Як відпочивати людині, що працює вдома або хто про мене потурбується на ремоуті

Ділюся роздумами на актуальну тематику. Мене звати Наталія Ковалівська (DOU), я працюю на позиції Head of HR and Recruitment у компанії OpsWorksCo. Працюю вже три роки вдома. Щодня відчуваю різний спектр емоцій на тему «робота вдома», бо маю кілька соціальних ролей, які потребують моєї залученості. Відповідно щодня я вчуся вибудовувати власні кордони із людьми, що мене оточують, турбуватися про себе. Як наслідок- мати ресурс, аби добре виконувати свою роботу.

Моя робота забезпечувати процеси та турбуватися про людей. Моя робота це люди. Моя релігія — Людяність.

Мені цікаво все про людину, чому і як ми приймаємо рішення, від чого залежить наш вибір, хто я і що тут роблю. Тому я люблю слухати людей, спостерігати за ними.

Все частіше чую від колег чи кандидатів, а також від знайомих та друзів, що так само як і я, працюють вдома, що люди стомилися. Бо вже кілька років вимушені/щасливі/стомлені працювати вдома. Коли ми ходили на роботу до офісу, це можна було окреслити часовими рамками, локацією, робочим місцем, людьми, навіть кавовим автоматом чи його відсутністю.

Бізнес/держава, у кого як склалось, турбувалися про забезпечення нас, найманих працівників та підприємців, що надають послуги по контракту, а направду фактично працюють як наймані працівники у більшості випадків.

Турбота виглядала як забезпечення нас робочим місцем у першу чергу. Я пам’ятаю часи, коли 80% кандидатів на питання «що для вас пріоритетно при виборі роботодавця» відповідали «розташування офісу». На роботі ми мали робоче місце, якщо це айті сфера, то часто офіс схожий на космічний корабель, блискучий, наповнений всіма сучасними приємностями у вигляді крутої техніки, зручних ергономічних меблів, тенісного столу, кавової машини й баріста, кімнати для відпочинку, переговорки по телефону, читацького куточку. Я особисто навіть ігуану в офісі бачила. Про котів то взагалі класика.

Бізнес турбувався про наше здоров’я. Забезпечення медичним страхуванням на ремоуті теж працює. Облаштування спортивного куточка, а у деяких офісах це окремі спорт зали, облаштовані на заздрість гарним спортклубам. Турботливий People Partner щодня нагадує, що п’ятнадцять хвилин на турніку підвищують продуктивність на 20%.

Бізнес заманював нас до офісів сірими ранками понеділків, коли до офісу доставляли смачні сніданки, фруктовий кошик. А ще бізнес зваблював нас Wine Fridays, яке ж то задоволення чекати п’ятницю, аби обговорити плани на наступний тиждень до півночі в офісі із колегами.

На ремоуті HR слідкує так само як і в офісі, аби люди не працювали наднормово, аби вчасно ходили у відпустку. Звісно є компанії, які не дотримуються правил та полісі або взагалі їх не має. Зараз мова не про це.

Отже, хтось таки турбувався і продовжує турбуватися про нас, стомлених щасливчиків на ремоуті.

Чому щасливчиків та тому, що все-таки мінімум годину часу, а направду щонайменше дві години життя ми отримали в обмін на свій вибір працювати вдома.

Чому стомлені -розбираймось.

"Мій робочий день починається, коли я відкриваю очі. Бо наступним я відкриваю свій ноутбук",- каже мені колега. Я не знаю, він жаліється чи хизується.

"Вчора я опівночі відповідала шефу, хоча питання було нетермінове",- сумно ділиться знайома.

"А який сенс мені брати відпустку, якщо я все одно 80% часу буду працювати«,- нервово відповідає співробітник мені у чаті.

І це печально.

Про особисті кордони, про чіткі домовленості ви точно чули і знаєте.

Напередодні літа, коли тема відпустки набирає нових кольорів, хочу поговорити про відпочинок. Хто ж нам його забезпечить за умови віддаленої роботи?

Хто відповідальний за це?

