщі росказує захиснику Бахмута як йому треба не дай бог не порушувати якісь там межі людини, яка виставляє напоказ свої подорожі по світу. Я аж очі протер. Матриці якісь бл*дь, токсичність. Пі**єц.

О боже, та я ж потім цими руками хліб беру, а написав ото таке на клавіатурі! Який жах. Куди мені до вашого рівня.

Доколупуватися до нецензурщини це якийсь дитячий садок.

А ви сам не токсичний і негатив не висловлюєте? Ви там вище людей неадекватами і «купкою гейтерів» називали.

Ви коли небудь замислювались, що є етика поводження в різних середовищах і в різних обставинах? Давайте уявимо ситуацію, ви зустрілись зі своїм другом і він вам розповідає, що його життя зараз супроводжують тільки трагічні моменти: рідна людина померла, роботи лишився, проблеми зі здоров’ям. Ви після цього захочете поділитись, що вас підвищили на роботі, що відвідали гарний курорт, і взагалі, ваше життя теперь набагато яскравіше?
Ви безперечно маєте право на все це, але коли ви хочете ділитися цим з суспільством, має включатись етика поводження в суспільстві.

Кількість людей, серед яких поширюється інформація, не принципова. Важливо те, що групу людей поєднює і навколо чого будується солідарність в даний момент. Якщо більшість сприймає деяку інформацію як подразник і токсин, що руйнує цілісність і стан суспільства, то хто ж тоді токсичний і розповсюджувач негативу?
Грубу форму для себе не сприймаю, але емоційні причини для деяких з коментарів зрозуміти можу, як кажуть «try walking in my shoes»

Досить цікаво те, як непомітно ви ввели дефініції для критики посту авторки — травити, токсичність, зневага. Коли критика стала асоціюватись з цими поняттями? Якщо роблячи вчинок ви розраховуєте лише на схвальний відгук, то з точки зору механізмів співіснування в суспільстві це виглядає наївно, бо реакція суспільства допомагає корегувати поведінку для досягнення більш здорового співіснування.

А можна було просто заздалегідь народити трьох дітей разом з дружиною. Або одного самому. І ніхто б вас не зачиняв у країні, де йде війна. То чого когось хейтити?

Це так тупо, що я навіть не буду це коментувати

Це не тупо, це просто виявляється, що інші люди мають інше життя, відмінне від того, яке вибрали ви.

А пече у вас саме через те, що у поточній ситуації ваш вибір вам ніяк не допомагає, і хтось має дорогу там, де у вас стіна.
Не завжди у інших все чудово, так само як і у вас. Тому просто прийміть наслідки свого вибору і дочекайтеся кращого часу, а не звинувачуйте інших у надто щасливому житті під час війни.

А, всьо, бачу, ще один чувак з Польщі розказує мені що треба було «просто» наклепати дітей, і було б все добре, а весь пиз**ць який відбувається — то наслідки якогось мого вибору. І «підтримують» його такі ж двоє зза кордону.

Боже, який сюр. Ви може писали б уже прямо — мовляв ви красавчики, а ми тут всі ідіоти, вам заздримо. Було б чесніше, і до нас, і до самих себе. Аж ні, граємось в принців і білого коня далі. Ну ок.

Ага, ще й про вибір якийсь написав. Казковий д***

Ви спочатку у собі розберіться, що вас тригерить, війна чи закриті кордони. Я регулярно буваю в Києві і на власні очі бачу, що там відбувається.
Я роблю те, що можу, доначу і волонтерю як можу, і у мене немає відчуття несправедливості стосовно інших людей. А у вас воно б’є через край: ніби ви заслуговуєте іншого, кращого. Еталонний приклад crab bucket.

Ви спочатку у собі розберіться, що вас тригерить, війна чи закриті кордони.

Прикинь — тригерить і те і те! Неочікувано, правда?

ніби ви заслуговуєте іншого, кращого.

Зате ти впевнений що ти заслуговуєш ;)

Я отримую не те, чого заслуговую, а те, на що погоджуюсь.
І за кордон можу виїзджати, і науковий ступінь маю, і чотирьох дітей виховуємо з дружиною.
Можеш ще щось розказати про життєвий вибір, а я послухаю. Цікаво :)

Ще скажи що ти науковий ступінь здобував і народжував дітей бо знав що буде війна і мобілізація.
Досить вже нести пургу всяку.

