×

Моя війна, рік перший. Де був, що робив

Привіт. Бажаю здоров’я і Слава Україні!

Я — Андрій, до травня 2022 року — фронтендер, а нині уже понад рік як військовослужбовець. Рік назад я писав про перші враження від армії, про те, що одразу впало в очі на службі. Порівнював роботу в ІТ зі службою в армії на рівні туриста. Тепер я вже трошки тут пожив-послужив, настав час розказати про це на рівні емігранта.

Про що піде мова

Спостережень назбиралось багато. Все в одну статтю не влізе, тому я вирішив розбити на 2 частини: контекстуальну і узагальнювальну.

Тут я зроблю акцент саме на мій особистий досвід:

  • що я очікував;
  • де послужив і що там робив;
  • що з очікувань справидилось, а що ні;

А в наступній частині (її опублікують трошки згодом) я зроблю акцент на загальніші речі:

  • системні відмінності служби в армії і роботи в ІТ;
  • розкажу детально про природу і причини армійського дов***бізму;
  • і поділюсь особливостями морально-психологічного забезпечення в армії.

Без цієї частини буде важче зрозуміти наступну. Але основною, найцікавішою частиною я вважаю саме другу. Тож не перемикайтесь і дочекайтесь.

А ми починаємо.

Мої очікування річної давнини

2 червня 2022 року. В поїзді «Львів — Одеса» їхав молодий душею романтик Андрій. Їхав, дивився у вікно, і плекав свої очікування:

(грає класична музика, чути стукіт рейок і запах диму. Кадр чіткішає. Кіно починається. Ту-тух ту-тух. Ту-тух тут-ух. Пшшш :))

Очікування від системи

На системному, тобто на рівні законів, правил, звичаїв, внутрішніх традицій, очікував від армії:

1. Свободи! Духу стартапу! Мені якось логічно здавалось, що війна — перегони винахідливості. Що противник постійно шукає, де стати ефективнішим за тебе, а ти шукаєш, де стати ефективнішим за противника, особливо коли в тебе менше ресурсів.

Я думав, на війні обстановка постійно змінюється, люди постійно змінюються, тактика постійно змінюється. І ти мусиш змінюватись, експериментувати, пристосовуватись. Як в ІТ.

Мені здавалось, адаптація і гонитва за ефективністю — це життєво необхідна потреба. Тому для мене було «очевидно», що на війні в армії повно свободи — думай, шукай нові ефективніші підходи. Викладачі в академії теж акцентували на цьому нашу увагу.

І мені здавалось це чимось очевидним, я чекав в армії зустріти дух стартапу. Дух свободи. Я навіть був впевнений, що свобода — це одна з ключових переваг нашої армії. На відміну від таких зашкарублих в надмірних регуляціях і бюрократії росіян.

2. Порядку і зрозумілості. Я чомусь думав, що воєнне законодавство нічим не гірше за правила дорожнього руху (війну ж винайшли навіть раніше за машину :)). Я щиро надіявся, що армійське законодавство відточене протягом сотень років. Логічне, корисне для справи, в міру коротке і легке до вивчення, але при цьому дає логічні і ефективні відповіді на більшість питань.

В сенсі, от виникає ситуація, де ти не знаєш, як слід вчинити — відкрив правила, підглянув, і все, тепер знаєш, як правильно поступити. Я думав в армії є порядок, процеси відчеканені, як золота монета, все по поличках, все збс.

Очікування від людей

Сподівався, що мене оточуватимуть:

1. Цікаві люди. Навіть, видатні (не в сенсі відомі чи багаті, а в сенсі видатні як особистості) люди. Ті, хто мають характер, мають принципи, вміють ненавидіти і вміють любити.

2. Дружні люди. Думав, що побачу в армії справжню дружбу, думав зустріти взаємопідтримку, взаємоповагу, спільний вайб. Я чекав, що хоч в армії нарешті дізнаюсь, що таке БРАТЕРСТВО!

Я щиро в це вірив і очікував, що в армії всі один за одного горою, всі робимо спільну справу і кожен шукає, чим він може бути корисним, саможертовно витискаючи з себе максимум в ім’я перемоги та заради одне одного.

3. Досвідчені люди. Я думав, тут повно сеньйорів-контрактників. Ті, хто живуть війною, роками в цьому і кожен експерт у своєму напрямку.

4. Культура knowledge sharing. Це ж логічно, що чим більше і краще ти навчиш людей, тим легше тобі самому буде. Відповідно я очікував, що ті сеньйори будуть з радістю вчити і підказувати новачкам (зокрема й мені).

5. Мотивовані люди. В будь-якій цивільній сфері від твого професіоналізму залежить лише твій дохід. На війні ж від твого професіоналізму залежить життя і здоров’я: твоє, твоїх товаришів, твоїх рідних і взагалі усіх, хто за твоєю спиною.

На війні від тебе дуже багато залежить, це дуже драматична історія і я очікував побачити замотивованих людей. Тим паче якщо згадаємо відео з чергами до воєнкоматів.

6. Сміливі люди. Всі чули фрази Be brave like Ukraine! Раніше я вважав більшість українців недалекоглядними боягузами, які не здатні на щось героїчне.

За перших два місяці великої війни я дуже переглянув свою думку і чекав побачити дуже сміливих людей і в армії.

Очікування швидкого закінчення війни

Рік назад я думав, що вже все пропустив, що нафіг я тут треба, що все закінчиться ще восени 2022-го. От-от ще місяць-два, під кінець літа 2022 року — контрнаступ і все. Так, так :)

Особисті амбіції

Особисто для своєї я очікував:

  1. Розширити коло однодумців.
  2. Навчитися військової справи.
  3. Стати сильнішим і мудрішим.
  4. Повернутись, в ідеалі живим і здоровим.

Що з цього справдилось, що ні, розповім далі.

Літо на морі

Терміни, для розуміння контексту:

  • Бригада — це величезне самостійне формування. Кілька тисяч людей.
  • Батальйон — це такий собі великий департамент. Зазвичай кілька сотень людей.
  • Рота — може бути як окремий невеличкий департамент, може й бути як частина батальйону. Зазвичай в районі 100 людей.
  • Взвод — це ±30 людей. Такий собі відділ.
  • Відділення — це 3, 5, 10, до 15 людей. Аналог ІТ-команди.

Тож ще раз, айтішними термінами:

  • відділення — команда;
  • взвод — велика команда;
  • рота — група взводів;
  • батальйон — окремий великий департамент розміром з кілька рот;
  • бригада — величезне самодостатнє формування.

Куди я попав і які завдання виконував

Я попав у одну з лінійних піхотних бригад, яка воювала ще з 2014 року. В момент мого приїзду на початку літа бригада воювала на півдні. Основні найбоєздатніші підрозділи тримали оборону на Херсонському напрямку. А інші охороняли берег моря в Миколаївській і Одеській областях.

Особисто я потрапив у щойно сформовану роту, яка на момент мого приїзду якраз тільки пройшла злагодження (принаймні, на папері) і для початку охороняла берег.

Оскільки кафедру я закінчив за спеціальністю «військова психологія», курси у 2022-му пройшов за напрямком «заступник командира з морально-психологічного забезпечення», то й призначили мене на посаду заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення. Що таке МП забезпечення — я розповім окремо у наступній статті.

Рота була стрілецька, в складі стрілецького батальйону. Стрілецька — тобто, легка піхота. Без всяких там крутих БМП і так далі. Основна наша задача була охороняти визначений нам відрізок берега моря від можливого десанту. Але крім цього періодично один з взводів їздив на передок, щоб психологічно адаптовуватись і переймати досвід.

Якщо більше конкретики, то серед наших задач було:

  • Спостерігати за морем і берегом. Щоб вчасно помітити противника і зустріти його максимально «гостинно».
  • Продумати розташування постів і позицій. Тобто місць, звідки зручніше спостерігати і місць, звідки зручніше стріляти. В ідеалі, продумати запасні і обманні позиції. В ще ідеальнішому ідеалі, продумати не одну, а декілька ліній оборони.
  • Облаштувати пости і позиції. Ти маєш бути захищений з боків і зверху, для цього треба або вритись в землю, або поверх землі мішків/ ящиків з піском наскладати. В ідеалі, всі позиції з’єднати траншеями і замаскувати.
  • Продумати, хто що має робити. Хто в разі тривоги яку позицію займає, хто в резерві і т. д.
  • Налаштувати зв’язок. Щоб всі діяли злагоджено, між позиціями на відстані потрібна комунікація.
  • Продумати забезпечення під час бою. Хто, по якій команді, коли, чим, кому і по якому маршруту підносить боєприпаси.
  • Продумати, як відбуватиметься евакуація поранених. Хто, яким маршрутом і куди буде везти.
  • Постійно тримати зв’язок із сусідами. Щоб в разі чого ви могли вчасно сповістити про небезпеку або допомогти одне одному.
  • Тренуватись і тренувати людей. Щоб кожен знав і вмів виконувати свою роль: і влучно стріляти, і переборювати страх, і накласти собі турнікет і так далі.
  • Організовувати відрядження на передок. Хто й коли їде, проконтролювати вибуття і повернення.
  • Матеріальне, технічне та інші види забезпечення. Та ж підготовка позицій потребує мішків/ ящиків, дощок, колод, масксіток, в ідеалі — бетонних плит. Це все треба десь отримати і доставити. Все це треба продумати і організувати.

Курси з військової справи на цьому закінчують. Але в моєму випадку перераховане вище було лише малееенькою частинкою набагато більшого айсберга.

Танці з бубнами, коли немає матеріальних засобів або коли засоби постійно ламаються

Наприклад, треба організувати зв’язок, але в тебе ні дротів, ні рацій нема, навіть сигнальних шашок нема. Або укріплення підготувати, а в тебе навіть радянських саперних лопат нема. Або їде машина, і раптом ламається в дорозі.

В тилу з цим було набагато легше, порівняно з передком. Але навіть в тилу доводилось танцювати з бубнами через недостатнє забезпечення. Тим паче, що в тилу із забезпеченням було набагато гірше, бо все найкраще віддавали на фронт.

Хто пробував встановлювати якусь сиру бібліотеку, в якій купа багів, на проєкт, той зрозуміє.

Танці з бубнами через низьку кваліфікацію людей і постійне навчання на ходу

Прикинувся якось Сатана аутсорсером, найняв 15 джунів і 90 трейні, і продав їх як готову сформовану команду сеньйорів. Продав їх компанії, що розробляє софт для АЕС.

Звучить як початок дуже чорного анекдоту. Але нам було не смішно. В тій роті було трохи понад 100 людей, з них кадрових військових було аж двоє: один — закінчений наркоман, інший — наркоман-початківець. Обох нам скинули, бо «ви в тилу берег охороняєте, вас не шкода. Ми на війні, нам нема часу з наркоманами гратися».

Резервістів, які недавно служили, було чоловік 10. Всі інші або взагалі не служили, або служили строкову службу ще 10+ років тому і на зовсім інших посадах. Більшість цих людей в мирному житті — різнороби, тобто низькокваліфікована робоча сила.

Навіть коли виникала невійськова, але потребуюча хоч якоїсь кваліфікації задача, наприклад, доставити вантаж на камазі з одної точки в іншу, виникала проблема, бо на 100 людей не було нормального водія категорії С.

Людей повно, але всіх треба вчити, а вчити майже нема кому, бо майже всі — свіжомобілізовані. Не було навіть маленького професійного досвідченого ядра.

Атмосфера вмирущої ненависті

Що спадає на думку, коли ти ставиш собі питання: хто всі ці люди навколо? Як мені до них ставитись і як з ними поводитись? Гуманістичний підхід вчить: «Це люди. Більшість із них хороші люди. З ними варто дружити».

А от людиноненависницький вчить: «Всі навколо злі чорти. Їх треба шугатись, зневажати й ненавидіти». Прошу прочитати попередній абзац ще раз, вдумливо. А тепер думаємо далі.

Якщо ти віриш, що всі чи хоча б критична маса навколо неправильні, то:

  1. Чи будеш ти до них прислухатись коли хтось із них з тобою незгоден?
  2. Чи легко тобі буде спитати у когось із них пораду?
  3. Чи будеш ти їм вірити і довіряти?
  4. Чи будеш ти про цих людей дбати? Чи будеш ти хотіти їм помогти?
  5. Чи будеш ти їм прощати помилки?
  6. Чи будеш ти готовий жертвувати собою заради оцих чортів?

А тепер розглянемо собі команду, де всі так думають:

  1. Ніхто ні до кого не хоче прислухатися. Кожен має свою версію і не хоче й чути думку інших.
  2. Всіх жаба давить одне в одного щось спитати, бо це ж як це так, щоб я, і в цих чортів чогось учився.
  3. Ніхто нікому не довіряє, не вірить, і вічно чекає одне від одного подлянку.
  4. Всі постійно сваряться, одне одного принижують та ображають.
  5. Ніхто нікого не прощає. За кожну помилку, навіть неумисну, обов’язково настає сувора кара.
  6. Ніхто не проявляє ініціативу, бо може ні за що отримати покарання.
  7. Ніхто не вчиться на своїх помилках, бо ніколи їх не визнає.
  8. В разі небезпеки кожен пробує сховатись за спиною в іншого.
  9. І, головне, усіх все дістало.

Звісно ж, бували й миттєвості людяності. Але в цілому атмосфера була дуже не дуже. Ключові люди в управлінні батальйону були чудовиськами. Вони на публіку робили вигляд, ніби думають про людей, а по факту — му#аки ще ті. Що робило ще гірше — серед солдат теж вистачало засранців. Що в сумі робило атмосферу, як в типовій совковій армії: недовіра, ненависть все оце.

На щастя, з усіх батальйонів, з якими я перетинався, аж настільки погано все було лише в цьому. Але епізод був.

Вплив і наслідки періоду літа на морі

  1. Удар по мотивації. Я йшов в армію захищати право на західний стиль життя. Аж тут, в самій армії, попав на росію. Було відчуття, що життя «трішечки» під*бало. Все частіше виникали питання, а що я взагалі тут роблю і нащо це все треба, якщо тут майже нічим не краще, ніж в росії.
  2. Нейродерміт, воно ж атопічний дерматит. Як пояснила мені дерматолог — це дерматит, викликаний надмірними переживаннями і стресами. Я навіть потім на передку, коли зіпсувалась погода, так тяжко не хворів, як оцим нейродермітом в тилу.
  3. Став недовірливішим і жорстокішим. Або, простими словами, почав зламуватись як особистість. Почав і сам робитись схожим на класичного савєтскава, тобто, людиноненависного замполіта.




Контрнаступ на Херсон

Я не знаю наскільки детально можна про ті події розказувати. Чи можна вже говорити про ту ціну, якою був взятий Херсон. Про рівень організації тих наступів. Думаю, краще хай це почекає перемоги. Тому розкажу загальніше.

Більшу частину часу ми прикривали механізовану піхоту. Тобто поки механізована піхота відновлювалась і готувалась до нового наступу, ми чергували в їхніх окопах. По суті, робили теж саме, що й з берегом моря, але тут замість берега моря була посадка.

Пару раз ми допомагали механізованій піхоті закріпитись на свіжо відвойованій території і одного разу частина моєї роти ходила в наступ разом з механізованою піхотою. Отут вже точно без деталей.

Власне, що змінилось порівняно з літом на морі. Управління того стрілецького батальйону так і лишилось в тилу. На передок відрядили тільки частину батальйону (включаючи мою роту). І це було прекрасно, бо на передку ми підпорядковувались може й не досконалим, але відчутно адекватнішим начальникам.

В механізованих батальйонах до нас старались ставитись по-людськи, комунікація відчутно покращилась. І це єдине, в чому стало краще.

В іншому ж: якщо в тилу в нас була електрика, вода, 4g інтернет, легкий доступ до магазинів, пошти, лікарень, то тут всі блага були набагато далі, зв’язок переважно лише по раціях. На голову постійно щось прилітало, тож постачання доводилось робити обережніше.

Та і впринципі будь-що — робити обережніше. Плюс, постійно рити нові бліндажі, бо міномети й танки постійно «розбирали» наявні. Це все ускладнило.

Крім того, якщо в тилу ми жили хоч і не в комфорті, але в придатних для постійного проживання умовах. То на передку — це переважно тісні холодні сирі окопи і підвали. Позаяк основна частина роти були старі хворі дядьки, то через пару тижнів окопного життя їх здоров’я почало відмовляти.

До того ж на передку смерть і поранення почали ставати буденністю. Але такою буденністю, до якої неможливо звикнути. Буденністю, яка постійно на тебе тисне і виснажує. Більшість людей були не готові до такого навантаження, все більше вибували на лікування, інші — впадали в апатію. Підрозділ потихеньку розсипався, аж поки його остаточно не розформували.

Мене мали перевести в інший стрілецький батальйон, але я сподобався управлінню одного з механізованих батальйонів і вони покликали мене до себе. Але про це буде трохи далі.

Наслідки контрнаступів: втомився. Просто втомився.














Механізована піхота

Період був дуже насичений, цікавий і тяжкий. Я пробув там менш як 2 місяці, але як раз на цей період припало остаточне звільнення Херсона і переїзд на Бахмутський напрямок.

Сам лиш період перебування на звільненій Херсонщині міг би потягнути на окрему книжку. А перші тижні на Донбасі — ще на дві. Але. Історії про це розказали тисячі людей, багато історій куди цікавіші за мої. Тому я тут пишу сухенько, з нахилом на робочі нюанси.

Власне на звільненому березі Херсонщини задачі були вкрай прості. Ми охороняли берег Дніпра, майже як влітку, просто тут іноді прилітала арта.

Після контрнаступу цей період був лайтовим, жаль, що тривав тільки 2-3 тижні. Ми встигли частково спустити напругу та відіспатись. Але підготуватись до ще більшого п*здц*я, на жаль, не встигли.

Потім переїхали на Бахмутський напрямок, де стояла вже звична задача — тримати оборону. З приємних змін — змінилась природа, на Донбасі більше горбів, ярів і посадок.

В іншому ж... На Донбасі перевага в артилерії і техніці в противника на той момент була ще більша, ніж на Херсонщині. Відстань між нашими позиціями і позиціями росіян була не 2 кілометри, а 100-500 метрів. Тому тут кошмарила не тільки артилерія, а й снайпера, кулемети, гранатомети та навіть звичайні автомати. Також додались дрони, які скидали на голову вибухівку. В росіян, як виявилось, вони теж є.

Плюс, це була зима, холодне болото чергувалося з морозом і снігом. Плюс, тут росіяни постійно тиснули, штурм за штурмом. Всі оті фото з горами російських трупів, всіяної воронками землі, фото з болотом по коліна і застряглих чи знищених при обстрілі машин — от все саме так тут і було. Регулярні поранення і смерті нікуди не ділись.

Унікальною була і психологічна атмосфера. З одного боку, комбат і його заступники дуже старались, були дуже мотивовані, вони хотіли якнайкраще. Однак, особливістю цього батальйону була строгість і вимогливість, що при обороні на легших напрямках дуже добре працювало: нормальних людей тримало в тонусі, а алкашів і т.д. утримувало від негідних вчинків.

Але на Бахмутському напрямку при такому навантаженні вимогливість стала деспотизмом. Дуже смерділо жуковщиною і вагнеризмом. І от я навіть не знаю, як передати цей стан, коли наче як всі хочуть якнайкраще, але при цьому із-за інерції застарілих звичок роблять тільки гірше.

Власне на Донбасі я все частіше почав ставати на сторону солдат, це дуже не подобалося управлінню батальйону. Остання крапля була, коли я, можна сказати, підняв бунт. Комбат розцінив це як зраду і добився того, щоб мене перевели якомога далі з його батальйону.

Так я і попав в резерв.

Стан психіки на момент переводу: за*бався. Не втомився, а прям глибоко ментально за*бався, на межі депресії.








Служба поза піхотою

Чим період свіжіший, тим менше про нього можна розказувати. Тому тим загальніше буде далі. Мій нинішній підрозділ перебуває в резерві. В нас нема власного постійного району оборони, ми просто підсилюємо інші підрозділи: там і тоді, коли вимагає обстановка.

З організаційних відмінностей: в піхоті про передишку тільки мріють, там постійно все несеться. Тут же бувають і завали, але й бувають затишшя.

Конкретно в цьому підрозділі, на моє щастя, є достатньо професіоналів. Тому й із забезпеченням ситуація краща.

Плюс, ми придані до прям людяного батальйону, де ключові посадовці люблять людей і це нарешті той випадок, коли мені комфортно з ними працювати. Нема мірянь пісюнами, сварок на пустому місці, є атмосфера довіри і взаємопідтримки.
Я перших два місяці ніяк не міг звикнути, що якщо комбат приїжджає — то не щоб роз**бати, а щоб узнати як справи і допомогти якщо десь щось не виходить.
І що коли ти звертаєшся до когось з начальства — вони пропускають етап «розказати який ти дибіл цього не знати» і зразу ж переходять до етапу «допомогти». Я навіть переглянув свою думку про армію і зрозумів, що все ж, є надія на краще.

Та й солдати переважно толкові і, що дуже важливо — не замучені.

З наслідків переводу: я нарешті відпочив. Перші два тижні я взагалі просто спав всю ніч і майже весь день. От серйозно, спав, спав, спав, спав, спав.

Потім почав оживати. І так, потихеньку, почав осмислювати пройдений досвід, підучився. Майже відновився (повністю я відновлюсь лиш у цивільному житті), підвищив свій професіоналізм. Повернувся до більш-менш нормального стану психіки і так якось і служу, навіть знайшов час і натхнення написати цю статтю.

Та й така історія станом на зараз.













Що там по очікуваннях

В сенсі, чи справдились мої очікування.

Очікування від системи

Дух свободи — ні, категоричне ні. Деталі про систему будуть в наступній частині. Але от саме система — це суцільне тотальне розчарування. Тут все настільки зарегульовано, що я навіть уявити не міг, що так може бути.

Порядок і зрозумілість — ні, теж ні. При такому рівні зарегульованості його й не може бути. Але про це більше, знову ж таки, в наступній частині.

Очікування від людей

Щодо цікавих людей. Прям той мій оптимістичний варіант — ні. Більшість людей примітивні, нудні. Але і видатні теж є, і тієї кількості, що є, вистачає.




Щодо дружності. Тут все по-різному. В моєму найпершому підрозділі з корпоративною культурою було дуже тяжко. А в нинішньому навіть краще, чим в більшості ІТ-компаній. І що цікаво, обидва дуууже різні батальйони — в межах одної військової частини.

Братерства, як в кіно, я так і не зустрів. Але що зустрів — приклади людяності та героїзму. Тож щодо дружності 8/10.

Досвідченість. Майже абсолютне ні. Далеко не всі наші кадрові військові перед повномасштабною війною були профі. І навіть ті, хто були — за цей час багато з них стали непридатні за станом здоров’я, багато загинули. Як наслідок, є величезний дефіцит професіоналів.

Культура knowledge sharing. Прямо пропорційна дружності. Де люди дружні — там одне з одним діляться досвідом, вчать. Де колектив зміїний — там пздц.

Щодо сміливості. Далеко не в такій мірі, як то малює масова пропаганда, але на 8/10. Якби мені 2 роки назад сказали, що люди навколо будуть таке витворяти — я б не повірив.

Особисті амбіції

  1. Щодо кола однодумців — розширив. Але не внаслідок того, що прийшов в армію, а там всі такі одразу мої однодумці. Ні, скоріше, так: прийшов в армію, почав працювати з людьми, роблячи їх однодумцями.
  2. Навчитися військової справи. Можна сказати — так, зараз я уже не трейні, зараз я уже джуніор, потихеньку рухаюсь до рівня мідл. Хоча профі я ніколи не стану, бо щоб стати профі — треба родитись для цього, а потім ще роками *башити.
  3. Стати сильнішим і мудрішим — напевно, так.
  4. Повернутись живим і здоровим. Здоровим не вийшло вже: хоч і поранень не отримував, але здоров’я послабилось. За «живий» — гарантій успіху по цьому пункту нема, але й невдача поки не настала.

Треш-очікування

Я в розділі очікувань на початку цього не вказав, бо це було частиною песимістичного сценарію. А я ж писав оптимістичний.

Щодо стану системи — він і справді пробив дно. Я думав після совкового університету я бачив все і мене вже нічим не здивуєш, але виявилось, буває набагато гірше. Армійський дов***бізм перевершив всі мої найгірші страхи.

Але що стосується людей, я себе готував до набагато гіршого. Справдилось, і то частково, лише те, що стосується наркоманії і алкоголізму. Ну, і небезпечної їзди.

Що ж стосується насилля, сексуального насильства, мародерства, «кувалди», «штрафбатів», то нічого подібного не справдилось. Серед мільйона людей, напевно, щось десь і трапляється. В ЗМІ іноді випливають сумні епізоди. Але я не стикався.

Щодо мародерства. В покинутих будинках зазвичай все найцінніше крадуть мародери — односельці. Військовим же вистачає чим зайнятись і без того. Єдине: майже всі військові іноді використовують покинуті будинки, офіси чи інші приміщення. Але не для збагачення чи корисливої вигоди, а з реальною службовою потребою: щоб зробити склад, ремонтну базу і так далі.

Щодо корупції. Чутки чув, особливо про те, що робилось в мирний час. Але зараз стикався лише з непрямим вимаганням. Коли людина відмовлялась робити свою роботу і треба було шукати «підхід». Але й то вимірювалось пляшкою горілки. Причому ще на початках. Зараз уже й того нема.

Як би там не було раніше, під час війни акцент все ж іде на ефективність. Більшість людей розуміють, заради чого це все, розуміють важливість працювати на перемогу, а не на власне збагачення, і система постійно самоочищається.

Щодо «кувалди». Якщо це френдлі фаєр, тобто неумисна стрільба по своїх, то знаю епізоди. Але щодо саме умисних убивств своїх своїми, то сам взагалі не стикався. А історії хоч і чув, але буквально кілька. І то, більше схожих на чутки.

Щодо зґвалтувань. Більшість часу якось і не до сексу. Але в кого прям дуже бурхливе лібідо чи мало роботи — є розвинений ринок проституції. Я чув багато страшилок про насильство в збройних силах, про здичавілість вояк і т. д. Але, на щастя, виявилось просто страшилками.

Ще були страшилки про дідовщину і загранотряди. Реальність показала, що це як і «Україна — колонія Америки», «Світом правлять Рокфелер й Обама», «москву атакували бойові комарі». Ну, типу, далекі від армії люди і досі в це вірять. Але в мене це викликає посмішку.

Та й таке.

Півфінал

Тут я зробив акцент на контекст: розказав де був і що робив.

Найцікавіше ж:
— про неочевидні, але фундаментальні відмінності армії vs ІТ;
— про природу й причини тутешнього дов***бізму;
— і про особливості HR-ингу по-армійськи.

Все це буде в наступній частині.

Тож не перемикайтесь :)







👍ПодобаєтьсяСподобалось141
До обраногоВ обраному25
LinkedIn

Найкращі коментарі пропустити

Я поважаю автора як воїна ЗСУ, але його позиція щодо так званих «ухилянтів» (яку ми бачимо в коментах) — це тоталітарне дикунство:

1. Він називає їх «паразитами». Відкрию секрет — паразити щось забирають, і не дають нічого у відповідь. Це ключова ознака паразита. «Ухилянти» ж нічого не забирають — солдатові однаково тяжко захищати що 10 осіб, що 1000 осіб в далекому тилу десь на заході країни. Крім того, навіть від людини, яка живе фактично як жила до війни, все одно є користь — вона платить податки і підтримує економіку, а частина цих податків йде на підтримку ЗСУ. Тому це не паразитизм, а симбіоз — так званий «ухилянт» отримує «сервіс» у вигляді захисту від кацапів, а держава отримує фінансову підтримку. Багато «ухилянтів» також підтримують ЗСУ донатами.

2. Він пропонує давати їм статус «недогромадян». Нічого вам не нагадує? Чули термін «унтерменш»? Переймаємо найкращі практики не лише в совків, але й у нацистів? І це ми так хочемо бути частиною Європи/НАТО?

3. Він пропонує пожиттєво стягувати з них податки за «ухилянство», і називає це хорошою альтернативою, бо зараз в законі ще гірше. Робити якусь дурню і казати, що «не жалійтесь, бо могло бути гірше» — це менталітет руснявих братушок, які намагаються виправдати свою помийку, замість того, щоб прагнути кращого. Ідею з податками варто було би реалізувати, але у зовсім іншому, цивілізованому вигляді, подібно до того, як описав пан Бобер:
dou.ua/...​rums/topic/43724/#2634946
Тобто людина повинна мати вибір — або вона платить певну адекватну суму податку на рівні 20-30% до кінця війни, і отримує бронь від армії та праву виїзду за кордон, або ж залишається військовозобовʼязаною. Ніяких пожиттєвих податків, ніяких ярликів недогромадянина, ніякої вʼязниці. Це було би справедливо, це було би по-європейськи. А «прінудолівка» і навішування ярлика «ухилянт» — це рівень совка, де кожен був «должен родінє». Я не хочу бачити Україну як СРСР 2.0. Я хочу бачити Україну як країну вільних людей. Неможливо перемогти рашку, ставши копією рашки — це тоді буде поразкою в будь-якому разі.

Дякую, що ділишся досвідом. Повертайся живий.

Дякую Вам! Котики дуже гарні, але котики ЗСУ найкращі!

Дякую, що поділились своєю історією! Чекаю на продовження

722 коментарі

Підписатись на коментаріВідписатись від коментарів Коментарі можуть залишати тільки користувачі з підтвердженими акаунтами.

Стаття закордонного тренера про українську армію warontherocks.com/...​forces-need-to-do-to-win

Я думав моя наступна частина буде унікальна.. еех, частково мене вже випередили)

Прочитав. От просто 1в1 що в мене відбувається за пів року служби. Автор вміє доступно написати.

Сплюнь перехрестись постукай по дереву. Автор слабий на голову, десять раз контужений тупий мстивий нічого не знаючий дикун. Все що автор в цьому житті вміє — це заздрити уклоністам 😆
Яке там узагальнювати досвід, яке там доступно пояснювати. То все брехня і наклеп, то я просто пропогондірую огітірую. Сам взагалі сиджу в діда в погребі таким чином відкуповуюсь від воєнкома щоб тому легше було волелюбців гуманістів в кабалу затягувати

(хвали хвали, зараз ще в боти запишуть)

у цьому коментарі автор сам використовує прийоми, у котрих звинувачує інших. Негатив проти особисто автора тут піднімається тільки через автора ж комісарскість "всі паразити, не служив — не мужи громадянин.
За узагальнення і статтю я не бачив жодного бугурту тут. І особисто я з цікавістю прочитав і прчитаю наступну і наступну. Я думав після 14 року армія достатньо модернізувалася, не скільки технічно, скільки організаційно і соціально.

І знову ти обманюєш, знову приписуєш мені НЕ мої ідеї.

От як після такої впертої неуважності не послати?

— «знову». особисто тобі я, наче, не відповідав і не приписував нічого. ХОча тема велика і я можу помилятися, звісно.
— мені НЕ мої ідеї.

Автор слабий на голову, десять раз контужений тупий мстивий нічого не знаючий дикун.

не бачив в цій темі нічого, бодай трохи схожого на це.
Тобто маємо:
1. ще треба визначитися, хто з нас вперто неуважний
2. кого саме треба посилати і, головне, навіщо
3. серйозно, Андрію, ти ж, блін, роль психолога виконуєш. А в коментах психуєш як власний підлеглий. бери приклад з кожаєва — його хейтять геть усі абсолютно, а він тільки міцніше ніж затискає і достатньо корректно відповідає хейтерам)

upd. слова про «не служив...» у моєму попередньому коментарі не є прямою мовою. Це спроба виразити моє загальне враження від багатьох твоїх коментарів. Не від усих.

Автору респект, цікаво почитати наступну частину

ти раптом не бот цього дикуна хвалити?

не бот) бережи себе там!

Повага за службу!
Прочитав твої очікування від армії. Згадав вислів російского ногомяча — Ваши ожидания — ваши проблемы.
Ти правда думав, що в армії служать Рембо, які чітко виконують накази і готові віддати життя за пробратима?
Ти ж проходив війскову кафедру, хоч трохи повинен уявляти стан арміїї.
Так можливо є невеликі підрозділи, де всі професіонали, які набирають людей точково, але в цілому армія-це зріз суспільства, де також є свої герої та негідники, причому цей відсоток не різниться.

Ну, як відчувати вебе рабом після затишного офіса і митингів з замовниками, коли міг
змінити роботу або піти в відпуску, на крайняк, взяти лікарняний?
Тепер розумієш, чому люди не поспішають до тебе в ряд?
Я чудово розумію твої призови, покарати всіх ухилянтів,
паспорти забрати, можна ще в лагеря відправити, нехай працею іскупят вину.
Тому, що ти не можеш шось змінити в своєму становищі, в цьому вся армія, нажаль

Я то розумію чому людям так важко наважитись виконати свій обов’язок. Бо я дізнався, що виявляється тут навіть важче чим я чекав.

Але.

Те, що тут тяжко — ніяк не виправдовує умисне ухиляння.

Кожен навіть свіжомобілізований солдат приносить країні десятки тисяч доларів (просто розмотуючи потенціал росіян).

Це навіть не рахую те, що цей же солдат зберігає матеріальний капітал України (будівлі, заводи, природу). Він зберігає життя людей хто в нього за спиною. І він заробляє шалений репутаційний капітал для країни в очах тих же Європейців, хто втратили б десятки трильйонів доларів, якби не Україна.

Якби нинішні мобілізовані відмовились іти воювати, бо «я ж не воєнний, я не рембо». То ти б зараз не в пабліку розказував чого ти «нєраждьон для вайни». Ти би пікнути боявся і молив би усіх богів світу щоб кацапи не призвали тебе у вагнер на війну проти Польщі/Румунії і т д. І там би з тобою не цяцькались «панять прастіть / посадити в тюрму / накласти додатковий податок». Там розмова була б коротка «або йдеш на м’ясний штурм Кракова, або зразу ж кувалда». І все.

о ти б зараз не в пабліку розказував чого ти «нєраждьон для вайни». Ти би пікнути боявся і молив би усіх богів світу щоб кацапи не призвали тебе у вагнер на війну проти Польщі/Румунії

Или убежал в страны НАТО

Якби встиг. І якби впустили.

І навіть якби встиг і якби впустили, через деякий проміжок часу всеодно б пішов воювати в польську/німецьку/французьку армію. Або ж сів би в тюрму за ухилля вже там

Якби встиг.

Можно и потом уехать, знаю людей что уезжали с оккупированных территорий

якби впустили.

Пускают все.

всеодно б пішов воювати

А что, убежать дальше нельзя?

А я знаю людей, чиїх родичів розстріляти на блокпостах, перед тим побажавши їм щасливої дороги.

(Процент успіху дуже далекий від 100%).

А ще мені цікаво куди б ти виїхав, якби тебе по ту другу сторону ніхто не чекав? Бо для поляків ти був би чужак, а України уже б не було б

Меня никто нигде не ждёт, так что весь мир

Тебе (програміста рівень експерт (я хз наскільки ти експерт. Але повірю тобі не слові)) може й чекають. Але переважну більшість навіть сіньйорів, не кажучи вже про мідлів, ні!

І це при тому, що західні економіки все ще живуть мирну економіку. Якби їм розп***ували/окупували частину міст, їм було б не до підтримки і прийнятия біженців з України. В них були б свої, набагато пріоритетніші за тебе проблеми

Але переважну більшість навіть сіньйорів, не кажучи вже про мідлів, ні!

Ну вот пусть и несут свой чемодан сами

Ну так я хіба кажу закрити кордон?

Тебе чекають закордоном? Їдь. Але не на правах громадянина країни щита Європа, а на правах зрадника цієї країни.
Якщо європейці чи будь-хто інші готові тебе взяти до себе попри те, що ти зрадив свою країну — ну то й добре.

Проблема только в том, что Европа принимает беженцев. С другой стороны, присяги на верность я никому никогда не давал

Я тебе знову перестаю розуміти.

Яка проблема того, що Європа приймає біженців?

При чому тут взагалі давав ти комусь присягу чи ні?

Поясняю для тех, кому Украина понад усе как есть сейчас
1. Сейчас запрета на выезд де юре нет, но де факто есть
2. Я не давал присяги на верность Украине, просто получил паспорт — всё
3. Если я СЕЙЧАС выеду и не вернусь никаких абсолютно юридических последствий для меня не будет: нету закона обязывающего вернуться
4. Поэтому, для начала нужно принять чёткий закон который говорит кому и на какой период запрещён выезд, как это написано в законодательстве Украины: президент должен принять указ и утвердить его в Раде
5. Да, в случае принятия закона там может быть пункт: разрешается выезд в случае отказа от гражданства.
6. Тем не менее, указанного никогда не произойдёт. Знаешь почему? Да просто велик риск, что выедут очень многие и их примут как беженцев. А знаешь, почему примут? Потому, что демографический кризис в Европе, всем странам нужны пусть не героические, но работоспособные люди.

5. Да, в случае принятия закона там может быть пункт: разрешается выезд в случае отказа от гражданства.

Вам так не будет ©
Ибо во первых Организация Обеспокоенных Наций даже специальную конвенцию приняла о недопущении появления апатридов, еще в 1961 году. И Совет Европы тоже что-то такое принимал.
И во вторых процедура прекращения гражданства Украины — это увлекательное бюрократическое путешествие, в котором чуть ли не сам президент участвует в качестве одной из инстанций, милостиво позволяющих таки прекратить быть гражданином Украины.

Вам так не будет ©

А я как сказал?

выедут очень многие и их примут как беженцев. А знаешь, почему примут? Потому, что демографический кризис в Европе, всем странам нужны пусть не героические, но работоспособные люди.