Тут хочу поставити питання, чи відомо вам, яка принципова різниця дорослого та дитини? Звісно, крім фізіологічних відмінностей та віку. Доросла людина бере відповідальність за своє життя на себе.

Доросла людина не розділяє цю відповідальність ні з ким, у тому числі із роботодавцем.

Відповідно, моє життя та відпочинок у режимі роботи із дому повністю лежить на мені. Така собі новина. Але сподіваюсь, це прекрасна новина!

Отже, кожен із нас відповідальний за організацію режиму дня, а у перекладі на мову бізнесу графіку роботи (та відпочинку).

Схоже, якщо ви не працюєте рятувальником або нейрохірургом, то «термінове питання» все ж таки може почекати. Принаймні ви можете перевірити, протестувати підхід, де чітко означено, коли ви доступні для розв’язання робочих питань.

Якщо ви читаєте цей допис, перебуваючи на своєму робочому місці, критично оцініть це місце. Чи дійсно у вас стілець, який вам зручний і підходить для сидіння 8-10 годин на день. Чи ваш стіл виглядає гарно і чисто- така дрібниця абсолютно впливає на мотивацію та настрій. До речі, ледь не забула, організація менеджера по чистоті при віддаленій роботі, відповідальність особиста. Пам’ятаєте, як часом зручно було покликати прибиральника, аби протерли ваш стіл).

Далі, дивимося на освітлення ,що там по лампочках?

Думаю, з цим ви давно розібралися і ваше робоче місце претендує у топчик Pinterest.

Сніданок -обід- вечеря. Ще й перекуси. Хтось повинен про це подбати. Приходиш на свою рідну кухню, із надією відкриваєш холодильник і розчаровано заварюєш каву. То це не про те, що на ретомуті ніколи повноцінно пообідати, а про елементарне занедбане ставлення до себе, до свого здоров’я.

Я не спеціаліст з нутриціології, тому цю тему чіпати не буду, але впевнена, сенс ви уловили.

Фізична активність. Один знайомий масажист у приватній розмові сказав, що найгірший пацієнт для нього, це людина, що працює вдома. Нуль активності, людина навіть до станції метро не ходить. Сколіоз гарантований, бо на хороший стілець шкода грошей, а великий стіл нікуди поставити. За два-три сеанси очікує дива, бо на курс масажу лінь ходити.

Хто ж забезпечить нас спортивним куточком вдома, хто нагадає, що коли прокинешся рано, то можна до роботи погуляти, помилуватися весною? Пощастило тим, у кого HR влаштує челендж по ходьбі, непомітно так люди втягуються, ходять- виграють супер приз- стають здоровішими.

Але ж ми дорослі. Значить відповідальність на нас. Як вам таке чути знову і знову? До речі, чим вище рівень роздратування під час читання, тим вища ймовірність, що це по вас).

Повноцінна перерва протягом робочого дня та короткі перерви для перемикання.

Пастка у тому, що здається, якщо працювати без перерви, то швидше можна звільнитися. Можна, у всіх сенсах цього слова. Звільнення- від слова «воля», проте навряд чи ми прагнемо лишитися без роботи. Працюємо без перерви допускаємо помилки- стомлюємося- вигораємо- далі знаєте самі, що відбувається.

Бізнесу не вигідно, аби ми працювали без перерви на обід, відпустку. Бізнесу просто часто не видно цієї проблеми або дійсно байдуже, але точно невигідно.

Кожному із нас вигідно і зручно мати чіткий план відпочинку. Так-так, відпочинок варто планувати. Прямо у календар вносити слово «обід». Спершу це може викликати супротив колег, у мене особисто були випадки, коли пропонується зустріч на мій слот «обід». Звучало це приблизно так: «давай завтра о 14, у тебе там якраз обід». Але питання, чому потреба колеги обговорити робочий кейс важливіша за мій обід? Тут точно щось не так. Я і тільки я відповідальна за це і можу виправити.

Не варто брати приклад з японців, які лідують у проблематиці переробок і пов’язаних з робочим стресом смертей.

Особливо про відпочинок варто дбати і уважно організовувати працівникам інтелектуальної сфери.