Ні, я краще скажу, що я не нив і не звинувачував людей навколо у тому, що вони надто щасливі і безтурботні у той час, коли мені на звичайну зарплатню інженера на заводі треба було утримувати сім’ю і оплачувати другу вищу освіту з аспірантурою. Хоча навколо було багато таких як ти, які казали що я неправильно живу і нічого в житті не розумію.

Теперь ось ти мені те саме розповідаєш, але є ньюанс, як кажуть.

Ти таки дійсно упоротий. Тобі людина пише яка зараз у Бахмуті. Про який вибір і ниття ти говориш? Сказати командиру «я вибрав не воювати» і звалити з позиції чи як?

В той час коли одні воюють, інші постять дибільні топіки про життя у Франції і як це чудово працювати в ІТ. Ще інші з Польщі упороті доказують про якийсь вибір як жити.

Можеш не відписувати більше, хіба приймеш ліки і дійде до тебе те про що тобі пробують довести.

Мені не пише людина з Бахмуту, мені пишеш ти. А ти ниєш і страждаєш, що тебе замкнули у країні і не випускають, бо ти підлягаєш мобілізації, і більше того, робиш всіх навколо винними у цьому.
Якби я підлягав мобілізації, то зараз був би у ТРО. А так я продовжую донатити, допомагати волонтерам і незарабом знову приїду в Україну. І я не нию.

В якому тро ти би був? У щецинському?🤦‍♂️

В житомирському. Досить міряти людей по собі.

Це не тупо, це просто виявляється, що інші люди мають інше життя, відмінне від того, яке вибрали ви.

Што?? Тобто людина яку не випускають за кордон і по закону повинна обороняти країну виявляється щось не так вибрала? Епічний комент просто

А у вас проблема саме у закритих кордонах. Знову ж таки, при чому тут інші люди? Якщо вже не хочете обороняти країну (я вас не засуджую) — почитайте закон про мобілізацію, поставте собі мету потрапити у одну з категорій виключень і працюйте над цим. Потім статтю напишете на ДОУ, як ви поставили ціль та її досягли, вас ще залайкають більше ніж авторку.
Це ж не так складно, я вам навіть допоможу:
1. Народіть або візьміть під опіку дитину/дітей.
2. Влаштуйтеся на роботу у ВНЗ і напишіть дисертацію. Співробітників ВНЗ з науковим ступенем звільняють від мобілізації.

Це законні варіанти, які підходять всім. Я не писав про щось екзотичне, що стосується стану здоров’я чи супроводу родичів. Так, займе трошки часу, але ж вирішить вашу проблему, чи ні?

Чувак. Це не вибір, а обхід системи. Вибір це що поїсти на сніданок.

До того ж, знаю, що переважна більшість токсиків пишуть далеко не з гарячих точок, мʼяко кажучи.

До речі, а Дніпро, де в один жахливий день просто рознесло багатоповерхівку ракетою — то вже гаряча точка, чи ще ні? А Львівщина, де в березні 2023-го пятеро людей загинули від ракетного удару — ну може хоть це вже гаряча точка? Ви не подумайте, я просто хочу розуміти, де треба жити, щоб «мати право» писати про війну. Бо видно ж у нас скрізь де не Бахмут — просто ох*єнне спокійне життя, майже як в Łódźi. В такому разі да, злі-злі токсіки, тьфу на них

Я не розумію

«неадекватів» у коментах

хоча живу в Києві, і кілька разів їздив в Харків та Суми

гейтерів

🥲

Так так, це токсичні люди які усім заздрять, все їм не так, бо знають краще інших.
Доводилось працювати із такими, старався ігнорувати та все ж таки інколи знаходили мою ахілесову п’яту 😁
Автору підтримка та повага за старання.

Привет автор.

Спасибо за статью. Отправил её как мотивацию — историю успеха знакомым.

Леонід, дякую! Рада, що вона видалась корисною та мотивуючую)

В чому зміст статті? Ні, не так, яка користь для читача? Автор поясни, будь-ласка

статтю не читав, але «буде гірше ©»

Гарна стаття. Є плани тож вперед

UPD: А за це респект і повага www.linkedin.com/...​ail&utm_campaign=21032023

Хороша історія, шкода, що в ній не знайшлося місця словам «донат» і «ЗСУ». Серйозно, війна у вас наче форс-мажор, якому особисто ви нічого не винні, у вас саморозвиток і пошуки себе.

