Як відпочивати людині, що працює вдома або хто про мене потурбується на ремоуті

Ділюся роздумами на актуальну тематику. Мене звати Наталія Ковалівська (DOU), я працюю на позиції Head of HR and Recruitment у компанії OpsWorksCo. Працюю вже три роки вдома. Щодня відчуваю різний спектр емоцій на тему «робота вдома», бо маю кілька соціальних ролей, які потребують моєї залученості. Відповідно щодня я вчуся вибудовувати власні кордони із людьми, що мене оточують, турбуватися про себе. Як наслідок- мати ресурс, аби добре виконувати свою роботу.

Моя робота забезпечувати процеси та турбуватися про людей. Моя робота це люди. Моя релігія — Людяність.

Мені цікаво все про людину, чому і як ми приймаємо рішення, від чого залежить наш вибір, хто я і що тут роблю. Тому я люблю слухати людей, спостерігати за ними.

Все частіше чую від колег чи кандидатів, а також від знайомих та друзів, що так само як і я, працюють вдома, що люди стомилися. Бо вже кілька років вимушені/щасливі/стомлені працювати вдома. Коли ми ходили на роботу до офісу, це можна було окреслити часовими рамками, локацією, робочим місцем, людьми, навіть кавовим автоматом чи його відсутністю.

Бізнес/держава, у кого як склалось, турбувалися про забезпечення нас, найманих працівників та підприємців, що надають послуги по контракту, а направду фактично працюють як наймані працівники у більшості випадків.

Турбота виглядала як забезпечення нас робочим місцем у першу чергу. Я пам’ятаю часи, коли 80% кандидатів на питання «що для вас пріоритетно при виборі роботодавця» відповідали «розташування офісу». На роботі ми мали робоче місце, якщо це айті сфера, то часто офіс схожий на космічний корабель, блискучий, наповнений всіма сучасними приємностями у вигляді крутої техніки, зручних ергономічних меблів, тенісного столу, кавової машини й баріста, кімнати для відпочинку, переговорки по телефону, читацького куточку. Я особисто навіть ігуану в офісі бачила. Про котів то взагалі класика.

Бізнес турбувався про наше здоров’я. Забезпечення медичним страхуванням на ремоуті теж працює. Облаштування спортивного куточка, а у деяких офісах це окремі спорт зали, облаштовані на заздрість гарним спортклубам. Турботливий People Partner щодня нагадує, що п’ятнадцять хвилин на турніку підвищують продуктивність на 20%.

Бізнес заманював нас до офісів сірими ранками понеділків, коли до офісу доставляли смачні сніданки, фруктовий кошик. А ще бізнес зваблював нас Wine Fridays, яке ж то задоволення чекати п’ятницю, аби обговорити плани на наступний тиждень до півночі в офісі із колегами.

На ремоуті HR слідкує так само як і в офісі, аби люди не працювали наднормово, аби вчасно ходили у відпустку. Звісно є компанії, які не дотримуються правил та полісі або взагалі їх не має. Зараз мова не про це.

Отже, хтось таки турбувався і продовжує турбуватися про нас, стомлених щасливчиків на ремоуті.

Чому щасливчиків та тому, що все-таки мінімум годину часу, а направду щонайменше дві години життя ми отримали в обмін на свій вибір працювати вдома.

Чому стомлені -розбираймось.

"Мій робочий день починається, коли я відкриваю очі. Бо наступним я відкриваю свій ноутбук",- каже мені колега. Я не знаю, він жаліється чи хизується.

"Вчора я опівночі відповідала шефу, хоча питання було нетермінове",- сумно ділиться знайома.

"А який сенс мені брати відпустку, якщо я все одно 80% часу буду працювати«,- нервово відповідає співробітник мені у чаті.

І це печально.

Про особисті кордони, про чіткі домовленості ви точно чули і знаєте.

Напередодні літа, коли тема відпустки набирає нових кольорів, хочу поговорити про відпочинок. Хто ж нам його забезпечить за умови віддаленої роботи?

Хто відповідальний за це?

Тут хочу поставити питання, чи відомо вам, яка принципова різниця дорослого та дитини? Звісно, крім фізіологічних відмінностей та віку. Доросла людина бере відповідальність за своє життя на себе.

Доросла людина не розділяє цю відповідальність ні з ким, у тому числі із роботодавцем.

Відповідно, моє життя та відпочинок у режимі роботи із дому повністю лежить на мені. Така собі новина. Але сподіваюсь, це прекрасна новина!

Отже, кожен із нас відповідальний за організацію режиму дня, а у перекладі на мову бізнесу графіку роботи (та відпочинку).

Схоже, якщо ви не працюєте рятувальником або нейрохірургом, то «термінове питання» все ж таки може почекати. Принаймні ви можете перевірити, протестувати підхід, де чітко означено, коли ви доступні для розв’язання робочих питань.

Якщо ви читаєте цей допис, перебуваючи на своєму робочому місці, критично оцініть це місце. Чи дійсно у вас стілець, який вам зручний і підходить для сидіння 8-10 годин на день. Чи ваш стіл виглядає гарно і чисто- така дрібниця абсолютно впливає на мотивацію та настрій. До речі, ледь не забула, організація менеджера по чистоті при віддаленій роботі, відповідальність особиста. Пам’ятаєте, як часом зручно було покликати прибиральника, аби протерли ваш стіл).

Далі, дивимося на освітлення ,що там по лампочках?

Думаю, з цим ви давно розібралися і ваше робоче місце претендує у топчик Pinterest.