Це все бюрократичні нюанси, які можна розрулити

3. Пан головний міліціонер каже що всім капець, всіх силою повернуть і будуть сидіти

А военкомат каже, что дикая мобилизация законна — врёт

Знову твоя неуважність.

Я ж сказав, я не «розшифровую нинішні закони». Я сказав «пропоную зробити закон отаким».

Таким, щоб заборони на виїзд не було. Щоб ті, хто «я нікому нічого нє должен» при виїзді втрачали громадянство. А якщо за кордон ніхто приймати не хоче, то будьте добрі, хоча б частково компенсовуйте утрату пораненим і сім’ям загиблих.

----
Тепер окремо по двох пунктах «для кого Україна понад усе», для мене Україна не понад усе, і для більшості військових не понад усе. Для більшості Україна — це середовище.

Щодо «ризик, що всіх приймуть». Якщо би українські держоргани не просили про впускати біженців, то хер би хто тих біженців приймав би. Було б з тобою як з сирійцями на польсько-білоруському кордоні.

Ой та ладно. Європі і іншим країнам абсолютно наплювати, на оці всі «зради-щити».
Здоровий, платиш податки — красавчік. Тримай ПМЖ і велосипед.

Це поки їх зі сходу прикриває країна яка «должна всєм».

Була б в межах Євросоюзу війна, їм було б не до біженців. І так само була б масова мобілізація і оце все

Абсолютна більшість західного світу не вважає, що Україна когось там від чогось прикриває. Співчувають нам — так. Бачать в нас захисників своїх баварських дач — ні. А для маргиналів ми взагалі — просто досадна стаття витрат і панаєхалі.

Я тебе здивую, але я за це знаю.

Я тебе здивую ще більше, дуже багато людей вважають, що коронавірус придумали Рокфелери й Обама.

Якщо ти до того, що те, що дуже багато людей якось думають — ще не значить, що вони праві.

Якщо ж ти ведеш до того, що приймали б і без того... Якби українці нічого не робили з 2014 року, якби ми не напрацьовували собі репутацію. То було б з тобою на кордоні як з сирійськими біженцями на білорусько-польському.

До чого тут коронавірус і Майдан?
Я кажу, що «щит Європи» це чисто внутрішній пропагандистський продукт. Як «рускій мір» в Мордорі.
І це ніяк не впливає на готовність інших країн приймати українців. Та ж Канада, взагалі — в більшій степені закриває власні потреби в емігрантах за рахунок своєї програми.
І якщо би ми нічого не зробили в 2014, то була би тут Рашка і звідки тоді взятися біженцям війни на польскому кордоні?

«Щит Європи» — це використана і видумана мною метафора. При всій повазі до мене, але я не настільки публічна особа щоб видумані мною фрази використовувались масово.

Щодо чи впливає на готовність. Чому країни ЄС будують паркан на кордоні з Білоруссю?

>

якщо би ми нічого не зробили в 2014, то була би тут Рашка і звідки тоді взятися біженцям війни на польскому кордоні

Нууу. Власне ти сам довів те, про що я казав. Якщо би ніхто цю країну не захищав, то майже ніхто би не встиг втікти. Все просто

Взагалі-то абсолютно навпаки, втекти би змогли «нє только лішь всє». Тому як дорогу перекрили не окупанти, а власні прикордонники.
З тої ж рашки весь цей час хто хотів той і їхав геть, як і з білорусі (якщо тебе лукашенко персонально не розшукує).
Це тільки з України не можна виїхати.

Так а ти думаєш російські прикордонники тебе би так просто випускали б? (України просто не було б)

Мене випускати не треба, я не живу в Україні.
Що до українців, то політика очевидно була би така ж сама як на окупованих територіях. Нащо видумувати щось, коли є реальність. Люди в окупації можуть виїхати, люди в вільній країні — ні. Може здатися що я якось оправдую орду, але насправді я лише продовжую казати, що Захід з задоволенням приймає нових працьовитих платників податків, і єдина перепона на цьому шляху це українські силові структури. А не іміджі і рейтинги.

Люди в окупації можуть виїхати

Ага, тільки з рандомною вірогідністю бути розстріляними на будь-якому блокпосту. Чи он за останні дні дуже видно як русаки людям дають покинути затоплену теріторію

Ми тут обговорювали відкриті дороги для тих хто вже на тій стороні (в окупації), а не для тих, хто не зміг пробитися через українских прикордонників і ломанувся через лінію фронту.

відкриті дороги для тих хто вже на тій стороні

Немає там відкритих доріг, люди вибираються на свій страх і ризик, блокпости орків і вглибині окупації нікуди не зникають, а докопатися привід їм шукати не треба

Людина каже, що якби не було війни, то орко-прикордонники не пускали би українців також. Але які блокпости якщо війни немає?

Ну можна для прикладу повернутися в період до 24 лютого, чи навіть ще до ковіду, де на окупованих теріторіях «немає війни» і навіть «СВО», але так просто заїхати-виїхати чомусь у людей не виходило

Взагалі-то війна з 2014 року. І всі хто хотів звідти виїхати — виїхали

Взагалі-то війна з 2014 року

То для нас с 2014, а для них юридично — ні, тим не менш до/з окупованих теріторій не завжди і не просто було проїхати, в цьому мій поінт

такі країни як росія постійно знаходяться в стані війни (хоч і де юре в них зараз навіть мобілізація призупинена, не кажучи вже про те, що вони це називають «спєциальной воєнной апєрациєй»)

Вірно. І знаходячись в стані війни з рашки можна легко виїхати (принаймні було до останнього часу) .

А чому тоді Верещук вимагає їхати з окупованих теріторій? Невже пана міністерка вимагає від громадян самовбитися?

Ага, їхати з окупованих територій на травневі шашлики, побільше слухайте.

Я про це і кажу. Вроді як боролися проти поневолення і попали в ще більше поневолення. Тепер ти не людина, а мобілізаційний ресурс. Хоча я не готовий цілком критикувати це рішення, тому що не можу запропонувати альтернативу.
Багатьом людям просто зламало шаблон і у них зараз настрій більше: «*бісь оно всьо каньом»

якщо стомився — треба лягти поспати.
якщо стомився, але й спати не можеш — значить треба бігенько лікуватись, це вже розлад

А не йти і будучи в викривленому стані свідомості ще більше себе стомлювати, та ще й когось біля себе

Гарна порада. Але у мене все ОК, я живу в вільній країні. Я говорив про тих, хто зараз під замком. І чому би тобі не скористатися своє ж порадою, замість того щоб бігати з факелом і шукати «паразитів» і «хитро..них».

Лол?
Це я бігаю шукаю паразитів?

Я на запитання людей написав розповідь розказав про що де був що робив.
Потім на питання людей дав відповіді в коментарях. Зокрема про що я думаю про уклоністів.

Уклоністам підгоріло, вони почали примушувати мене змінити мою думку. Хтось аргументами, а хтось маніпуляціями. Я виклик прийняв. На аргументи навів контраргументи. На маніпуляції кому роз’яснив недолугість маніпуляцій, кого проігнорив, кого послав на***.

Я свої таблеточки згідно рекомендацій п’ю, з мою психікою все окей. Я доробив свою роботу на сьогодні, зараз дописую коменти, іду закутуюсь в спальнік і солодко сплю

цілком критикувати це рішення, тому що не можу запропонувати альтернативу.

Есть альтернатива: исполнение законодательства

Я мав на увазі не аспект легітимності, а набір дій влади який найбільш ефективно міг би протистояти діям рашки 24.02.22.
Закривати кордон — дикунство і совок. Але якби я був на місці особи, що прийняла таке рішення, що я міг би зробити краще — хз.

Ну... наверное прекратить воровать, хороший шаг?

Ні це не допомогло би 24.02.22. Я маю на увазі, от вони такі зібралися на РНБО в 5 ранку після вторгнення і постановили не красти. Це би рашку не зупинило.
Не красти — це лонгтерм стратегічний таск і musthave для майбутнього в ЄС і НАТО.

Ні це не допомогло би 24.02.22.

Стояли очереди в военкомат, не от яичек-ли по 17 гривен штучка они куда-то растворились, а?

Я говорю про рішення закрити кордони 24.02.22.
Мене це дуже розчарувало. Але я не можу критикувати це рішення, бо не знаю які альтернативні швидкі кроки могли бути виконані 24.02.22. І що би було якби кордон не закрили.
Я би не закривав, але можливо це було провальним рішенням на той момент.

Я ж пишу: 24.02.2022 в военкомат стояли очереди. Куда они испарились, а?

Так вони стояли і 25.02.2022 і пізніше. А кордон закрили саме 24-го. І черги не зникли. Таким чином аргумент про черги нерелевантний.
От якби Зеля дивиться такий в вікно, ага — черги в воєнкомати.
Закрити кордони! Черги зникають, русня захоплює Києв. Значить неправильне рішення. В реальності першу хвилю вдалось відбити. Що було би якби кордон залишили відкритим — невідомо. Я за відкритий кордон, але я не берусь прогнозувати чи це було би ефективним рішенням.
А ти розказуєш про системні проблеми, які неможливо було би пофіксити в перші дні, дні які і визначили хід війни.

Пофиксить проблемы довольно просто: не воровать, вот просто взять и не воровать. Не пей воды из копытца — козлёночком станешь. Это — же просто — просто — просто!

Так-так. Все дуже просто. Постановив такий Зеля 24.02 «нє варавать» і ЗСУ відбили першу атаку.
Wait! Вони ж і так її відбили.
Ладно, nevermind.

Wait! Вони ж і так її відбили.

Ну вот, сейчас уже набирать на войну не кого. Как там с «не воровать»? А если б не воровали может и было

Так-то «сейчас», а я говорю про рішення закрити кордони 24.02.22

24.02 Хватало кому воевать, очереди стояли. Сейчас, спустя полтора года я мобилизовывать уже особенно некому

Я не розумію, до чого тут ці всі аргументи в контексті правильності рішення закрити кордони.
З якою тезою ти взагалі сперечаєшся?

Пофиксить проблемы довольно просто

Головну проблему, а саме напад рашки треба було фіксити десь в 90-00-х і навіть є гарні приклади як: країни Балтії та Польща. Ну себто заборона ком.партії, повна люстрація, жорсткіша мовна політика, поспорти негромадян, посадки та депортація колаборантів з РПЦ. Як результат вступ в НАТО, та можливо в ЄС.
Тут головна ідея не вишиватництво, а банальний тиск на всіх поціновувачів русского міра. Ну щоб поїхали собі в рашку, де їм жилося би краще. Win-win для всіх.

Ну да, в Сирии много русского мира

Ну да, в Сирии много русского мира

Сірія якби не сусід рашки, але якщо вже хочеться приклад з того регіону, то якраз Турція гарний приклад. Вони навіть збили російський штурмовик який вторгся на пару секунд в їх повітряний простір і все що залишилось зробити у відповідь ядерній держави це втертись.
Ми же тут говоримо про наш регіон і тут країни Балтії дуже гарний приклад: населення меньше ніж в Києві, від кордону до столиці ~ 100 км, русофобієї хоч обмазуйся, але всіх совків і русскомірців поставили в стойло, відразу з корупцією справи покращились, увійшли в НАТО -> profit

але всіх совків і русскомірців поставили в стойло, відразу з корупцією справи покращились, увійшли в НАТО -> profit

Угу, в США полно т.н. рускомирцев, почему-же на США не нападают? В Израиле так выходцы из б.СССР каждый второй

Угу, в США полно т.н. рускомирцев, почему-же на США не нападают?

В США же перед громадянством теж здають екзамен

В Израиле так выходцы из б.СССР каждый второй

І кожен з них вивчив держ. мову (яка була мертвою на хвилиночку) яка відноситься до взагалі іншої мовної групи. Цей фільтр всі 100% ватнічки не пройшли. Звичайно руський мір так швидко в головах не вивітрюється, але ядерна зброя + статус собзника штатів захищає від прямого конфлікту з рашкою.

В США же перед громадянством теж здають екзамен

Или не сдают.

І кожен з них вивчив держ. мову

С чего это ты взял?

Или не сдают.

сдають і мову і тест на громадянство (історія, держ свята і тд)

тест на громадянство

Так можно жить в США не будучи его гражданином

Так можно жить в США не будучи его гражданином

можна, але наприклад якщо захотіти приїхати в Україну в гості то будучи громадянином США це набагато простіше зараз. Також візи не потрібно в Канаду, UK, Японію і тд.

Ну да, приехать в воюющую страну — зашибись решение

Так можно жить в США не будучи его гражданином

Можна. Але при цьому
1. не голосуєш
2. не розказуєш нікому за мовну політику держави
3. не розказуєш кому і де ставити/знімати пам’ятники
4. ну і можеш бути виставлений за двері при мінімальних порушеннях.
Тобто маєш навіть меньше прав і свобод ніж негромадяни в країнах Балтії. Але твоя ідея мені подобається ))

1. не голосуєш

И при этом живёшь полностью за гос-счет

не розказуєш нікому за мовну політику держави

В США нет мовной политики. Да-да, говорящие на испанском не обязаны знать английский даже, совсем. И школы есть на испанском

не розказуєш кому і де ставити/знімати пам’ятники

Неправда ваша, в США демократия и не гражданин голосует на вопросах уровня графства.

Але твоя ідея мені подобається ))

Только США в отличии от Украины даёт даже не гражданам кучу прав и свобод, что даёт Украина?

И при этом живёшь полностью за гос-счет

В сенсі? Якщо ти не громадянин, то за який госрахунок ти живеш? Там навіть у громадян не завжди мед. страхування є.

Только США в отличии от Украины даёт даже не гражданам кучу прав и свобод, что даёт Украина?

Ну давай рахувати:
В Україні ти маєш право голосу, безплатну медицину яка вона є, безплатну освіту, при чому якщо ти з головою, то можеш вступити в фізмат. ліцей навіть забезплатно.
В штатах норм освіта коштує грошей, медицина платна.

Там навіть у громадян не завжди мед. страхування є.

У живущих на пособие много бесплатных программ, много лучше чем бесплатная медицина на Украине

маєш право голосу

Как это отражается на моей жизни?

безплатну медицину яка вона є

Такой большой, а в сказки веришь ©

безплатну освіту

БУГАГА
В штатах гораздо больше бесплатного, только де факто!

Я взагалі вже не розумію про що дискусія?
В штатах краще жити? Ну ясно.
В Україні жахливо жити до війни? Та наче ні. Ти же не виїхав — значіть все тобі ок було.
Початок дискусії був з того, що Україні треба було косплеїти успішних сусідів: країни Балтії та Польщу. Увійти в НАТО, ЄС, загнати совків, русскомірців в стойло, зі всіма рпц, комуністами, ліваками і т.д.

Так Україна в цю сторону поступово і рухалась. Але на відміну від прикладів для косплею, вона в НАТО ще не була. Це ЄДИНА важлива відмінність.
А в НАТО нас, на відміну від інших, не особливо-то брали.
Та ж Меркель про це прямо сказала.

Ти же не виїхав — значіть все тобі ок було.

Хибна теза.

Хибна теза.

Відповідь було саме автору комента — радкиальному лібртаніанцю, якого нічого не тримає в Україні і він от от переїде в Грузію.

Ну, у випадку пана Кожаєва ця теза може бути вірною.

У загальному випадку, еміграція є складним і тривалим процесом. Можна прийняти принципове рішення, наприклад, десь у 2019 році, а після цього кілька років аж до початку 2022 готуватися: збирати документи, шукати роботу та житло, планувати переїзд, і власне отримати імміграційну візу.

нічого не тримає в Україні

Уже гонит — не хочу я здесь жить

А німцям в Штатах не повезло.

Іспанська поширена після перемоги над Мексикою, над віджатими в неї територіями.

Але хід твоїх думок мені починає подобатися...

Війна стала довгою і непорівнювано кривавою. Саме тому пропали черги. Країна вже десятий рік воює, булшіт «от якби не крали, було нормальне командування і достатньо зброї, я б пішов сам» вже перевірили і він давно протух. Ті, хто здатний йти сам, йдуть зараз. Решта або брешуть, або обманюють себе.

Главный интерес — экономический. Я знаю много стран куда можно переехать с Украины и будет лучше в материальном плане и очень мало таких для США. Мысль понятна?

Яке відношення має переїзд до зникнення черг біля воєнкоматів?

Каждый думает: а зачем мне воевать за страну с коррупцией, с яйцами по 17-ть гривен и не заботящейся о военных инвалидах с семьями? Если этот аргумент пропадет, желающих будет больше

Вона і в момент черг була країною з корупцією, де ветеранів АТО не носили на руках. Війна стала значно кривавішою і довшою, чим очікували, плюс стало ясно що ротацій не буде. Тому і пропали. Плюс ті, хто не пішов, вони б не пішли за жодних обставин. Це вже доказано і Майданом, і 10 роками війни. Людей, які здатні йти на війну, реально, не на словах, а спакувати рюкзак і піти самому, не лякають яця.

І дуже за зря. Коротка пам’ять в них напевнр. Забули про стіну поперек Берліну і як західний Берлін брали в облогу, та якби не амкреканьский авіа-міст, довелось би здатись Сталіну, або померти з голоду. Будапешт напевно теж забули про танки на своїх вулицях та розправи. Прага напевно про ті самі танки, усе ще пам’ятає. Румунія певно теж ще пам’ятає про чаушеску, та як світло та воду румунам давали по годинах. А балтійські країни десантників, які саперними лопатами людей рубали. Ті хто забув — мають усі шанси будувати ту стіну назад, в полосатих робах. Жоден завойовник в історії ще ніколи не зупинявся від експансії, доки не отримував по пиці. путлер почав не з України, він почав із Грузії.

Все працює не так.
Діди памятають «щаслівоє децтво» і морозиво за 5 коп. А молоді похєр, що там предки верхом на динозаврах превозмогали.
Зря — не зря, так є. І так було тисячі років. Історія нікого нічому не вчить.
Що ж до найбільших донорів: США, Канади і Західної Європи — їм боятися нічого, їм рашка не грозить.

Забули про стіну поперек Берліну

І ви теж праві. Московія по гнилій природі своїй прагне бути тюрмою народів. Але факт є факт, поки що в них кордони відкриті.

(...Для тих, хто пройде фільтраційні табори).

логічні аргументи, наведення прикладів, аргументів.

Це все не має значення коли людина хоче знайти відмазку

Їм не потрібна відмазка. Вони собі живуть своїми життями, ходять в спорт зал, дивляться дурацькі шоу по ТВ, подорожують. Деколи бачать новини з України, хитають головою і співчувають. Про які відмазки мова?

Я ж не кажу, що погано те що ти та багато їнших людей захищать Батьківщину, і мене також. Це чудово, я від всього серця вдячний вам за це, пишу щиро! Я про те, що ти хочеш, щоб я, якого ти вважаєш ухилянтом-паразитом страждав, був якось покараний. Хоча коли я служив в АТО/ООС, я так не вважав.

А з чого ти взяв, що я хочу аби ти страждав?

У мене є родичі хто втекли закордон, причому палєвними схемами. В мене є родичі хто де юре вчаться, але тільки де юре. Є родич хто купив дорогу нафіг непотрібну машину під час війни.
То що мені, їх теж ненавидіти і карати?

Я не кажу ненавидіти. Не кажу «карати».
Друже, читай першоджерело, а не перекручену п***ьож безсовісних крикунів.
Моя пропозиція — це не карати, а «витребувати хоча б частину втраченої вигоди».
Я кажу накладати додатковий податок, щоб тіпи, хто відмовились ризикувати життям і здоров’ям, хоча би грошима допомагали пораненим хлопцям і сім’ям загиблих хлопців.

Не для того, щоб уклоністи страждали. А для того, щоб поранені і сім’ї загиблих менше страждали.

Я не хочу відрубати руку чи посадити в тюрму уклоністів. Бо це ***овий варіант. Бо це просто зробить боляче уклоністам, і нікого не зробить щасливішим.
Я ж хочу саме змусити уклоністів хоча б фінансово, хоча б частково, компенсувати пораненим і сім’ям загиблих їх утрати, навіть ціною частини своїх доходів. Бо хоч це й поріжте доходи уклоністів, та все ж допоможе тим, хто втратив набагато більше чим просто 25% доходу.

-
-
-------------------
Вся оця дискусія нижче точиться навколо того, що я кажу: «посони. Якщо ви не хочете служити, значить правильним буде хоча б частину доходу віддавати сім’ям загиблих і пораненим. Все своє життя». А вони кажуть «ні, військові мають бути досконалими альтруїстами. І їх сім’ї теж. Ми нікому нічого компенсовувати не будемо. Ми „люди миру“, ми „вільні люди“, ми еліта, ми вас всіх в рот їбали. А ти (тобто я) взагалі закрий свій поганий рот і не нагадуй нам про те, що ми неправі». От і все

«посони. Якщо ви не хочете служити, значить правильним буде хоча б частину доходу віддавати сім’ям загиблих і пораненим. Все своє життя»

Не «хоча б частину доходу», бо коли я пропонував 20-30% доходу — то тобі було замало, подавай все і зразу. І пункт про «все своє життя» — це взагалі авторитарна дурка. З такими умовами жодна людина в здоровому глузді не хотіла би тут жити. Це вже перетворення країни в якусь військову секту. Якщо би виправити ці нюанси, і зробити бронь за 20-30% податку на час воєнного стану — такі умови були б цілком норм. Не забувай, що людям в першу чергу потрібне просто нормальне життя, а не пожиттєве поклоніння військовим. І якщо ця держава не зможе дати нормальне життя — люди будуть релокуватися туди, де їм дадуть відповідні умови.

А жити без батька все своє життя?

А пити таблетки все своє життя?

А кататись на колясці все своє життя?

Це не авторитарна дурка?
Є хтось, хто хотів такого життя?

Але люди змушені так жити. Чому? Із-за того, що вони обрали бути порядними, а не ховатись за спинами інших?

.
.
.
---------

Право однієї людини закінчується там, де починається право іншої!

------

Уклоніст має право не поклонятись військовим. Але й бути превілейованою кастою — це вже занадто

А жити без батька все своє життя?
А пити таблетки все своє життя?
А кататись на колясці все своє життя?

Для цього є допомога від держави. І вона виплачується з вже існуючих податків, таких як ЄСВ.

Право однієї людини закінчується там, де починається право іншої!

Саме так. Тому військові — не привілейована каста, щоб вводити спеціальний величезний податок заради них.

Вона дось надто мізерна. Дось виплачується з податків усіх, а не лише уклоністів

І він заробляє шалений репутаційний капітал для країни в очах тих же Європейців, хто втратили б десятки трильйонів доларів, якби не Україна

Отсылка к «щиту Европы»? Если бы из Украины и украинцев не делали «щит Европы» рашки уже бы небыло как самостоятельного государства. Далеко не всем охота поставить на кон свою жизнь, не только физическую, а вообще все, что есть и все, что дорого, ради того что бы гейропецы восхвалялись «щитами Европы», в промежутках между восхвалениями продолжая закупать у отсосии ресурсы и указывать с лазурных берегов, что «щитам Европы» можно делать с их оружием, а что нельзя, забыв про будапештский меморандум

І до чого це було?

К вашим «щитами Европы». Вы видите позитив в том, что украинцы зарабатывают репутацию защищая

десятки трильйонів доларів

европейцев и их привычный уклад, а позитивного в этом ничего нет. Это очень удобно иметь персональный «щит Европы» можно растягивать эту тягомотину «до последнего украинца», что бы и щит не пал и путин не разозлился, а что будет потом — всем плевать

Я люблю макові пиріжки, але в них нема нічого хорошого, бо від них жирніють.

Цілком правдиве твердження. Важко не погодитися. Питання тільки до чого це було?

(Аналогічно як і ваш коментар :)

Пояснение выше, непонятно — перечитайте еще раз, або не судьба

Я люблю макові пиріжки, але в них нема нічого хорошого, бо від них жирніють.

Мимо кассы

Та я то розумію про що ти. Просто це в стилі я про індики, ти про гуси дикі, ну в сенсі не по темі

Ну типу розумієш.

Побачивши те, що тут дуже мало професіоналів. Побачивши те, що тут по суті основу всієї роботи роблять мобіки. Більшість яких так само «ненароджені для війни».
Побачивши, що навіть малограмотні дядьки, і ті потрібні.

Побачивши це все, я для себе зробив висновок не про те, що «краще я піду відсижусь». Я навпаки зрозумів, що відмазка «я довірюсь професіоналам, я корисніший цивільним» ніхуя не працює. Я навпаки переосмислив наскільки сильно виявляється я тут потрібен! Навіть без пиздатої освіти, таким собі здоров’ям і покишо всього лиш 1м роком досвіду.

у тебе так, а я навпаки хотів уйти з арміїї. Тому що я реально о***в, коли потрапив в це болото і тепер, коли я це знаю вже не поспішаю знов туди

Так я теж хотів уйти.
Навіть зараз хочу, але розумію, що я тут потрібен.

І майже всі кого я знаю. Теж не хочуть служити, теж були б раді піти. Але вони знають, що вони тут потрібні і тому служать далі.

Дуже вам дякую! Чекаємо додому живим і здоровим!
і слава Богу, що в нашій країні більшість це не граждані міра, інакше країни нашої вже б не було, я можу зрозуміти позицію — я не йду на війну бо я боюсь(зрештою не кожен може бути військовим і це зрозуміло), але допомагаю всім чим можу і грошима і руками, але позиція — я самий розумний, у мене діти (у купи на фронті і діти і онуки), тут нема майбутнього, їх ніхто не посилав туди — вони самі і бла бла це просто дніще. Не допомагаєш нічим — просто сиди мовчки і не заважай

Гайз, поки у коментах вирує дискусія чи тре позбавляти громадянства хто виїхав, або чи треба мобілізувати все та всіх — подивиться та задонатте на допомогу звʼязку повітряних сил! Це дуже важливо!
dou.ua/forums/topic/40604

Підтримайте допис, щоб багато хто побачив. Дякую!

Скоріше срач, а не дискусія.

Але щодо донатів плюсую. Донати річ потрібна ☝️.

🟠🟡🟢🟣🟤⚪❗❗❗❗❗❗

Емоджі для привернення уваги до коментаря Володимира ☝️☝️☝️

невже про 28 бригаду?)

Є ще багато інших. Плюс крім піхоти є ще наприклад морська піхота, є дпсу. Но якщо я скажу точно, це може бути зайвим. Ми як не як в пабліку, кацапи теж можуть це читати

у мене були варіант — 28, 57 або 14

Маю невеличке оголошення.

В мене поки я це все писав накопичилось дофіга роботи. Час, який я собі виділив на це діло, завершився. Дійсно цікаві питання насправді теж.

Я нікуди не пропадаю, вже зовсім скоро, через 2-3 тижня буде друга частина. В кого є питання зможете задати там

Я поважаю автора як воїна ЗСУ, але його позиція щодо так званих «ухилянтів» (яку ми бачимо в коментах) — це тоталітарне дикунство:

1. Він називає їх «паразитами». Відкрию секрет — паразити щось забирають, і не дають нічого у відповідь. Це ключова ознака паразита. «Ухилянти» ж нічого не забирають — солдатові однаково тяжко захищати що 10 осіб, що 1000 осіб в далекому тилу десь на заході країни. Крім того, навіть від людини, яка живе фактично як жила до війни, все одно є користь — вона платить податки і підтримує економіку, а частина цих податків йде на підтримку ЗСУ. Тому це не паразитизм, а симбіоз — так званий «ухилянт» отримує «сервіс» у вигляді захисту від кацапів, а держава отримує фінансову підтримку. Багато «ухилянтів» також підтримують ЗСУ донатами.

2. Він пропонує давати їм статус «недогромадян». Нічого вам не нагадує? Чули термін «унтерменш»? Переймаємо найкращі практики не лише в совків, але й у нацистів? І це ми так хочемо бути частиною Європи/НАТО?

3. Він пропонує пожиттєво стягувати з них податки за «ухилянство», і називає це хорошою альтернативою, бо зараз в законі ще гірше. Робити якусь дурню і казати, що «не жалійтесь, бо могло бути гірше» — це менталітет руснявих братушок, які намагаються виправдати свою помийку, замість того, щоб прагнути кращого. Ідею з податками варто було би реалізувати, але у зовсім іншому, цивілізованому вигляді, подібно до того, як описав пан Бобер:
dou.ua/...​rums/topic/43724/#2634946
Тобто людина повинна мати вибір — або вона платить певну адекватну суму податку на рівні 20-30% до кінця війни, і отримує бронь від армії та праву виїзду за кордон, або ж залишається військовозобовʼязаною. Ніяких пожиттєвих податків, ніяких ярликів недогромадянина, ніякої вʼязниці. Це було би справедливо, це було би по-європейськи. А «прінудолівка» і навішування ярлика «ухилянт» — це рівень совка, де кожен був «должен родінє». Я не хочу бачити Україну як СРСР 2.0. Я хочу бачити Україну як країну вільних людей. Неможливо перемогти рашку, ставши копією рашки — це тоді буде поразкою в будь-якому разі.

1. Але 5 солдатам легше захищати будь-яку кількість людей, ніж одному. Паразитизм в тому, що він тягне це на собі один, а люди, які мали б тягнути разом з ним і полегшити йому завдання — банально дати можливість ротації для відпочинку/навчання — цього не роблять
2. Ну, балтійські країни з їх негромадянами спокійно собі були прийняті і в НАТО, і в ЄС. Приклад з «унтерменшами» невалідний, бо там небуло вибору — якщо тебе вже оголосили таким, то при всьому бажанні ’арійцем’ ти станеш і тобі держава можливості такої навіть не дає. А так то просто треба зробити певні діїі — підівчити вчити естонську мову, історію і присягти на вірність / відслужити своє і стати на облік — щоб отримати громадянство
3. Демократія ніколи не переможе авторитарну країну без закручування гайок у вигляді обмежень прав одних і розширення прав інших, всі країни, які були в війні вводили ті чи інші обмеження

Паразитизм в тому, що він тягне це на собі один, а люди, які мали б тягнути разом з ним і полегшити йому завдання

Це не про паразитизм — це про відсутність допомоги. Тільки от «ухилянти» все одно допомагають, тільки іншим способом. Крім того, не всі повинні воювати — більшість людей потрібні саме в цивільному житті, інакше економіка країни перестане існувати. Ну і солдати без забезпечення довго не повоюють.

Приклад з «унтерменшами» невалідний, бо там небуло вибору — якщо тебе вже оголосили таким, то при всьому бажанні ’арійцем’ ти станеш

А ти і не маєш відповідати уявленням якогось тирана про те, яким ти повинен бути. На Заході людей приймають якими вони є, і не вішають ярликів «недограмадян» за якийсь «неправильний» вибір. Причому «неправильний» лише тому, що людина цінує власну свободу. Оце формулювання «недогромадянин», «недолюдина» — це з чисто нацистської людиноненависницької ідеології, незалежно від того, можеш ти змінити цей статус в очах тирана чи ні.

Демократія ніколи не переможе авторитарну країну без закручування гайок

Закручувати гайки — це одне, а перетворюватися в авторитарний режим — це зовсім інше. Пропозиція «плати спеціальний податок або йди воюй» — це закручування гайок, бо в мирний час нічого такого не потрібно. А от прінуділовка, навішування нацистських ярликів, і довічний штраф — це авторитаризм в чистому вигляді.

А можна було б коротко: «Блін, а я ж підходжу під опис „ухилянта“, мені це не подобається, адже я роблю, що можу... А в окопи я не можу. То ж не потрібно мене так» обзивати""
P. S. Це я за себе кажу, якщо щось

1. Про відсутність допомоги — це про те, що ти робити нікому не зобов’язаний і керуєшся тут лише своєю непримушеную волею і совістю. А тут мова все-таки про певний обов’язок, описаний державою в певних законах, які становлять основу суспільного договору між нею і тобою як громадянином. Паразитизм можливо і не цілком правильний термін стосовно цього, але це точно інше ніж ’хочу — не хочу’
2. Та чому ж, навіть на Заході крім базового права народження і проживання, в деяких цілком демократичних країнах є певні критерії, дії чи вимоги, яким повинен відповідати/виконати громадянин — знання мови, історії, присяга і т.д., і як людина що ’цінує власну свободу’ ви абсолютно не зобов’язані це робити, наприклад, ви не хочете присягнути на вірність США чи оволодіти естонською на певному рівні — ваше право — але ж і ’таким як є’ ніхто не вас теж там не прийме
Говорити про ці критерії як про людиноненависницькі, чи вважати, що держава вважає недолюдьми на мою думку можна у випадку:
1) Це щось незмінне/незалежне від самої людини — стать, ріст, колір очей і т.д.,
2) Вона не дає тобі можливостей змінити (наприклад, присягнути можна тільки читаючи клятву голосом — значить, для німих без шансів)
А якщо обмежень немає і такі можливості держава надає, то це вже від тебе залежить. Маючи ’право на свободу вибору, в тому числі вибору життєвих пріоритетів’, ’довічний штраф’ це буде саме твій вибір як ’людини, що цінує власну свободу’.
3. Закручувати гайки == перетворюватися в авторитарний режим

тут мова все-таки про певний обов’язок, описаний державою в певних законах

Ок, в такому разі, якщо ми керуємося поточним недосконалим законодавством, де прописана «прінуділовка» — ухилянтом можна назвати хіба особу, яку була засудження за ст. 336 ККУ. І то, це буде лише розмовна назва для цього, оскільки в законі немає терміну «ухилянт». Особу ж, яка вживає превентивних заходів, щоб не отримати повістку, чи яка навіть отримала повістку, але не була притягнута до відповідальності — ніяк не можна називати ухилянтом. Вона настільки ж чиста перед законом, як і та особа, яка добровільно пішла воювати.

Маючи ’право на свободу вибору, в тому числі вибору життєвих пріоритетів’, ’довічний штраф’ це буде саме твій вибір як ’людини, що цінує власну свободу’.

В такому разі можна сказати, що законодавство всіх держав дозволяє вбивати, бо в тебе є свобода вибору — не вбивати і бути на волі, або вбити і відсидіти умовні 15 років. Тільки от очевидно, що по факту тут мова йде про жорстке несхвалення цієї дії державою, у вигляді досить таки серйозного покарання. Я ж вважаю, що відмова від служби в армії не повинна бути покаранням — вона повинна бути адекватною платною опцією, а не покаранням у вигляді пожиттєвого штрафу чи статусу якогось недогромадянина. Тобто людина, яка платить 20-30% податку на бронь — має мати набір прав не менший, ніж людина, яка служить на фронті.

Закручувати гайки == перетворюватися в авторитарний режим

Гайки можна закручувати по-різному. Можна буквально трошки сильніше їх закрутити, а можна з такою силою до упору, що потім не відкрутиш. Якщо закрутити лише трошки — це можна списати на дії демократичної держави в стані війни. Якщо закрутити надто сильно — держава стає авторитарною. Де проходить ця межа — досить тонке питання для дискусій, але очевидно одне — якщо держава починає карати людину за вибір своїх життєвих пріоритетів (які не шкодять іншим людям), то це авторитаризм.

Обняв

І всунув)

Все як ти лю

5 солдатам легше при умові наявності сучасних, а краще новітніх : ракет, кораблів, літаків, гелікоптерів, танків, РСЗО, гармат і т.д. і щоб усе це було в необхідній, а краще надлишковій кількості і на голову переважало усе — що є на озброєнні у супротивника за ТТО. А коли на озброєні у тебе музейний кулемет Максима, до того ще і не справний — звісно у людини буде батхерт. Чому це він чи його побратими мають загинути — а хтось ні. Ми як суспільство теж маємо підняти таке питання — чому на озброєні непотріб, що ставить життя наших хлопців під загрозу?

Тобто людина повинна мати вибір — або вона платить певну адекватну суму податку на рівні 20-30% до кінця війни, і отримує бронь від армії та праву виїзду за кордон, або ж залишається військовозобовʼязаною. Ніяких пожиттєвих податків, ніяких ярликів недогромадянина, ніякої вʼязниці. Це було би справедливо, це було би по-європейськи.

Тобто на практиці це означає, що ухилянт отримує право втекти за кордон і взагалі не платити податки, в той час коли податки на зарплату в Україні становили 19.5% у найманих працівників навіть до повномасштабної війни. Отже, ухиляти стають привілейованою кастою справжніх вільних європейців, які нікому нічого не винні, і яких всі інші за це мають захищати, любити і поважати.

ухилянт отримує право втекти за кордон і взагалі не платити податки

Не зовсім. Моя ідея в тому, щоб він продовжував платити цей податок і за кордоном, бо взяв на себе такий обовʼязок. Якщо би виїхав і перестав платити — при наступному приїзді в Україну йому би мала загрожувати кримінальна відповідальність.

1. За кордоном такі особи будуть платити податки країнам проживання, які не мають жодних зобов’язань перед Україною ділитися інформацією скільки і чи взагалі ці люди заробляють. До того ж пропоновані 20-30 відсотків це податки майже як у звичайного українця зараз, який є військовозобов’язаний. 3. Сплачувати податки Україні після сплати податків ЄС чи десь ще, ці добродії на практиці також не будуть, бо принуділовкі нема, а значить шара і можна не платити.

Так я і не говорю, що за несплату цих податків за кордоном треба якимось чином карати тих, хто перебуває за кордоном. Виїхали, перестали платити, обманули — ок, майте на увазі, що якщо коли-небудь захочете повернутися — доведеться відповідати перед законом. А якщо захотіли жити за кордоном назавжди за допомогою такого обманного маневру — ну то й живіть собі там, Україні ви більше не потрібні.

треба якимось чином карати тих, хто перебуває за кордоном. Виїхали, перестали платити, обманули — ок, майте на увазі, що якщо коли-небудь захочете повернутися — доведеться відповідати перед законом.