Я теж стартував на нинішній роботі 14.02.2022. За кордоном, тому теж можу подорожувати. Тільки я це не афішую, бо якось не годиться, коли країна воює, а чоловіки невиїзні (я сам по суті нев’їзний, робота така, не дуже ремоут-френдлі. В мирний час то мало б частково вирішуватися регулярними відрядженнями)

Не бачу сенсу афішувати свої донати та підтримку ЗСУ. При чому тут «форс-мажор» не розумію, це лише Ваше припущення. Ви побачили у пості те, що захотіли побачити. Я лише розказала свою історію.
Для Вас доречно одне, для мене інше, це нормально. На все добре :)

При чому тут «форс-мажор» не розумію, це лише Ваше припущення.
Через війну я перебуваю за кордоном і працюю віддалено

Ну можна було хоч згадати, тоді мене б не тригернуло. За це www.linkedin.com/...​vity:7042824081481641985 респект :-)

Просто мені здається, що теми війни уникати не можна. Як з етичної точки зору, так і тому, що інакше тебе самого можна сплутати з тим, для кого вона це просто можливість, а не багато дочасної сивини...

«Добрі справи роблять тихо, а все інше — це театр» — повна хрінь. Донати, як і інша благодійність, якщо це не популізм, афішуються для того, щоб спонукати інших до донатів. Скільки б збирали умовний «Повернись живим» або Притула, якби робили свої справи тихо?

Пост на лінкедіні дно. Підсумки року у великій кількості літер, які жодного разу не змогли зібратися у слово війна. Мабуть, щоб не дискредитувати армію рф.
Ще й англійською продубльовано. У читача без контексту — а саме такими будуть більшість тих, хто читатиме англійський варіант — буде складатися враження, що всі ті незламність, стійкість, та близькі-не-поряд через те, що переїхала. А чого переїхала? Хто зна, мабуть, роботу шукала з релокейтом. Круто. Саме те, що зараз важливо донести іноземцям.

Мені здається, що зараз всі подібні статті повинні починатися та закінчуватися згадками про війну і донати. Але то тільки мені і тільки здається.

Прочитав і статтю, і пост. Гидко.

Особисто я поганий збирач грошей, ще зі шкільних зборів маю до того ідіосинкразію (всі ті питання щодо залишків, косі погляди, звітування), тому просто доначу сам і створюю робочі місця в Україні (навіть зараз три ФОПи з дуже хорошими зп, а буде цілий офіс), які теж донатять.

війна у вас наче форс-мажор, якому особисто ви нічого не винні, у вас саморозвиток і пошуки себе.

И что? Девочка выехала и молодец, с каких это она что-то должна?

Ось так і виходить, що винні у нас тільки чоловіки.

Кому должны? Мадмуазель выехала и строит свою жизнь, мужчины выехать не могут, хотя запрета на выезд не существует. Вопрос не в гендерной равенстве, а в понятиях вместо законов.

Зеленский рабовладелец!!! открой границы!!!!

(контекст: twitter.com/...​tatus/1528975623531728897)

Заради справедливості, авторка таки старається фандрайзити ПЖ www.linkedin.com/...​vity:7042824081481641985

Є такий чувак у твітері «пітоняшка». Він працює на 2-4 компанії фултайм вже пару років, заробляє від $10к до $20к. Оце «успішний успіх»!
Може взяти у нього інтерв’ю, зробити статтю як приклад для решти ІТ?
Загалом цікаво скільки жінок QA з досвідом 1-5 років за минулий рік емігрували, чи у всіх такий досвід?

Навіщо для заробітку в 10к працювати на кілька компаній?

Може він по $5к бере з кожної. Кому швидше дадуть роботу за однакової кваліфікації, тому хто 10к чи 5к просить?

люди з ІТ здавались мені надрозумними створіннями, які знають більше, ніж всі інші на цій планеті

Ілюзії вже зникли?
Пані пощастило з компанією і командою.

В ІТ будь-який фідбек дається розгорнуто, чесно і не токсично.

Дуже пощастило :)
Якщо вірити профілю linkedin, то пані працює в ІТ вже два роки, з січня 2021, якщо вважати SMM ІТ напрямком, то з квітня 2020.
Дивно, що Галина з керівних позицій пішла в QA, але це її вибір.

компанії, яка за декілька днів до вторгнення розіслала всім співробітникам лист

Якщо б більшість ІТ компаній повідомила співробітників про війну та рекомендувала виїхати, то переважна більшість з 100 тисяч ІТ спеціалістів покинули Україну. Добре, що вчасно зреагували на знаки, повідомлення та емігрували.
Більшість чоловіків з українського ІТ, вам заздрять.

