Історія України для найменших айтівців

Привіт, мене звати Олесь. Я Senior .NET розробник в компанії Stepico. Сьогодні я хотів би поговорити про історію України, але зробити це через призму IT-середовища, оскільки ми знаходимось на сайті для розробників, а не істориків.

Заснування Русі

Отже, вам не здалось, у назві цього розділу ви не побачили додатка «Київська», бо насправді така назва — це лише ребрендинг, зроблений десь в XIX сторіччі.

Уявімо, що ви нормандський підприємець, який живе в IX сторіччі нашої ери, ширше відомий як «вікінг», і ви хочете створити свій стартап. У вас є шикарна ідея для бізнесу: перевозити товари і рабів Дніпром і торгувати з Візантією та нормандськими королівствами. В подальшій історії ваш фреймворк назвуть «Із варяг у греки».

Спочатку вам треба заснувати офіс, щоб активно менеджити ваш бізнес, тим паче до пандемії ковіда залишалось більш як 1000 років, а до заснування москви — близько 400, тому про роботу з дому ніхто ще не думав.

Ідеальним місцем для вашого офісу буде Київ, розташований на Дніпрі. Єдина проблема — те, що цей офіс вже був зайнятий, але ваше природне вміння домовлятись та трохи фізичної сили дозволяють вам зайняти місце СЕО (князя, на місцевому сленгу).

Хрещення Русі

Пройшло трохи часу, ваш бізнес набирає оберти, компанія «Русь» відкриває декілька нових офісів у різних містах: Перемишль, Новгород, Ростов, Володимир.

Але виникає проблема з розширенням: технології, які ви використовуєте, більше не підходять для такого великого інтерпрайза. CEO (князь) Русі Володимир вирішує підібрати новий фреймворк, який підійде для компанії.

Вибір пав на рішення, котре використовує найбільша корпорація того часу — Візантійська Імперія. Їхня технологія «православне християнство» була вже апробована протягом декількох століть, до того ж в комплекті йде техпідтримка та мануали з використання. Візантія навіть надіслала своїх спеціалістів для розгортання декількох серверів (церков) у вашій компанії.

Єдине негативне в технології на той момент — це її розвиток. Але Володимира це не цікавило, і під час його роботи ніяк не відобразилось. Саме тому, прийнявши всі умови Візантії, Володимир в 988 році імплементував «православне християнство» на Русі. За що отримав підвищення до ролі не просто князя, а Володимира Великого.

Найвища точка розвитку

З новим фреймворком справи компанії «Русь» йдуть вгору, ваш СЕО Ярослав отримує міжнародне визнання і тайтл MVP, тепер на усіх конференціях він виступає як Ярослав Мудрий. Він активно розвиває ваш технологічний стек, з’являються нові церкви. Виникає офіційний форк православної церкви — Київський патріархат.

Він зробив документацію і поширив її на всіх членів компанії (так зване «руське право»). Також поглиблюється інтеграція з іншими компаніями, зокрема з Францією, завдяки переходу туди Анни, доньки Ярослава. Бізнес розширюється дуже добре, і плани на майбутнє такі ж глобальні, як у Facebook з метавсесвітом.

Татаро-Монгольська навала

Ваша компанія вже сильно розрослась і менеджери в різних офісах отримали багато свободи. Життя здається безхмарним, але несподівано у вашій ніші з’явилися конкуренти. Спочатку вони майже прибрали з ринку партнерів Русі — половців, а потім почали вже конкурувати з вами.

Домовившись з Яруною Половецьким про людей на аутстаф, коаліція ваших СEO збирає конференцію 31 травня 1223 року в мальовничому місці Калка, що на Донеччині, москву ще не придумали, тому це здавалось гарною ідеєю. На неї були запрошені князі: Данило Галицький, Мстислав Удатний та Мстислав Чернігівський. Також запрошення отримали найкращі менеджери, які були у Head of Golden Horde — Темучина, Джебе і Субедей.

Кінець конференції був феєричний (але не для компанії Русь), та навіть автепаті з відрубуванням голів. Можна сказати, ваші презентації провалились, а компанія Golden Horde показала всі плюси своєї бізнес-моделі.

Після цього івенту справи йдуть не дуже, і восени 1240 року Golden Horde пропонує злиття. Особливо орда хотіла мати у своїй корпорації найголовніший офіс вашої компанії. Після відмови на Київ була здійсненна велика хакерська атака, через це вся інфраструктура була зруйнована, а кількість людей у місті повернулась до показника 1240 року лише на початку XIX ст.