Коли монтер колії використовує лом, як робочий інструмент, то під час обідньої перерви він ломом не махає. Садівник копає лопатою, а потім залишає лопату і, як приклад, лягає відпочити.

Що робимо ми з вами, шановні «офісні» працівники: ми працюємо з ноутбуком, потім йдемо перепочити, випити чаю. Включаємо чайник і паралельно youtube- треба глянути якесь відео або прослухати подкаст. Поки чай пили, прочитали новини в усіх месенджерах. Повертаємося до роботи. В обід, якщо раптом таки ризикнули вийти з дому, по дорозі до кафе слухаємо щось корисне. Взагалі цікавий феномен ось це «корисне» слухати, читати без перерви на... на життя!

За часом роботи в офісі, практикувалися продовження нарад за обідом. Це ж так зручно- поки один жує, інший йому стратегію тлумачить. Зручно, але ненадовго.

Якщо зараз обідаємо вдома, ну згадайте, що відбувається під час вашого обіду щодня? Добре, якщо це серіальчик, погано, якщо відео про нові тенденції ринку. Найкраще все ж таки під час обіду зосередитися на обіді. Але поки що я і сама не знаю, як це зробити.

Знаю одне, для відпочинку людей, які заробляють на життя інтелектуальною працею, потрібно покласти лопату, лом. Неможливо відпочивати з інструментом у руках.

Я особисто люблю читати і читаю досить багато. Мій мозок почувається розгубленим, якщо під час перерви треба просто відпочивати. Мозок шукає, за що зачепитися, йому потрібна робота. Але нам потрібне довге та щасливе життя, а ще хороші результати на роботі, яку ми виконуємо у найкращому офісі світу- вдома.

У такому випадку пропоную спробувати подбати про себе. Ні бізнес, ні держава не створить для нас умови, які добре підходять кожному із нас.

Ловіть прості алгоритми відпочинку на ремоуті:

  1. Працюєш із ноутом- забудь про ноут під час відпочинку. Хоча б на трошки.
  2. Обладнай робоче місце, ця інвестиція має переваги та недоліки, але хоча б спробуй.
  3. Плануй обід, додавай цей важливий івент у календар.
  4. Під час обіду думай про салат та борщ, це добре вплине на бізнес показники.
  5. Відпустка повинна бути у нашому житті. Відпочивати не соромно.
  6. HR- це друг. Його задача забезпечити бізнес спеціалістами, які можуть виконувати свої задачі. Якщо HR нагадує вам про відпустку, він не знущається, він добре виконує свою роботу.
  7. Дорослі люди беруть відповідальність на себе за своє життя та роботу. Якщо ви працюєте, ви дорослий (працю дітей заборонено використовувати). Подбайте про себе.
  8. Кожного разу, коли ви прилягли відпочити, а в голові крутяться думки про роботу, беріть до рук лопату, виходьте надвір і копайте, якщо є така можливість. Висаджуйте кімнатні рослини. Протирайте пилюку на полиці. Мозок працює складно і просто водночас: є думка, її можна замінити на дію. Ось чому спорт чудовий відпочинок!
  9. Лінуватися- це добре. Нові ідеї можливо згенерувати лише у стані спокою.
  10. Я теж вчусь, у мене теж не все виходить. Вчімось разом!
👍ПодобаєтьсяСподобалось12
До обраногоВ обраному5
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

автореджект на ланч слот
Працює, я перевiряв

хто про мене потурбується
на ремоуті

Психологія хомячка

Що це за інфантильні мамкіни айтишники, яким пєчєньки до рота повинні класти, а інакше у них дипресія? Чи це така прихована спроба ХР загнати девів назад до «супер-пупер космічних офісів», де їх значно простіше менеджити? 🤔

Ох, не знаю, щодо хвороби HR-спеціалістів. Мене у офіс не заманиш. Насправді тема трошки про інше)

Про перекладання відповідальності

тобто про інфантилізм, про який я в першому реченні й написав? і який висновок, я щось не дуже зрозумів?

