Сучасна диджитал-освіта для дітей — безоплатне заняття в GoITeens ×
Mazda CX 30
×

Персональні бази знань і «другий мозок»: вичерпний посібник для розуміння теми, перед тим як витрачати час та гроші

Мене звати Віталій Власюк, я продакт-менеджер та письменник, і розбираюсь у методах організації знань. Вже 3 роки я використовую метод Zettelkasten для написання фантастики, статей та професійного навчання.

Також я маю досвід створення значної кількості баз знань для різних команд. Мені подобається організовувати роботу людей зі знаннями, а людям подобається, що у мене з цього виходить.

У цій статті я розповім вам про механізми, що лежать в основі управління персональними знаннями. Знаючи механізми — фундаментальні правила, за якими працюють усі методи продуктивності — ви обиратимете інструмент, що підходить саме вам. Ба більше, не витрачатимете гроші на непотрібні застосунки, курси, шаблони та консультації.

Чому на часі розбиратись в персональних базах знань

Багато людей записують свої ідеї в блокноти, роблять закладки в браузері і зберігають пости в телеграмі, але мало хто йде далі цього етапу. Якщо ви вже накопичили велику кількість інформації і не знаєте, як її впорядкувати — персональна база знань може стати для вас дієвим рішенням.

Або, у гіршому випадку, ви прочитали в інтернеті, що персональна база знань допоможе вам поліпшити свою продуктивність. Або креативність. Або життя. І тепер вам хочеться з’ясувати, який метод найкращий. Пік інтересу прийшовся на часи коронавірусу, коли людям не було що робити в карантині — і з того часу стухав потихеньку, як забуте вогнище.

Та на тлі ШІ-буму — і росту кількості тредів у Twitter та статей на ArxiV, які треба прочитати, щоб зоставатись в курсі™, — тема організації персональних знань знову воскресла.

Коли я був активним учасником спільноти з управління знаннями, люди здебільшого приходили з брендами, а не з проблемами. Замість того, щоб запитувати за результат — як написати дисертацію чи організувати читацький побут — люди частіше питали речі на кшталт: «Чи підійде мені Zettelkasten?», «Чи зручний bullet journaling?», «Чи дійсно працює PARA?» або «Чий ‘Другий мозок’ кращий?».

У мене була відповідь. Я використовую метод Zettelkasten вже 3 роки і написав усі свої статті за його допомогою. Я навіть написав з його допомогою науково-фентезійну книгу «План Тиші» про коучку з Тік-Току, яка вступає в ряди Ілюмінатів, щоб боротися з колапсом мультиверсу. За обсягом досліджень з фізики та конспірології, «План» тягне на докторську дисертацію. Знаю точно, бо пройшов шлях від американського репетитора до продакт-менеджера — також за допомогою свого Zettelkasten. Ну, і програмувати навчився, але без особливих досягнень.

Я не заплатив ні копійки, щоб навчитися всього цього — і навіть заробив кілька місячних зарплат на консультаціях, за якими прийшли по сарафанному радіо. Тому мені є що розказати на тему.

Отож, люди зверталися до мене та спільноти за порадою. У більшості випадків виявлялося, що для вирішення їхніх проблем особиста база знань не потрібна. Записник, якісний сон і прогулянки вирішували більшість проблем. Люди поверталися до свого життя (або намагались і далі шукати найкращий мікроскоп для забивання цвяхів), а я зібрав солідну добірку кейсів.

Аж поки у 2022 році я не зареєструвався у Twitter і не виявив, де весь цей час зростав «корінь зла». Саме у Twitter з кожної праски продають електронні органайзери під задачу так, наче завтра потоп і голод: «Другий Мозок», Zettelkasten, PARA, GTD та інше для фрилансерів, ютуберів та сантехніків.

Кожен метод — найкращий; кожен допоміг заробити шестизначні суми; кожен щасливий власник щедро ділиться секретами на Gumroad. Розмаїття методів і широта можливостей відкриваються так швидко, що аж захитує.

Особиста продуктивність — як гамірний базар. Ви можете виторгувати лампу з джином — але, швидше за все, віддасте свою корову за звичайнісінькі, не магічні боби.

Поговорімо про те, що таке методи управління знаннями, за що варто заплатити, а що не можна купити за гроші. Ніякого конфлікту інтересів: тут я хіба трішки просуваю свою художню книгу, а не платні консультації чи шаблони.

