Зсув ринку праці: куди перемістилися роботодавці та підприємства і чи знаходять вони одне одного

Український ринок праці оговтується після 2022 року, однак регіони розвиваються вкрай нерівномірно. Є нові лідери, і це лідерство не завжди позитивне, а в цілому ситуація несе нові випробування для бізнесу — та виклики для місцевої й державної влади.

Економічна правда наводить дані про те, що якщо схід, північ і південь України не відновилися за активністю ринку праці до рівня початку 2022 року, то захід і частково центр пропонують навіть більше вакансій, ніж було до повномасштабного вторгнення.

Лідером наразі є Закарпатська область, де число вакансій уже в півтора раза більше, ніж було на початку лютого 2022 року. В Ужгороді на одну вакансію претендують 1,5 резюме. У Харкові та Запоріжжі на одну вакансію припадають 3,5 шукача.

Звісно ж, регіональній диспропорції є своє пояснення, адже і люди, і бізнеси переміщувалися через активні бойові дії в безпечніші регіони.

З важливих змін на ринку:

  • Мінреінтеграції зафіксувало близько 800 підприємств, які релокувалися до квітня 2023 року. Тільки з Харківської області в інші регіони переїхали понад 200 компаній.
  • Львівська область прийняла 24% релокованих підприємств, а Закарпатська область стала другим регіоном за цим показником, туди переїхали 14,5% компаній.
  • Водночас, кількість шукачів роботи на заході країни кардинально не збільшилася завдяки внутрішньо переміщеним особам, адже лідером за кількістю прийнятих ВПО є Дніпропетровська та Харківська області.
  • ВПО на заході не можуть включитися в процес конкуренції за вакансії: є невідповідність між тим, що потрібно працедавцям, і тим, що можуть запропонувати працівники.
  • На присутність ВПО в регіоні одразу відреагував ринок житла і зросла вартість життя: так, за останній рік вартість оренди однокімнатної квартири в Ужгороді зросла в кілька разів до понад 13 тис. грн — місто стало всеукраїнським лідером за цим показником.

Більше цифр і дані про статистику й методологію тут. Очевидно, що ситуація вимагатиме змін в державній політиці, можливо, спеціальних податкових режимів чи пільг для певних територій.

❓ Як ви бачите вирішення проблеми з нерівномірним розвитком бізнесів в Україні? Які методи управління будуть для нас ефективними? (Звісно ж, наша Перемога, в першу чергу)


А ще у нас є YouTube-подкаст про те, як українське ІТ наближає нашу перемогу. Підписуйтесь :)

👍ПодобаєтьсяСподобалось0
До обраногоВ обраному0
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

А роботодавці та підприємства — не одне й те саме? Імовірно малися на увазі робітники та підприємства.

Тоді є питання, що є перемога ? Думаю ні для кого не секрет, що економіка східних областей України довго мала дуже тісні економічні зв’язки з росією. На сам перед вони були головними клієнтами, які купляли метало прокат, автомобілі, авіа двигуни, електро обладнання, ІТ послуги і продукти (багато) і т.і. Це усе підтримувала два філіали великих банків ВТБ та Сбербанк. З 14 року все пішло на великий спад, власне разом із економікою загалом — як прямим текстом казали рашисткі пропагандисти, це «стратегия экономического удушения Украины». Західні області традиційно більше орієнтовані на клієнта з Євросоюзу, зокрема на Польщу. Тепер ситуація, припускаємо ворога вигнали за межі територій України, але на троні в Москві всеодно путлер. Росія більше нічого не купляє, ЄС ставить квоти — що власне для них стандарт і так, наприклад на зерно і так далі. Виходить ситуація зовсім погана, інфраструктура розбита — деякіх дуже важливих економічно міст з їх підприємствами, як то Маріуполь, Солідар тощо на дуже довго виведено зі строю. Таким чином просто вигнати ворога мало, треба щоб в федерації не було рашизму. Бо інакше просто буде не ЄС, а просто новий янукович, що як Богдан Хмельницький сам поїдем до Москви проситись в «таможений союз» елементарно з голодухи і усі проголосують за «православного царя».

Доречі про Богдан Хмельницького це кацапський міф.

поїдем до Москви проситись

Тієї Москви, яка була до повномасштабки, а ще краще взагалі до початку війни, більше не буде. Особливо якщо

на троні в Москві всеодно путлер

Мене насправді більше непокоїть щоб зголоднілі москалі сюди не поперлися.

зголоднілі москалі сюди не поперлися.

Насчет этого не переживайте.
Но мигранты действительно надо будут. В основном из бедных стран Азии и Африки.

З 14 року все пішло на великий спад, власне разом із економікою загалом — як прямим текстом казали рашисткі пропагандисти

Нашел кого слушать. Спад был до 16 года, потом был заметный рост.

Маріуполь, Солідар

Мариуполь — это порт, Соледар — это шахта. Такое работает всегда и восстанавливается быстро.

Если что это не про ИТ, а вообще про рынок труда.
Из заголовка не очевидно.

Что есть то есть. Меня тоже поймали на это)

У ІТ абсолютно усі ті самі проблеми, що і в усіх інших. Просто запропонувати співробітникам, які з ковіду і так сиділи по домівках взяти ноутбук та власну дупу та поїхати в інше місто , набагато простіше ніж скажімо вивести станки та обладнання. Та сенс той самий. Як казали багато де — після війни та і під час неї нас чекають великі виклики, як бачимо перший і дуже суттєвий виклик за наслідками війни — це безробіття в окремо взятих регіонах. Раніше навпаки проблеми були саме в західних регіонах, тоді як східні були локомотивом економіки — тепер ситуація навпаки міняється дзеркально. ВВП, звісно впав на дно.

Підписатись на коментарі