мені повідомили про війну, та рекомендували виїхати, але чомусь не виїхав, як і всі інші 16 людей з моєї команди.

Зараз би виїхали, якщо б випускали? Ви і всі інші 16 людей з команди.

Дуже складне питання... Якщо б кордони були відкриті з самого початку, то ні. Тим більш, ще влітку в мене була теоритична можливість виїхати, але ми вирішили залишитись.
Зараз же, дивлячись на незрозумілу сегрегацію громадян (коли артисти і футболісти спокійно країну залишають, а мені чомусь не можна), то скоріш за все б виїхав. Це якщо коротко, звичайно там ще мільйон плюс один нюансів.

Ілюзії — це гучно сказано. Коли не було знайомих з ІТ сфери, то все здається інакшим. Тому нормально, що думка може змінюватись)

І так, з компанією і командою дуже пощастило, не заперечую.

Хто хотів, той скористався можливістю виїхати, це вибір кожного, не бачу в цьому нічого такого, за що можна засуджувати чи хейтити (це до інших коментаторів, в яких горить). Заздрити чи ні — їх вибір, мені від цього ні холодно, ні жарко насправді. Кожен будує своє життя і обирає користуватись можливістю чи ні.

А поясніть за хейт в комментарях, щось я перечитав статтю 2 рази і не зрозумів.

Наверное не хотят делиться своими выводами, что они для себя вынесли за год или даже годы работы в айти.

Яка різниця що в тексті? Хейт має бути

Тут просто спрацював принцип «ситий голодному не товариш». Мила дівчинка в рожевих окулярах пише статтю про себе кохану для аудиторії, в якої на даний момент трохи інші турботи в житті, ніж облаштування робочого місця у горах Франції. Особисто я не маю нічого проти автора статті, але об’єктивно — для широкої аудиторії користь від самої статті абсолютно нульова.

Набежало токсичных мизогинистов, и хейтят.

Галина, дуже Вам дякую за статтю! Ви надихнули своєю історією! Мало людей можуть так писати як ви. Я теж починаю свій шлях в IT і в мене дуже схожі думки та висновки. Дуже добре, що ви в безпеці, будь ласка, не звертайте увагу на хейт. Завжди будуть люди, які через свої комплекси та проблеми виливають купу бруду на інших, людей яким вдається не тільки себе реалізувати, а й отримувати задоволення від роботи, атмосфери та колег.
P.S. Ваша стаття про пошук роботи теж дуже крута. Хай вам щастить)

Олено, дуже дякую за підтримку! Вам також бажаю успіхів у Ваших починаннях і нехай все складеться так, як Ви того хочете!))

я ще ніколи не залишалась без відповіді на будь-яке питання. Навіть якщо хтось чогось не знає, то підкаже того, хто знає і через такий ланцюжок знаходиться відповідь[...] Мені взагалі подобається, коли на все можна отримати відповідь [...] Хіба це не ідеально?

Вибачте, але ні. Ідеально — це коли людина сама вміє знаходити відповіді на більшість питань та вчитися в колег без витрачання їхнього часу. Виїжджати на експлуатації ввічливості інших не варто. До того ж, колись це може скінчитися — і ви одразу побачите «токсичний фідбек» (а, точніше, те, що ви так інтерпретуєте).

Не треба читати поміж строк того, чого немає і дивитись на текст категорично. Я не писала, що біжу з питаннями одразу не розібравшись. У всіх виникають питання і це нормально питати в колег, які знають проєкт краще за мене. Якщо Ви ніколи ні в кого не питаєте нічого, то Ви молодець, вітаю :)

В ІТ будь-який фідбек дається розгорнуто, чесно і не токсично

Тут швидше про конкретну компанію.
Хоча джуни труться при хр і на них краще налазять рожеві окуляри

В ІТ будь-який фідбек дається розгорнуто, чесно і не токсично.

pray for IT

Галина, прошу вибачення за вторгнення в особисте, але що з батьками? Їм вдалося в’їхати?
Все інше спитаю через 2 роки. Я же вірно розумію, статті ще будуть?))

Поясніть. Низько бути агресивною, Олена. А питатися про родину й вдалося їм виїхати чи ні це людяно.

Кльово форум зроблено. Видаляють проміжні коментарі і виходить дискусія з самим собою. Чи то в мене хтось в блек листі? Чи може я в нього)

а коли на Доу з’явився блек лист?
бо я тоді б половину дописів не бачив

хз, це припущення було. Я просто не можу пояснити цю фігню...вже декілька разів бачив як просто беруть(мабуть адміни хз) і видаляють якийсь проміжний коментар, і виходить що людина сама з собою балакає, сперечається і т.п.