Поціновувач організації знань має смак до нотаток. MJ

Точка входу: простий блокнот

Коли у людини з’являється забагато ідей, власних або чужих, які вона хоче зберегти і використати пізніше, вона заводить собі блокнот. Неважливо, фізичний він чи цифровий — це вже база знань.

Якщо база знань стає надто великою, в гру вступають інструменти — закладки, позначки чи різні категорії записів. Блокноти теж розмножуються і еволюціонують. Ось у вас Pinterest для ідей на майбутній ремонт і красивих пейзажів та iNotes для прозрінь після душу. А в закладках браузера — статті, які ви більше ніколи в житті не хочете відкривати.

Більшість людей зупиняються на цьому. І стають жертвами тих, хто ризикує рушити далі. Бо якщо вам не щастить, багаж інтелектуального мотлоху розростається настільки, що це вже набір сторінок з посиланнями, тегами, категоріями і томами. Це можна назвати персональною вікі — або персональною базою знань, якщо хочете звучати по-розумному.

Або ви дійсно захочете, щоб ваш мотлох таки став персональною вікі. Тому що ви не можете працювати без вашої добірки фрагментів коду, збережених відео з YouTube та колекції мемних реакцій. Але копатися в цьому смітті вже нестерпно, і з кожним разом стає все гірше і гірше.

У найгіршому випадку, ви бачили в інтернеті людей, які регулярно копаються в купах інтелектуального сміття і досягають великих успіхів. І ви вирішили, що якщо почнете створювати свою власну купу, то все у вашому житті налагодиться. (Ви помилялися, і витратите багато зусиль і грошей на непотрібні вам практики і додатки — замість того, щоб проводити час зі своєю сім’єю).

«Досить». Кольорова фотографія, Leika, фотограф M.J. Ourney

Точка неповернення: методи управління знаннями

На цьому етапі ви вже використовуєте спеціалізовані програми для управління знаннями, такі як Notion, Roam або Obsidian. Ви переглянули кілька відео про управління знаннями. І ви точно чули про методи управління знаннями.

Ви використовували ці методи навіть у своєму блокноті: наприклад, позначали важливе, цікаве та найсмачніші рецепти закладками різного кольору. Проте з часом значення кольорів забулося, і тепер наявність рецептів збиває вас з пантелику. Або ж рецепти були єдиним, що вартувало запису — і тепер вам доводиться виловлювати їх з моря крінжових думок ваших минулих «Я».

Саме для вирішення таких проблем і існує управління знаннями. Повноцінний метод передбачає, що ви будете зберігати інформацію певним чином. Наприклад, ви можете додавати (або не додавати) посилання між нотатками, додавати (або не додавати) теги до нотаток, писати (або не писати) виключно у форматі ієрархічних списків. І якщо ви будете дотримуватись методу протягом деякого часу, то досягнете певного результату.

Наприклад, Zettelkasten пропонує писати дуже маленькі нотатки, пов’язувати їх між собою за спільними ознаками і регулярно переглядати отриману базу знань. Він обіцяє, що таким чином ви зможете швидко створювати нові рішення на основі минулого досвіду, а ідеї залишатимуться актуальними і органічно впроваджуватимуться, з часом накопичуючи посилання на нові ідеї, ресурси та факти.

З іншого боку, PARA стверджує, що ви повинні керувати не знаннями, а проєктами. Якщо ви визначите сфери життєвих завдань (сім’я, робота, фінанси) і зберете ресурси для їх вирішення, то зможете ефективно втілювати свої проєкти. А будь-яку використану або поки що непотрібну інформацію можна покласти в архів.

PARA обіцяє, що, зібравши всі свої знання, цілі та завдання в одному місці — наче в шухлядах старого письмового столу — вам буде легше зосередитися і впроваджувати зміни у своєму житті.

Я залишаю вам десятки інших методів для вивчення вдома. Головне — завжди ставити собі три питання:

  1. Що вам потрібно конкретно робити за цією методикою?
  2. Який конкретно має бути результат?
  3. Уявіть, що ви зробите це 1000 разів. Чи досі воно варто того?

Спробуйте відповісти на ці питання за допомогою пар «дія» = «ефект» + «вартість». Наприклад: «якщо я буду записувати нотатки з прочитаних книг на окремі картки» —> «мені буде легше пов’язувати ідеї з різних книг для формування загальної картини».