Це неможливо з двох причин
1. В Україні немає жодних можливостей контролювати хто і де працює в ЄС чи десь ще, скільки заробляє., а отже оподаткування людей, що виїхали туди неможливе.
2 іноземні наймані працівники в західних країнах сплачують податки лише в цих країнах, подвійне оподатковування фізичних осіб не передбачено.

А втікати з України за 7к$- 10к$ котрі падуть в кишені тцк або влк то норма? Мобілізація провалена і це є факт, викрадення людей мотивації не дає, як і не дає ті виплати, котрі то забрали , то знову не можуть повернуть... і це все по колу, а якщо подивитись під «простирадло», про автор упустив, там взагалі капець. Винен не ухилянт, а ті хто не адекватно більш чим півтора року робив та робить все, аби захищати не було мотивації. Імхо

Пора зняти рожеві окуляри. Ні наявність сучасної зброї, ні стандарти НАТО, ні 100% фінансове забезпечення не підвищили б мотивацію служити. В цій війні як і 100 років тому вирішує кров піхоти. Немає чарівних механізмів які б змотивували величезну масу людей проміняти затишний диван на брудний окоп, страх, смерть, понівечену плоть. Тому було б правильно замість того щоб звинувачувати всіх навколо у відсутності мотивації, просто підтримати тих хто вже знаходиться в окопі. А постійне ниття людей з дивану точно не додає мотивації тим хто понад рік в окопах.

Немає чарівних механізмів які б змотивували величезну масу людей проміняти затишний диван на брудний окоп, страх, смерть, понівечену плоть

Есть — наличие чего защищать. С Украины можно убежать в кучу мест сделав свою жизнь лучше, из США бежать некуда

А як же Індія?

При переезде из США в Индию уровень жизни повысится? Скорее нет, чем да. При переезде с Украины — в большинстве случаев таки да. Украина подходит, если не платить налогов и не выполнять никаких гражданских обязанностей, но если придется лучше это делать в стране, что даёт что-то взамен

я ж кажу краще в Індії

С Украины в Индию да, из США — нет

А по факту ж.
Навіщо жити в Україні, якщо краще жити в США і мати кращий рівень життя? Мінуси?

В США далеко не всех пускают, но есть куча стран куда выехать без проблем если были-бы границы открыты.

США як приклад, можна підставити багато країн.
Можливо це здається дивним комусь, але ніколи не розумів навіщо триматися землі, живеш там де комфортно і все

Это ответ на вопрос как сделать, чтобы Украину хотелось защищать. Нужны реформы, немедленно. Уничтожать разные препоны для бизнеса, но властям хочется воровать

Ні наявність сучасної зброї, ні стандарти НАТО, ні 100% фінансове забезпечення не підвищили б мотивацію служити

Це зменшило би потребу в кількості, краще зброя і більше ракет/снарядів/корабликів = менше крові піхоти треба пролити

Пора зняти рожеві окуляри. Ні наявність сучасної зброї, ні стандарти НАТО, ні 100% фінансове забезпечення не підвищили б мотивацію служити.

Хто це перевіряв емпірично?

В цій війні як і 100 років тому вирішує кров піхоти

Тому що командування застрягло в стратегії та тактиці 100 літньої давнини?
Ви знаєте яке співвідношення втрат було у «Бурі в пустелі», коли США обнуляли відбірну, маштабну радянську армію?

По-перше, основна думка полягала в:

«Тому було б правильно замість того щоб звинувачувати всіх навколо у відсутності мотивації, просто підтримати тих хто вже знаходиться в окопі. А постійне ниття людей з дивану точно не додає мотивації тим хто понад рік в окопах.»

І це досить прикро, що ви хочете подискутувати саме про якусь чужу нерелевантну війну і її результати. Замість власне відношення до війни та військових. Бо я і натякав саме на те, що навіть при наявності у нас всього озброєння НАТО люди тут би все одно знайшли привід нити, як хтось не так воює, не так помирає.

По-друге, не треба називати армію Іраку після 8 річної війни з Іраном (1980 по 1988) «відбірною» радянською армією. Армія яка не могла навіть захиститися від Іранських авіаударів (чиї літаки на той час через санкції не могли навіть обслуговуватися нормально). Не порівнюйте «Бурю в пустелі» з війною коли обидві сторони мають сили й засоби нейтралізувати авіацію противника. Ні в чому подібному, ні ООН, ні США не брали участь, мабуть, з часів Корейської війни. Коли існує приблизний військовий паритет.

Якщо вам здається, що наявність сучасної авіації та далекобійної зброї кардинально б щось змінила. То я нагадаю, що в ***чих росіян це все є (в порівнянні з нами). А в результаті маємо м’ясні штурми зеками.

«Тому було б правильно замість того щоб звинувачувати всіх навколо у відсутності мотивації, просто підтримати тих хто вже знаходиться в окопі. А постійне ниття людей з дивану точно не додає мотивації тим хто понад рік в окопах.»

Це працює і в іншу сторону. Рейди зелених і виписування повісток на колінці, пакування людей в буси посеред вулиці, і заяви про поганих «ухилянтів» від окремих представників ЗСУ (не буду показувати пальцем) точно не додають мотивації служити. Мотивувати треба в стилі «ей, бро, нам потрібна твоя допомога, долучайся до нас», а не «ах ти клятий безсовісний ухилянт». Останнє як мотивація — не працює, хіба може на якихось закомплексованих людей, зате в більшості викликає прямо протилежний ефект.

як мотивація — не працює

Про заходи мотивування буде багато цікавого в наступній частині.

(це просто як спойлер. А ще спойлер: ти помиляєшся, і я це кажу на основі реального досвіду, а не рожевих мрій)

Немає чарівних механізмів які б змотивували величезну масу людей проміняти затишний диван на брудний окоп, страх, смерть, понівечену плоть

Взагалі-то є, але вони нам не сподобаються. Той, хто воює, забирає все і довічно, з правом успадкування — всю владу, всі землі, всі ресурси, всі податки, всі багатства, все, окрім вашого приватного будинку чи квартири, вашого автомобіля, і якоїсь гарантованої суми, скажімо до 1 млн доларів. Знайдеться достатня кількість людей. При чому тут така річ, що чим більше людей, тим менше тобі особисто тягнути, але і виграш менший. І навпаки, чим менше людей, тим більше ти забираєш.

а жінку, жінку мою теж забирає? а можна якось домовитися, щоб, припустимо, зменшив гарантовану суму (скажімо, до 500 тис), але дозволив мені мати два приватні будинки?
А присідати при сузтрічі теж буде обов’язковим?

Запитайте в росіян, які прийдуть, якщо хтось не захистить країну, що вам дозволять залишити. Не пішов захищати свою власність — ну, таке життя, значить втратив.

краще я вже запитаю у загарбників з нібіру, що прийдуть, якщо хтось не захистить планету. Або у загарбників з андромеди, якщо хтось не захистить галактику, або... ну ви зрозуміли.

Захисникам — честь і повага. Але не комісарам

Сайгон в відомому інтервю нормально про цей момент розказав, про безкінечний принтер печаток над благими намірами. Але ми говоримо про чарівні механізми, коли люди підуть самі, добровільно, з повністю відкритими кордонами і без мобілізації. А не про Україну і її реалії.

Про мотивування я багато цікавого розкажу в наступній частині, не перемикайтесь дочекайтесь

(просто як спойлерний тизер)

При всій вдячності за те, що не даєш моїм опонентам закричати мене. Бо самому тяжкувато серед цього балагану. Правда спасибі.

Але я з тобою незгоден.
Мотивація в кожної людини різна і складається з дуже багатьох речей.

Нижче тільки ті, що згадались з найбільш яскравих з якими стикався:
— боявся, що росіяни прийдуть до мене додому, а я без зброї і не готовий. Вирішив, що вигідніше зустріти росіян на танку десь подалі від дому
— поклик внутрішнього голосу
— альтруїзм (є люди кому в кайф віддавати все заради інших)
— пограти call of duty в реальному житті (пригоди)
— страх тюрми
— бажання помсти
— визнання і слава, похвала
— соціальний капітал, репутація (похвалу ти на хліб не намастиш. а соціальний капітал можна викристати для реалізації своїх проектів)
— страх не могти потім дивитись людям в очі
— стадний інстинкт (куди люди — туди й я)
— пішов/ла вслід за близькою людиною, не хотів/ла відпускати ту людину саму
— пішов замість близької людини, не хотів щоб дружину медика призивали
— можливість «зірвати куш» для сім’ї (15млн якщо загинеш. Я мало таких зустрічав, але хто за 15млн готовий вмерти)
— щоб здобути незабутній досвід. Почеленджити свій світогляд, загартувати характер, все оце
— щоб щось комусь доказати (зокрема і сам собі)
— висока зп, 2 гектара землі, знижка на комуналку і т д пільги (доба в окопі — майже 75 доларів. Для когось це огого багато. Мало таких зустрічав, але зустрічав)
— можливість нелегально заробити справді хороші гроші (торгувати трофейною зброєю, пальним і т д. На щастя не зустрічав, але чув чутки, що й такі бувають)
— давно хотів померти, але не хотів безтолку. Тут же з’явився гарний привід (і такі є).

Це складові, з яких в кожного своя пропорція, свій букет. Питання мотивації не має простої і однозначної відповіді. Тут в кожного своє

Ти навів досить валідні і цікаві пункти для мотивації. Кілька зауважень:

— боявся, що росіяни прийдуть до мене додому, а я без зброї і не готовий. Вирішив, що вигідніше зустріти росіян на танку десь подалі від дому

Часто бачив цю мотивацію, але це саме той випадок, коли людина штучно обмежує свої варіанти вибору, і не бачить очевидних. Людина — не дерево, вона може жити де завгодно, і змінювати свій дім, не привʼязуючись до локації. Є вибір жити там, куди русня не дійде. Переїхати десь на Закарпаття, чи в разі чого — втекти за кордон. Скажеш, що непатріотично і боягузливо? Можливо. Але дуже прагматично. Бетонна коробка не варта твого життя — ти можеш знайти собі нову бетонну коробку. І продовжити жити нормальним життям, а не в окопах. І не треба говорити, що без тебе особисто русня дійде до Польщі, Німеччини чи США, бо це не так. Можна жити в країнах подалі від рашки, в ідеалі — в США/Канаді, і майже гарантовано не знати війни (якщо не рахувати можливий сценарій WWIII).

Кароч, не думай, що я засуджую цю мотивацію. Лише наголошую, що варіантів є набагато більше, ніж два, які ти навів.

— страх тюрми

Тут ще дуже велике питання, що гірше. В обох випадках ти в неволі, не можеш вільно пересуватися куди захочеш, і займатися чим захочеш. Набагато більші шанси вийти живим і здоровим з тюрми, ніж повернутися з війни. З іншого боку, тюрма псує твій соціальний статус. Але і зі статусом ветерана війни не все так просто — детальніше внизу.

— страх не могти потім дивитись людям в очі

Ну оце саме той кейс про комплекси, який я раніше згадував. Комплекси, тому що 90% цивільних ніяк не засуджують тих, хто не хоче воювати.

— соціальний капітал, репутація

Ветеранів війни люди нерідко бояться, чув від знайомого-АТОшника. Роботодавці часто оминали АТОшників, бо хто ж знає, що з психікою у людини, яка роками жила в стані стресу, і для якої вбивство інших людей стало такою ж буденністю, як для цивільного випити каву? Раптом на нервах зірветься і заріже колегу? Тому в суспільстві АТОшників всі поважають, але часто намагаються їх оминати. Неоднозначний соціальний статус.

Ти починаєш давати кожному з варіантяв оцінку, то інша тема іншої дуже довгої розмови.

Я список дав як доказ того, що нема якоїсь одної мотивації, яка підійшла би всім. Їх багато різних, і в кожного своя пропорція

Скажеш, що непатріотично і боягузливо?

Є люди, які мають привязку до дому. Не до патріотичності чи сміливості. А до свого дому. Їм там добре, в них там комфортне оточення, їх знають, їх поважають, шукають знайомства, вони там як риба в воді. А десь інакше вони або зачахнуть і просто доживуть свій вік з пустими очима, проживши не 65, а 75, кожен день сумуючи за домом. Або ж вони не вірять в інший розвиток подій, і тому не бачать можливості поїхати.

А якщо немає свого дому? Я не маю на увазі немає квартири у власності, а просто не знайшов ще де тобі краще.
Це я про себе. Мені було добре в Форт Уолтоні у Флориді, і не добре у Миколаєві. В Україні де б я не жив, в мене не було відчуття «дома», а ось на чужині в США було. Як так? Можливо мені не близький менталітет людей які мене оточували в Україні.

Значить не близький і немає, в чому проблема? Це ніяк не міняє мотивацію людей, які (чи на на яких) ліплять раціональні причини типу патріотизму замість трьох слів «тут мій дім».

Давайте виокремимо з списку тільки тих, кому втікачі за кордон здаються людьми, які нечесним (з точки зору цієї людини) шляхом отримали якусь перевагу над нею. Як пишуть в твіттері самі військові, я воюю, а цей хитров**ний порішав хабарем і вже в Польщі. Решту чіпати не будемо.

Втікач за кордоном — це людина, яка, якщо вона не з айті і не з надійними скілами, буде працювати на непевних роботах, з непевною зарплатою, і непевними перспективами. Принаймні той час, поки йде війна, рік-два (надіюся). В неї швидше за все немає свого дому на чужині, посипалися соціальні звязки фізичного контакту, сильно просіли епізодичні чи ті, що здебільшого підтримувалися в чатах.

Так от, коли військовий, який воює і захищає всю країну, вважає, що втікач на непевній роботі, з непевною зарплатою та перспективою, має якусь перевагу над ним, значить щось не так не з втікачем. Втікач просто підсвітив проблему. Проблема не він. Проблема що військовий має гірші поточні і можливі бонуси, чим втікач. Цю проблему вирішувати набагато важче, чим загнобити втікача. Особливо це зручно для тих, хто в тилу. Тому що якщо засунути цю проблему під килим, то впринципі вдасться пропетляти до перемоги, і не заплатити ніякими істотними благами. Такий безплатний патріотизм — сидиш на дивані, обзиваєш втікача, ідеально якщо ти сама(ий) не підлягаєш мобілізації, грієш своє его, і радієш, що якщо цих втікачів загнобити, то статус-кво не зміниться. Тому що міняти його боляче, одним безплатним проїздом в трамваї не обійдешся. Гнобити втікача чи ухилянта — безплатно і приємно. Зробити так, щоб військовому впринципі було байдуже, хто ухилився і хто виїхав — дорого і неприємно.

А те, що ви говорите про ухилянтів і водночас що начебто не треба такої компенсації — так це ймовірно за все самообман. Щось я не бачу криків суддів, чиновників що мають доступ до прийняття рішення і відповідних бонусів, та інших споживачів податків, мовляв люди косять стати суддею чи чиновником! Ухилянти! Негідники! Чому так, не замислювалися? Може тому, що в них бонуси такі, що їм абсолютно байдуже, навіть якщо весь світ не піде на їх місце? Ви не так говорите? Ймовірно щось не так з пакетом компенсацій (люблю це слово, тому що воно включає все, і матеріальне і нематеріальне).

Якщо ти говориш про мою позицію, то попрошу цитувати її зразу ж. Щоб людям не треба було копатись в коментарях.

Моя позиція:

Люди, хто не воюють. Роблять це з трьох причин:

1. Причина один. Їх не беруть (не обов’язково навіть стан здоров’я. Можливо там людний район, вистачає людей з надлишком і просто покищо пощастило не попасти).
2. Причина два. З людини в якості цивільного користі більше.
Це може бути багато чого. Це й науковці, і енергетики і так далі. Це навіть ІТвець може спокійно бути, якщо кількість користі, яку він приносить в тилу і справді перевищує кількість користі, яку він міг би принести в армії.
3. Причина три. Людина паразит.

Так от.

Паразитами я вважаю лише тих людей, хто могли би принести в армії більше користі, чим не в армії. І кого кличуть в армію. Але вони ховаються, бо вони «асобєнниє».

____________________________________________

Далі. ДУЖЕ СИЛЬНО ПРОШУ. Пам’ятати, що я маю повне право думати так, як я думаю.
І ще сильніше ПРОШУ не обзивати мене дикуном просто тому, що в тебе підгоріло

--------------------------------------------------------------------------

Далі. Тепер чому я з тобою незгоден.

-------------------------------------------------------------------------
Теза перша.
Ти кажеш: «якщо людина хоч трошки користі приносить поза армією — значить він уже не паразит».
Ні. якщо він прийшов в РТЦК, там надав свої останні актуальні дані. Але його всеодно не призвали. То він може хоч і взагалі не донатити, я його паразитом вважати не буду.
Якщо ж з нього було б достатньо користі в армії (навіть звичайний солдат приносить користі з на 3 тисячі доларів в місяць, мінімум), і воєнкомат його з радістю покликав би. Просто уклоніст успішно ховається. То навіть якщо той уклоніст донатить 100 доларів в місяць, це дріб’язок.

Кацапи тільки офіційно тратять на оборонку в цьому році ±120 мільярдів доларів.
За ввесь час підготовки вони витратили трильйони доларів.
Трошки більше мільйона людей за 2022 рік розмотали цей потенціал, нанесли кацапам збитків на трильйони доларів.
Навіть звичайний різноробочий наніс кацапам збитків на тисячі доларів (чим можна сказати заробив їх для українців). А хороший командир взводу (яким може за кілька місяців стати молодий ІТвець), це взагалі ціна золота, це десятки тисяч доларів збитків росіянам.

І в тебе саме тому й підгоріло.
Бо ти глибоко в душі зі мною згоден. І скоріше всього глибоко в душі розумієш, що в армії з тебе було б більше користі. Але ти всеодно не йдеш.
І якщо до заходу в коменти ти сам з собою ти домовився. Придушив совість. А тут бац. І я такий нехороший «дикун» підняв твій власний конфлікт з твоєю власною совістю ще раз. Зробив тобі боляче. Фу який я нехороший.

Ти сам того не помічаєш. Але ти зараз намагаєшся виправдатись не в моїх очах (тобі пофіг на що я про тебе думаю). Ти зараз намагаєшся виправдатись у власних же очах.

-------------------------------------------------------------------------
Теза друга. Ти якимось боком притягуєш сюди унтерменшн.

Статус унтерменш люди отримували не за свої дії, а за свій колір шкіри і походження.
Я ж пропоную давати права повноцінного громадянина чи ні в залежності від того наскільки цей громадянин готовий ті прва відсоювати. В залежності від прийнятих тим громадянином рішень.

Порівняння з нацистами невдале. НЕ МАНІПУЛЮЙ. Не перетворюйся на скабєєву з кісільовим.

------------------------------------------------------------------------
Теза третя.
Ти кажеш: «я хочу відкуповуватись всього лиш 20%-30% додаткових податків. І то виключно під час війни».
Якщо твій дохід не вимірюється десятками тисяч доларів, і при цьому ти не маєш прям важких болячок — ці твої 20%-30% лише під час війни — це мізер на фоні того, що ти міг би принести воюючи.

Чого одні люди мають викладатись на максимум, а ти маєш віддавати мізер?
Бо ти так хочеш? Ну так і хочи. Я й не збираюсь обмежувати твоє право хотіти.
Але платити по рахунках все ж варто.

----------------------------------------------------------------------

Якщо тобі моя позиція все ще здається дикунською — тоді щиро співчуваю твоїй психіці

не обзивати мене дикуном

Ти не дикун, але наведені тобою ідеї — дикунські. Sad but true.

просто тому, що в тебе підгоріло

Так, в мене підгоріло. Бо коли воїн ЗСУ, який мав би бути воїном світла, несе в маси авторитарні ідеї — це дуже неприємно. Я бачив відео багатьох ЗСУшників, які прямо заявляли, що кожен має бути на своєму місці, абсолютно не засуджуючи тих, хто не воює. А тут методичка як від якогось воєнкома — про поганих «ухилянтів» і як їх треба карати.

Ні. якщо він прийшов в РТЦК, там надав свої останні актуальні дані. Але його всеодно не призвали. То він може хоч і взагалі не донатити, я його паразитом вважати не буду.
Якщо ж з нього було б достатньо користі в армії (навіть звичайний солдат приносить користі з на 3 тисячі доларів в місяць, мінімум), і воєнкомат його з радістю покликав би. Просто уклоніст успішно ховається.

По-перше, все що ти назвав тут — ніяк не підпадає під визначення паразита, незалежно від конкретного сценарію. По-друге, ти робиш висновки виходячи з того, що «прінуділовка», яка наразі існує в законі, і якою дуже часто зловживають воєнкоми, виходячи далеко за межі закону — це правильно. Ні, не правильно. Я вважаю прінуділовку пережитком совка, а дії воєнкомів, які зупиняють автобуси з людьми, і тут же везуть їх у військкомат — повним дикунством. Воєнкоми пакують тих, хто попаде їм під руку, а не хто суперсолдат, від якого буде набагато більше користі на фронті, ніж в тилу. Якщо тебе стопанули посеред вулиці, незаконно виписали повістку на колінці, і вручили тобі — тут ні про який відбір мова не йде. Зніми рожеві окуляри.

Ти зараз намагаєшся виправдатись

Мені ні перед ким не треба виправдовуватися. Уяви собі, в мене завжди була позиція, що людина повинна бути вільною, і мати право на свободу вибору, в тому числі вибору життєвих пріоритетів. А отже, жодна людина не зобовʼязана ставити інтереси держави понад усе, і присвячувати цьому своє життя. «Ти собі живи, й іншим жити не заважай». Якщо людина стає колаборантом і зрадником — оце я засуджую і зневажаю. А от чи йти воювати, чи ховатися десь на Закарпатті, чи взагалі жити десь за кордоном — це особистий вибір кожного. Життя лише одне, і багато хто обере сімʼю чи особисті інтереси понад інтереси держави. Це нормально. Україна не повинна бути для всіх «понад усе». Достатньо, щоб була вище, ніж сусідня держава-терорист. А там вже градації можуть бути різні — від проживання в країні і сплати податків, довільної суми донатів на ЗСУ і аж до служби в ЗСУ.

Я ж пропоную давати права повноцінного громадянина чи ні в залежності від того наскільки цей громадянин готовий ті прва відсоювати. В залежності від прийнятих тим громадянином рішень.

Для цього є адекватні важелі впливу, які я запропонував. Платиш або воюєш. Причому жоден з цих виборів не повинен засуджуватися. Ти ж пропонуєш принижувати людей за те, що вони обрали більший рівень свободи. Додаєш оцю приставку «недо». Це і є нацизм, поділ людей на різні сорти. В державі, де до влади прийшли люди з такими ідеями, взагалі не варто жити.

Ти кажеш: «я хочу відкуповуватись всього лиш 20%-30% додаткових податків. І то виключно під час війни».
Якщо твій дохід не вимірюється десятками тисяч доларів, і при цьому ти не маєш прям важких болячок — ці твої 20%-30% лише під час війни — це мізер на фоні того, що ти міг би принести воюючи.

Це аж ніяк не мізер. Мізер — то 5% від доходу. Держава, яка хоче, щоб громадянин їй віддавав все — це диктатура. І така ідея тобі дуже подобається. Зробити з України КНДР.

Чого одні люди мають викладатись на максимум, а ти маєш віддавати мізер?

Бо існує така штука як свобода волі і вибору. Адептам авторитаризму цього не зрозуміти, звісно.

Якщо тобі моя позиція все ще здається дикунською — тоді щиро співчуваю твоїй психіці

Сорі, чувак, але після всіх твоїх меседжів в мене якраз створюється чітке враження про твої проблеми з психікою — купа пасивної агресії і бажання обмежити свободу волі інших людей, карати їх. Мені цікаво, це в тебе почалося після війни, чи такі ідеї були і раніше?

Кароч дивись . Поясню тобі мою позицію.

У мене є 3 варіанти дій:

Варіант 1. Брати знову твій черговий коментар. І знову по кожному пункту розписувати.
Але. Ти читаєш неуважно, приплітаєш мені ідеї, які я не заявляю. Ти токсичний опонент. Ти увікнув режим захисту, і гайда перекручуваннями й маніпуляціями пробуєш довести мені, що в мене дикунські ідеї. Бо я бачте-но проти того, щоб робити паразитів привілейованою кастою.

Плюси: нема.
Мінуси: купа сил і часу.

Варіант 2. Культурно попрощатись.
Плюси: ніхто не образиться.
Мінус: в мене на душі лишиться незакритий гешефт.

Варіант 3. Послати тебе н#й прямим текстом.
Плюси: я закрию свій гешефт)))
Мінуси: тобі буде неприємно.

Тож. Я обираю варіант номер 2.

-----------
На прощання хочу тобі сказати.
Що ти можеш мріяти про які хочеш рамки, хотіти щоб військові самі заганялись в стійло. Мріяти про ідеальний світ, де кацапів убиває армія альтруїстів, поки ти спокійно відстрілюєш 100 баксів чи скільки там.

Але все, чим я й справді можу тобі поступитись — це віддати свій незакритий гешефт заради твого душевного спокою, а саме: обрати варіант номер 2 замість варіанта номер 3 :))

В іншому я всеодно лишусь при своїй думці.

На все добре

Що ти можеш мріяти про які хочеш рамки, хотіти щоб військові самі заганялись в стійло.

Тобто ти фактично прямим текстом назвав службу в армії «загоном в стійло»? Може звідси і стільки агресії до «ухилянтів» — бо вони на свободі, а не в «стійлі»? Дивно чути про «стійло» від людини, яка добровільно пішла воювати.

Та не трогай ти людину, їй і так важко психологічно там знаходиться. Чого цей страч розводить. Може б ти так само писав, якби там був. Не треба осуджувати людину

Можливо, я подекуди і дійсно занадто прискіпуюся. Основне, що я хотів донести: «ухилянти» для України — не вороги, вони теж корисні. Я знаю багатьох людей, які підпадають під критерії цих самих «ухилянтів», але притому донатять на ЗСУ, хоч могли би цього і не робити. А тут представник ЗСУ заявляє, що ці люди — недогромадяни, і їх треба за це карати. Негарно виходить.

Я собі думаю, що він про тих ухилянтів, що тут бувають, та кажуть «я не довжен... мені то не треба... мої права порушують»

«Основне, що я хотів донести: „корупціонери“ для України — не вороги, вони теж корисні. Я знаю багатьох людей, які підпадають під критерії цих самих „корупціонерів“, але притому донатять на ЗСУ, хоч могли би цього і не робити. А тут представник ЗСУ заявляє, що ці люди — недогромадяни, і їх треба за це карати. Негарно виходить.»

Бомж який нікого не вбив — теж корисний, бо його хоча б не треба в тюрму садити і там забезпечувати. Але якби цей бомж не бомжував, а пішов наприклад у прибиральники, користі було б більше.

ІТвець, який забашляв воєнкому щоб не йти служити, навіть якби не донатив, певною мірою всеодно корисний, бо хоча б ПДВ платить.

Однак, якби цей ІТвець служив, користі з нього було б більше. А так він обрав жити на шиї в інших, ховатись за спиною інших.

Ухилянт хоч і не ворог, але паразит.

А так він обрав жити на шиї в інших

Замовив продукцію в ресторані — живеш на шиї в кухаря/офіціанта. Замовив таксі — живеш на шиї в таксиста. Замовив стрижку — живеш на шиї в барбера. Посмів звернутися в поліцію в разі крадіжки — живеш на шиї поліцейських, і ховаєшся за їхніми спинами (а міг би як мужик сам все порішати). Мабуть, треба опанувати всі професії на світі, щоб не жити ні в кого на шиї.

Ухилянт хоч і не ворог, але паразит.

Parasitism is a close relationship between species, where one organism, the parasite, lives on or inside another organism, the host, causing it some harm, and is adapted structurally to this way of life.

Так, звісно, «ухилянти» висмоктують кров з усіх, хто на фронті.

Что то как то чем дальше тем меньше хочется донатить. Я не ухилант, но с такми заявлениями «паразит», «почему не в окопе», «сидят по ресторанам когда война», как то желание отпадает. Потому что в одной теме гражданских обсырают, а в другой просят у этих «паразитов» деньги на дрон, пикап, броник.

Сподіваюся, що військових з такою позицією — одиниці, інакше це справді серйозний демотиватор. Від інших військових я такого брєду поки не чув.

я перестал донатить большим фондам, потому что военные думают, что фонды печатают деньги, а гражданские развлекаются. Доначу конкретным подразделениям, где знаю шо нормальные ребята.

Я деколи доначу і у великі фонди, але загалом теж роблю акцент на донати конкретним підрозділам. Так я хоча би знаю, що ті гроші дійдуть куди треба, а не осядуть в якогось пузатого майора в кишенях.

Бо ти не зачіпав це питання.

Скажи їм: хлопці, я нарішав собі білий квиток, я досі не ходив ні разу в воєнкомат і взагалі буду косити до останнього. Бо мені мого життя шкода, а вашого не шкода. Я ось даю (скільки ти там даєш) вам грошей, але воювати не піду.

Спитай хлопців що вони думають про таку позицію, спитай їх сім’ї що вони думають про таку твою позицію. От прийди до мами когось із військових, і скажи: «моя мама заслужила мати живого сина більше чим ти».

Відкриєш для себе багато нового.

Скажи їм: хлопці, я нарішав собі білий квиток, я досі не ходив ні разу в воєнкомат і взагалі буду косити до останнього.

Щоб «косити» — необовʼязково рішати білий квиток, способів є багато. Навіть такі, які не включають корупцію і є чистими з точки зору закону, уяви собі.

Бо мені мого життя шкода, а вашого не шкода.

Так це позиція не «ухилянта», а воєнкома. «Ухилянт» не кидає нікого на фронт. А воєнкоми, яких ти захищаєш — саме цим і займаються, їм не шкода людських життів.

«моя мама заслужила мати живого сина більше чим ти»

Тобто ти зараз блеймиш когось в тому, що він живий. Відповідно, щоб в твоїй системі цінностей гарантовано не бути винним — треба померти за Батьківщину. Якщо навіть хтось піде на війну і виживе — його теж можна звинуватити, що недостатньо добре воював, по окопах ховався, замість кидатися з калашом під ворожий танк. Браво, аплодисменти)

Ти взагалі вдумуєшся в що ти пишеш?

А щодо «сподіваюся, що військових з такою позицією мало». Тобто «сподіваюсь, що військових, хто пам’ятають про свої права і яким не виходить закрити рота маніпуляціями дуже мало». Сподівайся))

«сподіваюсь, що військових, хто пам’ятають про свої права і яким не виходить закрити рота маніпуляціями дуже мало»

В права рядового військового не входить право заганяти цивільних на фронт. Ти, здається, один з тих військових, які уявили себе богами, що мають право розпоряджатися чужими життями. Нагадує Apocalypse Now.

Якби таких як ти було багато — військові би взагалі сиділи без жодної підтримки від народу, бо твоя позиція — це дискредитація ЗСУ в очах цивільних. Ти саме цього хочеш добитися, правда? Щоб всі так звані «ухилянти» відвернулися від допомоги армії і перестали донатити? Впевнений, що це допоможе у війні з кацапами?

🤦‍♂️

Друже, чесно, минулого разу я не послав тебе на***, бо не хотів робити тобі боляче.

Це й же раз я не пошлю тебе на***, бо ти всеодно це перекрутиш, шляхом обману, переносу уваги, підміни понять і т д підарських штучок вивернеш в свою сторону.

Моя позиція така: твої дії спустились до рівня скабєєвої і кісєльова. Ти слухаєш, але не чуєш, читаєш, але не розумієш.
Ти умисно підміняєш поняття, умисно приписуєш мені ті ідеї, які я не розповсюджую.

Я не бачу сенсу з тобою про щось говорити.

Всього найкращого

Якщо ти

Надто корисний не в армії щоб тебе призивати в армію.

І/Або

Надто непотрібний в армії

І/Або

Щасливчик, хто прийшов оновив свої дані в воєнкоматі. Але район людний, і без тебе вистачає.

Тоді ти не паразит.

------
Якщо ж ти ухиляєшся від служби, то донатами не відкупишся

Не міряй всіх військових цим тіпом, скрізь є «особливі» люди. Всі мої друзі військові не мають таких думок. Донатити треба, завдяки хлопцям ми тут маємо змогу топтати клавіатуру та жити, а не поневірятися деінде

Ти їх просто не питав)

Або ж вони просто соромляться тобі прямим текстом сказати що вони думають.

Певною мірою я їх і розумію. В них логіка яка: «розкажемо йому про уклонізм. І що? Всеодно як косив, так і коситиме. А так хоча б які не які гроші дає. Не так багато, як якби став з нами в стрій. Але краще чим нічого».

Але мені то ти гроші не даєш (і якщощо й не треба), та й дружніх стосунків не маємо (я без дружби з тобою жив раніше і далі проживу). Мене якраз ніщо не стримує прямим текстом говорити що думаю без зайвих дипломатій.

Задумайся:)

Нашо ти взагалі мені відповідаєш. Я не до тебе звертався

Бо це топік, який я запустив.

Це вважай газон який я посадив, фонтан який побудував, пляж який облаштував. Мені цінно щоб тут було чистенько

Якщо хтось смітить, я намагаюсь одразу ж вживати заходів.

Переходь в інший торік і проблем не буде

Прирівнювати так званих «ухилянтів» до корупціонерів... Враховуючи рівень абсурду — пане, ви часом не воєнком?)

Якби тобі платили за перекручування, ти був би мільйонером.

Заганяння в стійло — це процес, яким ти зараз займаєшся.

Це коли ти починаєш нав’язувати військовим свої від них очікування.

Я раз 10 це писав!

Не всі можуть воювати. З різних причин (навіть тих, які не дають офіційного звільнення від служби). Судити всіх по своєму досвіду — не правильно, як мінімум. Так само як не всі можуть бути програмістами, автор мав би це розуміти...

Ти кажеш: «якщо людина хоч трошки користі приносить поза армією — значить він уже не паразит».
Ні. якщо він прийшов в РТЦК, там надав свої останні актуальні дані. Але його всеодно не призвали.

Пане, при всій повазі, у людей є суттєва проблема з довірою до ТЦК.

А знаєш чому?

Основна причина в тому, що ти хочеш аби навколо тебе бігали і виконували всі забаганки. Щоб РТЦК відправив тебе не туди, де ти більше треба, а там де ти будеш кайфувати. В ідеалі ти взагалі хочеш щоб воєнкомат тебе не призвав взагалі.

Ти оцінюєш РТЦК як рекрутингове агенство. Лол.

Але рекрутингове агенство одночасно винне і бізнесу, і тобі.
А РТЦК одночасно винне лише збройним силам.

По суті, твоє повідомлення, це черговий раз перефразована заява в стилі «не піду в воєнкомат, бо забере в армію. А в армію не піду, бо там нема смузі машини».

Бачу, чемної і плідної дискусії не буде. Окей. У вас своя думка, у мене своя.

Коли я був студентом, мене часто ганяли у військкомат за довідкою, що я до них приписаний (навіть для отримання закордонного паспорту). Мене навіть лікарі пам’ятали (дехто навіть співчував). І кожного разу після відвідування військкомату мені хотілось помитись в душі. Ціною кожної довідки було півдня медкомісій, очікувань в чергах, пропагандистських лекцій. У вас є моя справа, я був у вас декілька місяців тому, навіщо знову ці всі кола проходити ніби я перший раз прийшов? Окрім неповаги, зверхнього ставлення і бажанні познущатись я нічого не звідти не виносив. Тому не дивно, що люди хочуть мінімально перетинатись з цим місцем. Доречі, з військовою кафедрою була подібна історія. Окрім зневаги і демонстрації солдафонської аморальної поведінки я нічого позитивного не запам’ятав.

Я теж чув не одну таку історію.

Воєнкомат, де я був приписаний 4 роки життя — був теж саме таким. Все максимально по-нелюдськи.

Але, 2 інші де я теж був приписаний — все цілком по-людськи.

Якщо ви попали на херовий воєнкомат — пропоную не боятись і йти в СБУ чи прокуратуру.
Якщо у вас справді здоров’я не дуже, вас і призвати не призвуть, і ввесь цей геморой буде не даремним. Врятуєте десятки якщо не сотні людей.
Якщо ж у вас здоров’я хороше, то дуже вірогідно призвуть, але якщо здоров’я хороше, то дуже вірогідно будь-де призвуть.

Я хз почему РТЦК считает, что специалист с высшим образовнием в ИТ и офицерским званием нужнее в рытье окопов. Одновременно завяляя, что в армии нехватка офицеров.
Пока так будет — никто верить не будет, извините.
Тут всего два варианта. Либо в военкоматах непрофесионалы — тогда вопросы к власти, либо они специально вредят.

Либо в военкоматах непрофесионалы — тогда вопросы к власти, либо они специально вредят.

Третий вариант: военкомат просто косит бабло. Им нужно запугать всех, чтобы один из десяти заплатил

Это третий, второй это они вредят чтобы помочь Путину

Дивись, ти правий в плані того, що теза про «корисніший в тилу» досить часто є маніпуляцією і більшість людей ховаються за цією тезою реально приносячи менше користі ніж могла б принести в армії.

Проте, в реальність не стратифікує людей на основі їх користі для держави, це в основному роблять люди для яких держава є найвищою цінністю. І тут якраз криється проблема, не існує універсальних цінностей і кожен сам обирає, що для нього важливо.

До того ж, найуспішніші держави прийняли цей факт і намагаються створювати умови для того, щоб кожен реалізовував свої цінності і паралельно за рахунок цього приносив користь суспільству.

Ідеальних правил нема. Я згоден.

Але. Я ж не кажу, що я пропоную ідеальні правила. Я кажу, що я пропоную кращі з доступних.

От порівняй:

Варіант 1. За уклонізм садять в тюрму.
Варіант 2. Уклоністи живуть як привілейована каста.
Варіант 3. Уклоністи живуть як і жили, просто їдять сир на 25% дешевший чим раніше.