Водночас князь Русі Данило Галицький намагався домовитись з Римом з приводу нових технологій і зміни фреймворку на католицьку церкву, та навіть отримав сертифікати і корону, але це не допомогло, і монголи приєднали до себе і його офіси.

Приєднання Русі до ВКЛ

Після останніх подій Русь опинилась у складі великої євразійської корпорації
ООО «Golden Horde». Більшість офісів занепадає, але деякі, які відрізнялися вмінням жити коштом інших, навіть розвивались. Поки було неможливо красти унітази, вони збирали податки для хед-офісу.

В цей час біля Русі з’являється компанія Велике Князівство Литовське (ВКЛ). Компанія розвивалася стрімко, але її технології були вже трохи застарілі. Тому СЕО ВКЛ Гедимін вирішив приєднати до себе частини Русі разом з технологічним стеком та документацією. Так він провів дуже успішні переговори в 1322 році у мальовничому місці біля річки Ірпінь і приєднав (захопив) Житомир, Київ, Канів, Черкаси, Брянськ, Переяслав.

Його послідовники Любарт Гедимінович та, особливо, Ольгерд, приєднали інші великі частини Русі, як шляхом вдалих перемовин 1362 року на Синіх Водах, так і шляхом колаборацій (шлюбів) місцевих топменеджерів.

Утворена об’єднана компанія стає однією з найбільших у тогочасній Європі. Менеджери на місцях отримали багато прав, фреймворк Русі «православне християнство» був домінуючим. А документація, яку почав розробляти ще Ярослав Мудрий, склала основу взаємодії всередині князівства.

Галичина як частина Польської Корони

Як було сказано вище, останній князь Русі Данило Галицький не зміг домовитись про активні інвестиції в хрестовий похід, втратив свою самостійність, але все ще керував західними частинами Русі, які отримали бренд «Галицько-Волинське князівство».

Поступово влада CEO нащадків Данила була послаблена і після декількох злиттів і розділень земель князівства Галичина опинилась у складі «Crown of the Kingdom of Poland», а Волинь — у складі ВКЛ.

Кревська унія

Зважаючи на те, що вся Русь опинилась у складі двох великих корпорації тих часів, «Crown of the Kingdom of Poland» та Велике Князівство Литовське, то важливо розуміти, як це було — гребти на цих галерах.

У 1380-х роках у Польщі була велика проблема з СЕО, ціла політична криза, і багато менеджерів середньої ланки поглядали на це місце. Але його змогла зайняти Ядвіга, донька попереднього короля. В ХІХ столітті фемінізм ще був не дуже в моді, тому керувати жінці одній було важко і вона погодилась на шлюб з СЕО Великого Князівства Литовського Ягайлом.

Але до нього була одна умова: разом з новою позицією короля Польщі він був зобов’язаний заелайнити всі процеси в князівстві і королівстві, використовуючи один фреймворк «католицьке християнство», який вже на той момент був більш розвинений завдяки контриб’юту таких відомих людей, як Тома Аквінский.

Всі ці події відобразились на менеджерах територій колишньої Русі: вони хоч і зберегли подекуди автономність і можливість працювати у своїй вірі, але втратили шанс на зайняття найвищих посад у ВКЛ.

Протистояння ВКЛ та москви

З другої половини XV століття біля Великого Князівства Литовського на болотах і залишках могутності ООО «Golden Horde» з’являється нова компанія — московія. Процеси в ній були побудовані за моделлю орди: є один СЕО, який всім керує, і менеджери, які нічого не вирішують, а на звичних гребців ніхто не зважав. Як ми бачимо, нічого за століття не змінилось.

Через те, що князь московії Ваня Жахливий (Ivan the Terrible) був з династії Рюриковичів, він почав всім розповідати, що всі частини Русі це його інтелектуальна власність і таке інше. Після таких заяв у московії стався конфлікт з ВКЛ. Велике князівство Литовське, Руське, Жемайтійське (так, це повна назва) сповідувало agile-принципи менеджменту і доволі довго протистояло вихідцям з боліт.

У 1514 році відбулась шикарна презентація під Оршею, хедлайнером якої був один із топменеджерів ВКЛ, русин за походженням, Костянтин Іванович Острозький. Під час його доповіді майже вся армія московії стала частиною родючого чорнозему, а сам Костянтин Острозький став відомим на всю Європу. Серед своїх сучасників він був аналогом Ілона Маска, але без зашкварів з твітами.

Люблінська Унія

Як було описано в минулому розділі, Велике Князівство Литовське протистояло московії. У 1558 році почалась Ливонська війна і ВКЛ гостро потребувало інвестицій, тому погодилось на злиття з Польщею. Дві компанії багато років були під владою одного СЕО.