І, щоб заземлитись, додайте зверху вартість: «мені потрібно буде опрацьовувати кожну книгу після того, як я її прочитаю». Все ще звучить привабливо?

Картинка з моєї чорнетки в Zettelkasten, що ілюструє частину послідовності методу. Такі картинки — це НЕ те, що вам потрібно

Який метод зрештою найкращий

Правда, яку важко проковтнути, полягає в наступному:

  1. Методи управління знаннями працюють.
  2. Того самого найкращого методу не існує з біологічних причин.

Так, якщо ви вестимете персональну базу знань за допомогою якогось методу — будь-якого методу — вам не доведеться витрачати енергію на те, щоб усе запам’ятовувати.

Ви не втрачатимете прогресу при перерві у дослідженні теми, навчатиметеся ефективніше і зможете легко опрацьовувати великі джерела, як-от книги чи курси. На відміну від пам’яті, база знань збережеться з часом; її не зітре стрес і передозування сиром.

Крім того, існують потужні дослідницькі інструменти, побудовані на цих методах. Наприклад, Panda OMICS, який замінює читання сотень медичних статей на політ над графом закономірностей розвитку хвороб, ліків і симптомів, використовуючи спеціальну методику (і штучний інтелект). Obsidian такий чудовий, тому що він був побудований з урахуванням методу Zettelkasten. І так далі.

Ні, при цьому не існує правильного методу для управління особистими знаннями. Це пов’язано з трьома причинами.

  1. Різні методи призначені для різних завдань. Наприклад, Zettelkasten — для опрацювання великих обсягів даних і літератури з подальшою компіляцією їх у творчий проєкт протягом тривалого часу. PARA — для зберігання всіх справ і нотаток в одному місці, щоб залишатися сфокусованим.
  2. Ці методи працюють насамперед шляхом формування звички. Ваш мозок вчиться покладатися на зовнішнє середовище для вирішення проблем. Будь-який метод, навіть який ви придумаєте самостійно, — якщо він не заскладний — допоможе вашому мозку творити ефективніше і швидше.
  3. Методи не працюватимуть без позитивного зворотного зв’язку. Тобто, якщо ви відразу не застосуєте свою базу знань у дії — щоб отримати відчутні результати — ваш мозок пригостить вас кортизолом, щоб ви перестали витрачати час на дурниці.

Правильно, три причини. В той час мозок може запам’ятати лише сім речей, і п’ять з них за замовчуванням вже зайняті такими речами, як їжа, війна, секс, дейлік і донати на дрони «Люті пташки». Тож, суперечки про те, який метод управління особистими знаннями є найкращим, не припиняться ніколи.

Все тому, що порівнювати ефективність методів важко, а відтворювати такі порівняння ще важче. Крім того, більшість людей не стикаються із завданнями і не ведуть спосіб життя, де їм потрібен другий мозок. Як наслідок, вони забивають цвяхи мікроскопами і пишуть блоги, порівнюючи, яким гелієм краще заправляти їх домашній МРТ-апарат — для пошуку копійок в штанях перед пранням.

Зрештою, розгорнутий записник, що лежить у вас на столі на виду — з завданнями на сьогодні, написаними від руки, — дуже ймовірно підвищить вашу продуктивність краще за будь-який застосунок. А стікери на екрані (і на холодильнику) допоможуть керувати особистими знаннями та відстежувати звички.

Демонстрація від PandaOmics. Потужний інструмент для людей, які створюють, наприклад, ліки

Чому тоді люди влазять в це

Бо продаж магічних ритуалів, які вирішать усі ваші проблеми, — це чудовий бізнес, мабуть, найдавніший на планеті. Особливо, якщо позбавлення від марності життя коштує всього $10 за книжку, $50 — за шаблон Notion або $2,999 за курс з Тіаго Форте — залежно від глибини вашого відчаю та гаманця.

Завдяки агресивній рекламі та феномену соціального порівняння, люди активно впроваджують методи персональних баз знань. Потім вони ретранслюють, як добре їм стало, як частину своєї посткупівельної поведінки. І через уже вкладені зусилля та гроші, котрі викликають неприйняття втрат, заперечують відсутність результату. Коло замикається.

І, надивившись на щасливих та успішних людей в інтернеті, чергова фірма вирішує впровадити Zettelkasten для себе та своїх працівників. Сподіваючись збільшити надої від своєї корови без збільшення порції корму.