Мені здається мій варіант набагато кращий

Варіант 2. Уклоністи живуть як привілейована каста.

Бути вільним і живим, це звісно, вагомий привілей, з цим складно сперечатися. Але чомусь в інших країнах це називають «Правами людини».

Проте апелювати правами мабудь логічно при рівних умовах.
Згадайте Cradle of freedom USA під час війни у В"єтнамі.... Щось тоді з правами людини було не так.....

З того часу пів-століття вже пройшло, тоді з правами людини і без В’єтнаму було туго.

Війна, про права не говорять.
І тоді і зараз, і у майбутньому

Мій варіант такий:
— чітко та детально на законодачому рівні визначаємо, яку країну ми будуємо і заради чого це все
— відкриваємо кордони і всі, кому не близька така перспектива — виїжджає втрачаючи громадянство
— всіх, хто не виїде — можна мобілізовувати, адже вони зробили свій вибір і це дійсно не справедливо, що хтось воює, а хтось ні
— скасовуємо поняття броні в сучасному форматі, окрім ключових менеджерських позицій в державі та бізнесі + людей, які вносять +1,5-2к баксів податками
— підключаємо до мобілізації жінок
— оптимізовуємо бюджет під військовий час

+ людей, які вносять +1,5-2к баксів податками

Але ж тоді IT у прольоті:
— Припустимо Сіньор заробляє $3000
— 5% податку це.... $150
— Залишилось $2850
— Додамо «непрямий» ПДВ 20% — $570
— Додамо ЄСВ (з мінімалки, лох шолi платити з $3000)
6 700×22% = 1 474 грн ($40)
Total: $760

Тільки от ЄСВ можна платити і не з мінімалки. А отже виходить, що заплатив більше ЄСВ — отримав бронь, і більшу пенсію (хаха, наївно, я знаю). Зручно)

Можна, але ж не платять.
І, так, пенсія буде більша. Принаймні тепер у тих, хто не з мінімалки платив (а, хоча б з $600 ) вона десь у 4,5 разів вища за мінімальну....
Але це таке.... до пенсії ще дожити....

А є якийсь хороший онлайн калькулятор пенсії для ФОП? Ті, що я гуглив — зазвичай рахують пенсію для штатних працівників.

А є якийсь хороший онлайн калькулятор пенсії для ФОП

Є кабінет на порталі ПФУ.
Вхід за ЕЦП, і здається за BankID
Там же і калькулятор є. Наскільки точний — то я не знаю.
Пенсія десь року з 2004-го або і раніше вже персонифікована, тобто кожен працюючий офіційно «себе там побачить»

А що робити тим хто на гігконтратки від дія сіті :))))

скасовуємо поняття броні

Геніально. тобто зупинити УСЮ промисловість? Зупинити котельні/залізницю/навчальні заклади і т.д.? всіх мобілізувати? а хто заплатить за це?

чітко та детально на законодачому рівні визначаємо, яку країну ми будуємо і заради чого це все

Як ти собі це представляєш? Хто буде це визначати і базуючись на чому?

Щодо другого все не просто, але це можна зробити, фактично це стратегія:
1) Проект нової конституції
2) Проект податкової системи
3) Проект перезавантаження інституцій (в першу чергу судів), а ще краще заведення сюди британського права та судів
4) Проект перезавантаження освіти
5) Культурна політика: армія, мова, віра чи мультикультуралізм

За цю стратегію голосує конституційна більшість і вносить цю стратегію у конституцію. Фактично, як колись була прийнята демагогія про шлях в нато та єс

Бажано це все ще закріпити зовнішнім управлінням від США та кредитами від партнерів

Так кожен зможе обрати чи готовий він жертвувати життям заради цього проекту, бо поки в нас з телемарафону розказують, що український солдат вмотивований та знає за що воює, але по правді, якщо поставити пару критичних запитань — то зараз це помста, історія та зп.

А всі інші бенефіти будуть вже не для громадян і чим далі — тим краще це проглядається,.

Сорі, не уточнив, під мобілізацією я мав на увазі мобілізацію не лише в армію, а загалом «на потреби війни», тобто включно з крит інфраструктурою чи впк і тд.

— Зупинити УСЮ промисловість? — в першу чергу перевести її на військові рейки (совок передбачив це), а ту що не вийде перевести — призупинити, якщо вона дає мало валю
— Зупинити залізницю? — залежить яку і з яким призначенням
— Зупинити навчальні заклади і т.д. ? — а в чому конкретно валю вчителя з шараги вища ніж від айтішника чи роботяги в піцерії ?
— А хто заплатить за це? — наш бюджет мінімум на 2/3 складається з дотацій партнерів, тому воюватимемо на їхні гроші + тих хто буде в тилу. Такий підхід навпакти скорочуватиме видатки, адже можна буде мобілізувати чиновників та інших бюджетників + жінок, менше доля з яких впринципі працює

всіх мобілізувати? — не потрібно узагальнювати, я не писав про всіх мобілізувати, я написав про те, як це могло би бути суб’єктивно справедливо. Відсутність броні != всіх мобілізувати, але це фактично урівнює всіх в правах

виїжджає втрачаючи громадянство

Есть такая штука, конституцией называется, стоит почитать, чтобы не молоть чушь.

всіх, хто не виїде — можна мобілізовувати

То есть твоя стратегия — закидать мясом? Сколько при этом будет 200/300, и сколько понадобится денег на компенсации, и вообще на зарплаты военным и где их брать?

1. написати і виконувати — різні речі
2. відкрити кордони — це не вирішить всі проблемні моменти, так як не всі готові покинути те, що було здобуде протягом всього життя
3. життя не вимірюється одним вибором, так як воно трішечки складніше, ніж 0 чи 1
4. так скасовуємо чи ні поняття броні?
5. і що далі? дітей 10+ років
6. оптимізація бюджета завжди є і називається — «засунь максимум в свій карман і звали в Монако чи іншу країну, де живуть твої діти»

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Сапожник без сапог какой-то. А ответственному за МПЗ само это МПЗ кто-то обеспечивает? Даже гражданские психологи должны и сами ходить к психологу. Как видно, военные — тем более.

Всі ці ідеї про позбавити громадянства мають ні якого сенса. Бо є держава яка бореться за своє існування. Громадяни для держави це просто ресурс. Громадянам кажуть що вони націнніше і в певному сенсі це правда — громадяни це дуже цінний... ресурс. Позбавити громадянства та дати виїхати це просто позбавитись ресурсу. Тому ніт, навіть не розраховуйте. Хто виходив з громадянства навіть до війни знає що це ще той квест. Long story short — держава користуватиметься ресурсом як вважатиме за потрібне. Розмови про мораль не мають ніякого сенсу.

Це ваше бачення, я не вважаю себе ресурсом, як і інших людей. Я — людина та громадянин.

І це цілком логічно. Для себе ви людина, так само для вашої сімї знайомих. Відноситися до себе як до ресурсу це вже щось за межею. Але для держави просто ресурс.

Розумієш, якби Україна б напала на якусь країну — ти б в праві казати, що ти вільна людина, що ти проти війні і тд і тп, що ти не підеш воювати і просувати твої «недолугі» зауваження. Проте, нагадаю, — напали на нас. І щоб бути вільним і вільно дихати — треба ворога знищити і вибити з нашої території, бо в іншому випадку — тобі б вільно дихати не дали (Буча, Ірпінь, Херсон, Маріуполь). Якщо хочеш бачити Україну як країну вільних людей — борись за свої права, захист своїх рідних та своєї території, а не скули, що тебе в чомусь обмежують.

просувати твої «недолугі» зауваження

Недолугі тут лише твої коментарі. Тому що оце

борись за свої права

проявляється в тому числі у висловлюванні власної думки, а не мовчанні в тряпочку як терпилоїд, бо «не на часі, зараз війна». Вибити русню з території ціною перетворення в таку ж русню, тільки з вишиванками — це програти русні.

Ну так йди на кордон з рф і вислови свою думку. Нє? Не можеш? От ціна твоєї «власної» думки.
І так, вибити русню з території будь-якими шляхами і, бажано, при тому знищити якомога більше цього лайна.

Коментар порушує правила спільноти і видалений модераторами.

Бачу доу видалило мій коментар. Ладно) напишу інакше. Братан, піди до черги на ВЛК і там розкажи пацанам свою теорію про «сервіс». Напишеш потім статтю тут

Не напише, застрілиться))

(Хоча після піднятого шуму доречі в цілому краще почало ставати)

Я не хочу бачити Україну як СРСР 2.0
Я хочу бачити Україну як країну вільних людей

Вона сама по собі не буде росією, а залишиться країною вільних людей, без будь-чиєї участі. Інопланетяни її захистять, поки хтось платитиме 20% податку.

Дякую Вам за службу і за статтю!

будеш писати власну — то так і напиши

Це юмор :)
Понімать нада))))

||

А в чому юмор?

боти люблять якусь алюзію на нацистів кинути, дратує а не смішить

Антон Чигур це ж саме зло. Що ви від нього хочете? :)

Вот почитал и подумал: люди, которые «нехачунепойдунебуду», кому и что вы хотите доказать? Я вижу это так: мучает совесть, что не воюю и пишу всем, что вот я не должен. Человек для себя решил, что ему надо, пошёл. Вы хотите ему обратное доказать?

Правильно делает, что занимается: у людей не должно быть иллюзий, что на фронте воюют идеальные люди, которые только и мечтают сделать из Украины утопию, где у каждого будут бесконечные права и ноль обязанностей. По факту военные у власти — это гораздо хуже временно закрытых границ и 3 лет тюрьмы за уклонение.

Но он же агитпропом на Доу занимается

Ты не выдержишь и пойдешь на войну? Уверяю, не все так мрачно, я же как-то выдерживаю

Ти взагалі скотина. Буквально. Кожаєв — це не просто прізвище, на доу це цілий бренд.
Ти якби хотів міг би сири під власною торговою маркою випускати для читачів доу. Типу як яйця гордона, так і сирок кожаєва.

Навіть дивно бачити від тебе не ватні коменти. Еволюціонуєш

Сэр не понял, наверное: для меня важен я и моя семья, на все остальное сам понимаешь

Ну так я так і сказав: ти скотина

Довідка. В моєму розумінні скотина — це аморальна людина.
Якою ти є, зокрема тому, що ти досягаєш благополуччя своєї сім’ї явно ціною благополуччя чужих сімей.

Ні в якому випадку не стаю на сторону автора попереднього коментаря.
Але яким чином він досягає свого благополуччя за рахунок благополуччя інших сімей, якщо він по закону не підпадає під мобілізацію?

Я можу помилятись, але наскільки пам’ятаю, він сам заявляв, що свій білий квиток він «нарєшал».

що свій білий квиток

У меня нет белого билета

«нарєшал»

Отнюдь. Всё на удивление законно. Более того, в военкомате к которому я приписан сказали, что человек за 40-к, без опыта ведения боевых действий ограниченно годный по трём статьям и самое главное желания воевать им и даром не нужен. Для войны я не гожусь(не хочу, не умею и не могу ввиду здоровья) а в тыл на 20 тысяч гривен хватает желающих без меня.

Ну тут навіть не знаю що сказати.

В такому випадку якби ти ще ватагом не був, то я навіть міг би почати тебе поважати

ватагом

Переведи. У меня законная отсрочка. Да, я воевать не особо хочу, буду выкручиваться до последнего и не постесняюсь. Но если можно получить по закону, почему нет?

Опечатка. Мало бути ватаном

Опять же, не понимаю что ты имеешь ввиду. Так уж сложилось, что я — русский. У нас дома даже сказок украинских не было.

Опять же, не понимаю что ты имеешь ввиду. Так уж сложилось, что я — русский. У нас дома даже сказок украинских не было.

Я позабуду все обиды,
И вдруг напомнят песню мне
На милом и полузабытом,
На украинском языке.
И в комнате, где, как батоны,
Чужие лица без конца,
Взорвутся черные бутоны —
Окаменевшие сердца.
Я постою у края бездны
И вдруг пойму, сломясь в тоске,
Что все на свете — только песня
На украинском языке.

Я думаю что слова ватан/руссофашист и русский совсем не одно и тоже.
По факту есть русские, да их не много, которые донаятят ВСУ и против войны, есть украинцы, которые сидят в тылу и говорят — «путен прийди завали этих хохлов»...

А есть люди, которые говорят: идите со своим государством, любым и его потребностями на***

и не могу ввиду здоровья

— мля, оксюморон, это пишет тип, который чуть ли не в каждой теме заливает про ножики и как он раз...ал очередного таксиста или кого-то с ветеранов спорта на соревах. Ты или трусы одень, или крестик сними.

А ты мои статьи читай. Я спортом решаю проблемы со здоровьем

Если человек к примеру плохо видит, или имеет проблемы со спиной — не значит что он не может кому-то навешать при необходимости. Но в то же время постоянно таскать тяжести и делать марш-броски на N километров в бронике и снаряжении или хорошо стрелять он не сможет.

У меня другая проблема: гипертония. Регулярными физическими упражнениями + полноценный сон + еда премиум качества + возможность если хреново, полежать просто. Будет у меня в качестве военослужащего такие возможности — нет

досягаєш благополуччя своєї сім’ї явно ціною благополуччя чужих сімей.

Понимаешь, у тебя ложный выбор: кроме воевать и прятаться за чужими спинами есть ещё одно решение — убежать в страну, где войны нет и в обозримом будущем не будет.
Что для этого нужно? Перестать нарушать конституцию Украины и коль скоро запрета на выезд нет открыть границы. Напоминаю, что по закону президент должен издать указ в котором написано какие права граждан ограничиваются на время военного положения, на какой срок и этот указ утвердить в раде. Где он, дайте почитать — нету! А что — же есть? Только внутренние инструкции погранслужбы которые никто не видел.
То есть, нужно издать указ и проголосовать в раде, либо границы открыть. То и другое законно. Отсутствие чётких правил кому можно и кому нельзя выезжать — явно нет.

Возможно было-бы правильным решением выпускать вместе с лишением гражданства. Хочешь свалить — получи паспорт «не гражданина» и дёргай туда, где тебя взять согласны.
Вот почему некоторые «офицеры по связям с общественностью» могут ездить за границу проветрить «кормилицу», а жена моего товарища( она под Бахмутом сейчас) — нет? Она может тоже хочет в свой отпуск, законный, поехать в Париж. Почему ей нельзя? Та и другая — военослужащие

Опять — же, чувак, это не для того чтобы тебя как — то обидеть. Напротив, если помощь нужна — пиши ,может чем и смогу. Это скорее я обсуждаю абстрактные идеи

Я вже писав про це. Суперченьйорний ІТвець це легко міг і легко може зараз.

Будь-який інший впринципі може теж, але вибірка значно нижча. Це там якраз Індія і так далі. Далеко не найкращі для життя країни, в яких він надовго затримуватись не захоче.
А зразу ж приїде пожинати плоди перемоги.

Я вже писав в деталях, чесно, втомився повторювати. Я навіть гуманніше дивлюсь на світ чим наше законодавство. Я не проти щоб людина яка може собі дозволити переїзд, щоб випускати. Але якщо ти їдеш не щоб машину пригнати, а щоб звалити, то будь добрий, міняємо паспорт на бомжацький. А якщо раптом передумаєш жити на чужині і захочеш в Україну — плати додатковий податок. Все.

Щодо «не ображайся», сьогодні на диво я з твоїх коментів і не ображався.

Мені не обідно, що уклоністи зараз не мають додатково податку. Вони ще гірше хапають по шиї, вони за це в тюрмі сидять.

---------
Що ж стосується чітких вимог хто уклоніст хто ні — це ще один приклад розмитості законодавства, згоден. Я теж за те, щоб нормативно-правову базу підрефакторити. За те, щоб його краще пропрацювати.

За відпустки теж згоден. Про це я в іншій частині розпишу детальніше.

За що стосується допомоги я в резерві. Тут дуже рідко щось згорає втрачається і т д. Тому пока й 30ки вистачає. Але в будь-якому випадку спасибі.

----------
(Я все ще чекаю подвоїв коли ти газанещ ватою. Дуже на тебе несхоже)

Про сири це ти моцно затулив!

А по твоєму агітувати здоровий спосіб життя / гуманізм / службу в армії — це щось погане?

запитав, що тобі намагаються довести, я відповів йом

а ти бачу вже секретуткой в нього підробляєш

Головне, щоб народ розумів

Думка секретуток нікого не цікавить, у нас є першоджерело

Обняв, подякував

Я люблю воду, бо це Н2О. Вода це добре, вода це харашо. Її п’ють корівки, п’ють котики.
З неї утворюється дощ.

(Це спроба навести аналогію твоїм заявам. Типу наче як і з всім погоджуюсь. Але нащо ти зайняв цим ефір так і не зрозумів)

писав шось якусь філософію, але пойняв що ти і сам це написав

мучает совесть, что не воюю и пишу всем, что вот я не должен

це саме так і є, до того ж шукають валідацію цього.

Вы хотите ему обратное доказать?

собі

моральні конфлікти у людей в головах, війна не залишає багато вибору і простору для відносності

ухилянтом бути ніхто не хоче, позорно, а воювати добровольно йти страшно. Всі пасіонарії вже там, залишились непасіонарії.

Треба знайти самого себе десь посередині, виправдати це і отримати валідацію

Якось так

Треба знайти самого себе десь посередині, виправдати це і отримати валідацію

А нах?

А нах?

Фрейд от каже через бажання життя, смерті й сексу

А як воно насправді в кожного те підсвідоме працює — то вже член його знає

Вот почитал и подумал: люди, которые «нехачунепойдунебуду», кому и что вы хотите доказать?

Довести всім, що то я правий.
Це ж мета будь-якого дискутера 😬

Крута стаття! Дуже легко і цікаво читається, вам неодмінно треба написати книгу про все це.
Дякую за вашу службу і за те, що поділилися своєю історією

Книга — це або художній жанр, наприклад збірник історій на попіздєть поудівляця. Або ж шось на рівні бізнес літератури.

Художню не бачу сенсу. В мене реально, далеко не найцікавіша служба була, є багато людей, хто пройшли набагато більше всього. Вони уже написали книги і пишуть їх далі і тих книг більше як достатньо.

На рівні ж бізнес літератури, щоб щось таке написати, треба прям дуже глибоко розбиратись. Я до такого ще об’єктивно не доріс

Є ще мемуари чи щось подібне. Читав колись Кузьму Скрябіна «я, паштет і армія» — згадав одразу її за стилем.
До того ж писати можно «художню» версію, без збереження імен, але основану на реальних подіях.
В будь-якому випадку мені ваш слог сподобався

Я людина нудна, в сенсі аж надто прагматична.

Коли я беру в руки телефон і сідаю щось друкувати — я підсвідомо задаю собі питання: д л я ч о г о?

Коли я друкував оцю першу частину і другу, я чітко розумів:
1. Воно допоможе цивільним краще зрозуміти військових.
2. Мені хтось спитає те чи інше питання. Я кину посилання скажу: «читай». Не треба буде кожному постійно повторювати (оптимізація).
3. Підштовхне громадські дискусії щодо реформ, які я би хотів бачити в збройних силах.

Тут порівняно багато роботи. Але й вихлопу прям дофіга.

А от мемуари. Це дуууже багато роботи. Вихлопу ж фігня. Не надихає.

А раз не надихає — то й не буду писати))

За саму похвалу спасибі, приємно, радий бути корисним. Але на більше не розраховуйте)

В мене реально, далеко не найцікавіша служба була, є багато людей, хто пройшли набагато більше всього.

мемуари це не обов«язково бойовик
я недавно прочитав «Данину Каталонії» Оруела про війну в Іспанії 1930-х років, (і відкрив для себе Оруела-мемуариста), так от фрагменти, присвячені власне перебуванню автора на фронті, невіть самих бойових зіткнень за його участю, з точки зору фактажу, описують якусь абсолютну буденщину
це для автора лише фон для створення загальної картини «як воно там було»
а ти володієш словом ого-го, і видно, шо тобі є шо сказати

Це може бути книга за Вашим фахом, але у вiльному стилi.
Ця (й попередня) стаття написана цiкаво, структуровано, змiстовно, вiдверто — найкраще з того, що менi пощастило знайти. В Твiтерi, щоб зiбрати стiльки достовiрної iнформацiї, доводиться шукати пазли.

Бывали ли случаи когда люди сходят с ума? Как вы хендлите нервные срывы и вообще проблемы с кукухой?

Це питання на міллійон доларів. Чесно. Я навіть хз як я міг забути про це розказати.

Кароч про кукуху.

До приходу в практику. Я знайомився з теорією. Слухав всякі історії про психогенні втрати і т д. Про посивівших при обстрілі людей. Про людей хто «побачив смерть друга і шаріки зайшли за роліки».
І теж думав це прям масове явище. Я дуже боявся щоб і в самого такого не сталось.

Але. На практиці як виявилось, безповоротно шаріки за роліки заходять дуже рідко. Причому явно надто чутливим людям, хто ще в мирному житті видно, що вони надто чутливі.

У всіх інших прям невиправних заскоків майже не буває. От що буває — то це тимчасові заскоки, пов’язані з виснаженням. Банальним емоційним виснаженням (а часто й фізичним).

Це і надмірна тривожність, і апатія, і кошмари, тремор рук чи ніг, око там сіпатись починає, підвищена агресивність, і все шо-завгодно. Сам через це проходив і хто його знає, цілком може бути і ще раз пройду.

Бувають і кількахвилинні заскоки — ступор, приступ паніки, приступ агресії. Коли от буквально на кілька секунд або хвилин «переклинює».

Але при достатньому і правильно організованому відпочинку з часом попускає. Такого щоб «безповоротно ***нутись» на жаль було, але тільки в і без війни «***нутих». В більшості ж тільки тимчасові заскоки. А от тимчасові, то майже у всіх.

-----
Дуже популярна болячка — контузія.
Воно різні наслідки бувають. Хтось заїкатись починає, в когось постійно у вухах свистить, головні болі, буває слух втрачають. І в більшості випадків ці симптоми певною мірою лишаються на все життя. Що по суті все життя потім сидиш на таблетках.

Це теж впливає на психіку. Але це більше неврологія, а не психіатрія.
--------
Тепер про як хендлимо.
Взагалі, по хорошому, рецепт простий — реабілітація, тобто правильно організований відпочинок.

Але. Для цього треба багато ресурсів (приміщення, гроші, вода, і все інше), багато психологів хто будуть ту реабілітацію організовувати. І багато людей, хто зможуть замінити інших людей, хто поїдуть на реабілітацію.

Певна кількість реабілітаційних центрів є, і десь колись люди їздять. Але звісно ж набагато менше і рідше як хотілося б.
Плюс є відпустка — це вже свого роду самореабілітація. Головне не піти в запой.

Плюс якщо командир сам не перебуває в тимчасово поплившому стані і має хоч трохи холодного розуму, він балансує навантаження. Старається в міру грузити.
Якщо ж командир навантаження не балансує, то люди не витримують і починають один за одним дизертирувати ще до того, як психіка пройде точку неповернення.
Благо, в нас нема заградотрядів і люди й справді більш легко тікають коли ну прям невмоготу.

-----
Ну і ще одна річ, яка стосується кукухи.
Світогляд.

Багато людей на війні починають вірити в Бога наприклад. Багато хто переосмислюють сенс життя.
В стресових ситуаціях ми кожен дізнаємось багато нового про себе, про своє підсвідоме.
Плюс війна, це певною мірою подорожі. Нова територія, нові ідеї.
Тут багато людей, хто вже давно звикли жити в одному колі людей, раптом потрапляють в зовсім інший колектив. Нове оточення теж змушує багато над чим задуматись.
Звички дуже сильно міняються.

Майже всі приходять з війни іншими як мінімум із-за змін світогляду і звичок.

Але.
Прям безповоротно кукухою дуже рідко пливуть.

Навіть приклад військовополонені. Українці хто проходять російський полон, вони проходять пекло на землі. Але психіка, в більшості випадків всеодно після реабілітації вертається до нормального стану.

Та й таке. Надіюсь достатньо вичерпно)

Є в твітрі Пан Шаміль twitter.com/vsheredeha
Багато цікавого пише про військо, про кукуху, про поранення, про перебування в дурці.

Постійно ниє, і схоже просто на полігоні покалічився. Мутний тіп.

Не зовсім так. Наскільки знаю, він воює ще з часів АТО, отримав поранення коліна весною 2022, після чого йому зробили ряд невдалих операцій, по його словам: «Бухий хірург у військовому госпіталі».
Після чого в мужика трохи почалися проблеми з кукухою і він заїхав на дурку. Наскільки розумію, зараз справи краще.
В процесі цього, його ще й кинула дружина, принаймні у твітері вона постила заяву на розлучення, хз як там зараз.

Після всього того що він пережив, не дивно, що він не в захваті від окремих частин системи.

Його безперечною заслугою стало висвітлення проблем з ВЛК і наскільки розумію, саме він став одним із тригерів покращень у цій сфері.

Також його великою заслугою є те, що він збирає на лікування/реабілітацію поранених, та на обладнання/покращення ситуації в лікарнях, через велику аудиторію це досить ефективно виходить.

Але вичерпних відповідей про що стосується кукухи не дає.

Тому це цілком ок, що питання було задане

Цікава стаття, місцями тригернуло))

Тригернуло в сенсі «це ж було вже» (в твоєму досвіді)?

Чи тригернуло в сенсі є місця де сильно незгоден?

Це було в моєму досвіді. Навіть не тільки було, а й є)) Почитав ваші коментарі — в багатьох тезах, навіть в більшості — люто плюсую.

Дякую!
Приблизно відповідає моїм очікуванням від армії та розповідям знайомих, що експірієнс дуже залежить від того куди попадеш, тому мабуть один з найважливіших етапів підготовки до мобілізації — знайти куди приткнути себе, щоб не служити з аватарами чи типу того)

А ще відповідає моїм припущенням що цілий батальйон демотивованих солдат, примусово зібраних і заляканих деспотизмом командирів — принесе менше користі, ніж одна рота мотивованих, злагоджених, тренованих бійців під керівництвом розумного командира (типу Азов, Кракен, Хартія).
Немотивовані, невмілі бійці — це тільки зайві витрати на їх оснащення, годування, а потім ще й лікування коли вони понесуть великі втрати. Особисто я розумію що був би скоріше зайвим на війні: жодного орка б так і не вбив, а от своє здоров’я б неодмінно загубив (якщо не фізичне — то психічне).

Особисто я розумію що був би скоріше зайвим на війні: жодного орка б так і не вбив, а от своє здоров’я б неодмінно загубив (якщо не фізичне — то психічне).

На війні як раз і демотивують такі що думають «я був би зайвим», «я за себе думаю в першу чергу», «я всіх порішу ножем хай тільки спробують мене примусять служити». це ВАША вина. не в першу чергу, але далеко не в останю.

це ВАША вина

Ну таке можна про будь що казати (і бути правим!):
— У вас погане здоров’я — це ВАША вина бо не займалися ЗОЖ
— У вас зайва вага, болить спина, проблеми з тиском — це ВАША вина бо забагато працювали за комп’ютером замість займатися спортом
— У вашої родини мало грошей — це ВАША вина бо ви пішли працювати пожежником, а не депутатом.
Так моя вина що я не готувався до війни, а сподівався усе життя працювати за комп’ютером у безпеці і подалі від людей. І знаєте що? Це так і не змінилося! Замість війни я обираю жити тим життям, яке я сам обрав, а не до якого мене примушують (у тому числі нав’язуванням відчуття вини).
Я — не винен ні у чиїх стражданнях бо за усе життя жодної людини навіть не вдарив.

Це як раз вина держави, що лишила один вибір для простих та чесних рєбят... — йти в аутсорс-програмісти щоб підтримувати більш-менш належний рівень життя. Який потім ця держава експлуатує у своїх піар-цілях — «ну ось бачите, можно і в нашій країні гідно жити не мажорам». Але за фасадом ховається пермаментне колупання мануалів все нових та нових технологій, які змінюють одна одну. Я на ці довбані книжки півжиття потратив щоб потім портянки в окопі нюхати?

Я на ці довбані книжки півжиття потратив щоб потім портянки в окопі нюхати?

Здавалося б: якщо ти чесно жив, багато працював — то заробив хоча б на спокійне життя і відпочинок. А виходить усе життя робив що скажуть інші, себе не цінував — а зараз повинен піти і померти за свою Батьківщину. Ось такий він — сенс життя?

Ще пенси намгааються жити по правилам — наприклад вчасно сплачують комуналку. Виходить той хто живе за правилами, а вони змінюється в хаотичному треку «молодими дерзкими реформаторами» — той лох і пенс. У 1991 році сказали — шановне панство , богатійте і розраховуйте на себе. Ось ці ракети та танкти, та їх фабрики, що дурні пенси накліпали, більше не потрібні, Європа нам допоможе. Я може хотів стати професором-ентомологом, а довелось аутсорсером та 2 вищі освіти та десяток сертифіатів отримані як інвестиція власних коштів і часу. Ну трошки піднапряжусь а к 40 може якогось розслабону досягну. А воно бац, у 2014 вивилось, що більш стара частина , яка у 1991 була ще молодою, винна ще більш молодій. Граничний вік мобілізації підняли з діапазону 18-40 до 27-60. Уряд молодих дерзких реформаторів, половина іноземців. Так ми шо будуємо, капіталізм чи КНДР, я вже заплутався, кому я що винен і за що, і на що я можу розраховувати. Поки бачу невтішні висновки — Інвестуєш в себе, своє здоровя, українську нерухомість, допомогаєш батькам — ти лох, сиди в Україні. Треба було виводити кошти, кидати батьків, шкодити здоровю, корумпувати.

Виходить той хто живе за правилами, а вони змінюється в хаотичному треку «молодими дерзкими реформаторами» — той лох і пенс.

Смачно, краще не сказати

Безнаказанність й безвідповідальність ото повальна якраз і робить життя не по правилам вигідним, а по правилам — то для лошков.

А має бути покарання, осуд оточуючих, скандал і звільнення з посад

Щось подібне здається в Докінза читав, що така поведінка і в природі дає більше плюшок, але рівно до того моменту коли більшість стає такими хитрожопими, тоді все перевертається:)

це таки таке є, тут не все так просто

Грати по правилам — ставити себе в невигідне положення, це вам скаже будь який сейлз :)

Якщо метафізично і архетипно, по люсічкіному так би мовити то

Бог — добро — світло — порядок — правила
Сатана — зло — тьма — хаос — ігри без правил

На рівні суспільства й держави до громадянина має бути таки порядок і правила.

Держава — це і є суть спільний порядок і спільні правила. Без порядку і правил, що відтворюють державу в поколіннях, держави зникають

ООН і світові організації — по суті те саме. Тому захід так їх і захищає, хай це навіть часто безпорадні структури. Те саме МАГАТЕ наприклад — без толку те магате. Виключно штати й захід енфорсять нерозповсюддення і контроль, а МАГАТЕ лише папір і правила для інших

Але без них світ перетвориться в 19ст з ядерною зброєю

А щоб світ вірив у ці організації та правила, добро має перемагати, хоч і далеко не завжди воно перемагає, це абсолютно так. Зло має вигідніші позиції. Все що треба злу для торжества — це бездіяльне безсиле добро

До речі саме правила й порядок, а не люди визначають. Хоч сучасність — це воля і свобода індивіда, але люди на землі є завжди. Але саме правила що люди приймають створюють держави в їх кордонах. Країна — вища категорія за окремого індивіда. Люди наповнюють її і визначають. Але кожен окремо — мало на що впливає. Банальний приклад — ніхто окремо не здатен змінити Конституцію чи закон. Ніхто окремо не може створити нове слово в словнику чи поміняти значення слова в мові. Неможливо знищити теж вірш «Розрита могила». Короче нам приємно пишатись що ми захищаємо країну й державну мову, але насправді не тільки так, ще й ми існуємо в ній, і вона захищає теж нас. Виходить такий собі іньянь

Якась блін філософія пішла, читну докінза ;)

ООН і світові організації — по суті те саме

Плюсую, це мені нагадує як в онлайн іграх, коли рандомний тіммейт починає координувати в мікрофон всю команду, може робити це дуже хріново, але все одно результативність різко зростає

Агаага точно

Це тому що люди соціальні істоти, до якоїсь величини самоорганізуються в трайби. Це відомий парадокс наприклад, що маленькі країни більш єдині й стабільні.

Але чим більша маса людей — тим самоорганізація менше грає роль. І тоді вже з’являється і пишеться закон.

Ну а на країнах — великі країни рідко унітарні. А ми як країна досить таки велика.

Політична нація — досить висока форма суспільної організації яка вимагає єдності в світогляді, і цієї єдності в нас довго не було. Це і є причина чому ми зараз не Польща. Ми не могли ніколи піти шляхом Польщі. Бо в нас забагато було ідейних комуняк завжди, любителів шари державної й росіян. Вони й проголосували за кравчука, а не чорновола. В поляків було менше і поляки проголосували інакше

Як не парадоксально, коли росія анексувала крим і ордло, вона тим самим видалила таку собі антиукраїнську пухлину на який час і останні 10 років в нас все йде ну не так щоб швидко, але швидше ніж 20 років до того )

А рік тому вони тупо пішли вабанк і спалили будьякі мости що з’єднували нас, в надії що бліцкриг таки вдасться

Президент Кабаєв поспішив на мою думку. Амбіції має, захотів у історію увійти й показати американцям хто в Україні хазяїн.

От якщо б я був Владіміром Владіміровічем, я б залишив все як є в 2014ому. Ми б самі розчарувалися у новій владі, і вибрали б якогось лукашенка з часом, завдяки своїй дурості. А росіяни б нам помогли закулісно, як вони завжди робили. Але цей варіант уже викреслено назавжди. Цю війну пам’ятатимуть росіянам століття не менше

Путлєр як на мене — це нетерпляча маленька особа з великим его і великими амбіціями і великим пісюном, і саме це його штовхнуло на війну — нетерплячка, і це його й погубить разом з росією в нинішньому вигляді

Нетерплячка, бо старий вже, а хочеться встигути потрапити в підручники історії. І таки попаде, але є один ньюанс:)

Про Бога як світло та добро, Сатану як суцільне зло, люблю казати: «Якщо нема у світі зла, то добра не буде теж. Адже все пізнається через порівняння. Більш того, вважаю, що сатан саме для цього і придуманий був...»

Ну як вже про таке, то в принципі це є така концепція

В мене трохи інший погляд, особисто мій, не претендую ні на що

Сатан для мене — це хаос природи, природа й первісне в людині

Бог — це творіння розуму, порядок створений людиною, як і мораль і тд

Короч Бог для мене — це щось типу прагнення мавпи, що вийшла з природи — до високого, світлого й морального, правильного, щоб виживати серед хаосу природи

Забери в людини все те метафізичне світло, бога, порядок, мораль, правила — отримаєш мавпу в природі, серед хаосу й сатани, де є лише первісне — вижити й чпокнути найближчу самку, у будьякий спосіб за законом джунглєй

У природи є свої закони теж звісно. Але маленька прямоходяча мавпа їх не контролює і не впливає. Для мавпи це все одно хаос

Ну от музика людська — це бог для мене, а спів пташок — сатана, якщо приземлити все це.

Якщо виходити що людина є теж природою (я цього дотримуюсь), то бог існує в сатані.

Але люди часто дотримуються думки що людина протиставлена природі, якби є людина окремо і є природа. Тоді виходить бог що проти й поза сатаною.

Короч про таке треба тільки з півлітра філософствувати

You should go and create your own religion!
Бо викладено вельми непогано.

та цих сайентологів і словоблудів типу люсі і так вистачає, ще я буду людям мозок засирати, так що я за ПЦУ!
Але дякую :)

Тоді виходить, що котики, і навіть пес патрон — то все від сатани, ех(

Пес патрон же з українського мультивсесвіту! А от всякі котики так — то від сатани 🤣

Ти знаєш. Якщо скоротити цей коментар до одного речення, то він дуже сильно схожий на «я в армію йти не збираюсь. Бо і сам нікого туди не посилав»

Очікувано, передбачувано, десь я таке уже чув))

Ти хотів за мої податки займатися цікавою тобі фігньою?

Ну ти і пенс, Бобер!

Батьківщина — це не якийсь там сферичний кінь у вакуумі. Це не якесь там уявне божество.

Батьківщина — це навіть не політична партія.

Батьківщина — це середовище, в якому тобі по логіці має би бути комфортно жити.
Або хоча б менш некомфортно жити, чим в тому середовищі, яке тобі «лагідно пропонують» росіяни.

-----
Щодо «і я тепер повинен за це вмерти».
На жаль, більшість загиблих за батьківщину, не повинні були загинути. Вони мали б жити й жити. Вони теж мали що втрачати в цьому житті.

І в цьому то й є жахіття війни. Що тут нема хороших варіантів вибору. Тут або викладаєшся, або паразитуєш. В першому варіанті тяжко і ризиковано. В іншому тяжко і самому з себе огидно.

Батьківщина — це середовище, в якому тобі по логіці має би бути комфортно жити.

Тобто батьківщина це, вибачте за цитату руснявого відброса: там где задница в тепле?

Дивлячись кому що треба для щастя.

Задніца в тєплє — це один з пунктів

Ну, якщо подумати то Батьківщина це:
— НЕ територія, бо території переходять від одних держав до інших, самі держави з’являються і зникають, завоювують інших і бувають завойовані самі;
— НЕ спільна мова і культура, бо її носії цілком можуть бути найзлішими ворогами; наприклад Північна і Південна Кореї, Китай і Тайвань, ФРН та НДР, я вже не кажу про розбіжності всередині самого суспільства, самі бачили скільки в нас колаборантів та ждунів Росії;
— НЕ громадянство, бо паспорт може отримати взагалі хто завгодно;

От і виходить, що в сухому залишку від Батьківщини залишається лише менталітет, спільний набір цінностей.