просто беруть(мабуть адміни хз) і видаляють якийсь проміжний коментар,

Саме так, тут це норма.
Взагалі дуже дивно бачити такого застарілого і незручного двигуна для коментів як на доу, але маємо те, що маємо

Доброго дня! З батьками все добре, вони виїхали та в безпеці, дякую)

За рік війни я на своїй шкурі віддчув усі ті наставлення Насіма Табеба про чорних лебедів та антикрихкість.
Ще до війни вийшов із «стабільної» роботи та подався в «усі тяжкі» із малобюджетними проектами, стартапами де не платять по пів року бо немає результату та випадковими підробітками на фрілансі і навіть невеликим офлайн бізнесом не пов`язаним з IT.
Виявляється, якщо не плавати в бульбашці працюючи на дядю можна почувати себе більш комфортно ніж на твердих контрактах

Ось і я кажу, що Мета щось таки знає, раз звільнила 1500 рекрутерів та ейчарів)

Я про ті що будуть.
А якщо шукати прямі контракти — подібні питання ще й від євросніжинок із відмінними софтскілами та дуже посередніми технічними навичками.

Вони схильні пинати хуї, і, скажімо так, в мене і моїх колег навіть із виснаженим емоційними станом і відключеннями світла продуктивність роботи була краща, ніж в євроледацюг без перелічених злиднів.
Зараз ще краще, але кончені питання дратують.

Молодець, чудовий старт в ІТ. Успіхів надалі і нехай все заплановане успішно втілиться в життя. 💙💛

В ІТ максимально здорова атмосфера,

... до тих пір поки не зайдеш на dou

Ваша агресія та грубість тут зайва, нічого поганого в статті немає. Якщо у вас щось сталося не обовязково це на інших виплескувати.

Отак буває...
Ідуть дівчата до нового світу, дивляться закоханними очима в очі європейцям і кажуть «Ти мій найкращий 😘».

А в цей час в Україні хлопці мерзнуть в окопах, втрачають кінцівки, кричать від болю, гинуть. А інших незабаром заберуть туди ж, на війну. А хто переживе війну, навряд чи будуть випромінювати позитив без жодного натяку на токсичність.

Журналісти-бородачі з ДОУ мають хист відшукувати таких Галин. Розумію, айті повільно гине і журналісти публікують аби що, аби привернути увагу.

Поїхали — не обертайтесь. Всього найкращого.

Прикольно почитати в 23 році статтю від людини яка ментально десь в 21 році.

Галина, что для Вас более важно в работе, атмосфера комфорта, статус в обществе сотрудников? Вы много пишете о тусовке, в которую попали из прошлых своих сфер деятельности. Планы роста на поприще QA тестера... По правде , статья очень отдает выдержками из рекламы курсов QA тестеров, которые сулят золотые горы и тоннами валят на головы ажурное будущее на тех, кто в надежде, поменять кардинально качество своего окружения, жизни, найдет решение личных проблем и т.д. и т.п.
Успехов.

Сиджу і думаю, а як пройшов рік у людини Х.

А можна більше звернути увагу на суспільство, ніж на власне ЯЯЯ?

Як знайти роботу qa , якщо я зробив 100 відправок,але відповіли 2 компанії і запропонували 300 доларів зп) За один день на вакансію 500+людей.

Як знайти роботу qa

Так само як і будь яку іншу роботу.
Треба щоб твої навички і здібності відповідали очікуванням роботодавця.

ХЗ звідки взялась ідея що в ІТ за просто так платять тисячі баксів.

ідея що в ІТ за просто так платять тисячі баксів.

Із реклами курсів. Їх зараз більше ніж гівна і всі обіцяють зп у долларах

зп 300 доларів, це досі зп у доларах ;)
чисто технічно вони не збрехали.

Ну і навіть дуже не погана як стартова для людини у якої взагалі ніякого релевантного досвіду

Як знайти роботу qa

Треба бути дівчинкою правбливаї зовнішності 20+ с гарними фотками і позитивно мислити.
Це доволі проста робота і можна просто обирати тих у кого красивіша фотка а резюме як на тіндері. Так шо хлопчики як завжди в прольоті)

Такие девочки присутствуют во всех IT фирмах, неважно какой геолокации, основная их масса занимается обустройством личной жизни под ширмой высоких технологий, иногда удачно, случается, идут по головам сотрудников и выбиваются в руководство. В «идеале» такие руководители ничего не деланием способствуют развалу моральных настроений всего коллектива и ведут к упадку бизнесов, в худшем случае, их ущемленное эго перерастает в депрессию.