Я також так робив. Сповідь про менеджерські гріхи ще в процесі, а що треба робити, якщо вам цікаво дізнатись першими, ви знаєте. 😉

Пересічні поціновувачі «Другого мозку». Я розповім, як їм це вдалося, і тільки протягом наступних 24 годин це БЕЗКОШТОВНО

Висновок

Жоден метод побудови персональної бази знань не дає позитивного ефекту без інвестицій часу та зусиль. Навіть з ШІ. Крапка.

Навіть PARA, покликаний зробити життя простішим і наочнішим, не матиме ефекту, якщо ви не витрачаєте години на ретельне ведення нотаток і відстеження завдань.

То що, персональні бази знань — це зло?

Ні! Якщо ви працюєте з великими обсягами інформації, багато створюєте і вам потрібно швидко мобілізувати свої ресурси, методи управління знаннями створені для вас.

Погляньте на відеомонтажерів, дослідників чи розробників (на себе, ага): вони завалені даними та кодом. Вони створюють бібліотеки матеріалів, впорядковують джерела та цитати, і використовують контроль версій для управління кодом. Всі вони користуються певною формою управління особистими знаннями, щоб вижити.

Але чи буде розробник заводити репозиторій для роздумів після душу, і гілки в ньому для вражень від книг? На жаль, іноді таки буде.. Бо поведінка людей іноді нераціональна, і айтівці також люди.

Нарешті, порахуймо ціну

Дві години на тиждень на нотатки складають 8 годин на місяць. Цього достатньо, щоб закінчити поганий або почати хороший курс фотошопу. Навчіться фотобашу, і зможете створювати з Midjourney не те, що ШІ-бог пошле, а що хочеться. До найдрібніших деталей. У тому числі для інших людей, які захочуть за це платити.

Вуаля — і у вас є портфоліо того самого ШІ-експерта™.

Майстерний процес фотобашу від Лінкольна Г’юза. Геймдев і кіностудії часто використовують цю техніку для створення концепт-арту

Який кращий виторг за 8 продуктивних годин життя — це, чи десяток нотаток з глибокими думками™, 3 «ресурси» в архіві (дві статті в Medium і те єдине відео, яке ви не полінувалися зберегти), і 5% прогресу в області «Самовдосконалення»?

Кожен вирішує для себе сам. Якщо є питання з методів організації персональних знань — пишіть прямо тут в коментарях.

👍ПодобаєтьсяСподобалось20
До обраногоВ обраному14
LinkedIn
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter
Дозволені теги: blockquote, a, pre, code, ul, ol, li, b, i, del.
Ctrl + Enter

Багато літер, не подужав. :-)

Дивився один відеокурс про Zettelkasten. Непогано, але не викликало бажання працювати із цим. Ідея про те, що точка входу може бути довільною — це щось не те. Це вносить невизначеність. Початок має бути явним та очевидним.

Тому я використовую текстові нотатки та MindMaps. Це дає зручність, наочність (MindMaps) та простоту.

ще, пам’ятаю, в старій комп’ютеррі голубіцкій кілька разів тему баз знань піднімав. Ну поставив я собі шосьтаке2000, не зробив туди жодного запису та й видалив. Бо як воно йде не від задачі, то воно просто непотрібне.

Використовую для власних нотаток emacs + orgmode. Маю декілька «категорій» записів від широких, типу java.org, до достатньо вузьких типу по якийсь книжці яку я зараз читаю.
В основному заповнюю по памʼяті, і іноді переглядаю ці нотатки (перед співбесідами).
Основна мета для мене це записувати туди ті речі, які я хочу запамʼятати з тих чи інших причин.

Цікава думка автора з приводу spaced repetition (приклад RemNote.io)? Чи має сенс сьогодні робити фокус на запам’ятовуванні окрім підготовки до екзаменів?

Ну, тут класичне «щоб шо»?

От наприклад, коли я вчив Джаву, а потів Джаваскрипт, інтервалка мені надзвичайно допомогла. Бо я будував уміння, що базується на знаннях (синтаксис, методи, паттерни) і т.д.

Але зараз, наприклад, коли я GSON бібліотеку собі конспектував, я б в житті не подумав її завчати. Скорше — щоб була структура конспекту, щоб коли знову треба буде використати, то розібратись без гугла та ШІ. А якщо буду користуватись, то воно завчиться само.