На жаль

в цьому багато чого зарито: не піймано і не закрито за гратами людей, що розкрадали гуманітарку, яка відповідно, не потрапила до ЗСУ, коли була так треба, — ледь не найбільше «на жаль», на яке державний апарат кладе *уй навіть в час війни.

Тому, на жаль, невідомо що принесе більше користі країні: вбивство одного рандомного окупанта, чи корумпованого чиновника. Оце і справді — «на жаль». Крадії, якби нарід міг з них запитати, може б вже закупили зброї наступного покоління на вкрадений кошт. Скільки б тоді людей залишилось живими?

Сварки ні до чого

Всім болить

Не твоя особисто звісно

Але наша спільна, від пенса що голосує за календарік, до ігоря валєрієвіча який йому показує серіали. Кожен потрохи та доклався за 30 років в борг кармі. Але ніхто не признається

Ніхто не винен особисто, але крім наївного мудрого наріду, що вірив у дружбу народів, чи вибирав як знав, чи давав на лапу чи підмазував десь, чи крав, чи йшов на проплачений мітинг, звинуватити нема кого по великому рахунку.

Росіян звісно спершу, але потім вже себе «невинних». Як не вивчити урок, повториться знов, а ціна зависока за такі уроки

Я свого часу по дурості повівся на п***ьож священника і сходив як виявилось згодом замовлений кацапами мітинг.

Я то того ж вечора загугив що то за організатори мітингу були. І пезда як встидно стало. Відчув себе використаним кондомом. Дуже образився на п***ьож церковників. Написав публічне вибачення перед людьми за мою участь в тому шабаші. Словом покаявся.

Але. То ж брав участь? Брав. Ну то всьо, розстріляйте мене на***.

-----
Кожен з нас по різному доклався. На жаль, це такий уже етап нашої країни і масової свідомості був.

Я вважаю його варто пам’ятати і розказувати дітям і внукам. Щоб не повторити помилок.

Але. Зараз багато людей переглянули свої колишні думки. І власне я думаю краще одні одним пробачити і дивитись в майбутнє. Чим згадувати обіди і гризтись.

(Це просто моя думка)

Ну я колись серйозну справку медичну купив, вийшло на диво дешево ;) Грішив поменше ще, але то вже таке

Але. Зараз багато людей переглянули свої колишні думки

Якщо переглянули — то звісно є надія, але я вірю людям мало, вірю в більш практичні речі, наприклад невідворотність покарання й реальні строки, й візити інспекторів ДФС в кожен заміський будинок вартістю більше $1млн навколо столиці, Львова, Харкова і тд

Было уже такое. Называлось раскулачивание :-)

О ну вот уж и свободные капиталисты, заждались

Раскулачивание — це про всіх буржуїв, а боротьба з корупцією — це про 90% буржуїв

There is a difference ;)

Понимаете, что в реальности это приведёт к тому, что к членам «правильной партии», которые башляют в партийный общак никакое ДФС не придёт.

Почему не надо? Вы там в Германии забыли совсем, как в Украине дела делаются. А тут нужно найти правильную крышу и ей платить, тогда проблем ни с кем не будет.

Ото й треба щоб в Україні були по німецьки й по французьки порядки, а не по російськи

С вічурной європєйской лєпніной порядки

Не бачу на німецьких чи французьких стовпах повішених буржуїв шось, і в нас не буде

До чого це ваше переливання з пустого в порожнє?

Вийде все, без правільних криш можна прожити і теж проблем не буде

Понимаете, Вы лично, может, и можете онемечиться, но 40 млн. это добровольно делать не будут. Да и не добровольно тоже. Это из той же серии, что 6 млн. немцев превратить в 6 млн. евреев. Не выйдет, т.к. есть местные традиции и с ними ничего не сделаешь.

Ти вже на особисті фантазії перейшов, чудово, продолжайтє і дайтє єщьо повод послать вас поізящнєй

Вийдєт, на хує повєртім наши мєстниє традіциї і вивєртім новиє

Сказал онемечившийся обитатель Германии. Ну, попробуйте привезти сюда немецкие традиции, я на это с удовольствием посмотрю :-)

Прівєзу і буду в ґості ждать, уґащу вас длінним брєцелєм, для нашева общєва удавольствія

Нємєцкіє традіциї на мєсный лад ткскзть

Цікаво з якого часу зневага до приватної власності і заздрощі стали НАШОЮ традицією?

Ну, где-то лет 100 так точно. Как подсели на марксизм. Кстати, украинские партии того времени тоже такой грех имели.

Ти куди це зіскочив, я з тобою не закінчив, знаток марксізма і українських партій.

Ти мені ще курва за Ратенау у Версалі відповіси, історік

Дуель? Схулі тобі ще дуель?? Я ж не дворянін

Йоршика тобі позолоченого, потрійного, хочу показати

Часть местных традицый, 100 лет уже как, от украинских партий

Ну, если у Вас такое есть, то поздравляю. А показывать не надо — не на базаре :-)

Всё равно не куплю, так что бесполезно. Не тратьте силы :-)

Не знаете от чего отказываетесь

Удовольствие местное получше заграничных брецелей

Могу представить, что Вы с ним делаете :-)

Після 200 років окупації ( на той момент ) було б дивно якби українські партії того не мали

Блін, читав комент по діагоналіі вийшло : «... У інспекторів ДФС будинки вартістю $1млн...»
Отакий «по Фрейду» оговорочка 😬

Ага пенси винні , які збудували 90% мостів та сатанцій метро, а зараз не бачать ніякої соц.підтримки, а після 75 навіть вже навіть дискрімінація за віком бо не можне ні застрахувати, ні в більшість санаторіїв відправити. Якщо я буду пенсом тут, мені теж будуть дорікати за все що до того часу вийде з трендів. Та ще до останнього, до 60 років будуть намагатися мобілізувати, бо треба будувати світле майбутнє для молоді, ось-ось виростуть правильні покоління.

Так сорі а з чого їм пенсію і соцпідтримку? З мінімалки робітника і зп в конверті? Чи з фоповських 5%, коли навіть касир вже фоп?

Все пов’язано. Якщо в держави нема грошей, це не тільки бо крадуть, а й тому що не наповнюють. Бо в нас не наїбеш державу — не проживеш. А гетьманцев бач щіпає цих гусєй, які нікому нічого не винні.

Всі винні, нема в нас невинних. Крім немовлят в роддомах і дітей

Сатанцій Метрович от не винен, він лежав у алкокомі весь цей час, нема чого йому закинути :)

Якщо я буду пенсом тут, мені теж будуть дорікати за все

будеш і будеш голосувати за калєндарік і кіло рису, без соцпідтримки, а на тебе будуть гнати бочку фопи на доу в 2045ому році що цей пердун сивий країні жити не дає. Жодних податків державі й цим пенсам :) краще задоначу на дрон, а от податки не заплачу як працівник, щоб держава танка купила. Не кошерно айтішніку податки >5% платити :) це буде друга російськоукраїнська війна, така сама як і зара

Звісно листати 20%-40% податків кожен місяць щоб в армії було на танк і масло, а пенсам на соцдопомогу, це не так яскраво й кошерно, як разок на тиждень скинутись на дронів добровольненько, і лаяти безтолкову державу, кажучи гордо, що все залежне зробив, що міг

Але гетьманцев зробить свою справу, у мене на нього великі надії :)

Пенсам на соцпомощь не будет, ибо пенсов становится больше, чем работающих в несколько раз. А чтобы не убывало число работающих, в стране должна быть нормальная рождаемость, а её нет, ибо семью убили.

Який жах)))))))

В мене троє, я виправляє демографічну ситуації.

Державі поки що вдалося мої податки про***ти на дороги, ну і сп***ити.

А на дрони я сам.

Так що довіри поки що нема. А чи буде — побачимо.

Довіра неважлива

Платити податки у встановленому законодавством обсязі — обов’язок ;)

Не платити — нести відповідальність

Так говориш про податки наче це питання дискусії чи якийсь мега достойний вчинок :)

Державі поки що вдалося мої податки про***ти на дороги, ну і сп***ити.

Ну от навіть у Джо і Олафа нема питань відлистати, а ти на чорнусі фокусуєшся, не все так погано й безталанно в нас.

Ага пенси винні

Не тільки пенсіонери.
Хто на виборах першого президента між дисидентом-патріотом та комунякою обрав комуняку? Хто обрав президентом тупого зека, який на попередніх виборах показав своє справжнє лице? Хто обрав... ладно от цього чувака не будемо чіпати до перемоги... Клята русня обрала? Де ці всі люди, агов, там же захмарні відсотки були?

ющенко був з офігєнним кредитом довіри. уряд яценюка, ппорошенко мали буст на старті. І, такі, шо? де їх досягнення? чим вони кращі за кравчука чи кучму чи яника першої каденції?
Все нормально, доки є чесні вибори і всі ці клоуни міняються. ВІд варіанту «вибрали популіста» не захищена жодна демократична система.

Facepalm. Якщо у тебе є відвертий муділа, та шось незрозуміле то правильно голосувати за незрозуміле. Бо 100% факапу проти 50%.
Обрали зека який брудно фальсифікував минулі вибори — отримали 2014, майдан і покатилось далі. Йулька б теж махінувала би, але зек — це гарантована невдача.
Обрали комуняку — не пішли в нато та єс, обрали дружбу з расєєю — і покатилось.
Естонці от обрали патірота-дисидента та негромадянство для росіян. Влізли в ЄС-Нато, і мають найпотужнішу в пост-совку економіку.
А у українців все рівно виновата клята русня.

Не обрали би клоуна — обрали би вишки

Хто на виборах першого президента між дисидентом-патріотом та комунякою обрав комуняку?

Біда у тому, що ми ніколи не взнаємо, як би всі пішло, якби обрали дисідента-патріота...
Вірогідність, що все б пішло не так, зовсім і не мала.
Чому?
Бо не президент — сила, а команда однодумців, причому велика команда.
Чи була вона? А от не знаю...
Я свого часу про Ющенка так думав.
Патріот, прокачана людина, нарешті...
А вийшло... Як вже вийшло....

Звичайно, але треба робити вибори що максимізують позитивні ймовірності. Те що один комік без досвіду зміг відносно непогано повести себе під час війни не значить що кожен комік зможе бути нормальним президентом. Навіть профі може облажатись. Навіть дурень може зробити правильне рішення. Але це не привід обирати дурнів перед профі.

фасепальм
яким чином ти пропонуєш наперед знати, чи профі облажається, чи ні? чи дурень буде нормальним президентом, чи ні? Просто спиратися на сферичний професіоналізм?

Кравчук, на мінуточьку, на момент обрання був політичним і управлінським профі порівняно з іншими. Кучма мав великий досвід керування великим підприємством з купою зв’язків по усьому світу. І навіть яник другої каденції був профі порівняно з іншими — бо мав досвід і президенства і прем’єрства і навіть мову бодай на рівні використання на публіці йому було не западло вивчити. Ющенко був профі в економіці (порівняно з іншими) і такі шо? допомогло це державі?

Чи ти, може, хочеш сказати, що кожна людина, кожен громадянин держави має оцінювати професіоналізм кандидатів точно так, як то робиш ти? «Агаа, пан Юрій вважає, що комік то фуфло, а Порох то сила», а не «порох задовбав, хоч клоун, аби не порох»

Скажу ще раз — доки люди мають змогу змінити президента — все нормально.

пс. особисто я досить скептично ставився до зєлі до виборів. Але після виборів треба, нарешті, змиритися, що його обрали і обрали чесно. У тебе є шанс вибрати нового на наступних виборах.

яким чином ти пропонуєш наперед знати, чи профі облажається, чи ні? чи дурень буде нормальним президентом, чи ні? Просто спиратися на сферичний професіоналізм?

Наскільки компетентний, які цінності та інтереси переслідує, те ж саме стосовно його команди. Тут дуже багато факторів. Це — така ж сама співбесіда як в контору, тільки там не тімлід в команду, а президент в багатомільйонну країну. І співбесідують не тіммейти а громадяни країни. Якщо співбесідуючі ніхєра не рублять та __не намагаються__ рубити в матчасті проведення співбесід — це особисто їхня проблема, а не «ой упс демократія так працює, нічо не вдієш». Бо якщо люди запарюються, то навіть якщо вони випадково обрали не того, можуть подивитись та підкорегувати свій способ прийняття рішень.

Скажу ще раз — доки люди мають змогу змінити президента — все нормально.

Ага, чекати п’ять років щоб витурити не того, чи дестабілізувати країну черговим майданом, ага. Ні, опції валідні, але це крайня міра, краще до них не доходити.

Чи ти, може, хочеш сказати, що кожна людина, кожен громадянин держави має оцінювати професіоналізм кандидатів точно так, як то робиш ти?

Я вважаю що громадяни держави мають запарюватись навіть сильніше ніж я роблю, стосовно матчастини. Не тільки матчастини виборів, а і всього на світі. Якщо звичайно їх запарило тисячоліттями смоктать бебру та нити про тяжке життя. Не запарило — я ж не проти, див нижче.

Але після виборів треба, нарешті, змиритися, що його обрали і обрали чесно. У тебе є шанс вибрати нового на наступних виборах.

Ні, мені вже начхать. Я не збираюсь пов’язувати своє життя з виборами наріду (в широкому сенсі, не тільки політичному), який взагалі ніхєра не розбирається та не хоче розібратись в базових теоріях принять рішень, не кажучи про щось серйозніше.
Я їм просто не довіряю. Моє життя — це виключно моя відповідалынсть яка базується на моєму власному виборі. І я хочу отримувать болісні отвєточки та виносити уроки саме за свої неправильні вибори. Це набагато простіше аніж бігати навколо наріду і слізно упрашувать їх помінять думку, а потім відгрібати якщо не вийшло.

так а чому ти тоді докоряєш тому «наріду» як тобі всьоравно? ну обрали і обрали

Переучувать себе класти хєр на проблеми інших, якщо тобі все життя промивали бошку противоположним — важко :-(
Але я стараюсь :-)

так це ж не проблеми інших. У інших якраз немає проблем з тим, що хтось колись, безумні тридцять років тому, проголосував не так, як можливо було би краще)

Пажжі, а злидні, війна, і подальше відновлення країни — це чиї проблеми? Якщо нарід думає що робив все правильно — хай думає, чо, я не проти.

так цей.. хай нарід віндновлює. голосували тридцять років тому за каравчука — от хай тепер і страдають.

Так проблема не в тому що голосували раніше, а в тому що обиратимуть у майбутньому, і не тільки у владу. І не лише українці. Попереду ще багато глобальних небезпек типу скаженого ШІ, китаю, потепління, нового вірусу, you name it. З динамікою «зрозуміти що рашка це зло лише коли вона почала довбить тебе ракетами» і «ковід це фейк глобальних еліт» я не уявляю як ці небезпеки будуть контритись «прогресивним» суспілсьвом.

— У вас погане здоров’я — це ВАША вина бо не займалися ЗОЖ
— У вас зайва вага, болить спина, проблеми з тиском — це ВАША вина бо забагато працювали за комп’ютером замість займатися спортом
— У вашої родини мало грошей — це ВАША вина бо ви пішли працювати пожежником, а не депутатом.

Тут ви якраз праві, тут здебільшого ваша винна. Є виключення — але це лише виключення. Причому виключення із обох сторін. Як серед ЗОШників, які отримують якийсь рак від батьків і помирають, так і ті, які хворіли все життя, мали хронічні болі в тих чи інших місцях, але потім зайнфялися ЗОШом, спортом, і зараз почуваються і виглядають краще, ніж здорові.

Так що все в ваших руках.

І пожежників не треба захищати. Серед них немає альтруїстів в стилі «хто якщо не я? треба ж комусь пожежі гасити.». А ті хто це каже, це популісти. Була б у них можливість і бажання знайти кращу роботу вони би цим тут же скористалися забувши про альтруїзм. Йшли працювати або тому що люблять цю справу, ловлять кайф від роботи, або тому що більше нічого не вміють (чия вина?). Я би також з задоволенням пожежі гасив чи працював в МНС якби не ІТ, це куди цікавіше ніж ІТ (хоть ІТ я також люблю).

Так може і не прийшлось би нікого вбивати. Наприклад, записали б в рембат — тупо цілий день в маслі гайки крутити. Або поваром при штабі/управлінні/КСП, варити їсти на сотню+ людей. Там навіть в караули не ставлять(принаймні раніш не ставили), бо нема коли :D

Сподіваюсь що працюючи в ІТ та донатячи зароблене на дрони, снарягу, байрактари я зробив більш вагомий вклад у перемогу, ніж варячи несмачну кашу чи тупо крутячи гайки.

twitter.com/...​/1660728580416983055?s=20
Ех Бобре, як і всі ми, як і всі ми...
Але почуття провини від цього не минає.

Зараз би принижувати тих, хто відмовився від свого цивільного життя і фігачить на армійській кухні, називаючи приготовану ними кашу, яку жодного разу в житті не куштував, несмачною. Від військових якось не чується зараз про несмачні каші

Він мав на увазі кашу яку б зварив він. не ту яку варять інші.

одна рота мотивованих, злагоджених, тренованих бійців під керівництвом розумного командира

ця рота — не виснажується? бійці з неї не вибувають?

Немотивовані, невмілі бійці — це тільки зайві витрати на їх оснащення

ну, якщо у противника немає інших, а у іделіста «одна рота» проти рот «невмотивованих, невмілих» — то — дяка що ідеалісти не мають ніякого впливу, крім волати на форумах «зрада! ганьба!»

жодного орка б так і не вбив, а от своє здоров’я б неодмінно загубив (якщо не фізичне — то психічне).

вбити хоч одного орка — доведеться далеко не кожному. на війні повно роботи без вбивств. ви топік то хоч читали?

а здров’я, ну так — інші не втрачають, то тілько ви б втратили...

Я за масові вбивства.

Бо з калашмата 50 на 50 — або я його, або він мене.

Особисто я розумію що був би скоріше зайвим на війні: жодного орка б так і не вбив, а от своє здоров’я б неодмінно загубив (якщо не фізичне — то психічне).

Чому всі думають що вас відразу відправлять на передок з калашами вести ближній бій з орками чи форсувати їх позиції? Це не друга світова війна, є купа інших задач. А тих, хто воює в окопах з автоматами, де реально треба фізична форма і вміння стріляти, може 5-10% із всіх мобілізованих. Більше того, ніхто із командирів не захоче вас до себе брати якщо буде низька мотивація чи погана фізична форма, так як ви будете обузою. Він краще візьме одного досвідченного замість 10 новачків.

Да, тільки досвідчених мало..

Взяти готового мідла майже нереально. Вони є, але їх дуже мало.
Це люди, хто любили воювати ще до того як це стало модно. Але їх невеличкий процент. І щоб які ефективні вони не були, їх мало.

Тому лишається брати трейні і робити їх спершу джунами, потім і мідлами. А хто з тих трейні не хоче вчитись, то сумна історія

Думаю справа в тому, що не всі трейні там за власним бажанням. А з під палки люди так собі працюють і тим паче вчаться.

Я й не кажу, що з-під палки добре вчаться.

З хитровиїбаних паразитів ти ні заохоченням, ні палкою хороших результатів не досягнеш.

Але. Важливо розуміти до чого ти ведеш.
Я припускаю, що ти ведеш до того, що «якщо людина не мотивована, значить її треба залишити в спокої і не карати».

Тут я не маю остаточної думки. Бо і справді. Якщо людина хитровиїбаний паразит, то його навіть страх тюрми не зупинить.

Але. З іншого боку. Коли ти бачиш як хитровиїбані паразити сидять в тебе на шиї і їх ніхто не чіпає, бо «вони хитровиїбані, їх не чіпайте», а ти «совісний, значить треба використовувати». То це негативно впливає на мотивацію.

Я не знаю наскільки вдале рішення саме кримінальна відповідальність. Можливо більш правильним було б давати додатковий податок. Не хочеш служити — пожиттєво плати додатково до наявних податків 25% «уклоністських» податків. Але не тільки під час війни, а все життя.

Це буде принцип негативного відбору якщо хитровиїбані паразити не будуть мати покарання за відмову від служби. Це буде спонукати людей ставати хитровиїбаними підарасами. Це робитиме цей світ гіршим. Це фу

Але не тільки під час війни, а все життя.

А ещё пусть и дети с внуками платят. Как у моей мамы через 37 лет после окончания войны при поступлении в вуз спрашивали, а не был ли кто-то из вашей семьи в немецком плену?
Кстати, зачем всю жизнь платить 25%, если можно уехать в Европу и работать там без всех этих осложнений? Или предложите уклонистам пожизненный запрет на выезд?

(нет, не надо депутатов на войну отправлять, а то начнут вот такие инициативы выдвигать).

Теж окрема моральна дилема. І раз на то пішло, поїхали.

Перше питання. Якщо тобі було так хуйово в Україні, і тебе так сильно чекали в Європі чи Америці.
Якого ти *** не переїхав раніше?

Можливо тому, що в Україні тобі подобалось більше?
Або можливо тому, що якби не війна, ти би мусів як чорт їбашити задачки на літкоді заради офера в US і супутньої робочої візи. А потім ще кілька років їбашити там як раб щоб не втратити візу. І аж тоді можливо отримати громадянство й почати вже самому перебирати роботодавцями.

Легко погрожувати переїздом, коли тебе західні люди готові прийняти й допомогти в облаштуванні, завдяки бренду «I am from Ukraine». Бренду, який завойований кров’ю «наївних довб***бів».
А не коли ти для них ***чий емігрант з країни третього світу, якому в’їзд довше як на 90 днів заборонений. І то, навіть 90 днів безвізу отримані завдяки крові «наївних довб***бів», хто пролили свою кров ще в 2014-2021 роках.

І навіть попри це.
Я особисто вважаю: *** з тим, якщо є дурники, хто готові приймати хитровиїбаних паразитів, і навіть давати їм потім громадянство — хай буде. Хай приймають. Я би відпускав.

Але вів би певний реєстр «недогромадян», по типу «недогромадян» в Латвії. Щоб хитровиїбані паразити не могли голосувати на виборах, не могли користуватись послугами українських посольств.

Щоб навіть в їх паспорті було написано, що це не українець (що є крутим брендом), а що це недоукраїнець (що теж мало б стати огидним брендом).

І щоб чиновники тих країн хто приймають рішення про давати громадянство чи ні, чи продовжувати термін візи чи ні, бачили паспорт «недогромадянина» і думали треба їм такий «недогромадянин» чи ні.

------

Ну тобто я вважаю, що садити в тюрму за дизертирство / уклонізм — це нерозумно. Тюрма це тебе ще годувати треба, вдягати.

Але тим не менш, наслідки мають бути.
Якщо людина хоче відсидітися за спиною в інших, то людина має втрачати ряд конкурентних переваг.

---------
Ти можеш вважати це грубим, можеш вважати яким хочеш.
Це просто моя особиста думка. Ти не мусиш її схвалювати, не мусиш погоджуватись. Я поважаю твоє право думати інакше.
Але пам’ятай, що я теж маю право думати так, як я думаю.

Тому спускатись до «аргументів» типу «фу як грубо» не треба. Це я так, на випередження.

Але тим не менш, наслідки мають бути.
Якщо людина хоче відсидітися за спиною в інших, то людина має втрачати ряд конкурентних переваг.

Ну можна, наприклад, відрубати одну руку — от і «втрата конкурентних переваг»...
Помітив цікаву річ: і усіх твоїх пропозиціях фокус на «покарати уклонистів — паразитів». Чому? Чи це не бажання помститися ним за те зло, яке тобі довелося пережити? Але ж хіба це був не твій вибір? Коли герой ненавидить та винуватить тих, хто боїться та не може себе захистити — то вже несправжній герой! Це «герой по неволі» — як радянський солдат, якому сказали «ні кроку назад».
Хоча цілком здоровим виглядала б пропозиція, що героїв, які пішли захищати і ризикували життям — треба нагородити. Звільнити від податків чи давати додаткові виплати, пільги, землю. Ті, хто не воюють самі — мають допомогти та віддячити тим, хто їх захищає. Це — справедливо.
Але карати людину за відмову вбивати та помирати — це взагалі проти моралі!

Відрубати руку поганий варіант.

Додатковий податок набагато кращий, бо
+ Якщо вирок суду виявиться хибним. Його можна відмінити. Руку ж назад не пришиєш.
+ З податку можна допомагати сім’ям загиблих і оплачувати реабілітацію виживших.
А відрубавши руку ти просто збільшиш кількість людей, хто потребують пільг.

------------------------------------
Щодо «ну військові ж самі обирають ставати героями»

З ЧОГО ТИ ЦЕ ВЗЯВ?

----------------------
Я не обирав ставати героєм. Похвала і вдячність — це звісно ж приємно. Але це останнє про що ти згадуєш коли біля вуха просвистує куля. Я обрав іти на зустріч моїм зайобам.

Я, конкретно я, був призанурений в тему війни ще з 2014 року. І я знав, що Боронь Боже я почну вголос говорити про «я ж воював, де мої пільги», то я зразу ж почую як виявляється погано я воював. Почую, що мене туди не посилали.
Все, що ти кажеш, ЦЕ БУЛО ВЖЕ!

Того особисто я сюди прийшов і все ще тут, бо мені, конкретно мені, мій внутрішній голос кричав іти сюди і все ще каже залишатись. По суті «бо молоде дурне, зайшов зайоб в голову, от і пішло».

Але!!!!!
Це конкретно я!

Я, як я, от як оцейво Андрій, я не вимагаю з тебе податки. Я, конкретно я, вірю, що мені Бог і без твоїх податків дасть все, що мені буде по-справжньому треба.

Але. Закони пишуть не лише для мене!!!
Закони пишуть для всіх.
Людей, хто пішов воювати, бо йому в кайф — мало.
***нутих як я, хто могли б виїхати закордон і оце все, але всеодно пішли, бо зайшов зайоб в голову — теж мало.
Людей, в кого основна мотивація — це почути пасіба від Байвер Гріна чи будь-кого іншого — я не знаю.

Але більшості людей — не в кайф воювати, і при цьому всьому можливості виїхати нема. В них вибір набагато простіший: «перемогти або ж вмерти».

Це може тобі неподобатись. Але це реальність.
Більшість людей дуже даже корисливі і переслідують дуже даже корисливі інтереси. І мають повне на це право. Не треба їх заганяти в стійло фразами «ви ж обрали бути лохами (альтруїстами), нєхуй вимагати з мене податки».
Ти не маєш права заганяти людей в видумані саме тобою рамки.

Власне якщо тобі підходить варіант переїхати в ту ж таки Індію, а індійці аж січки січуть дати тобі їхній паспорт. Так в чому проблема?

Взяв, переїхав. І не платиш цих зайвих 25% податків. Прийняв повноцінне індійське громадянство, і все, тепер ти повноцінний громадян. Індії. А не «недогромадянин» України.

А якщо все ж хочеш жити в Україні, або ж не хочеш, але й та ж Індія тебе не хоче приймати. То тоді або май поважні причини чому не служиш. Або служи. Або плати все життя додаткові податки.

-------------------------
ДУЖЕ СИЛЬНО ЗВЕРНИ УВАГУ НА
1. Я не виступаю за покарання абсолютно всіх хто не служить. Я виступаю за обмеження конкурентних можливостей саме тих, хто хитровиїбаний. По кому є вирок суду, що він хитровиїбаний.
2. Я пропоную навіть м’якше «покарання». Зараз для хитровиїбаних передбачено більший строк в тюрмі, як для педофілів чи ґвалтівників. Я ж пропоную замінити строк в тюрмі на податок. Це явно гуманніше. Тобі не треба буде 10 років сидіти в тюрмі. Ти зможеш жити звичайне життя, просто їсти на 25% менше сиру)))
2. Я хоч і пішов служити в армію не із-за очікування пільг, а із-за моїх зайобів. Але один з моїх зайобів — це хотіти щоб західні суспільства процвітали. І хоч я особисто не відчуваю до тебе ненависті, мені особисто не треба твій податок чи тим паче щоб ти сидів у тюрмі чи тим паче щоб тобі відрубали руку. Але. Щоб західне суспільство процвітало — нізя допустити щоб в ньому працював негативний відбір. А для цього нізя ставити хитровиїбаних і совісних в рівних умовах. Бо більшість людей це демотивуватиме. Це ослаблюватиме суспільство. А я хочу щоб воно сильнішало.

>>

це хотіти щоб західні суспільства процвітали

а всі інші не треба щоб? вони настільки неякісні люди, що не викликають хоч емпатії?

Вони людиноненависницькі.

В Сполучених Штатах і китаєць, і кореєць, і іранець, і навіть росіянин мають свободу.
А от на батьківщині ні.

Я хочу щоб в світі процвітала модель Сполучених Штатів.

тобто не західна модель, але північно-американська

ок, а як з північно-американських — сучасна, чи може в їх історії були більш наближені до ідеальної моделі?

можливо навіть деякі елементи південної системи треба було б включити?

Тобто Ви пішли в армію добровільно, а інших потрібно туди заганяти... Як емпатично. Недавно читав що 22 річний юнак одружився на своїй «двоюрідній» 82 річній бабусі, яка інвалід. Він має офіційне звільнення від мобілізації. Що пропонуєте робити з такими випадками? А також що пропонуєте робити з тими, хто не буде платити Ваші «податки на уклоніста» так само як не платить ці 18+1.5% які зараз має платити (сірі схеми)? Почитав Ваші коментарі і мені соромно, за таких айтівців і тим більше за таких Захисників (без сарказму).
P.S. Як Ви пропонуєте поступити з такми як Арестович (кадровий офіцер, який чілить на пляжі закордоном)?

мені соромно, за таких айтівців і тим більше за таких Захисників

Так какие проблемы: иди вместо него

Читай першоджерела.

Ти вже напевно десятий, хто «воює з привидом» (тобто пробуєш мені пояснити неправоту тих моїх думок, які мені приписали, і які не є моїми думками). Я заїбався кожному окремо пояснювати

Ви пішли воювати добровольцем, але маєте стільки агресії до тих, хто цього не зробив?

це типово для «ядартан’янів»

Якби ви уважніше читали що я пишу, ви би помітили, що

По-перше, я навіть до паразитів маю менше агресії, чим наше чинне законодавство. Яке покищо ніхто міняти не збирається.

По-друге. Агресію маю не до всіх хто не пішли (ви ж то подаєте це так, ніби я маю агресію до всіх). Маю агресію лише до тих, хто не мали причин не піти, але всеодно не пішли.

По-третє. Щодо ваших звинувачень в моїй агресивності. Ви вжили стосовно мене чорну риторику. Ви перекрутили мої слова (вище я пояснив чому). Цим самим ви мені плюнули в лице. Але попри це, я всеодно без агресії дав відповідь. Врахуйте це будь ласка

Ви відповіли стосовно того, кого вважаєте паразитами, нижче в гілці, ніж почали про них коментувати. До того як ви пояснили складалось враження що вважаєте паразитами всіх, хто зараз не служить.
Дякую за відповідь без агресії.

Перше питання. Якщо тобі було так хуйово в Україні, і тебе так сильно чекали в Європі чи Америці.
Якого ти *** не переїхав раніше?

Потому что до войны я был обычным гражданином своей страны с такими же правами, как и все остальные (депутаты не в счёт конечно). Вы же предлагаете вводить дополнительный налог 25% для уклонистов. Допустим, мне всего 18 лет, и я таки уклонился, отсидел 5 лет, в 23 вышел, война тогда же и закончилась. Почему я должен платить дополнительный налог всю свою жизнь, до 70-80 лет? За изнасилование ребёнка дают 8 лет, за трусость/разъебайство/лень — пожизненное? Да, из такой страны надо валить, причём всем без исключения.

Легко погрожувати переїздом, коли тебе західні люди готові прийняти й допомогти в облаштуванні, завдяки бренду «I am from Ukraine».

Можно в Индию поехать, например. Или в Латинскую Америку. :) Ну это если программист, конечно. Если простой работяга — в Европе работы валом, через 10-15 лет — гражданство.

Можливо тому, що в Україні тобі подобалось більше?

Да, но теперь это не так. Точнее, если к власти придут люди вроде вас.

Перше. Я пропоную замінити відсидку в тюрмі на податок.
Не додати до відситки в тюрмі податок, а замінити відсидку в тюрмі податком.

УВАЖНІСТЬ! БУДЬ ЛАСКА! УВАЖНІСТЬ!

-------------
Друге. Я й не проти щоб уклоністи могли тікати закордон. Якщо ти такий крутий і маєш куди тікати — тікай на здоров’я. Приймай там індійське громадянство. Побачимо наскільки тобі там сподобається. Особливо коли почнеться чергова війна з Пакистаном.
Як казав мені колись тато, якщо до іншого тікає наречена — ще не ясно кому пощастило більше. Я не виступаю за заборону виїжджати.
Я виступаю конкретно за «якщо живеш тут, плати додаткий податок. Не хочеш? Емігруй. Але з закордонним паспортом «недогромадянина». Туди, де тебе приймуть виходячи з твоїх морально-ділових якостей. А не тому, що в тебе козирний паспорт з тризубом.

Знову ж таки, УВАЖНІСТЬ!!!
Якщо ви хочете опонувати моїй думці — опонуйте моїй думці, а не думці, яку ви самі собі придумали невчитуючись.

Перепрошую, але це якась дурня.
Отой нафантозований паспорт недогромадянина це вже доказ переслідування на батьківщині, з яким можна відразу просити прихисток будь-де, що набагато краще і зрозуміліше для еміграції, ніж оці тимчасові прихистки для Українців, які діють зараз.
Тобто, вам за той паспорт ще й дякувати будуть)
Це навіть тупіше ніж мрії головного воєнкому про те, як ухилянтів в Європі будуть ловити і відправляти в Україну)

Переслідування ж не по расовій ознаці, статі там і т д. А за конкретний злочин, який і зараз є злочином.

Щоб був злочин то потрібно щоб був закон. Закону немає, є лише якесь внутрішнє розпорядження у прикордонників.
І закону не буде, бо оця херня з обмеженням права виїзду за кордон суперечить правам людини.
І закон цей не приймуть, бо з точку зору законодавства ЄС оця херня з порушенням прав людини це щось ближче до КНДР ніж до ЄС.
А от внутрішнє розпорядження це вже і не закон, з точки зору ЄС порушень немає, тому можна й прийняти за істину.

еех, журба.

Давай знову по порядку.

По-перше. Закони ЄС теж недосконалі. ЄС ще ні разу не воювало за своє існування. Я вважаю вони зустріли 24 лютого максимально атрофованими і що стосується війни — їм у нас ще вчитись і вчитись.

Хоча навіть таке лівацьке ЄС, і то, допускає щоб в Литві чи Латвії був «недопаспорт» для ватанів.

По-друге, ти кажеш: «Оця херня суперечить правам людини».
Чим?

Суперечить тим, що обмежує право людини на пересування, яке закріплено в правах людини і на основі якого будується законодавство, в тому числі і конституція.
Так, десь якісь прогалини воно звісно і є, але ж бляха, це не вони в Україну просяться, а Україна до них.
Я не знаю як би там воно було в ЄС у випадку такої ж війни, але тут саме той випадок коли потрібно почати з себе і дотримуватись якихось загальноприйнятих правил, а не тикати на сусіда що в нього купа сміття більше у відповідь на те, коли тобі кажуть що ти засрався.

Я не знаю як би там воно було в ЄС у випадку такої ж війни

А якби знав, що буде так само?
Бо воно вірогідно було б так само....

А почему ты отказываешь другим людям в оценки твоих моральных убеждений? Почему они не могут дать оценку типа «фу як грубо»? Это будет просто их личное мнение относительно твоего мнения, почему нет?
Ты же берешь на себя право оценивать мораль и убеждения других людей, но при этом свою мораль и свои суждения ты выносишь за рамки возможной оценки.

Я написав.

Ти можеш вважати це грубим, можеш вважати яким хочеш.
Це просто моя особиста думка. Ти не мусиш її схвалювати, не мусиш погоджуватись. Я поважаю твоє право думати інакше.
Але пам’ятай, що я теж маю право думати так, як я думаю.

Тому спускатись до «аргументів» типу «фу як грубо» не треба. Це я так, на випередження.

Так от. Слово аргументів виділене кавичками.
Бо фраза «фу як грубо» — це всього лиш як ти правильно підмітив, оцінка.
І я не прийму її за аргумент.

Ну я внимательно прочел.

Но это как бы ты говоришь так — не говорите мне в ответ никаких моральных оценок моих слов поскольку это не аргумент.
Но это так не работает. Никто и так не считает что моральная оценка слов является аргументом, это само собой разумеющееся.

Таким образом ты тут просто манипулируешь — ты не хочешь слышать в ответ никаких моральных оценок и ставишь запрет на это заявляя, что не хочешь их слышать поскольку это не аргумент. Но ведь моральные оценки они и не требуют аргументации, поскольку это просто личные суждения основанные на личной морали конкретного человека.

>

говорите мне в ответ никаких моральных оценок

Ні. Говорити можете на здоров’я. Але в контексті просто оцінки, а не в контексті: «фу, ти такий грубий, ану бігом в стійло»

Не хочеш служити — пожиттєво плати додатково до наявних податків 25% «уклоністських» податків. Але не тільки під час війни, а все життя.

Не выйдет, сейчас налоги не платит почти никто. А ещё рано или поздно откроют границы и все преспокойно выедут

хитровиїбані паразити не будуть мати покарання за відмову від служби.

И так не будут. Практика показывает, что уклонистам никогда ничего не бывает. Почитай историю второй мировой

Почну з практики.
Можливо для тебе це новина, але чимало людей сидять за це в тюрмі уже, прям в цей момент (це покишо малий процент усіх косарів і дизертирів. І тим не менш, процес запущений).
Це що прям тут і зараз, я навіть не чіпаю історію України і світову.

