Лагідна українізація: як обрати вдалий формат для корпоративного мовного марафону

Привіт, я — Катя Гуляєва, івент-менеджерка в ZONE3000. Разом із колежанкою Машею Магировською хочемо поділитися нашим досвідом організації марафону «‎Лагідна Українізація».

Організовувати процес — той ще челендж, особливо коли він має бути цікавим та не викликати спротив, наче компанія намагається нав’язати вивчення мови. Тож ми вирішили поділитися досвідом, як знайти оптимальний формат і зробити так, щоб люди вимагали «‎продовження банкету». Сподіваємось, наші методи стануть в пригоді іншим, як на рівні компаній, так і на рівні особистого прагнення поширити українську мову в робочому просторі.

Шукаємо ідею: жодного тиску та нудьги

Українізація: у кожного вона своя. Лагідна чи ні, проте це питання точно на часі. Проводячи командні брейншторми, ми дійшли висновку, що наша «Лагідна Українізація» — це спосіб висловити, усвідомити та прийняти власну ідентичність.

Дуже важливо: ми не мали на меті вивчати шкільну програму з української мови. Ми хотіли створити безпечне середовище для того, щоб розправити мовні й культурні крила. Епітет «лагідна» повністю відповідає нашому ставленню до процесу, адже ми впевнені, що тиску в цьому питанні просто не може бути.

Якщо з ідеєю ми визначились доволі швидко, то наповнення — результат довгих командних штурмів і пошуків. У нас не було часу для павз, адже традиційні онлайн-формати втратили свою актуальність, а команду необхідно підтримувати тут і зараз.

Визначаємо цільову авдиторію та закриваємо її потреби

На старті вирішили відштовхуватись від проблем, які хотіли пропрацювати. Ми розділили цільову авдиторію на дві великі групи:

• ті, хто зовсім не мав україномовного досвіду;
• ті, хто володіли мовою та хотіли поглибити знання.

Якщо коротко описати наші виклики, то це — допомога новачкам у переході на українську та вдосконалення знань тих, хто вже в темі. На перший (та й на другий, теж) погляд — це зовсім несумісні завдання, та немає нічого неможливого, коли українці ставлять цілі. Окресливши проблематику, стало зрозуміло, що без обізнаного та досвідченого спікера нам не впоратись.

Реалізувати плани допомогла основна спікерка Лагідної — Ксенія Тараненко. Ксенія — кандидатка філологічних наук, доцентка та мовний коуч з купою регалій у своїй скарбничці. Результатом співпраці на першому етапі стала гармонійна програма, насичена цікавим і корисним матеріалом та доповнена усілякими лінгвістичними тонкощами, аналізом і мовними змінами.

Ксенія Тараненко, спікерка марафону: «Працюю з багатьма компаніями та організаціями, адже перехід на українську гуртом — трудовим колективом — нарешті став трендом. Що надзвичайно цінно і важливо — ґрунтовний та глибокий підхід, адже неможливо вивчати мову окремо від культурно-історичного контексту. Ми разом закохувалися в усе українське: і природу, і моду, і музику, і кіно, і історію, і кухню. І разом з цим удосконалювали мову: тренували щелепи, позбавлялися росіянізмів та відкривали для себе нові чудернацькі слівця».

Розробляємо оптимальний формат

Уже в процесі розробки програми ми дійшли висновку, що один комунікаційний канал не впорається з висвітленням усього задуманого. Саме тому пошук комфортних платформ /майданчиків для реалізації став наступним викликом.

Так народилось наше навчальне комбо:

1. Telegram чат-бот. Він спростив та автоматизував реєстрацію учасників, а потім — виконував функцію інформування про вихід нового матеріалу на сайті.
2. Сайт. Спеціально розроблений інтерактивний ресурс, де публікувався навчальний контент і рекомендації.
3. Telegram-чат. Він став місцем обговорень, шерингу досвіду і порад. Скажемо відверто: на початку ми не очікували такої високої активності, але навіть у кінці марафону учасники попросили залишити чатик, аби продовжити спілкування.

Декілька слів про сайт, адже перед ним постала дуже амбітна задача: за своєю функціональністю та наповненням у якомусь сенсі він мав конкурувати з іншими навчальними платформами. Люди звикли до високої якості.