У 1569 році в Любліні проведено конференцію для менеджменту Польщі і ВКЛ, Однією з головних тем обговорення була система управління, хоча обидві держави були доволі agile, але в «Crown of the Kingdom of Poland» права і свободи дрібної шляхти були набагато більші. Після довгих обговорень цю проблему вирішили. Але сталися дві події, які розділили нашу історію на до і після.

Важливою умовою погодження польської шляхти на унію було переходження руських офісів у підпорядкування «Crown of the Kingdom of Poland». Таким чином, Белзьке, Брацлавське, Волинське (з центром у Луцьку), Київське, Подільське та Руське (з центром у Львові) воєводства опинились у складі Польщі. Ця подія важлива тим, що фактично поділила залишки Русі на майбутні Україну та Білорусь.

Інша подія, яка вплинула на подальшу історію, був виступ волинської шляхти як окремої групи менеджерів від литвинів і погодження сенату на збереження їх привілеїв та надання прав і свобод.

Річ Посполита

Що ж за компанія утворилась шляхом злиття в 1569 році? Назва Річ Посполита (Rzeczpospolita) означає «Республіка», але вона не була республікою для всіх, як ми це розуміємо зараз. Це була республіка для місцевого менеджменту (шляхти). Як і у всіх менеджерів, у них був свій міф про походження — так званий «сарматський міф». Вони одягались в особливий одяг і дуже поважно походжали своїми офісами.

Найбільшими привілеями шляхти були неможливість бути покараним без суду (повірте, це було дуже круто в середньовічній Європі), а також спроможність впливати на вибори короля. Водночас у них були й обов’язки: якщо хтось хотів зробити корпоратив і віджати невелику частину їхньої батьківщини, їм треба було їхати захищати країну.

В цілому система менеджменту в Речі Посполитій була близька до тогочасних стандартів Європи в плані васальної залежності від сюзерена. Втім, було декілька вагомих особливостей: шляхти було близько 10-15% від всього населення, і менеджмент міг сам вибирати собі СЕО.

Вибори короля — це окрема цікава історія. Вони відбувались на найбільшій конференції Речі Посполитої — Сеймі, але через неможливість зібрати всіх 10-15% шляхти, спочатку проводились локальні «Сеймики» в кожному воєводстві, і вже їх представники їхали на головну тусу. Під час виборів ставались навіть казуси, як-от вибір королем Речі Посполитої Генріха III: він пробув СЕО з 1573 по 1574 роки, а потім просто втік у Францію.

З приводу релігійного фреймворку, Річ Посполита була однією з найтерпиміших корпорацій того часу. Це було закріплено Варшавською конфедерацією (Варшавська конференція, 28 січня 1573 року).

Берестейська Унія

В минулому розділі ми познайомились з новою корпорацією, до якої увійшли землі Русі, Річчю Посполитою. Але погляньмо, що відбувалось поруч в інших корпораціях, наприклад, у Священній Римській Імперії.

В 1517 році католицький священник Мартін Лютер, якому прям дуже не подобався розвиток технологій католицизму, написав 95 тез з критикою. Тим самим він започаткував новий релігійний фреймворк «протестантизм». Багато людей одразу побачили перспективу його підходів, і рейтинг цього рішення швидко зростав, це було схоже на те, як люди почали з Javascript переходити на typeScript.

На противагу новому фреймворку, католицизм починає активно розвивати свої технології і відкриває всюди, де можливо, свої курси — єзуїтські колегіуми. В той самий час навіть в такій поміркованій країні, як Річ Посполита, посилився тиск на людей, які більше підтримували інші підходи до релігії.

А що там наші православні? Вони вже остаточно застаріли і не відповідали викликам часу. Описані події призвели до спроби об’єднання двох технологій католицизму і православ’я. Це відбулось в місті Бересті на конференції (церковному соборі) в 1596 році за сприяння короля Речі Посполитої Сигізмунда ІІІ Вази. Була утворена нова церква — Уніатська, яка ввібрала в себе технологічний стек обох релігій. ЇЇ головний офіс розробки був у Ватикані. Але, що найголовніше, Уніатська церква забрала на себе всі інвестиції в корпорації.

Ці зміни політики компанії дуже не подобались великій кількості топменеджменту Речі Посполитої. Особливо тим, хто сповідував православний фреймворк. Одним з найбільших і найвпливовіших таких людей був Костянтин Василь Острозький, син Костянтина Івановича Острозького. Розуміючи застій православ’я, він почав інвестувати в освіту і заснував Острозьку Академію. Також була надрукована перша Біблія слов’янською мовою — «Острозька біблія».

