Дія.City VS Іноземна компанія

Вирішив написати невелику статтю для тих, хто задумується про відкриття власного бізнесу у сфері розробки програмного забезпечення. Також ця стаття буде корисною для тих, хто вже має IT бізнес, однак прагне досягти більшої податкової ефективності та реорганізувати його (змінити форму, перемістити в іншу юрисдикцію).

Можливо, багато хто зауважить, що наразі такі теми є неактуальними. Однак, на її написання мене наштовхнула велика кількість отриманих питань стосовно Дія.City. Режим Дія.City є кардинально новим для України, нічого аналогічного раніше в українському правовому полі не існувало. Тому цілком природньо, що він привертає увагу ІТ спільноти та викликає чимало запитань.

Просто розписати про юридичні та податкові нюанси цього режиму було б нецікаво та типово. Тим більш, про нього вже написано чимало статей та оглядів. Саме тому я вирішив зробити більш практичну статтю та на пальцях показати, чим Дія.City відрізняється від більш звичної для української IT спільноти форми введення бізнесу — іноземної компанії. Звичайну компанію в Україні (не резидента Дія.City) я не розглядав, оскільки відмінність очевидна — податкове навантаження вище в рази.

Нехай іноземна компанія у нас буде заснована на старому, доброму Кіпрі (до речі, це не стереотип, там дійсно зареєстровано найбільше ІТ компаній з українськими засновниками).

Податкове навантаження

Як для податкового консультанта, очевидно, що це для мене найбільш важливе питання.

Однією з переваг Дія.City є можливість сплати аналогу податку на виведений капітал замість податку на прибуток. Це означає, що компанії — резиденти Дія.City не сплачують податків взагалі доки гроші знаходяться всередині бізнесу. Коли засновники вирішують отримати свої дивіденди та вивести гроші з компанії, сплачується податок у розмірі 9%.

При цьому, якщо компанія-резидент Дія.City не розподіляла прибуток протягом двох років, такі дивіденди не оподатковуються персональними податками на рівні засновників.

Ставка корпоративного податку на Кіпрі становить 12.5%. Однак, для ІТ компаній існує можливість застосування пільгового податкового режиму — IP box (про цей режим я детально розповідав у цій статті — IP box — налоговая гавань для IT бизнеса | DOU ). При виконанні усіх умов, IP box дозволяє знизити ефективну ставку податку до 2.5%. Тобто, презюмуємо, що податкове навантаження на кіпрську компанію становитиме 2.5%.

Однією з переваг такої юрисдикції як Кіпр є відсутність податку на репатріацію. Це означає, що при виплаті кіпрською компанією дивідендів засновникам ці дивіденди не будуть оподатковуватись на Кіпрі. Однак, на жаль, вони будуть оподатковуватись в Україні як дохід засновників персональними податками — 9% ПДФО та 1.5% військового збору.

Для легшого сприйняття спробуємо систематизувати написане вище у таблиці:

Можемо зробити висновок, що загальне податкове навантаження у випадку створення компанії-резидента Дія.City буде найнижчим. Навіть якщо створювати компанію на Мальті (де ефективну ставку можна знизити до 1.75%) або в ОАЕ (де податки відсутні взагалі), податкове навантаження буде вищим за рахунок персональних податків в Україні.

Юридичні аспекти

До резидентів Дія.City існує ціла низка вимог. Це і мінімальний розмір зарплати розробникам, і мінімальна кількість співробітників, і певні КВЕДи. Про це написано у кожній статті, тому не буду тут зупинятись.

Однак, є також і приховані вимоги, які не прямо прописані у законі. Найважливіша — компанія-резидент Дія.City не може зараховувати кошти на іноземні банківські рахунки або гаманці. Всі оплати мають зараховуватись на банківський рахунок в Україні.

Натомість, вимоги до кіпрської компанії мінімальні, а їх виконання — справа провайдерів, які надаватимуть вам послуги з відкриття та супроводження компанії. При цьому, кіпрська компанія може мати рахунок, відкритий у будь-якому банку світу.

Однією з центральних новацій режиму Дія.City є можливість використання таких юридичних інструментів як NDA та договір про неконкуренцію. І хоча de facto такі угоди укладались українськими компаніями і раніше, як юридичні інструменти вони були відсутні в українському правовому полі, а отже не гарантували стовідсоткового захисту. Тому запровадження NDA та договору про неконкуренцію є безперечним плюсом Дія.City. Однак, іноземні компанії вже давно укладають такі угоди, врегульовуючи їх правом відповідної іноземної юрисдикції або навіть англійським правом. Тому це можна вважати нічиєю.

Також правовий режим Дія.City був покликаний врегулювати відносини компанії з розробниками. Тепер резидент Дія.City не може залучати до розробки програм ФОПів, зареєстрованих платниками єдиного податку. Натомість, він має укладати гібрид трудового та сервісного контрактів (так звані гіг-контракти) з гіг-спеціалістами. Такі гіг-контракти містять більшість гарантій, передбачених трудовим законодавством, що не завжди може бути виправданим для компанії. В той же час, іноземна компанія може спокійно продовжити працювати за «старими» сервісними контрактами з ФОПами — єдинниками.

Підводні камені

Для резидентів Дія.City Податковий кодекс передбачає цілу низку операцій, які прирівнюються до розподілу прибутку, а отже призводять до необхідності сплати податку. Оскільки норми нові, наразі складно спрогнозувати, як податкові органи будуть їх застосовувати на практиці. При агресивному підході податкові органи можуть використовувати ці норми як фіскальний інструмент для наповнення бюджету. Особливо обережними треба бути тим компаніям, які взаємодіють з контрагентами з «низькоподаткових» юрисдикцій, сплачують роялті або залучають позикові кошти.

У випадку з іноземною компанією також є свої важливі нюанси, якими не можна нехтувати. По-перше, треба пам’ятати, що іноземна компанія буде підпадати під правила КІК. Як мінімум це означає необхідність щорічно готувати звіт про КІК, а також виконувати низку інших додаткових обов’язків. Також створення іноземної компанії, якщо вона не має реальної та достатньої бізнес-присутності у своїй юрисдикції, асоціюється з низкою податкових ризиків, в тому числі ризиком визнання постійного представництва такої компанії в Україні. Рівень цих ризиків та вірогідність їх матеріалізації на практиці варіюються в залежності від обставин та повинні оцінюватись окремо в кожному конкретному випадку.

В якості висновків

В цілому, Дія.City — реально прогресивна та новаторська ідея. Однак, як доволі часто буває в нашій країні, погане виконання нівелює весь позитивний ефект. Наразі, про це ще дуже рано судити і залишається лише сподіватись, що фіскальний підхід наших податкових органів не зіпсує гарні наміри, які лежали в основі цієї ідеї.