Залучившись часом і терпінням, ми вивчили функціонал Google Sites і власне створили свій сайт. Частина рішень була шаблонною (тією, що пропонував сам застосунок), а частина — результат гуглінгу, креативного підходу та бажання вийти за рамки :) Тож тут можемо порекомендувати закласти час на дослідження та експерименти. І, так, на це може піти навіть декілька днів.

Щодо структури самого марафону, то в цифрах вона виглядає так:

• 9 тижнів навчання;
• 18 відеоуроків/ 18 конспектів лекцій;
• 1 рекомендація на тиждень;
• 1 онлайн-зустріч на тиждень.

Ми переймалися щодо тривалості: чи не занадто довго це — 9 тижнів? Як утримувати увагу учасників понад 2 місяці? Але обраний період часу був зумовлений бажанням зосередитися на темі й дати час на вивчення та засвоєння матеріалу. Для нас було важливо підійти до питання ґрунтовно, і варіант «1-2 лекції — і досить» був виключений одразу.

Воєнний стан диктує свої правила, тож збиратися онлайн кожного разу — розкіш, яку важко собі дозволити. Тому ми обрали формат заздалегідь записаних відео — надали людям змогу обрати свій темп і приділяти час навчанню, коли це доречно. Кожен урок доповнював конспект-резюме та висновки з теми.

Додаємо фішечки

Утримувати увагу та активність команди нам допомогла саме варіативність підходів.
Почнемо з тем: ось лише декілька прикладів, які ми розглянули:

1. Родзинки української мови.
2. Його велич, Суржик!
3. Наслідки русифікації української мови.
4. Мовний та мовленнєвий етикет.
5. Складні випадки наголосів.

А ще, мовні покручі, міти про українську, фемінітиви, зміни до правопису й таке інше.

Для нас дійсно важливо вивчати мову крізь призму сучасних проблем, відійшовши від штампів і звичних патернів. Мало того, ми звернули увагу на теми, що зазвичай проходять повз. Наприклад, цілу годину промовляли скоромовки, вишукуючи ті самі, характерні для української мови, голосні та приголосні. Буква «щ» — чемпіонка зі складності :)

Кожен урок супроводжувався домашнім завданням: тести, диктанти, записи на диктофон, аналіз зовнішньої реклами, пропрацювання текстів пісень і багато чого ще — лише цікаве занурення без занудства. Навчальна компонента була побудована таким чином, щоб на роботу з матеріалом люди витрачали не більше ніж годину. Ми ж не у школі ;)

Онлайн-сніданки — ще один підхід для залучення людей у процес. Якщо коротко, то наші сніданки — це прокачаний в усіх сенсах спікінг-клаб, що став точкою збору для спільноти однодумців. Кожну середу о 9:00 ми розпочинали етер з розбору домашніх завдань: спікерка роз’яснювала тонкощі, надавала фідбек, приділяла час «загальним» болям та шерила рекомендації щодо їхнього усунення. Та це лише частина зустрічі, адже ранкові рандеву мали й тематику.

Про що ми тільки не говорили: українська кухня, суржик, музика, правопис, кіно та багато іншого. Мета загалом така ж сама — розширення мовного арсеналу в буденному спілкуванні. А от живильним гейзером ставали дискусійні теми. Деякі з них потребували додаткового занурення, тож ми розглядали їх, запрошуючи експертів. Один з ранків ми провели, обговорюючи з фешн-стилісткою найдоречніші способи вираження національної ідентичності, інший — розбираючись із кінокритикинею в тонкощах українського кіно.

Формат цих зустрічей продумали так, щоб він не вимагав постійної присутності, включеної камери або мікрофону. Згодом дізналися, що саме такий підхід давав змогу не пропускати зустрічі, навіть якщо зовнішні обставини позбавляли можливості увімкнутися в процес на повну.

Ба більше, відкритість і легкість формату дали поштовх для активності учасників — вони самі запропонували додати ще й вечірні зустрічі, щоб усі охочі могли долучатися, залежно від графіка.

До речі, про ініціативу. На рівні з глобальним трендом на українізацію ми помітили, що колеги теж активно обмінювалися знахідками та поглиблюються в культурний контекст. Таким чином, у програмі курсу з’явився блок рекомендацій — формат консолідованого зберігання та обміну корисною інформацією. Логічно продовжуючи теми сніданків, ми заздалегідь обрали ряд актуальних культурних питань, які хотіли б розкрити. Команда організаторів разом із запрошеними експертами створила декілька тематичних добірок: подорожі, подкасти, мода, кіно; а також залучила колег до створення списку рекомендацій. Так народились розділи про літературу, музику, YouTube-блогерів.