Висновок- турбуватися про себе- відповідальність кожного. Але наспарвді висновок у кожного читача буде свій, мені так здається

турбуватися про себе- відповідальність кожного

я думав це обвіус для будь-якої дорослої людини, чи в ІТішечці це якось по іншому працює? ні, ну якщо щоб протерти пил на столі треба викликати «менеджера з чистоти», то це вже якесь відхилення... :)

Знайшов тут для себе ряд цікавих моментів, дякую!

Дякую) Приємно це чути.

Дякую але за 8 років офісів жодного нормального офісу так і не побачив, то опенспейси та балаган як на базарі, то духота, то сквозняки, то вгашені столи та крісла.

Дякую, я вже краще дома сам, купити крісло та стіл питання від 400 баксів і далі як забажаєешь, я собі купів двометровий стіл з регуляцією вистоти за 3500 грн з доставкою в квартиру, та за 6000 грн крісло геймерське, ціни 2020 рік.

Турбуватися про своі потреби- то круто! Дякую, що поділилися.

якщо ще більше хочеться комфорту і піклування про себе, то можна купити офісне крісло, так як геймерські не створені для 8+ годин роботи, а лише мають брутальний зовнішній вигляд, але це все одно краще за ті крісла, що закупляють в офісі або більшість має дома

Де ви знайшли такий стіл навіть у 2020 р.? Це питання без сарказму. Дійсно цікаво)

На роботі ми мали робоче місце, якщо це айті сфера, то часто офіс схожий на космічний корабель

Ох ці славнозвісні офіси ерату, софтсерву, циклума, глобала і т д :))

офіс схожий на средиземноморський корабель — галеру

Хз як в інших, але в СС і ГЛ в Львові все ще, на щастя, залишилися ті самі старі нормальні офіси, з яких все починалося — планування з кімнатами на 3-7 макс. 10 місць, напів- або повністю непрозорі стіни і двері, нормальні світлі кольори, а не ’мокрий асфальт’ і подібні темно-сірі тони, незрозуміло чому настільки популярні в дизайні офісів — там в принципі можнапрацювати

і ГЛ в Львові все ще, на щастя, залишилися ті самі старі нормальні офіси

Я працював на Шептицьких і в новому офісі за податковою. Якщо на Шептицьких ще ± ок було (хоч і до космічного корабля як і до неба рачки), то за податковою — жахливі кубики.

У вказаних офісах не була, але там, де була- було круто. Хоча я після 3 років віддаленоі роботи в жоден офіс не хочу). Ось вже скоро тепло, хороший офіс у садку на дачі)

Не варто брати приклад з японців, які лідують у проблематиці переробок і пов’язаних з робочим стресом смертей

та звідки ви це взяли? вони сидять після роботи в офісі, бо там овертайми додатково оплачуються і ніхто там не працює в усмерть, ці стереотипи просто бісять

Слухала та читала історіі людей, які ніби то бачили це на власні очі.
Стереотипів багато. Згодна!

Кому как, я не могу продуктивно длительно работать без офиса. Я, думаю как и большинство людей, ленивый(энергосберегающий). Дома после работы ты отдыхаешь, занимаешься своими делами, и со временем у меня дома возникает чувство что дом==отдых, офис==работа, и очень удобно переключаться. МБ кому-то это не нужно, но для меня необходимо.

Так, у цьому є певна магія переключення. Та і людей бажано бачити хоч інколи не через камеру. Хоча потреби у кожного своі. Дякую, що поділилися.

Достатньо раз на півроку-рік передивлятися чудовий фільм Office Space щоб нагадувати собі, який це кайф працювати не в офісі. А також щоб не забувати слідкувати прикладу протагоніста: «Докладай стільки зусиль, щоб тебе не звільнили і ні краплі більше».

Класний коментар).
Коли робота до душі, то працювати в принципі в кайф.

«Докладай стільки зусиль, щоб тебе не звільнили і ні краплі більше».

яким чином при такій філософіі люди отримують підвищення зарплати?
якщо робиш мінімум то і зарплата буде мінімум, ні?

більш продуктивні та амбітні колеги звільняються з такого пасивного середовіща і менеджмент щоб якось мотівувати тих хто залишився і щось знає про проект підкідує капустки

Ааааа, от воно як працює 😹

яким чином при такій філософіі люди отримують підвищення зарплати?