Тепер щодо податків. Корупція і нехтування законами авжеш була і є. Колись її було прям багато, навіть там, де не має бути. Як от коли суддя чи інший «козирь» по п’яні збивав людину, і його потім відмазували.

Зараз же, за такі і справді трешові речі як от убивство людини по п’яні, зґвалтування і ттд. Щоб який козирь ти не був, отримаєш по всій строгості закону.
Та й раніше, якщо ти не був прям шишкою, то тебе ніхто не відмазував.

А от що стосується явно їбанутих вимог закону. То ними нехтували, нехтують і нехтувати будуть.

Тобто. Будуть оточуючі змушувати уклоніста виконувати вимогу закону платити 25% додаткового податку чи ні — річ суб’єктивна.
Якщо оточуючі будуть вірити, що ця вимога справедлива — вони будуть вимагати її дотримання. Якщо не будуть вірити — то й не будуть вимагати.
Все залежить від ставлення людей до того чи іншого закону. А от тут уже ні ти, ні я, не знаємо що буде в головах у людей через 5 років.

Цікаво, а як в законі прописати термін — «ухилянт».
Якщо наразі ± 1 мільон у війську а 10 мільонів не у війську то вони усі ухилянти і їх треба карати ?
Тобто 1 мільон правий а 10 мільонів не праві. Ну так не буває.

В законі це й так уже прописано.

Просто зараз там покарання передбачене в вигляді позбавлення волі. А було б краще, як на мене, залишати на волі, але давати паспорт недогромадянина і додатковий податок.

Чим?

Нууу податок й паспорт це ж надовго

Має бути шлях до виправлення для кожного :) там рік воєнного будівництва на суспільне благо і суспільство тебе пробачає

рік воєнного будівництва на суспільне благо

Сам то будеш таким займатися?

має ж бути шлях до каяття

Примусові роботи тому й примусові, що не питають ;)

Как думаете, почему американцы пленных держали в Гуантанамо, а не пригнали в Нью-Йорк восстанавливать башни близнецы?

для біологічних дослідів, це всі знають

але ж ухилянт — не терорист :)

тяжкість покарання має бути співмірною з тяжкістю проступка

податок нічим не гірший. Але якщо роботу він буде робити на від’їбісь. То податки платитиме в проценті від своїх доходів. А він зацікавлений мати побільше доходів.

Так, тобто ухилянт то той, кому вже прийшла повістка у військо він її підписав, та не з’вивсь.

давати паспорт недогромадянина і додатковий податок.

А нельзя паспорт не гражданина и выпускать за границу? Я бы уехал, даже без возможности возвращения

Я ж уже розказував.

Як на мене, було би логічно і чесно випускати. Просто щоб він не міг там тризубом махати і розказувати «ей поляки, я з України, Україна вас захищає, тому давайте мені готель, хуель і так далі».

Мені щось здавалося, що причина «пільг» для українців за кордоном витікає не з позиції «Україна вас захищає, тому ви мені тут винні», а скоріше з загальної «в моїй країні відбувається найгірша трагедія яку бачив світ за останні 80 років, моє здоров’я, життя і свобода під постійною загрозою, тому я вимушений рятуватися, покинувши все що мав, і через це прошу про допомогу і поблажливе ставлення».

Я взагалі не думаю, що пересічний поляк чи інший європеець взагалі колись розмірковував про біженців в контексті «Вони мене захищають, тому треба їм щось дати». А от «Вони невинні неужденні жертви в скрутному положені, тому треба їм щось дати» набагато краще стикується з західним майндсетом і европейською практикою щодо біженців з інших країн за останні надцять років. І з таким підходом немає різниці чи ти ухилянт чи негромадянин чи ще там хто, бо ти все ще жертва в скрутному положенні, що рятується від війни.
Доволі дивно, що людина, яка багато згадує «західний образ життя», забуває, в чому вони полягають його цінності.

Але все означене це лише гіпотеза, і оскільки я всього лише українець, а не українка, не можу її перевірити на практиці.

а 10 мільонів не у війську то вони усі ухилянти і їх треба карати ?

Так ухилянт то ж той, зто отримав повістку, але не пішов у «військомат», хіба не так?

Існує 3 типа повісток, в тюрягу саджають, тільки якщо не прийшов по 3й.
А кто з них ухілянт а кто ні, хай інші розбираются.

в тюрягу саджають, тільки якщо не прийшов по 3й.

Я ж не про тюрягу, я про «ухилянт»
Я отримав (тим паче, що 1-ша повістка то уточнення даних...), але не пішов — я однозначно ухилянт.
Це для себе термін, а не для інших жеж

Тобто на думку автора — 10 мільйонів повинні воювати щоб не бути «паразитами». Якщо ж залишати когось за якимись признаками, то у нас буде скажімо +9 мільйонів здобувачів другої/третьої вищої освіти і т.д.

Не не не. Еще ни одна страна не смогла прожить 9/10 в тюрьме, а остальніе 10% — бывшие вояки со льготами.
Это нежизнеспособно. Садят как обычно особо показательных.

И да, льгот для военных и пенсии в Украине теперь точно не будет, звыняйте. Просто неоткуда их будет взять в таком количестве.

русня буде ще десятиліттями репарації виплачувати

Ну они же не Германия. Хватит только на нищенские пенсии безногим.

Для этого Россию нужно победить так, чтобы репарации были.

и пенсии

Її і тепер можна сказати нема.
Будь який поважний ФОП платить ЄСВ з мінімалки, а отже пенсію собі заробляє мінімальну.

Я говорю про минимальную пенсию. На минимальную в Украине тоже не будет потенциально.

Так на мінімальну прожити нереально.
А отже є чи нема то не суттєво вже давно....

майже ніхто з «уклоністів» не сидить в тюрьмі — це одиниці судових справ. Більшість отримують «умовно»

Кожаєв правильно говорить — після війни буде тотальна амністія, включно з тими, хто робив «легку» колабораційну діяльність на окупованих.
А всіх агресивних ветеранів будуть саджати.
Тому ветеранів треба реабілітовувати, щоб агресія не виливалась в мирне життя

Не все, що роблять — це логічно.

І не все, що будуть робити — це теж логічно.

Що буде — побачимо. Але чи назву я то вдалим варіантом — теж побачимо.

Ти опираєшся на принцип «раз так роблять — значить так і має бути».
Якби всі так мислили, то ми би досі вогонь кресалом добували і все ок. Нащо придумувати щось краще?

Можливо для тебе це новина, але чимало людей сидять за це в тюрмі уже, прям в цей момент

Скажи сам, как военный что лучше: тёплая тюрьма, или холодный окоп? Я не был ни там — ни там, поэтому не могу сказать. Но вот как-то мне кажется, что под Бахмутом едва-ли лучше, чем в тюрьме на общем режиме. А потом вполне может быть, будет амнистия.

Чувак, мой тебе совет, прими как данность стихотворение Петрова(был такой поэт): «такой сей свет, герой чуть дышит в лазарете, а трутень что не день кобенится в карете».

Щоб який козирь ти не був, отримаєш по всій строгості закону.

Опять-же, у тебя сведения мягко говоря не очень. Есть депутат под подозрением который по непроверенным, но достойным внимания слухам пересёк границу и ничего. Есть яйца по 17-ть гривен штучка, яблоки по 50-т гривен кило. Поясняю: чтобы украсть тебе не купили дрон и если он сломается, а новый не привезут волонтёры на разведку придётся топать своими ножками. Про мину «лепесток» знаешь и что она с ногой делает? То есть да, эти люди воруют на твоей крови.

Будуть оточуючі змушувати уклоніста виконувати вимогу закону платити 25% додаткового податку чи ні — річ суб’єктивна.

Не будут. Как заставить? Человек просто уедет и всё

По порядку.

Перше. Гарантувати незмінність думки не можу, в тюрмі не був . Але мені здається в тюрмі не так фігово.

---------

Друге. Про прийми як данність.
Вже писав і казав. Оце все про «я тебе не посилав» і так далі — це було вже. Я це прийняв ще давно.

-----------

Третє. Про випадки коли хтось собі може дозволити скористатись законом щоб якось нагріти руку.
Згідний, випадки були, є і будуть. Особливо де прям дуже великі гроші і дуже мало доступу журналістів (яєчка ж раніше по 17грн куплялись. Прийшли добрі журналісти, нагнали шухеру. Контракти почали переглядати. За яєчка розслідування тривають. Та і Тандир дуже вірогідно сяде). Питання проценту. Процент постійно покращується. Навіть в тому, що стосується шишкатих хлопців.

Що ж стосується простих смертних, то тим паче. І я думаю. Не знаю, а саме думаю, припускаю. Що ввівши підхід, про який я говорю, в нас і корупції тут стане менше.

Человек просто уедет и всё

ІМХО это самообман.
Например у тебя, как у успешного фрилансера, до войны было 150 возможностей уехать, но ты не уехал , ибо, скорей всего думал «а нафиг?»
И таких масса.
Это как в песне "Перемееен требуют.... И вдруг нам становится страшно, что-то менять...

У меня и сейчас есть возможность уехать, но это стоит денег

Ну опять-таки «а нафиг я буду тратить их»

Именно так, я — не рабыня Изаура чтобы откупаться у государства.

Все же речь о самообмане, а не об откупе

В каком смысле? Чтобы сейчас уехать нужно маму оформить как инвалида, с ней выехать, или попасть в шлях с надёжным перевозчиком — всё это стоит денег. Самое смешное знаешь что: ответственность за " выехал законным путем и не вернулся" не существует. Получается выкуп себя из рабства

Я был уверен, что уже инвалид.
Ты ж и так ездил на соревнования.... то есть выездной

Федерация оформляет разрешение на выезд в минобороны для спортсменов, я подписываю бумажку что обязуюсь вернуться. Два раза был и два раза вернулся. Во первых, у меня здесь семья, во вторых не могу подвести федерацию. Что сделал не так?

Але пан міліціонер каже що буде всім хана

Це буде принцип негативного відбору якщо хитровиїбані паразити не будуть мати покарання за відмову від служби.

З одного боку я вас розумію. Хто ризикував на війні своїм життям, хто бачив як гинуть друзі — мають право називати тих, хто береже своє життя «паразитами».
Але якщо так дивитися — то виходить що таких як я треба просто показово розстрілювати. Просто тому, що багато чудових людей загинуло на війні, а я живий — і вже цим винуватий!
І єдиний спосіб спокутувати цю вину — це померти «за компанію» з героями.
Але цікаво інше: якщо так думати — то виходить що навіть той, хто воював десь на другий лінії, чи на передовій — але йому пощастило вижити ... він теж винен що не загинув, як інші герої! І завтра у нього спитають: а чи не тому він вижив, що ховався за чужими спинами? Може не квапився бігти уперед — пропускав інших? І знову єдиний спосіб довести що сумлінно виконав свій обов’язок — це тільки загинути.

Ви перекручуєте. Не знаю умисно чи підсвідомо, але тим не менш.

По-перше, я не закликаю розстрілювати. Я навіть позбавлення волі вважаю не дуже варіантом.

По-друге. Я не заявляю, що «всі, хто не служить в армії — паразити».

Людей, хто під час війни не служать в армії я розділяю на 3 умовних категорії:
1. Не служать, бо їх не беруть. Це й діти, це й хворі люди, це й просто придатні люди чия черга ще не настала. Це кароч люди, хто приходить в воєнкомат, а йому кажуть: «ми тебе покишо призивати не будемо». Але не тому, що він забашляв чи тому, що він чийсь кум. А тому, що просто так повезло.
2. Людей, з кого в якості цивільного/цивільної користі й справді більше. Це тобі й люди хто виховують хворих дітей, і енергетики, і науковці, і надпотужні підприємці, і ІТвці рівня експерт.
3. Хитровиїбаних паразитів. Тобто тих, з кого в армії було б більше користі як в цивільному житті. І кого воєнком з радістю призвав. Але. Вони блакитної крові, їх нізя, бо вони ж бачте-но «асобєнниє».

Іі, власне, карати я пропоную лише останніх.

Тобто. Якщо ти розглянеш мою позицію саме такою, якою вона є. А не такою, якою ти її собі накрутив перекрутив.
То ввесь твій коментар не матиме сенсу. Бо ти в ньому «б’єшся з привидом».

Дуже прошу. Будь уважний і не перекручуй. Спасибі

Трохи складніша класифікація.

Щоб натякнути. Чи буде користь від того, щоб Залужного взяти в піхоту на нуль, щоб він не відсиджувався в ГШ, як айтішники?

Те, до чого ти ведеш, в моїй класифікації передбачене пунктом 2. Якщощо

а жінки, чому жінок не включаєте? Ось де справжні паразити в данній ситуації.
Ти ж сам пишеш, що йшов за західними цінностями — а там — рівноправ’я

Гарне питання. Очевидне, і тим не менш я надіявся його не зачіплять. Ех, ладно) відповім.

Коменти в доу — це і без того базар. Це й без того дуже тяжка запутана дискусія. Людей багато різних, кожен грузить зі свого боку. Більшість в деталі не вчитуються.

І без того.
Якщо я боронь Боже зачіплю тут феменізм — підніметься такий балаган, що ну його нафіг.

Хитровиїбаних паразитів. Тобто тих, з кого в армії було б більше користі як в цивільному житті. І кого воєнком з радістю призвав

А вот если военком-бы призвал но не может потому, что есть вполне законные основания для отсрочки. Если их отменят, человек что-то другое придумает и всё равно не пойдёт, а прицепиться к нему никак?

Гарне питання. Але якщо-що цілком очевидне.

Я чекав коли його зададуть. Але знову ж таки це чомусь із натовпу людей прийшло в голову лиш тобі. Ти мене сьогодні дивуєш.

Но так то, відповідаючи на саме питання.

По-перше, якщо закон буде розроблений добре, якщо добре пропрацювати критерії. То людина не зможе якусь тупу відмазку подати як законну причину.

По-друге, збрехати (наприклад підробити довідку і т д) не дадуть співгромадяни.

Відповідно якщо людина надасть дійсно поважну причину, надасть це чесно. Ну так і молодець. Чого і треба було досягти.

людина не зможе якусь тупу відмазку подати як законну причину.

.
Учёба, например. Платишь деньги и учишься

Це ще один недолік законодавства.
Зараз у тебе бронь просто якщо ти студент. І пофіг де ти вчишся, чи на акредитованій освітній програмі, чи в якійсь шаразі аби просто числитись.

Як на мене. Було би правильним ввести обмежену кількість заброньованих від мобілізації місць в університеті. І розприділяти їх по тому ж принципу, що зараз бюджетні місця.

Було би правильним ввести обмежену кількість заброньованих від мобілізації місць в університеті. І розприділяти їх по тому ж принципу, що зараз бюджетні місця.

Всегда можно что-то придумать, если есть деньги

Було би правильним ввести обмежену кількість заброньованих від мобілізації місць в університеті.

Нет. Просто не давать отсрочку тем студентам, кому за 25.

И я выеду за деньги с матерью — инвалидом

Если у тебя опека оформлена.
Кстати, совсем недавно узнал, что опека, правильно оормленная, подразумевает то, что опекун все время с опекаемым.
То есть никакой официальной full time job....
Правда ли это — хз

Если у тебя опека оформлена.

— нет, если у матери/отца/тещи/тестя 1-2 группа — без каких-либо опек

И, если нет больше никого рядом?
Сестра например...
И «прописан» должен быть там...
И свидетели....

Ну вот я у матери один, прописан с ней, проживаю тоже с ней и свидетели есть. Третью группу пожилому человеку оформить документально как высморкаться, так что вопрос в наличии денег — с ними везде хорошо

Так разве не оформлено давно уже? По идее нужно.
P. S. У тебя жена есть.
Вероятно что тогда будет «уже два человека» и один пожилой.
Хз как на такое смотрят врачи....

Так разве не оформлено давно уже?

Нет, зачем? Это надо пожилого человека беспокоить

Хз как на такое смотрят врачи....

Как заплатишь, так и смотрят

а там уже недостаточно третьей группы. Вторая надо.

Дядь, ну ты хоть закон почитай, перед тем, как умничать, лови — "особи, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;«(абз.11 ч.1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»)

Я не утверждаю, я предполагаю лишь.
У меня вот друг есть, которому открыто сказали : «Не оформим опекунство, ты призывного вощраста, а нам проблем с военкомом не нужно».
Так что Закон это хорошо.....

Еще раз, опекунство не нужно. Да, в ТЦК могут набазарить чуши, чтобы заарканить, нужно быть готовым, когда идешь туда и аргументировать все, опираясь на закон, а не гривой в цвет кивать на все предложения что-то подписать не читая.

К чему этот спор?
Речь быа именно об опекунстве.
Причем нигде и никто не упоминал 1 и 2ю группы, а поэтому под упомянутый вами Закон вероятно и не попадают (мои знакомые) .
Более того, разговор с Владимиром велся, а по его словам даже «3ю группу для пожилого оформить не проблема», то есть еще не оформлена.
Наверное в аспирантуру он поступил не для полнятия уровня знаний

Опекунство не надо. Только 2 группа (пенсионный, выписка с МСЕКа не катит уже), общая прописка и полчаса времени на споры с погранцами, которые не умеют читать постановление кабмина.

А что подтверждает 2ю группу?
Не выписка с МСЕК разве?

Добавили прошлой осенью бюрократии, теперь справки недостаточно.

Було би правильним ввести обмежену кількість заброньованих від мобілізації місць в університеті. І розприділяти їх по тому ж принципу, що зараз бюджетні місця.

І вони б так само купувались, тобто навіть «справжні» студенти не змогли б вчитись, бо вчились би багаті «паразити». Браво!

Учеба ведь только на стационаре дает бронь.
А учеба на стационаре подразумевает то, что честный (я про действительно честного абстрактного человека) сеньор не может еще и работать на «галере», ибо просто нет времени и там и здесь.

Так на нормальних акредитованих програмах його просто відрахують за прогули

Сейчас вся и везде учеба онлайн. В случае особенно въедливого преподавателя важно во время пройти перекличку. А там сдал зачёты/экзамены в срок и проблем никаких

При обмеженості місць конкуренція всеодно є. І викладач + адміністрація будуть дивитись хто до них напрошується.

Тим паче вступна кампанія тільки восени

Какая ограниченность мест, дядя ты смеёшься? Сейчас люди до восемнадцати массово выехали, нужно кем-то заполнить расписание. А тут люди на платный идут и проблем с ними никаких — очень выгодные студенты

Бо зараз у нас взагалі срака в освіті.

Зараз в нас впринципі дуже багато проблем в системі. Я ж говорю не про зараз. Я говорю як краще зробити щоб було краще.

Тук тук

Срака це дуже толерантно :-(
Я на короткій нозі з PhD, що у місцевому ВИШі викладає...
Це вааще.
Нема компів, потрібно бігати клянчити у спонсорів.
ПЗ для моделювання (це ж інженери майбутні) — взагалі ХЗ звідки брати....
І всім на це побоку....

От це і називається «коли закінчились аргументи, почну придиратись до стилю комунікації. Перекручувати. Робити підміну понять. І далі по книжці».

А якщо людина навпроти не піддасться, то почну на особистості переходити.

В тебе ідеальна логіка. Тільки надто примітивна як для PHD

От це я не зрозумів 😕
Випадково попав під роздачу чи що?

А теперь я скажу, что возможно тебе не понравится. Украина — страна-банкрот. Назови мне причину по которой кто-то захочет её переделывать, тратить на это свои ресурсы?

Дешёвая рабочая сила йок, все уехали
Свобода ведения бизнеса? Бугага!
Для выращивания сельхоз-продукции достаточно миллиона человек на всю Украину.

Что ещё?

Образованным и квалифицированным эта страна по банану. Таких как ты очень мало.

Називаю причину.

Тому, що люди.

Да, якщо проводити своє життя тільки в коментах на доу, інфобульбашка викривлюється.
Але коли я на свої очі бачу і якогось дядька з села, і всяких шишкатих хлопців, хто реально служать і реально воюють, а не просто за «прикриттям» прийшли. І різноробочих, і інтелектуалів.

Хто жертвують собою заради кращого майбутнього цієї країни.
І не просто там віддано воюють, а й порівняно людяно воюють.

То це вселяє надію.

Да, вони в більшості мають багато травм і не знають як правильно. Для цього й придумані дискусії. Для цього й придумане просвітництво.

Впевненості, що все вийде нема.

Але надія *є

Я тебя опять-же расстрою: для чего-либо должен быть личный интерес.

На платный практически нету конкуренции. Только плати. Причем это в топовые. А в какой-то левый вообще без вариантов.

Не відрахують, на гуманітарній спеціальності здати завдання — це ж елементарно, навіть якщо не здаси все вчасно — контрактника, наприклад, ніхто чіпати не буде, бо він гроші універу платить.

Третий раз.

Якщо давати обмеження на кількість заброньованих місць. А не всіх підряд. То буде конкуренція. В т ч за бронь

Я про те, як це працює зараз, а не про фантазії і побажання.

Так зараз фігово працює, я й не заперечую цього, лол

Когда-то работал. Сейчас — мне окуда знать.
Это ж в общем сказано.
Масса народу «пошла учиться», и не все фрилансеры....

Ну вот, получается к людям, которые работают удалённо как ФОП даже формально придраться нельзя. Что и подтверждает мою изначальную мысль: в данный момент воевать не пойти можно вполне легально.

Да легально.
Однако я опять-таки развиваю тему самообмана.
ИМХО все пофиг, но самообман — нет.
И, когда человек «на самообмане» задвигает идею, что это все нормально, то, ну я не знаю...
Но это вообще-то не к тебе. Твой пойнт «я не должен» — это понятно.

p.s. В сущности никто не должен, но наверное никто не хочет, чтобы пришли «вежливые русские»?

но наверное никто не хочет, чтобы пришли «вежливые русские»?

Объясняю ещё раз: мне важно не чтоб не пришли, а чтобы я был подальше

якщо закон буде розроблений добре

ааааа так он у чому річ, у нас просто закони погано розроблені і тому не працють... і ніхто 30+ років не може їх «добре розробити»

Якщо ти розглянеш мою позицію саме такою, якою вона є.

Вибач, але при погляді зі сторони твоя пропозиція виглядає саме як спроба покарати ухилянтів і навіть «помститися» їм.
У мене є зустрічна пропозиція: під час війни усі, крім тих хто воює, мають платити підвищений податок — краще навіть за прогресивною шкалою. Це цілком справедливо і рівноправно — і ніякого фемінізму.
А ті, хто захищають Україну — відповідно не платять податки та отримують гідну оплату + страхування на випадок загибелі або каліцтва. Також можна у якості додаткової нагороди давати права на землю (на додачу до медалей). Це також справедливо — хто прийняв ризик і переміг — забезпечить себе чи свою родину на багато років уперед.
Саме так, на мій погляд має виглядати армія цивілізованої країни: або ідеш воювати сам — за гроші і пошану, або — платиш гроші і забезпечуєш того, хто воює замість тебе. Саме тому від початку війни 90% моїх доходів іде на допомогу воїнам. Це також вирішує проблему «хто буде захищати, якщо усі захочуть відкупитися» — захищати будуть іноземні найманці. Охочих воювати за гроші у світі вистачає.
Те, що ми маємо з примусовою мобілізацією — несправедливо з усіх боків:
1) Надає державі право розпоряджатися життям громадян — у кращих традиціях тоталітаризму. «Людина для держави чи держави для людини» — тут має бути тільки одна відповідь.
2) Робить солдат (особливо — мобілізованих) фактично безправними. Вони належать державі — і держава вирішує скільки їм платити, скільки відпочивати і т.і. Відмовитися — не можна, отже це фактично рабство.
3) Викликає кричуще порушення рівноправ’я: одних громадян держава перетворює на рабів — інших ні.
4) Провокує безкарність — бо «війна усе спише». Солдати — «гарматне м’ясо» і далеко не кожен командир їх береже. Хоча у цивілізованій країні держава має компенсувати мобілізованому і втрати бізнесу, і здоров’я і тим більше життя.
Отже якщо пішла пропозиція про додаткові податки — то і умовах ринкової економіки і законодавство має бути відповідним. Держава залучає людей для захисту — і це має бути добровільно! Військова — це також професія, де мають бути і вихідні і відпустки і ринкова зарплата. Тоді і кандидатів буде вдосталь. Відповідно аби фінансувати війну держава має забезпечити фінансування — у тому числі за рахунок податків, чи інших джерел. У жодному разі у держави не має бути права перетворювати людей на рабів і розпоряджатися їх життям.
P.S. Якби не примусова мобілізація та заборона на виїзд — скоріші за все я так і залишився би у Харкові, тільки з’їздив на море у Чорногорію. І поки була б робота в ІТ продовжував би донатити на перемогу 90%. Але зараз аби залишитися українцем держава вимагає від мене забагато (фактично — віддати усе). Доведеться шукати інший дім — не такий дорогий.

А вот тут, батенька, мы Вас и поправим. Налог-то ввести можно в теории, но если после его уплаты останется только с голоду умирать или на большую дорогу с кистенём идти, то что это будет? Я уже не говорю о том, что немало людей из-за войны работу потеряло или работает в режиме месяц на минималке, месяц за свой счёт.

«позиція виглядає як» в перекладі на сухий залишок означає: «я (тобто ти) собі уявляю це як».

Якщо ти дивишся на дерево, а він тобі виглядає як стовб, то це питання вже до тебе і твого зору.
Я тут при чому?))

-------
Щодо податку для всіх. Я не вважаю це справедливим. Енергетики їбошать наприклад, і життям ризикують, хоч і офіційно вони «робітники Ахметова», а не «військовослужбовці». І маю ще багато прикладів.

-------
Про «90% доходу під час війни йде на війну». Це уже цікавіше. Чому.
Якщо ти і справді пристарілий прихворілий, та ще й по спеціальності не сильно то й шариш в ІоТ, паянні плат, програмуванні дронів і так далі. Ну тобто якщо в оборонці (будь то воїном в окопі чи інженером в лабораторії) з тебе користі мало.

Але. При цьому ти там прям сінійор помідор фронтендер, заробляєш нормально так кілька тисяч доларів і майже все передаєш на оборонку.

То певною мірою ти і так служиш. В специфічному «грошодобувному» напрямку, і тим не менш. І якщо платиш ти реально багато грошей, а в армії користі з тебе буде мало, то ти відносишся бо 2 категорії (а не 3). Ти цивільний, з якого користі цивільним і справді більше. А не паразит.

-------------
Держава не вирішує скількох солдат вбити. Вирішує противник.
Держава й командири лише заважають противнику.
Якась держава добре організована і добре заважає, якась держава гірше. Якісь командири кращі і краще заважають, якісь гірше

Але. Навченість командира і організованість держави впливає лише на вірогідність. Навіть в елітних арміях світу людям служиться важко, люди вмирають і калічатьчя.

Попередній аргумент про чого не служиш в армії (бо по суті служиш на гальорі), то аргумент.
А от «не йду в армію, бо там тяжко й можна вмерти» — це відмазка. Спроба самовиправдатись.

----------
Про хто буде воювати якщо всі захочуть відкупитись.
А хто буде воювати якщо всі оберуть «краще відсижу в тюрмі».

Якщо в країні недостатньо людей хто готові воювати — все просто, ця країна програє.

Якщо ти в лісі зустрінеш ведмедя. І в тебе не буде достатньо сил та засобів щоб захиститись — все просто, ти програєш ведмедю.

Повір. Боятись воювати легко коли ти в безпеці.
Якщо ж кацапи прив’яжуть перед тобою до стільця твою дочку і почнуть їх ґвалтувати. Тобі стане важко не хотіти воювати. Щоб яким ти пацифістом не був.

----------
Про десятки інших тез.
Тут я відписав мою думку лиш на ті твої тези, які мені здались цікавими. На всі інші (а їх в тебе ±20) я заїбусь на кожну відповідати.
Можеш сприймати це ніби я зливаюсь, але я правда надто зайнятий щоб стільки тратити на це часу

Якщо в країні недостатньо людей хто готові воювати — все просто, ця країна програє.

Це означає це що ризикувати життям за цю країну не є вигідним і це тільки доводить тезу про шкоду та аморальність примусової мобілізації.
Людей не треба змушувати ризикувати фінансами чи навіть життям, якщо вони бачать потенційну вигоду.

У тебе тут прослідковується 2 основні тези.

---------------------------------
Теза перша.
Ти вважаєш, що якщо в країні недостатньо людей хто готові безкоштовно тебе захищати, значить ця країна невигідна для твого проживання.

Ну какбе, це майже цитата з кодексу паразита.

-------------------------------
Теза друга.
Ти впевнено заявляєш, що саме твоя і тільки твоя. Твоя і тільки твоя мораль — правильна.

Я тебе здивую.
Мораль — це суб’єктивне поняття. Кожен сам вирішує що морально.

Дуже мало людей вважають моральним воювати безкоштовно. Більшість вважають, що безкоштовно воюють лише лохи.
Твій же погляд на мораль так взагалі — це «Всі, хто не хоче бути лохом — той моральний банкрут. Всі, тільки не я сам (ну тобто ти)».

-------------------------------------------------
ЗВЕРНИ УВАГУ

Моя оцінка твоїх поглядів — ***аний встид. Гидко читати те, що ти написав. Гидко. Просто гидко.
І я цього не приховую.

Але.
Я поважаю твоє право навіть на таку думку, тому на здоров’я, хочеш думати так — думай.

Пропоную цю тему на цьому закінчити

Ти вважаєш, що якщо в країні недостатньо людей хто готові безкоштовно тебе захищати, значить ця країна невигідна для твого проживання.

Я вважаю що ніхто не має нікого захищати примусово і тим паче безоплатно або за нав’язану з верху ціну. Ви вигадали зміст який відсутній в моєму тексті — це straw man fallacy.

Мораль — це суб’єктивне поняття. Кожен сам вирішує що морально.

При цьому Ви глибоко переконані що Ваша мораль краща за його (чи інших опонентів).

От що мені дійсно цікаво, це з якою метою ти постиш в фейсбуці звіти про авто і т д?

Я роблю те що вважаю необхідним робити згідно з власним сумлінням; а також із відчуттям глибокої зневаги до «власної держави» що лише заважає і активно демотивує

Beaver Green — чітка, моральна та раціональна позиція. Well done.

Був би я немовляв, то зригнув би))))

Хоча Байвер Грін хоча б, з його слів, і справді більше відносится до 2 категорії (а не 3 категорії).

Хто буде визначати критерії та давати оцінку цьому:

кого в якості цивільного/цивільної користі й справді більше

Майже у кожному своєму коментарі Ви оправдовуєтесь та пропонуєте максимально субєктивний (я б навіть сказав утопічний) погляд на ситуацію.

А як з цим боротися:

Але не тому, що він забашляв чи тому, що він чийсь кум

Ви ще молодий та маєте далеко не повне уявлення про те як функціюнують процеси в державі та в світі загалом.

Це тобі й люди хто виховують хворих дітей

А якщо я виховую дитину, але вона не хвора, це теж паразит? Як зрозуміти, я більш корисний як айтівець зараз на своєму місці (та ухилянт), чи може якби я пішов до ЗСУ, я би там 1000 рагулів закосячив і все ж таки виявилося би що я більший був би корисний там? (Ну, якщо мене б навчили як треба, бо я нічого не знаю про військову справу та не вмію).

Якщо маєш інтелект (а скоріше всього маєш). Якщо не маєш тяжких болячок.

Якщо маєш дружину яка зможе забезпечити базовими потребами дітей.

То служачи в армії ти зможеш принести країні користі на ± кілька десятків тисяч доларів в місяць.

Якщо працюючи в ІТ ти приносиш країні менше 20 тисяч доларів в місяць (чистими траншами в бюджет / волонтерські фонди), тоді в армії з тебе користі точно буде більше.

Якщо ж приносиш країні більше 20к доларів, чистими траншами, то вже можна подумати.

---------
Методологія. Знищуючи потенціал противника — ти можна сказати «заробляєш» гроші для країни.

Так от тільки на 2023 росіяни виділили на війну більше 100 мільярдів доларів, тільки офіційно (а скільки фактично?).

Навіть тільки цьогорічних 120млрд / 1,2млн наших військових / 12 місяців = 8,3к доларів в місяць на людину.

Це при тому, що цьогорічних 120млрд — це лише публічно назване ними число. А скільки грошей іде ще непублічно?

І при тому, що воюють вони не тільки тим що тут і зараз. Воюють вони всім, що накопичували десятки років. На що пішли трильйони доларів.

---
Авжеш. Є ряд недоліків.
До прикладу, тут я не врахував скільки грошей, жінок, дітей, професіоналів, ти зберіг країні не давши кацапам зробити з Буковеллю, Києвом, Житомиром, Вінницею, Одесою і т д те ж саме, що вони зробили з Бучею.
Але там треба рахувати скільки коштує Україна (ввесь її капітал. Зокрема заводи, будинки, поля, ЛЮДИ). І тоді число вийде взагалі сотні тисяч доларів в місяць. Від якого в більшості взагалі дах порве.

Методологія не ідеальна, дуже неточна. Але хоч яка є

Якщо працюючи в ІТ ти приносиш країні менше 20 тисяч доларів в місяць (чистими траншами в бюджет / волонтерські фонди), тоді в армії з тебе користі точно буде більше.

А як ти це вирахував можно поцікавитись?
Що саме 20к баксів у місяць? (хто взагалі в айті таки суми заробляє в Україні?)
Може я зараз піду до ЗСУ, через два тижні після завершення навчання мене летально задвухсотять у посадці під Бахмутом, а так живучи я би донатив ще роками? Не кажучи же про втрати моєї сімї та дитина, яка залишиться без батька на все життя?

> як вирахував?
Я ж описав методологію.
Можна й 100к взяти, можна й 400к. Я 20к це так, на глаз, чуть вище самого мінімума.

> А хто в ІТ заробляє стільки грошей?
Пфф, так отож. Знищивши кацапам одну бмп ти знищуєш ±1млн доларів. А затрофеївши її, ти забираєш мільйон доларів у русні, і віддаєш його Україні.
Війна — це супермега дорого. Всі оці «високі» зарплати ІТвців — це дріб’язок на фоні тих грошей, які обертаються на війні. Ба більше, якщо ти поцікавишся які гроші обертаються в аграрці, які гроші обертаються будь-де. Ти зрозумієш, що ніфіга ІТшка не елітна.
Тому я й кажу: «ІТці мають бути заброньовані, бо ІТвці приносять багато грошей» — це відмазка, яка далека від суворої реальності.

> Через два тижні після завершення навчання мене задвухсотять
З чого така впевненість? Яка б статистика сумна не була, але вона в рази оптимістичніше за те, що ти кажеш (да, є окремі випадки. Але є окремі випадки неймовірної живучості).
Та і звідки впевненість, що тебе кинуть саме під Бахмут? Вірогідність не нульова, але дуже низька.

> Якщо я помру, я не зможу потім платити податки, держава від цього програє
А якщо загине якийсь тракторист Вася і не будемо кому сіяти зерно. Держава не програє?
А якщо той тракторист по своїй дурості не зможе керувати хаймарсом (коли ним міг би керувати ти), держава не програє?

> Якщо я помру, то мої діти лишаться без тата
Тобто твої діти мають більше права мати тата, чим діти того ж тракториста? Твої діти заслужили мати живого тата, а діти тракториста ні?
Просто тому, що ти ІТець, а він тракторист?
Нічого собі заявочки. То виявляється трактористи тепер унтрменшн, а ІТці панівна нація? Вау, правова держава

Вся ця дискусія — це ще одна спроба натягнути принципи справедливості на всіх. Нема ніякої справедливості тільки і ніколи ії не було.
Вот ти кажеш, чим айтишнік краще тракториста? Та нічим, усі рівні, давай його в армію.
Завтра до тебе прийде дружина загиблого військового і скаже — а от чому ти живий, а мій чоловік мертвий, де тут справедливість?
Давай тебе вб’ємо, щоб твої рідні, і жінка так само страждали як і ми страждаємо, це буде справедливо!

Потім прийде херсонець, в якого хату залило водою чи розбило ракетою — а от твій дім на місці, а мого нема, треба твій відібрати, де тут справедливість?

Після нього прийде харків’янин, скаже, я тут півроку без роботи сиджу і в армію не беруть, бо інвалід, а виїхати теж не можу, бо грошей нема і нікуди, ноги не ходять — до де ж тут справедливість, давай тобі ноги відріжемо!

А потім солдат прийде до Залужного, скаже, мені ногу відірвало лєпестком, а ти в кабінеті сидів, де тут справедливість, давай тобі ногу відріжемо.

А потім ще можно в Афріку зазирнути де істи нічого і ще кудись. Без кінця будут знаходитись люди, яким гірше ніж тобі, ніж мені, а потім ще люди яким гірше чим тим!

Че не означає, що ми тепер повинні рівнятися на гірше.

От ти в курсі, що діти в африці голодають, а ти, сосиски з картоплею в армії їси?? А ну віддай свою їжу, щоб по справедливості усе було!

І так, я розумію, приклади я навів дикуваті можливо, але хто буде відрізняти оту «справедливість» і відмірювати що кому скільки? Політики? У яких діти в Італії з паспортами ЄС? Ти персонально? Жінки та діти загиблих військових? Може в них більше права ніж в тебе щось вимірювати? Чи в кого більше? Чи буде їх справедливість адекватною враховуючи їх біль?

Знаєш скільки людей, які заздрять тобі і не мають того що в тебе є? Роботи в айті, зарплатні, ще чогось. Теж віддаси їм все, а сам будеш корку хліба доїдати? Ти ж так не робиш, вірно?

>

Нема ніякої справедливості тільки і ніколи ії не було

Тут погоджуюсь. Розуміння справедливості суб’єктивне.