Загалом, думаю що у інтервалки наукова база і вона працює, але кожен має відповісти собі чи треба йому завчати. Тим хто вчиться — треба, мабуть. Тим, хто вивчає — наприклад, тему управління знаннями — навряд. Чим лінивіше, тим краще.

У мене, наприклад, зараз 6к карток в цеттелькастен. Це, як правило, джерела на теми, з якими я працюю, плюс факти (окремі тези з джерел) і мої власні ідеї з них. Плюс проекти, де я їх застосував, наприклад стаття чи робота по комплектації беклогу.

Щоб воно трималось до купи, у мене каталоги, карти, посилання між ними картками і т д. Але без карти знань в голові на рівні транзакційної пам’яті (я знаю що знаю і знаю де згадати, але не знаю що саме знаю), воно не працювало б. І я не міг би перевикористати конспекти з 2019, якби не пам’ятав хоч приблизно про їх існування.

Проте, інтервалка тут створила би неймовірне навантаження — уявіть скільки в день треба переливлятись. Та й мені не треба пам’ятати. Тому я просто шастаю по каталогам, прикріпляю сироти (картки без посилань) до нових масивів, і просто продивляюсь рандомне щотижнево, актуалізуючи його посиланнями на те, що у мене в зоні уваги.

Якщо буду щось вчити от так з ноля знову, точно буду користуватись, але точно не Ремнотом. Я хороші плагіни на обсидіан, ну а собі в ноушені я накостилю формулами.

А що з приводу концепції переносу карток в архів? Коли картки на в коробках, зрозуміло навіщо воно потрібно, але чи є сенс витрачати час на перенос карток в цифровий архів, коли картки можна просто упорядкувати за датою останнього доступу?

Також залежить від мети використання :)

В Zettelkasten все — один великий архів. І тут навпаки за датою останнього доступу реверсивно показуєш собі, щоб старі знання використовувати.

В PARA ж архів існує для того, щоб не розсіювати увагу. Воно психологічно обгрунтовано, що комфортно коли ти дивишся на зону фокуса — проєкти, наприклад — у тебе там скінченний список того, що у тебе в роботі. А не минулі, недороблені, закинуті, зроблені... Мозок це все ж обробляє, коли бачить, або тратить енергію, щоб не бачити.

Так само в роботі; коли будую бази знань для команд, відразу ввожу процедури та функціонал архівації, щоб застаріле навіть не вилазило в зону уваги.

Тому чи є сенс, залежить від того, чим саме ви займаєтесь і чого хочете досягти.

© Aurelius_TPK

As someone who has used all 5, here is a quick breakdown:

Evernote: The veteran notetaking app.

Pro: best search & sort function of any notetaking app I have used. Web clipper is very good (though I rely on DevonTHINK for this as I run quite a large research database). Strong offline functionality and cross-platform sync.

Con: laggy, and you can’t arrange notes in a custom order. You can use note links to build connections, but you have to manually retrieve each note’s link by visiting that note, which can be time-consuming.

Notion: Popular web-based app.

Pro: Database function is amazing (no other app can compete here).

Con: Progressive Web App (PWA). For me, this is a dealbreaker. I remember about a year ago when the Notion servers went down, and everyone reliant on that data was cut off for hours. Also, can be laggy/slow to load sometimes (unless they fixed that more recently).

Roam Research: Excellent modular tool for techie-type users who don’t mind tinkering around with their app, though for the average consumer it could be overkill.

Pro: the tag and query system allows for some incredible research potential, as you can filter by block rather than by note (as you would do in Evernote). Infinite scrolling Daily Notes is great.

Con: Progressive Web App (dealbreaker), markdown with no WYSIWYG editor (dealbreaker for me). Sync could be hit & miss in my experience. Takes a bit of effort to maintain your database and tag everything properly; I found I lost track of most of what I had written and couldn’t find it easily. Also the most expensive option by far.

Obsidian: Similar to Roam in its fundamentals, Obsidian also targets users who don’t mind a less consumer-friendly UI.

Pro: free, modular/customisable.

Con: Markdown editor (dealbreaker), difficult to sync (though they might have improved on that in 2021).

Craft: The app I eventually settled on. Made for users who want a consumer-friendly UI with some of the newer features found in Roam/Obsidian.

Pro: a note-based app like Evernote, but very fast (no lag) and seamless sync. Easy to drag and drop blocks of text around a document. Create sub-notes to keep things organised. Now has Daily Notes which you can sync with your calendar. Easily link to other notes/blocks by pressing @ and typing (it brings up a pop-up menu). Superb iOS apps, and on Windows you can use the web app.