Сніданок -обід- вечеря. Ще й перекуси. Хтось повинен про це подбати. Приходиш на свою рідну кухню, із надією відкриваєш холодильник і розчаровано заварюєш каву. То це не про те, що на ретомуті ніколи повноцінно пообідати, а про елементарне занедбане ставлення до себе, до свого здоров’я.

Я не спеціаліст з нутриціології, тому цю тему чіпати не буду, але впевнена, сенс ви уловили.

Фізична активність. Один знайомий масажист у приватній розмові сказав, що найгірший пацієнт для нього, це людина, що працює вдома. Нуль активності, людина навіть до станції метро не ходить. Сколіоз гарантований, бо на хороший стілець шкода грошей, а великий стіл нікуди поставити. За два-три сеанси очікує дива, бо на курс масажу лінь ходити.

Хто ж забезпечить нас спортивним куточком вдома, хто нагадає, що коли прокинешся рано, то можна до роботи погуляти, помилуватися весною? Пощастило тим, у кого HR влаштує челендж по ходьбі, непомітно так люди втягуються, ходять- виграють супер приз- стають здоровішими.

Але ж ми дорослі. Значить відповідальність на нас. Як вам таке чути знову і знову? До речі, чим вище рівень роздратування під час читання, тим вища ймовірність, що це по вас).

Повноцінна перерва протягом робочого дня та короткі перерви для перемикання.

Пастка у тому, що здається, якщо працювати без перерви, то швидше можна звільнитися. Можна, у всіх сенсах цього слова. Звільнення- від слова «воля», проте навряд чи ми прагнемо лишитися без роботи. Працюємо без перерви допускаємо помилки- стомлюємося- вигораємо- далі знаєте самі, що відбувається.

Бізнесу не вигідно, аби ми працювали без перерви на обід, відпустку. Бізнесу просто часто не видно цієї проблеми або дійсно байдуже, але точно невигідно.

Кожному із нас вигідно і зручно мати чіткий план відпочинку. Так-так, відпочинок варто планувати. Прямо у календар вносити слово «обід». Спершу це може викликати супротив колег, у мене особисто були випадки, коли пропонується зустріч на мій слот «обід». Звучало це приблизно так: «давай завтра о 14, у тебе там якраз обід». Але питання, чому потреба колеги обговорити робочий кейс важливіша за мій обід? Тут точно щось не так. Я і тільки я відповідальна за це і можу виправити.

Не варто брати приклад з японців, які лідують у проблематиці переробок і пов’язаних з робочим стресом смертей.

Особливо про відпочинок варто дбати і уважно організовувати працівникам інтелектуальної сфери.

Коли монтер колії використовує лом, як робочий інструмент, то під час обідньої перерви він ломом не махає. Садівник копає лопатою, а потім залишає лопату і, як приклад, лягає відпочити.

Що робимо ми з вами, шановні «офісні» працівники: ми працюємо з ноутбуком, потім йдемо перепочити, випити чаю. Включаємо чайник і паралельно youtube- треба глянути якесь відео або прослухати подкаст. Поки чай пили, прочитали новини в усіх месенджерах. Повертаємося до роботи. В обід, якщо раптом таки ризикнули вийти з дому, по дорозі до кафе слухаємо щось корисне. Взагалі цікавий феномен ось це «корисне» слухати, читати без перерви на... на життя!

За часом роботи в офісі, практикувалися продовження нарад за обідом. Це ж так зручно- поки один жує, інший йому стратегію тлумачить. Зручно, але ненадовго.

Якщо зараз обідаємо вдома, ну згадайте, що відбувається під час вашого обіду щодня? Добре, якщо це серіальчик, погано, якщо відео про нові тенденції ринку. Найкраще все ж таки під час обіду зосередитися на обіді. Але поки що я і сама не знаю, як це зробити.

Знаю одне, для відпочинку людей, які заробляють на життя інтелектуальною працею, потрібно покласти лопату, лом. Неможливо відпочивати з інструментом у руках.

Я особисто люблю читати і читаю досить багато. Мій мозок почувається розгубленим, якщо під час перерви треба просто відпочивати. Мозок шукає, за що зачепитися, йому потрібна робота. Але нам потрібне довге та щасливе життя, а ще хороші результати на роботі, яку ми виконуємо у найкращому офісі світу- вдома.

У такому випадку пропоную спробувати подбати про себе. Ні бізнес, ні держава не створить для нас умови, які добре підходять кожному із нас.

Ловіть прості алгоритми відпочинку на ремоуті:

1. Працюєш із ноутом- забудь про ноут під час відпочинку. Хоча б на трошки.
2. Обладнай робоче місце, ця інвестиція має переваги та недоліки, але хоча б спробуй.
3. Плануй обід, додавай цей важливий івент у календар.
4. Під час обіду думай про салат та борщ, це добре вплине на бізнес показники.
5. Відпустка повинна бути у нашому житті. Відпочивати не соромно.
6. HR- це друг. Його задача забезпечити бізнес спеціалістами, які можуть виконувати свої задачі. Якщо HR нагадує вам про відпустку, він не знущається, він добре виконує свою роботу.
7. Дорослі люди беруть відповідальність на себе за своє життя та роботу. Якщо ви працюєте, ви дорослий (працю дітей заборонено використовувати). Подбайте про себе.
8. Кожного разу, коли ви прилягли відпочити, а в голові крутяться думки про роботу, беріть до рук лопату, виходьте надвір і копайте, якщо є така можливість. Висаджуйте кімнатні рослини. Протирайте пилюку на полиці. Мозок працює складно і просто водночас: є думка, її можна замінити на дію. Ось чому спорт чудовий відпочинок!
9. Лінуватися- це добре. Нові ідеї можливо згенерувати лише у стані спокою.
10. Я теж вчусь, у мене теж не все виходить. Вчімось разом!