Доєднання учасників до цього процесу має неймовірне значення. По-перше, беручи на себе роль співавтора, вони ставали адвокатами марафону — активно просували та піарили його. По-друге, надання трибуни для прояву власної експертності створює потужний емоційний зв’язок між компанією та людиною. Наприклад, запрошеною експерткою на одному зі сніданків виступила наша колега, яка захотіла поділитися досвідом заглиблення в українську музику. Таким чином, у нашого марафону з’явилася своя «родзинка» і музичний плейлист бонусом.

Висновки та поради колегам

Певно, найцікавіша частина. Найглобальнішим інсайтом марафону стала його багатошарова значущість. Зовнішній шар — звісно, навчальний. Абсолютна більшість учасників у своїх фідбеках зазначила систематизацію та поглиблення знань, лінгвістичні відкриття та пропрацювання аспектів, яким раніше не приділялася увага.

Наступна складова — емоційна. Це про єднання та посилення зв’язків. Ми дійсно відчули взаємну підтримку та свободу у вивченні мови не тому, що хтось змушує, а тому, що хочеться.

Третій шар теж частково пов’язаний з емоціями, але це вже індивідуальна компонента. Знаємо, що для багатьох, хто за кордоном, участь у Марафоні стала віртуальним поверненням додому, можливістю тут і зараз бути в українському контексті й відчувати єднання за тисячі кілометрів.

А дехто таким чином зміг подолати давній бар’єр і перейти на українську свідомо, зробивши один з найважливіших виборів у житті.

Що можемо порадити колегам, які планують подібні активності, зі свого досвіду:

1. Візьміть павзу і попрацюйте зі стратегічним баченням цієї активності. Розберіться з питаннями, якою вона має бути, яку функцію виконуватиме, які потреби має закрити. Чи цікава вона взагалі людям? Можливо, вам потрібен не марафон, а просто мовний клуб раз на тиждень :)
2. Вивчайте свою авдиторію. Це допоможе запропонувати дійсно привабливий формат, наповнений актуальним контентом. Слідкуйте за внутрішніми чатами, говоріть з колегами, хто може мати більше інформації (безпосередні менеджери команд, People Partners тощо), проводьте опитування. Якщо коротко — дізнайтесь потреби публіки. І не забудьте розібратись з тим, що точно НЕ цікаво.
3. Приділіть час питанню зручності. Ми не в школі й не на примусових курсах вивчення мови, тож ваш формат має заохочувати, а не вганяти в сум. Краще придумати варіант продовження, ніж втратити мотивацію учасників десь на середині.
4. Знайдіть досвідченого спікера. В мовних питаннях є багато «підводного каміння», тож ви маєте бути впевнені, що зможете розібратися зі спірними моментами та давати учасникам ґрунтовні відповіді. Ба більше, серед ваших колег можуть бути люди з експертизою (з лінгвістичною освітою, наприклад), тож спікер має бути готовий коментувати й глибші питання.
5. Заохочуйте колег до участі. Можливі опції ми описали в основній частині, та впевнені, що варіантів — безліч. Не втрачайте можливість посилити емоційний зв’язок та розкрити колег з неочікуваного боку.
6. Будьте готові до фідбеку й аналізу. Наприклад, ми на самому старті марафону відкрили форму зворотного зв’язку, аби вже в процесі мати змогу щось скорегувати. Це стало містком довіри, адже люди бачили, що їхня думка важлива, а ми безперервно покращували те, що потребувало вдосконалення.

P.S. Протягом читання ви, певно, помітили виділені слова. Для читачів DOU я пропустила їх по тексту «червоною ниткою»: це ті самі маячки нового правопису, на які варто звернути увагу. Частина з них (наприклад, «павза» та «міт») має відомішу альтернативну форму — пауза та міф; а деякі наразі існують у єдиній коректній формі — проєкт. Тож домашка від нашої команди: пропонуємо заглянути в правила нового правопису, аби бути на часі.

Вивчайте мову, поглиблюйтесь у культуру та розширюйте професійні знання.

Українська — це вау!