>

Вся ця дискусія — це ще одна спроба натягнути принципи справедливості на всіх

Тут теж погоджусь. Вся конкретно оця дискусія — це спроба вельмишановнів панів всезнайців всерозумійців закрити мій паганий дикунський рот. Бо як я посмів розуміти справедливість не так як вони. Фу який я гандон, розстріляти мене на***.

--------
За все інше. Там по простому ти все зводиш до того, щоб довести невдалість НІБИТО моєї тези.
Ти там гарно розписав чому не варто рухатись до «зробимо всіх однаково бідними». Але я якраз то пропоную зробити всіх однаково багатими.
Я ж не пропоную відрубувати уклоністам руки або пісюни, навіть в тюрму не хочу щоб садили.
Я хочу щоб уклоністи могли жити звичне життя, розвиватись, рости, купувати хати, родити дітей, кохати жінок, відкривати бізнеси і т д. Просто при цьому щоб частину (25% — це реально мало) свого доходу віддавали в фонд, з якого фінансувати людей, хто втратили набагато більше (порених і сім’ї загиблих).
Не для того, щоб зробити біднішими уклоністів, а для того, щоб зробити поранених і сім’ї загиблих хоч трошки багатшими.

А як їх заставити залишитися в Україні і платити?
І друге питання, я не впевнений, що прочитав всі каменти, можна лінк, де тебе називають гандоном і хочуть розстріляти? Або хочаб явно заткнути рот?

Розстріляти то гіпербола.

А от дикуном, злим агресивним, «недостойним», то повно. Чесно надто лінивий щоб копатись все перечитувати і нарізати цитати. Тут сотні коментів.

Явно закрити рот в стилі «завали їбало», такого не пригадую. Такого щоб «закрий свій ротик», теж не пригадую.

А от неявно: всякими знецінюваннями, перекручуваннями, переносами уваги, приписуванням мені ідей які я не несу, тими ж обзиваннями, то повно. Тут якраз якщо настільки цікаво, то бери й все потихеньку перечитуй.

Воно який нюанс. Прямим текстом сказати «завали їбало» вони не кажуть, бо знають, що це не спрацює.
Але всі оці «аргументи», придумані щоб самим же себе в своїх же очах виправдати.

Щодо як змусити залишатися й платити..

А сенс змушувати? Щоб що?

Ну ти топиш щоб заставити «ухилянтів» платити додатковий податок після війни. Яким чином ти їм це хочеш продати? Вони візьмуть і виїдуть в ту ж Канаду де податок буде такий самий або навіть менший, але платять всі і ніяких проблем з повоєнною країною і статусом унтерменша? А через 5 років приїдуть з Канадським паспортом якщо захочуть і без всяких зобовязань.
Хіба що ти пропонуєш їх закрити в країні поки не відпрацюють борг державі. І тоді для них рашка вже виглядає як визволитель, а влада як окупант рабовласник. Якісь альтернативи?

Ну так нехай виїжджають.
Нащо затримувати силою?

Щодо як продати. Я їм це пропоную продати роблячи акцент на совість (в кого вона є). І на громадський нагляд (от як сусід викличе поліцію якщо узнає, що ти вбив дружину. От так само щоб сусід здав тебе поліції, якщо дізнається, що ти ухиляєшся)

Ну так я питаю, хто буде платити ті податки і залишатися, якщо в любій іншій країні він звичайна людина, а в Україні — уклоніст унтерменш? І як допоможе громадський нагляд?

Ну в Пд.Кореї та Ізраїлі ті хто не служив таки «унтерменши»

Яким чином ти їм це хочеш продати?

Наприклад всім підвищуємо певний/вводимо новий податок, але якщо воював то його не платиш.

Мені здається, що оці 25% доходу, пожиттєво, взагалі не реальні. Спробую пояснити чому.
Уявімо ситуацію.
В нас є два хлопці. Петро і Василь.
Сьогодні Петру виповнилося 27 і він став підлягати мобілізації, а Василю 26 і він ще рік вільний від цього зобов’язання.
Пройшов рівно рік і війна закінчилась.
Петру 28, Василю 27. Перший якось пропетляв від повісток, та не був призваний. Василь же просто отримав військовий квиток, бо на строкову службу вже по віку не беруть, а війни немає. Якщо Петра вважати уклоністом, тільки тому що не служив, а технічно міг би, то він до пенсії (65 років) буде платити 25% свого доходу, а це 37 років. А Василь, який всього на рік молодше, живе на повну ставку. Виглядає що ми тут породили дику несправедливість, бо по факту нічим Василь не краще Петра, просто йому пощастило на рік пізніше народитися.
Якщо ж ми вважаємо що 25% платять лише ті хто законним чином визнаний уклоністом, то такий податок платити будуть лічені тисячі людей. (якщо не сотні) Бо таких кейсів мізер. Цими копійками нікого не нагодуєш.
Виходить платити податок повинні всі громадяни хто не воював, щоб зібрати адекватну суму? Але стоп, жінки теж? Але ж вони наче нічого не винні з військової точки зору. Та й нам треба буде стимулювати після війни повернення людей, а так ми лише еміграцію посилимо.

Ваша ідея сповнена бажання зробити по справедливості, я вас розумію, але по факту виходить якийсь нежиттєздатний комунізм.

Єдине рішення вже було озвучено після 2015 року. Земельні паї, пільгові позики на бізнес, безкоштовне протезування, освіта, інші пільги. Умовні, додаткові 0.5% податку для всіх, на певний період часу (5-20 років), на підтримку постраждалих під час війни. Щось в такому дусі.

Блять. Война в країні!!!
ПРИЧОМУ ТУТ СТРОКОВА СЛУЖБА?

Строкова служба придумана не щоб хуї пінати траву фарбувати, а щоб загартувати до труднощів і дати хоч яку не яку військову освіту і досвід. Щоб потім легше було на війні.
Хто служив строкову службу — навпаки має перевагу, бо він більше підготовлений.

Уклоніст — це хто під час війни умисно ухилився.

Кількість кейсів покишо мала, бо на рівні суспільної думки «садити в тюрму — це якось жостко». Я і сам проти щоб в тюрму садити. Тому це питання умисно гальмується.
Хоча взагалі-то, всі, хто сам не прийшов до РТЦК оновити свої дані — це уклоніст. І було б слідчим зелене світло і будь трохи ясніші вимоги — таких кейсів були би сотні тисяч.
Але зараз на рівні суспільної думки гальмується. Бо закон дуже сильно відірваний від прийнятних для суспільства вимог. От і все

Ви навіть не спробували вчитатися в те що я написав. В мене жодного акценту про строкову службу прямо зараз не було. Виходжу з обговорення, бо сенсу воно немає. Успіхів вам та бережіть себе.

Якщо ти просто не прийшов сам, це адміністративка за порушення правил обліку 🤷

Якщо не маєш тяжких болячок

А якщо маєш, то ТЦК це не хвилює.

Якщо це справді тяжка болячка, то оскаржуй місцеву ВЛК. Якщо працівники ВЛК порушують закон — піднімай розголос, майже завжди допомагає.

Але справа в тому, що «мене буває щось поболює» — це нормальний стан організму, а не тяжка болячка.

Якщо працівники ВЛК порушують закон — піднімай розголос, майже завжди допомагає.

Пане, ви це серйозно? Розголос спрацьовує раз на рік, а закон в ТЦК порушують щодня, якщо не щосекунди.

Але справа в тому, що «мене буває щось поболює» — це нормальний стан організму, а не тяжка болячка.

Дякую, що самі ж одразу проілюстрували всю суть відношення ВЛК до військовозобов’язаних, як до симулянтів-ухилянтів. У них там всі захворювання несерйозні.

— Скарги є?
— Є!
— Годєн!

А ще я читав Розклад хвороб і знаю, що вимоги пункту А, при якому повинні (лол) визнати непридатним з виключенням з обліку — це не просто серйозні захворювання, це вже коли людина помирає. «Просто» серйозні захворювання підпадають під пункт Б, «непридатність або обмежена придатність визначається індивідуально» (лол лол).

Якщо у людини є серйозні захворювання, то така людина обґрунтовано може боятися ВЛК. Бо на ВЛК визнають придатним кого попало, навіть якогось інваліда без обох рук примудрилися визнати придатним. (Тому інваліду розголос в ЗМІ допоміг, до речі. А скільки трохи менш кричущих випадків не потрапили у ЗМІ?)

А якщо серйозні захворювання наявні одночасно зі здоровим глуздом і розумінням ситуації хоч на один крок уперед, то така людина має вагому причину уникати ТЦК.

Ідеально здорових людей не існує.

Я авжеш козел скотина, бо я обламав твої ілюзії. Як я посмів?

Ти думав якщо тебе щось буває поболює — цього достатньо щоб не служити. А виявляється у всіх людей буває щось поболює. Як я посмів зламати твої ілюзії???

Фу я абьюзер, на тобі гранату, кинь нею в мене

Ти думав якщо тебе щось буває поболює — цього достатньо щоб не служити. А виявляється у всіх людей буває щось поболює. Як я посмів зламати твої ілюзії???

Сумно це читати. Я так бачу, ваш зверхній тон і ваше зневажливе ставлення до здоров’я інших людей не є випадковістю. Не треба так.

Окей, давайте детальніше.

Серед головних чинників смертей українців є такі, як артеріальна гіпертонія і цукровий діабет.

Що каже буква закону? Ось є Розклад хвороб та Пояснення до розкладу хвороб, за якими мають працювати ВЛК.

Стаття 39. Гіпертонія. Тиск в стані спокою у здорової людини має бути 120/80 мм рт ст. Якщо тиск систолічний 160–179, а діастолічний 100–109, то для цивільних лікарів це зветься «високий ризик кардіоваскулярних подій», а для ВЛК це пункт Б, «непридатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально». Для пункту А, гарантованого виключення з обліку, потрібно SYS вище 180, DIA вище 110.

Стаття 13. Діабет. Глюкоза натще в нормі 4,1–5,3 ммоль/л, вище 6,5 то вже діабет. На ВЛК пункт А — рівень вище 13,7. З рівнем 10 все ще можна поїхати рити окопи.

І до речі, це не коли «щось буває поболює». Тиск і цукор не відчувається. Це усього-навсього коли людина повільно ходить і не може бігати, коли людина непридатна до фізичної праці (зокрема, рити окопи), коли людина пожиттєво потребує постійного прийому ліків і дотримання дієти.

Я пишу не про якусь екзотику чи щось таке, що буває лише у пенсіонерів за 80. Хворих на гіпертонію в Україні 12 мільйонів, хворих на цукровий діабет 1,3 мільйони. Серед сіньорів-помідорів за сорок є помітний процент таких, у кого гіпертонія та/або діабет. Ви їм всім порадите сходити в ТЦК?

Фу я абьюзер

Схоже, ви молодий та відносно здоровий. Бережіть себе і будьте уважнішим до своїх слів. І дякую за службу.

В чому мій тон зневажливий?

В тому, що я прямим текстом кажу правду, яка вам не подобається?

Що ж стосується серйозних болячок як от діабет і т д, то ВЛК не визнає вас придатним. Навіть якщо визнає придатним, оскаржуєте і рішення і т д. Хер вас хто посадить.

За старих сіньйорів. Мені здається ІТ складається не тільки зі старих сіньйорів з гіпертонією.

Ахахаха, у мене в батальоні людина з діабетом. Влк написало обмежено придатний, не може в дшв та водолази. Вже третє влк, бо можна раз на півроку діючому військовослужбовцю. В військовий час обмежено придатний==придатний. В деяких областях тебе не придатним тупо не визнають поки на двох ногах стоїш. Все ж не треба скочуватися в відверту пропаганду, купа механізмів зараз працює відверто ніяк.

Ніфіга. Якщо написано обмежено придатний і людина саме не хоче воювати в дшв, піхоті і т д. То й не мають права.

Хай наймає адвоката, це явне порушення.

Щодо «передбачено стільки то влк на рік» теж хз звідки ти взяв. Лізти копатись в законах не хочу, але свого часу читав. І не знайшов там жодних обмежень на кількість разів.

Обмежено придатний накладає обмеження по роду військ. Людині з прикладу, з діабетом, написали, що не можна в дшв та водолазні роботи, відповідно в піхоті вона служить до сих пір. Все по законах. В військовий час обмежено придатниц-це придатний. У мене знайомих обмежено придатних служать багато, і їх не звільняють. Я просто написав, що діабет-то не гарантовано вихід з армії. Гарантований вихід-туберкульоз. Або СНІД.

СНІД чи ВІЛ? В мене у баті був товариш з ВІЛ — й служив далі, й служить, якщо я не помиляюсь.

Хз, може рапорт не писав. У нас звільнили. Від чи СНІД хз, його влк не дивився.

Ні, в піхоті теж не може. Кажу ж, не віриш мені — наймай адвоката

Вибач, не буду наймати адвоката для чувака з бату, він до свого дзвонить частіше ніж я дружині) але ти плаваєш у визначеннях, що він не може робити-написано в довідці влк. Оскільки в обмеженнях нема служба в піхотному баті-він продовжує служити. У нас десь десяток таких, хто ходив на влк з різними діагнозами, всі не можуть в дшв і під воду:) всі служать або звільняються не по здоров’ю

Я коли служив — так само був хлоп з діабетом, він й далі служить, але в аеророзвідці. Інших варіантів немає, лише сімейні обставини.

В довідці ВЛК бувають неточності.
Я просто колупатись в законах не хочу щоб сказати тобі точну статтю, але я знаю, що є де розписано за це і там написано, що обмежено придатний в піхоту теж не годиться.

Звільнитись повністю то авжеш не можеш.
Але тебе повинні перевести або в запасну роту, або кудись на склад діловодом, або будь-куди на ту посаду, яка дозволяє служити навіть будучи обмежено придатним. Явно не стрілець, гранатометник і т д

Що ж стосується серйозних болячок як от діабет і т д, то ВЛК не визнає вас придатним

отак от не визнає придатним перетворилося в повинні перевести або в запасну роту, або кудись на склад діловодом. Тобто початкова теза все таки трошки пиздьож:) і хлопак з діабетом таки буде служити.

Що й було потрібно довести.

Якщо ВЛК визнає непридатним — не буде.

Якщо ВЛК визнає обмежено придатним — служити буде, але там, де це можливо навіть для обмежено придатних.

Не бачу в чому п***ьож

В цьому і прикол, пан офіцер, що не бачиш. Ти, представник зсу, досить категорично написав на досить широку аудиторію, що людина з діабетом не буде визнана придатною. Хтось тобі може повірити і сходити в тцк, і потрапить на склад. В результаті маємо хворого невмотивованого солдата, який вважає що його наїбали. Він буде розповідати всім, що він не має тут бути і це помилка, відволікати ресурси штабу і медчастини.

Я написав, що якщо в нього достатньо тяжка хвороба, що згідно розкладу хвороб він не придатний до служби, значить визнають непридатним і не піде служити.

Якщо.

А ще я читав Розклад хвороб і знаю, що вимоги пункту А, при якому повинні (лол) визнати непридатним з виключенням з обліку — це не просто серйозні захворювання, це вже коли людина помирає. «Просто» серйозні захворювання підпадають під пункт Б, «непридатність або обмежена придатність визначається індивідуально» (лол лол).

не полінився пролистав, додаю цитату

Що ж стосується серйозних болячок як от діабет і т д, то ВЛК не визнає вас придатним. Навіть якщо визнає придатним, оскаржуєте і рішення і т д. Хер вас хто посадить.

Якщо ти вже й вирішив придертись до слів, то ось тобі слова: «не визнає придатним».

Обмежено придатний != придатний.

В чому з мого боку пиздьож?

Обмежено придатний != придатний

В воєнний час обмежено придатний == придатний.

Я нижче кинув скриншот таблички, ознайомся для початку

«Для початку».

Пане, бачу ви багато пишете. А чи ви взагалі читаєте те, що вам відповідають?

Я тут вище вже наводив вам посилання на той клятий Розклад хвороб і на Пояснення до розкладу хвороб, і вказував конкретні дані з нього по статті 39 (гіпертонія) та статті 13 (діабет). Щоб діабетика визнали непридатним, потрібен рівень 13,7 ммоль/л, і це дуже дуже поганий стан. Щоб гіпертоніка визнали непридатним, потрібен тиск вище ніж 180/110, і це теж дуже поганий стан. Взагалі сумніваюся, що люди в такому стані можуть самостійно прийти на ВЛК.

Показники трохи нижче означають «непридатність або обмежена придатність визначається індивідуально». У цьому випадку чомусь всім пишуть «обмежено придатний», а по факту воєнного стану це значить «придатний». Значить, піде служить. Все ніби по закону.

Але це не значить, що людина з глюкозою 10 або тиском 160/100 чудово почувається. Люди в такому стані об’єктивно не можуть служити, не можуть носити берці (почитайте про діабетичну стопу), не можуть харчуватися звичайною їжею в їдальні (бо картопля, хліб та каші це вуглеводи). А ви рекомендуєте йти таким людям в ТЦК і ображаєтеся, коли про цю вашу рекомендацію пишуть погані слова.

Читати читаю, але багато потоків з різних сторін, не по всіх пам’ятаю всю хронологію.

І тим не менш, якщо ви ще раз відкриєте табличку, і поглянате на останню колонку, то 13,7 треба щоб його навіть на облік не ставили.
А щоб визнати непридатним (для призову іде останній стовпчик), достатньо і пункту Б, тобто «цукровий діабет середньої тяжкості з помірною гіперглікемією (не більше 13,7 ммоль/л) та глюкозурією. Компенсація вуглеводного обміну досягається пероральним уживанням цукрознижувальних препаратів або введенням інсуліну до 60 одиниць на добу на фоні постійної дієтотерапії. Ацетонурія, кетоз, діабетичні коми в анамнезі відсутні;»

Щодо їдальні. Дуже рідко хто харчується в їдальні. Майже завжди тому, що просто обстановка не дозволяє розгорнути повноцінну їдальні.
І нема ніяких проблем самому собі готувати. Щодо берців аналогічно, ніхто вас змушувати носити берці замість кросівок чи навіть шльопанців якщо так потребує здоров’я не буде.

----------------------
Можливо якісь поодинокі помилки в визначенні ступенів придатності і є, ніщо не ідеальне. В таких рідкісних випадках я ще можу зрозуміти ухиляння.
Але в більшості випадків все там нормально розписане

Остання спроба. Пане Андрію, я спробую написати short summary того, що пишете ви і що бачу я.

У Розкладі хвороб є пункт А (значні порушення функцій) і пункт Б (помірні порушення). Про пункт А ми дісталися згоди, що людину в такому стані визнають повністю непридатним і назавжди виключать з обліку.

Також ви пишете, що людину зі станом з пункту Б можуть визнати непридатним.

А щоб визнати непридатним (для призову іде останній стовпчик), достатньо і пункту Б

І ось в цьому місці я з вами не погоджуся. Погоджуся з вами тільки в тому, що діабетику точно не повинні написати «придатний» (без обмежень). Але ж це не значить, що його визнають непридатним!

Я тут вже посилався на обговорення питання придатності, наведу звідти цитату юриста:

Якщо непридатність до військової служби або обмежена придатність передбачає індивідуальну оцінку, то виноситься одна з постанов: «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» або «обмежено придатний до військової служби».

Тобто по пункту Б діабетику світить висновок або «обмежено придатний», або «обмежено придатний у воєнний час». Тобто, по факту, шо так шо так «обмежено придатний». А далі, як повезе, то його поки що не мобілізують; якщо повезе менше, то мобілізують у тилову частину; а як не повезе, то буде він десь у піхоті.

І все по закону.

В таких рідкісних випадках я ще можу зрозуміти ухиляння.

Я не виправдовую ухилянтів. Я почав з того, що деякі люди не довіряють ТЦК і не поспішають туди йти, і навів одну з причин, чому буває саме так.

Ще раз.

Коли ти проходиш ВЛК в мирний час щоб розуміти ставити тебе на облік чи ні (це 3й стовпчик з кінця) — якщо ти не прям суперхворий — тебе поставлять на облік (

Але коли проходиш ВЛК щоб розуміти мобілізувати тебе чи ні, там уже за рішенням лікаря (це об’єднаний в купу останній і передостанній стовпчики)

> Я не виправдовую ухилянтів. Я почав з того, що деякі люди не довіряють ТЦК і не поспішають туди йти, і навів одну з причин, чому буває саме так.

В такому випадку прийнято, з єдиною поправкою.
Людей, хто дось серйозно хворі, дось ця хвороба не прописана нормально в табличці на ВЛК, ну реально сущі одиниці.

Що ж стосується серйозних болячок як от діабет і т д, то ВЛК не визнає вас придатним.

визнає. Навели кейси декілька людей

Обмежено придатний != придатний
В чому з мого боку пиздьож?

в сусідній фразі, як мінімум. В військовий час обмежено придатний-придатний. Обмежено придатний так само ходить в наряди, їсть армійську їжу, отримує грошове забезпечення, не бачить дітей, відчуває приходи арти. Обмежено придатний є в списках частини, тобто очевидно придатний до служби в частині. Dixi.

і щоб вже ну прям взагалі взагалі, ось тобі скрін з розкладу хвороб

prnt.sc/P2dJw_cBP5tP

Взяв отут zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1109-08#n1523

В залежності від тяжкості діабету тебе можуть і взагалі непридатним визнати

Тепер нагадую. Що ти мене звинуватив у тому, що я нібито брешу.

Я нижче навів і посилання, і скріни, і цитату моїх слів.

Чекаю вибачень

Я вибачаюся, що ти не розумієш різниці між «влк НЕ ВИЗНАЄ» (неправда, якщо пам’ятаєш математику, там є така штука, перевернена А, твердження не є істинним поки є хоч один обернений кейс) і «влк в залежності від стану МОЖЕ не визнає» (а може і визнає).

Перераховуючи все в гроші легко дійти до сумнозвісного «якби я сказав, то втрачав би шість мільярдів щомісяця». А потім розказувати, що людське життя безцінне, і ми не вони. А ти вже порахував, скільки воно коштує.

Ні друже, я порахував саме «приблизний МІНІМУМ тільки ТІЛЬКИ ФІНАНСОВОГО АСПЕКТУ».

Ціну життя я взагалі не рахував

Роз’яснюю для особливо крутих військових експертів.

По-перше. Зараз абсолютно всі хоча б місяць проходять навчання. Хоча б базові речі проходять.
Потім ще в процесі в перерві між «бойовою практикою» проходять «практику на полігонах».
Не подавай рідкісні випадки за закономірність.

По-друге, от в контрстрайку, навіть якщо ти взяв найпрокачанішу броню, навіть найкращу зброю. І перед цим довгий час тренувався. Ти від цього став безсмертний? Ні, всеодно тебе якийсь раз може непощастити і приб’ють.
А це в контр страйку ще нема артилерії.
А в житті якраз то більшість втрат від осколків. Снаряд чи міну ти ніяк не контролюєш, ніяк не перехопиш. Де вона впаде — це суще везіння. Похуй на скільки ти підготовлений.

Єдине що ти можеш зробити — це поглибше вритись або заховатись за чимось міцним. Для цього багато вчитись не треба. Для цього пофіг наскільки ти досвідчений. Осколку по*** в кого летіти, землі по*** хто її копає.

Ха, 15 млн то, мабуть, ще якщо тобі героя далі посмертно, а якщо не дали, думаю, там сума менше буде.

Я навів числа з розрахунку якщо ти пройдеш базовий курс, який зараз при цій уже хвилі проходять всі.

Якщо ж відштовхуватись від того, що тебе задіють наприклад як навідника леопарда, то.. твоя користь тут буде ще вартіснішою.

Ну тобто якщо коротко: щоб «відкупитись» від служби в армії, або точніше «щоб стати країні більш вигідним як спонсор, а не як піхотинець», то ти маєш щомісяця давати країні десятки тисяч доларів, напряму

Щоб щомісяця віддавати, як ти кажеш, десятки тисяч доларів, ти маєш бути підприємцем рівня власника Розетки, в жодного айтишніка таких грошей нема. Навіть якщо взяти сіньора, який має зарплатню близько до 40 тисяч баксів на рік, то 5% відсотка ФОП, який він сплачує, це лише 2 тищі баксів на рік. Не кажучи вже про те, що відкупитись зараз можна за забагато менше сумму, а за десятку взагалі виїхати з країни.

Так отож. ІТшні зарплати — це дріб’язок на фоні тих обертів, які ти знищуєш противнику і тих обертів, які ти захищаєш.

ІТ — не еліта. ІТ — це такі самі люди. Що і треба було довести.

Можеш робити зброю, якщо захочеш.

От на «Дельту» програмістів шукали. Та й не тільки.

От на «Дельту» програмістів шукали.

Згідно закону:
Громадянин, якому було надано допуск та доступ до державної таємниці у порядку, встановленому законодавством, і який реально був обізнаний з нею, може бути обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу

Я думаю зайве пояснювати що слово «може» відносно заборони трактується державою завжди як «точно буде».

Саме тому працювати там де є доступ до «державної таємниці» це означає самостійно прив’язати себе до України як мінімум на найближчі 5 років.

omg, щось тебе не туди поперло. Може, ще й розкуркулити зажравшихся айтішників?
Такий воєнний податок був би на часі тільки у воєнний (і короткий післявоєнний) час, і тільки якщо нам би захід не допомагав економічно та військово

Якщо ти пролистаєш коментарі — ти офігієш наскільки на пальцях я розписую свою думку, наскільки сильно все деталізовую і роззсосолюю. Щоб мене можна було зрозуміти правильно. І щоб довести свої погляди.

Ти ж тут прийшов, кинув кілька оціночних суджень. І пішов.

Або аргументуй свої судження, або нащо ти тоді взагалі оце пишеш. Тут і без тебе балагану вистачає.

Зрозуміти Вашу позицію не складно. Люди апелюють не тому що не розуміють, а тому що не бачать сенсу у тому що Ви пропонуєте.

Та шож таке
Не хочеш в армію — ухилянт
Піймали біля АТБ — хитровиїбаний паразит
Згоден платити, то плати все життя бо ти уклоніст
Прям як в казці, там де три дороги і на яку не підеш буде погано

Вже вирішили, що ухилянт, то кого суд назначить таким.
Тобто будє варік платити пожиттево 25% чи занести судді конверт.
А !!! яж забув другий варік, це вже не варік, бо у нас вже корупцію подолано і залишились тільки одні сцикуни-ухилянти, які чомусь сцуться здихати під умовним Бахмутом.

Ти пробуєш перекинути увагу.

Це твоє «давайте спершу корупцію подолаємо, аж тоді за ухмлянтів візьмемося». Це звучить як «подивіться, Кожаєв корів ґвалтує, а я всього лиш гроші краду». Для чого ти порівнюєш важкість злочину? Для чого? Щоб перекинути увагу?

А нащо?
Щоб применшити жахливість твоїх дій??

Це порівнювання «є ще ж гірші» — це маніпуляція чистої води. Я би на*** послав, але образишся. Тому скажу просто: «Фу так робити».

----------------------
Про конверт судді. Варік то буде, але це будуть бачити сусіди, журналісти і т д добрі люди, хто звернуть увагу відповідних органів.

Так само як зараз всі бачать, але користі від цього... Краще одразу посилайте людей на ***, щоб зекономити їх час.

І знову неуважність, і знову перекручування.

Я вже раза 3 різними словами роз’яснив свою ідею. Єдина причина, чого ти її досі не зрозумів — ти не вчитувався. Вчитайся будь ласка, тоді поговорим.

Тому лишається брати трейні і робити їх спершу джунами, потім і мідлами. А хто з тих трейні не хоче вчитись, то сумна історія

Я не раз чув історії що взагалі відмовляються брати навіть трейні. Типу краще взагалі без нього ніж з ним. Особливо якщо він не молодий, в поганій фізичній формі, не з того регіону (чув що хлопці з заходу України на вагу золота серед командирів, так як високомотивовані і «безпроблемні», а хлопців з Херсона чи Миколаїва стараються пропускати, це правда?)

Відбирають зразу ж професіоналів тільки якщо це прям елітні війська.

Знову ж таки, це окремі випадки. А я говорю в цілому.

Щодо Миколаїва і Херсона ж.

Чесно, не знаю відповіді. А що-небудь аби відповісти не хочу

Не 5-10%, більше.

З моїх відчуттів (точні дані є лише в генштабі напевно. Я можу судити чисто «на глаз»), десь відсотків 30-40%.

Але сам хід думки вірний

Це не друга світова війна, є купа інших задач

Ну и какую задачу может выполнять программист, который всю жизнь за компом просидел, которому есть готовили мамы-бабушки, на крайняк мультиварки, работы по дому выполняли специально обученные люди, автомобилей и прочей техники он и в руках никогда не держал, и физическая форма которого близка к нулю — ни отжаться, ни подтянуться, ни 5 км не пробежать? Естественно, никакую — кроме лежания в окопе на нуле.

Почнемо з того, що «прогромест — рукожопий довб***б» — це скоріше міф.

Можливо я просто щасливчик, можливо я відсіюю своє оточення підсвідомо. Я не знаю.

Але абсолютна більшість програмістів кого я знаю — розумово дуже розвинені люди. І хай не абсолютна, але все ж більшість мають різного роду хоббі. І десь половина точно мають достатній стан здоров’я.

Більшість програмістів можуть бути і діловодами, і водіями, і на складах всякі штуки робити, і машини ремонтувати, і на абрамсах їздити, і навідником бмп бути, і тим паче на вахту ходити, і в кого хороше здоров’я — то й командиром взводу. Більшість програмістів з ким я перетинався могли б бути хорошими офіцерами (сержантами ні, але офіцерами так).

Хоча знову ж таки. Це ще не значить, що не відправлять на передок. І блять, якщощо, програміст — це теж людина! Що є такого в учителя чи бухгалтера чи юриста, що він може воювати й в окопі, чого нема в програміста?

Мені здається це все п***ьож на рівні пошуків відмазок

Що є такого в учителя чи бухгалтера чи юриста, що він може воювати й в окопі, чого нема в програміста

Лучшая стрессоустойчивость, больше навыков по жизни (готовить, стирать, убирать, копать, водить авто, ремонтировать — чем ниже у тебя доход, тем больше ты умеешь, это аксиома). Ну и здоровье зачастую получше. Хотя, конечно, состояние здоровья не должно быть критерием отбора на военную службу — ходячий и зрячий имеет такое же право на жизнь, что и хромой со слепым.

На чому засновані твої твердження?

(Спойлер. В кращому випадку на твоєму унікальному суб’єктивному досвіді. А в найвірогіднішому випадку на твоїх ілюзіях).

(Щодо мого суб’єктивного досвіду. Вчителі, бухгалтера і т д так само кушають кашку, так само какають какашки. Це такі самі люди).

-----------
Але. Нагадую або пояснюю якщо ти про це не знав.

Аргумент в стилі «ти не правий, бо твій суб’єктивний досвід не відповідає моєму» — це пуста п***ьож, а не аргумент.

Тому я й не наводжу мій суб’єктивний досвід як аргумент (навідміну від тебе). Я наводжу як аргумент просте питання:

Чим докажеш, що інші робітники інтелектуальної праці краще пристосовані до війни чим ІТвці?

Попередження. Я припускаю, що ти навряд чи звик до такої прямоти. І скоріше всього в тебе від моїх слів трохи підгоріло.

Тому прохання. Заглянь всередину себе. Потуши емоції. А тоді напиши по ділу. Конкретні докази, конкретні відповіді на моє питання:

Чим докажеш, що інші робітники інтелектуальної праці краще пристосовані до війни чим ІТвці?

Чим докажеш, що інші робітники інтелектуальної праці краще пристосовані до війни чим ІТвці?

Научных исследований у меня нет, увы. Только личный опыт.
Учитель или бухгалтер не имеют денег на готовую еду — они готовят её сами. Пусть и в мультиварке, но сами.
Также зачастую у них нет денег на вызов сантехников, электриков или поклейщиков обоев — приходится самим всё делать.
Сломалась стиралка? Будут отпускные через месяц, купим новую. Вот тебе и навык стирать бельё.
В работе учителей-бухгалтеров стрессовых ситуаций на порядок больше, чем у программиста, с которого готовы пылинки сдувать, ибо дефицит кадров.
В селе, где я сейчас скрываюсь от мобилизации, люди и огород возделывают, и скотину выращивают, и строительством занимаются сами, и транспорт (машины/мотоциклы/велосипеды) ремонтируют сами. Вот тебе и навыки работать руками, и более крепкое здоровье, чем от сиденья за компом и поедания готовой еды, привезенной курьером.
Если отбирать в армию по критерию приспособленности — у неайтишников навыков, как правило, больше. Справедливо ли отбирать по навыкам? Спорный вопрос. Кто-то всю жизнь ебланил и будет жить, а кто-то сам своё авто собрал по частям — звездуй в армию в ремонтную бригаду, и помирай от обстрелов.

Я радий, що в тебе мало стресових ситуацій. В мене чомусь їх більше ніж би хотілося. В городі колупатися нема ні часу, ні здоров’я. А в них з їхнім стресом є.

Я прочитав перше речення.
«Науково підтвердити не можу. Можу лиш припустити виходячи з свого суб’єктивного досвіду».

Далі не читав, бо і сенсу не бачу. Суб’єктивний досвід — це не аргумент.

А как в селе готовую еду заказать? Или то село при городе?
Или соседка за деньги приходит и готовит?

Хотя, конечно, состояние здоровья не должно быть критерием отбора на военную службу

Вот это ты придумал конечно — удачи воевать без этого критерия

Повезло родиться здоровым — иди умирай, не повезло, или здоровье просрал — живи в своё удовольствие?

Ну взагалі-то так воно й працює))

Хз наскільки це справедливо. Я поки не маю остаточної думки. Тим паче не знаю що з цим робити. Ще лиш в пошуках ідей.

Але знаю, що зараз воно саме так і працює

Не можна прирівнювати розробників і різноробочих, вчителів, юристів. Розробники створюють величезний додатковий продукт навколо себе робочі місця для людей і бізнесів, які їх обслуговують (кафе, спортзали і т.д), заводять у країну валюту. Вчитель чи юрист не генерують додатковий капітал, а просто споживають в основному бюджет. Якщо конвертувати розробників у діловода чи водія, країна з цього тільки програє. Зарплати військовим, поліції йдуть з бюджета. Поки дядя Боб підтримує наш бюджет, але це не може бути вічно. Треба дбати про свій середній клас і не намагатись знищити його іменем війни. Після війни військовим теж треба будуть робочі місця, а хто їх створить, якщо вже не буде середнього класу.

Чим докажеш?

(Тільки давай як приклад брати СЕРЕДНЬОСТАТИЧНОГО українського ІТвця. Взятого з якихось більш менш статистичних даних. Тіпа там Вася, 2,5к доларів доходу (що ганьба на фоні навіть фермера) і т д. Не всяких там Ілонів Масків).

А що саме доказувати? Це ж очевидно. Розробник створює додатковий продукт, в декілька разів більше заробляє і витрачає. Діловод, чи будь-який інший чиновник нічого не виробляє, а просто кормиться з держбюджету і чекає, що хтось його поповнить.

Докажи мені, що робота бухгалтера непотрібна. І що юрист непотрібний. І що робота, яку вони роблять, менш цінна, чим залучені з-за кордону програмістом пару тисяч доларів.

Ніхто не каже, що вони не потрібні. Вони не є сформованим середнім класом, які як ти кажеш привносять за кордону валюту і обертають гроші в країні. В Україні має бути свій середній клас, як в Америці, на якому все тримається і хто є рушієм економіки. Біда в тому, що в Америці він формувався десятиліттями, а у нас він тільки почав формуватися.

декілька разів більше заробляє і витрачає

І на що це витрачає розробник цікаво, щоб його так облизувати?

Дай вгадаю, 80% це імпорт — айбук, айфон і тачілу, сервіси цифрові й відпустки в єбіптах

Да яка тобі різниця на що витрачає гроші людина, яка сама їх заробила? Чомусь чинуш і воєнкомів, які вкрали гроші і віли в Іспанії купляють за декілька лямів ти не бачиш, а зато хто чесно заробляє ти бачиш.

Та мені фіолєтово на що

Але не треба отетого вот елітізма клавіатурного, що айтішнік якусь вищу користь суспільству приносить ніж вчитель, добро?

Електрик і зварник що фіксять мережу вночі, щоб в тебе був інтернет — в сотні раз корисніші за кнопкодава клавіатурного

Так чого ж ти не йдеш працювати електриком чи сантехніком на фронт, а сидиш в німеччині і працюєш кнопкодавом? До речі ти мабуть знаєш, що в Німеччині блу кард не дають діловоду чи сантехніку, а лише висококваліфікованим спеціалістам, наприклад розробнику. То ти краще їм розкажи, щоб всіх туди включили — електрика, сантехніка. Вони тебе точно послухають.

А давайте без давайте

Німецькі сантехніки й електрики з своїх податків виплачують щоб в тебе світло було

А це мають бути твої податки

Наступного разу перейдеш на особисте — виматюкаю, як тільки я умію

Висококваліфіковані спеціалісти курва несуть свою корону по хрещатику. Стид

Срєдній клас йбвм

В тебе змішались в голові коні і люди. І ти неси корону по Хрещатику, а не в Германії розказувать, як в Україні жить розробнику і переходити йому в діловоди чи сантехніку.
Легше за все роздавати поради закордоном, як тут жити і будувати суспільство

Будуй суспільство, ага, корону не загуби тільки, незрівняний з учителем і бухгалтером високваліфікований срєдній клас

І тобі бажаю повернутись в неньку і почати будувати середній клас

Та мрію все і повернусь ще по війні

Я ващє їхав на пару років світ просто подивитись, це було дуже давно, але життя повернулось вже як повернулось, вислуховую тут фантазії про себе тепер.

Лірика короч, мені звично, віримо в перемогу

Не можна прирівнювати розробників і різноробочих, вчителів, юристів

Лол, в розробників корона відросла огого

Що є такого в учителя чи бухгалтера чи юриста, що він може воювати й в окопі, чого нема в програміста?