Никак. Ожидания и усилия направленные на повышение зарплаты в перспективе от 1 года это заведомо убыточная стратегия.
dou.ua/...​rums/topic/43092/#2609987

Як вдало ви помітили про «слухати щось корисне». Мене це дивує — невже людям страшно побути на самоті зі своїми думками? у транспорті я дуже люблю дивитися у вікно — мені цікаво)

Звичайно страшно побути з собою. Страшно познайомитися із собою справжнім :), але це тема іншої дискусії. Я думаю, ми у гонитві за «успішним успіхом» слідуємо навіюванням, а не своім бажанням досить часто.

Особливо коли цей транспорт переповнений і чекаєш його хвилин 30, щоб дістатися на місце роботи в незрозуміло в якому стані. Дивитися в вікно, якщо звісно є така можливість-росслаблює

Это проблемы 23-летних синьоров описали, у которых кроме работы в жизни ничего нет, или что?) Тут сидя дома не знаешь как выкроить несколько часов, чтобы поработать в перерывах между домашними делами, семьей и хобби, а люди умудряются перерабатывать)

Я посміхнулась), хороший коментар.
та хто знає, чому у людей такі питання виникають. Різні ми, всі різні.

Читаешь это и думаешь, какое же колхозное дно это украинское айти ...

Оце так даа)..
А що саме ви маєте на увазі? Цікаво!

Вже 5 років працює повністю віддалено, якщо до початку епідемії ще пару разів в місць мог завітати до офісу, то зараз взагалі не пам‘ятаю коли востаннє був там. Цього року точно не був. Мені така праця подобається й не хочу нічого тут змінювати, й проблем не бачу.

Чудово, Микола, приємно читати, що є щасливі люди на ремоуті. Я теж не уявляю, що б змусило мене повернутися до офісу).
Насправді все, що добре нам- добре! Дякую, що відгукнулися. Бажаю вам комфортноі і продуктивноі роботи. А головне- почуватися щасливим.

Вам теж щиро бажаю щасливого життя й професійного зростання!

Повністю підтримую. Робота робиться, а як і де це вже цікавити нікого не повинно

Высосанные из пальца проблемы. Работаю удаленно всю жизнь, ни дня в офисе, полет нормальный.

Кожному своє.
Насправді все у порівнянні пізнається. А які все ж моменти у віддаленій роботі для вас найскладніше організувати, якщо ж такі- поділіться, будь ласка.

Влучно. Зловив себе на думці, що просто погуляти або сходити в зал сприймаю як марнування часу і це ок лише якщо сумістити з переглядом чогось «корисного» (інакшими словами на професійну тематику).

Ми живемо у час, коли щільність інформації на тему «успішний успіх» надзвичайно висока. Не помічаємо, як попадаємо під вплив, навіювання, що добре, а що погано. Ось це «марнування часу на життя» якраз наслідок «успішного успіху» на мою думку. Дякую за коментар!

Того року 3 місяці працював зі спальні, цього вже 2 — із кухні. Вдома бігають малі діти і дружина сама не впорається без нервового зриву. Працюється норм. Як мені здається, коли є об’єктивні обмеження, то людина може підлаштуватися під усе що завгодно

Перше про що я подумала, читаючи ваш коментар, що робота вдома дає можливість бачити, як ростуть наші діти. Я-мама, я знаю).
Ще хочу додати, коли ми знаємо, для чого, ми точно знайдемо як! Успіхів вам!

Згідний, це круто, що можна спілкуватися з дітьми. І вийти прогулятися коли з’являється можливість і погода добра, замість того, щоб чекати на вихідні із дощем.

Єдине що забезпечило мені нормальну роботу на ремоуті — власний офіс. Усі інші прийоми не працювали. Хата є хата робота є робота

На мою думку, розділяти треба. Філософія, що робота- це життя мені не підходить. Бо робота- хоч і супер важлива, але все таки одна із складових.
Насправді «пропростають» у роботу і в офісі, і на ремоуті, тому припускаю, що проблема у іншій площині. Чудово, що ви особисто знайшли для себе комфортнй формат.

Підписатись на коментарі