Con: lacks some of the more powerful features like queries and multi-tag filtering, though these will likely be added in 2022. Can’t increase the font size (baffling).

You really can’t go wrong with Evernote, though its tendency to lag and lack of relationship-building features has led me to look elsewhere. Craft is probably the safest option, especially given how quickly the dev team release updates and new features. Of course, depending on your needs/skillset, you might lean towards one of the other apps; they have their advantages and cutting-edge features, though I find you have to invest more time and energy into those apps to make them run smoothly.

Comment
by u/Aurelius_TPK from discussion Obsidian vs RoamResearch vs CraftDoc be Evernote vs Notion?
in PKMS

Це як раз те, про що я говорю в статті — інструмент вибирається ретельно, як апарат МРТ, розглядаються плюси та мінуси. Проте ніде не говориться, для якої задачі це інструмент потрібен: просвічувати мізки, чи магнітом витягувати копійки зі штанів перед пранням?

Відповідь, як на мене, передує рішенню про інструмент.

Є такий собі пан Райян Холідей, письменник, який тримає свої нотатки в пластикових лотках, схожі на ті, що люди купують під рис чи собачий корм. І нічого, його задачі це вирішує.

Враховуючи успішність Холідея, не бачу причин, чому в порівнянні не фігурують пластикові лотки. Вони відрізняються лише тим, що не потребують електрики і девайсів. Що насправді плюс, адже робить поріг входу нижчим.

До речі, Обсідіан давно уже не суто-маркдаун і дуже симпатичний. Також ніде не вказано, що Роам дорожчий за всі інструменти в переліку і немає безплатного варіанту. Загалом, не надо надійне порівняння.

P.S. я не засуджую право людей бавитись з різними нотатниками для задоволення. Але тоді й порівнювати їх треба по емоціях, що вони дарують, а не псевдокритеріям наче синхронізації чи наявності iOS аппки.

Дуже дякую.

Останнім часом у 80 відсотках випадків використовую звичайні Apple Нотатки і читанку в Safari, як на мене це набагато зручніше того ж Notion.
Стаття цікава.

Скоріше комфортно ))) Спочатку ти шукаєш якийсь «чарівний» інструмент, потім ти в’язнеш у супутніх до нього процедурах і ритуалах, а згодом починаєш відмовлятися від «зайвого», переходячи на «ліниві» методи... і так доки знову не виникне потреба (й бажання витрачати ресурси) в чомусь більш складному, обіцяючому вирішення всіх проблем.

Интересно, но не понятно.
Надо почитать о всех незнакомых словах в тексте)

Більш ніж упевнений що зараз сюди налетить купа людей що будуть бодай старатися спростувати ваші висновки про системи контролю знань. Для тих самих людей повторюсь — філософствування та меми у цеттелькастен НЕ ПІДІЙДУТЬ, а ось тема яку ти у школі все ніяк не вивчиш, роадмап проекту, контент-план сюди ще й як влізуть

Уже 800+ переглядів, а домі тихо :)
Облом :(

На жаль, нема здобичі :( Та у мене вже є ідеї, як розвивати тему для досягнення потрібного рівню срачу.

Взагалі, якщо говорити предметно, я зимою 2021 ще до мобілізації теж зайнявся своєю базою знань.

Власне з інструментів мені більше всього сподобався obsidian, його дуже легко кастомізувати, він дуже швидкий, працює без інтернету, файли лишаються в мене на комп’ютері.
Хоча його мінус — це ***ана щербо замість нормального android додатку. Але notion на телефоні ще гірший, тому власне всеодно obsidian.

Щодо розбиття інформації, я дійшов висновку, що мені треба 2 сховища.

Одне просто як людині Андрію. Щоб там зберігати копії своїх документів, копії квитанцій за комуналку, копії медичних документів, закладки на різну тематику, записи кому я позичив грошей і хто мені позичив грошей, журнал інвестицій, звіти по сплачених податках, підписані мною контракти з замовниками, річниці там і пам’ятні дати, вподобані рецепти, всяке таке,
wishlist, щоденник.
Причому щоденник я клепав як, я створив собі google форму з конкретними питаннями, де кожен вечір записував свій щоденник. А потім раз в якийсь період експортував результати як excel, з excel в json, а з json скриптом в md формат.