Завдяки розвитку освіти, сильній підтримці багатьох топменеджерів та великій на той час силі козаків (так, це перша про них згадка у нас) інвестиції і права були повернуті православ’ю на сеймі в 1632 році.

Руська Шляхта

Трохи вище ми вже згадували про руський менеджмент в Речі Посполитій та їхню боротьбу за власні права. А тепер поговорімо трохи про найзнаковіших представників шляхти руського походження (ще раз нагадую, московію ще не ребрендили в росію, а останнього пов’язаного з Руссю менеджера скинули бояри і вислали кудись подалі).

Дмитро «Байда» Вишневецький (р. н. невід — 1563/1564, Стамбул) — один з найвідоміших стартаперів в історії України. Волинський топменеджер (магнат), власник маєтків у містечку Вишнівець Крем’янецького повіту. Збудований ним замок на острові Мала Хортиця вважається прототипом Запорозької Січі.

Ярема-Михайло Вишневецький (17 серпня 1612, Лубни — 20 серпня 1651, Паволоч) — руський магнат з роду Вишневецьких. Один з найвпливовіших менеджерів
XVII ст. в Речі Посполитій. В нього були, м’яко кажучи, натягнуті стосунки з Хмельницьким.

Михайло (Міхал) Тома Корибут Вишневецький (31 липня 1640 — 10 листопада 1673) — король польський і великий князь литовський від 1669 року. Син Яреми-Михайла Вишневецького. Руський шляхтич, який прийшов до успіху.

Костянтин Іванович Острозький (1460, Острог, Волинь — 11 вересня 1530, Турів) — військовий і державний діяч Великого князівства Литовського. Як уже писалось вище, один з найбільших інфлуенсерів знищення москалів.

Костянтин Василь Острозький (бл. 2 лютого 1526 — між 23 та 29 лютого 1608) — руський князь, військовий, політичний, культурний і релігійний діяч, магнат, меценат. Один з найзаможніших і найвпливовіших магнатів, сенатор Речі Посполитої, засновник Острозької академії. Син князя Костянтина Острозького. Був головою Київського воєводства протягом 49 років.

І це лише найвідоміші з руської шляхти в Речі Посполитій, більшість хоч і були лояльні до республіки, але відчували свою руську ідентичність.

Козаки

Ось ми і дійшли до козаків. Історія про те, як успішний стартап може стати компанією до всіх ваших єдинорогів.

У кінці XV століття у складі великих корпорацій ВКЛ, московії та інших з’являються невеликі стартапи, які знайшли свою нішу на території так званого «Дикого поля». Назву ці стартапери отримали від слова тюркського походження «козак».

Найбільшого впливу і сили здобули «Запорозькі козаки», їх особливістю був склад менеджменту, до якого входили освічені шляхтичі, що бачили перспективи в цьому стартапі.

Козацька компанія поступово розвивається і набирає популярності в народі, бувши буфером між землями Русі і Кримським ханством. При королі Речі Посполитої Стефані Баторії козаки вже давали на аутсорс 300 осіб, це називалось реєстровим козацтвом. А в 1630 році кількість людей на аутсорсі досягла свого максимуму в 8000 козаків.

Козацька революція

На аутсорсі козакам працювалось дуже непогано, бо це був гарний спосіб легалізувати свій дохід і отримати медичне страхування. А в XVII столітті, повірте, можливість лікування не своїм коштом — це дуже чуттєвий бенефіт. Тому багато козаків, які не попали в реєстр, були не дуже цим задоволені.

Тригером для революції були суперечки двох менеджерів, Богдана Хмельницького та Данила Чаплинського. Останній образив шляхетські привілеї Хмельницького і це призвело до повстання на території руських воєводств.

Богдан Зиновійович виявився не тільки амбіційним менеджером, як всі інші, а й дуже талановитим військовим керівником і дипломатом. Він зміг залучити інвестиції та взяти на аутсорс кінноту кримського ханства, бо цей елемент був недостатнім в його компанії.

Провівши декілька дуже успішних «зустрічей» зі шляхетськими військами, таких як битва під Жовтими Водами та Пилявцями, Хмельницький вичерпав ресурси. До того ж ненадійні робітники на аутсорсі підводили, тому довелось шукати нових інвестицій.

Було вирішено залучити інвестиції від московії (все ще не росія). Хоч переговори й були дивними, особливо відмова посла московитів підписувати зворотні зобов’язання і з боку царя присягати на вірність «Війську Запорозькому», угода про інвестиції в козацьку державу таки була підписана в 1654 році у Переяславі.