Афігеть наскільки проста, але чомусь сіньор мануал куа знає про бек більше сіньора фронта і навпаки. а ще девопс частину більше них обох

І отримує менше грошей за це плюс постійно повинен доводити команді те, що він корисний?) *sarcasm*

сіньор мануал куа знає про бек більше сіньора фронта
Senior QA в WiX

не розстраюйся ©

2 компанії і запропонували 300 доларів зп)

Ого. 2 офєра нулячому тіпу під час війни. Вітаю!

якщо я зробив 100 відправок

Трошки перенапрягся?

Через рік вже маєш валідний досвід, пригаєш на +1000$. Так, за 300 не прожити. Але таке життя. треба цей період сприймати стажуванням, за яке платять чисто символічно, на їжу. Жити маєш не заощадження/ в мамки взяти/ знімати кімнату.

Та капець, я на своїй першій роботі до речі теж за 300 баксів працював коли ніякої війни навіть на Донбасі ще й близько не було, при цьому ходячи в універ на денне. А тут хлопчина ще й перебирає.

В мене 120 баксів була перша ЗП, теж на денному паралельно вчився за індивідуальним графіком, ще й стипендію якось вдавалось отримувати. Про 300 баксів можна було тільки мріяти...джун вже не торт.

2 офєра нулячому тіпу під час війни

підозрюю що мова була не про офери а просто про умови праці які озвучували хрюші перед співбесідою.

Це дуже навіть непогано отримати 2 офери. Зп зі старту дійсно не буде високою. В мене на старті було трошки вище від 300 і потім вже потрошку підвищували. Тому можу побажати успіхів та наснаги на пошуки, якщо Ви не погодились на один з тих оферів, обов"язково Ваше Вас чекає))

Норм зп без досвіду. 2% саксесс рейт це чудово. В мене колісь був 0,3%

Идти туда где предлагают работу за 300, через пол-года- год, написать здесь статью.

300 баксів для junior QA? Це непогана ЗП на старт (імхо звісно).

Ой, а я вас пам’ятаю. Читав вашу попередню статтю. Особливо запам’ятався той уривок, де ви писали, що неважливо яка була минула професія, і для прикладу згадували свою роботу в SMM.
Я ще тоді одній людині сказав: мовляв, дивись, колишня SMM-ниця влаштувалася в IT — а вже цілу статтю про це написала, при цьому вважає що минуліі професії не мають значення. І припустив, що пропрацює рік — і напише про рік роботи, а не пропрацює — то напише про це.

І ось — минув рік...

Користуючися нагодою, хочеться передати привіт всім хто вважає, що бекграунд не має ніякого значення, та передати на словах, що я з такою думкою не згоден))

«Не важливо яка була професія була» у контексті того, що можна свічнутись з будь-якого напрямку, а не про обезцінювання минулого досвіду, як Ви це написали зараз))
Перечитайте уважніше минулу статтю, будь ласка))

В ІТ максимально здорова атмосфера, ніхто косо не погляне, допоможуть та підкажуть, не підвищують голос, не закидають претензіями.
В ІТ будь-який фідбек дається розгорнуто, чесно і не токсично.

*У вашій компанії.

Я за свою кар’єру в українському ІТ такого надивився та наслухався, що ваш коментар в мене викликав надзвичайно велику посмішку. Українці до війни виїжджали за кордон не лише за досвідом взаємодії з представниками західної цивілізації та їхнім менталітетом, а також інколи насамперед втікали від «української ІТ-культури».

В мене ваш коментар також викликав посмішку, бо мабуть ви не бачили атмосферу в наших НЕ айти компаніях :-)

Абсолютно.
Плюс необов’язково їхати, щоб віддалитися. Я був цілком щасливий в модель «аутстаффінгу», інтегрованих команд, де весь менеджмент був їхній.

Так само вона під час повномасшабного вторгнення в її країну — це був рік любові до себе, подорожей та сьорфінгу, ой якими я ще дошками не оволоділа? — ***ний стид

То просто ВІКНО можливостей відкрилось))) Вам того не зрозуміти)))

Коли закривається одна дверь країна, відчиняється інша

В якій компанії ви працюєте? Звісно, якщо це не секрет 🙃

В авторки відкритий профіль та вказана компанія.

Працюю у компанії Сustomertimes :)

Підписатись на коментарі