І окремо для Андрія як професіонала. Туди мої конспекти по тій чи іншій темі яку проходив, якраз щоб в разі потреби легше було згадати, закладки на корисні статті, всяке таке.

Протестувати нормально на жаль не вийшло, росіяни трохи зіпсували життя. Але після демобілізації то маю плани саме отак все й робити

Всім би таке вміння розділяти задачі та організовувати процес, як вам. Бажаю демобілізації пошвидше; неіронічно думаю, що вам самому є що писати на тему. Вона дуже недопредставлена в україномовному просторі, а розвиток теми як раз починається з того, що люди описують свій власний досвід.

Два, три.. many vaults. Це просто обмеження платформи. Універсальність «рішення» виходить із вимог користувача. А в даній тематиці, вони виходять із теорії інформації. Кожна інформація з якою контактує або генерує людина повинна мати якорі за якими та, в будь-який момент, може бути індексована та структурована за вимогою користувача. В більш розвинутій версії, вона також може підхоплювати взаємодію користувача з платформою, щоб пропонувати способи роботи з «другим мозком». Власне, Obsidian — це як початок. Все решту — варто виписувати собі в todo-ліст, як preferred опції, і сформулювати проект в майбутньому.
До речі, суто по вашому коменту, щось подібне намагаються реалізувати в Anytype. Як раз хочу спробувати.

У вас є якісь шаблони на дану тематику? Я от хотів би ознайомитися за можливості

Планую як раз публікувати та описувати більш конкретні гайди та шаблони. Розморожую написані до війни матеріали.

Розкрийте тему ШІ. Як розвиток знецінить певні види баз даних, та навпаки допоможе усвідомити, що цінність інших баз зросла.

Щодо пожувати: ваш висновок: «все залежить від особистих потреб». А як ті потреби мапити на методи адміністрування знань не вказали. То є те саме, що продавати срібну кулю, лише кулею у вашому варіанті є не певний технічний брендовий інструмент, а консультаційний, тобто ви самі. З точки зору бізнесу зрозуміло. З точки зору інформації стаття — нуль, багато даних, толку нема. Відразу, щоб заспокоїти фаноту, методи замапити потреби на можливості існують. Деяким методам вже тисячі років, так що тема добре структурована і не важка. Третина об’єму статті цілком покрила би базові потреби.

Дякую за ідеї стосовно контенту. Власне кажучи, саме так я й збираюсь розвивати тему далі в статтях, рухаючись від загального до конкретного. З висновком вашим не згоден.

По-перше, я не продаю консультації з персональних баз знань. Я поширюю чутку про свою книжку, яка не про персональні знання.

Але зроблю безплатно одну вам: висновок статі, насправді:

все залежить від особистих потреб, і більшості людей, воно не потрібно

По-друге, в цій статті, я створював карту не потреб і не методів, а поняттєвого апарату управління знаннями. Що таке метод, що таке персональні знання, що таке потреби в базах знань, яка психологічна основа роботи люди з зовнішніми носіями інформації. Які є цінності в управління знаннями як дисципліни, і так далі.

Власне кажучи, стаття так і з’явилась: я писав про шкоду брендів в команді, і пояснення про те, чому одне погано, а друге добре, відділилось в окремий текст.

Маючи поняттєвий апарат, уже можна рухатись далі та пояснювати складніші теми. В тому числі запропоновані вами.

Тому я думаю — по складності вашого письма та жаргону — що ви не потрапили в цільового читача статті. Мій цільовий читач — товариш-айтівець, який дивився різних блогерів, пробував різні програми, не отримав обіцяного ефекту та перестав займатись темою. Але йому все ще кортить зрозуміти, чому в нього не вийшло, і йому здається, що він щось робив не так.

Якщо ви звернете увагу на коментарі, то побачите, що деякі з них яскраво ілюструють потреби в поняттєвому апараті. Наприклад те, що метод і інструмент мають мати конкретну ціль, є не всім очевидним.

Але для того, щоб пояснити речі зовсім з нового ракурсу і скоротити inferential distance (відстань розуміння), мені й потрібно було багато тексту, приклад і метафор. Метафора з МРТ для пошуку копійок в штанях мені особисто сподобалась.