Нові інвестиції давали свій результат, але недовго. Бо московити не виконували свої умови і Богдан Хмельницький почав шукати нових домовленостей, зокрема зі Швецією та османами, але проблеми зі здоров’ям і смерть завадили цьому.

Далі були проблеми з менеджментом всередині «Війська Запорозького», намагання зробити нове злиття з Річчю Посполитою на кращих умовах — «Гадяцькі угоди», та покращення московитами ґрунту під Конотопом. Але зрештою все закінчилось Андрусівським перемир’ям між московією і Річчю Посполитою, за яким більша частина козацькою держави опинилась підпорядкована московії, хоч і зберегла свою автономність.

Гетьманщина

В 1678 році СЕО «Війська Запорозького» або, по-іншому, «Гетьманщини», було обрано Івана Мазепу, одного з найосвіченіших людей тогочасної Європи. Він вчився в Києво-Могилянській колегії, потім в Єзуїтській колегії у Варшаві, продовжив освіту в Західній Європі, де навчався артилерійської справи. Мазепа зумів побудувати політичну кар’єру і здобув прихильність царя московії Петра.

Отримавши владу та інвестиції, Іван Мазепа почав розвивати свою молоду та невелику компанію. Були покращені умови праці, друкувались книжки та були внесені архітектурні зміни, які потім називали «Козацьким Бароко».

Все дуже змінилось з новим напрямком розвитку московії і з так званою «Великою Північною війною». Петро почав активно забирати ресурси в Гетьманщини та брати людей на аутсорс для своїх походів. Але, коли державі Мазепи знадобилася допомога з боку московії для свого захисту, цар відмовив. Таким чином Петро I порушив васальну угоду з «Військом Запорозьким».

Мазепа знайшов нового інвестора в обличчі короля Швеції Карла ХІІ. Закінчилась ця угода сумно, бо під Полтавою шведи вирішили відмовитись від всіх інвестицій. Мазепа був звільнений з його позиції і більше ніколи не повертався до Гетьманщини.

Надалі московія вже тільки забирала права у «Війська Запорозького». Спочатку було поступове обмеження прав, зокрема, в 1718 році запроваджено заборону на продаж зерна, який був значною частиною бізнесу Гетьманщини. А впродовж 1764 року поступово ліквідовано козацьку республіку. Весь козацький менеджмент отримав титули та привілеї в російській імперії (ребрендинг московії).

Ребрендинг на болотах

Як було описано вище, в Києві та на території Руських воєводств Речі Посполитої, завдячуючи заможній шляхті, було створено потужну освітню базу, яка дала про себе знати в козацькому топменеджмент і також в розвитку православ’я.

Так, амбасадори православної церкви дуже злякались результатів «Козацької революції», особливо посилення католицького фреймворка на підвладних Речі Посполитій руських територіях. Вихід для них був знайдений в поширенні знань на територію відсталої московії, яка сповідувала православ’я і могла його захищати.

Найбільше наукова і культурна експансія київських вчених відбулась в часи Петра I. Таким чином, діячі, на кшталт Феофана Прокоповича, придумали нову маркетингову стратегію для московії і дали нову назву «російська імперія».

Українська нація

На початку XVIII століття в Європі, завдяки французькій революції і «весні народів» у 1848-49 роках, з’являються нові фреймворки для об’єднання людей, «нації». До цього часу люди не відносили себе до якоїсь певної нації, а просто розуміли, ким вони не є. Євангелістами цієї технології виступали поети та письменники, які давали людям культуру, а з нею і усвідомлення себе як частини конкретної спільноти.

Для України такої людиною виявився Тарас Шевченко. Створюючи високу культуру з народних легенд та переказів, особливо, про козацьку добу, він дав сильний поштовх до національного усвідомлення людям, які були нащадками русинів, потім жителів козацької держави, щоб стати українцями. І остаточно українська ідентичність сформувалась під час Першої світової війни та визвольних змагань 1917-1919 років.

Дякую всім, хто дочитав до кінця. Сподіваюсь, у вас виникне бажання трохи заглибитись в історію нашої країни і почитати чи послухати щось більше ґрунтовне, ніж моя стаття.

Я можу порекомендувати такі джерела:

• «Подолати минуле. Глобальна історія України», Ярослав Грицак,
• «Українські світи Речі Посполитої», Наталя Старченко
• Відео Історія без міфів
• Відео WAS: Популярна історія
• Подкаст «Без оголошення війни»

Бережіть себе, робіть донати на ЗСУ, і все буде Україна.