Давай я тебе поясню. У программиста есть востребованная специальность с которой его ждут во всём мире. Украина нужна очень не многим, таким как ты. Остальные ждут — не дождутся когда границы откроют и можно будет свалить. У учителя такой возможности нет.

Это я пишу чтобы пояснить и прошу не злиться на зеркало катящееся по дороге: решение любой проблемы начинается с её признания. К сожалению, жизнь такова что Украине в данный момент нечего предложить востребованным и квалифицированным.

Уважність.

Ти розказуєш про затребувану спеціальність. Я не сперечаюсь. Згідний. Але. То окрема тема. Я ж задавав трошки інше питання:

Чим докажеш, що учителі і т д «офісний планктон» адаптовані до війни краще, чим програмісти?

Главное это желание. Программисту эта страна нахрен не нужна — его ждут во всём мире, а учителю деваться некуда. Ну и да, учителя привыкши в говне копаться, за двести долларов зарплаты то

По-перше во всьом трєтьєм мірє.

США і їм подібні прям чекають тільки експертів.

По-друге. Я ж блять нікого палкою в армію й не заганяю.
Мене спитали що я думаю? Спитали. Я дав відповідь. Моя думка — кого закордон готовий прийняти — хай їдуть. Але паспорт недогромадянина, відсутність обслуговування в посольствах. І якщо на чужині не сподобається — при поверненні додатковий податок. Все просто.

США і їм подібні прям чекають тільки експертів.

Так я и есть эксперт, что не так?

Так а я хіба когось тримаю?

его ждут во всём мире

Я б сказал — кого ждут, тот уже там с рабочей визой, и даже гражданство получил.
Все остальные лише плекають надію, що їх там чекають....

Ти вірогідно у ЕС краще б заробляв маючи власний зал та викладаючи ju jitsu, лише б прийшлось ну там мвсцевий сертифікат , чи дан отримати

К сожалению, жизнь такова что Украине в данный момент нечего предложить востребованным и квалифицированным

«Данный момент» это именно сейчас, или и 5 лет назад?

P. S. Вроде как в США квалифицированный сантехник «поднимает» денег немногим меньше чем «умный проораммист, переехавший из Украины»
Это я к тому, что именно у нас ИТ это элита, а вообще в мире не совсем так...

Бо типовий айтішник — це той хлопчик, який сидів за книжками чи в компухтері, коли його однолітки п***илися на вулиці, соціалізувалися в агресивному середовищі та займалися всякими іншими веселими маскулінними штуками, що напряму корелює з особистими якостями в дорослому житті. Ну а потім у хлопчика з’являються гроші і він переселяється в бульбашку-резервацію, ізольовану від тих проблем, з якими стикаються більшість інших людей. Живе нормальне західне життя нормальної західної сніжинки посеред українських реалій.

Невже не зустрічали таких людей або думаєте що це якісь червонокнижні тваринки?

Я зустрічав таких людей. Але одиниці.

Звичайно моя вибірка нерепрезентативна, але я таких програмістів хіба що в мемах бачив. Буває 1-2 перелічених пункта на людину, при чому це ніяк не корелює з айті/не айті

Не вірю, бо як мінімум пункти про фізичну форму і техніку не валідні)

Передай це хлопцю з Хмельницького який через 10 днів після мобілізація загинув під бахмутом

Там хтось заявив, що нібито я займаюсь агітацією.

Так от, я погоджуюся з тобою, що гарантій не попасти в окоп тут нема і бути не може.
Як і гарантій повернутись звідти живим і здоровим. Ба більше, в окоп ще якось треба попасти. Багато є випадків коли по дорозі в окоп попав під обстріл. І таке трапляється.

Може це й суперечить агітками про «в армії так кльово, квіточки цвітуть, котики бігають, хлопчики в красівій формі з іграшками танцюють в тікітокі. Тра ля ля»

Але я за чесність, тому якщо й агітую, то тільки правдою. (Прошу всіх «хейтерів» звернути на це увагу і не атакувати в стилі «ти ж зампаліт, піздєть — твая работа»)

таких агіток, нажаль, нема.

А краще щоб такі агітки були, і побільше

Та ну тіпа. Я боюсь ти змусиш мене йти збирати посилання. А я єбав, це довго й тяжко. Тому прям стверджувати, що такі агітки є, не буду.

Скажу лиш, що мені здається, що їх дофіга

Хз, був в Святошинському воєнкоматі в вересні — якісь плакати висять, на які ніхто не звертає уваги.

Флаєри (агіт листівки) на вході ніхто не видає.
Якщо вони і є, то цільова аудиторія їх не бачить

Ну а новинні репортажі. Історії з фронту не в стилі моєї сухої унилої залупи про «заїбався», а в стилі «танки гриз як барбарис. Пригоди чудеса природи. Уіі».
А тікітоки. Оце все?

Я от нещодавно на ютьюбі дивився серіал з передовлх «Битва за Циклопа».
Мета його — нібито підняти мотивацію, але під кігець я вже геть нічого не розумів.
У контексті «та що ж це відбувається».
Але я не служив, то ж може просто не розумію :(

є різні тік токи і різні історії з фронту

Чому всі думають що вас відразу відправлять на передок з калашами вести

Потому, что так уже было и много раз

Того, хто знає, з якого боку тримати паяльник, відправлять займатися дронами, всякою електронікою і може зв’язком.

Реальна історія мого товариша-екобудівельника, ніфіга не програміста. Зараз нач дронарів.

Але по-перше. Це ще не гарантія.
Далеко не всі командири думають далекоглядно і ефективно використовують скарб з рівними руками.

Я чув багато історій, та і сам знаю командирів, хто спершу «проїбали» толкових навчених механів і навідників, загнавши їх в окопи. А потім сюрприз сюрприз, коли екіпажі стали треба, всерйоз дивувались чому екіпажів нема.

Цих епізодів стає все менше. Навіть погані командири потихеньку вчаться. Але ці епізоди все ще є. Це неприємно визнавати, але це правда.

Тому навіть якщо в тебе рівні руки — гарантувати, що тебе використають найбільш ефективно — нема. На жаль. (Хоча про це я розкажу детальніше в наступній частині).

Однак. Все ж вірогідність, що використають ефективно, хай і не 100%, але висока.

Питання як до МПЗшника:
— Як ви проводите розслідування? Ви знаєте у кого при яких обставинах про***ане майно? Рапорти подані?
— При переводах/звільненнях з служби — наскільки ви в контакті з солдатом/стройовою? (я просто різну ситуацію по батальйонах спостерігаю)
— Наскільки «правильно» ви дієте при нагородженнях? Ми думаєте кого нагороджувати чи тільки рапорта пігоджуєте з комодами/товами комодів? У вас часті ситуації коли люди що в роті відсутні 2-4 місяці (хворіють-відпустка-знов лікарня-30 діб) а потім ***к ***к і козаький хрест?
— Наскільки мпзщник може відстояти думку що людина зайва на командні посаді (ну скажімо сержант / роти взводу) — (це коли всім крім ротному видно як цей командир не відповідає займаній посаді)?

Розслідування проводжу згідно інструкцій. У нас юрист прискіпливий.

Щодо майна. Я мпзшник, а не старшина. Мені своєї роботи вистачає. Але старшина то да, регулярно проходить звірки, веде облік, наче як все ок.

При переводі/звільненні. Я не впевнений, що правильно зрозумів питання. Але відповім на те, як я зрозумів.
Коли когось за станом здоров’я чи за сімейними треба звільнити — беру й звільняю. Готую рапорта на ГЗ, обхідний лист, оце все. Вожу обхідний по службах, здаю все в стройову. Потім коли все готово забираю документи, віддаю людині і бажаю щасливої дороги. Іноді коли це старі тугі дядьки, помагаю купити квиток. Самим процесом звільнення займаюсь тісно.
Що ж стосується комунікації після звільнення/переведення, дуже рідко спілкуюсь. Постійно приходять нові люди і я роблю акцент на тих, що зараз є в підрозділі. Сам до звільнених майже ніколи не дзвоню.

Нагороджувати я завжди старався щоб більш менш по чесному. Авжеш ж з врахуванням думки командирів. Хоча авжеш ідеальних рішень не буває. Завжди є люди, хто вважають, що «оцей отримав незаслужено, а оцей заслужив і не отримав». Нагороди, це по своїй природі дуже суб’єктивна фігня.

Наскільки МПЗшник може відстояти думку в складному питанні. Дивлячись який МПЗшник і дивлячись в якому питанні. Тут тяжко дати просту загальну відповідь.

Ви тупо робите частину роботи стройової частини)

В чому?

Тут я не зрозумів. МПЗ по ідеї це не має робити. Подання на увільненя готує стройова/кадрова служба

Коли когось за станом здоров’я чи за сімейними треба звільнити — беру й звільняю.
Готую рапорта на ГЗ, обхідний лист, оце все

Обхідний видається також стройовою, обходиться самостійно бійцем.

Самим процесом звільнення займаюсь тісно.

Також невластива функція МПЗ шника

Стройова готує проекти наказу, друкує, везе комбригу на підпис. Готує витяг з наказу. Записує це в купі книг і т д. Робить запис у воєннік.

Але. Рапорта подаються не від імені начальника стройової, а від імені командира підрозділу. І не начальник стройової має їхати до тебе за твоїм воєнніком, а ти до нього.

Т к в командира є нагальніші проблеми. А посади «діловод» в роті не передбачено. То цим займається або ГСР, або МПЗшник.

То ви писарів собі не виділяєте, з числа молодших чинів ? Ніби звичайна практика червоної армії.

спасибо за службу!
хорошо, что повезло и все-таки наступил послепехотный период, в такой хронологии материал хоть как-то вселяет надежду...

возвращайся с этой войны победителем, живым и здоровым!

Цікаво як змінюється назва — комісара червоної армії. Спочатку був комісар, потім замполіт — от тепер, заступник командира із морально психологічного стану.

Змінюється не тільки назва

Ну як ви вже самі зрозуміли про що написали в статті, сенс посади той самий — різними методами зробити так щоб особовий склад виконував накази командира і загальну мету військової операції, а ще щоб сам командир виконував накази вищого керівництва з розумом, тобто не втрачав даремно солдат. Якщо цей офіцер занадто часто стає на бік солдат, то напевно вигорів і його треба передати в тил. В римському легіоні ця посада звалась — префект, тоді як командування безпосередньо військовими діями, що як ви вже зауважили у статті — є розумовою професією яка вимагає професійних знань та вмінь, так само як скажімо програмувати чи керувати програмними проектами, покладалась на легата, центуріонів і інших командирів далі по списку до декана (сучасний сержант). Звісно це вимагало освіти — і звичайний плебей по кличці Квадрат не мав жодного шансу стати стати офіцером, це привілей патриціїв, але міг вислужитися до префекта. В ІТ насправді так само є різні тімліди та ПМ-и, задача яких насправді така сама, зарядити особливий склад на результат який поставило керівництво з ціллю заробляти гроші (різні зміни світу і тому подібне, це якраз з теми про мотивацію без того щоб когось стратити чи платити зарплатню вище за ринок). Розбивка на маленькі команди деки — які об’єднуються в центурії, що в свою чергу об’єднуються в когорти, а пізніше когорти об’єднуються в маніпули — це все ще з часів античності. Така структура військової організації показала себе вкрай ефективною тому по суті досі діє, з косметичними змінами в ній.

(перепрошую. Спершу не дочитав. Думав це типовий брєд про «замполіт і МПЗ одне й те саме».

Ну так то да, в цілому згоден. Але. Оце що ви описали, це не про замполіта.

Замполіт — це про виховання солдат справжніми комуністами. Ніяк не про допомогу командиру в роботі з людьми)

Мене вибісила немічність командирів, почав діяти окремо. Домовився напряму з іншим комбатом. Формально числюсь в охороні — неформально інше. Якщо пощастить — витягнуть в мотивовану команду. З іншої сторони — бачив роботи кадровиків, але в рамках бригади обмежений ресурс.

З/И/
Я до своїх заїжаю часто — опущені руки деяких побратимім вже пріїлись, Людей треба мінитя — ой як дуже треба.

Дякую за службу. Ти молодець!
Про армію ще раз підтвердив мої підозри — фронт та тил це у нас дві різні армії. І колись я не розумів знайомих, які потрапили у тил але рвались на фронт. Тепер зрозуміло чому саме.

Дуже щира, душевна та змістовна розповідь. Дуже дякую Вам Андрію за службу. Обов’язково буду чекати історію продовження вашого шляху.

Я щиро надіявся, що армійське законодавство відточене протягом сотень років

І це офіцер ще
А солдати раби тупо

Нуу.. іноді статус офіцера додає авторитетності і більше прислухаються. Іноді навпаки їбуть в 3 рази сильніше, бо «ти ж офіцер». Добре де нас нема

±
Але чесно стараюсь

Авторитет багато важить, він має працювати на тебе, а не проти тебе. А люди погано сприймають авторитет від молодших чи молодих. І в тебе прям на пиці написано що ти хороша людина, добродушна. Таких в магазі і касирка обважить. Сорі )

Була б ото якась брита голова з вусами й бородою і з прокуреним голосом і холодним поглядом — інша річ.

Як знайдеш спосіб виглядати хоч трохи старшим, то слухатимуть на +. Як глянеш навколо, думаю прикладів як це можна буде вдосталь

Ну і це не значить що в серці чи характері ти маєш теж мінятися.

Мені здається ти трохи заганяйшся в ейджизм (спойлер: в армії його навіть менше як в ІТ). І путаєш лідерство з брутальністю.

На перше враження вік людини звісно ж впливає. Але стосунки (авторитет) будуються на тривалій взаємодії.

Ну тоді ок

заганяйшся в ейджизм

то шкода що так здалось, не заганяюсь і не плутаю

воно підсвідомо працює, тобто люди цього не помічають в собі

Чувак який не в зсу вчить як вести себе чуваку який вже рік там

Чувак який не в зсу вчить як вести себе чуваку який вже рік там

Не бачу причин чому ти маєш бути пихатим. Я тебе чимось образив?

в мене була та сама проблема в молодості, то поділився

Сорі якщо так здалося, просто кумедно виглядає

Прийняв, проїхали

Нема нічо кумедного коли на плечі 22річних падає відповідальність за інших

Вчорашні діти проживають життєвих проблем на 10 життів наперед за якийсь рік, як їх декому й на одне життя забагато

І при цьому читають на форумах в обличчя як айтішніки всерйоз агітують за ухиляторство чи що «будуть петляти до останнього»

Це міняє людей, хочуть вони цього чи не хочуть, тут важливо не втрачати доброту і не ставати черствим циніком

Виклик тут величезний, щоб з цим усім залишилася людина всередині жива

Всіляка підтримка й порада йому, там сам вже розбереться. З віком постаршає всеодно й нагуляє і зморшок і вуса й бороду. Для цього багато не треба )

Нема нічо кумедного коли на плечі 22річних падає відповідальність за інших

Вчорашні діти проживають життєвих проблем на 10 життів наперед за якийсь рік, як їх декому й на одне життя забагато

І при цьому читають на форумах в обличчя як айтішніки всерйоз агітують за ухиляторство чи що «будуть петляти до останнього»

Це міняє людей, хочуть вони цього чи не хочуть, тут важливо не втрачати доброту і не ставати черствим циніком

Виклик тут величезний, щоб з цим усім залишилася людина всередині жива

Всіляка підтримка й порада йому, там сам вже розбереться. З віком постаршає всеодно й нагуляє і зморшок і вуса й бороду. Для цього багато не треба )

Ок ок, просто не у всіх досвід однаковий, тебе може й не слухались поки ти не став «брутальним» а когось слухають, тому як мінімум підлеглі бувають різні.

брутальним

Та я зовсім не про брутальність казав, чому всі зразу про брутальність. Я просто гіперболічний приклад навів от і все

Візуальне сприйняття важить дуже багато, тому топи ходять в піджаках. Статус це в тому числі і найперше — візуальні ознаки статусу

Це працює всюди, досвід не має значення по великому рахунку

на пальцях — є личка (субординація тут), є лідерство і є авторитет який сприймається

Воно не завжди співпадає, скоріше часто не співпадає

В будьякій групі людей, є як мінімум ватажок де юре, є неформальний ватажок де факто, якого всі слухатимуть навіть без лички, і є людина якій люди довіряються вже на особистому рівні. Ці три речі рідко сходяться в одній особі. Хороші менеджери томк й рідкість.

Керованість великими групами людей з іншого боку не може розраховувати на ідеальних керівників середньої ланки, бо їх стільки просто нема. Тому в хід іде примус, дисципліна, покарання й пряники.

Що армія що велика організація роблять це однаково, просто в армії це набагато очевидніше й гайки кручені набагато більше, бо ціна помилок управління набагато вища. Якщо кожен рядовий буде думати про вічне й філософське, армія з сотень тисяч таких просто перестане бути керованою і перетвориться в базар типу доу

Бути хорошим керівником і бути і лідером де факто і лідером де юре і лідером якому довіряються — це виключно власне бажання людини. Будьяка велика організація людей як організм знайде як пережувати окремого елемента. А ріст окремого елемента — виключно бажання елемента. В цьому випадку бути хорошим керівником. Тут нема нічого ні поганого, ні хорошого. Так працюють організації, що армія, що держава, що корпорація. Просто різного масштабу вони.

Людина може тільки вибирати чи залишитися людиною чи стати черствим гвинтиком. Коли багато людей мають волю й можливість залишатися людьми — виходить ЄС і НАТО, коли багато людей стають черствими гвинтиками чи не мають такої можливості — виходить СРСР і РФ

Ну десь так, мабуть забагато букв, але вже як є.

Написавши всю цю простиню, хочу щоб було зрозуміло, що саме я бажаю Андрію, коли кажу що важливо не давати життю перетворювати себе в циніка :) Причин я певен є і буде вдосталь, але тільки людина має або не має волю залишатися живою під таким тиском, а не перетворитися в мішок цинічного м’яса що ходить і говорить.

А хорошим людям потрібен весь авторитет який тільки можна нашкребти. Щоб змінювати вже систему

Я топ, і не ходжу в піджаках. Тим більше краваток не ношу.

З авторитетом проблем не помічав. Напевне вже вік...

ну блін це ж не про піджаки, а про статусу комунікацію

найпростіший приклад у тебе перед очима — зеленський-рембо у майці серед піджаків
Думаєш він просто так як рембо ходить просто так йому олаф і джо дозволяють в майках фоткатись? І майку стірає звісно він так само часто як айтішнік на хоумофіс.

Певен в нього їх там ящик з собою в кожну поїздку тих майок

це коммюнікейшен статусу держави яка воює, а рембо — зрозумілий всім образ

Зеленський і я це шарять, а ти — ні :)

До речі погони — це якраз те саме, але погони не витягують

так само як на зустрічі президентів бути президентом не витягує, бо воює з них один президент

Тут на форумі певно ворожих агентів які ведуть планомірну ІПСО по методичці. Коли в Білорусі був майдан, навіть відкрито писали хто вони такі і як нам треба засунути язика в дупу та присягнути на вірність путлеру. Тільки російський пароплав йде в рейс на йух.

Дивлячись для кого? Для якогось умовного 18 річного веліта, 22 річний офіцер, то вже цілий принцип — до якого мало не в рота дивляться. Для якогось 45-50 річного тріарія, то по суті молодий мало не дитина.

Та якщо римську армію брати, не певен що там багато до тих 45 доживали взагалі ) мо якісь на високих посадах хіба ото то да

Коли ти серед плюс мінус молодих, це не так грає сильно

За 40 то вже важкувато людям визнавати авторитет молодших. В середньому, винятків теж вдосталь, не рідкість але менше ніж мені б хотілося бачити в Україні

У нас є ще якийсь цей совковий душок «уважать старших» — досить наприклад посперечатися в чомусь із будьяким з наших пенсів, щоб переконатись про що я. Якраз саме коли ти з ними не погоджуєшся і пробуєш пояснити — вигребеш все що вони про тебе думають насправді. Але це не про пенсів, то просто як приклад

Що ти верзеш. Сходи солдатом та подивись спочатку, а потім вже дави аксіоми.

Нащо ці сварки?

Нащо ці сварки?

Це ж доу, тут завжди так 24×7 :)

Мабуть, якщо зібрати контінгент доу, то миб скоріше один одному морди побили, чим ті мобілізовані хлопці з села.

та ладно, зуб даю в реалі всі пухнасті душки, ideal team players with top notch culture fit )

Вибачаюсь, але вже кипить від такого...

То не сварки, то теплі лампові срачики.

Мені цікаво чи є якийсь жаль, чи хотів би повернутися назад до цивільного життя?

Про жаль.
Якщо в сенсі чи шкодую я, що в нас триває війна — авжеш шкодую.

Якщо в сенсі чи шкодую, що пішов служити — сумніви бувають, але все ж ні.

Сумніви є і були всякі:

Мене наприклад харить неможливість взяти паузу. Я от хотів би кілька місяців відпочити, підучитись, і вернутись з новими силами. Це було би ефективніше. Але в армії такого не передбачено. Того стараюсь не морочити собі голову тим, чого реалізувати всеодно не можу. Ну типу як, я де можу стараюсь впливати на впливових людей щоб ті люди таки створили таку можливість. Але це на факультативному рівні.

Бували й періоди коли я й взагалі втрачав розуміння навіщо це все. Коли втрачав віру в кращі зміни і віру в людей.
А як наслідок і надію на краще. А відповідно й втрачав розуміння навіщо це все (в сенсі сенс боротись, якщо все йде до створення жовтосиньої копії росії). В такі моменти починав шкодувати, що пішов служити. На то було багато причин. Певною мірою винні в тому були і самі люди, певною мірою моє тодішнє невміння любити й прощати. Це окрема довга філософська тема, яка аж надто далека від теми ІТ щоб тут про це писати.
Але як би там не було, зараз й люди хороші мене оточують, і сам я багато переосмислив у моєму ставленні до людей. З цим проблем майже не виникає.

Іноді бувають сумніви, що «як інженер я міг би принести більше користі» або «як змінотворець я міг би принести більше користі» і так далі. Ну в сенсі, сумніви, що нинішня моя роль не така ефективна, не розкриває ввесь мій потенціал.
Але.
Кожен фронтендер хоч раз в житті думав: «а що якщо кинути на*** цей фронтенд і перейти в c++, писати трушний код як трушний хаскєр». А кожен плюсовик хоч раз в житті думав: «ну його на*** цей c++, краще піти в фронтенд кнопки фарбувати».

Це типу і сумнів. Але це сумнів в стилі «а що було б якби». Якби — це про припущення. А от як воно було б насправді — не знаєш. А якщо не знаєш, то й нема сенсу на це опиратись. А отже й не варто тратити на то час і забивати собі голову. Тому зараз я стараюсь приносити користь там, де я є, в тій ролі, яка є. І менше заморочуватись з різними «а що якби».

Іноді бувають сумніви про «вмерти в 22 роки якось нерозумно. Це всеодно не остання війна. А так за 30 років життя я міг би виховати кількох психічно здорових дітей, вплинути на десятки інших людей, збудувати потужний бізнес, багато краще підготуватись. Та й тоді вже коли вже було б не так жалко вмирати, в 52 роки можна було б іти». Але. По-перше це все теж якби, це все теж припущення, це все теж пустословна ***ня. По-друге в моїй системі вірувань є термін «призначення». Дехто ще називає це «доля».

Я в березні познайомився з Юрою. Йому кілька років назад прямісінько в голову прилетіло РПГ (загугли що це таке і подивись відео вибуху). По логіці, Юру мали б ще кілька років назад похоронити в закритій труні, без голови. В більшості випадків саме так і стається. Але Юра не просто вижив, а навіть зберіг зір і досі воює. Причому що цікаво, колись він мав хорошу роботу, мав красиву дружину, жив не тужив, в *** не дув, горя не знав. А потім якось переклинило, внутрішній голос сказав іти на війну, він кинув все і пішов. Пройшов десятки боїв, міг вже сто раз померти за цей час, багатьох товаришів пережив. Але й досі живий, досі служить.
І це лиш один прям найяскравіший випадок. Їх набагато більше як здається. Бог творить чудеса, і на війні їх особливо добре видно.

Натомість є люди хто й поза війною умудряються попасти під машину і так далі. Кому так було «призначено».

І я не знаю чому, але мій внутрішній голос мені говорить, що мій час ще не настав.

Тому навіть коли в голову приходить думка «ти ж ще надто молодий помирати» — зразу ж включається внутрішній голос і каже «а ти й не помреш, тому забий х*й і навіть про то не думай».

Іноді. Буває шкода рідних мені людей.
Це той сумнів, з яким особливо тяжко боротись. Рідних і справді дуже шкода.
Але по-перше я все ще живий, скоро поїду нарешті в відпустку і це вже хай дякують Богу за те що є. Багато батьків уже пережили своїх дітей. В моїх все ж досі є шанси колись побавити внуків.
По-друге ще більше мені було би шкода якби я і всі інші просто разом с’їбались закордон, а сюди зайшли кацапи й почали б наводити свої порядки.
Я знаю що вони роблять на тимчасово окупованих територіях. Бачив що вони наробили на Херсонщині, бачив що вони зробили з колись квітучого Донбасу. Я би дуже не хотів щоб щось подібне відбулось у мене в Вінницькій обл.
По-третє. Може це й надто егоїстично. Але внутрішній голос мені каже, що я маю бути тут. А всі інші хай вибачають. Навіть рідні.

Власне. Вернусь до питання. Чи шкодую, що пішов служити.
Втома й все інше дає своє, іноді заходять зайоби в голову і іноді буває сумніваюсь, буває шкодую. Але в цілому, більшу частину часу — ні.

---------
Що стосується чи хотів би повернутись до мирного життя.

Авжеш хотів би. Тільки втративши те, що мали, ми починаємо розуміти на скільки ми були щасливі.
Мені вистачило вражень, їбав я в рот цю війну, і якби можна було отак махнути пальцем і «скасувати війну» — я би махнув.
Але. Станом на зараз це неможливо.

Мені приходили думки в голову «а що якщо підмутити ту чи іншу схемку, звільнитись і жити ніби нічого й нема і не було». І от я скільки не пробував, так і не зміг уявити як можна жити так, ніби нічого нема й не було, коли воно сука ось воно є. Коли сотні тисяч людей жертвують своїм благополуччям і продовжують служити, коли десятки людей щодня віддають життя і здоров’я. Коли в кацапів наші діти. Коли під окупацією наші люди. Коли в країні робиться ***аний пездець. А я буду жити ніби нічого не відбувається.
Я не міг так жити ні ще до 24 лютого, ні тим паче після 24 лютого. І не зможу так жити навіть якщо в Україні дозволять демобілізацію за власним бажанням.

Зробити паузу, набратись сил і вернутись знову — да, хотів би. Але вернутись в мирне життя і жити ніби нічого не відбувається — ні, навіть уявити важко.

ми живі лише в моменти коли робимо, що каже серце

а про фронтенд то таке. По моєму шашличок в цинку цікавіше

Хай тебе доля береже

З С++ на фронтенд ніколи не хотів.

Хоча в нас гуя на Qt.

Хай щастить тобі друже, дуже правильні думки. Головне щоб «армєйщина» не вбила в тобі людину))

>

Іноді бувають сумніви, що «як інженер я міг би принести більше користі» або «як змінотворець я міг би принести більше користі» і так далі. Ну в сенсі, сумніви, що нинішня моя роль не така ефективна, не розкриває ввесь мій потенціал.

сухопутка наче шукала людину що вміє фронтенд, хайринг в армії «не альо» =( - але спробувати варто.

І це лиш один прям найяскравіший випадок. Їх набагато більше як здається. Бог творить чудеса, і на війні їх особливо добре видно.

Помилка тих хто вижив. Граната прилітає десятьом людям, дев’ять помирають, один залишається та пише мемуари в яких постійно прилітають снаряди що не розриваються, а кулі пролітають в сантиметрі від голови. Магія, шок, боженька помогає. Просто тому що інші люди яки пощастило менше, з очевидних причин не можуть розказати свої історії.

Натомість є люди хто й поза війною умудряються попасти під машину і так далі. Кому так було «призначено».

Те ж саме, ймовірність аварії ненульова, народу на планеті багато, хтось да обов’язково потрапить. Кидок кубіка на «прилітіла граната, не розірвалась» має симетричну альтернативу «перечепитись та померти на рівному місці».

Невже я сказав, що ніхто не вмирає?

Я там прямим текстом сказав: «більшість людей після такого хоронять, в закритій труні».

Ти дуже сильно перекручуєш

Невже я сказав, що ніхто не вмирає?

Невже я сказав що ніхто не вмирає?

Я там прямим текстом сказав: «більшість людей після такого хоронять, в закритій труні».

Я теж прямим текстом написав «Граната прилітає десятьом людям, дев’ять помирають»

Я коментую виключно про божествене чудо, шо саме б-г рятує чи шось там наперед б-гом прописано. Це не схоже на чудеса, а на рендом який нарративно схожий на чудо (знову-таки бо люди з іншими наративами закінчили в закритій труні). Чому це важливо — бо повіривши в б-жественну обраність можна навіть інтуїтивно розслабити булки і закінчити щасливий win streak.
Стосовно цього я для себе вивів, що якщо якийсь б-г і допомагає, то допомагає бонусом коли ти сам робиш все від тебе залежне, наче б-га та чудес не існує і сподіватись нема на кого.
(upd: причому допомагає неочевидним чином, типу тебе може поранити, і коли ти будеш в лікарні то ваші позиції повністю розфігарять)

Дивись. Я так само чорним по білому, прямим текстом сказав: «в моїй системі вірувань є таке поняття як».

Ще раз: «в моїй системі вірувань».

Віра — це про аксіоми. Які ти або приймаєш, або не приймаєш.

Я тебе не змушую приймати мою систему вірувань. Можеш вірити в рендом, можеш вірити в що-хочеш. І думати як хочеш.

Я ж не приволік тебе в кайданках на річку і кажу: «давай сука приймай хрещення».

Мене спитали чи не шкодую. Я у відкритій формі дав відповідь. Вона не може бути правильна, вона не може бути неправильна.
Вона може бути лише чесна або нечесна.

Ну какбе все. Я на цьому пропоную закінчити

Він помагає, навіть коли ти в це не віриш :)

На схилі п’ятого десятку якраз найбільше хочеться жити, бо кваліфікація вже дозволяє виганяти такі речі, до яких 20 років тому не знав, як і підступитися.

Я тут давно всіх агітував робити зброю. Це не так героїчно, але краще, ніж просто з’***тися чи просто донатити на мавіки.

дурне питання, з якої сторони не подивись
але, судячи з відповіді топікастера, — інколи питання потрібніші за відповіді

чекатиму другу частину, дякую!

дежавю.
багато в чому співпадає з розповідями брата.
і навіть фото у воронці з Херсонщини є схоже.

Ще раз зловив себе на думках, що буду петляти вiд армейкi до останнього. Ну нафiг... Поважаю, пiдтримую, але нi.

З одного боку розумію. Тут дось дуже багато відрижок російської культури. Дось є цілком об’єктивні неуникні речі як от ненормований графік, смерті, побут і оце все.

З іншого боку, навіть в найважчих епізодах «кувалди», «загранотрядів», зґвалтувань і т д трешаків не було. А медицина, хоч і гірша за мирний час. Але небо і земля на фоні медицини в кацапів.

Уявімо якщо би всі так вирішили як ти. Що би було тоді?
Тоді ти попав би в рускій мір, який ти зустрічав би приречено, без зброї.

І ти будучи живим заздрив би мертвим. Але не довго, бо досить скоро приєднався б до них.

---------------------
(в тебе виникає логічне заперечення: це якби інших не вистачило. Але ж інших вистачило).
Дякувати Богу, покищо вистачило. І дасть Бог, буде вистачати й надалі.
Але петляти від свого обов’язку — це їздити на чужій спині, а це трошки якось непорядно.

І як показує досвід. Совість всеодно ниє, а коли ти безнадійно знелюднюєшся (втрачаєш совість), то й смак життя зникає.

Коли 2є дітей які в випадку чого будуть бомжєвати на ту субсидію, то мож воно і трохи пофіг на ту порядочність.

Кожен сам вибирає пріоритети і в кожного своя совість.

В когось дружини нема взагалі. В когось дружина алкоголічка або хвора або просто тупа інфантильна п**да і на неї і справді нема як понадіятись. В когось діти з інвалідністю чи іншими хворобами й потребують посиленого догляду. В когось і справді є ситуації, коли нема як залишити дітей.

В когось ж є і хороша працююча дружина. І надійні батьки хто зможуть в разі чого виховати внуків не гірших за батька.
Але заважає якраз таки відсутність порядності, надлишок хитрожопості і звичка шукати відмазки.

Кожна ситуація унікальна і я би не хотів узагальнювати все в купу

-------

Наперед перепрошую якщо це звучить надто грубо і в чомусь ображає.
Але власне я щиро так вважаю і не бачу сенсу якось згладжувати кути там, де це неможливо

Уявімо якщо би всі так вирішили як ти. Що би було тоді?

Якщо вже і робити таку вправу, то треба уявляти що з того боку теж так вирішили. І що було б тоді? Правильно — не було б війни. Але світ так не працює, тому немає сенсу таке уявляти.

Маніпуляція

А сам по себе такой вопрос «Уявімо якщо би всі так вирішили як ти. Що би було тоді?» не манипуляция разве?

Только не «заграНотряды» а «заграДотряды», от слова «заградительные».

не російської, а совєтьскої

люди не кувалд та згвалтувань більше бояться, а загинути чи отримати поранення в окопі.

Армія — це чорний ящик — ніколи не знаєш, куди тебе відправлять і що з цього вийде, що теж не додає бажання мирним чоловікам, які розпланували своє життя.

Українці — вільні люди, є воля не служити в армії — не служать.

не російської, а совєтьскої

в чому різниця?

Українці — вільні люди, є воля не служити в армії — не служать

це не так працює :)

вільні люди — це не про військовий стан

В нас військовий стан такий собі наполовинку мирний стан, бо в нас хороша країна, яку всі люблять брудом полити. Просто не розуміють яким може бути життя в абсолютно законний спосіб зараз

Всі так не вирішать.

Я колись зрозумів, що купити три набори ружбайок і оптики снайперам вб’є більше кацапів, ніж якби я сам йшов стріляти. Ну а потім дрони...

Ну тобто ви в IT такого не бачили.

В мене був період на здоровенному ентерпрайсі. Де на перших 3 дні мені дали задачу просто перечитати правила і здати по них залік.

Але. по-перше.
Це був проект, який збувся як бізнес. Це був відточений бізнес з відточеними процесами. Це була корпорація — світовий лідер в своїй ніші. Кожне з їх правил, кожен з стандартів, і справді було доречним і воно тільки допомагало. Ситуації коли правила вимагали зробити по одному, а здоровий глузд по іншому, були величезною рідкістю і то, в непринципових речах.

По-друге. Хоч вони й світовий лідер, але конкуренцію ніхто не відміняв. Тому вони постійно еволюціонують. І їх правила / стандарти постійно міняються.
Міняються легко й просто після простої дискусії в межах рівня якого це стосується.
Щоб внести зміни в стандарт коду для js — там достатньо переконати в доцільності цієї зміни відповідального за js напрямок. Не обов’язково чекати поки рада директорів (верховна рада) проголосує.

По-третє. Хоч в них було й багато правил порівняно з стартапом. Але всеодно в міру. Точно не пам’ятаю, але всі правила разом близько 25 аркушів А4 тексту 14 розміру. Мені щоб прочитати і зрозуміти їх правила вистачало одного дня з головою.

В армії ж цілі талмуди, цілі томи, сотні якщо не тисячі сторінок законів. Самі лиш 4 статути — це вже окрема груба книжка. А є ще ж «закон про військову службу», і ще купа законів. При тому, що всі вони розмиті і дуже часто один пункт суперечить іншому.

Дивіться бюрократія це не стільки про папірці, скільки про придушення ініціативи. Таких проектів — де усе не можна, причому настільки, що взагалі неможливо робити свою роботу вистачає, по три начальника на одну людину і т.п. (принаймні офіційно в армії це заборонено). Зазвичай система така, що ніхто не хоче брати на себе відповідальність за ризики, у першу чергу тому що не вміє працювати з цими ризиками. Так і виникають журнали обліку журналів і довідки про наявність довідки на яку обов’язково треба поставити мокру печатку, бо як їх нема — «не приймається, підроблено на ксероксі». Ситуація де на кожну мінімальну зміну в вимогах, починають вимагати підпис «дозволяю» мало не виконавчого директора клієнта, придостаньо. З відси же і наради мало не на весь колектив, де насправді треба щоб дві людини з різних відділів між собою переговорили тощо. До цього треба відноситись спокійно, так є було і буде, але можна з цим працювати щоб зменшити вплив. Якраз з цим активно боровся американський військово морській флот, зробив відповідні наукові досліди та виводи.

Ти почав класну дискусію.
Правда класну дискусію. Але складну тривалу дискусію.

А в мене зараз поки я писав цю статтю, накопичилось трохи завалів. Це при тому, що я хочу скоро у відпустку. І їх треба порозгрібати.

Тому я не хочу щоб це виглядало ніби я морожусь чи хочу послати тебе на***. Спойлер: я навпаки багато в чому з тобою згоден.

Але вся проблема в тому, що я зараз надто зайнятий щоб брати в ній участь. Тому пропоную перенести це в коменти наступної частини.

Наперед спасибі

Дуже цікаво!)
Сподіваюсь буде натхнення і на другу частину
Дякую тобі, воїне світла!

Дякую, що ділишся досвідом. Повертайся живий.

Дякую, що поділились своєю історією! Чекаю на продовження

Дякую Вам! Котики дуже гарні, але котики ЗСУ найкращі!

Підписатись на коментарі