більшості людей, воно не потрібно

Не згоден від слова зовсім. Вся історія людства від хабіліса до сапіенс сапіенса — це стрибки розвитку суцільно завдяки здібностям опрацьовувати знання. То, як особа співвідносить внутрішню та зовнішню інформацію, визначає її належність до певного роду. Відповідний функціонал підтримується інструментами, методами та здібностями. Прогрес не зупинився. Перегони на досягнення нового роду, скажімо, сапіенс сапіенс новум тривають. Участь у перегонах є формальним признаком людяності. Більшості людей то конче потрібно.

Здається, що у системі стан-метод-інструмент-мета ви фокусуєтесь на та критикуєте інструменти. А такий підхід не дасть достатньо широкої бази для утворення понятійного апарату. У мене зараз склалось враження, що у вас навіть не дидактична, а систематична похибка.

Чи є у вас не філософське, а емпіричне обґрунтування вашого твердження? Бо коли я згоден, що еволюція людини відбувалась під впливом екстерналізації та збереження знання, я не згоден, що це обов’язкова вимога для добробуту окремо взятої людини.

Для добробуту команд, наприклад, я вважаю управління знаннями невіддільним.

Для добробуту осіб, я вважаю важливішим хороший сон, простий нотатник і список справ.

Крім того, я не фокусуюсь на інструментах. Вся стаття — про те, як у людей з’являється потреба в інструментах, та яким чином будь-який з цих інструментів працює.

Буду чекати вас в наступних статтях, щоб ми обговорили, чи праві ви були у свому враженні. Ну або статей від вас :)

Шановний Віталію, звісно в моїй практиці були емпіричні обґрунтування висловлених тверджень. Але вам то аж ніяк не допоможе. По-пеоше, так само, як ваші «емпіричні дані», розголошені у статті, є лише вашою особистою думкою, й ніякими об’єктивними доказами не є, так і мої анекдоти додадут до дискусії саму спекуляцію. По-друге, навіть якщо надати вам належно задокументовані докази, ви не зможете з них зробити науку. Є підозра, що ви не розумієте, що то таке. Чи розтлумачите, як ви назвали природознавчу науку філософією?

Припускаю, що філософію полюбляєте саме ви. Будьте впевнені, то не погано. У ваших майбутніх статтях може бути реальною фішкою. Щоб перевірити, чи є припущення вірним, оцініть як ви ставитесь до наступного «доказу», який є суто філософський, але схожий з вашими аргументами:

Всім відомо, що є айтівці різного гатунку. Є профі, а є code monkey. Працюючі у колективі, monkey можуть і не здогадуватися, що вони не є фахівцями з обробки інформації. Додану цінність виробляють виключно профі, а потім кормлять всіх. Так само, як фермер порається зі скотом.

Безперечним контраргументом monkey є те, що скот може і без фермера існувати на долині. Спостерігач у цьому спорі не може точно сказати, де закінчується продут дикого випасу, а де з’являються додаткові м’ясомолочні вироби за рахунок праці фермера. Але у Silicon Valley спостерігачі напевно знають, що лише самі додаткові продукти є цінністю на якій можна вибудувати конкурентоспроможні продукти та компанії. Тому вони уважно дивляться з ким розмовляти та кому допомагати. Позитивним критерієм для них є drinking your own cool aid. Тобто, лише айті-профі будуть використовувати айті-продукти у особистому житті, навіть якщо можна обмежитись використанням кізяка.

Така позиція гуру з долини є обґрунтованою. Використання кізяка нікому погано не зробить, але й не має потенціалу так само, як торт виготовлений з гімна. Покупець його просто не купить, а якщо купить, то не скоштує. Все нормально. Але якщо у тебе в розпорядженні самі торти з гімна, то вже паті не влаштуєш. А от нормальний торт дозволить зробити паті. За умови додання гумових шарів й оркестру, паті можна перетворити у свято. Ото свято дорого коштує. От виходить, що свято уможливлюють лише справжні високоякісні торти.

Тепер перечитайте попередній абзац, де торт — справжній фахівець з обробки інформації; паті — команда, де кожний дійсно користується ефективними інструментами й викинув з голови кізяки; свято — компанія з гарними продуктами.

Чи буде для вас стала практика селекції фахівців емпіричним доказом того, що у здорових (не хворих) соціальних системах працює принцип у «справжньому святі все прекрасно», та впливає на благополуччя окремо взятої людини?

Мені шкода, що я поставився до вас серйозно.

Слід розуміти, що ви перейшли з подобань ваших власних жартів на відвертий сміх?

Підписатись на коментарі